Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

14 — Відхід

Боді Карлайл (☼ друг дитинства): Витягти весь Рентів одяг ми могли тільки вдвох. Увечері, перед тим як полишити дім, він просто вдавав, що спакував їх до валізи. Натомість Рент узяв сміттєві мішки й наповнив їх, охайно складаючи сорочки та штани. Півжиття його мама згаяла на вишивання. Наймолодші її роки пішли на пробивання заклепок та розшивання додатковими прикрасами звичайних синіх джинсів. Рент брав кожну сорочку, затискав підборіддям, дбайливо розгладжував зморшки на грудях, тоді загинав рукави. Защіпував усі ґудзики. Засував усі складені сорочки й штани до чорних пластикових мішків.

За обрієм, за смугою диких маслин, за три горизонти від ферми Кейсі, ми йшли та йшли, доки не почало світати. Діставшись до самої глушини, Рент витягнув із мішка сорочку. Тримаючи її одною рукою за комір, у другій він потрусив запальничкою. Рент викресав маленький вогник, він стояв, дивлячись на яскраві «варені» кольори в променях непевного світла. Шедевр його мами. Ця сорочка ставала все яскравішою та яскравішою, поки Рент нарешті відпустив її, дав їй упасти, палаючи, біля його ніг. У світлі вогню довкола нас згрудилися маленькі жовті зміїні укуси, блищали очі собак, скунсів і койотів, тварини споглядали, дружно увігнавши зуби в Рентову шкіру.

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Коли ви вперше зустрічалися з Рентом, найперше впадали в око його зуби. Замість жуйки він та його дружки-рагулі общипували смолу з окружних доріг. Влітку чорна смола проступала крізь щілини в асфальті, й вони її жували. Зуби, які вони продавали Зубній Феї, були чорні-чорнющі.

Боді Карлайл: Рент часто виносив по ночах своє радіо надвір, до пустелі. Він ходив і неоковирно крутив ручки, намагаючись піймати дорожні новини з усього світу. Аварії і все таке. Притиснувши радіо до вуха, Рент слухав і посміхався. Заплющивши очі, він казав: «"Година пік” не припиняється, десь вона завжди є».

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: На 79-му кілометрі швидкісної траси 417, у північному напрямку, зверніть увагу на абсолютно вишневий «Додж Монако», певно, найважче з усіх купе, які коли-небудь сходили з конвеєра, чотири тисячі фунтів Winchester Gray, посилені двигуном V8 на 175 кінських сил. Дуже гарні приховані фари. Офіцер із місця аварії каже, що водій «Монако» явно натрапив на слизьку ділянку і його занесло у правий ряд. Водієм була 31-річна особа жіночої статі, що дістала численні поранення, типові для випадку, коли на друзки розбивається небитке скло.

Ехо Лоуренс: Під час Руйнувальних Ночей Рент часто розповідав про те, як покидав Міддлтон. Як свого останнього вечора вдома він жував смолу. Той вечір Рент просидів зі своїм батьком на засипаному гравієм узбіччі шосе, за третьою поштовою скринькою, як іти від паркану з колючого дроту на краю нашої ферми. Сонце, що стає все невиразнішим на тлі ніжного, зарослого пшеницею обрію. Честер Кейсі, що сидить навпочіпки на підборах своїх ковбойських черевиків серед порохнявого духу гравію. Рент, що всівся задом на картонну валізу, наповнену золотими та срібними монетами.

Боді Карлайл: Стара валіза, яку взяв Рент, аж репалась від грошей Зубної Феї.

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: «Монако» зазнав бічного зіткнення з «Лінкольном Континентал Марк IV», який і справді вартий галасу довкола нього — кольору «каліфорнійський сонячно-жовтий», зі шкіряним кремовим салоном — перша модель американського автомобіля, в якій представлена обивка зі зйомними подушками. Хлопці зі «швидкої» зателефонували, щоби повідомити, що постраждала з «Монако» зазнала переважно лівобічних ушкоджень, включно з розривом печінки, селезінки та лівої нирки. Безпосередньою причиною смерті став, схоже, перетин аорти.

Ехо Лоуренс: Рент жував смолу в останній вечір свого дитинства. Його валізу упаковано — доставлено до узбіччя, батько й син чекають біля металевого знаку автобусної зупинки, подірявленого кулями, наче швейцарський сир. Вітер трохи погойдує знак з боку в бік. Під свист вітру в цих іржавих дірках Рент каже: «У мене є секрет, який я маю тобі розповісти».

І Честер Кейсі каже: «Ні». Він каже: «Ні, ти не маєш. У тебе нема від мене жодних секретів». Упершись обома руками в стегна, Чет Кейсі встає. Вигинаючи й викручуючи хребет, поки він не хрусне, Честер злегка копає носком ковбойського черевика картонну валізу, розмальовану під шкіру, просто постукує по ній. Стукаючи носком черевика по брунатному картону, Рентів батько каже: «Ти ніколи не розповідав мені цього, але я знаю, ти не спакував нічого, крім готівки отутечки».

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Одна обізнана людина повідомляє, що «Марк IV» отримав пошкодження міокарда й розрив перикарда, та ми не можемо підтвердити цього, поки слідчий не випатрав його в моргу. Я Тіна Щосьтам, ви слухали «Звіт від зіваки» на АВТО-Радіо, що виходить кожні десять хвилин або ж після чергової аварії…

Ехо Лоуренс: Майбутнє починається завтра, і Ренту треба висловитись, поки біля них не зупинився автобус. Просто зараз. Це дещо, про що тато не захоче дізнатися. Просто тут. Рентові слова — факт, який розпочне нове майбутнє. Або найновіше минуле. Або й те й інше.

Прихлопуючи комах, прикриваючи долонями лице від піску та вітру, Рент каже: «Щоб ти знав… — плескає рукою себе ззаду по шиї та каже: — Я ніколи не одружуся».

На краю землі зблискує зірка, стає яскравішою, сліпучо-яскравою, росте так швидко, що пролітає повз раніше, ніж ти чуєш її звук, відчуваєш порив вітру та піднятий нею пил — просто машина: з’явилася й щезла. Світло її фар блякне за іншим краєм землі.

І Рентів тато каже: «Ні». Він присідає в гравії навпочіпки й каже: «Ти так вирішив, щоб мене настрахати». Честер Кейсі каже: «Щойно ти зустрінеш дівчину на ім’я Ехо Лоуренс, твоє рішення зміниться».

Вітер хилить кожну будячину, кожен кущик стоколосу на один бік. Гойдає кожним пучечком шавлії. Вітер доносить запах диму від вишитого шовку та зотлілого джинсу. Хромових заклепок.

От погляньте. Це неможливо, щоб Честер Кейсі знав моє ім’я. Ми ніколи не зустрічались. У той час я ще не знала нічого про Міддлтон чи про Рента.

Лоґан Елліот: Єдине, що було погано в домі Кейсі, коли ти приходив туди, так це те, що його мамця підслуховувала під дверима вбиральні. Чесне слово. Коли я вперше про це дізнався, я відчинив двері, а вона стоїть там, перегородивши мені шлях, і каже: «Я була б дуже вдячна, якби в своїх подальших візитах до цього дому ти мочився в положенні сидячи».

Байдуже, що я тоді ще не знав слова «мочитися».

Ехо Лоуренс: Того вечора, чекаючи на автобус, Рент і його тато мружилися, коли нова зірка зблискувала на обрії, дедалі збільшувалась, пролітала поривом вітру та дизельного смороду, зірка вибухала білими передніми фарами, жовтими ходовими вогнями[45], червоними задніми ліхтарями. Таксі, трейлер-дальнобійник, вантажівка з двома причепами. Зрештою зникали.

Рент каже: «Я зустріну якусь дівчину?» Він каже: «Звідки тобі таке знати?»

І його тато каже: «Звідти ж, звідки я дізнався, що старий зупинився біля тебе — і розмовляв із тобою, перш ніж ти побіг із вісткою про бабусю Естер». Честер каже: «Старий на “крайслері” який сказав тобі, що він твій правдешній татко».

Спльовуючи чорним убік, на гравій, Рент каже: «На якій моделі “крайслера”?»

І Честер Кейсі каже: «Звідти ж, звідки я дізнався, що твоя бабуся Естер скрикнула, побачивши старого, назвала його Дияволом і звеліла тобі тікати».

На сході від знаку про зупинку спалахують справжні зірки. Усе більше зірок світять просто над головою. Мерехтять, але залишаються яскравими.

Чухаючи комашині укуси, потираючи шкіру, аби зігнати сироти, Рент каже: «Припустімо, що це правда… Що ще сказав мені старий?»

Кеммі Елліот (☼ подруга дитинства): Удома в Кейсів, якщо ти частувався арахісовим маслом, місіс Кейсі завжди змушувала розгладити залишок у банці. Отож масло завжди було ніби щойно з магазину.

Ехо Лоуренс: Честер Кейсі розповідає сину: «Той старигань, він сказав тобі, що він твій справжній тато, сказав розшукати його в місті, щойно зможеш». Ковбойський черевик Честера постукує по картонній валізі натягнутим носком: «І той старий сказав тобі, де розшукати всі ці бабки».

І Рент спльовує чорну смолу, так близько, що заляпує трохи валізу. Слина, заражена сказом. Чорні плямки на новенькому картоні. Рент просто сидить там і хитає головою: «ні».

Честер Кейсі каже: «Той старигань, він сказав тобі правду про те, що він твій правдешній татко».

Шериф Бейкон Карлайл (☼ ворог дитинства): І не просіть, щоб я відчував жаль. У середньому ваш мегаполіс — не що інше, як збочення різного рівня. Рент розповів цю історію просто для того, щоб зійти за свого. Він і містер Кейсі, вони просто трохи частіше за пересічних батька й сина починали, як то кажуть, мірятися, чий хрін довший.

Ехо Лоуренс: На краю світу вигулькнула ще одна зірка.

Рент каже: «Ти просто брешеш мені, щоб я не нудьгував за домом…» Він соває дупою на картонному кейсі, набитому золотом.

У місті, розповідає йому Честер, він знайде свого справжнього батька і свого діда. Рент відкриє свою справжню природу. «Але перш за все, — каже Чет, — щойно зустрінешся з Ехо Лоуренс, передай їй від мене гарненький цілунок». Він каже: «Дай їй знати, що в неї підвищений холестерин».

Бренда Джордан (☼ подруга дитинства): Я вам цього не казала, але Рент показував мені золоту двадцятидоларову монету, яку мама дала йому на прощання. Датовану 1884 роком. Місіс Кейсі сказала, що Чет Кейсі не був насправді Рентові татом, але так і не розповіла, звідки в неї взялась та монета, яку вона подарувала йому на щастя.

Ехо Лоуренс: І його тато, — ніби прощаючись чи бажаючи доброї ночі, — Чет Кейсі нахиляється до Рентового волосся. Його обличчя хилиться до шкіри на синовому чолі, там, де вітер відкинув назад чуприну, до цієї оголеної латочки — його тато наштовхується на неї. Його губи притискаються і відстрибують геть.

Честер говорить: «Скажеш Шоту Даньюну, щоб заборонив тому своєму крихітному мопсику, Сенді, хлебати воду в сортирі».

Ще одна неможлива порада. Шот ніколи не зустрічав Чета Кейсі. Навіть я не знаю, як звуть ту його маленьку псину.

Чергова нова зірка більшала. Фари автобуса — суцільна сяйлива пляма, що розпадається на дві окремі зірки. Що ближчими стають вогні до Рента і його тата, то дедалі ширше розбігаються фари.

«Щойно ти виявиш свою справжню природу, — каже Честер своєму синові, — примчиш назад до Міддлтона з усієї дурі».

Айрін Кейсі (☼ Рентова мати): Коли б і хто б у Міддлтоні не розтулив свого рота, тобі завжди доводиться питати: «Навіщо ви мені це розповідаєте?»

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Дивно, скажіть? Але останніми словами, які Чет Кейсі сказав до сина, поки той махав йому з віконця автобуса, був крик: «Дізнайся правду і поспішай назад, і, можливо, тобі вдасться врятувати маму від нападу того божевільного придурка…»

Ехо Лоуренс: Честер Кейсі, з обома великими пальцями, закладеними за передні шльовки на синіх джинсах, він каже: «Не сильно мороч собі цим голову. Усе це перестане здаватися нісенітницею тільки тоді, коли буде ось-ось, майже-м айже, ще-трішечки-і-пізно».

Рентів тато кричить: «Мені так гірко: я більше не побачу тебе, ніколи».