Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

30 — Жалоба

Лінн Коффі (ζ журналістка): Наступного ж дня після смерті Рента Кейсі — публічного самогубства, за яким спостерігали тисячі людей (або мільйони, якщо брати до уваги всіх телеглядачів, що бачили, як його машина вибухнула, у прямому ефірі), — так от, наступного ж дня офіцер комендантської служби на ім’я Деніел Гемміш, сорока семи років, із 19-річним досвідом служби в комендантському патрулі, при вечірньому обході напав на перехожого. Гемміш уп’явся зубами в нічим не захищену шкіру на шиї незнайомця, не будучи ніяк спровокованим до такої атаки. Відповідальні працівники швидкої медичної допомоги констатували в Гемміша стан марення й галюцинації, перед тим як офіцер знепритомнів і невдовзі помер.

Тодд Ратц (☼ торговець монетами): Поліцейські приходять до мого магазину, показують мені знімок того малого, що продавав мені монети, я тоді вперше почув, що хлопця звали Бастер Кейсі. Вони кажуть, він загинув у автокатастрофі, про неї було в новинах. Питають, що я про нього знаю, про того малого Кейсі? Питають усяку маячню, типу чи виявляв він агресивні схильності? Чи він колись цілував мене? Чи, може, кусав?

Дурнуваті питання.

Лінн Коффі: На мою думку, було щось трохи театральне в загибелі Кейсі. Передусім, він подбав про те, щоб сидіти тієї ночі за кермом найбільшої та найяскравішої машини, буквально загромадив її вогнями, просочив бензином і їздив про ігровому полю зигзагами, щоби привабити якнайбільше охочих поставити мітку. Плюс гелікоптери телевізійників і те, як він подзвонив на радіо та розмовляв, поки не згорів. Навіть те, як він поїхав на червоне світло, майже в пику кільком поліцейським, схоже, було сплановано, щоб забезпечити собі ескорт у наступне життя із блималками та сиренами — за всією формою.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Як людина компенсує втрату рівних собі?

Озираючись у минуле, я інколи думаю: а чи не вигадали ми Рента Кейсі? Наш невеликий гурт. Можливо, ми потребували несамовитого, міфічного персонажа, який символізував би наше власне нетривке життя. Дивовижного блискучого антигероя, який став би викликом, що його ми — містер Даньюн, міс Лоуренс і я — пережили б, аби про нього оповідати. Тієї миті, коли Рент вибухнув на екранах телевізорів, тієї миті, коли його машину охопило полум’я, він став фантастичною оповідкою з нашого бездумного руйнувального минулого. Яку ми можемо всім розповідати. Омиті спалахом його бензинового сяйва, ми ніби стаємо легендою за компанію.

Шот Даньюн (Чруйнувальник): Дивно, скажіть? Неважливо, що останні роки тисячі людей грали в Руйнувальних Ночах і ні з ким не ставалося нічого страшнішого за травму хребта. Ми ніколи не бачили, що може статись. Ми не помічали цього. Коли ми побачили, як насправді все може повернутись, що можна, блядство, померти, можна згоріти живцем, тоді Руйнувальні Ночі почали занепадати.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Не хочу надміру моралізувати, але інколи смерть однієї людини може пояснювати смерть цілої культури.

Лінн Коффі: На третій день після смерті Рента Кейсі драги підчепили його машину на дні річкового каналу. Минуло добрих три години, перш ніж вони витягли з річки обгорілий корпус «Кадиллака Севілл» — разом із обвугленим кістяком різдвяної ялинки, все ще прив’язаним на даху — на платформу для спуску суден на Медісон-авеню.

Недді Нельсон: Хіба уряд не мав триста сраних разів упевнитися в тому, що Рент Кейсі не стане для нас героєм-мучеником? Хіба пригнічені люди не йдуть до церкви за розрадою? А там вони хіба не зустрічають інших людей? Хіба всі ваші найбільші революції не починалися з того, що люди бідкалися одне одному, співали пісень і заводилися так, що переходили до силових дій?

Хіба Руйнувальні Ночі не були нашою церквою, тим, що об’єднує людей? Як на піт-стопах, де ми разом скаржилися на життя? Хіба ми не були революцією, яка щоночі майже відбувалися… майже відбувалася… продовжувала майже відбуватися, — але замість того ми просто трощили одне одного. Якби з’явився хоч один лідер — Рент Кейсі чи хтось інший, — то хіба ціла армія нас, готових битися й помирати, не стала б непереможною?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Насправді наша жалоба — за тисячами автомобілів, повних готових перекусок, фліртування та словесної терапії. А також зв’язків, мрій, планів і навіть справжнього культурного обміну. Кожна ніч, починаючи з загибелі Рента, перетворилась на посмертний час Руйнувальних Ночей. На розтин, але не Рента Кейсі, а субкультури, яка, на думку деяких найттаймерів, суттєво покращувала їхнє життя.

ЛіннКоффі: Усі вікна були підняті, тому оксамитова оббивка охопленого полум’ям «каддилака» майже не обгоріла. Згідно зі словами очевидців, автоматична коробка передач досі стояла на положенні «Drive», а фари досі були ввімкнені, хоч акумулятори давно вже залило. Ба більше, у зеленувато-блакитному салоні була річкова вода, одна синя джинсова сорочка, розшита квітами, одні сині джинси, розшиті плющем, пара високих кедів «Конверс», — ні волосинки від Бастера Кейсі.

До того ж, щоб відчинити машину, поліцейським довелось шукати відмичку «слім-джим». Адже всі двері були замкнені. А ключі при цьому все ще були в замку запалювання.

Преп. Кертіс Дін Філдз (☼ священих Міддлтонського християнського братства): Біблія каже нам, що це стається в одну мить. Вознесіння. Ось так я й сказав Чету й Айрін, коли зазирнув до них ненадовго. Повірте, ви не бачили настільки убитої горем пари.

Офіцер Ромі Майлз (ζ детектив у справах убивства): Саме тоді міністерство видало ордер на арешт Бастера Кейсі.