Роздуми про двадцяте століття

1

На жаль, запис цього інтерв’ю зник із Ютюбу, і всі мої спроби знайти його ні до чого не привели. Відтворюю його з пам’яті.

2

Найважливішим серед них є книжка «Минулий недоконаний», де Т. Джадт докладно викрив лицемірність повоєнних лівих інтелектуалів і ще раз підтвердив моральну вищість А. Камю. Ця монографія стала класикою сучасної західної історіографії.

3

Точна цитата: «Сучасній людині важко вірити в Бога — але ще важче, майже неможливо, не вірити в диявола. Той, хто пережив комунізм, знає це, бо цим дияволом, власне, і є комунізм» (Aleksandr Wat. Mój wiek. Pamiętnik mówiony. Opracowanie naukowe, t. 1. Kraków: Uniwersitas, 2011, s. 64–65).

4

У 1987 році T. Джадт разом із приятелем, професором Тімоті Гартоном Ешем, відвідав у Гарварді лекцію Л. Колаковського «Диявол в історії». Як і вся аудиторія, обидва довго не могли зрозуміти смислу цієї метафори. Десь аж по третині лекції Т. Ґ. Еш нахилився до Т. Джадта і прошепотів: «Я зрозумів. Він справді говорить про Диявола». (Tony Judt. “Leszek Kołakowski (1927–2009)”. The New York Review of Books, September 24, 2009).

5

Про це я писав у статті-некролозі «Мій Джадт», Критика, жовтень 2010.

6

Tony Judt. “The Eastern Front, 2004”. The New York Times, December 5, 2004.

7

Marci Shore. “Reading Tony Judt in Wartime Ukraine”. The New Yorker, August 11, 2015.

8

«Co-op Food» — мережа продуктових кооперативних крамниць у Великій Британії.

9

Бельзен або Берґен-Бельзен — нацистський концтабір у Нижній Саксонії, який британські війська звільнили 15 квітня 1945 року.

10

Британський кіножурнал, виходив у 1929–1979 роках.

11

Ідишкайт (мовою їдиш буквально — єврейськість) — термін, яким зазвичай позначають їдишо-мовну народну культуру євреїв Центральної та Східної Європи.

12

Нарцисизм малих відмінностей — термін, яким Зиґмунд Фройд позначав схильність членів спільноти, зокрема етнічної, наголошувати на відмінностях від сусідньої та багато в чому близької спільноти, яка стає об’єктом ворожнечі й висміювання, та перебільшувати їх. Так вроджена агресивність спрямовується назовні, що сприяє внутрішній згуртованості спільноти.

13

Люґеру, серед друзів якого були євреї, приписують фразу «Хто єврей, вирішую я!». Згодом її повторив Герман Ґерінґ.

14

Джудіт Шкляр (1928–1992) — американська політологиня, професорка Гарвардського університету.

15

Комісія правди і примирення, яка займалася розслідуванням злочинів із політичних мотивів у часи апартеїду, діяла в ПАР у 1995–1998 рр. Її спадкоємцем став створений у 2000 р. Інститут правди і примирення.

16

Ноел Ґілрой Аннан (1916–2000), — британський, історик і політолог, у 1941–1946 — офіцер військової розвідки.

17

Багряний Первоцвіт (the Scarlett Pimpernel) — псевдонім героя серії історично-пригодницьких романів баронеси Емми Орці (1865–1947) про британського аристократа сера Персі Блейкні, який вів підпільну боротьбу проти якобінського режиму у Франції.

18

Битва під Бленгеймом (Гохштедтська битва) 1704 року — перемога англо-австрійських військ під проводом принца Євгена Савойського і Джона Черчилля, герцога Мальборо над франко-баварськими військами під час Війни за іспанську спадщину (1701–1714).

19

Соціалістична партія Великої Британії — марксистська партія, заснована 1904 року в результаті розколу Соціал-демократичної федерації.

20

Рудольф Марґоліус (1913–1952) — чеський економіст, заступник міністра зовнішньої торгівлі Чехословаччини в 1949–1952 роках, безпідставно засуджений до смертної кари на «Процесі Сланського» («Процесі про антидержавну змову на чолі з Рудольфом Сванським»).

21

Пітер Келлнер (нар. 1946) — англійський журналіст, навчався в Кінґс-коледжі водночас із Т. Джадтом.

22

Дисентери (нонконформісти) — протестантські течії, що колись відокремилися від панівної Англіканської церкви.

23

«Самотній натовп» («The Lonely Crowd») — назва книжки американського соціолога Дейвіда Рісмена, написаної 1950 року за участі Натана Ґлейзера і Реуел Денні.

24

«До нащадків», переклад Петра Рихла.

25

Йдеться про образ «танцю в колі» у романі Мілана Кундери «Книга сміху й забуття».

26

Жан-Франсуа Сірінеллі (нар. 1949) — французький історик, відомий переважно своїми працями з історії інтелектуалів: «Інтелектуали Франції від справи Дрейфуса до наших днів» (1986), «Інтелектуальне покоління» (1988), «Сартр і Арон, два інтелектуали століття» (1995).

27

Девід Томсон (1912–1970) — англійський історик, автор книг «Європа після Наполеона» (1957), «Світова історія від 1914 до 1961 року» (1963). «Демократія у Франції після 1870 року» (1964) та інших.

28

Джон Патрік Тюер Бері (1908–1987) — англійський історик Франції, автор книг «Ґамбетта і національна оборона» (1936), «Франція 1914–1940 років» (1949), «Ґамбетта і утворення Третьої республіки» (1973) та інших.

29

Рене Ремон (1918–2007) — французький історик і політолог, автор низки праць переважно з історії французької правиці.

30

Алюзія на слова Теодора Адорно «Писати вірші після Аушвіца — варварство», часто цитовані в радикальнішій формі: «Після Аушвіца поезія неможлива».

31

Джон Данн (нар. 1940) — професор політичної теорії в Кінґс-коледжі Кембриджа, відомий зокрема дослідженням політичної думки Джона Локка.

32

Ф. Рой Вілліс (нар. 1930) — американський історик, автор низки праць з історії західної цивілізації та повоєнної Європи.

33

Моріс Аґульйон (1926–2014) — французький історик, фахівець з історії Франції ХІХ-ХХ ст., зокрема соціальної.

34

Крістофер Морріс (1906–1993) — британський історик, фахівець з історії політичної думки.

35

Патриція Гілден — американська історикиня, тепер — професорка-емеритка Каліфорнійського університету в Берклі. Відома своїми працями з жіночої історії, расових проблем, історії корінних американців.

36

Вільям Сюел (нар. 1940) — американський історик, фахівець із соціальної, політичної та культурної історії Франції XVIII–XIX століть.

37

Зеєв Штернгелл (нар. 1935) — ізраїльський історик, один із найавторитетніших дослідників фашизму. Вбачає ідейні витоки фашизму водночас у правих і лівих течіях, зокрема у французькому інтегральному націоналізмі та в ревізії марксизму, яку на початку XX ст. здійснили Жорж Сорель і теоретики італійського революційного синдикалізму.

38

Анрі (Гендрик) де Ман (1885–1953) — бельгійський соціальний психолог, теоретик соціалізму, у 1936–1938 рр. обіймав посади міністра праці, згодом — міністра фінансів Бельгії. Під час німецької окупації 1940–1944 рр. співпрацював з окупантами, за що згодом був заочно засуджений до 20-річного ув’язнення. Отримав політичний притулок у Швейцарії.

39

Джон Стрейчі (1901–1963) — британський політик, теоретик лейборизму. Деякий час підтримував Освальда Мослі і вступив у його Нову партію, але порвав із ним, коли той почав схилятися до фашизму. Згодом був одним із лідерів антифашистського руху, підтримував комуністів. Розчарувався в комунізмі після пакту Молотова-Ріббентропа 1939 р. Після війни повернувся до Лейбористської партії, у 1946–1951 рр. обіймав посади міністра продовольства, згодом — воєнного міністра.

40

Барбара Торуньчик (нар. 1946) — польська публіцистка, есеїстка, історикиня літератури. Брала участь у студентських заворушеннях у Польщі 1968 р., за що була засуджена до двох років ув’язнення. Після звільнення в 1969 році продовжувала опозиційну діяльність. У 1980–2018 рр. була редакторкою журналу «Zeszyty Literackie», що виходив у Парижі, а з 1992 р. — у Варшаві. Журнал припинив існування у грудні 2018 р. через брак коштів.

41

Ян Каван (нар. 1946) — чеський політик і дипломат. Під час «Празької весни» 1968 р. був одним із студентських лідерів, а після її придушення емігрував до Великої Британії. Повернувшись до Чехословаччини, в 1991 р. був звинувачений у співпраці з комуністичною Службою безпеки, але суд його повністю виправдав. У 1998–2002 рр. — міністр закордонних справ.

42

«— Ні, — заперечив священик, — не конче вважати за істину геть усе, слід лише визнати, що воно необхідне.

— Невесела думка, — зітхнув К. — Брехня стає основою світового ладу».

Франц Кафка, «Процес», з німецької переклав Петро Таращук (К., 1998), с. 216.

43

У назві книжки Т. Джадт вдається до гри слів: «Past Imperfect» можна перекласти як «Минулий недоконаний (час)», «Минуле недосконале» або «Минуле незакінчене».

44

Образ із есею «Сила безсилих» (1978).

45

В англійській та деяких інших мовах Bohemia може означати і Богемію, і богему.

46

Кетман — мистецтво шляхетної брехні, яке описав Жозеф Артюр де Ґобіно у праці «Релігії та філософії в Центральній Азії».

47

Мурті-Бінґ — у романі Станіслава Іґнація Віткевича «Ненаситність» (1932) монгольський філософ, який винайшов пігулки, що органічно передають «світогляд».

48

«Трікл-даун» (trickle down) — принцип економічної політики, згідно з яким, якщо не заважати великому бізнесові багатіти, обкладаючи його високими податками, то рано чи пізно його надприбутки почнуть «просочуватися» вниз і покращувати життя всіх верств населення. Був підставою економічної політики Рональда Рейгана («рейґаноміки»).

49

Переклад В’ячеслава Вишневого (Кеннет Грехем. «Вітер у верболозі». — Київ: Молодь, 1985).

50

Саймон Шама (нар. 1946) — британський історик, спеціаліст із історії мистецтва, Голландії, Франції та євреїв. Тепер професор історії та історії мистецтв у Колумбійському університеті.

51

Ернест Річард Мей (1928–2009) — американський історик міжнародних відносин. Йдеться про його книжку «Дивна перемога: Гітлерове завоювання Франції» (2000).

52

Марк Трахтенберг (нар. 1946) — американський історик і політолог, тепер — професор політології у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.

53

Справа Дрейфуса (1894–1900) — слідство та судові процеси щодо звинувачення офіцера французького генерального штабу, єврея з походження Альфреда Дрейфуса у шпигунстві на користь Німеччини. Слідство й суд над Дрейфусом, а згодом перегляд справи спричинили розкол французької інтелігенції на «дрейфусарів» і «антидрейфусарів» та стали стимулом до зрощення радикального французького націоналізму з антисемітизмом.

54

Масарик був одним із тих, хто довів, що Краледворський та Зеленогорський рукописи були фальшивками, що їх виготовив Вацлав Ганка. 1899 року він очолював судовий захист єврея Леопольда Гілснера, звинуваченого у співучасті в ритуальному вбивстві чеської католицької дівчини.

55

Томас Нейґл (нар. 1936) — американський філософ, дослідник питань філософії свідомості, політики та етики.

56

Девід Брукс (нар. 1961) — американський політичний коментатор, який пише для «The New York Times». Напередодні американського вторгнення в Ірак 2003 р. наполегливо висловлювався за військову інтервенцію, згодом постійно її захищав. У 2015 р. визнав свою позицію помилковою.

57

Ленін вживав цю метафору щодо профспілок, які він називав «привідним пасом від партії до робітничих мас».

58

Йдеться про теореми про неповноту австрійського й американського логіка та математика Курта Ґьоделя (1906–1978). Перша теорема стверджує: якщо формальна арифметика несуперечлива, то вона неповна. Друга теорема стверджує: несуперечливість формальної арифметики не може бути доведена засобами самої формальної арифметики.

59

Скляна стеля (англ. glass ceiling) — метафора, яку впровадили феміністки на початку 1980-х на позначення неофіційного бар’єру, що обмежує кар’єрне просування жінок безвідносно до їхніх професійних якостей. Згодом цей термін застосовували й до інших соціальних груп та меншин (етнічних, расових, сексуальних тощо).

60

У другій частині історичної хроніки Шекспіра «Генріх VI» різник Дік пропонує «повбивати всіх законників» (дія IV, сцена 2).

61

У вірші «Сполученим Штатам» (1831).

62

«Роки сарани» — назва промови Вінстона Черчилля в Палаті громад Великої Британії 12 листопада 1936 р., у якій він критикував уряд за роки, витрачені намарно перед загрозою з боку гітлерівської Німеччини. Черчилль цитував слова пророка Йоіла «роки, які пожерла сарана» (Йоіл 2:25).

63

За Гобсбавмом «коротке XX століття» тривало з 1914 до 1991 року.

64

Тобто герої-оповідачі «Перських листів» Шарля Луї де Монтеск’є — перси Узбек і Ріка.