Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

1.

22 червня 1957 року Жуков провів державний переворот. До цього перевороту ми повернемося наступного разу. Зараз у нас інша тема. Головною силою державного перевороту був Жуков. Другим у цій справі за величиною і значенням був Іван Сєров.

Якщо Жуков здійснював державний переворот, спираючись на цю людину, виходить, вірив йому безмежно. Щоб оцінити Жукова, давайте уважно подивимося на Сєрова. Адже давно і правильно сказано: скажи, хто твій друг... Подивимося ж на Івана Сєрова, найближчого соратника і друга видатного полководця ХХ століття. Сєров цікавий, крім усього іншого, ще й ось із якого боку. Жуков рішуче і стрімко йшов до абсолютної влади в країні. Якби він її взяв, то другою людиною в державі виявився Сєров. Те, що нас чекало в разі захоплення влади Жуковом, ми вже можемо собі уявити. Сєров цю картину робить яскравішою.

2.

Сєров Іван Олександрович. Рік народження 1905. Росіянин. З селян Вологодської області. Так записано в документах. Насправді, Ваня Сєров - син наглядача Вологодської в'язниці. Нічого поганого в цьому немає, проте в 1917 році владу в країні захопили кримінальні злочинці. Тюремників вони не любили. Нові правителі перетворили всю країну і прилеглі території в одну велику зону, суцільно заплетену колючим дротом. Вони самі стали тюремниками свого народу. А тюремників попереднього режиму вони ловили, садили, вбивали. Дітям тюремників попереднього режиму розраховувати на блискучу кар'єру не доводилося. Всі шляхи перед ними були закриті.

Наглядач Вологодської в'язниці А. Сєров сховався від розправи в невідомому напрямку, а його син Ваня записався в селянський стан. Політичну кар'єру Іван Сєров почав рано. І почав її з обману, оголосивши себе спадковим землеробом. У 18 років Іван Сєров - завідувач хати-читальні повітової політосвіти. В ті часи ця посада офіційно іменувалася - ізбач. Селяни землю орють, а Ваня книжки видає. Жодна держава у світі не може собі дозволити такої розкоші: у кожному селі величезної країни сидить молодий нероба і видає книжки про те, як в майбутньому всі будуть щасливі і рівні. Таке дозволяли собі більшовики. Заперечують: так вони ж ліквідували неписьменність, вони несли в народ світло знань!

З цього питання товариш Ленін висловився цілком виразно: «Ліквідувати неписьменність слід лише для того, щоб кожен селянин, кожен робітник міг самостійно, без чужої допомоги читати наші декрети, відозви. Мета - цілком практична. Тільки і всього.» (Ю. П. Анненков. Щоденники моїх зустрічей. Цикл трагедій. М. 1991. Т.2 с. 270)

Гітлер Леніна не читав, але він був ленінцем. Кожен бажаючий може знайти в Гітлера таку ж точно цитату, майже слово в слово. Різниця в тому, що Гітлер мав намір вводити таку «письменність» на окупованих територіях, а Ленін - на своїй власній.

Але повернемося до Вані Сєрова. Він рано зрозумів, що краще пропагувати ударну працю, ніж гарувати самому. Через чотири місяці роботи на ниві політичної освіти трудящих - перше і дуже різке підвищення. Ваня Сєров - голова сільради. В серпні 1925 року вступає до військового училища і в серпні 1928 року його закінчує. Потім за шість років проходить посади від командира вогневого взводу до виконавця обов'язків начальника штабу артилерійського полку. В січні 1935 року вступає у Військово-інженерну академію. В 1936 році переведений у Військову академію імені Фрунзе. Закінчує її в січні 1939 року. Це момент, коли завершується Велика сталінська чистка. В НКВС - переливання крові. Чекістів єжовського призову товариш Сталін кинув під трамвай історії. На їхнє місце - молоді висуванці: офіцери з армії, партійні ватажки, підростаючі комсомольські вожді, передові пролетарі, яких пропаганда називала робітниками від верстата. В народі їх звали робітниками з-під верстата.

Серед мобілізованих на службу в НКВС опинився і майор Ваня Сєров. Його кар'єра - майже вертикальний зліт. 9 лютого 1939 року Сєров стає заступником начальника Головного управління Робітничо-селянської міліції НКВС СРСР. Через 9 днів - підвищення. Сєров - начальник цього Головного управління. Одночасно отримує нове звання - майор державної безпеки. У той час - один ромб на петлиці, що відповідало армійському комбригу.

Через п'ять місяців - знову підвищення на посаді: Сєров - заступник начальника найстрашнішого чекістського органу - ГУДБ НКВС СРСР.

1 вересня - початок Другої світової війни. 2 вересня Сєров стає шефом НКВС України. 4 вересня отримує звання комісара державної безпеки 3 рангу. У Києві Сєров вперше зустрічає одного з найстрашніших катів ХХ століття Хрущова Микиту Сергійовича. В 1937 році Хрущов був першим секретарем Московського міського комітету партії. До масових розстрілів людей він мав найпряміший стосунок. Він член так званої московської «трійки», яка без суду і слідства виносила смертні вироки тисячам людей. З січня 1938 року Хрущов - перший секретар ЦК КП України. Україну він чистив з таким же завзяттям, як і Москву. Всі партійні секретарі, від райкомів і вище, особисто виносили і підписували смертні вироки. Потім, правда, й самі потрапляли під ту ж каральну пролетарську сокиру. Але два секретарі республіканських компартій під сокиру Великого сталінського очищення не потрапили, бо старалися краще за інших. Імена цих двох стахановців терору: Берія - в Закавказзі, Хрущов - у Києві.

В момент, коли Сєров зустрів Хрущова, той уже був залитий людською кров'ю по саму лисину.

17 вересня 1939 року Радянський Союз вступає в Другу світову війну на боці Гітлера. Слідом за Червоною Армією на «звільнені» землі Польщі прийшли наші доблесні чекісти з гарячими головами і холодними серцями. Все, що вони сотворили у Львові та Станіславі, в Рівному та Луцьку, в Ковелі та Заліщиках - робилося за наказом і під контролем Микити Хрущова і молодого чекіста Вані Сєрова, якому тоді ще не виповнилося й 35 років. Все скоєне - на їх чистій комуністичній совісті: і депортації, і концтабори, і колективізація. Розстріл польських офіцерів у Харкові - теж справа мозолястих рук Вані Сєрова.

26 квітня 1940 року Іван Сєров отримує свій перший орден. І це не що-небудь, а найвища державна нагорода Батьківщини - орден Леніна. Цікаво зіставити цю дату з деякими трагічними сторінками польської історії: з одного боку - розстріл маси полонених польських офіцерів, в тому числі і на підконтрольній Сєрову Україні, з іншого боку - вища нагорода Батьківщини цьому самому Сєрову.

Цікаво відзначити ще один збіг. Начальник Управління у справах військовополонених та інтернованих капітан ДБ Сопруненко Петро Карпович, який безпосередньо керував відправленням з таборів і розстрілом полонених польських офіцерів, саме в цей день 26 квітня 1940 року теж отримав свій перший орден. (Н. В. Петров, К. В. Сорокін. Хто керував НКВС 1934-1941. Москва. Звенья. 1999. Стр.381, 389.)

Сєров і Супруненко - в одному списку нагороджених. І в цьому списку - тільки кати й карателі. Різниця в тому, що капітану ДБ Сопруненку - найнижчу за рангом нагороду, найскромніший орденок «Знак Пошани» (в народі - «Веселі хлопці»), а очільнику НКВС України комісару ДБ 3 рангу Сєрову - вищу державну нагороду. Заслуги Сєрова у справі розстрілу польських офіцерів оцінені найвищим балом. А Сопруненко — нижчим.

3.

У червні 1940 року до Києва прибуває Жуков Георгій Костянтинович. І ось у столиці України склався дружний тріумвірат: перший секретар ЦК КП України товариш Хрущов, глава НКВС товариш Сєров і командувач військ Київського особливого військового округу товариш Жуков. Вони сподобалися один одному. Жукова завжди тягнуло до тих, хто ллє народну кров, не шкодуючи. Він сам був таким. Жуков опинився серед своїх. Вони розуміли один одного й поважали: забризканий кров'ю Хрущов, успішно наздоганяє Хрущова Сєров і наш дорогий Георгій Костянтинович Жуков, який до цього часу встиг у Монголії особисто винести чимало безсудних смертних вироків.

Їх життєві шляхи буду розходитись. Але не надовго. Де б ці мушкетери не знаходилися, вони будуть пам'ятати один одного і всіляко один одному допомагати. Палацовий переворот 22 червня 1957 року вони вчинять утрьох.

4.

На 1941 рік Сталін готував знищення Європи. З цією метою 3 лютого 1941 року чекістське відомство НКВС було розділене на два незалежні наркомати: НКВС (товариш Берія) і НКДБ (товариш Меркулов). Сенс поділу в тому, що НКВС виконував безліч функцій, як на території Радянського Союзу, так і за кордоном. Від тотального стеження за всіма до знищення мільйонів своїх громадян. Від видобутку золота до будівництва залізниць. Від зберігання всіх архівів держави до охорони державних кордонів. Від реєстрації шлюбів до охорони живого Сталіна й мертвого Леніна. Від обліку новонароджених до гасіння пожеж. Від шпигунства за кордоном до будівництва найбільших у світі гідроелектростанцій. Від виробництва алюмінію до утримання готелів для іноземців. Від посадки лісів до лісоповалу. Від створення й випробувань пікуючих бомбардувальників до навчання іноземних комуністів підривній справі. Від регулювання вуличного руху до знищення політичних противників за кордоном. А тут ще планувався визвольний похід на Варшаву, Будапешт, Бухарест, Берлін, Відень, Париж, Мадрид. Планувалося приєднання до Радянського Союзу мільйонів квадратних кілометрів нових територій, радянізація великих і малих європейських держав, очищення багатомільйонних мас від небажаного елементу. Обов'язків набиралося дуже багато, тому НКВС довелося розділити на дві частини.

Новий НКВС зберіг за собою багато колишніх структур, які були в основному орієнтовані на вирішення завдань всередині країни: міліція, прикордонні війська, ГУЛАГ, будівництво найважливіших об'єктів промисловості і транспорту і т.д. і т.ін.

А на НКДБ покладалася ключова роль у майбутній війні, яка планувалася «на ворожій землі». Функції НКLБ: ведення розвідки за кордоном, контроль багатомільйонних мас людей у районах бойових дій і на «звільнених територіях», ізоляція і винищення небажаних осіб і цілих верств населення на знову приєднаних територіях Радянського Союзу. На НКДБ була також покладене завдання охорони радянських вождів, як цивільних, так і військових, а заодно - і контроль за їх зразковою поведінкою.

На початок 1941 року Іван Сєров уже встиг проявити себе у всій своїй кривавій величі. Досвід очищення «ворожої землі» від небажаних станів і класів і перетворення «звільнених земель» у радянські республіки в нього був коротким, але багатим. Він встиг набити руку на розстріли. В характеристику Сєрова вписані слова, яким позаздрив би будь-хто. Як ми пам'ятаємо, в Жукова в характеристиці записано: твердий член партії. В Сєрова краще: непохитний член партії.

Заслуги Сєрова і його досвід були оцінені достойно - 25 лютого 1941 року його призначають першим заступником наркома державної безпеки СРСР (НКДБ).

Проте Гітлер сплутав усі карти. Гітлер напав першим і зірвав грандіозні плани звільнення Європи. Приєднання нових земель та їх радянізація були відсунуті на кращі часи. В оборонній війні на своїй землі два чекістські відомства були не потрібні. У перші дні війни було не до структурних змін. Але вже 20 липня 1941 року НКВС і НКДБ були знову злиті в єдиний НКВС.

Іван Сєров отримує посаду заступника наркома внутрішніх справ, тобто заступника Лаврентія Берії. На цій посаді він був до кінця війни та після неї.

5.

Війна знову звела Жукова й Сєрова.

11 жовтня 1941 року Жуков призначений командувачем Західного фронту. 13 жовтня в допомогу Жукову призначають Сєрова. Жуков і Сєров діють пліч о пліч. Добрі молодці Вані Сєрова займали рубежі позаду бойових підрозділів Червоної Армії та підбадьорювали їх кулеметним вогнем у потилицю, піднімаючи стійкість в обороні й наполегливість у контратаках.

Знову Жуков і Сєров зустрілись у кінці війни. Жуков - командувач 1-го Білоруського фронту. Генерал-полковник Сєров - уповноважений НКВС на 1-му Білоруському фронті. Одночасно Сєров все так же залишається заступником товариша Берії. Крім усього, Сєров - радник НКВС СРСР при Міністерстві громадської безпеки Польщі. Він передавав польським товаришам свій безцінний досвід стріляння в потилиці.

На початку 90-х років після звільнення Польщі від комунізму людям почали повертати те, що було в них відібране. Якась літня жінка отримала свій особняк, який у 1944 році був конфіскований визволителями на потреби НКВС. У цьому особняку жив товариш Сєров. Потім там мешкали інші товариші, неабияк все переламали і загадили. Підвали завалили всяким мотлохом. І все це господині довелося розчищати, немов археологу розгрібати уламки і знімати культурні шари. Розгребла вона свій підвал і виявила... маленьку приватну в'язницю з ґратами, замками, важкими сталевими дверима і всім іншим, що для в'язниці годиться. На стінах, як прийнято у всіх в'язницях світу, ув’язнені дряпали написи. Цими написами займалася польська прокуратура, журналісти, історики. З'ясувалася: в'язниця діяла в час, коли в цьому особняку жив визволитель Польщі товариш Сєров. У Польщі в'язниць завжди вистачало. На додаток до всього, що було побудовано в усі попередні часи, гітлерівці за час Другої світової війни звели в Польщі достатню кількість концтаборів. Все це господарство перейшло під контроль НКВС та їх місцевих товаришів. Здавалося б, на всіх має вистачити. Навіщо ще одну зовсім крихітну в'язницю обладнувати? Виявилося, що це була, так би мовити, особиста в'язниця товариша Сєрова. Стомившись на роботі від розстрілів і тортур, він повертався у свій затишний будиночок і тут відпочивав душею і тілом у камері тортур, але вже не у службовій, а у своїй домашній.

Як після того не вірити генетичним теоріям? Син тюремника Ваня Сєров явно успадкував гени батька.

У полководця Сєрова - груди в орденах. Я до орденів небайдужий, жагучий збирач, як орденів, так і відомостей про те, коли, кого, за що і чим нагороджували. У розквіт своєї кар'єри генерал армії Сєров крім Золотої Зірки Героя Радянського Союзу мав шість орденів Леніна, чотири ордени Червоного прапора, орден Суворова I ступеня, два Кутузова I ступеня і польський орден Віртуті Мілітарі IV ступеня. Щоб не розповідати про кожен орден на грудях полководця Сєрова, відзначимо лише межі діапазону. Ми пам'ятаємо, за що отримано перший орден - за розстріл польських офіцерів. Останній свій орден Кутузова I ступеня Сєров отримав 18 грудня 1956 року за те, що топив у крові народну революцію в Угорщині. Всі інші ордени - в рамках цього діапазону.

Сєров легко набирав ордени, але так само легко вони з нього і сипалися. Полководницьким орденом Суворова I ступеня Сєров був нагороджений у 1944 році за виселення народів Кавказу. У 1959 році акція була визнана незаконною, а орден наказали повернути. В 1963 році Хрущов знизив Сєрова у військовому званні з генерала армії до генерал-майора. З чотирьох генеральських зірок залишилася тільки одна. Крім того, Хрущов зняв із Сєрова звання Героя Радянського Союзу й один орден Леніна. В 1995 році указом Президента Польської Республіки Л. Валенси Сєров був позбавлений і польського ордена.

Але цікаво б подивитися, хто і за що дав Сєрову Золоту Зірку Героя Радянського Союзу, яка врешті-решт була визнана виданою незаконно. У верхніх ешелонах НКВС Героєм Радянського Союзу був тільки Сєров. Берія Лаврентій Павлович, не дивлячись на всі свої криваві заслуги, Героєм Радянського Союзу не був.

Звання Героя Радянського Союзу з Золотою Зіркою й орденом Леніна своєму вірному другу Сєрову виклопотав Жуков. Система надання військових звань була досить простою. Нагородний відділ штабу фронту писав список відзначених: Іванов, Петров, Сєров гідні таких-то нагород. Список підписував Командувач фронту і член Військової ради. У нашому випадку - Маршал Радянського Союзу Жуков і генерал-лейтенант Телегін. Список відправляли до Москви. З Москви приходив Указ про надання звань і нагородження орденами. Підписав Жуков подання на 28 панфіловців, і вони стали героями. Підписав на Сєрова - і корки у стелю! Ти мені, я тобі.

Звання Героя Радянського Союзу було надане Сєрову 29 травня 1945 року. Це було несподівано й незрозуміло. Чекіст на вищих керівних постах міг відзначитись у масовому знищенні людей, ніякого іншого героїзму він проявити не міг просто за своєю посадою. Не було на Луб'янці місця для подвигів. Але за масове знищення людей звання Героя Радянського Союзу не отримали ні Ягода, ні Берія, ні «сухотний Вельзевул» Коля Єжов. Негайно у військах, в органах НКВС і СМЕРШ поширилися чутки про те, що «Сєров отримав Героя Радянського Союзу незаслужено, що зроблено це Жуковом, для того, щоб наблизити Сєрова до себе.» Чутки були наполегливими і стійкими. Генерал-лейтенант Вадіс Олександр Анатолійович, який до 27 червня 1945 року займав посаду начальника Управління контррозвідки СМЕРШ Групи радянських окупаційних військ у Німеччині, про ці настрої доповідав у Москву. Генерал-лейтенант жорстоко поплатився за такі доповіді. Жуков і Сєров помстилися йому сповна. Адже генерал Вадіс доповідав тільки те, про що говорили всі.

6.

Борець за комунізм і загальну рівність людей Герой Радянського Союзу генерал-полковник Іван Сєров у Німеччині був заступником Жукова.

Посада Жукова офіційно іменувалася - Головнокомандувач Групи радянських окупаційних військ у Німеччині та Головнокомандувач Радянської адміністрації з управління Радянської зони окупації Німеччини. (Маршали Радянського Союзу. Москва. Улюблена книга. 1996. С. 36)

Посада Сєрова - заступник Головнокомандувача у справах цивільної адміністрації.

Зона радянської окупації Німеччини була розділена не сектори МВС. Сектором МВС у Берліні командував генерал-майор Сіднєв Олексій Матвійович 1907 року народження. У 1947 році він був переведений з Німеччини на посаду міністра державної безпеки Татарської АРСР. У 1948 році заарештований. Протокол допиту від 6 лютого 1948 року проливає світло на те, що діялось у Східній Німеччині, якою управляли Жуков і Сєров. Протокол опублікований у журналі «Військові архіви Росії». 1993 № 1 с. 197)

Я наводжу уривки з протоколу.

«СІДНЄВ: частинами Радянської Армії, котрі оволоділи Берліном, були захоплені великі трофеї. У різних частинах міста раз у раз виявлялися сховища золотих речей, срібла, діамантів та інших цінностей. Одночасно було знайдено кілька величезних сховищ, в яких знаходилися дорогі хутра, шуби, різні сорти матерії, найкраща білизна й багато іншого майна. Про такі речі, як столові прилади й сервізи, я вже не кажу, їх було безліч. Ці цінності й товари різними особами розкрадалися. Повинен прямо сказати, що я належав до тих небагатьох керівних працівників, у руках яких знаходилися всі можливості до того, щоб негайно організувати охорону й облік усього цінного, що було захоплене радянськими військами на території Німеччини. Однак жодних заходів для запобігання грабежу я не зробив і вважаю себе в цьому винним... Повинен сказати, що, відправляючи на свою квартиру в Ленінград це незаконно придбане майно, я, звичайно, прихопив трохи зайвого.

СЛІДЧИЙ: Обшуком на вашій квартирі в Ленінграді виявлено близько сотні золотих і платинових виробів, тисячі метрів вовняної і шовкової тканини. Близько 50 дорогих килимів, велика кількість кришталю, порцеляни та іншого добра. Це, по-вашому, «трохи зайвого»?... Вам подаються фотознімки вилучених у вас при обшуку 5 унікальних великої цінності гобеленів роботи фламандських та французьких майстрів XVII і XVIII століть. Де ви потягли ці гобелени?

СІДНЄВ: Гобелени були виявлені в підвалах німецького Райхсбанку, куди їх здали під час війни на зберігання якісь німецькі багатії. Побачивши їх, я наказав коменданту Аксьонову відправити їх до мене на ленінградську квартиру.

СЛІДЧИЙ: Але цим гобеленам місце тільки в музеї. Навіщо ж вони вам знадобилися?

СІДНЄВ: По совісті сказати, я навіть не замислювався над тим, що краду. Підвернулися ці гобелени мені під руку, я їх і забрав... Я брав собі найбільш цінне, але що ще було мною присвоєне, я зараз не пам'ятаю.

СЛІДЧИЙ: Ми вам нагадаємо. Дамську сумочку, зроблену з чистого золота ви де взяли?

СІДНЄВ: Точно не пам'ятаю, де я прихопив цю сумку. Думаю, що вона була взята мною або дружиною в підвалі Райхсбанку.

СЛІДЧИЙ: А три золоті браслети з діамантами ви де «прихопили»?... 15 золотих годинників, 42 золотих кулонів, кольє, брошок, сережок, ланцюжків, 15 золотих перснів та інші золоті речі, вилучені у вас при обшуку, де ви вкрали?

СІДНЄВ: Так само як і золоті браслети, я викрав ці цінності в німецьких сховищах...

СЛІДЧИЙ: Шістсот срібних ложок, виделок, та інших столових предметів ви теж вкрали?

СІДНЄВ: Так, вкрав.

СЛІДЧИЙ: Можна подумати, що до вас ходили сотні гостей. Навіщо ви накрали стільки столових приладів?

СІДНЕВ: На це питання мені важко відповісти.

СЛІДЧИЙ: 32 дорогі хутряні вироби, 178 хутряних шкурок, 1500 метрів високоякісних вовняних, шовкових, оксамитових тканин та інших матеріалів, 405 пар жіночих панчіх, 78 пар взуття, 296 предметів одягу - все це лише частина вилучених у вас речей... Як ви стали мародером ?

СІДНЄВ: ...У 1944 році, будучи заступником начальника управління «Смерш» 1-го Українського фронту, я на території Польщі зустрівся з Сєровом, який був у той час Уповноваженим НКВС вказаного фронту. Під його керівництвом я працював у Польщі, а потім, коли радянські війська захопили Берлін, Сєров домігся мого переведення на роботу в НКВС і призначив начальником берлінського оперсектору. На цій роботі Сєров наблизив мене до себе, я став часто бувати в нього, і з цього часу почалося моє гріхопадіння... Навряд чи знайдеться така людина, яка була в Німеччині і не знала би, що Сєров є по суті справи, головним верховодою у справі присвоєння награбованого. Літак Сєрова постійно курсував між Берліном і Москвою, доставляючи без огляду на кордоні всяке цінне майно, хутра, килими, картини для Сєрова. З таким же вантажем у Москву Сєров відправляв вагони й автомашини... При зайнятті Берліна однією з моїх оперативних груп у Райхсбанку було виявлено понад 40 мільйонів німецьких марок. Приблизно стільки ж мільйонів марок було вилучено нами і в інших сховищах в районі Мітте (Берлін). Всі ці гроші були перевезені в підвал будівлі, в якому розміщувався берлінський оперативний сектор МВС...

СЛІДЧИЙ: Скільки ж усього там знаходилося грошей?

СІДНЄВ: У підвалах знаходилося близько 100 мішків, в яких було більше 80 мільйонів марок... Зберігання такої кількості грошей, звичайно було незаконним, але зроблено це було за вказівкою Сєрова... Сєров роздавав щоквартально кожному начальнику оперативного сектору, так звані, необліковані суми... Таким шляхом кожен з начальників оперативних секторів отримав з мого підвалу по кілька мільйонів райхсмарок...

СЛІДЧИЙ: Вам відомо, де зараз знаходяться всі записи щодо витрачання німецьких марок?

СІДНЄВ: ...Папки зі звітними матеріалами про витрачені німецькі марки, зібрані з усіх секторів, в тому числі й записи на видані мною гроші, були за вказівкою Сєрова спалені...

СЛІДЧИЙ: А куди ви поділи звітність про вилучене золото та інші цінності, що знаходились у вас?

СІДНЄВ: Ця звітність так само, як і звітність щодо німецьких маркок, була передана в апарат Сєрова і там спалена...

СЛІДЧИЙ: Не відбувайтеся загальними фразами, а кажіть, що вам відомо про розкрадання Сєровом золота ...

СІДНЄВ: З’являючись до Сєрова з доповіддю про вилучені цінності, я приносив йому для перегляду найбільш дорогі зразки золотих виробів та діамантів. Сєров у таких випадках довго крутив цінності в руках, милувався ними. А потім частину з них залишав у себе... Бежанов, як мені відомо, працюючи начальником оперативного сектору МВС в Тюрінгії, жив як поміщик, звіз собі в будинок велику кількість цінного майна, що належало багатіям Тюрінгії, пустив у хід пивоварний завод якогось великого есесівця і користувався прибутками цього заводу. Клепов, так само як і Бежанов, організував у Німеччині для себе панське життя... Сєров десь відшукав німецького техніка, який спеціально розробив конструкцію радіол і склав креслення, а Сєров особисто коригував їх. Дерево для виготовлення радіола було здерте зі стін кабінету Гітлера в імперській канцелярії... Одну з радіол Сєров подарував Жукову... Сєров ставився до мене поблажливо. Крім того, я в нього був на доброму рахунку, як енергійний працівник... Сєров багато часу проводив у компанії маршала Жукова, з яким був тісно пов'язаний, Обидва вони були однаково неохайні і покривали один одного...»

7.

Я навів зовсім небагато з величезного протоколу. На додаток треба сказати, в той час легкова машина середнього класу коштувала в Німеччині тисячу марок. Під кінець війни міністр озброєнь Німеччини отримував у місяць 6 тисяч марок. Із захоплених Сєровом 80 мільйонів марок через рік залишилося тільки 3 мільйони, але й ці решта мільйонів були віддані Сєрову. О, ці чисті руки чекіста! І ще деталь: кращий друг геніального Жукова Ваня Сєров жив у резиденції Гебельса.

Відомості про звички Сєрова та його підлеглих ніколи ніким не спростовувалися.

Сталін бачив, що в ході війни армійські генерали й генерали НКВС зближуються, знаходять спільну мову. Для Сталіна це єднання було смертельним. Він це розумів. Тому поділяв і панував. У ході війни Сталін знову розділив НКВС на частини. Сталін виділив з НКВС військову контррозвідку СМЕРШ і підпорядкував її особисто собі. Потім Сталін паралельно НКВС (МВС) відтворив МДБ. На чолі МДБ Сталін поставив генерал-полковника Абакумова Віктора Семеновича. Залишалося тільки нацькувати МВС (Берія, Сєров) і МГБ (Абакумов).

І Сталін цькував.

Люди Абакумова розкручували справи проти армійських генералів і маршалів і проти генералів МВС. Під їх пильний погляд потрапили справи й діяння Жукова, Берії Сєрова, Телегіна, Сіднева, Крюкова та багатьох інших. Але Берія і Серов зуміли вивернутися. Вони завдали удару на випередження. Берія і Серов повідомили Сталіну таке, що всі свідчення проти них так і залишилися лежати в архівах. Крадіжка золота, діамантів, мільйонів марок - все це дрібниця. Сєров залишився на волі, а 4 липня 1951 року очільник МДБ генерал-полковник Абакумов, який копав під Сєрова і Жукова, був знятий з усіх посад. Він погуляв тиждень без роботи, гадаючи, на яку посаду його призначать... 12 липня він був заарештований. Тепер уже люди Берії й Сєрова проводили обшуки і допити. Тепер сам Абакумов і його люди даваали відповідь. Слідчі і підслідні помінялися місцями, але зміст протоколів допитів не змінився. У Абакумова теж знайшли і золото, і діаманти, і картини, і гобелени... Зрозуміло, не за золото й діаманти він був заарештований. Були куди більш серйозні причини. Проте було й усе це: браслети, персні, сережки, кулони... Найбільше в переліку вилучених в Абакумова награбованих цінностей мене вразила валіза підтяжок.

Анатолій Кузнєцов у своїй приголомшливої книжці «Бабин Яр» розповідає про 1939 рік.

Наші визволителі хапали, хто що міг. Якщо в людини є велосипед, то на ньому є і дзвінок. Якщо велосипеда немає, дзвінок не потрібен. Якщо велосипед є, то можна привезти з визвольного походу один запасний дзвінок. Але навіщо - купу дзвінків тягти?

У наших геніальних полководців і мудрих вождів таємного фронту звички були ті ж, що й у пересічних визволителів Європи: хапай, що бачить око! У могутнього шефа МГБ генерал-полковника Абакумова серед кришталю й порцелян, серед виблискуючих злитків золота і дорогоцінних каменів, серед штабелів золотого та срібного посуду, знайшли валізу німецьких підтяжок. Навіщо йому стільки? Не буде ж він ними торгувати? Та й навіщо йому торгувати, якщо у нього необмежений доступ до грошей?

А ось генерал-лейтенант Крюков. Найближчий друг Жукова.

У нього крім діамантів, золота, рубінів і сапфірів, виявлено під час обшуку 78 віконних шпінгалетів, 16 дверних замків, 44 велосипедні насоси.

Якщо боїшся, що один насос поламається, візьми собі десять запасних. Навіщо тобі 44?

А ось улюбленець Жукова генерал-лейтенант Минюк Леонід Федорович. Займана посада - генерал-ад'ютант Жукова, потім - генерал для особливих доручень при маршалі Жукові. При арешті в нього крім срібла й золота, костюмів і тарілок, мармурових статуй і статуеток, килимів і картин, гобеленів та іншого конфісковані - 92 велосипедні насоси. Всі вони, Жуков, Сєров, Берія, Сіднев, Телегін, Минюк, Абакумов, Крюков прийшли до Європи під прапором звільнення. Все, що вони діяли, називалося гарним терміном - Визвольна місія Радянської Армії.

Все це мародерство і злодійство процвітало під покровом Прапора Перемоги, який гордо майорів над поваленим Райхстагом.

Всі вони називали себе комуністами. Вони вбивали десятки мільйонів людей заради загальної рівності, і тут же пускали у справу есесівські пивоварні заводи і набивали кишені мільйонами. Вони звільняли світ від Гітлера, Гебельса і Герінга і тут же вселялись у звільнені резиденції. Вони звільняли світ від коричневої чуми, від гітлерівських концтаборів, але ці концтабори не пустували, їх тут же включали в систему ГУЛАГу. Всі вони розповідали, що скоро настане такий час, коли на землі переможе комунізм і кожен буде працювати за здібностями, а отримувати за потребами. Кому, скільки треба, той собі стільки й візьме! Велика ідея. Але як задовольнити потреби одного тільки Сєрова або одного такого Минюка?

Нам кажуть: ох, якби до влади замість Хрущова в 1957 році прийшов Жуков! А ми запитаємо: що було б з країною, якщо б до влади дійсно прийшов Жуков?

Відповісти на це питання легко. Жуков привів би у владу свого найближчого друга Сєрова і таких, як він. Ці товариші влаштували б у підвалах своїх палаців і особняків маленькі затишні приватні в'язниці і камери тортур. А ще вони б розікрали країну ще задовго до застою й перебудови, і нашим «демократам» нічого було б красти.