Таємне Товариство Близнюків, або Чудовисько озера Лох-Ойх та інші страховища

Розділ 8.Чому над горою Треп не співали пташки

На те, щоб знову піднятися з нижнього рівня підземелля до галереї, де зберігалися капсули з синьомордами, у нас пішло кілька хвилин. Кам’яна плита, в яку був умонтований потужний підйомний механізм, беззвучно стала на місце. І лише тоді пані Соломія заговорила:

– Климе, ситуація виявилася набагато складнішою, ніж здавалося. Я спробую заблокувати вихід з галереї на поверхню. Здається, Кактус не розповів Тюті, що бачив у підземеллі й мене.

– Чому ти так думаєш? Він же страшний підлабузник і будь-що хоче вислужитися перед «володарями Всесвіту», як він їх називає. Я бачив, як Кактус заглядав в очі Тюті й мало не плазував перед ним...

– Хіба не розумієш? Він добре знає – йому цього не пробачать. І тоді смиканням за чуба і стусанами наш колишній сусід не відбудеться. Бо те, що Кактус упустив президента ТТБ, може зруйнувати всі плани синьомордів. Адже саме завтра вони збиралися замінити двійниками учасників оперативної групи ТТБ на горі Треп. І, підозрюю, що такі ж підміни готувалися на всіх розсекречених базах синьомордів, де зараз працюють наші команди. До завтрашнього ранку в нас залишається доба – ми мусимо встигнути!

– Зажди, але ж іще зовсім недавно я запитував, чому не можна перенестися в той час, коли в різних частинах Землі були зведені мегаліти? І якщо це й справді місця сили, то чому не спробувати заволодіти нею, щоб захиститися від хижих прибульців? Ти ж відповіла, що будь-яке втручання у події минулого може призвести до катастрофічних змін у майбутньому. А тепер ти готова це зробити?

– Невже не зрозуміло?! Ти пропонував втрутитися в події, що відбувалися кілька тисячоліть тому. А зараз ідеться про часовий відрізок завдовжки в добу. І якраз тих хвилин, які ми витрачаємо на даремні балачки, може не вистачити, щоб змусити синьомордів та їхніх агентів забратися з нашої планети.

– Тоді все класно, а то я вже почав хвилюватися – дуже не хотілося б розчинитися у часопросторі й узагалі не з’явитися на світ. Як же я тоді дізнаюся, чи й цього разу членам ТТБ пощастило перемогти блакитних монстрів?!

Пані Соломія насупила брови, але очі в неї були веселі:

– Та ні, допустити цього не можна в жодному разі! Хто ж тоді, як не нащадок славетного козака-характерника Андрія Джури, читатиме думки синьомордів і перекладатиме їхні секретні повідомлення з синьомордівської мови на людську? Але все це ми відкладемо на потім, зараз треба заблокувати вихід із підземелля.

Щодо синьомордів, які перебували в стані анабіозу, ми не хвилювалися. Їхні капсули були надійно замкнені, а самі законсервовані представники ворожої цивілізації, скоріш за все, служили лише хитрою ширмою-прикриттям. Ця ширма мала відволікати увагу від того, що відбувалося на другому рівні. Від фабрики, де виготовляли штучних близнюків.

Нарешті рухомі сходи винесли нас на поверхню. Пані Соломія витягла з наплічника і встановила на пласкому камені невеличкий апарат, схожий на звичайний рефлектор. Насправді це був один з її останніх винаходів – універсальний поглинач, що мав створити над підземною галереєю потужне силове поле, яке блокувало будь-які сигнали.

– Ця невидима парасоля захистить підземний бункер не лише від грози, що ось-ось розпочнеться, – сказала президент ТТБ. – Головне – вона не дозволить Тюті та його помічникам надсилати й отримувати інформацію із зовнішнього світу.

– Треба скоріше сховатися до намету мами й тата! – вигукнув я, глянувши на велетенську чорну хмару, що нависла над нашими головами.

– Тепер зрозуміло, чому не було чутно пташок і комах. Вони поховалися, бо передчували наближення бурі. Біжи за мною, я знаю, як найшвидше пройти крізь кола кам’яного лабіринту.

Намагаючись утекти від дощу, ми щодуху мчали в бік наметового табору, обминаючи здоровезні каменюки. Я вже уявляв, як ми з бабусею зненацька заскочимо до намету батьків. І як вони зрадіють. А ми розповімо їм про зустріч із підступним Кактусом і про хитрого синьомордівського шпигуна Тютю, який прикидався дурником, а сам збирав секретну інформацію та готувався до чергового нападу. Як з’ясувалося, синьоморда перевиховати неможливо. Навіть тоді, коли за цю справу береться така видатна учена, як Соломія Джура.

Але найголовніше, що ми виявили фабрику з виготовлення людських копій, розташовану на другому рівні підземелля! Тепер, коли в лапах синьомордів опинився весь секретний архів з інформацією про членів ТТБ, усім нашим товаришам загрожує страшна небезпека. Синьоморди хочуть замінити справжніх людей їхніми копіями – штучними близнюками!

Саме цієї миті, коли ми з бабусею опинилися в самісінькому центрі кромлеха, небо розрізала вогняна блискавка, загуркотів грім і величезний камінь, повз який я пробігав, розколовся навпіл. Здавалося, у моїй голові вибухнув сліпучий феєрверк. Коли я прийшов до тями, то голосно вигукнув:

– Ти це бачила?!

Відповіді не було. Я почав розгублено озиратися і врешті зрозумів, що моя бабуся, вона ж президент ТТБ, зникла...