Таємниця підводного човна

Розділ 6

Поки Данило Лановий, Богдан Майстренко та Галка долають свій шлях, а за ними йде страус на ім’я Футбол, є час розказати, як і чому компанія наших давніх знайомих опинилася раптом у Криму, на березі Чорного моря.

Напевне, варто докладніше познайомити всіх тих читачів, які щойно до нас долучилися і не знайомі з попередніми пригодами Данька, Богдана та інших. Вам же, наші люб’язні постійні читачі, не варто швидко перегортати ці сторінки. Бо вам теж слід дізнатися щось важливе. Адже ви напевне чекаєте — ось зараз з-за рогу вибіжить гамірна ватага Льоньки Гайдамаки, до них приєднаються Варка Рудик з її клаповухим братом-близнюком Андрієм на прізвисько Вухо, а десь на теплому піску гріється, чекаючи на свій вихід, мудрий дід Гайдамака. Це ж його доречні поради раніше частенько допомагали нашим героям вийти з небезпечних ситуацій, а такі завжди виникають, коли шукаєш старовинні скарби.

Так-так, на момент, коли ви читаєте ці рядки, Данило з Богданом уже вважаються доками у цій справі. Якось знайшли скарб, закопаний козацьким полковником Іваном Лиховієм на Полтавщині. Іншим разом розгадали складну загадку, складену перед смертю інженером Михайлом Ружичем, побратимом легендарного народного героя Устима Кармалюка, — так знайшли, подолавши чималу відстань під землею, діамант рідкісної величини. Все це відбувалося з неабияким ризиком для життя хлопців. І всі небезпечні ситуації долали вони разом із Льонькою, Галкою та іншими друзями. Звісно, не кажучи вже про страуса — без прудкого твердодзьобого Футбола затримання озброєних злочинців просто не відбулося б.

Що ж сталося з численними друзями наших героїв? Де їхні старші товариші? Не хвилюйтеся — усі живі та здорові. Просто в плани Ланового-старшого, батька Данила, зовсім не входило цього разу збирати цілу гоп-компанію в одному місці. Йому не бракувало мороки й без них. Уже мав невеселий досвід: варто лишити дітей самих, як вони тут-таки встряють у такі халепи, де без міліції просто не розібратися. А зайвий раз мати справу з міліцією Лановому-старшому не хотілося. Адже його син і його друзі не якісь злочинці, просто діти, які ростуть. Допитливі діти, більше жодних гріхів за ними не водиться — якщо цікавість і допитливість вважати гріхом.

Не можна сказати, що Данило Лановий у компанії був лідером. Навпаки, його здібності часто брав під сумнів його кращий друг Богдан. Цей хлопчик, якого виховувала тільки мама, на якийсь час був відбився від рук настільки, що навіть потрапив до невеличкої вуличної банди. Щоправда, вчасно від неї відійшов, тут зовсім випадково допоміг Данило. І виявилися нові знайомі зовсім різними. Лановий добре грає в шахи, вчиться не на «відмінно», але стабільно — на «добре», багато читає, знає англійську мову. Майстренко до знайомства з Даньком читав дуже мало, можна сказати — не читав нічого, займався спортом, і то — вряди-годи, кидаючи гурток за гуртком, і всі на ньому ставили хрест. Лиш несподівана дружба врятувала хлопця від кривої стежки, це всі знайомі визнавали.

Звісно, поруч з Данилом Богдан теж виглядав серйозно, навіть під впливом друга почав братися за книжки, — та все ніяк не міг змиритися з тим, що коли збираються поруч Розум і Сила, на лідерство розумний чоловік може претендувати значно частіше, ніж фізично сильний. Ось і виникали між хлопцями суперечки на цьому грунті. І що старші вони ставали, то частіше сперечалися. Правда, здебільшого Богданові в багатьох ситуаціях врешті доводилося визнавати правоту Данила. І це, за великим рахунком, не могло не тиснути на хлопця, який теж хотів би зробити щось значне: вирішити складне завдання, прийняти важливе рішення, знайти прийнятний вихід з глухої ситуації, а не гупати головою в стіни.

А тут слушна нагода намалювалася — цього літа Лановий-старший вирішив зайнятися Кримом. Дотепер півострів його не цікавив. По-перше, тут без нього вистачало заробітчан, що організовують різні екскурсії. По-друге, репутація кримського узбережжя була не найкраща: сервіс поганий, ціни — високі, настрої населення — песимістичні, місцеві мешканці жадібні та злі, обстановка в цілому несприятлива. Ліпше вже показувати людям старовинні замки і водити їх горами.

Та недавно все для Данилового тата змінилоя з точністю до навпаки. Чому треба миритися з тим, що про Крим кажуть тільки догане? «Чому ця частина країни не може мати українських перспектив?» — так прямо й запитав Лановий-старший просто в прямому телевізійному ефірі на всю Україну. Довго питання не гуляло, відповідь не забарилася. Він отримав певні стартові кошти для власного амбітного туристичного проекту, який працюватиме не лише на імідж Криму, а й по-новому відкриє його для всієї країни. А відтак Україну — для світу. Ті, хто слухав. Ланового-старшого, відчули перспективу.

Ну, а він думав недовго — почав збиратися. Сина хотів відправити на Полтавщину до бабусі разом з Богданом — так уже повелося. Там у хлопців давні друзі, спільні спогади, там вони після пригоди з козацьким скарбом — місцеві герої. Аж раптом плани змінилися. Можна сказати — розвернулися на сто вісімдесят градусів.

І все через Галку.

Коли вже бути зовсім точним — через страуса. Але Футбола без Галки уявити неможливо. Так само, як дівчину з кісками — без страусового ескорту,

Знайшовся тими днями в Ланового-старшого партнер, котрий вирішив створити в Криму парк живої природи. Не зоопарк, де звірів тримали у клітках, в неволі, а великий природний заповідник. Крим, на думку того чоловіка, для втілення подібної ідеї підходить ідеально. Зрештою, тут щонайменше п’ятдесят останніх років знімають кіно про Дикий Захід і Латинську Америку. Навіть Африку — і ту спритні кіношники змогли облаштувати на українському півострові. Не кажучи вже про наукову фантастику: якщо треба зняти інопланетянина на іншій планеті, Крим для таких фантазій підходить найкраще.

Ось чому Лановому-старшому запропонували всі потрібні умови, аби доставити в Крим справжнього африканського страуса. Хай там поживе, хай за ним стежать, досліджують, описують. Висновки повинні дуже допомогти у подальшій роботі над створенням такого заповідника, Відчув Лановий-старший перспективу й для себе, довго не думав, переговорив з Галчиними батьками, ті — з Галкою. Дівчина ніби й не заперечувала, хай Футбол допоможе в хорошій справі.

Одна проблема: без неї страус нікуди. Вона б ще без улюбленця, зітхнувши, потерпіла, але без неї з норовистим птахом ніхто не впорається.

Тоді настала черга зітхати Лановому-старшому. Що вдієш: доведеться відправляти страуса до моря разом з Галкою. Саму дівчину не залишиш. Футбол, може, хороший охоронець, проте не зовсім та компанія, яка потрібна дівчині на цілий місяць. Виходу іншого нема — зібрав тато сина Данила в дорогу, а разом з ним і Богдана, аби в Києві влітку не валандався.

Поселили трійцю разом з птахом неподалік від невеличкого кримського селища. Колись тут жили рибалки, навіть завод невеличкий був, тепер — порожньо й тихо, хіба курортники — «дикуни» хати винаймають недорого. Все тут для відпочинку є, інакше б колись давно не звели поруч із селищем дитячий табір. Нині, ясна річ, табір занедбаний, дітей там нема. Але саме тут почали зовсім недавно ремонт, треба ж оздоровчі бази відроджувати. Є один відремонтований корпус, там наших героїв і розмістили.

Вирішив Лановий-старший усе дуже просто, по-сучасному. Діти вже не аж такі діти, слава Богу — по чотирнадцять років. Продукти можна в селищі купити, Галка дівчина бойова, самостійна, каструлям і сковорідкам за потреби дасть раду. Телефони є, гроші — теж. Нема, правда, телевізора та комп’ютера з інтернетом, але це, за спільним рішенням батьків, навіть на краще. Хай голови відпочинуть, провітряться на морському повітрі. Гуляти усім трьом особливо не буде коли. Завдання серйозне: спостерігати за поведінкою африканського страуса в умовах Криму. Можна сказати, ціла наукова робота. Тож не підкачайте, шановні.

Спочатку всі троє зраділи — свобода, чи не вперше за їхнє життя. Кілька перших днів пролетіли непомітно. А потім приїлося все. Коли дні однакові, це важко терпіти активним і спраглим до пригод юнакам. Ось звідки та нудьга, яку ми застали на початку цієї історії.

Але тепер трійця відразу загорілася нова пригода світить. До того ж сліди ведуть туди, куди їм потикатися не те, щоб заборонили, але не радили. Корабельне кладовище, загадкове, заборонене, мабуть, небезпечне місце.

До речі, вони саме до нього наближаються.