Теплі історії в конвертах

Привіт, Олесько!

Люба моя, я вже кілька днів на місці, але написати тобі зовсім не встигаю, бо маю купу справ на роботі, а весь вільний час розглядаюся довкола! Цюрих прекрасний, Олесю! А в офісі всі стримано чемні, і, здається, я справляю на них гарне враження, тож ми дарма з тобою боялися набундючених швейцарців.

Місто дуже красиве, поважне, але напрочуд затишне. Тут безліч трамваїв, симпатичних кав’ярень зі столиками на вулицях, старовинні споруди з вежами та шпилями, житлові будинки з французькими балкончиками (у мене теж такий, і я вже хочу на нього тицьнути якусь червону герань), чарівна довга набережна, а на обрії — гори.

Я вже не можу дочекатися, коли ти приїдеш, і ми будемо тут гуляти і їсти шоколад. Кава і шоколад тут нестямно смачні. І я зараз живу на самому лише шоколаді: на сніданок — молочний із родзинками й лісовими горішками, на обід — білий із мигдалем, на вечерю — гіркий чорний! А ще я засмакувала місцеву випічку і, боюся, скоро стану таким пампу-шиком, що ніхто й не здогадається, що ми з тобою близнючки.

Обіймаю! Передавай привіт Андрію! Хай уже по-думки готується, що скоро ти дременеш до мене. Жартую. Чи ні!:-)

Гася

Привіт, Ганнусько!

Я така рада отримати від тебе звістку! І те, що все в тебе гаразд, мене дуже тішить. Я колупаюся в перекладах, а коли стає нудно, переглядаю в Інтернаті фото з Цюриха, аби бути ближче до тебе, а ще уявляю як ти їси шоколад і гладшаєш на очах. Ги-ги! Насправді тобі нема чого хвилюватися, бо скоро я також буду пампушиком. Саме вчора дізналася, що вже на восьмому тижні. Андрій був у шоці (позитивному), тепер старанно вживається в роль майбутнього татуся й погрожує мене нікуди від себе не відпускати. Воно й добре, бо почуваюся я зараз трохи кепсько, певно, токсикоз.

Цілую.

Олеся

Привіт, Олесъко!

У нас Різдво. Навколо дуже красиво. Місто сяє вогнями, дзеленчить дзвонами. Я ходила в церкву. Насправді навіть у три, але передусім у церкву Святого Петра — милувалася святковою службою. Тихо помолилася про вас з Андрієм і батьків. Сьогодні Цюрих наче завмер. Різдво — родинне свято, а в мене тут нікого нема. Я не жаліюся, просто констатую. Ну, гаразд, трохи жаліюся. Мені б тільки дотягнути до Нового року, коли всі місцеві друзі й колеги повернуться з відпусток. Я обіцяла влаштувати їм вечірку з борщем і голубцями. Щоправда, не знаю, чи подужаю голубці. Аби лишень ніхто не отруївся! Як думаєш, довгий рис для начинки підійде чи треба купляти круглий?

Цілую.

Різдвяна гундося

Вітаємо майбутню тітоньку!

Ганю, тепер уже точно знаємо: двійня, хлопчик і дівчинка. Назвемо Ганзель і Гретель!Жартую. :-)

Дівчинку хочу Ганну — ну, ти зрозуміла! А над тим, як назвати хлопчика, нехай Андрій голову ламає.

У нас усе гаразд. Я все перекладаю, але в офісі вже не буваю зовсім — у мене живіт такого розміру, що ледь у двері пролажу. А ти, судячи з фото, зовсім схудла — зрадниця!

Ой, дякую тобі за шоколадну посилку! Ми все отримали і майже все з’їли.

Люблю тебе!

Олеся

Привіт, зайчики!

Як там мої солоденькі небожата? Вашу фотку тепер тримаю в офісі на столі, і всі, хто проходить поруч, милуються нашими кавунчиками!

Нумо, підростайте там! І приїздіть до мене!

Тут весело. І, здається, у мене щось намічається. Цього разу не по роботі. На особистому фронті. Але ще рано казати.

Цілую.

Гася

Привіт, Ганнусько!

Ти поїхала тільки вчора, а я вже шалено скучила! Твоя таки правда, мені треба десь вибратися з наших нетрів, але ж ти сама бачиш, що малечу так просто на когось не залишиш. Андрій, і без того, — моя права рука й ліва рука (а ще часом обидві ноги й голова). Але ми незабаром почимчикуємо в садочок, і я почну планувати велику втечу. Ну, гаразд, маленьку. Обов’язково приїду до тебе! Зуб даю (Андрійчин).

Обіймаю.

Олеся

Ох, Олесю! Ми з Отто таки розійшлися. І все було зовсім не дуже. Але ми вже рік такі далекі одне від одного, а мало би бути навпаки. Словом, я в журбі, але виживу. Ти коли приїдеш?

Гася

Слухай, тут така справа. Здається, я вагітна. Я знаю, що ти в шоці. Андрія якраз малюки дерли на шматки, коли я йому натякнула. То він досі оговтатися не може. Але подивимося!

Олеся

Ну, нарешті ви з малючкою вдома. Я так хвилювалася. Завчасні пологи й усе таке, але Андрій мене вже заспокоїв і навіть фото прислав. Мі-мі-мі!

Ти мене, мабуть, уб’єш, але я підстриглася й пофарбувала волосся в рудий колір. Тепер ми зовсім не схожі. Звучить моторошно, правда? Але так хотілося щось змінити. Тепер веселіше. Чекаю, коли відросте!

Гася

Так, Ганю! Я вже хочу до тебе, бо тільки ти до нас приїздиш, а я все сиджу з цим трійком бешкетників і мрію про той шоколад і каву, і ваші мюнстери і штрассе. Я оце думаю, в якому саме місці ми дійшли дороздоріжжя?Ми ж геть однакові, училися там само й так само. Але ти тепер живеш у Цюриху: така гарненька, доглянута, свіжа, а я витягаю жувальну гумку з волосся й молюся, аби Оленка якусь нову алергію не спіймала.

Життя таки дивне!

Олеся

Та ну, ти смішна! Яка там свіжість? У хороші тижні я ледь по п’ять годин сплю з цим новим проектом. А вдома холодне ліжко й герань на балконі, яку поливали в минулому році. От у вас весело: родина, затишок. Малеча класна підростає! Я б із тобою помінялася залюбки! Ану спитай Андрія, може, теє? :-)

Гася

Уже спитала. Він згоден, але ненадовго, бо те, що ти готуєш, цитую: «Отрута. Особливо голубці!» А діти взагалі не помітять різниці. У нас із тобою зараз навіть зачіски однакові.

Олеся

У вересні я можу вирватися до вас, днів на десять, якраз як здам проект. А ти давай тоді збирайся! Поживеш моїм життя принаймні тиждень. Знудишся тут геть!

Гася

Люба моя Ганнусю! Тут просто казково! Я вже люблю це місто, і вулиці, і набережну, і кожен трамвай чи будинок зокрема! А ще в тебе таке зручне маленьке помешкання з таким красивим краєвидом із вікна, що я не знаю, як ти взагалі витягаєш себе з нього на світ Божий, я б тут так і сиділа... Якби не була туристом. Але розповідати тобі про місто марно, ти все тут уже знаєш.

До речі, тут зі мною сталася така цікава пригода. Не повіриш, я познайомилася з чоловіком! Але ти не думай нічого «такого». Це було так смішно! Я сиділа в одному з тих зелених парків на березі озера й милувалася горами, аж тут до мене почав залицятися симпатичний молодик. Не швейцарець, як виявилося, італієць, що мешкає тут кілька років і працює в якійсь конторі з дуже поважною назвою. Високий, стрункий і чорнявий, із засмаглим обличчям і зеленими очима — от просто все, як ти любиш! І називається романтично — Габріель!

Він запитав, як мене звати й чи можна запросити мене на каву, бо я йому дуже сподобалася, але я відразу відповіла, що він років на сім запізнився і що я вже заміжня! А він, уявляєш, запитує, чи немає в мене незаміжньої сестри-близнючки?:-)

Словом, він тобі зателефонує, сестро, і можеш навіть не дякувати!

Твоя Олеся

Олесю, ну ти і звідниця! Він таки подзвонив, і я приперлася в кав’ярню без мейкапу й подерта, після десяти днів із твоїми чарівними дітлахами. Вони, до речі, швидко зрозуміли, що я — примітивна й м’якотіла версія їхньої мами, та відігралися по-повній! Але давай про Габріеля! Він, м-м-м-м, фантастичний: красивий, чемний, веселий, і чогось думає, що це я його просто розіграла в парку. Не вірить, що в мене дійсно є близнючка, каже, що я така можу бути лише одна. Уявляєш?

Далі буде... Чи, скоріше, ой що буде!

Зачарована Гася

Любі Ганнусю та Габріелю! Вітаємо вас із Різдвом! І бажаємо вам чудово провести разом свята й узагалі бути дуже щасливими!

Олеся, Андрій, малюки

ПС: Сестро, не можу повірити, що ти в Мілані! Якщо вже він тебе запросив до батьків, то все дуже серйозно. Я така рада за вас!

Привіт, Олесько!

Нарешті я добралася до Інтернету. Ми з Габі тільки те й робимо, що купаємося, засмагаємо та їмо! От тепер я точно стану пампушиком, але мені ж можна — я вже заміжня!

Я така вдячна вам з Андрієм, що ви вирвалися на наше скромне весілля. У нас найкращі у світі чоловіки, правда? А ти в мене — найкраща сестра!

Твоя Гася

Гасю, чого ти мені не розповіла першій? Мама вже все знає і хвалиться сусідам про ваш новенький будинок і твою вагітність, а я тутки сиджу з хворими малюками, перекладаю якісь медичні інструкції і ніц про все те не знаю!

Пиши в подробицях і бігом!

Нетерпляча Олеся

Люба Олесю!

Завтра моє перше найщасливіше Різдво у Швейцарії (минулорічне не рахується, бо ми були в Італії). У нашій оселі вже стало досить затишно, і ми навіть прикрасили ялинку в кутку біля каміна. Крім неї, у вітальні лише килимок, але то все дрібниці, бо я так люблю цей дім, і гори за вікном, і Габріеля, і навіть нашого навіженого собаку.

Ой, я тобі не казала, але схоже, що в мене також буде двійня! Я знаю, що ти там уже регочеш.:-)

І я тут подумала, добре, якби то були дві дівчинки, як ми з тобою — близнючки!

Щаслива Гася