Дерева на дахах

дванадцять місяців

Це поки що моя велика таємниця. І хоч Джон–молодший одного разу і став випадковим свідком, коли я розставляв на балконі триногу й прицілювався об’єктивом, звіряючи масштаб зображення, однак він ще замалий, аби про щось таке здогадуватися. Про все може знати лише містер Шон, але той уже точно нікому не розкаже.

Як і кожна нормальна ідея, ця також зародилася випадково. Ще в лютому, коли Інка перевезла мене із села і я вже потроху почав оклигувати, то від нічого робити сфоткав краєвид з її вікна, точніше з балкона. Тоді був дуже світлий, сонячний ранок, зовсім не схожий на кінець лютого, з рясним інеєм на гілках… Класна вийшла картинка. Пізніше, у березні, я зробив ще одну картинку з тієї ж точки: переплетіння гілок на тлі ніжно–блакитного неба. А у квітні, коли все зацвіло, то виявилося, що прямо напроти балкона росте абрикоса, зліва — слива, за ними — липова алея, а ще далі — вершки яблунь із сусіднього саду.

У квітні я вже зробив на балконному лінолеумі хрестик, куди ставити триногу, і кожного наступного місяця картинка виходила все та ж, тільки з іншими барвами, а часом ще й випадкова пташечка залітала. У червні вийшло із синичкою, а в липні — з горобцями й стиглими абрикосками. Ознака серпня — кілька жовтих листків і рясні сливки, а у вересні жовтого явно додалося, плюс велика сорока–білобока на передньому плані…

Залишилося ще чотири місяці — і календар готовий! Його я вирішив роздрукувати форматом А3 на матовому папері, чого б це не коштувало. Звичайно, з текстовим супроводом і заставками з краєвидами міста, але основна картинка — це вид з Інчиного балкона. Хочу зробити їй подарунок на день народження! До наступного квітня все має бути готове.

А коли з’явився Шон, то я ще для нього придумав роль. Його я зазнімкував у різних позах, з різним антуражем, і це буде як доповнення до основної картинки. Наприклад, у липні з тими ж абрикосами, у серпні він поклав лапу на соняшник, у вересні, звичайно, з картоплиною… Я вже відзняв його наперед на всі дванадцять місяців. Найважче було знайти шапочку Санта–Клауса, мусив позичати в ЦУМі за шоколадку і сто гриваків під заставу: одна знайома з іграшкового Санти зняла. Санту я робив із Шоніка якраз на День міста. Точніше, у той день я поніс віддавати у ЦУМ шапочку, щоб забрати назад свої гроші, але універмаг виявився закритим через свято. Це дещо порушило мої плани, бо ж без коп’я, а тут як–не–як День міста. Довелося падати Оркові на хвіст.