Дворіччя. Книга українця

Фарід «хімічить» чорноземи

В останні тяжкі часи на українських чорноземах господарюють орендарі з нечуваними раніше у наших краях іменами. У Дворіччі, приміром, усім заправляє людина, яку зовуть Фарід. (Чого ж дивуватися, коли так званим першим національним українським телеканалом керує таваріщ Бенкендорф, а освітою заправляє Табачнік!)

Фарід — людина приємна з усіх боків: не матюкається, сповідує якусь сектантську релігію, уважно всіх вислуховує і платить щороку за орендовану у дворічан землю. Мені, наприклад, він минулої осені заплатив аж (аж!) чотири тисячі гривень за сім гектарів землі.

Враховуючи таку величину орендної плати, Фарід розумно закриває очі на випадки крадіжок його врожаїв. (Земля ж віддана йому майже задармо, а вкрадуть небагато).

Врожаї ж у Фаріда добротні. Він мало переймається тим, що усе те виростає, як на дріжджах, після щорічного внесення у дворічанські грунти фосфору, калію, магнію, пестицидів, фунгіцидів...Словом — одна хімія, а гноєм на наших полях уже давно й не пахне. Навіть за совіцьких колгоспів треба було обов’язково вносити у грунт органіку, за невиконання відповідних планів строго питали в райкомі партії.

Один мій дворічанський сусід тихо поділився зі мною таким фактом: його корова не захотіла взимку їсти січки із соломи, привезеної із Фарідових хімізованих полів...

Тепер новітні орендарі «роблять гроші» з нашої землі, варварськи виснажуючи українські чорноземи, аніскілечки не переймаючись їх майбутнім. Майбутнього ж при таких «господарях» наша земля не має. І ми не маємо...