Дворіччя. Книга українця

«Шукаймо, браття, до святині шляху...»

Ці слова Лесі Українки є девізом життя українця Ореста Хмельовського. Свою теорію образотворення він виклав у семи книгах. Їх треба не читати, а перечитувати, щоразу відкриваючи нові й нові пласти і барви.

11 жовтня 2010 року я отримав електронною поштою від добродія Ореста листа під заголовком

1. [...] Розібратися в істині та ПРАВді, коли в усьому присутнє словоблудство в енних іпостасях — непомірно важко. Моїм завданням було синтезувати чотири сфери пізнання — філософію, науку, релігію та мистецтво й подати загалом науковою мовою результати міркувань щодо світовлаштування та Життя.

2. Звичайно, те, що є синтезом, вимагає неодноразового переосмислення й спрощення викладу аж до рівня загальнодоступного. За один присіст таке не дається. Цьому я присвятив життя. Щодня я правлю сам себе, щодня... Це — шлях, а не готові наукові чи філософські висновки.

3. Всі мої пошуки спрямовані були на дослідження Слова БОГ І, бог і, бог ї. Слова і букви, а не християнства. Воно як таке мене цікавить тільки в контексті цього Слова як Закону, чого до мене ніхто не розшифровував. БУКИ ОН ГЛАГОЛЬ — так азбучний аналіз розкодовує абревіатуру БОГ. Без цього не можна зрозуміти ні Буки (боги) Азбуки, ні формулу ОН, з якої постали всі букви, ні дію (глаголь) Слова ЗаКОНу — нічого.

4. Покаяння потрібне кожній людині як метод очищення Душі. Каїністам дано інше тіло. Їхньому народу потрібно покаяння, як і нашому, як і всім народам. І це наша спільна проблема!

5. [...] В тому, що все ми програмуємо — і наше життя, і чуже, і стан Всесвіту, я не сумніваюся. Мої студії спрямовані на пошук відповідей не в мозку чи в історії, а в Слові, з якого все постає, — з даного ЗаКОНом і з висловленого людиною, та й з того, що тільки в умі існує.

6. Звідси — моя спроба знайти в Біблії ті слова й ідеї світобудови, які не спотворені всілякими „дописувачами“ й укладачами від Проекту „БОГ християнський“, і використати їх для осмислення відання Людей Слова — слов’янських народів. Мене не цікавить орійство чи арійство як історичний шлях народів, а тільки архетипи ОР, АР, ДУХ, ДІМ, АД, МА тощо, за якими можемо ввійти в ЗаКОН, не заглядаючи в жодні тексти на жодних мовах, крім Азбуки народів РУ — це ніша, в якій слов’яни „колотять“ історію, не знаючи Програми ЗаКОНу ні для себе, ні для інших народів.

В кровавій „колотнечі“, навіть за задумом яхвістів, нема ПРАВди, бо тільки ЗаКОН ПРАВи дає підстави для висновків. Але це при умові знання НАВи і ГЛАГОЛЬ у ЯВІ. Решта — невігластво, але дуже уміло нам підсунуте: і християнством, і всіма ідеологіями, в яких потонула і наука, і філософія, і недорозвинене мистецтвознавство, і всі релігії, які сьогодні сповідуємо.

Все є частиною глобального проекту, в якому частина править не за ЗаКОНом ПРАВи, а за власним законом МАМОНИ, а частина — лохи. І так тисячі років лохотрон повторюється, дякуючи і леніним, і троцьким, і Сталіним, і гітлерам, і всім іншим з кожним із нас включно. Ми — обдурені, бо мислимо не за віданням...

Християнство доруйнує історію до ручки, і настає інший час. Хто готовий до нього?..»

Тепер почитаємо разом дещо з того славного семикнижжя Ореста:

«Бог є настільки національним, наскільки виражена національна образотворчість. Тому Політика Космосу може бути тільки національною, щоб не обезличити Господа».

«Язичництво — спосіб відображення Світу слов’янами як Бога Одного: „Яз — Аз“».

«Єдино-множинність Бога підтверджують відомості найближчої до початків нашої історії Велесової Книги, які дають однозначне філософське трактування Бога як „одного і множественного“ одночасно».

«Пантеон сонячних Богів (Вишень, Сварог, Дажбог) є первісним описом триєдиної суті Бога. „І не мали Богів, лишень Вишень і Сварог і іні суть множеством, бо Бог є один і множествен“. Це ж геніальне світоглядне судження!»

«Завжди було Слово і завжди були намагання виразити Його зміст у інший спосіб, ніж це робили попередники. Так Слово народило Шляхи, що множать Його Славу. Шляхів безліч. Осягаючи їх, людство осягає свою історію і Закони Духа».

«Аналізуючи Культуру, що сформувалася на території України більш як за п’ять тисяч років до нової доби і яку ми називаємо згідно з легендами і віруваннями українців орійською, бачимо її безпосередній вплив на Культуру давнього Сходу, арабського світу, Єгипту, Азії та Європи. Лише сьогодні можна розгребти завали історії на наших землях та ідентифікувати археологічні знахідки згідно зі світоглядною системою, яку ми пропонуємо у своїй роботі. [...]

Світоглядна система іудаїзму, на наш погляд, використала філософію, містику, міфотворчість та практику осягання Істини від єгипетської, а СЛОВО та ідею Божественного походження людини — від орійської Культури, тому ми розглядаємо її як політичну спробу одного народу привласнити право на Істину в останній інстанції».

«[...] Коли Бог створив світ за своїм образом, то людина, як образ Бога, повинна формувати середовище Землі аналогічно. Але людство у пізнанні людини та суспільства ще не спромоглося на повноцінне розуміння їх як „образів Божих“, через що опинилося у ситуації, коли безобразне формоутворення людиною себе, сім’ї, держави, Землі стало нормою.

Безобразність помітна повсюдно і в усіх людських діяннях, але її не ідентифікують саме так не тільки звичні споживачі життя, але й науковці. Про це навіть не задумуються, за всяку ціну рухаючись у напрямку задоволення матеріальних потреб, забуваючи про істинне призначення людини».

«Трипілля височить перед „розвиненими умами“ сьогоднішньої світової культури символічною горою, духовну вершину якої потрібно здолати».

«У нашій мові головною є не комунікативна функція, а функція зберігання суті Архетипу, Божественного знання. І це дозволяє нам вважати її пра-Мовою світу. Я не вважаю проблему людини головною проблемою філософії, як це пропонують філософи антропологічного напрямку. Ця підміна людським Божественного баламутить уми світу. Натомість я стверджую: у світі є лише одне питання — що є бог? Всі решта питань — похідні від нього... Наявність Архетипної мови є достатньою умовою для збереження і роду, і Архетипу в Культурі».

«Трагедія завжди має ознаки одкровення, жорстокої правди Буття. Вона змінює стан Свідомості — співвідношення між підсвідомим і надсвідомим, пробуджує Дух, що дрімав».

«Давні форми українського життя знали радість як спосіб виходу із страждання. Життя в радості заповідали нам орійці. І це було глибоко укорінено в масовій свідомості трипільських часів. Воно проявлялося в особливому ритуалі — колі Сварожому — дотриманні народом певних звичаєвих правил, обрядовості, особливостей віри у Дух Предків, що дає нам підстави покласти минулий досвід в основу проектування українського майбутнього».