Дворіччя. Книга українця

«Світ є таємниця Бога. Бог є таємниця світу»

До розгадки обох цих таємниць наші далекі предки були набагато ближчі, ніж ми з нашими теоріями відносності, квантовою фізикою, супер комп’ютерами, «Союзами», «Шатлами», «Дискавері» та наставленими у небо надпотужними «Хабблами».

Дивимось, але не бачимо; слухаєм, але не чуємо; багато знаємо, але мало розуміємо. Зовем «ученістю — непевнеє блукання» (Леся Українка). Упорядковуєм ілюзії...

Матеріалістична лже-ученість мала своїм девізом — «Нам не можна чекати милостей від природи, взяти їх у неї — наше завдання!». Тепер все актуальнішим стає інший девіз: «Ми стільки взяли у природи, що вже не можемо чекати від неї милості». Разом з глобальним потеплінням настають глобальні потрясіння. Землетруси, торнадо, цунамі. Висихають малі і великі річки. Дніпро вже зупинився!..

(Ще Нобелівський лауреат з фізики Макс Борн пророче застерігав людство від бездумного технічного «прогресу» і переконливо доводив непотрібність і навіть очевидну шкоду від так званого «освоєння» космосу з допомогою ракетних носіїв. Вдивляйтесь у небо через телескопи, як це мудро робили Тихо Браге, Галілео Галілей, Джордано Бруно, Йоганн Кеплер, Микола Коперник, відкривайте закони руху небесних тіл, але ж не пропалюйте ракетами жахливих дір у рятівному озоновому щиті атмосфери Землі! Не послухали...

«Саме тому, що я так часто бачив, як топчуть слабких, я дуже сумніваюсь в справжності багато чого з того, що іменують прогресом і цивілізацією...» Ось які сумніви мучили Вінсента ван Гога, золоті «Соняшники» якого спалила в Хіросімі атомна бомба американців).

Всенька так звана наука сучасного людства навіть не знає, що ж було першим — курка чи яйце. Прадавні над цим голову не ламали. Бо відали: одному Богу відомо!

Ми наплодили ядерних монстрів, якими убили тисячі й тисячі беззахисних і безвинних людей в Хіросімі й Нагасакі, сотворили Чорнобиль і Фукусіму. А відтворити природну реакцію термоядерного синтезу (а не розпаду!), якою світить і гріє Сонце, не можемо, — навіть малесенького сонечка не годні створити, яке освітило б хоча один зелений лужок! А ще тлумачимо лукаво про якийсь «великий вибух», яким нібито почався Всесвіт...

Не вибухом, а Словом і Духом творить Господь!

...Проведіть на білому папері пряму лінію. Про що вона вам розповість? Ні про що.

А тепер виведіть цю ж лінію (не відриваючи руки від паперу!) у такий спосіб:

Пряма мовчазна лінія на ваших очах перетворилася в якийсь символ! Уважно вивчаючи це зображення, ви знайдете в ньому спочатку букву б, потім неважко помітити наступну букву — о, а всередині — буква г. Пряма лінія заговорила до вас буквами!

Склавши їх, маємо слово: бог! Буки-он-глаголь!

Отак буквально за хвилинку ви власною рукою перетворили неживу пряму лінію в ідеограму українського кодування ідеї безконечника, «яка відображає на площині закономірності будь-якого руху в об’ємному просторі, в тому числі слова та числа (чиСлова) української мови!» (Орест Хмельовський).

Таку ідеограму малювали на берегах Дніпра майже сім тисяч років тому трипільці, бо вона зображає спосіб поєднання слова і числа при творенні будь-якої форми світу засобами азбучного глаголення — на основі слів, передусім, української мови та Азбуки!

Трипілець, як і китайський мудрець Конфуцій, знав: символи правлять світом. Прадавній українець зашифрував у своїх меандрах ім’я Бога!

Древні іудеї у своєму таємному вченні Каббала також намагалися осягнути містичний смисл свого алфавіту. Ось що написано про творення світу в найдавнішому з каббалічних трактатів «Сефер Йєцира»:

«У момент творення світу вогненним різцем вигравіювані на короні Господа двадцять дві букви єврейского алфавіту раптом зійшли зі своїх місць і постали перед ним. Потім кожна буква сказала: „Сотвори світ через мене!“ З цією пропозицією раніше за інших піднялася буква тау, з якої починається слово Тора. Але Бог відмовив, оскільки визначив їй стати знаком покривджених. Тоді підійшла буква шин — початок слова шадай, але була усунута, в свою чергу, оскільки з неї починаються слова шав і шекер, тобто брехня, а у брехні немає ніг, тобто їй самій утвердитися ні на чім. З іншого ж боку, шин зі своїми трьома паростками з нижньої поперечини не годна стати основою світобудови. Таким же чином були усунуті і всі інші букви. Наприкінці наблизилась бет, з якої починається слово бераша, і Господь погодився побудувати на ній як Всесвіт, так і сам Закон. Помітивши, однак, що буква алеф збентежено тримається поодаль, Господь запитав: „А ти чому мовчиш?“ „Не смію звернутися зі своїм проханням, оскільки я найнезначніша із букв. Адже всі решта представляють число у множині, а я тільки одиницю“. Заспокоївши її, Бог сказав: „Ти будеш представляти Мене, який Один, а також Тору, рівно єдину“. Ось чому алеф, як великий знак істини, твердо держиться на своїх ногах».

У розпорядженні єврейського Бога було лише 22 букви Апефбету. Всі їх назви в івриті — іменники: алеф — «бик», бет — «дім», гімель — «верблюд» і так далі. Багато букв Господь іудеїв, як свідчить попередня цитата з кабалічного трактату «Сефер Йєцира», просто відкинув. (Орест Хмельовський: «У євреїв нема Азбуки і їхні знаки не є буквами — це ієРОГліфи! Вони з БИЧОГО образу Алеф походять, а не від знання лінії безконечника та буквенного творення світу. Тому брати від них будь-що, а особливо „наукове“ трактування знаків письма — це дурити себе й людей».)

Від себе додам, що у євреїв треба повчитися їх несхитній вірності своїм духовним цінностям. Ось класична формула іудейського лідера X сторіччя Саадія Гаона: «Наша нація тільки завдяки Торі є справжньою нацією».

А більшість українців ще моляться юдейським богам, читають чужі святі книги у лукавих перекладах. І це — маючи Книгу Велеса, Слово про похід Ігоря, «Сад Божественних пісень» Григорія Сковороди, «Кобзар» Тараса Шевченка, «Захара Беркута» Івана Франка, «Лісову пісню» Лесі Українки, «Віру предків наших» Володимира Шаяна, «Марусю Чурай» Ліни Костенко...

...«На чому ми там зупинилися, серце?»

Судячи з відроджених послань наших предків, Український Бог на початок свого Творіння поставив Слово, складене з трьох ключових букв — буки-он-глаголь, тобто ствердив Закон, за яким кожна буква Азбуки, її число та графіка відображають спосіб поєднання звуку, світла (графіка лінії) та матерії (число).

В Українському небі Всевишній мав для світобудови набагато ширші можливості: Азбука народів РУ — руського кореня, слов’ян — принципово протилежна ієрогліфіці, в тому числі єврейській. У ній 28 букво-чисел, божественних чиСлів. Серед букв-слів-чисел (разом — числів) є не лише іменники, але й дієслова в однині та множині (у древньому івриті поняття «дієслово» взагалі нема!), дієприслівники і навіть займенники! «Більше того, буква „глаголь“ в Законі БОГ прямо вказує на дію букв — тільки через чиСлова БОГ діє!» (Орест Хмельовський). Самоназви букв Української Азбуки, як ми вже переконалися, мають у своїй єдності характер свідомого послання нащадкам — Азь буки веди. Глаголь добро єсть. (Я букви знаю. Слово добро єсть.)

Принципово протилежні результати творіння світів за Алефбетом та Азбукою народів РУ збереглися донині. У євреїв — «земля обітована», Палестина (Палений стан), де щонайменше 300 днів на рік немилосердна спека, мало що росте, навіть море там Мертве.

А в Україні — чотири пори року (як музика Вівальді!), «...і лани широкополі, і Дніпро, і кручі», і «садок вишневий коло хати», і білий цвіт на калині, і «зозулі голос чути в лісі, ластівки гніздечко звили в стрісі»... А там десь — зачарована Десна, по Васильківщині «широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече невеличка річка Раставиця». А ось «вітрець легенько дихнув; поблизу в траві засюрчав коник; десь далеко ударив перепел, а там над шляхом понеслась-полилася, наче срібний дзвіночок, жайворонкова пісня. Мовчить цар землі — зачарований світовою красою, він наче дрімає...»

Ні у природі, ні у слові в єврейському світі нічого подібного нема! «Не вміщуйте Богознання в тісноту палестинську, — казав Григорій Сковорода, — Доходять до Бога й волхви... Не весь Ізраїль мудрий. Не всі й погани пітьма».

А Ліна Костенко, проживши понад вісімдесят років, побачила, що

Брати і сестри українці! Не варто і нам існувати в цьому диявольському неоцинізмі. Сотворімо свій — Український — вимір у Всесвіті. І живімо, як заповідали предки: трудімося старанно, дерзаймо, учімось, щоб сущого світло осягнути!

А осягнути світло сущого українець може тільки через рідну мову.