Дворіччя. Книга українця

Священних знаків зміст живий

Перечитуючи одкровення Ореста Хмельовського, щоразу повторюю за Олесем Гончаром: «Дякую тобі, Боже, що дав мені народитися українцем!» Народ, який має таку Мову, таку Пісню і такі національні Символи (синьо-жовтий Прапор і Тризуб), вже не мусить століттями двигати многотонні кам’яні брили і складати їх у піраміди, які з часом неминуче розсипляться у пісок.

На святій українській землі вічно височітимуть нетлінні духовні піраміди — Велесова Книга, Слово про похід Ігоря, Сковорода, Шевченко, Франко, Леся, Ліна... В її величній короні вічно виблискуватимуть безцінні перли — сотні тисяч народних пісень і дум. А є ж іще й авторські діаманти — «Повій, вітре, на Вкраїну», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди...», «Рідна мати моя», «Черемшина», «Червона рута», «Стану справжнім, як природа, як вечеря на столі»...

Народові, який має Трипілля, Київ, Дніпро, Карпати, Медобори негоже сліпо кланятися Палестині, святитися Йорданом, тягнутися рукою до глечиків з чужими, добре присмаченими, але з отрутою сповільненої дії, наїдками. Ось цей «бред второзаконія»: «Але тільки так будете їм робити: жертвенники їхні порозбиваєте, святі їхні дерева постинаєте... І винищить Господь, Бог твій, народи ті перед тобою полегко і потрохи... не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх». — П’ята книга Мойсеева: Повторення закону. V. 7. 5 — 24.

«Усім, хто віддав життя за Україну, присвячую» — читаємо у книзі «ТРИЗУБ. Таємне вчення українців» Ореста Хмельовського. Ця книга має бути у домашній бібліотеці кожного свідомого українця (добре було б мати усе семикнижжя Ореста).

У маленькому українському селі Дворіччя ці книги вже є. Тож давайте знову почитаємо трохи разом. Читаймо уважно!

«Знання графем — це знання суті законів руху енергії та інформації в просторі. [...] Євреї сформували еклектичну Програму знакового письма й еклектичну релігійну систему — християнство, які поєднали погано знані ними знакову систему Азбуки й руське язичництво з фінікійським Алефбетумом. В результаті був укладений грецький Алфавіт і християнський церковний ритуал, які силоміць були поширені на територіях людей Слова, щоб зруйнувати їх свідомість. І це дозволило євреям панувати в світі ще дві тисячі років.

Але Азбука на те і є Програмою людей Слова, що її знищити неможливо. І не відбулося таке знищення тільки завдяки наявності в Азбуці українського Букваря, про що стає відомо тільки сьогодні, коли проростає правда України».

«Вчитаймося у світло Істини, висловлене Григорієм Сковородою: „Чи не диво, що один у багатстві бідний, а другий в бідності задоволений?“. Цілісне поєднання у символізмі Сковороди ідей „тіла, тіні, ідолу та ніщо“ — це суто слов’янський символізм на містичному досвіді руського язичництва... Пов’язати знання образів у діалектиці взаємодії форми (тіла, тіні) та знака (ідола) із знанням Закону бог і Бог (ніщо, принципу КОЛОвороту) зміг тільки Сковорода. Тому Адепти Тризуба вважають його засновником трилектики, квантової логіки та п’ятилектики, які є складовими образологіки.

Йому це вдалося з однієї причини — слово КОЛО є споконвічно україно-руське, а його русько-Азбучна самоназва — АЗ — дозволила Сковороді (носієві україно-руської мови) почути й побачити Закон КОЛОвороту через букви Азбуки та ідею світла й звуку. Тому греки були тільки причиною мандрів туди Сковороди, а не наслідком його світогляду. Він там перевіряв власні здогади, а не вчився грецького мислення.

[...] Читаючи Сковороду та розкодовуючи символіку його рисунків, можна створити первісну класифікацію символів та форм, що їх творить Природа образами світу Яви та людина — образами мислення і практикою штучного формотворення. Володіючи семіотикою, Сковорода створив ряд рисунків (вивезені в Росію і є в закритих фондах), де всі форми природи обожнені до символічного наповнення істиною».

«Різні народи Землі витворювали власні системи знаків для фіксування ідей про світ. Часто одні і ті ж знаки поширювалися на територіях різних народів. Такими були і є знаки хреста, сварги, п’ятикутної та шестикутної зірок тощо. Часто в одні і ті ж знаки різні народи вкладали різне значення. Таким є і Тризуб».

«Володіючи таким потужним інструментом розкодування ідей Закону, яким є українська мова, українці не могли не залишити знака, який є універсальним ключем для теогенотипного кодування та розкодування суті світу».

«Незважаючи на безперервну війну проти ідеї українського Тризуба, він вижив і знову став символом України — тієї містерії свободи, за яку стільки полягло і ще не менше поляже люду всіх національностей».

«Тризуб є знаком кодування змісту всіх форм, незалежно, в якій іпостасі вони постають — чи як речі, чи як знаки письма, чи як наші переживання, чи як закони наук, чи як слова мов. Цим я стверджую, що нема Істини, якої не містило б інформаційне Поле Духа. Воно доступне для mux, хто осягнув шлях входження в це Поле тими методами про які згадував Шаян, якими користувалися Сковорода й Шевченко та багато інших Адептів».

«Протоукраїнці на початку нової доби володіли знаннями живого організму Сонячної системи, в якому планети й Сонце власним рухом у Всесвіті пишуть не тільки Буквар-Азбуку коловороту, але й тексти мови. Тому Тризуб — це не тільки карта „генокодної“ структури Зодіаку, але й карта знаків Букваря-Азбуки».

«Українці отримали знак Тризуба для означення власної божественної природи, бо пізнали Його як власну суть та спосіб збереження першомови світу.

Підтвердженням цих слів є українська мова, яка однозначно прочитує всі змісти знання за знаком Тризуба, законом бог і Бог, Букварем-Азбукою, знаками творів декоративно-прикладного мистецтва».

«Тризуб найточніше і найповніше серед усіх знаків, знаних на Землі, зображає взаємодію звуку і світла в енергоінформаційному Полі Вакууму».

«Отже, належить побудувати храми — спершу в Душі, а потім культові резонатори: кожним і всіма народами за власною суттю Програми бог і Бог. План у всіх єдиний, бо мозок кожного працює за тим самим генокодом, і тіло кожної людини — це план Тризуба.

Тому „нема нічого таємного, що не стає явним“. Правда, у свій час».

Ось такої глибини одкровення посилає Господь українцеві Оресту Хмельовському! Він щедро з ними ділиться: хто хоче — хай прийде, хто прагне — хай візьме відкриті ним Істини! Розуміння цих одкровень дається нелегко: усе справжнє і вартісне вимагає великого труда.

«Повернем Тризуб до чола!» Так співаємо у пісні. Постійно вдивляймося в цей український мегасимвол: в його осерді б’ється гаряче серце, його контури — стрімкий політ сокола чи ластівки, в його лінях читаємо букви нашої Азбуки і слово ВОЛЯ!

Орест Хмельовський мислить і править себе щодня. Ось дещо з його свіжих думок:

«Оскільки дискурс на тему України й українців — справа архіважлива й архіскладна для вирішення, можна зрозуміти, чому на цій толоці сотні років не припиняється масове топтання різночинців. Проблема, на мій погляд, сягає корінням в тисячоліття історії та в найпотаємніші глибини світоглядів — аж до начал творення життя, пов’язаних зі Словом Бог, Азбукою слов’ян та мовою Пращурів і Предків українського народу й дотичних до його розвитку інших народів.

За моєю системою світобачення, існує безкінечний Простір із кінечними часопросторовими фракталами континууму, де втілюються різні Проекти життя. Але вони мають, на мій погляд, спільну знакову основу — сакральну Азбуку з 28 букво-чисел, дану слов’янам для розуміння Вищого Задуму розвитку, що має спільну для землян назву Україна. Спільність закодована азбучними первнями смислів, а саме: У Краї НА — в кожному Краї на землі народ розвивається за образом його — пише власний текст семіозису.

Щоб надати мисленню певного спрямування, пропоную таке вихідне судження: розділені світоглядно — фрагментально — народи не спроможні організувати будь-яку спільну духовну спільноту планети без української системи знаковості.

Ключовими аспектами проблеми майбутнього людства є фрактальність розселення етносів та їх ментально різні світогляду які скеровують рух життя на міжетнічну та міжрасову боротьбу. В результаті протистоянь відбувається змішування етносів і виродження з національних образів, а з іншого боку — увиразнення національного життя титульних етносів і тих, котрі в чужих Краях прагнуть зберегти власну ідентичність. Однак економічний розвиток вимагає універсалізації території просування капіталів, грошей та мови спілкування на ринку виробництва і споживання, що сприяє втраті національного трибу життя всіх етносів, залучених у світову організацію торгівлі.

Така ідеологія руху життя руйнує природу божественних національно-етнічних образів, що було свідомо закладено як Проект кабали задля протидії втіленню Проекту України. Відтак планета поділена на держави, які марнують життя через політику вигоди одних за рахунок інших. Панує система, в якій, з однієї сторони, бачимо узурпування влади провідниками паразитарної форми правління — фінансово-капіталістичною олігархією, а з іншої — екзальтованих і байдужих виконавців чужої волі зі шлунковим мисленням.

У цій коловерті лжецінностей життя серед усіх народів є нечисельні небайдужі, котрі дбають про духовність існування та про гідне божественного образу майбутнє не тільки для власних дітей, а й цілого світу».

«Філософсько-ідеологічні ознаки світобачення переважної частини правителів і населення не української ерзац-держави — це покручі грецьких філо- й теософій. Вони внесли первинний блуд у світогляди народів білої раси, котрі прийняли до вжитку одночасно людиноцентричну демократію й богоцентричну теологію. Це означало початок боротьби офіційної та релігійної влад та їх наступне зрощення в інтересах кабали на теренах світу. Як же по-іншому можна було владнати сумнівне правління „Богів“ і людей, не проголосивши будь-яку владу від Бога? При цьому провідники двоцентричності узурпували й світоглядно пристосували не доосмислений первеневий зміст Віри для закабалення всіх, хто піддавався.

Політико-економічні ознаки не української ерзац-держави — це покруч смислів недорозвиненого соціалізму й буржуазної ідеології масового споживання з практикою розбазарювання природних ресурсів та системою державно організованої корумпованості життя в цілому. При цьому створені всі умови для паразитування вибраних Мамоною, що і є Богом у їхньому світогляді. Та що їм до того, що така практика провадить людство до виродження? Вони живуть сьогоднішнім, бо втратили здатність засадничо мислити про майбутнє.

За соціально-правовим змістом не українська ерзац-держава — це покруч релігійних та юридичних норм моралі й поведінки з реальним невіглаством і нехтуванням із боку владців законами справедливого існування. Народ опинився перед фактом повного безправ’я у своїй, як думалося, а насправді в чужій державі.

На цій основі відбулося контрастне соціальне розшарування й триває загальна деградація народу. Вона супроводжується радикальними зсувами свідомості в бік руйнування механізмів образо-логічного мислення, що руйнує усталені світогляди Предків, в основі яких є культурні національні традиції та звичаєве право.

Відтак відбувається тотальне виродження національних ознак етносів та впровадження субкультури дегенератів, які вже підкорили європейський простір і поширюють свою владу на наш Край. Спостерігаємо зміну цінностей життя й втрату орієнтирів духовного поступу: вироджуються освіта, наука, філософії та релігії, деградує інститут сім’ї, триває закабалення шляхом просування аморальних бізнесів, що супроводжується мовними деформаціями й поголовною втратою Віри при масовому наступі церковних „бізнесів“».

«Основи світогляду українців історично склалися завдяки переживанню етапів релігійно-міфологічного й наукового становлення, а саме: богознавство трипільського трибу життя, язичництво руського періоду та юдо-християнство українського часу. Переверзії світоглядів народили також явище атеїзму — безбожжя в різноманітних проявах. Богознавство Пращурів, що мало предметну, звичаєву, рунічну і протоазбучну форми означень, залишило нам базові знання законів матеріального й духовного існування життя.

Європейське недолуге язичництво поглинуло трисутнісне богознавство праукраїнців і заклало підвалини виродження науки Пращурів про Навну — духовну — матрицю існування та спотворило Слово Бог і смисли множества богопроявів, що були відомі за означенням „Бог один у множестві“. Язичництво в різних інтерпретаціях дійшло до наших часів як ідеологія бовванізму, хоча його проукраїнською формою мало бути Азичництво — сакральна система азбучного програмування текстів.»

«Юдо-християнство було насаджене слов’янським народам мамонною мафією із єдиною метою: зруйнувати егрегор Проекту „РУ“ й відповідно його українське продовження, щоб упровадити Проект Єгови — провідниці злодійської ідеології.

За названих історичних умов український етнос опинився під тягарем чужих світоглядів і силових впливів. Виживав і виживає, позірно пристосовуючи власний духовний світ під чужинські ідеології, але фактично залишаючись непомильним у Вірі, адже для слідування нею потрібно тільки слухатися Душі й керуватися почуттями серця. В більшості народу настало закономірне роздвоєння світоглядів, що увиразнює явище суспільної шизофренії як ознаки болісного виродження.

Таким чином, на початок проголошення незалежності України склався етнос, в якому переважають покручі бовванізму та юдо-християнства, що переважно не ідентифікують себе з титульною нацією, а пристосовуються, як можуть, до умов виживання. Я назвав таких людей фрагментальними українцями — за поєднанням у свідомості фрагментів різної ментальності, що свідчить про відсутність у них ознак цілісного світогляду Пращурів і Предків. Це втрачені для української ідеї люди, конформізм і невігластво яких провадить у нікуди.»

«У загальному потоці еволюційної маси народу були, є і будуть вибрані, котрі є, власне, українцями від Трисуття, бо живуть у Вірі, що творить український егрегор Слова Бог. Для них Бог і Україна — слова-синоніми. Це вони споконвіку й на початку були і сьогодні є Учнями Слова Бог і Провідниками Проекту „України“, що і в Небі, і на Землі, і в душах вибраних із усіх народів.

Протистоянням Проектів „Єгова“ і „БОГ“, що мають змістами мамонну і духовну спонуки, а також Проектів егрегорів народів Сходу, буде, на мій погляд, означений найближчий час існування людства.

Українці — це сподвижники Проекту „Бог“ серед усіх народів з метою духовного становлення людськості. Вони є ідентифікаторами духовного стану світу, що постає на руїнах інволюційних процесів планети загалом.

Гуртування українців за визначенням задля реформування суспільних устроїв народів планети настане згідно із Законом Провадження Часу, в якому відбуваються біологічний та інші експерименти життєтворення. Зміна фрагментальності етносів і перехід на всезагальну фрактальність світогляду за Проектом „БОГ“ — це фундаментальні завдання виживання людства. Однак це ще належно не осмислене.»

«Націоналізм, на мій погляд, має зайняти ідеологічну нішу в боротьбі кожного етносу за право краєвого управління титульним етносом справами власного розвитку та надання таких самих умов для розвитку національних меншин на землі краян, запобігаючи тим самим розгулу ідеологічної кабали.

Самоуправління має набути статусу пріоритетного в становленні спільнот та союзів. При цьому, мудрість означає прийняття прямого правління Серця, а не лукавства Розуму. Так Бог стане безпосереднім правителем як Закон дії Слова Прави, а не лукавства юридичного права.

Вчимося свого, щоб воно не стало чужинською кабалою. Справа ж полягає в тому, щоб осягнути єдність божественного в серцях і умах. Для цього треба пізнати споконвічне Слово Бог за сакральними змістами Азбуки й української мови та навчитися жити у Вірі, що поєднає ідеологічно всі народи.»

«Хто шукає, тому відкривається, та шукати нас розучили. Ми розлучили самих себе з власною духовною суттю — з Богом, бо нас спровадили шляхами лжевіри в щось і когось. Ми зрадили українологічного Бога, що є буквами в Азбуці! Розлученці ми, що прямуємо в нікуди.

Така політика від лженеба — егрегора, в котрому повісили Ідола золотого Тільця, і від світового лжеправа — суспільної мережі визискування, кабали. Її завдання — не дати вийти з причинного кола — кайданів жидологіки».

«Простір для роботи правдивої Душі в Бога є безмежним».