Гра дзеркал

ЕПІЛОГ

— Я думаю, бабусі буде добре з тіткою Мілдред, — сказала Джіна. — Тітка Мілдред здається тепер набагато приємнішою — не такою дивною, якщо ви мене розумієте.

— Я тебе розумію, — сказала міс Марпл.

— А ми з Воллі повертяємося у Штати через два тижні.

Джіна скоса подивилася на свого чоловіка.

— Я все забуду про Стоунігейтс і про Італію, і все своє дівоче минуле, й стану стопроцентною американкою. Нашого сина завжди називатимуть Воллі Хад Молодший. Я не могла б висловити свої думки точніше, ти згоден, Воллі?

— Авжеж, не могла б, Катаріно, — сказала міс Марпл.

Воллі, поблажливо усміхнувшись до старої дами, яка плутає імена, лагідно її виправив:

— Її звуть Джіна, а не Катаріна.

Але Джіна засміялася:

— Вона знає, що каже! Ось побачиш — через мить вона тебе назве Петруччо[11].

— Я тільки подумала, — сказала міг Марпл Волтеру, — що ви повелися дуже мудро, мій любий хлопче.

— Вона вважає, ти саме той чоловік, якого мені треба, — сказала Джіна.

Міс Марпл по черзі подивилася на обох. Як приємно, подумала вона, подивитися на двох молодих людей, які так люблять одне одного, й Волтер Хад тепер цілком перетворився з похмурого молодика, якого вона зустріла тут уперше, на добродушного усміхненого велетня…

— Ви двоє нагадуєте мені… — почала вона.

Джіна підбігла до міс Марпл і рішуче затулила їй рота.

— Ні, моя люба! — вигукнула вона. — Не кажіть нічого. Мені завжди вселяють підозру ваші сільські аналогії. У них завжди таїться якась шпилька. Ви дуже лукава жінка.

Її очі затуманилися.

— Коли я думаю про вас, про тітку Рут і про бабусю, про те, як ви дружили, коли були молоді… Мені так би хотілося побачити, якими ви були тоді! Я не можу собі уявити цього тепер…

— Воно й не дивно, — сказала міс Марпл. — Адже це було так давно…