Керуй гормонами щастя

Негативне мислення в дії

Під час небезпеки тварина має діяти без зволікань. Усім добре відомі реакції «втікати» та «боротися», але стратегії «завмерти на місці» і «підкоритися соціальному домінуванню» є не менш важливими. Зупинимося докладніше на кожній із цих стратегій, оскільки вони є базовим набором інструментів ссавців. Ви дізнаєтеся, як людський мозок може зв’язати кожну з цих стратегій із негативним мисленням.

Битися

Природна реакція на загрозу – відступити. Битися – протилежна стратегія. Людина наближається до того, що їй загрожує. Завдяки розвиненій корі головного мозку вона здатна захистити себе не тільки фізично, а й вербально. Людина може використовувати навіть абстрактні поняття, наприклад у ситуації небезпеки відмовитися спілкуватися із кривдником безпосередньо, звинувачуючи абстрактних «недоумків, які всім керують». Людина навчилася приборкувати власну агресію і знаходити інші способи боротьби з потенційною загрозою.

Боротьба може здатися джерелом стресу, але, коли на тварину нападають, активний опір, навпаки, стає для неї порятунком від стресу. Звичайно, фізична боротьба супроводжується ризиком поранення або болю. Саме тому тварини б’ються лише тоді, коли в них не залишається іншого виходу або коли вони впевнені у своїй перемозі. У суспільстві словесна перепалка теж може привести до травми та болю, через що існує велика спокуса використовувати узагальнення на кшталт «вони – купка недоумків». Зазнавши нападок, людина може почати оперувати подібними узагальненнями й у якийсь момент навіть відчути від цього полегшення. Однак якщо вдаватися до цього прийому постійно, вірогідно, відбудеться зміна нейронних зв’язків і виникне відчуття, ніби людина піддається нападу.

Бувають випадки, коли битися – єдиний можливий варіант. Уявіть собі левицю, яка не їла кілька днів. Коли вона нарешті впіймала газель, її здобич захотіла вкрасти зграя гієн. Чи буде левиця боротися? Якщо вона виявиться переможеною, на її маленьких левенят, імовірно, чекає смерть. Але якщо вона не боротиметься за здобич, у неї зникне молоко і левенята знову ж таки будуть приречені на голодну смерть. Левиця не формулює все це вербально – просто електричні імпульси всередині її мозку течуть тими нейронними ланцюжками, що в неї є. Викид кортизолу відбувається в будь-якому разі: і під час очікування болю від бійки, і під час очікування болю через її відмову битися. Один із нейронних ланцюжків стимулює синтез кортизолу в меншому обсязі, і левиця вибирає менше зло. Коли здається, що боротися краще, ніж рятуватися втечею, в організмі відбувається викид адреналіну й тестостерону, і левиця кидається назустріч небезпеці, замість тікати від неї.

Тварини борються, коли очікують на те, що отримана вигода перевищить імовірну втрату. Значна вигода очікується в тих випадках, коли йдеться про нащадків: чи то захист дитинчати, чи перемога над суперником у боротьбі за самку. Зазвичай бійці передує явище, що його біологи називають демонстрацією, – воно стимулюється наміром боротися. Тварина з метою залякування демонструє суперникові свій розмір і «зброю», намагаючись примусити опонента тікати. Часто це спрацьовує, тому навіть люди іноді вдаються до цього прийому – просто щоб похизуватися. Але завжди існує ймовірність, що суперник не злякається, а навпаки, кинеться в атаку, тож той, хто демонструє свій загрозливий вигляд, має бути готовою до цієї бійки.

Тварини ретельно вибирають, у якому саме випадку вони вдадуться до бійки. Згідно з результатами досліджень, це відбувається тільки тоді, коли вони очікують на перемогу. Тварини точно оцінюють власну силу порівняно з іншими. Ця навичка формується в юності, коли вони грають із родичами, а також у процесі спостереження за батьками: у яких випадках ті вирішують атакувати, а у яких – сховатися в безпечному місці. У грі молода тварина випробовує свої сили і порівнює себе з іншими. Унаслідок природного відбору вижити вдалося мозку, що здатен ефективно проводити соціальні порівняння. Соціальне порівняння стає базовою навичкою виживання.

У сучасному суспільстві битися не прийнято, незалежно від того, можете ви перемогти чи ні. Якщо дитина почне битися через печиво, ви, вірогідно, заберете печиво й покараєте дитину. Ви можете вважати, що ваші слова є досить повчальними, але навчання відбувається зовсім за іншим принципом. Якщо дитина отримає печиво, через яке сталася бійка, то запам’ятає, що бійка закінчується винагородою, хоча ви кажете їй зворотне.

Люди вчаться боротися без застосування фізичної сили. Дошкульні зауваження, судові позови, конкуренція (дружня і не зовсім) – усе це є ненасильницькими способами зустріти ситуацію, що ви її сприймаєте як загрозу, а не втікати від неї. Мозок продовжує оцінювати ризики від бою і його уникнення. Негативне мислення – це спосіб боротись із найменшими ризиками. Можна, нічим не ризикуючи, заявити: «Та всі вони недоумки». Також можна подумки протиставити себе всім чоловікам або всім жінкам, усім начальникам або всім заможним людям – або всім противникам глютену. Можна вибухати гнівними тирадами на адресу знаменитостей, коли вони з’являються на телеекрані. Можна лаяти міську владу. Коли ця дія знижує відчуття загрози, нехай хоча б на мить, приємні емоції створюють нейронний зв’язок. Наступного разу, коли людина відчує себе погано, цей нейронний зв’язок запропонує їй варіант дії. Звичайно, усе це відбувається несвідомо, але коли людина відчуває, що піддається нападкам, вона каже: «Та всі вони недоумки», і її стан покращується.

Конфлікт є невід’ємною частиною життя ссавця. У переважній більшості випадків тварини вирішують конфлікти між собою без фізичного насильства завдяки тому, що одна зі сторін уважає за краще ретируватися й уникнути травм та болю. При цьому на межі конфлікту вони перебувають постійно. Ми заплющуємо очі на цей факт і воліємо чути жалісливі історії про те, як тварини допомагають одне одному, але для тварин конфлікт – це норма. Коли під впливом загрози в них стимулюється синтез кортизолу, вони шукають спосіб забезпечити своє виживання.

Наприклад, сильні мавпи часто забирають їжу в слабших. Між ними не відбувається бійки, тому що більш слабкі особини здаються без бою, щоб уникнути подряпин та укусів. Здатися означає приректи себе на голод, слабкість і відсутність можливості залишити нащадків, тому мавпа завжди оцінює потенційні ризики. Битися – це великий ризик, тому що в природному середовищі отримані поранення нерідко виявляються фатальними, через них тварина буде не в змозі втекти від хижака. Мавпа може віддати перевагу залишитися голодною сьогодні, але бути цілою й неушкодженою і знайти собі їжу завтра. Хоча і завтра банан у неї теж можуть відібрати. Тож мавпі не залишається нічого іншого, як постійно шукати можливості, що допомогли б уникнути конфлікту. Якщо вона отримує банан, то почувається прекрасно.

Дещо про мозок ссавця…

Мавпа може віддати перевагу залишитися голодною сьогодні, але бути цілою й неушкодженою і знайти собі їжу завтра. Хоча і завтра банан у неї теж можуть відібрати. Тож мавпі не залишається нічого іншого, як постійно шукати можливості, що допомогли б уникнути конфлікту.

Вам може бути огидною ідея кривдити слабких. Але якщо бос навантажить вас додатковою роботою, цілком можливо, ви захочете знайти якогось безвідмовного колегу, щоб звалити все це на нього. Або, на свій подив, ви можете усвідомити, що зганяєте злість на беззахисному незнайомцеві, тому що не вистачило духу по-чоловічому поговорити з хамом-сусідом. За прогнозування наслідків відповідають лобові частки головного мозку. У приматів вони маленького розміру, а в людини – великі. Саме тому ми витрачаємо стільки часу, аналізуючи альтернативні сценарії замість битися. Але тільки-но людина приймає рішення не битися, вона опиняється в ролі тієї мавпи, якій здається, що на її банан знову хтось претендує. Негативне мислення полегшує ситуацію.