Керуй гормонами щастя

Нова робота кортизолу

В організмі ссавців у кортизолу з’явилося ще одне джерело стимулювання – соціальний біль. Зв’язок між фізичним і соціальним болем у світі ссавців є очевидним. Ізоляція істоти може призвести до її загибелі від іклів хижака. При цьому перебування в зграї теж може закінчитися болючими укусами і подряпинами від родичів, якщо тварина спробувала забрати їхню їжу. Кожен болючий досвід ізоляції або конфлікту стимулює викид кортизолу в схожих ситуаціях. Тому, коли зачіпають почуття людини, в її організмі відбувається така сама НЕЙРОХІМІЧНА реакція, що і внаслідок фізичного болю. Соціальні тварини сприймають соціальні загрози так само, як фізичні.

Дещо про мозок ссавця…

Уражені почуття задіюють ті самі хімічні реакції, що і фізичний біль. Для соціальних тварин обидва різновиди болю є важливими для виживання.

Що більше розвинений мозок ссавця, то більше соціальних загроз він здатен прогнозувати. Усе, що хоча б віддалено нагадує минулий негативний досвід, стимулює підвищення рівня гормону стресу. Людина може неодноразово почуватися в небезпеці, попри те що вона усвідомлює різницю між фізичним і соціальним болем. Кортизол створює відчуття терміновості, яке майже неможливо ігнорувати. Людина намагається змалювати дію кортизолу за допомогою слів. Вона називає це страхом, занепокоєнням, стресом, панікою, соромом, жахом, стражданням, нещастям або болем залежно від контексту та інтенсивності відчуттів. У будь-якому разі базовий сигнал залишається незмінним: «Нехай це припиниться!»

Втеча від болю

Реакція тварин на кортизол проявляється в їхніх діях. Вони атакують, рятуються втечею, залишаються нерухомими або підкоряються домінуванню, оскільки така стратегія поведінки допомагає уникнути загрози. Розуміння цих механізмів відповіді у тварин може бути використано для пояснення реакції на кортизол у людини. Можна провести паралелі між негативним мисленням людини та імпульсом тварин діяти в межах однієї зі згаданих вище стратегій. У момент, коли людина відчуває загрозу, негативні думки можуть бути для неї навіть приємними.

Для мозку ссавця все, що знижує рівень кортизолу, забезпечує виживання. Отже, якщо одного разу вас позбавила від стресу сигарета, у вашому мозку ссавця закріплюється, що сигарета допомагає вижити. Якщо шматочок піци нормалізував настрій і зняв відчуття загрози, мозок ссавця зазначає, що піца забезпечує виживання. Якщо знизити рівень кортизолу вам допомагає негативне мислення, значить, для вашого мозку ця модель поведінки стає стратегією виживання. Звичайно, ніхто не формулює цей процес у словах. Просто під час викиду кортизолу людина шукає будь-який можливий спосіб, щоб його зупинити. Мозок при цьому покладається на ті нейронні зв’язки, що в нього вже сформовані. Ці нейронні зв’язки можуть асоціювати негативне мислення з почуттям емоційного полегшення – так само, як вони асоціюють воду з полегшенням спраги, а тепло вогню зі звільненням від холоду.

Коли ящірка гріється на сонці, може здатися, що вона насолоджується процесом. Насправді вона відчуває великий стрес. На відкритому просторі вона в будь-який момент може стати чиєюсь здобиччю. Але якщо ящірка сховається серед каміння, то ризикує загинути від гіпотермії. Тож на відкриту поверхню вона виходить тільки тоді, коли відчуває, що може померти від холоду, і під час цих вилазок постійно залишається насторожі. Тільки-но температура її тіла досягає потрібних значень, вона ховається в безпечному місці і залишається там, доки не відчує небезпеку померти від голоду чи холоду. Ящірка завжди тікає від болю. Її стратегія виживання полягає в безперервному виборі найбільш термінової на теперішній момент загрози.

У кожного ссавця є рептильний мозок, оскільки процес еволюції завжди йде від простого до складного, ґрунтуючись на тому, що вже є. Людина успадкувала ті самі структури мозку, що допомагають ящірці вибирати між різними стратегіями виживання. У потиличній ділянці, де спинний мозок з’єднується з головним, розташовуються структури (мозочок, довгастий мозок і Вароліїв міст – так званий стовбур головного мозку), які попереджають нас про небезпеку і підказують, що робити, щоб залишитися живими. Цей рептильний мозок керує метаболічними функціями, як-от дихання і травлення, а також реагує на небезпеку. У рептилій є невеликий гіпокамп і гіпоталамус для обробки нових імпульсів і прийняття рішень на їхньому підґрунті. Гіпокамп та гіпоталамус людини влаштовані складніше і здатні обробляти більшу кількість імпульсів, але вони пов’язані зі стовбуром головного мозку так само, як і у ящірки. Крім того, у людини є величезний запас додаткових нейронів, котрі доставляють інформацію до рептильного мозку, що розташовується на перетині шляхів взаємодії вищих відділів мозку з тілом, щоб людина вчинила певні дії. Врешті-решт, увесь складний аналіз зводиться до варіантів «йти чи не йти». Людина може скільки завгодно будувати стратегії й оптимізувати їх, але в підсумку все зведеться до дій, що або допоможуть досягти бажаного, або дозволять уникнути небажаного результату.

Дещо про мозок рептилії…

Я шукаю загрози. Це завжди криза. Я біжу, а потім знаходжу наступну найближчу загрозу.

Мозок рептилії має погану репутацію. Людину вчать не піддаватися інстинктам, але неможливо просто взяти і вимкнути рептильний мозок. Він є підґрунтям нашої «операційної системи», то ж краще зрозуміти принцип його дії. Рептильний мозок постійно намагається захистити людину шляхом раннього виявлення небезпеки та її запобігання. При цьому в рептильного мозку дуже специфічне розуміння загроз. Він може викликати почуття, що ви помрете, якщо не викурите сигарету чи не з’їсте шматочок піци, або що негативне мислення захистить вас від болю. Ставлення рептильного мозку до негативного мислення не ґрунтується на складному соціально-економічному аналізі – воно базується на тих нейронних зв’язках, що сформувалися всередині вас у минулому.

Звичайно, людина не піддається кожному дивному імпульсу. Але водночас ці імпульси неможливо ігнорувати, оскільки рептильний мозок переконаний, що це питання життя і смерті. Якщо ж ігнорувати сигнал, цей відділ мозку ще інтенсивніше повторює: «Зроби щось! Зроби що-небудь!» Щоб знизити рівень кортизолу, потрібно задовольнити свою внутрішню рептилію.