Керуй гормонами щастя

Хроноцентризм

Кажуть, ми переживаємо поворотний момент в історії людства. Це відчуття властиве кожній людині в будь-який історичний період: вона вважає час, що в ньому існує, особливим, бо здатна щось зробити. Кажуть, від нас залежить існування життя на Землі. Приємно гадати, що ваші дії впливають на майбутнє. Ще приємніше уявляти, що майбутні покоління на вашому боці у війні з поганими хлопцями.

Але приємне відчуття історичної важливості водночас здатне посилити почуття загрози. Якщо вивчати минуле і майбутнє на предмет потенційних небезпек, ви їх неодмінно знайдете. Мозок зберігає інформацію відповідно до своїх потреб. Він сприймає минуле наче шлях до того, що є важливим для вас сьогодні. Він бачить майбутнє як можливість поширити вашу унікальну індивідуальність. Зрозуміло, ви не формулюєте це усвідомлено, але складно думати по-іншому.

У своєму прагненні до прогнозування винагород та загроз мозок приречений на неминуче розчарування, тому що світ є непередбачуваним. Майбутні загрози здаються більш серйозними, ніж минулі, – адже ви вже знаєте, чим закінчилася минула історія. А майбутнє є невизначеним, за винятком того факту, що колись ви помрете і, якщо у вас є діти, вони теж колись помруть. Здається, що на карту поставлено виживання всього людства, тому що йдеться про ваше власне виживання.

Якщо прийняти те, що мозок є зацікавленим у вашій особистій спадщині, це допоможе впоратися з відчуттям кризи. Якщо визнати, що вас турбує ваш особистий апокаліпсис, це допоможе зрозуміти джерело неспокійного бажання щось зробити. Це наполегливе бажання вщухає, коли ви працюєте над створенням того, що переживе вас. Коли ви бачите, що інші люди хочуть залишити після себе «слід на Землі», це може здатися вам помпезним та банальним, але для вашого мозку ви є центром Усесвіту, і вам доведеться працювати з тим мозком, що ви його успадкували від пращурів.

Наукові висновки

Людина легко знаходить ознаки кризи, бо безперервні розмови про кризу стимулюють закріплення відповідних нейронних зв’язків. Однак можна навчитися бачити в кризі позитивні моменти.

• Можна навчити свого внутрішнього ссавця зосереджуватися на позитивному мисленні незалежно від того, як поводяться інші.

• Прагнення зробити щось заради майбутнього нашої планети є гідним поваги, але воно може стосуватися позитивного мислення, а не негативного. Це складно зробити, коли вся інформація навколо носить негативний характер. На щастя, є і позитивний підхід до інформації, що здатний допомогти розмістити негативні факти в правильному контексті.

• Розмови про економічну кризу настільки почастішали, що люди автоматично асоціюють економіку із болем. Однак нереалістично очікувати, що економіка зробить вас щасливим, бо мозок ссавця перебуває в постійному пошуку.

• Мозок ссавців запрограмований так, щоб людина постійно порівнювала себе з іншими і відчувала дискомфорт, якщо в чомусь поступається. Якщо людина намагається уникати цього відчуття, воно знову і знову повертається до неї, бо завжди і в усьому перевершувати інших неможливо. Протягом усієї своєї історії людство живе з відчуттям соціального розчарування, і, якщо інші базові потреби задоволені, людина фокусується на ньому, сприймаючи його як кризу, і мозок послужливо знаходить тому докази. Звичайно, зрештою людина почувається ще гірше. На щастя, змінити своє сприйняття і знайти способи позитивно оцінити своє місце в світі можливо.

• Приємно думати, що ваші дії впливають на майбутнє. Ще приємніше уявляти, що у війні з «поганими хлопцями» майбутні покоління на вашому боці. Але приємне відчуття історичної важливості водночас здатне посилити почуття загрози. Якщо вивчати минуле і майбутнє на предмет потенційних небезпек, вас постійно переслідуватиме відчуття небезпеки. Замість цього в наших силах бачити інший варіант майбутнього.