Керуй гормонами щастя

Післямова

За часів мого навчання в університеті в більшості країн світу політичним режимом була диктатура. Злочини цього режиму були всім відомі: незгодних кидали до в’язниць, і доля їх була сумною. Потім за відносно короткий період на зміну диктатурі прийшла демократія. Навіть у найсміливіших мріях я не могла уявити настільки швидкий позитивний поворот. Це було чудово, але здавалося, що мало хто навколо звернув на це увагу. Усі вже переключилися на наступну кризу. Тож замість радості я спостерігала загальний негативний настрій.

Відтоді на моїй пам’яті було ще не менше десятка різних криз. Я помітила, що люди пишаються своєю здатністю знаходити докази їх існування. Ба більше, я усвідомила, що ніколи не матиму позитивного настрою, якщо чекатиму на те, коли він з’явиться у всього оточення. Можна вважати, що неправильно бути щасливим, якщо хтось поруч страждає, але, повірте, в іншому випадку в історії людства не знайшлося б жодної щасливої людини.

Також можна вважати, що легковажно думати про хороше, коли у наявності ознаки проблеми. Але я знаю правило, яке допоможе нам бути реалістичними. Я назвала його «правилом собачих екскрементів». Коли 80 % власників собак не прибирають за своїми вихованцями на вулиці, ми сприймаємо це як належне. Але коли так чинять лише 20 % власників собак, ми обуренні: «Куди котиться цей світ!» Людина вирішує проблеми, тому що її мозок надсилає сигнали терміновості, а це змушує розумну кору головного мозку шукати нову інформацію. Завжди існуватимуть проблеми, почуття терміновості та прагнення отримати нову інформацію. Ніколи не з’явиться слушного моменту, щоб почуватися щасливим, якщо ви не приймете вольове рішення бути щасливим. Сподіваюся, це станеться саме зараз і ви не чекатимете так довго, як чекала я.