Керуй гормонами щастя

Недоумки, що отримують банани

Мозок ссавців не обтяжує себе обчисленнями. Він не говорить: «Ми маємо 12 бананів на чотирьох, давайте візьмемо по три банани кожен». Він просто дає сигнал хапати якомога більше бананів, поки інші не почали через них боротьбу. Зрозуміло, ви так не робите – ви обмежуєте свій порив й очікуєте на таку саме стриману поведінку від інших. Коли інші не виправдовують ваші очікування, у вас відбувається викид кортизолу. Справа тут не в банані: ви починаєте сумніватися у своїй здатності передбачати можливість отримання винагороди.

Усе життя людини йде на побудову нейронних зв’язків, які допомагають їй отримувати винагороди та уникати болю. Коли вона зазнає невдачі, а хтось домагається успіху, вона не знає, що робити далі. Вона потребує впевненості, що витрачає свої сили правильно. Це не порожня суперечка через банан – людині потрібно розуміти, як працює цей світ. Складно почуватися щасливим, коли приходиш до висновку, що всі банани дістаються недоумкам. На жаль, ще складніше людині буває помітити, що вона цілеспрямовано обирає факти, що підтверджують її песимістичну картину світу.

Дещо про мозок ссавця…

Це лише банан, але коли хтось інший отримує його, ви напевно відчуєте, що щось негаразд із цим світом. Ваш абстрактний мозок виправдовуватиме ваше погане самопочуття, кажучи: «Справа в принципі!»

Соціальне порівняння та морозиво

Якщо геть увесь день простояти навпроти лотка з морозивом, може скластися враження, ніби всі тільки те й роблять, що їдять морозиво. Як несправедливо, що ви набираєте зайві кілограми від рідкісної порції цих ласощів, а інші їдять його увесь час і не гладшають. Звичайно ж, ніхто не їсть морозиво постійно. У вас склалася упереджена думка, оскільки ви отримували інформацію, спостерігаючи за лотком із морозивом. Об’єктивність соціального порівняння залежить від вибору даних, і, на жаль, частіше за все ми покладаємося не на факти, а на емоції. Якщо ви свідомо налаштуєтеся на хибну думку, то з легкістю знайдете факти, що її підтверджують.

Соціальне домінування та репродуктивна функція

Соціальне порівняння має настільки важливе значення для тварин, бо від нього безпосередньо залежить виживання генів. Що більше ви знаєте про шлюбні ритуали у тварин, то простіше зрозуміти власну потребу в соціальному домінуванні. У дикій природі немає вільного кохання. Тварини реалізують свою репродуктивну функцію, при цьому і самці, і самки намагаються отримати перевагу.

Самки не хочуть витрачати свої обмежені репродуктивні ресурси на «погані» гени. Вони не формулюють цього усвідомлено, але роблять вибір на користь самців із «хорошими» генами. У різних видів різні критерії оцінки самців, і найчастіше враховується соціальний статус. У нижчих ссавців самець зазвичай наділяється необхідним статусом безпосередньо після перемоги у фізичній боротьбі. У вищих ссавців статус може завойовуватися протягом якогось часу завдяки як позитивним соціальним учинкам, так і перемозі у фізичних боях. У мавп, що належать до виду бонобо, самець отримує статус від статусу своєї матері, тож самки намагаються спаровуватися із синами тих мавп, що мають високий статус в їхній зграї. Самки бонобо активно намагаються піднятися ієрархічною драбиною, щоб отримати можливість спаровуватися з найкращими самцями.

У групах ссавців часто бувають «альфи», що прагнуть різними способами контролювати репродуктивні можливості. Самці, що домінують, відганяють усіх інших від статевозрілих самок. У домінуючих самок буває більше дитинчат і вищі шанси вберегти їх. Тваринами керують зовсім не династичні амбіції. Вони роблять те, що викликає в них приємні відчуття. А все, що стимулює синтез серотоніну, викликає приємні відчуття. Вони не схожі на відчуття від дофаміну, що мотивують на активні дії. Серотонін створює спокійне почуття, що щось вже лежить у вашій кишені.

Заради цього почуття тварина порівнює себе із суперниками і приймає рішення. Коли тварина бачить, що вона більша, сильніша або вища за статусом, прагнення самоствердитися здається безпечним. Коли вона бачить, що слабша, менша або нижча за статусом, думка про самоствердження викликає сплеск кортизолу. Сильні і слабкі тварини спокійно уживаються поруч, оскільки вони добре проводять соціальні порівняння. Люди теж мають потребу в серотоніні, але суспільство не хоче жити «по праву сильнішого». На щастя, воно обмежене законами і соціальними нормами, щоб не допустити агресії. Проте в людини теж мозок ссавця, який постійно прагне до підвищення статусу, порівнює себе з усіма іншими і «веде рахунок». Чи варто дивуватися, що результатом цього стає негативне мислення.

У цивілізованому суспільстві очікують, що людина прагнутиме підвищити свій статус, не принижуючи інших. На практиці зробити це досить складно, тому мозок шукає підказки: які саме засоби були ефективними в минулому. Для нього ефективним видається все, що якось допомогло домогтися поваги. На жаль, зворотна реакція не завжди буває очікуваною, і зусилля стимулювати синтез серотоніну обертаються розчаруванням.

Наші очікування щодо того, як домогтися поваги, створюються ще в молодості. Для деяких таким способом стають поступки. У сучасному суспільстві за допомогою поступок можна отримати і банани, і можливість для продовження роду. Фактично поступку складно вважати підпорядкуванням, якщо ви очікуєте на те, що вам поступляться у відповідь. Припустімо, ви зіткнулися з кимось у дверях. Ви можете дати дорогу: «Прошу вас», очікуючи, що у відповідь почуєте: «Тільки після вас». А що, як ця людина просто мовчки пройде? Можливо, через викид кортизолу ви вирішите, що вона безсовісно скористалася вашою добротою. Щоразу, коли ви підходите до дверей, ваш мозок формує очікування. Люди не завжди відповідають цим очікуванням, що стає приводом для сплеску кортизолу.

Дещо про мозок ссавця…

Тільки після вас. Тільки після вас. Тільки після вас. Ви хочете, щоб я пройшов останнім?

Повсякденне життя складається з рішень, коли варто відстоювати свою позицію і коли краще поступитися. Якщо увесь час доводити власну перевагу, це закінчиться погано, оскільки вийти переможцем з усіх сутичок неможливо. При цьому стратегія постійного підпорядкування теж не обіцяє нічого доброго, оскільки в цьому випадку залишиться лише спостерігати, як банани отримують усі, крім вас. Тож єдиний варіант – оцінювати кожен конкретний випадок. Саме у цьому і полягає функція мозку.