Маленький Принц перетнув пустелю й побачив лише одну квітку. Квітку з трьома пелюстками, непоказну й миршаву…
— Добрий день! — привітався Маленький Принц.
— Доброго здоров’я! — відповіла квітка.
— Де люди? — чемно запитав Маленький Принц.
Та квітка колись бачила, як ішов караван:
— Люди? Їх, мабуть, шестеро чи семеро. Я бачила їх багато років тому. Але ніколи не знаєш, де шукати їх. Вітер жене їх, як перекотиполе. Вони без коріння, і це страшенно сковує їх.
— Прощавай! — рушив далі Маленький Принц.
— Прощавай! — кинула квітка.