Маленький принц

Розділ XXII

— Добрий день! — привітався Маленький Принц.

— Доброго здоров’я! — відповів стрілочник.

— Що ти тут робиш? — запитав Маленький Принц.

— Сортую пасажирів, по тисячі в одному пакеті, — мовив стрілочник. — Скеровую потяги, які везуть їх, то праворуч, то ліворуч.

Кур’єрський потяг з осяяними вікнами прогуркотів, наче грім, аж здригнулася будка стрілочника.

— Ого, як спішать! — зауважив Маленький Принц. — Чого шукають ті люди?

— Навіть машиніст не знає, — відповів стрілочник.

У зворотному напрямі прогуркотів ще один осяйний кур’єрський потяг.

— Що, вже повернулися? — здивувався Маленький Принц.

— Та це інші люди, — пояснив стрілочник. — Міняються місцями.

— А там, де вони були, їм не подобалось?

— Нікому ніколи не подобається його теперішнє місце, — відповів стрілочник.

Гуркнув, мов грім, третій осяйний кур’єрський потяг.

— Вони женуться за першими пасажирами? — запитав Маленький Принц.

— Ніхто ні за ким не женеться. Люди там усередині сплять або позіхають. Тільки діти туляться носами до шибок.

— Тільки діти знають, чого шукають, — промовив Маленький Принц. — Вони марнують час на ганчір’яну ляльку, і ця лялька набуває для них значення, і коли забрати її, діти плачуть…

— Щастить їм! — кинув стрілочник.