Маленький принц

Розділ V

Щовечора я дізнавався щось про планету Маленького Принца, про те, як він покинув її, про його подорож. Мало-помалу, під час принагідних роздумів про його слова, мені розкрилася правда. Скажімо, третього дня я почув про таке лихо, як баобаби.

І знову-таки завдяки баранцеві, бо Маленький Принц раптом запитав мене, немов опанований тяжким сумнівом:

— А правда, що баранці їдять кущі?

— Так, правда.

— Ох! Як добре!

Я не розумів, чому так важливо, щоб баранці їли кущі. Але Маленький Принц додав:

— Отже, їдять і баобаби?

Я розповів Маленькому Принцові, що баобаби — не кущі, а дерева, великі, наче церкви, тож, якби він узяв із собою ціле стадо слонів, воно б не з’їло одного баобаба.

Почувши про стадо слонів, Маленький Принц засміявся:

— Довелося б ставити їх один на одного…

Проте розважливо додав:

— Баобаби, до того як виростуть, народжуються маленькі.

— Авжеж! Але чому ти хочеш, щоб твої баранці їли маленькі баобаби?

— Гаразд, побачимо! — відповів Маленький Принц, мов ішлося про щось очевидне. Мені довелося добряче помізкувати, щоб самотужки зрозуміти його клопіт.

На планеті Маленького Принца, як і на всіх планетах, росли і добрі трави, і бур’яни. Тобто було й добре насіння добрих трав, і лихе насіння бур’янів. Але ж насіння невидиме. Воно спить у таємних закутках землі, аж поки котрійсь насінині заманеться прокинутись. Тоді вона потягується, і спершу несміливо пускає до сонця гарненьку безневинну стеблинку. Якщо то стеблинка редьки або троянди, можна дати їй рости, як вона хоче. Та якщо бур’ян, треба одразу вирвати рослину, тільки-но впізнаєш її. Але на планеті Маленького Принца було ще й страхітливе насіння, — насіння баобабів. Земля планети була заражена ним. А баобаба, якщо пізно взятися за нього, вже ніколи не пощастить позбутися. Він захаращує всю планету. Пронизує її своїм корінням. А якщо планета дуже мала, а баобабів надто багато, вони розірвуть її.

— Усе залежить від дисципліни, — сказав мені згодом Маленький Принц. — Уранці, вмившись, треба ретельно прибрати і планету. Треба змушувати себе регулярно виривати баобаби, тільки-но можна відрізнити їх від троянд, на які вони, молоденькі, страшенно схожі. Ця робота, хоч і дуже нудна, аж ніяк не важка.

Якось Маленький Принц порадив мені постаратись і намалювати гарний малюнок, щоб цю потребу добре зрозуміли й діти на моїй планеті.

— Якщо вони коли-небудь пустяться в подорож, — сказав він, — це може стати їм у пригоді. Інколи свою роботу можна відкласти на потім і не буде ніякої шкоди. Але, як є баобаби, це завжди катастрофа. Я знав одну планету, де жив ледар. Він знехтував три кущики…

За описом Маленького Принца я намалював ту планету. Я не люблю прибирати тон мораліста. Але про небезпеку бао­бабів знають так мало, а ризики, яких зазнає недбайливий на астероїді, такі великі, що цього разу я зроблю виняток і позбудуся своєї стриманості. Я кажу: «Діти! Стережіться баобабів!» Саме з метою попередити моїх приятелів про небезпеку, поряд з якою вони, як і я, ходять віддавна, навіть не здогадуючись про неї, я так ревно працював над цим малюнком. Наука, яку я даю, варта докладених зусиль. Ви, може, запитаєте: «Чому в цій книжці немає інших малюнків, не менш величних, ніж малюнок баобабів?» Відповідь дуже проста: я намагався малювати, але в мене не вийшло. А коли малював баобаби, мене надихало чуття нагальності.