Номер нуль

VI Середа, 15 квітня

Пригадую день, коли Камбрія мовив: «Я якось чув по радіо, що, за деякими дослідженнями, забруднення довкілля впливає на розмір пеніса у молодших поколінь, але, як на мене, проблема стосується не лише синів, а й їхніх татусів, які завжди дуже пишаються розмірами стручечка у свого синочка. Пригадую, коли народився у мене син і мені у відділенні, де лежать новонароджені у лікарні, показали, які у нього яєчка, я пішов вихвалятися ними перед усіма колегами».

— У всіх новонароджених хлопчиків величенькі яйця, — мовив Сімей, — й усі татусі реагують саме так. Утім, знаєте, у пологових будинках часто плутають бирки, то, може, з усією повагою до вашої дружини — то не ваш син?

— Але ж інформація стосується безпосередньо татусів, адже це чинить негативний вплив і на репродуктивну систему дорослих, — заперечив Камбрія. — Якщо пошириться думка про те, що забруднення довкілля шкодить не лише великим китам, а й (даруйте за термін) — пенісам, то, гадаю, вмить стрімко побільшає прибічників боротьби за чисту екологію.

— Цікаво, — мовив Сімей. — Але хто нам сказав, що Замовник чи його підлеглі зацікавлені у зменшенні забруднення атмосфери?

— До речі, це була б цілком слушна тривога, — мовив Камбрія.

— Можливо, але ми ж не панікери, — відповів на те Сімей, — бо це був би тероризм. Чи ви хочете, щоб усі почали хвилюватися через газогони, нафту, металургійну галузь? Ми ж не газета зелених. Наших читачів треба заспокоювати, а не тривожити.

А потім, хвильку поміркувавши, додав таке:

— Хіба що продукція якогось фармзаводу теж шкідливо впливає на чоловічу потенцію, про що Замовник радо б здійняв тривогу. Але обговорюймо все по черзі. Отож, якщо маєте якусь думку — повідайте нам, а я вже вирішуватиму, розвивати її чи ні.

Наступного дня Лучиді прийшов у редакцію із фактично готовою статтею. Ось ця історія. Один із його знайомих отримав листа, адресованого Вищому військовому ордену Святого Іоанна Єрусалимського — Мальтійському лицарському ордену — Prieuré Oucuménique de la Sainte — Trinité-de-Villedieu — Quartier Général de la Vallette-Prieuré de Québec, де йому пропонували стати лицарем Мальтійського ордену після того, як він зробить дуже щедрий внесок за відповідний диплом, медаль, відзнаки й таке інше. Лучиді захотів дослідити оті лицарські ордени й зробив дивовижні відкриття.

— Ось послухайте-но, десь у карабінерів є рапорт (не питайте, як я його дістав), у якому викривають кілька мальтійських псевдоорденів. Таких налічується шістнадцять. Утім, їх не варто плутати зі справжнім суверенним військовим орденом госпітальєрів Святого Іоанна Єрусалимського, лицарів Родосу та Мальти[60], який має офіційну резиденцію у Римі. У всіх майже однакова назва, яка різниться лише дрібними деталями, вони всі по черзі визнають чи не визнають один одного. У 1908 році росіяни заснували орден у США, що його згодом очолював його королівська високість принц Роберто Патерно Аєрбе Арагонський, герцог Перпіньяна, голова арагонської королівської династії, претендент на трон Балеарських островів та Арагону, Великий магістр орденів Святої Агати Патерно та королівської корони Балеарських островів. Із цього роду відділяється у 1934 році один данець, котрий засновує ще один орден і віддає керівництво канцелярією принцу Греції та Данії Петрові[61]. У шістдесятих відступник з російського роду — Поль де Граньє де Касаньяк[62] — у Франції засновує новий орден, обравши за протектора колишнього короля Петра II Югославського[63]. У 1965-му колишній король Петро II Югославський посварився з Касаньяком, відтак заснував у Нью-Йорку ще один орден, зробивши великим пріором[64] ордену принца Греції та Данії Петра. У 1966-му канцелярію ордену очолив такий собі Роберт Бассараба фон Бранкован[65] Хімкіаквілі, якого, утім, вигнали, й він заснував орден мальтійських лицарів-ейкуменійців. Згодом його імперським та королівським протектором мав стати Енріке III Константинопольський Ласкаріс Алерамік Палеолог[66]з Віго та Монферрату[67]. Кажуть, він був спадкоємцем трону Візантії та принцом Фессалії, пізніше він заснував ще один Мальтійський орден. Потім знаходжу візантійський протекторат. Орден створив румунський принц Кароль, відділившись від Касаньяка; великим бальї[68] великого протекторату є такий собі Тонна-Барте, Андрій Югославський[69] — колишній Великий магістр ордену, заснованого Петром І, є Великим магістром пріорату Росії (згодом перейменованого на Великий королівський пріорат Мальти та Європи). Є навіть орден, заснований бароном де Шобером та Вітторіо Буза, чи то пак Віктором Тимуром II, православним архієпископом, митрополитом Білостоку, патріархом діаспори східного та західного обряду, президентом вільного міста, республіки Данціг та Демократичної білоруської республіки, Великим ханом Тартарїї та Монголії. А ще існує Великий міжнародний пріорат, який у 1971 році створив уже згаданий його королівська величність Роберто Патерно та барон (маркіз) Аларський, великим протектором якого у 1982 році стає ще один з роду Патернів, голова королівського роду Леопарді Томассіні Патерно Константинопольський, спадкоємець Східної Римської імперії, помазаник та законний наступник апостольної католицької ортодоксальної церкви східного обряду, маркіз Монтеаперту, пфальцграф польських земель. У 1971-му у Мальті з’являється Ordre Souverain Militaire de Saint-Jean de Jérusalem (саме з нього я почав), утворившись після відколу від того ж таки Бассараба, під високою протекцією Александра Лікастра Грімальді Ласкаріса Коммено Вентімільї, герцога Ла Шатра, принц-суверена та маркіза Деоля. Нині його Великим магістром є Карл Стівала ді Флавіньї, до якого після смерті Лікастра приєднався П’єр Пасло[70], перебравши на себе титули Лікастра, окрім титулу його величності архієпископа патріарха Бельгійської ортодоксальної католицької церкви, Великого магістра суверенного військового ордену Єрусалимського храму, Великий магістр та ієрофант[71] Всесвітнього масонського ордену прадавнього східного обряду Мемфіса та Міцраїма[72]. Мало не забув: щоб бути à la page[73], можна було стати членом Сіонського пріорату, як потомок Ісуса Христа, який одружився з Марією Магдалиною та започаткував рід королів-Меровінгів[74].

— Навіть самі імена цих людей стануть новиною, — прокоментував Сімей, який весело занотовував. — Ви лиш подумайте, панове: Поль де Граньє де Касаньяк, Лікастр (так ви сказали?) Грімальді Ласкаріс Коммено Вентімілья, Карл Стівала ді Флавіньї...

— Роберт Бассараба фон Бранкован Хімкіаквілі, — переможним тоном нагадав Лучиді.

— Гадаю, — додав я, — що до багатьох наших читачів чимало разів зверталися з подібними пропозиціями, тож ми допоможемо їм захиститися від таких спекуляцій.

Сімей завагався й сказав, що йому треба кілька хвилин, щоб усе обміркувати. Мабуть, наступного дня йому повідомили, й він розповів нам, що наш редактор називався Командором, бо нагороджений орденом Святої Марії Віфлеємської:

— Тепер видається, що орден Святої Марії Віфлеємської — це ще одна вигадка. Справжній орден зветься Святої Марії Єрусалимської. Чи то пак “L’ordo fratrum domus hospitalis Sanctae Mariae Teutonicorum in Jerusalem”, і визнаний у щорічному переліку понтифіка. Певна річ, зважаючи на всі інтриги, які нині відбуваються у Ватикані, я б і йому не довіряв, але хай там як, та можна бути певним, що Командор ордену Святої Марії Віфлеємської — це ніби мер міста Бенгоді[75]. То ви хочете, щоб ми надрукували статтю, яка кидатиме тінь сумніву чи навіть висміюватиме орден нашого Командора? Нехай кожен плекає свої ілюзії. Мені прикро, Лучиді, але мусимо викинути твою прекрасну статтю у сміттєвий кошик.

— То ви кажете, що ми маємо, пишучи кожну статтю, переконатися, що вона до вподоби Командору? — спитав Камбрія, який був неперевершений фахівець із дурних питань.

— Хочеш — не хочеш, — відповів Сімей, — це наш акціонер, що має найбільше акцій, як то кажуть.

У цю мить Майя наважилася запропонувати імовірну тему для дослідження. Справа ось у чім. Неподалік Порта Тичинезе[76], території, яка стає щодень популярнішою серед туристів, була піцерія-ресторан, що звалася «Солома та сіно». Майя, що мешкає біля зрошувальних каналів, роками проминала той заклад. І роками ця величезна піцерія, у якій крізь великі вікна виднілася щонайменше сотня місць, була зазвичай порожньою, хіба якийсь турист пив каву за столиком просто неба. І місцина ніби не занедбана, Майя якось заходила туди з цікавості й була там єдиною відвідувачкою, якщо не зважати на сімейство за столиком у глибині зали. Вона замовила саме «солому та сіно»[77], келих білого вина та медовий торт — пречудова їжа за помірною ціною, ще й офіціанти надзвичайно ввічливі. Отже, якщо хтось утримує такий великий заклад із персоналом, кухнею тощо, причому відвідувачі роками туди не навідуються, то якщо господар — людина розумна, він має полишити ту збиткову справу. А «Солома та сіно» ніколи не закривалася, працювала день у день, років з десять, мало не 365 днів на рік.

— У цьому є загадка, — зауважив Костанца.

— Ще й яка, — відповіла Майя, — пояснення очевидне: заклад належить мафії чи тріадам або каморрі, його придбали за чималі гроші, але це вдале вкладення коштів для відмивання брудних грошей і законне. Але, скажете ви, гроші, вкладені у заклад, уже повернулися, тому можна було б і закрити його, не викидаючи далі грошей на вітер. Одначе — навпаки! — заклад працює. А чому?

— Чому? — як завжди, спитав Камбрія. Судячи з відповіді Майї, мізки у неї працюють.

— Заклад потрібен, щоб відмивати брудні гроші, які постійно надходять. Обслуговуєш кілька клієнтів щовечора, а чеки вибиваєш так, ніби тих відвідувачів у тебе побувало сотні. Відзвітувавши про прибуток, кладеш гроші у банк — і може, щоб не привертати зайвої уваги до такої кількості готівки (адже кредитною карткою ніхто не розраховувався), відкриваєш рахунки у двадцяти банках. З цих уже відмитих грошей платиш відповідні податки, щедро відрахувавши кошти на утримання та забезпечення закладу (добути підроблені рахунки-фактури неважко). Всі ж чудово знають, що коли відмиваєш гроші, треба зважати, що втратиш половину. А коли використовуєш таку систему, втрати набагато менші.

— А яким же чином усе це можна викрити? — спитав Палатино.

— Дуже просто, — відповіла Майя. — Скажімо, приходять у заклад повечеряти двоє податкових інспекторів (наприклад, пара, чоловік та жінка, удавши молодят), вечеряють, роззираючись довкола, зауважують, що, окрім них, там лише ще двоє відвідувачів. Наступного дня податкова приходить робити перевірку і виявляє, що вибито сотню чеків, — і подивимося, що скаже на це господар.

— Не так усе просто, — зауважив я, — інспектори прийдуть туди, скажімо, о восьмій. Але хай скільки вони там їстимуть, все’дно о дев’ятій муситимуть піти геть, бо інакше викличуть підозри. Хто засвідчить, що з дев’ятої до опівночі не було сотні відвідувачів? Тоді треба, щоб прийшли три чи чотири пари, аби вони були присутні у закладі увесь вечір. Потім, якщо наступного ранку прийде ревізія, що тоді буде? Податківці радіють, коли знаходять того, хто приховує прибутки, але що вони робитимуть з тими, хто декларує зайвий? Вони ж можуть сказати, що касовий апарат заїло. То що робитимеш? Влаштуєш ще одну ревізію? Господарі не дурні, вже знають податківців в обличчя й у вечір перевірки не підроблятимуть чеки. Або ж податківці муситимуть перевіряти їх щовечора, залучивши ціле військо інспекторів, щоб ходили попоїсти піци, а за рік доведуть заклад до банкрутства. Але, радше за все, інспектори втомляться раніше, тим паче, що їм не бракує інших справ.

— Отже, — мовила Майя ображено, — хай податківці вигадують виверти, а ми лише повідомимо про шахрайство?

— Гаразд, — мовив до неї Сімей добродушно, — я вам розповім, що буде, якщо ми напишемо про таке дослідження. По-перше, налаштуємо проти себе податкову, якій ви дорікатимете, що вони не зауважили шахрайства, — а то народ мстивий, тож відплатять як не комусь із нас, то нашому Командорові — безперечно. А з іншого боку, як ви самі казали, є каморра, тріада, ндрагетта[78] чи бозна-що іще, ви гадаєте, вони сидітимуть склавши руки? А ми спокійнесенько сидітимемо тут, чекаючи, поки нас підірвуть? Зрештою, знаєте що? Наші читачі радо й недорого пообідають у піцерії, яка має назву, як у детективах, у «Солому та сіно» посуне купа телепнів, а ми, урешті-решт, збагатимо їх. Отож — у грубу цю ідею. Вгамуйся й повертайся до гороскопів.