Прерії Арктики - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Ернест Сетон-Томпсон (ч. notes)

Примітки

1

Карибу — північний олень, живе в Євразії та Північній Америці.

2

Баррен-Граундз — дослівно, переклад з англійської «марні землі». Так в Америці найчастіше називають північні безлісі території, котрі отримали в усьому світі назву тундр, від фінського слова «тунтури» «гори». На канадському Північному Заході тундри здебільшого відрізняються кам’янистими грунтами. — Тут і далі примітки А. Рябоконя (ред.).

3

Сова Річардсона, або американський підвид волохатоногого сича (Aegolius funereus richardsoni), гніздиться в Канаді на північ до межі лісів. Довжина тіла птаха — 28 см. Його весняна пісня, поетично передана Сетоном-Томпсоном, нагадує дзвінке плюскотіння крапель, які падають з висоти. Існує індіанська легенда, в якій говориться, що птаха ця була за давніх літ найбільшою совою та дуже пишалася своїм гучним і дзвінким голосом. Якось вона вирішила заглушити піснею звук водоспаду. Подібне зухвальство страшенно розгнівало Гітчі-Маніту (Великого Духа), і він у покару зробив її маленькою. А голос її звідтоді нагадує звук тонкого передзвону краплинок води.

4

Пеммікан — спресований порошок із висушеного на сонці м’яса, змішаного з кислим соком ягід і розтопленим салом, харчовий продукт, своєрідні північні «консерви».

5

Anas crecca carolinensis — американський підвид чирка-свистунка, одна з найдрібніших американських качок (вага дорослого птаха від 300 до 350 г). У самця на крилі «дзеркальце» яскраво-зелене з внутрішнього боку, оксамитово-чорне — з зовнішнього. Гніздиться на півночі материка, аж до арктичних районів Канади, до півдня зустрічається (зимує) в Айові та Каліфорнії.

6

Уліт належить до роду куликів, Totanus — Сетон бачив невеличких зграбних птахів із сіро-білим забарвленням із чорними цятками.

7

Coturnicops noveboracensis — невеличкий болотяний птах, який нагадує деркача, але ще менший. Жовтий пастушок насправді має згори бурувато-жовте забарвлення, знизу світліше, з темними цятками; дзьоб теж забарвлений у жовте. Пташенята ж — пушинки, абсолютно чорні. Жовтий пастушок зустрічається головним чином на сході північноамериканського континенту. Птах добре плаває та пірнає; харчується прісноводними молюсками й іншими водними безхребетними.

8

Феба — птах, який звичками нагадує нашу мухоловку. Феба (Sayornis phoebe) належить до сімейства тиранових мухоловок — виключно американського сімейства загону горобиних. Майже всі з чотирьохсот видів сімейства зустрічаються тільки в тропіках, і лише 30-у помірних широтах Північної Америки. Птах середньої величини — довжина тіла близько 17 см — і досить скромного забарвлення. Феба не співає, але здатна видавати двоскладовий монотонний крик «фе-бі», за що й отримала свою назву. Дуже корисний птах: на льоту ловить численних комах, у тому числі шкідливих.

9

Tamiasciurus hudzonicus — червона білка, яку згадує Сетон-Томпсон, належить не до роду Sciurus, як наша білка (втім, в Америці є й представники саме цього роду), а до Tamiasciurus — роду бурундукових білок, або чикарі, котрі є ніби проміжним видом між власне білками (Sciurus) та бурундуками. Червона білка широко розповсюджена в тайгових лісах Північної Америки: заходить у лісотундру. Гніздиться в дуплах, у гніздах-гайне, як наша білка, або ж у норі, як бурундук. Багато часу проводить на землі, а не на деревах. Відносно численний хутровий вид.

10

Colaptes auratus — золотий, або золотокрилий дятел, який населяє східну частину Північної Америки (на північ до межі лісу), невеличкий на зріст. Згори бурувато-сірий, поцяткований чорним; знизу жовтуватий, світлий, із темними плямами. Голова сіра, з червоною плямою на потилиці; у самця є чорні «вуса». Спід крил і стовбури махового пір’я яскраво-жовтого кольору, тому коли птах махає крильми, добре видно (особливо в сонячний день) «золоте» пір'я. Гніздиться золотий дятел у дуплах дерев або пнів, украй рідко на землі; харчується майже виключно безхребетними тваринами.

Megaceryle alcyon — північноамериканський зимородок дуже схожий на нашого зимородка (Alcedo atthis), але вдвічі крупніший: довжина тіла досягає ЗО см; зустрічається майже скрізь у Північній Америці, а також у північних районах південноамериканського континенту. Самець вирізняється сірим забарвленням із білими черевцем і нашийником; самочка з каштановими плямами на боках. Харчується північноамериканський зимородок водяними безхребетними та дрібною рибою.

Empidonax minimus — малесенький тиранн, або мухоловка-крихітка, — найдрібніша з тираннів Північної Америки (довжина тіла всього 13 см). Ще її називають (звуконаслідувально) «чебек». Скромне забарвлення — білуватий низ, бурувато-маслиновий верх. Гніздиться на північ від західної та центральної Маккензі, південного Ківатина. Як і феба, крихітка охоче селиться в садах, селищах. Солідне, ретельно побудоване (як у всіх тираннових) гніздо розташоване в розгалуженні гілок молодого деревця або на горизонтальній гілці. Крихітка дуже активна й галаслива. Полює так само, як і наші мухоловки, підстерігаючи здобич на вершинах кущів і дерев; харчується виключно комахами.

Turdus migratorius — робін, він же мандрівний або американський червонозобий дрізд, зустрічається в Канаді та лісах cif на північ від межі лісової рослинності. Згори темно-бурого забарвлення, знизу — яскравого цегляно-червоного кольору. Перші переселенці з Європи назвали цього червоногрудого птаха робіном на честь їм знайомої зорянки (малинівки). Робін може гніздитися в садах і парках, прибудовах, існуючи у відносно тісному контакті з людиною і страждаючи насамперед від котів (домашні коти є лютими ворогами цього птаха — як, власне, й багатьох інших). Дрізд-робін приносить неабияку користь, винищуючи шкідливих комах, але може й поласувати фруктами в садах.

Melospiza lincolni — маленька пташка (завбільшки як горобець), забарвлена згори в бурувато-маслинові тони в темних цятках (вони є і на грудях), світла знизу; на коричневому тімені добре помітні поздовжні чорні смужки. Гніздиться вівсянка Лінкольна по всій Канаді, крім Крайньої Півночі. Малопомітна, мовчазна пташина, яка харчується комахами, у тому числі мурахами.

Bombycilla garrulus — омелюх широко розповсюджений у північній півкулі птах, характерний насамперед для хвойної тайги. У Канаді гніздиться від Атабаски до Ківатина.

11

Чорний ведмідь — найпоширеніший у Канаді. Більше рослиноїдний, ніж ведмідь грізлі. На початку XX століття вважалося, що в Північній Америці живуть десятки видів ведмедів. У цей час більшість американських зоологів виділяють два види бурих ведмедів: чорного ведмедя (барибала) і власне бурого ведмедя, що поділяється на два підвиди (аляскінського бурого ведмедя та грізлі). Інші вчені вважають, що всі американські ведмеді — підвиди звичайного бурого ведмедя Ursus arctos.

12

Great Slave Lake — глибина озера до 150 м, площа понад 30 тисяч квадратних кілометрів, що перевищує, приміром, площу Кримського півострова порівняно з площею Азовського моря.

13

Bonasa umbellus — доволі великий рябчик, з боків шиї в якого м’яке чорне пір’я утворює «комірець». Навесні самець токує, сидячи серед хмизу. Іноді токування спостерігається й восени. Зустрічається комірцевий рябчик у лісах Канади та півночі США.

14

Біла риба — так американці називають сигів — доволі близько споріднених видів, що належать до роду власне сигів (Coregonus) із сімейства сигових ряду лососеподібних. Письменник наводить родову назву, але не вказує точно, який саме вид він мав на увазі. Швидше за все, це сиг звичайний, широко розповсюджений в озерах і річках на півночі Америки та Євразії. Хоча не виключено, що мався на увазі чир — велика й дуже смачна сигова риба, мешканка річок і озер на полярних територіях від Печори до Канади. У річках Північної Америки водиться й омуль-можливо, супутники Сетона ловили саме цю рибу. М’ясо всіх згаданих риб дуже смачне та ніжне, високо цінується місцевими жителями — представниками питомих народностей Півночі. Характерно, що свіжі сиги не переносять навіть короткочасного зберігання. Їхнє найніжніше м'ясо може мати чудовий смак лише дуже нетривалий час. Тут письменник, звичайно, має рацію — дивовижний смак північних сигів можна відчути тільки на місці, а за межами північних територій скуштувати справжнього смаку сига або чира не можна ні за які гроші!

15

Найбільшим представникам сімейства куничих (Mustelidae), розповсюдженого по всьому світі, за винятком Австралії та Мадагаскару, є сибірська росомаха Gulo gulo. Вона часом виростає до 1 м, іноді буває ледь крупнішою, довжина її хвоста близько 15 см; вага звіра досягає 20 кг. Хутро в росомахи буре; над очима, а також з боків тягнуться світлі смуги. Зустрічається в лісотундрі й тайзі на півночі Азії, Європи, Північної Америки. Практично всеїдний хижак — харчується всім, що трапиться під руку, від дрібних лемінгів до великих копитних. Хоча росомаха й воліє ласувати дитинчатами оленя або лані, проте здатна впоратися й із дорослим оленем і навіть лосем, коли заплигне йому на спину та перегризе сонну артерію. Часто жертвами росомахи стають хворі, поранені або ж молоді тварини, які не можуть як слід захищатися. Дрібних тварин росомаха з’їдає відразу, а великих — по частинах, закопуючи їх у землю про запас.

16

Англійське слово «barren» означає «мирний», «неродючий». Barren Grounds, Barrens — «Марні землі».

17

Gavia immer — полярна гагара, великий водяний птах із короткими вузькими крильми, щільним і твердим оперенням. Довжина тіла до 85 см, вага 4–4,5 кг, розмах крил до півтора метрів. Чудово пірнає, легко плаває, але суходолом пересувається з натугою. Злітає з води з розбігу й тільки проти вітру.

18

Picea canadensis — ялина канадська останнім часом стала досить популярною, хоча завезли в Європу її порівняно давно; особливо декоративною вважається її конусоподібна, або конічна, форма (Р. с. f. conica).

19

Автор мав на увазі накипні лишайники, які разом із іншими лишайниками є унікальною формою життя, загадковою «рослиною-сфінксом», симбіотичне співтовариство двох, по суті, організмів — гриба й водорості, — сплетених воєдино. Деякі вчені, втім, вважають, що взаємини гриба й водорості не настільки безхмарні. Так, англійський біолог Кромбі назвав їх протиприродним поєднанням полоненої дівиці (водорості) й тирана-хазяїна, тобто гриба. Очевидно, симбіоз у їхніх стосунках тією чи іншою мірою поступається місцем паразитизму з боку агресивніших грибів.

20

Citellus undulatus parryi — довгохвості ховрашки, часто згадувані письменником, заселяють дреновані ділянки — гірські тундри, прирічні простори, острівці. Це досить великі звірята (довжина тіла до 32 см, із яких 40 % доводиться на хвіст), бурувато-вохристого забарвлення з невиразними світлими плямами. Харчуються рослинними кормами, комахами, навіть падаллю. Копають складні нори, де влаштовують запаси на зиму; взимку впадають у сплячку.

21

Із сімейства носоглоткових ґедзів (Oestridae), личинки яких паразитують у тілі, одним із найстрашніших є ґедзь Cephenomyia stimulator. Втім, в описаній ситуації, вочевидь, брала участь інша комаха, близька до ґедзя підшкірного бичачого (Hypoderma bovis), личинки якого досягають 5 см завдовжки, розвиваються на останній стадії у жовнах під шкірою; названий вид іноді нападає і на людину.

22

У книзі йдеться про схильний до міграцій, або тундровий підвид Rangifer tarandus — дикого північного оленя. Правильно визначено число знищених карибу в цьому районі, але Сетон-Томпсон помилився, оцінюючи чисельність карибу що й не дивно для епохи, в якій бракувало точних методів обліку із залученням, на приклад, аерофотознімання, як сьогодні. Оцінка могла робитися мандрівниками тільки на око, візуально, тож була суб’єктивною. Адже стада по 30 000 особин справляють саме враження багатомільйонних. Сучасні зоологи в Канаді переконливо довели, що в часи Сетона-Томпсона чисельність карибу у тундрах не перевищувала 2,4 мільйони голів. Для нас важливо сьогодні інше: саме знаменитий письменник, а не працівники Служби фауни Канади першим почав спробу визначення чисельності оленів. І в цьому як багато в чому іншому письменник і художник Сетон-Томпсон теж виявився першопрохідцем.

23

Письменник має на увазі американського лебедя (Суgnus columbianus), що ззовні схожий на малого (тундряного) лебедя, котрий живе у Євразії. Американський лебідь трішки крупніший, у нього тонша шия та чорний дзьоб із жовтою плямою біля підстави. У цей час зустрічається вкрай рідко, гніздиться в найглухіших, важкодоступних місцевостях.

24

Mustela erminea — майже півсотні підвидів горностая, дрібного нічного хижака, поширені майже по всій Північній Америці, Європі, включаючи крайню Північ, у Середній і Північній Азії. Довжина тіла (разом із головою) близько 25 см, а хвоста — близько 10; самки менші за самців. Забарвлення згори темне, коричневих тонів, низ забарвлений у біле, кінчик хвоста чорний. Зимове хутро цілком біле за винятком чорного кінчика хвоста. Горностай, зустрічаючись на висотах до 3 км, живе в чагарникових заростях, перелісках, річкових заплавах. У його їжі переважають мишоподібні гризуни, хоча трапляються й ссавці завбільшки як заєць. Горностай частенько розоряє пташині гнізда. У добу Середньовіччя шкурками горностаїв прикрашали королівські мантії.

25

Канадська казарка (Branta canadensis) — велика американська гуска. Вага її — від п’яти до шести кілограмів, а довжина тіла — до одного метра. Вважається одним із найкращих мисливських птахів. Раніше була широко розповсюджена в північній частині американського материка. Це розумний і обережний птах. І хоча полювання на нього складніше, ніж на решту птахів, чисельність канадської казарки неухильно зменшується.

26

Білий, а точніше, американський журавель (Grus americana) — великий білий птах із карміново-червоними безперими частинами голови, зеленавим дзьобом і темними ногами. Колись гніздився на значних територіях від північної Маккензі до Айови. Зникає як вид. Очевидно, єдине збережене місце гніздування цього журавля — саме той район, де подорожував письменник (північно-західна частина створеного згодом національного парку Вуд-Баффало). Канадський журавель — Grus canadensis — теж досить великий птах, але дрібніший за нашого сірого журавля. Червоне чоло, темне (бурувате) забарвлення оперення. Гніздився раніше майже на всій території Канади на захід від Великих озер. Сьогодні зустрічається лише в північних, мало освоєних районах.

27

Сірий сорокопуд (Lanius excubitor) часто нанизує свою здобич — великих комах, а також дрібних хребетних, мишей — на колючки дерев і чагарників. Довжина тіла сорокопуда 24 см; гніздиться цей дрібний хижак по всій північній півкулі.

28

Канадська дикуша (Canachites canadensis) — зовні нагадує рябчика, але крупніша й темніша. Зустрічається в північних ялинових лісах Північної Америки. Дуже довірлива, тому винищується людиною швидше за решту птахів.