Про любов. Школа пані Фреймут

Оскар Вайлд. Добродійник

Була ніч, і Він був сам.

І побачив удалині мури круглого міста, і пішов до того міста.

І коли наблизився Він, то почув, що в місті тому веселощі ступають упевненим кроком, і сміх сиплеться із уст радості, і лютні голосно виграють. І тоді Він постукав у браму, і хтось із вартових відчинив Йому.

І вгледів Він дім, що був із мармуру та ще й зі стрункими мармуровими колонами. Колони ті прикрашені були вінками, а між ними палали кедрові смолоскипи. І Він зайшов у той дім.

І коли проминув халцедонову залу і зали з яшми, і ввійшов у залу бенкетну, то побачив, що на канапі кольору пурпурового моря лежить той, чиє волосся вінчає корона з троянд, а губи червоніють од вина.

І Він став позад нього, і торкнув його за плече, і мовив: «Чому ти так живеш?».

А юнак озирнувся і впізнав Його, і відповів, сказавши: «Я був колись прокаженим, а ти зцілив мене. То ж як інакше маю жити?».

І Він покинув той дім і вийшов знову на вулицю.

І невдовзі побачив ту, що мала розмальоване обличчя й одяг, а ноги її оздоблювали перли. За нею ж скрадався повільно, наче мисливець, юнак у двобарвному плащі. І обличчя тієї жінки було правдивим обличчям ідола, а очі юнака пломеніли жагою.

І Він хутко наздогнав їх, і торкнув юнака за руку, і мовив: «Чому ти дивишся на цю жінку таким поглядом?».

А юнак озирнувся і впізнав Його, і сказав: «Колись я був сліпцем, але ти повернув мені зір. На що ж іще я маю дивитися?».

І Він побіг уперед і торкнувся барвистого вбрання жінки, й мовив до неї: «Хіба немає для тебе іншого шляху, крім дороги гріха?».

А жінка та озирнулася і впізнала Його, засміялася і сказала: «Ти ж відпустив мені мої гріхи, а на цій дорозі є стільки втіх».

І Він покинув те місто.

І вийшовши з того міста, побачив, що на узбіччі сидить юнак і плаче.

І Він наблизився до нього, і торкнувся довгих пасом волосся, і мовив: «Чому ти плачеш?».

А юнак звів погляд і впізнав Його, і відповів, сказавши: «Я був колись мертвим, а ти воскресив мене. Що ж іще мені робити, як не плакати?».

1894 рік