Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях

Зустріч 1. Виявіть свої надможливості!

Забудьте про хороше.

Хороше всім відоме.

З хорошим ми всі погоджуємося.

Доки ви спиратиметеся на хороше,

ви ніколи не розвиватиметеся по-­справжньому.

Брюс Мау, дизайнер

Ви можете бути неймовірно, глибоко компетентними в низці питань. Купуючи авіаквитки, ви знаходите найвигідніші пропозиції; ви знаєте, як приготувати індичку; всі ваші цифрові фотознімки систематизовані; ваш рівень іспанської дозволяє вам розпитати шлях путівцями в Оахаці[19]. І взагалі, ви знаєте, як правильно вимовляється «Оахака». Ви наймаєте та звільняєте працівників, заворожуєте кредитних інспекторів і міняєте картриджі в принтері швидше, ніж більшість устигає додати вершків до ранкової кави. Ви тут неперевершені.

Я часто говорила своїм співробітникам: «Будьте обережні з тим, що вам добре вдається: це може стати вашим заняттям на довгі роки». Візьмімо, наприклад, Джин­джер. Вона почала працювати в мене бухгалтеркою. Перед її появою потерті конверти розбухали від квитанцій, загрозливо наближався термін сплати податків, і я сплачувала борги, перекидаючи кошти з однієї кредитної картки на іншу (що саме по собі є цілою наукою — це підтвердить більшість засновників стартапів).

Джинджер була надзвичайно компетентна, а ще винятково чесна та віддана. Вона розгребла всі завали, встановила зручні в користуванні системи, навіть приносила в офіс тюльпани. З часом стало цілком зрозуміло, що за калькулятором Джинджер ховається неабиякий творчий розум. Вона висувала ідеї для статей, пропонувала доти невідомі для нас способи просування бренда на ринок. Вона вміла розгледіти нові можливості в застосуванні мультимедійних технологій та в переорієнтації бізнесу. Вона відзначалася на мозкових штурмах, до яких ми її залучали.

Урешті-решт наш бізнес переріс її бухгалтерські можливості, й ми мали передати цей шмат роботи аутсорсинговій компанії, що надавала ширший пакет послуг (і працювала швидше — Джинджер ніколи надто не поспішала). Тоді наші грошові надходження вже дозволяли оплачувати її творчий внесок у роботу компанії. Як людина відповідальна, на час перехідного періоду вона зголосилася продовжувати вести розрахунки, доки ми знайдемо підхожу кандидатуру на посаду фінансового менеджера.

— Ні! — випалила я. — Те, що ти вмієш це робити, не означає, що ти повинна робити це!

Я запитала її:

— А як би ти почувалася, коли б тобі ніколи більше не довелося й торкатися платіжних документів?

— Та це круто! — сказала вона.

І справу було вирішено. Наважуся стверджувати, що день, коли Джинджер попрощалася з тим, у чому вона була компетентна, і почала отримувати зарплатню за свій природний дар, став, мабуть, найщасливішим днем її професійної біографії.

Якщо робота вас не надихає, вона вам не підходить.

Легендарний хореограф Твайла Тарп[20] говорить про те, як серед багатьох схожих стежок побачити свою, на прикладі спортсмена. Талановитий атлет має зважити на багато факторів: що дається йому легко, що йому найбільше до душі, у яких видах спорту він має переваги від природи? Та остаточний вибір слід робити, ґрунтуючись виключно на інстинктах і на знанні себе. На який вид спорту відгукується кожний його м’яз і кожна кістка? Для якого виду спорту він народжений?

Що ви обрали б: компетентність чи майстерність?

Що ви обрали б: бути просто яскравою зіркою чи палаючою надновою?

Що ви обрали б: бути всебічно розвиненою людиною чи зосередитися на тому, до чого маєте особливий хист?

НАЙВИГІДНІША ДЛЯ ВАС ВАЛЮТА — ЦЕ ТЕ, ЩО ДАЄТЬСЯ ВАМ НАЙПРИРОДНІШЕ. КОРИСТУЙТЕСЯ НЕЮ.

Чистий інстинкт і знання себе. Якщо ми беремо їх за орієнтири, то міцно тримаємося за справу, що несе нам радість, і таким чином ми самі починаємо нести радість іншим. У «Ї Цзін»[21] це викладено так: «Іти шляхом творчості значить завойовувати серця людей, слідуючи за істиною, що живе всередині нас». За щирість і хоробрість дається один бал.

Якщо поезія не народжується так само природно, як листя на дереві,

тоді їй краще не народжуватися взагалі.

Джон Кітс

Я завжди пам’ятатиму інтерв’ю з Брюсом Спрінгстіном, яке подивилася на MTV у вісімдесяті. Бос[22] був у зеніті слави. Його альбом «Born in the USA» без­упинно крутили на радіо. Люди днями стояли в чергах, аби заздалегідь купити квитки на його концерт. В інтерв’ю ведучий розпитував Брюса про шалені продажі альбому та його дедалі більші статки. Надзвичайно спокійний і, як завжди, скромний, той лише похитав головою:

— Розумієш, приятелю, я просто не можу повірити, що отримую гроші за те, що виходить у мене так легко, — він зробив паузу, — і з такою любов’ю.

«Я теж так хочу! — подумала я. — Я хочу, щоб мені випала доля бути тим, ким я є. Я хочу, щоб це було так само легко».

Саме такого успіху — життєвого циклу, в основі якого талант і віддача, — я й домагаюся впродовж усієї своєї кар’єри. Я хочу мати «привілеєм усього життя» — як його називав Джозеф Кемпбелл[23] — привілей «бути собою».

Колись я вважала, що головне — стати всебічно розвиненою особистістю. Я воліла бути здатною впоратися з будь-якою посадою, бути номером один у списку кандидатів до будь-якої команди, бути достатньо освіченою, щоб справити враження на того, з ким сидітиму поряд у літаку в бізнес-класі чи опинюся в одній компанії на вечірці. Я змушувала себе слідкувати за подіями на Близькому Сході та за нью-йоркським Тижнем моди. Коли мій бос зауважив, що мені слід удосконалити навички володіння бухгалтерською си­стемою QuickBooks, аби стати ціннішим членом команди, я ночами не спала, розбираючись у ній. Інший бос зауважив, що мені варто бути стриманішою, проте відвертішою. (Ха! Таке можливо?)

А ще один начальник узагалі сказав (ніби звинувачуючи мене у викраденні автівки):

— Знаєте, Даніелло, ви хочете робити лише те, що вам добре вдається!

Яка зухвалість із мого боку! Замкніть мене без доступу до вай-фаю! Ще кілька років у цій безглуздій бізнес-системі — і я позбудуся цього огидного бажання отримувати задоволення від того, що роблю, це точно! Я постійно зважувала кожну свою думку й ретельно розраховувала час, коли можна вступити в розмову. Я опинилася в облозі. Мене зігнули.

Я не хочу згинатися,

Бо там, де я згинаюся,

Я не справжній.

Р. М. Рільке

Я намагалася бути чудовим бухгалтером, навчитися майстерно куховарити й шити. (Спочатку я хотіла стати модельєром, аж доки помітила: щоразу, коли я бралася за викрійку чи шиття, в мене починала страшенно боліти голова. Я обожнювала моду і ненавиділа конструювання.) Я намагалася освіжити в пам’яті свої знання про вина, нову фізику, прогнозування між­особистісних стосунків у командах. Я щосили намагалася догодити людям, і це викликало в мене тривогу. То була ціла програма під умовною назвою «Як догодити людям». Я згадала курс «Вступ до корекції розвитку особистості». У мене почалася легка паніка.

Урешті-решт я припинила свої намагання опанувати те, що викликало в мене неприємні почуття. Не тому що стала розумнішою чи сміливішою, а тому що я втомилася. Поступово — завдання за завданням — я міняла своє ставлення до того, що робила.

Мені ставало все важче опиратися роботі, яка була цікавою й тішила мене, — вона благала про більшу увагу до себе. Я зрозуміла, що «обирати свою битву» означає берегти сили для важливішого, але не витримувала боротьби з власними інстинктами. Я хотіла почуватися на одній хвилі з Силою, а не протистояти їй. Гасло «Завжди готовий прийняти виклик» вже не здавалося таким крутим, а викликало переважно труднощі. Я припинила докоряти собі за небажання вчитися певних речей. Як виявилося, вдячності від керівництва чекати не варто в жодному випадку, тож я зрештою знову стала сама собі босом.

Щоразу, коли я визнавала свою нелюбов до того чи іншого завдання, я ніби робила величезний крок уперед заради всіх людей із великими амбіціями.

До біса Excel! Потворна, негнучка програма. Я радше навчуся заробляти тисячі доларів, ніж рахуватиму центи. Я волію вести людей за собою, а не керувати ними. Більшість нарад є нудними й непродуктивними. Я пас.

Звісно, я мала сумніви, та це природно на порозі змін. Насправді я доволі пристойно розбиралася з IT-­системами та налагоджувала їхню роботу. Мені добре вдавалося мотивувати співробітників і домагатися від них найліпших результатів. Я непогано виконувала роль голови на нарадах і могла визначити пріоритети з блискавичною швидкістю. Взагалі я була надзвичайно компетентною, красно дякую. Хіба компетентність не може компенсувати тьмяність почуттів? Хіба одноманітна, нудна робота не є невід’ємною частиною дорослого життя?

Я почала помічати, що мене приваблюють ексцентричні особистості, божевільні, одержимі фанати, які занурювались у світ своєї творчості. Мені по-справжньому подобалися люди, які не боялися визнати свою необізнаність у чомусь: «Це мені не по зубах, навіть уявлення не маю». Яка потішно правдива відповідь на відміну від брехливих, заяложених запевнень у своєму всезнайстві та вдаваній зацікавленості! Я захоплювалася спеціалістами. Була в захваті від ентузіастів. Хотіла потрапити до когорти тих пристрасних людей. До когорти «божевільних» Керуака[24] — «тих, хто… прагне всього одночасно, хто ніколи не нудьгує та не проголошує банальні фрази, натомість горить, горить, горить, немов жовтий феєрверк, що вибухає вогняними павуками на тлі зоряного неба…» Сильно. Поезія!

Спокійний, але наполегливий голос не втомлювався нагадувати мені: «Ти не бажала бути непоганою в цьому житті, ти бажала бути приголомшливою». Так. Я зрозуміла. Приголомшливою. І я спритно дійшла висновку:

БУТИ ВСЕБІЧНО РОЗВИНЕНИМ НЕ ТАК ВАЖЛИВО, ЯК ВВАЖАЄТЬСЯ.

На кого ви намагаєтеся справити враження?

До чого вам доводиться себе примушувати?

Чого ви ніколи в житті не хотіли б робити знову?

Коли вам стає сили й самолюбства нести свій прапор супергероя, тоді вам стане й мужності визнати свої слабкі місця. Такі зізнання мають тривалу вигоду.

ВИЗНАЮЧИ СВОЇ ХИБИ,

• ви стаєте ближчими до людей, ваша людяність зачаровує: «Що, ви не суперлюдина? Чудово, тоді будьмо друзями!»;

• ви створюєте простір для інших, аби вони могли показати себе, засяяти, виявити свої справжні переваги — ви їх надихаєте;

• ви розвиваєте співпрацю й командний дух;

• ви виграєте від величі інших;

• ви будуєте щирі стосунки;

• ви отримуєте від людей допомогу та підтримку;

• ви, власне, взагалі не мусите робити все (спробуйте!);

• ви даєте собі дозвіл іти за своїм талантом.

Au naturel[25]

Джонатан Лівінгстон […] був незвичайним птахом. Більшості мартинів вистачає знання лише базових речей про польоти: як відлетіти від берега, дістатися їжі й повернутися назад. Для більшості мартинів важливий не політ, а пожива. Для Джонатана ж важливим було не поїсти, а політати. Понад усе на світі мартин Джонатан Лівінгстон любив літати.

Річард Бах, «Джонатан Лівінгстон, мартин»[26]

Коли ви зосереджуєтеся на розвитку своїх природних переваг і робите те, що дається вам найлегше, ви отри­муєте імпульс, який дарує вам відчуття успішності, захоплення та пристрасті. Пристрасті, подібної до нестримного сексуального потягу; до душевного піднесення, що живить нас глибоко зсередини; до полум’я, що охоплює ваше серце. Пристрасті, яку ми всі прагнемо відчувати. Ви зі мною?

Реальна перевага не обов’язково стосується вмінь або знань. Ідеться про життєву силу. Такий погляд на переваги людини змінює все, мої любі. І повертає нас до моєї головної життєвої теорії — про те, що нашими діями керують наші пристрасті. Це означає одне: все, що вам добре вдається, та не захоплює по-справжньому, ви полишаєте… майже завжди. Не треба більше вдавати, ніби воно вам подобається.

У своїх книжках «Now, Discover Your Strengths» («А тепер відкрий свої переваги») та «The Truth About You» («Правда про вас») Маркус Бакінгем[27] виявляє фанатичну прихильність до справжніх переваг у вдачі людини. Він каже так: «Ваша перевага — це та ваша діяльність, що зміцнює ваші сили». Ось так! Тобто не обов’язково те, на чому ви знаєтесь або в чому вправні, має дарувати вам неймовірні відчуття. За логікою, слабкість людини — це те, що послаблює силу. Оманливо простий висновок. І революційний.

Відповідно до Бакінгема — і я погоджуюся з ним на сто відсотків, — ми ніколи не досягнемо великого успіху у справах, вправність у яких потребує від нас чималих зусиль. Однак можемо стати неймовірними майстрами у сферах, де легко досягаємо вагомих результатів. Я віддаю свій голос за неймовірних. Можна надати слово свідку?

Коли моєму дивовижному синові було рочків чотири, ми пішли до місцевого кафе-морозива поласувати смаколиками. Був теплий літній вечір, просто ідеальний. Ми сиділи в садочку кав’ярні, під мерехтливими ліхтариками, їли морозиво і майже не розмовляли.

— То що, мавпочко, — запитала я, не відриваючись від шоколадного ріжка, — як почуваєшся, як твоє життя?

Не замислившись ані на секунду, ніби наспівуючи веслу ковбойську пісеньку, він відповів:

— Ой, мамусю! Все пре-е-ечудо-ово! Був би я телефоном, я б увесь час дзвенів!

Молодець!

ЗАРАДИ ЛЕГКОСТІ

Коли ви почуваєтеся пре-е-ечудо-ово?

Що змушує вас дзвеніти?

Які види діяльності дозволяють вам почуватися успішною, енергійною людиною, кращою, ніж раніше?

Коли у вас з’являється відчуття, що ваші можливості не вичерпані, ви здатні зробити набагато більше?

Що вам віддавати настільки легко й приємно, що ви щедро цим ділитеся?

Яка діяльність дарує вам відчуття надзвичайного піднесення й водночас найкраще вдається?

Що розпалює ваш вогонь?

Майстри зосереджуються на тому, що вони роблять найкраще. Саме так вони стають майстрами. Вони залишаються у своїй стихії, а своя стихія — це коло занять, що викликають приємні почуття. Надзвичайно приємні.

То як щодо доброго старого правила про важку працю та наполегливість? Воно, звісно, важливе. Проте гарувати у відповідь на високі вимоги і прагнення досягти чогось надзвичайного — то геть різні речі. Є необхідність бігти щодуху і є протилежне — бажання бігти щодуху. Є обов’язок і є пристрасть. Пристрасть не можна вдавати.

Пристрасть завжди рухатиме вас у напрямку вашого справжнього «я».

Пристрасть гарантує вам місце в таборі підготовки до «подорожі героя»[28]. Вона допомагає вам визначитися, на що погоджуватись і від чого відмовлятись. Більше не треба вдавати з себе генія маркетингу, коли вам найліпше вдається домовлятися з постачальниками чи надихати команду відділу продажів, — найміть генія піару. Більше не треба вдавати, що ви обожнюєте куховарити, — адже тоді ви будете виглядати кращою матір’ю чи дружиною. Дозвольте собі задовольнятися простою їжею. (Я так і роблю. Найзвичніше харчування в нашому домі — це пікніки у вітальні.) Більше не треба намагатися складати надумані п’ятирічні плани, коли вам властиво детально бачити ситуацію в короткій перспективі, — знайдіть консультанта чи приятеля-провидця, який допоможе вам розгледіти великі можливості.

І, до речі, пристрасть не повинна постійно бути палаючою та всеосяжною. Це може бути незмінна допитливість і відданість. Ви не мусите прагнути померти за своє покликання чи прикувати себе ланцюгом до дерева заради своєї справи. Щирі допитливість і інтерес — це ті жарини, що здатні зігрівати й тішити вас протягом тривалого часу.

Ваша допитливість — це ваша точка росту. Завжди.

Найбільше ви розвиваєтесь у сферах, які є вашими сильними рисами. Ви вдосконалитеся найбільше, будете найбільш креативними, допитливими, найшвидше оговтуватиметеся в тих сферах, де ви вже виявили певну природну перевагу над усіма іншими — свої сильні риси. Це не означає, що слід ігнорувати свої вади. Це означає лише, що найбільшого розвитку ви досягнете там, де ви вже сильні.

Маркус Бакінгем, «Now, Discover Your Strengths»

Це подібне до того, що Стівен Кові у своїй добрій старій книжці «7 звичок надзвичайно ефективних людей»[29] називав «загострюванням своєї пилки». Я обожнюю цю ідею: «Стань кращим у тому, що тобі найкраще вдається».

Зануртеся глибше. Коли ви поглиблюєте свої інтереси й розвиваєте таланти, світ здається більшим, повним нових перспектив. Ви зможете більше бачити й усвідомлювати, зрозумієте тонкощі своєї психіки, усвідомите свій зв’язок зі світом. Коли ви шануєте свій внутрішній потяг, то сповнюєтеся більшим співчуттям. І, за іронією долі, прагнучи досягти майстерності, стаєте чутливішими. Прагнення до чогось великого завжди робить людину вразливішою. І саме така відкритість дозволяє вам учитися.

Я намагаюся співпрацювати з людьми, які застосовують даровані їм природою сильні риси, бо хочу навчатися в найкращих — у людей, які дійсно якнайліпше користуються своїми задатками. А вони, у свою чергу, помічають, коли я відступаю, симулюю чи вагаюсь, приводять мене до тями, підказують і допомагають.

ЯК УПІЗНАТИ ТИХ, ХТО ВИКОРИСТОВУЄ СВОЇ ВРОДЖЕНІ ПЕРЕВАГИ?

Вони виділяються, бо змушені — вони ледве здатні опиратися своєму потягу.

Вони ставлять по-справжньому глибокі запитання, бо завжди шукають те, що підходить їм найліпше.

Вони почуваються впевнено, відмовляючись від усього, що відволікає їх від улюбленої справи.

Вони неймовірно великодушні.

Вони дивляться прямо в очі.

Ви наділені своїм первозданним «я» з усіма його чудовими задатками з дня вашого народження.

Юнґіанський аналітик Джеймс Гіллман[30] називає це «теорією жолудя». Ідея полягає в тому, що ми народжуємося з душею, яка визначає нашу долю, що весь наш потенціал закладено в нас від народження. Той потенціал схожий на жолудь, який залишається в стані спокою, доки в середовищі не складуться ідеальні умови, — відтак він починає проростати… Тобто ваш потенціал залишатиметься прихованим і не реалізовуватиметься, доки, наприклад, ви не досягнете певного віку, щоб узяти участь у забігу, чи не збагатите свій словниковий запас, аби переконливіше відстоювати свою точку зору, чи не зустрінете підхожого вчителя, який допоможе вам повніше розвинути ваш інтелект.

У житті декого з нас обставини, що сприяють росту, складаються в дитинстві завдяки відповідності внутрішнього таланту зовнішньому оточенню. Важко сказати, що суттєвіше — талант чи умови. Згадайте Венус та Серену Вільямс. Батько мріяв про головні трофеї Вімблдону для своїх доньок, відколи вони були немовлятами, а ледве дівчата навчилися ходити, він дав їм у руки ракетки. Для інших момент, коли їхній потенціал спалахує яскравим світлом, настає значно пізніше. Даяна Кролл[31], одна з найпопулярніших у світі джазових співачок, почала співати, коли їй було вже двадцять шість років. Віртуозна літераторка Колетт[32] стала писати художні твори, вже подолавши п’ятдесятирічний рубіж.

Гіллман пояснює: «Теорія жолудя показує ту притаманну лише нам неповторність, яку ми несемо у світ». Вона пов’язана з нашим «даймоном»[33]. Це грецьке слово дуже рідко використовується в нашій культурі. Приблизно його можна перекласти як «внутрішній голос». Римляни вживали слово genius, а християни кажуть «янгол-охоронець». А що, коли замість брати до уваги наші гени, соціальний статус, вплив родини, уся наша система освіти поставила б собі за мету розкрити в кожній дитині її унікального «даймона»? Така освітня модель пробуджувала би потенціал учнів, а не намагалася б утиснути їх у стандартні рамки. А що, коли до кожної дитини ставилися б як до загадки, яку слід помітити й підтримати, а не як до посудини, яку необхідно наповнити зовнішньою інформацією?

Чи здатні ви пригадати, ким були, перш ніж світ напутив вас, ким ви маєте бути?

Необхідність бути нормальним — домінантний тривожний розлад у сучасному житті.

Томас Мур, «Первісне Я»[34]

Виняткова майстерність, якою рухає природний талант, не є «нормальною», до речі. Більшість видатних людей — якоюсь мірою ексцентрики чи одержимі. Трохи не в собі. Захоплені. (Жоден словник не визначає «захоплений» як «збалансований», «помірний», «нормальний».) Видатні диваки — володарі не ледь помітних задатків, а яскравих талантів і нахилів; їм властиві фанатична захопленість, шалений ентузіазм у тому, що їм так добре вдається.

Хоча явний, незалежний вияв неординарності є в нашому суспільстві радше винятком, ніж нормою, — чемпіони з вірності своєму «я» зустрічаються в будь-якій професії чи занятті. Пекарі, вихователі дитсадків, технологи, активісти — кожен вражає певним талантом. А коли ви пускаєте свій талант у політ, це виглядає так природно! Бо так воно і є.

МІСТЕРІЯ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Ваші справжні переваги живуть прямо тут.

Що викликає у вас сильний інтерес? Цього разу включіть до переліку і те, що викликає у вас помірну зацікавленість.

Ви запрошені на найдивовижнішу коктейльну вечірку. Це вирішальна подія у вашому житті, бо там на вас чекають зустрічі з найпрогресивнішими, найцікавішими, найвпливовішими людьми, і кожен з них може певним чином допомогти вам із кар’єрою чи захопленням… Хто там був? Якою інформацією вони з вами поділилися? Яку допомогу запропонували?

Якби ви мали можливість цього року відвідати п’ять конференцій, на які б ви пішли, яким темам вони були б присвячені?

Про що ви б розмовляли з однодумцем до пізньої ночі, а теми для розмов усе б не вичерпувалися?

Які види діяльності дозволяють вам почуватися по-справжньому корисною, енергійною, сильною людиною? Коли ви почуваєтеся рок-­зіркою, талановитим співробітником, ней­мовірно сучасною та цілеспрямованою особою? Виконуючи яку справу, ви найбільше почуваєтеся собою?

Завдяки чому ви бажаєте стати відомим?

БУДЬТЕ СОБОЮ, БУДЬТЕ СПРАВЖНІМИ, БУДЬТЕ СИЛЬНИМИ.

Так багато людей шукають її — Велику Життєву Мету.

Ваша мета — стати СОБОЮ.

Саме ВИ є метою вашого існування. Усвідомити, що розпалює ваш вогонь і несе ваш човен життєвим морем, — ось ваша мета. Що ж іще?

Якщо вам дарує справжню втіху (не примарний, швидкоплинний захват, а реальне, незмінне задоволення) можливість грати на гітарі, смішити людей, відкривати світ, робити все, що трапляється на вашому шляху, трохи чарівнішим, когось підтримувати, щось організовувати, щось прибирати, реалізовувати конкретний план, класти гроші на банківський рахунок, бути співчутливим громадянином, безупинно займатися дослідженнями чи просто розважатися… — тоді це і є вашою життєвою метою!

Вашу життєву мету можете визначити лише ви.

Навряд чи знайдеться той, хто не погодиться з цим.

невимушена легкістьнадзвичайна простотамінімальний опірзрозумілі діїлегка реалізаціярозслабленістьдовіратак Зустріч 2 Показники легкості

Цілісна істота знає, не вивчаючи, бачить, не дивлячись, досягає, не роблячи.

Лао-цзи[35]

Я дрімаю —

Хай гірський потік

Товче мій рис.

Кобаясі Ісса[36]

Яким було б ваше життя, якби ви робили лиш те, що дається вам легко?

Дозвольте повторити запитання:

ЯКИМ БУЛО Б ВАШЕ ЖИТТЯ, ЯКБИ ВИ РОБИЛИ ЛИШ ТЕ, ЩО ДАЄТЬСЯ ВАМ ЛЕГКО?

Це запитання викликає якусь тривогу, чи не так? Коли я сама намагаюся дати на нього відповідь, мені стає трохи ніяково. Лінива аматорка. Гаразд, припустімо. Як би я розпорядилася тим часом, що звільнився б, якби я робила лише легкі справи? Хммм… Можливо, я мала би більше часу насолоджуватися тим, що маю, та отримувати більше того, чого бажаю. Можливо, все було б… легше.

Легкість. Ця ідея бентежить багатьох із нас. І ось чому.

Заробляй усе важкою працею. Не жалій свого часу. Доведи, що ти чогось вартий. Зроби правильний вибір. Тримайся курсу. Виправдай сподівання. Не відступай. Нічого путнього легко не дається. Усе добре приходить до тих, хто вміє чекати. Синій комірець ти чи білий[37] — неважливо, важку працю цінують будь-де. Під лежачий камінь і вода не тече. Томас Едісон говорив про це так: «Важку працю ніщо не замінить».

Назвімо все разом «міфом про стійкість»: ви можете вірити в цю концепцію повністю або частково чи й не вірити зовсім. «Легкість» — іще одна концепція, і вона може так само стати вам у пригоді. Легкий шлях — це той напрямок, що виводить вас на широкий простір.

Вибираючи легке, ви робите вибір на користь розуму, доцільності та простоти. Це фантастична форма самоспівчуття. Ви дозволяєте собі перепочити й звільнитися від того, що вам заважає. Обираючи легке, ви берете натхнення за компас. Обираючи легке, ви дозволяєте тому, про що мріяли, увійти у ваше життя.

А тепер уточнімо: є два види легкості. Якісна легкість і дешева легкість. Нам потрібна Якісна, з великої букви «Я».

Якісній легкості властива плинність. У ній наявний рух уперед. Якісна легкість покладається на свою внутрішню силу. Якісна легкість виявляє до себе незмінну повагу.

Якісна легкість планує коротший список справ і блискуче вміє їх делегувати. Якісна легкість вважає, що правильно визначити час для кожної справи дуже важливо. Вона краще почекає на слушний момент, аніж потім розгрібатиме неприємності, що навалилися внаслідок невигідного компромісу. Варто під час виконання завдання з’явитися бодай тіні обурення та роздратування — Якісна легкість уже в стані бойової готовності. Вона уникає гніву, роздратування, нескінченних страждань. З часом Якісна легкість звикає спокійно говорити «ні, дякую» речам, які надто складні чи надто далекі від того, чого вона дійсно бажає. Вона воліє забути про них, не перейматися ними, бо має цікавіші справи, що потребують її життєвої енергії. Здебільшого це так просто!

Якісна легкість несе відчуття зростання. Якісна легкість приваблює — адже коли ти приймаєш невимушеність, ти приймаєш природний плин життя. Ти піднімаєш обличчя до божественного, подібно до квітів, які тягнуться до світла.

Дешева легкість полює на знижки. Дешева легкість не розуміє, що інколи втрати є насправді здобутками. Дешева легкість не поспішає розривати стосунки, які її гнітять, бо їй простіше залишити все як є, ніж краяти серце й ділити меблі. Дешева легкість часто метушлива, інколи безрозсудна й весь час відчайдушно шукає варіанти. Дешева легкість може трохи прибрехати, щоб урятуватись у складній ситуації.

Шлях найменшого спротиву не має нічого спільного з пошуком шляху навпростець, зрізанням кутів або спритністю. І, звісно, йдеться не про перетворення посередності на норму. Йдеться про оптимізацію правди. Йдеться про те, щоб кинути насіння в найродючішу землю та отримати найліпші шанси на успіх.

Легкість — це чиста логіка. З огляду на те, як багато всього вам хочеться створити, виготовити, досягти, дати світові й пережити, — перед вам безліч доріг до задоволення. Почніть із найлегшого проекту (чи окремого його елемента). Про що ви вже найбільше знаєте? Де вже встановили зв’язки та маєте союзників? Про що вас уже розпитують люди?

Так само й зі створенням особистих стосунків, які приносили б вам задоволення. Що вже складається вдало, на що можна зробити ставку? Що вас захоплює в іншій людині, на чому ви можете зосередитися? Легкі завдання у вас просто перед очима, вони абсолютно реальні: це невеликі добрі послуги щодня. Почніть із них — тоді вам легше буде братися за великі, складні справи.

Миттєве задоволення зазнає суворої критики. Я ж за нього обома руками. Навіщо відкладати задоволення? Ви маєте робити все, що миттєво дарує вам радість, лише дотримуйтеся моральних принципів і будьте відповідальними. Можливо, це якась дрібничка — наприклад, зупинитися на більш позитивній думці чи нагадати собі всміхнутися. Можливо, посидіти в машині чи за столом хвилини зо дві без діла, щоб просто відчути пульс дня. Можливо, миттєве задоволення для вас — отримати приплив адреналіну після п’ятдесяти присідань, почати обід із десерту, несподівано когось обійняти, підписати договір про оренду чи сказати начальникові, аби той ішов до біса. Можна залишатися відповідальним у стосунках із оточенням і водночас дозволяти собі миттєві радості.

Задоволення полегшує будь-яку роботу. Отримана насолода створює новий імпульс, підвищує мотивацію, дає сили для вибору завдання, що потребуватиме більше терпіння та життєвої енергії. Вона зігріває вас, аби ви засяяли.

Мій креативний коуч і подруга Даяна Валентайн — завзята популяризаторка легкого шляху. Вона каже: «Якщо завдання не здається вам легким і привабливим, ваша ефективність автоматично падає до 70—80 відсотків». І вона на 100 відсотків має рацію.

ЛЕГКІСТЬ ПРОДУКТИВНА.

ОБИРАЙТЕ ЛЕГКИЙ ШЛЯХ НАГОРУ

Є дивовижна карикатура, на якій маленький чоловічок стоїть біля підніжжя Евересту. Він у захваті, широко розплющеними очима дивиться на потаємні сходинки зі зворотного боку гори. Вони піднімаються прямо до вершини. А поряд напис: «Маловідомий хід».

Менше тертя = вища швидкість. Коли ви починаєте з легкого, це додає вам оптимізму. Ви відчуваєте менше стресу і більше наснаги. Менше примусу і більше відданості. Ви більше встигаєте зробити. Коли щось дається вам легко, ви стаєте значно послужливішим для людей, які вас оточують.

Зволікати легко — з цим не посперечаєшся. Навіть люди амбіційні та продуктивні відкладають справи. Утім, те, що ми осудливо вважаємо зволіканням, може насправді виявитись інтуїцією.

Одним із наслідків життя в сучасному суспільстві, яке вимагає постійних високих результатів, є той факт, що інтуїтивний спротив може сприйматися як зволікання.

Однак те, що на перший погляд здається спробою ухилитися від справи, може бути підказкою від інтуїції: слушний час для дії ще не настав.

Вагання може виявитися формою мудрості. Зрозумілішими стають мотиви, з’являється нова інформація. Віддаючи перевагу внутрішньому чуттю, а не зовнішньому тиску, ви отримуєте шанс пережити дивовижну благодать.

Знаєте, що найлегше робити? Мріяти. Спілкуватися з тими, з ким ви почуваєтеся невимушено. Сміятися. Відпочивати. Бути пристрасним.

НЕМАЄ НІЧОГО ЛЕГШОГО ЗА НАТХНЕННІСТЬ.

Іноді доводиться згрібати кінське лайно, щоб здій­снити свої мрії. Та зрештою жодна мрія не стане вам на користь, коли ви змушуватимете себе її реалізувати.

Ентузіазм — дивовижний індикатор виявлення вашої справжньої сили. Це миттєва реакція: «Я таке обожнюю!» Гра, в яку ви занурюєтеся. Шлях, із якого ви не в змозі зійти. Ідея, що змушує вас замислитись, а потім кивнути: «Так, це чудово, дійсно чудово». Ентузіазм породжує беззастережну рішучість. Він будить нас посеред ночі, пропонуючи нові ідеї. Ентузіазм сприяє появі безлічі знайомств і чудових подій, які часто починаються з потужної короткої фрази: «А що, якби…»

Ентузіазм — це піднесений стан свідомості, одне з найкращих можливих почуттів.

Там, де є ентузіазм, відбувається потужний розвиток творчих здібностей, вони сягають далеко за межі того, на що здатна звичайна людина.

Екгарт Толле, «A New Earth»

Слово «ентузіазм» походить від грецького кореня entheos — «який має в собі бога». Екгарт Толле припускає, що ентузіазм є найвищою формою «пробудженого діяння».

Екгарт окреслює три можливі форми пробудженого діяння: прийняття, насолода й ентузіазм. Прийняття означає, що ми перебуваємо в певній ситуації й охоче робимо все, що від нас вимагається. Насолода з’являється тоді, коли ви віддаєтеся справі цілком і повністю, а не сприймаєте її виконання лише як засіб досягнення мети. Суть не в тому, що` ви робите, а я´к ви це робите. Ентузіазм передбачає відчуття глибокого задоволення від того, що ви робите, плюс усвідомлення мети чи перспективи, задля якої працюєте. Ентузіазм знає, куди він рухається. Усе на диво гармонійно. Так елегантно та просто. І, безсумнівно, так необхідно для цілісного життя.

Звісно, постійно перебувати в стані сильного душевного запалу неможливо. Інакше цей вогонь вас обпече, ви ослабнете й утратите свої позиції. Та перед тим, як ви берете на себе певні зобов’язання, ставите десь свій підпис, виходите на сцену, зустрічаєтесь із кимось, вирушаєте на зустріч, влаштовуєтеся на роботу, намагаєтеся зробити своє життя повноцінним, ентузіазм неодмінно має бути присутнім. В ідеалі. А ми прагнемо ідеалу, так?

Моя чудова подруга Марі Форлео[38], засновниця бренда Rich Happy & Hot[39], у виборі своїх проектів керується власним підходом до ентузіазму: якщо це не «авжеж, однозначно!» — тоді це «ні». Ентузіазм — це щире «так!», він випускає на волю вашого генія, подає сигнал вашим музам, аби вони спустилися з небес, і притягує всі ресурси, що мають бути у вас під рукою. Ентузіазм — це прекрасний початок великих змін.

Для позначення особливої форми ентузіазму, яка супроводжує нові ідеї та події, буддисти використовують термін «осяйна віра». Це не фундаментальні принципи, що є основою вашої психології, духовності, релігійності. Це не віра-переконання чи віра-гарантія, яка дає нам надію чи вселяє впевненість, що наше життя складеться успішно.

Це та віра, коли хочеться вигукнути: «Боже мій! Переді мною ось-ось відкриються такі шалені можливості, що мені хочеться скинути з себе весь одяг і зануритися в цей шанс, співаючи арії з рок-опери…» Така віра змушує вас недоумкувато всміхатись і вдаватись до імпульсивних, божевільних учинків, які вам не властиві. Осяйна віра п’янить.

Буддійська вчителька Шарон Зальцберг[40] пояснює: «Це стан сповненого любові захоплення можливостями й нетерплячого захвату від перспектив їх реалізації. Осяйна віра дозволяє вам не просто претендувати на цю можливість, а й зануритися в неї… Ентузіазм, енергія та мужність, яких ми потребуємо, щоб залишити безпечну стежку, вийти за межі знайомого та зручного оточення, народжуються з осяйної віри».

Осяйна віра — головна умова творчості. Без осяйної віри неможливо закохатись — у людину, у справу, у власне бездоганно ідеальне «я». Осяйна віра може позбавляти вас спокою, бентежити, змушувати ніяковіти. Нас привчають опиратися їй, і ми опираємося, відмовляючись від новацій і пристрасті, яких прагнемо.

Пропоную заголовок до резюме: «У захопленнях розбірливий, але несамовитий». Обожнюю надзвичайно запальних людей. Вони проникливі — адже не за кожну можливість варто хапатися, насправді щасливі шанси трапляються рідко. Та коли вони бачать те, що вабить своєю унікальністю чи відповідає сенсу їхнього життя, вони не в змозі всидіти на місці.

Ось як відбувається мозковий штурм у голові людини, сповненої осяйної віри: «Хммм. Ха! Н-ні. Ні-і-і. Ні. Н-ні. Н-ні. Н-ні. Н-ні. Ух! Ах! Секундочку! Боже мій, так, так, так! О Господи, ми б могли… А ще ми могли б… І це було б так… І, звісно, так, і… Я все продам, коли доведеться… А що я вдягну на церемонію нагородження?! Кого ми запросимо на весілля? Як ви гадаєте, наскільки великим ми можемо його побудувати? Перепрошую, мені негайно треба зателефонувати!»

І вони зриваються з місця.

Їхні вчинки нелогічні, вражають своїм розмахом, божевільні, майже завжди романтичні. Вони ґрунтуються на вірі. Проте лише в такий спосіб можна перемогти посередність і зневагу. Осяйна віра — це божевілля в своєму етимологічному значенні: щось божественне; якщо ми її приймаємо, вона дарує велику втіху. Чого не збагнуть ці затяті реалісти — це того, що хаотичні спалахи осяйної віри випалюють стежку до ясності розуму.

У формулі створення прекрасного — хоч матеріального предмета, хоч людських стосунків — першим складником є пристрасть, а другим — розбірливість. І так, це небезпечно.

Якщо мені доведеться обирати між двома постачальниками послуг зі схожими пропозиціями та однаковими цінами, я завжди оберу того, хто вільно висловлює своє захоплення. Я уклала угоду зі співробітницею, яка вигукнула: «О Боже мій, я в такому захваті від можливості працювати з Вами! Після розмови танцюватиму від щастя!» Вона жодною мірою не стримувала себе. Ніякої претензійності — лише радість і осяйна віра в те, як цікаво ми могли б співпрацювати. Тоді я сказала: «Я теж! Тепер і я захопилася. Я теж весело танцюватиму, щойно договоримо. Зробімо це!»

Мої найкращі в стратегічному плані зустрічі зав­жди найнестриманіші. Чи то підрядники будівництва, чи видавці, чи флористи — вони всі розкуті та завзяті. Їх запалює перебування на таких зустрічах, і вони не приховують цього.

Осяйна віра з’являється від самого початку — в той надзвичайно важливий і нетривалий проміжок часу, коли вам треба якомога більше світла, щоб розгледіти шлях, яким ви хочете рухатися. Що більше можливостей ви осяєте, то яскравіше засяєте ви, розкриваючи свій внутрішній потенціал, і то яснішим і проникливішим буде ваш розум. Це ж так просто!

ЛЕГКІ ПРІОРИТЕТИ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Що взагалі необхідно зробити вам для життя та добробуту? Тобто що має статися, аби все йшло гладко?

2. Як ви оцінюєте власний рівень компетентності в кожній сфері? Недостатній, достатній, високий, найвищий? (Мова не про те, чи подобається вам щось або чи є необхідність вам там працювати.)

3. З вашого списку того, що «необхідно зробити», виконання яких справ дійсно наділяє вас відчуттям сили, бадьорості, додає енергії?

4. З вашого списку того, що «необхідно зробити», які справи не розпалюють у вас вогню, ба навіть відверто дратують?

5. Перегляньте свій список, прислухаючись до голосу серця і розуму. Можливо, ви не досягаєте висот у певній справі, та з нею зможете відчувати справжнє натхнення. Чи вам здається, що справа недостатньо «гідна» вас, а вона надає вам сил. Що ви здатні зробити для розвитку цих сильних сторін та інтересів? Відвідувати семінари, заняття, курси, тренінги, брати участь у різноманітних заходах, читати книжки, зустрічатися з людьми, йти всюди за наставником і перш за все пожертвувати найсвятішим — часом?

6. Які три кроки ви здійсните цього тижня, щоб сприяти прояву та живленню ваших справжніх переваг?

7. Які три кроки ви здійсните цього тижня, щоб скоротити час, який витрачається на справи, що наганяють нудьгу й не дозволяють живитися вашим сильним якостям?

жадоба бажанняпрагнути домагатисяпотреба вибірщепристрасть