Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях

Зустріч 9. Ні, дякую. Так, будь ласка

Часто й густо ліпше припинити боротьбу, ніж бути героєм.

Джейсон Фрід, Девід Гайнемаєр Ганссон, автори книги «Rework»[72]

Однією з перших споруд Френка Ґері[73] був торговельний центр «Санта-Моніка Плейс». Суворі геометричні форми, блідо-рожевий колір. Уявіть собі недоладний спортивно-ігровий комплекс для дітей — зі стійок і поперечин, у стилі 80-х. Щоб догодити інвесторам, Френк Ґері витримав цей проект у лос-­анджелеському стилі, додавши свого бачення. Він ненавидів цю споруду.

Тим часом, аби дати вихід своїй творчій натурі, Френк побудував власну резиденцію повністю в характерній для нього манері: похилі дахи, вигнуті віконні рами, випнуті вістря. Неймовірно органічно. Того вечора, коли відбулося урочисте відкриття «Санта-Моніка Плейс», у будинку Френка на званому обіді був присутній виконавчий директор будівельної компанії, що найняла архітектора. Як розповідає Френк, їхня коротка розмова змінила все його життя.

Виконавчий директор будівельної компанії, приголомшений побаченим: Що це в біса таке?

Френк: Ну я трохи поекспериментував, пограв тут.

Виконавчий директор: Вам, напевне, це до вподоби, якщо це ваш будинок. Він же подобається вам, правда?

Френк: Так. Мене дуже тішить, як усе вийшло.

МОМЕНТ, КОЛИ ВИ ГОВОРИТЕ «ТАК» ЗДІЙСНЕННЮ СВОГО ПАЛКОГО БАЖАННЯ, І Є СПРАВЖНІМ ПОЧАТКОМ.

Виконавчий директор: Тож тоді… споруда, яку ви щойно побудували для нас, — наш торговельний центр — навряд чи вам може подобатися.

Френк: Ви маєте рацію, мені таке не до вподоби.

Виконавчий директор: То чому ж ви це побудували?

Френк: Бо мені треба заробляти на життя.

Пауза.

Виконавчий директор: Припиніть це. Ніколи більше такого не робіть.

Френк: Так, ви маєте рацію.

Того вечора вони потисли руки й вирішили зупинити всі проекти, над якими працювали. Це був доволі рішучий крок, адже в той час у них працювало сорок людей.

«Це було немов стрибок зі скелі. Відчуття було дивовижне, — згадує Френк. — Відтоді я став таким щасливим!»

Навіть після того моменту, як він сказав своє вирішальне «так», у Френка траплялися невдачі. Мабуть, не раз бувало безгрошів’я. Він подавав заяв­ки на проекти й не отримував їх. Йому доводилося звільняти працівників. Він піддавав неабияким сумнівам свої рішення. Але не було жодної споруди, зведення якої не приносило б йому цілковитого задоволення.

Момент, коли ви говорите «так» здійсненню свого палкого бажання, і є справжнім початком. Не той, коли ви віддаєте свою заяву про звільнення чи коли виходить із друку ваш роман. Ви бажаєте мати кар’єру, що здивує вас? Тоді скажіть «так». Ви бажаєте, щоб ваше особисте життя було сповнене палкого кохання та ніжності? Тоді скажіть «так». Якщо ви почнете пояснювати мені, чому це неможливо, чи говорити, як сильно ви цього прагнете, та не знаєте, як цього домогтися, — тоді ви недостатньо сильно цього бажаєте. «Можливо» тут не підійде. «Можливо» — це перешкода на шляху машини мрії.

Та перш ніж ви скажете «так» усьому доброму… Вам, мабуть, треба навчитися говорити «ні» всьому іншому.

«ПРИПИНИТИ БОРОТЬБУ»: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ

Це не так «припинити боротьбу», як… «зупинитися», «зробити паузу», «відійти», «залишити», «відпустити», «поступово полишити», «завершити», «відкланятися», «змінити курс», «з’ясувати», «зосередитися», «вдосконалити», «посунути», «змінити».

«Якщо я ще трохи зачекаю, вона, можливо, увійде в ритм». «Він зміниться; мені лише треба бути гнучкішою». «Якщо я віддаватимуся роботі по-справжньому, я навчуся її любити». Іноді наше почуття обов’язку засліплює нас так, що ми не помічаємо підказок долі. Просто «зізнайтеся — це явно не спрацьовує».

Крок 1. Дізнайтеся, щó зруйновано, завдає болю, викликає відчуття гіркоти, щó безнадійно зіпсовано, вічно дратує.

Крок 2. Не турбуйтеся щодо того, як саме все залагодити.

Крок 3. Повторно підтвердьте свою проблему, аби чітко усвідомити ступінь паскудності вашої ситуації. Поки що не треба примушувати себе до радісних думок. Просто з безжальною прямотою визначте, щó саме погано. Тоді — й лише тоді — з’являться рішення.

Коли реальність відкриється, ви відчуваєте короткочасний кайф. Полегшення! Це ейфорія від визнання того, як вам паскудно. А насолода від усвідомлення істини дозволяє вам по-новому, з виграшної позиції побачити свій подальший шлях.

Успіх — справа серйозна, ви маєте діяти швидко та енергійно. Ви маєте снідати високоенергетичними Wheaties[74]. Одначе є різниця між напруженою роботою, що приносить задоволення, і безглуздою ви­снажливою працею. Гарувати довго неможливо. Це знесилює вас.

Коли ви змушуєте себе робити речі, що викликають ваше обурення, ви відчуваєте… обурення. Яка користь від дисциплінованості та витривалості, коли ви постійно збурені? Відчуваєте занепокоєння, образу, роздратованість, злобу. Обурення — це отрута. Воно псує вашу самооцінку / репутацію, лягає тягарем на ваші добрі наміри, позбавляє пристрасті будь-які стосунки. Минає час, і рослина, що виростає з обурення, родить зелені, кислі плоди, які нікуди не годяться. Неможливо сьогодні кинути в землю насіння страждань і сподіватися зібрати соковитий, достиглий урожай наступного сезону.

Що вам доводиться робити чи терпіти попри те, що це вас обурює? Як виполоти той бур’ян з вашого городу — просто зараз?

— Були одні клієнти, які доводили мене до сказу. Вони не розуміли, що таке «остаточні рішення», вони сумнівалися, ставили ті самі запитання знову та знову і при цьому були вкрай люб’язні. Чудові люди — просто страждали на хронічну нерішучість, — пояснює Кріс. — Я тримався кілька місяців, адже вони були такими приємними! Я витрачав так багато часу, опікуючись ними, що фактично був у збитку, проте відчував, що на мені лежить повна відповідальність за завершення проекту. Я все доводжу до пуття, буквально все.

Я можу поручитися за нього. Кріс — один із тих надзвичайно відповідальних, неймовірно надійних людей, мати яких у своєму житті — справжній подарунок. Але навіть надлюдина має свої межі.

— Дійшло до того, що після чергового малозрозумілого листа, якого я отримав від них електронною поштою, мені захотілося відламати від ноутбука кришку й бити нею себе по голові. У той час як мої пальці друкували: «Сподіваюсь, це зрозуміло. Щиро ваш, Кріс», я горлав: «А що в біса я пояснював вам упродовж чотирьох місяців, безграмотні недоумки!» Я божеволів від обурення. Одне лише текстове повідомлення від них було здатне перетворити мене на вовкулаку. Я втратив сон. Я гримав на своїх дітей. Я з усіма поводився кепсько.

То що ж відіграло роль срібної кулі? Назвімо цей магічний спосіб боротьби з нечистю просто: божевільна розв’язка.

— Я дав їм зрозуміти, що зробив для них усе можливе, що мені було важко прийняти таке рішення, та більше я не міг бути для них корисним. Я повернув їм гроші, виплачені за поточний місяць, усі їхні файли та пообіцяв увести в курс справи підрядника, якого вони знайдуть на моє місце. Я глибоко вдихнув, натискаючи «Надіслати», а потім відтворив переможний удар каратиста.

Щойно Кріс сплатив митний збір на пункті пропуску до «міста Божевільних», сталося диво, як зазвичай і трапляється, коли ми керуємося здоровим глуздом: наступного тижня з’явився омріяний клієнт — з набитими кишенями та схильний до рішучості.

Якщо ви не в змозі негайно усунути зі свого життя огидні та обурливі завдання, розплануйте, як це зробити поступово. Ви почуватиметеся так, ніби скинули баласт і полетіли. Складіть план, який дозволить вам набрати швидкість.

Вона починає підкрадатися десь біля восьмої години напередодні робочого тижня. Гадаю, латиною це називається «жахус гидотіс понеділкіс». Ви починаєте думати про те, що чекає на вас у понеділок. Вимальовується загрозлива картина. Цілі, яких треба досягти, важливі переговори, вибір одягу. Як удавати свою вмотивованість цього тижня? В очікуванні шлунок починає стискатися від спазмів, зникає найменший шанс насолодитися останніми годинами свободи.

Не сприйміть це помилково за мандраж перед виступом або здорове хвилювання. То зовсім інше. То сущий, безперечний жах.

І це геть виснажує. Якщо напади «жахусу» стали для вас звичними, ви повинні переосмислити для себе поняття щастя. Можливо, це життя, на яке ви чекаєте з нетерпінням кожного Божого дня, без винятку?

Увесь всесвіт — це великий зал із дзеркал.

Аліса Бейлі[75]

Що відбивається у вашому дзеркалі життя ? Коли нічого не стикується, коли одна халепа міняє іншу, ви, мабуть, починаєте молитися й просити Всесвіт надіслати вам магічні знаки: «Милостивий Боже, якщо я маю зателефонувати йому, дай мені знак. Якщо “так” — постукай двічі, якщо “ні” — один раз».

Коли йдеш шляхом, який підказує серце, молитися й просити про знаки не треба — вони всюди. Усе складається вдало на підтвердження того, що ти рухаєшся у правильному напрямку.

Я, ви чи будь-хто з ваших знайомих:

«Я не хочу більше цього робити. Я збираюся…»

Виберіть свій варіант: «піти», «зректися», «поступитися», «відмовитися», «послати все до біса», «на­чхати на все», «забити на все». Ви впевнені в цьому. Рішення прийнято.

Та заждіть трохи, бо щойно ми остаточно вирішуємо від чогось відмовитися, ми починаємо шукати цьому логічне пояснення.

Чуєте той розсудливий голос, що звучить у вашій голові; голоси ваших друзів, які бажають вам найкращого; голос вашої матусі: «Послухай, навіщо тобі це робити?.. [Виберіть свій варіант.] Це непогані гроші. Це чудова перспектива. Ти доклала стільки зусиль! Що ти без цього робитимеш? Невже ти не можеш усе владнати? Я не жартую, серйозно».

А потім це трапляється. Ви ковтаєте наживку. І починаєте шукати логіку у своєму рішенні.

А як вам таке логічне пояснення? Просто я почуваюся недобре.

От і все. Що тут іще пояснювати? Як можна сперечатися з вашими почуттями? Вони, звісно, спробують і, можливо, допоможуть вам подивитися на ситуацію по-іншому, й ваші почуття дійсно зміняться. Та коли глибоко в душі ви впевнені, що маєте рацію, коли вам усе ясно як день, навіщо плямувати цю ясність заплутаними виправданнями?

Колись я пішла з телешоу, бо там просто почувалася недобре. Мені дійсно було важко обрати правильний варіант: піти, залишитись, терпіти, подивитися на все по-іншому? Дехто думав, що я з’їхала з глузду, вирішивши звільнитися. Доступ до широкої аудиторії, додаткові гроші, необтяжливість (дякувати Богові, зйомки проходили в моєму будинку!). Усе логічно та відповідає дійсності.

І тоді я зробила найсмачніший багатошаровий бутерброд із виправдань, який пояснював, чому та робота насправді мені не підходила: я повинна знайти няню, яка доглядатиме за дитиною; ця робота порушує налагоджений тижневий ритм; я на це не підписувалася; мені треба підстригтися; мені слід більше уваги приділити написанню книжок. Усе логічно та відповідає дійсності. Та враховуючи, скільки різних перешкод я здатна подолати, то все були цілком надумані та безумовно переборювані ситуації, жалюгідні відмовки. Коли мені щось заманеться, я вискочу з будинку в бюстгальтері «пуш-ап» і їхатиму за кермом усю ніч, аби потрапити в потрібне місце. Коли справа вам до вподоби, ви не зважаєте на жодні незручності, чого б вам це не коштувало.

Робота була добра, але мене вона насправді не тішила. Насправді вона мене не запалювала. Насправді я не чекала на неї з нетерпінням. Коли щось не подобається, цієї причини достатньо. І це єдина причина, через яку ви повинні відмовитись.

Коли ви шукаєте виправдання своїм почуттям, ви автоматично стаєте на позицію захисту. Я хочу підкреслити надзвичайно важливий, дуже характерний момент: пошуки виправдань своїм почуттям і пояснень діям нищать нашу внутрішню цілісність і навіть логічне мислення.

Пошуки виправдань своїм почуттям роблять нас кмітливими, а в моєму розумінні слово «кмітливий» має не надто позитивне значення: це «схильний до певних маніпуляцій», це «хитрий, нещирий». А нещирі люди нещиро говорять нещирі слова, які іншим хочеться чути.

Намагаючись щось довести й захиститися, ви винаходите причини, які здаються вам важливішими за власний, так би мовити, «спростовний інстинкт». Ви бідкаєтесь. Ви прискіпливо шукаєте прорахунки в ситуації, що склалася. Ви починаєте здаватися слабкодухом, яким не хочете виглядати, замість того щоб бути героєм, яким ви, по суті, є. Ви придумуєте причини для невдоволення, щоб аргументувати свою позицію. Ви перетворюєте себе на жертву.

Виправдовуючи свої почуття, шукаючи вибачення власній правді, ви послаблюєте стійкість і потужність свого справжнього «я». Ви зрікаєтесь самих себе. Що товщий шар логічних пояснень вкриває ваші почуття, то менш досяжними стають для вас ваші навіть найпотужніші ресурси. І якщо ви візьмете собі звичку ігнорувати свій внутрішній голос, він стане зовсім нечутним.

Чіткість і ясність формулювання «Просто я почуваюся недобре» не дає вам права кидати свої обов’язки, забувши про відповідальність і порядність. З огля­ду на ваш характер чи на ситуацію, вам, можливо, доведеться докладно і точно пояснювати причину свого рішення. Інакше це виглядатиме вкрай легковажно та не по-людськи. Коли ви не шкодуєте часу на пояснення своєї позиції, це сприймається як вияв неймовірного розуміння та співчуття.

Щоб ваші слова звучали правдиво, вони повинні йти з самого серця. І постійно наголошуйте на своїх почуттях. Ніхто не може сперечатися з вами щодо того, як ви почуваєтеся, хіба що ви самі. Утримайтеся від виправдань. Говоріть щиро.

Якщо ви маєте намір утілити в життя свої плани, припинити щось робити так само важливо, як почати чи продовжити. Це якраз той випадок, коли відмова стає кроком до просвітлення. Припинити = чистий аркуш. Припинити = бути вільним і творити від щирого серця, без обмежень і компромісів. Припинити = мати більше часу для найважливішої справи. Ви добре знаєте, як безупинно рухатись уперед. А от зупинитися до снаги лише усміхненим дзен-майстрам, які мають у своєму розпорядженні цілу вічність.

Аби полишити те, що відволікає, виснажує, дратує, не треба надважких зусиль чи надмірної стійкості. Потрібні лише любов і самоповага.

ЩО ВАРТО ПРИПИНИТИ

1. Припиніть зайвий раз перевіряти електронну пошту. Ви почули мене? Якщо ви перевірятимете свою поштову скриньку щоп’ять хвилин кожного дня, кількість перевірок за рік сягне 24 000.

2. Припиніть попри небажання мчати в останню хвилину до банку, до крамниці по продукти чи відеокасету. Робіть усе, не виходячи з дому. Скористайтеся сервісом доставки органічних продуктів — його вартість буде не набагато більшою за вартість пального та паркування. Скористайтеся можливостями інтернет-банкінгу та підключіть послугу прямих платежів і автоматичних розрахунків. Дивіться фільми онлайн.

3. Припиніть виконувати завдання, що потребують непритаманних вам умінь і навичок і заважають вам займатись тим, що виходить у вас якнайкраще. Застосуйте аутсорсинг. Стрімке зростання сфери віртуальних послуг — це той феномен, що дозволяє вам отримати допомогу, заплативши від $4 до $70 за годину, де би ви не перебували — чи в Індії, чи в Сполучених Штатах. За вас викладатимуть пости у Twitter, оформлять юридичні документи чи доставлять вашій бабусі квіти до дня наро­дження. Знайдіть стажера чи залучіть до роботи своїх дітей-підлітків або тітоньку-пенсіонерку. Інвестуйте у власну свободу.

4. Припиніть купувати подарунки, які треба загортати і/або відправляти поштою. Даруйте нові враження та подарункові сертифікати, що дають можливість відвідувати концерти та конференції, передплачувати журнали, завантажувати музику та електронні книги.

5. Припиніть брати на себе зайву відповідальність. Дайте людям шанс принагідно показати свої вміння. Ваша маленька дочка здатна вдягтися самостійно. (Між іншим, гумові чоботи чудово пасують до шортів для серфінгу!) А більшу частину ваших обов’язків на роботі можуть узяти на себе ваші підлеглі. (На помилках учаться.)

6. Припиніть робити все самотужки. Залучайте експертів. За допомогою досвідченого тренера, дизайнера чи консультанта ви можете зробити великий стрибок уперед.

7. Припиніть підписуватися на розсилки. Замість того щоб постійно натискати на клавішу «Видалити», виконайте кілька нескладних інструкцій — і у вашій скриньці зі вхідною кореспонденцією ніколи не буде небажаних сповіщень.

8. Припиніть тягати додому безкоштовний мотлох — ручки, дешеві подарункові набори, отримані на мережевих заходах, потворні волонтерські футболки. Ви лише згаєте час, перекладаючи цей непотріб із місця на місце чи намагаючись позбутися його на гаражному розпродажі сусідів.

9. Припиніть змушувати себе дочитувати до останньої сторінки кожну взяту до рук книжку, бо вам здається, ніби за вашою спиною маячить привид учителя літератури. Цим я даю вам дозвіл не дочитувати до кінця набридливі книжки. (Та цю книжку ви дочитаєте, правда ж?)

СПИСОК ЗВИЧОК, ВІД ЯКИХ ВАРТО ВІДМОВИТИСЬ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Згадайте події останнього року й чітко визначте, що вас виснажувало. Що не спрацьовувало, викликало постійне обурення, обтяжувало, лягало на ваші плечі непосильним тягарем?

Усі ті звичні справи та обов’язки лише додавали вам клопоту чи тримали поза зоною ваших справжніх природних талантів.

Що ви припините робити? Що негайно дасть результат?