Степан Бандера

Хронологія

1908

30 грудня — народився в родині греко-католицького пароха села Старий Угринів Калуського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, нині — Новицької сільської громади Калуського району Івано-Франківської області України.

1909

1 січня — офіційна дата народження, згідно з метричним записом від 5 січня.

1919

Травень — під час польського наступу проти Західноукраїнської Народної Республіки евакуйований до родичів у село Ягільниця нині Тернопільської області до вересня.

Жовтень — вступив до української гімназії в місті Стрий, тоді Станіславівського воєводства Польської Республіки, яку закінчив у червні 1927 року.

1921

22 квітня — померла мати Мирослава від туберкульозу.

1922

1 жовтня — прийняли в пластовий гурток «Вовк» куреня імені Ярослава Осмомисла у Стрию. У Пласті перебував до його заборони польською владою у вересні 1930 року.

1928

Вересень — студент Вищої політехнічної школи у Львові, де здобував фах інженера- агронома з перервами до червня 1934 року; вступив в Українську військову організацію.

20–24 грудня — арештований в рідному селі Старий Угринів за антидержавну діяльність й ув’язнений в Станіславові (нині Івано-Франківськ).

1929

Лютий — набув членство в Організації українських націоналістів.

1930

14 листопада — затриманий разом із батьком Андрієм за підозрою в розповсюдженні листівок Української військової організації.

1931

16 червня — короткочасно арештований в зв’язку з убивством у Львові студента Євгена Бережницького.

1932

8–9 березня — учасник наради українських націоналістів у місті Прага, Чехословаччина.

10 березня — оштрафований за нелегальний перехід польсько-чехословацького кордону.

22 березня — поміщений у слідчий ізолятор у Львові на майже три місяці у зв’язку із замахом на комісара Еміліана Чеховського.

1–2 грудня — під арештом у Львові через розслідування нападу на пошту в місті Городок.

1933

19–20 березня — арештований за підозрою в побитті директора львівської гімназії Івана Бабія.

2 червня — затриманий в місті Тчев, нині Поморське воєводство, Польща.

3 червня — на конференції Організації українських націоналістів у Берліні затверджений крайовим провідником у західних українських землях.

1934

14 червня — арештований у Львові, вийшов на волю за п’ять років і три місяці.

1935

18 листопада — підсудний на Варшавському судовому процесі, що тривав до 13 січня 1936 року. Засуджений до смертної кари, що замінена довічним ув’язненням.

1936

25 травня — 26 червня — підсудний на Львівському судовому процесі. Призначено повторно довічний термін. Відбував покарання у Святому Хресті, Вронках і Бересті.

1939

13 вересня — звільнився з польської тюрми у місті Берестя, нині Республіка Білорусь.

27 вересня — прибув до окупованого радянськими військами Львова, де проживав конспіративно.

Середина жовтня — нелегально перебрався до Кракова, що відійшов до Німеччини.

Листопад — оздоровлювався два тижні в санаторії міста Пієштяни в Словаччині.

1940

Січень — зустрівся з головою Проводу українських націоналістів Андрієм Мельником в Італії.

10 лютого — очолив новостворений Революційний провід Організації українських націоналістів у Кракові.

5 квітня — повторно з принципових питань розмовляв з Андрієм Мельником у Римі.

3 червня — одружився з Ярославою Опарівською (Ганковською) в Кракові.

29 вересня — Головним революційним трибуналом заочно засуджений до страти, амністований та виключений з Організації українських націоналістів.

7 листопада — відмовився від примирення на зустрічі з Андрієм Мельником у Берліні.

1941

3 квітня — обраний головою Революційного проводу «повторним» Другим великим збором Організації українських націоналістів, що кінцево розкололася.

26 травня — дружина Ярослава народила доньку Наталію в місті Сянок, нині Польща.

5 липня — арештований гестапо в Кракові за відмову відкликати Акт відновлення Української Держави, проголошений у Львові 30 червня 1941 року.

9 липня — перевезений в тюрму гестапо в мікрорайоні Ліхтерфельде-Ост у Берліні.

10 липня — батька Андрія розстріляли в радянській тюрмі в Києві.

25 липня — переведений під домашній арешт у будівлю по вулиці Дальмана у Берліні.

15 вересня — відправлений у тюрму гестапо по вулиці Принца-регента в Берліні.

1942

Січень — поміщений у в’язницю в концентраційному таборі Заксенгаузен.

10 серпня — помер брат Олександр у концтаборі Аушвіц унаслідок катувань поляками-в’язнями — керівником робіт і старшим наглядачем.

5 вересня — помер брат Василь у тому ж концтаборі зі схожої причини.

27 листопада — швагра Лева Опарівського розстріляли німці у Львові на Кортумовій Горі.

1944

11 березня — загинув брат Богдан у селі Піски Миколаївської області від побиття червоноармійцями, за іншими даними — 19 грудня 1949 року в селі Сваричів Івано-Франківської області під час облави радянських карателів.

26 липня — загинула теща Юлія Ганковська в селі Бонарівка нині Підкарпатського воєводства Республіки Польща від рук бойовиків Армії людової.

27 вересня — звільнений з концтабору Заксенгаузен і перевезений під домашній арешт в околиці Берліна.

Грудень — переведений в Берлін під нагляд гестапо.

1945

Січень — відвідав Краків під німецьким наглядом.

1 лютого — із сім’єю втік із Берліна до Інсбрука, а звідти до Відня й Праги.

Лютий — започаткував у Відні Закордонний центр Організації українських націоналістів, перейменований за рік на Закордонні частини з осідком у Мюнхені.

6 червня — виробив особисті документи на ім’я та прізвище Степана Попеля.

1946

6 лютого — його видачі вимагав радянський представник на сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй у Лондоні.

16 квітня — народився син Андрій у Мюнхені.

1947

27 липня — народилася донька Леся в Регенсбурзі.

Вересень — провів Першу надзвичайну конференцію Закордонних частин Організації українських націоналістів неподалік західнонімецького міста Мітенвальд; після шестилітньої перерви очолив провід революційної ОУН, якою, втім, де-юре управляв Роман Шухевич.

1948

23–24 січня — провів перемовини з головою Проводу українських націоналістів Андрієм Мельником.

Літо — поселився з родиною в таборі переміщених осіб у місті Мітенвальд, земля Баварія, де проживав до червня 1950 року.

28–31 серпня — там само провів Другу надзвичайну конференцію Закордонних частин Організації українських націоналістів.

1950

31 березня — дав знакову пресконференцію для п’яти закордонних журналістів, що відлунила в газетах понад сімдесяти країн.

Червень — із сім’єю переїхав у село Брайтбрун, недалеко від Мюнхена.

1951

14–17 квітня — відбулася Третя конференція Закордонних частин ОУН.

1952

22 серпня — покинув пост голови проводу Організації українських націоналістів, якою де-юре керував Василь Кук.

1953

Травень — обраний головою проводу Закордонних частин ОУН на Четвертій конференції цього об’єднання.

1954

Січень — виступив на урочистому зібранні в місті Манчестер, Велика Британія, з нагоди двадцятип’ятиліття від заснування Організації українських націоналістів.

20 лютого — започаткована Організація українських націоналістів за кордоном.

31 липня — привітав у звукозапису П’яту зустріч українців США і Канади в Торонто.

Осінь — остаточно з родиною поселився в Мюнхені, періодично змінюючи помешкання.

9 грудня — дав програмне півгодинне інтерв’ю німецькій радіостанції в місті Кельн.

1955

Березень — зустрівся з активом українських націоналістів Канади, відвідав Ніагарський водоспад.

Квітень — переобраний головою проводу на П’ятій конференції Закордонних частин ОУН.

1956

15 липня — 15 серпня — у службовому відрядженні в Іспанії з дружиною Ярославою та соратниками.

1958

25 травня — взяв участь у відзначенні двадцятиліття від дня загибелі полковника Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі, Нідерланди.

Вересень — учасник конференції українських націоналістів Великої Британії у селі Чідінгфолд, графство Сурей.

27 листопада — зустрівся з представниками канадської парламентської делегації Джоном Пелетом та Іваном Кучерепою в місті Зост, ФРН.

1959

15 жовтня — смертельно поранений у під’їзді свого будинку в Мюнхені радянським убивцею, помер дорогою в лікарню.

20 жовтня — похований на мюнхенському Лісовому цвинтарі.

1961

12 серпня — перебіжчик-убивця Богдан Сташинський добровільно здався поліції Західного Берліна.

1962

8–19 жовтня — в місті Карлсруе Федеративної Республіки Німеччина відбувся суд над радянським бойовиком-убивцею Богданом Сташинським.

2010

20 січня — присвоєно звання Герой України, яке судом скасоване у квітні через невідповідність законодавству — відсутнє громадянство.