Тектоніка почуттів

12. У кімнаті Діани

Лунає «Марш» Мендельсона.

Діана стоїть перед вікном, звідки ллється скупе смеркання. Вона сама, і вона п’є, зажурено п’є віскі. Певно, це вже не перша склянка...

Мадам Поммере, здивована музикою, заходить до кімнати, з цікавістю підходить до колонок. Вона думає, що помилилася, тож трясе свій слуховий апарат і перевіряє, чи правильно все почула.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Я не помилилася: ти що, слухаєш «Весільний марш»?

ДІАНА: Так. Це найкумедніша з відомих мені мелодій.

МАДАМ ПОММЕРЕ: А ти не сплутала часом з військовим маршем?

ДІАНА: Ні, я не сплутала.

МАДАМ ПОММЕРЕ: А тобі відомо, доню, що оці акорди на органі лунають, коли дядечко, вдягнений, мов пінгвін, і панійка, перебрана на безе, плентаються до вівтаря, де кюре квапливо єднає їх?

ДІАНА: Так.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Ага! І тобі це здається кумедним?

ДІАНА: Цей веселий приспів, що лунає перед кожною невідворотною катастрофою — хіба знайдеться щось іронічніше?

Мадам Поммере стенає плечима.

МАДАМ ПОММЕРЕ: З цього я роблю висновок, що ти досі відмовляєшся йти за Рішара?

ДІАНА: Правильний висновок.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Доню, моя бідолашна доню... Однак... Безліч слів крутиться на язиці... тому я ліпше помовчу...

ДІАНА: Мамо, йди спати.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Ти переказала моє побажання Рішару? Сказала, щоби він більше не призначав тобі побачень у себе? Я давно вже його не бачила. Ви обоє — такі егоїсти! Мені дуже бракує Рішара...

ДІАНА: Так, я переказала йому твою скаргу. Він просив вибачити його.

МАДАМ ПОММЕРЕ (приголомшена): Вибачити?! (Зітхає.) Рішар просить мене вибачити його... Ніколи не старій, доню, чуєш? Не роби так, як зробила я: не старій!

Виходить.

Дзвонить телефон, і Діана вимикає «Марш».

ДІАНА: Слухаю? А, це ти, Рішаре... Усе гаразд? Чудово. Ні, я не хочу. Знаю, Рішаре, я знаю, що ви з Еліною хотіли б, щоби сьогодні я була поруч із вами, однак — як я вже казала тобі — мені не хотілося б зустріти там тих, які переконані, буцімто я воліла би бути на її місці. Так... Не смійся! Дехто так думає. Авжеж, ти, ясна річ, знаєш, що це не так, адже я завжди тобі відмовляла... та я не хочу відчувати на собі цей погляд, сповнений жалощів або іронії... Що ж. Будьте щасливі! Міцного вам шлюбу. Поцілуй Еліну від мене. Від мене — це означає у щічку, чуєш? Бувай.

Поклавши слухавку, Діана робить музику гучнішою і наповнює склянку віскі.