Дві лампи розділяють два телефони в повній темряві: телефон Рішара і телефон Діани.
Похмурий Рішар у пальто і з валізою, важко дихає.
Діана ж у своєму кутку примостилася зручно.
Чути шум зливи.
РІШАР: Їду. Залишаю Францію.
ДІАНА: І куди?
РІШАР: Придбав квиток на літак на край світу.
ДІАНА: А можна спитати, у чому причина?
РІШАР: Ліпше не відповідатиму.
ДІАНА: О... то це через неї... через Еліну?
РІШАР: Не хочу про це говорити.
ДІАНА: І де міститься отой твій край-світ?
РІШАР: Пустеля Ахаггар. У Нігері.
ДІАНА: А не задалеко для сентиментальних шмарклів?
РІШАР: Я тобі просто повідомляю, а не питаю пораду.
ДІАНА: Гаразд.
РІШАР: До зустрічі, Діано.
ДІАНА: До зустрічі, Рішаре. Стережися там. Дбай про себе. І потелефонуй, коли повернешся — приїду за тобою в аеропорт.
РІШАР: Не варто.
ДІАНА: Варто. Я наполягаю. Домовилися?
РІШАР: Згода.