Усі в моїй родині — вбивці

Розділ 41

— Можна їхати, — сказав я, видершись на сходинки й затягнувши себе в кабіну снігохода.

Поки я туди дійшов, усі вже сиділи на своїх місцях. Ґевін шарпнув двигун, і той прорізав ніч своїм сонним кашлянням.

— Що сталося? — запитала Евонна, коли я всівся біля неї.

— Я підійшов до нього, і він припинив дихати.

— Просто припинив дихати?

— Просто припинив.

— Він мертвий? — запитала Одрі.

У її голосі була надія, але я не міг зрозуміти, на що саме вона сподівається: почути, що він живий чи мертвий.

— Так.

— Ти впевнений?

— Так.

— Чому?

— Просто він більше не дихає. Поїхали додому.