Усі в моїй родині — вбивці

Чи присягаєтеся ви, що ваші детективи завжди й усюди розслідуватимуть злочини, доручені їм, послуговуючись лише тим розумом, яким ви забажаєте їх наділити, і не вдаючись до та не покладаючись на Божественне Провидіння, Жіночу Інтуїцію, Шаманізм, Фокус-Покус, Збіг чи Диво Господнє?

Присяга члена Детективного клубу — таємної спілки детективних письменників, до якої входили, зокрема, Аґата Крісті, Ґ. К. Честертон, Рональд Нокс і Дороті Лі Сеєрс. 1930 рік

1) Убивцею мусить виявитися той, про кого згадували десь на початку історії, але від чиєї особи ніколи не велась оповідь.

2) Усі надприродні чи протиприродні впливи мають бути виключені в процесі розслідування.

3) Дозволено не більше ніж одна таємна кімната чи один таємний хід.

4) Не дозволено використовувати вигадані отрути, пристрої та явища, для розуміння яких потрібне розлоге наукове пояснення наприкінці історії.

5) Примітка автора: прибрано архаїчні вислови.

6) Детективові не повинні сприяти випадкові збіги, і він не повинен володіти непоясненною інтуїцією, яка потім справджується.

7) Детектив не може сам скоїти розслідуваний ним злочин.

8) Детектив не повинен раптово згадувати про якісь зачіпки, не відкриваючи їх читачеві.

9) Дурний друг детектива, «Вотсон», не повинен приховувати від читача жодного міркування, що спадає йому на думку; його розумові здібності мають бути трохи слабшими, але не набагато, від інтелекту пересічного читача.

10) Близнюки чи будь-які інші двійники не повинні з’являтися в сюжеті, якщо читача до них завчасно не підготували.

Рональд Нокс. «10 заповідей детективної прози», 1929 рік