Гідно видержаний іспит

Безпосередня активна участь полк. Євгена Коновальця в бурхливих подіях на наддніпрянській Україні в 1917-19 роках була для нього важким іспитом державницько–політичної зрілости. Його він видержав блискуче.

Вже першим своїм виступом полк. Євген Коновалець підняв угору прапор українського самостійництва і міцно та рішуче держав його розвиненим під час дворічних боїв проти червоних і білих московських імперіялістів, не схиливши його вниз ні в одному із таких численних моментів важких проб. Українську Центральну Раду вважав полк. Коновалець від самого її початку урядом самостійної української держави, вірячи твердо, що перші три універсали Центральної Ради є тільки даниною тодішній політичній психозі, якою був соціялістично–федералістичний дурман, і що вся Центральна Рада, з Володимиром Винниченком і його партійними колегами включно, під тиском патріотичних настроїв пробудженої української нації, еволюціонуватимуть нестримно до Четвертого Універсалу — до повного національно-державного самостійництва. Перед соціял-інтернаціоналістичною демагогією виявився він сам відпорним і успішно зумів захистити перед тією загрозою теж усе Січове Стрілецтво.

В питанні національно-державної самостійности України залишається полк. Євген Коновалець весь час строго принциповим і безкомпромісовим.

Друга основна риса полк. Євгена Коновальця, виявлена ним так виразно в добі збройних змагань, це його державницько - творча настанова. Держава в розумінні Є. Коновальця є гарантом волі й добробуту. Виведеній тоді українськими соціялістами на сцену політичної дії засаді „насамперед партія!”, полк. Євген Коновалець з усією рішучістю протиставляє засаду „насамперед держава!”. А тому він позитивно ставиться до Української Народньої Республіки, хоч соціялістичні експерименти її керівників йому ніяк не подобаються, і так же позитивно ставиться він теж до гетьманської української держави. Від керманичів Української Народньої Республіки вимагає полк. Коновалець безупинно державницько-творчої програми і дії: плянової розбудови справно діючого адміністраційного апарату; формування здисциплінованої армії; заведення ладу й порядку та вкорочення всякої анархії і сваволі антидержавницьких елементів; припинення оргій партійщини; передання керування державними фінансами та економікою країни в руки не партійних агітаторів, але дійсних фахівців; розбудови шкільництва і всіх інших ділянок державно - національного життя.

Соборництво — це третя основна риса патріотизму полк. Євгена Коновальця, так прикладно задемонстрована ним у дії в тих часах важкого іспиту. Для нього існує лише одна Україна і лише один український народ.

Як здецидований самостійник і державник полк. Євген Коновалець усвідомлює собі від першого дня революції в Росії конечність існування міцної, здисциплінованої української армії, без якої не оборонити самостійности відновленої української держави перед новими імперіялістичними зазіханнями Москви. Тому плянові організування української армії присвячує свою головну увагу. Будучи ж соборником, він вважає, що українці із західніх земель, які опинилися на території східньої частини України, так само зобов'язані захищати Золотоверхий Київ, як і наддніпрянці. Тому й творить із них Курінь Січових Стрільців — ставлячи однак в основу політичного світогляду, організованої ним військової формації оті три головні прикмети патріотизму: самостійництво, державництво й соборництво. „Національно-державне питання, — пише сам полк. Є. Коновалець, — ставили Січові Стрільці на перше місце, й за це, мабуть, посипалися на них закиди щодо їх шовінізму, контрреволюційности й реакційности” note 24 .

Полк. Є. Коновалець і формація Січових Стрільців, в якій за весь час її існування він був не тільки комендантом, але, передусім, ідейно-політичним провідником, „не виявили у своїй діяльності ніяких хитань, їхня ідеологія залишилася до останнього дня простолінійною і послідовною аж до нюансів… Національно-державний момент був провідним чинником усієї діяльности формації Січових Стрільців note 25 .

Загрузка...