Євген Коновалець

А однак — і в тому незвичайно важкому морально–душевному положенні й у вирі томлячої праці в користь інтернованих, полк. Євген Коновалець вперто думає над майбутнім: над можливостями дальшої боротьби за українську державу. „Ми, — згадує про це опісля сам полк. Коновалець, — не знали, як довго триватиме наше інтернування і що Польща гадає робити з нами далі. Думаючи над засобами, якими можна добутися на волю, не забували ми при цьому ніколи нашої мети: дальшої організованої активної боротьби”.

В квітні 1920 р. був підписаний „Варшавський договір” про мілітарний союз УНР з Польщею, в висліді якого війська УНР під командою Головного Отамана Симона Петлюри та польські війська під командою маршала Пілсудського вирушили проти большевиків, щоб звільнити від них Україну. Але при тій угоді поляки не бажали собі, щоб в армії УНР була, зложена із галичан, формація Січових Стрільців, а й полк. Євген Коновалець і всі стрільці не вважали можливим ставати союзником Польщі, яка загарбала й жорстоко гнобила українські землі — Галичину й Волинь. Тим більше, що полк. Коновалець, як це він сам засвідчує, не вірив зовсім в якийсь успіх завдяки згоді з поляками, бо й на Наддніпрянській Україні не загинула ще була пам'ять про колишнє польське панування і годі було сподіватися, щоб населення України вітало польських жовнірів як своїх визволителів. Будучи інтернованим, полк. Євген Коновалець не мав спроможности впливати на Головного Отамана Симона Петлюру і здержати його від такого сумнівної вартости союзу; все ж, висловлюючи Петлюрі свою думку, він заявився рішуче проти співпраці з поляками. Замість такої співпраці, полк. Коновалець представив Головному Отаманові Симонові Петлюрі такий плян дії: Січові Стрільці повинні одержати змогу дістатися з таборів інтернованих до Чехо-Словаччини і там скріпити українську бригаду. Він, полк. Коновалець, буде посередником між урядом УНР і командуванням української бригади в Чехо-Словаччині і доведе до того, щоб зміцнена українська бригада перейшла з Чехо-Словаччини через Румунію в Україну, в околицю Одеси і, прочистивши там околицю від большевиків, задержалась там. Завдяки тому маневрові українська армія матиме доступ до моря і морем контакт з усім світом. Якщо похід військ Петлюри з поляками вдасться, тоді українська бригада на півдні України, нічим не зв'язана з поляками, буде противагою до польських збройних сил і дасть Петлюрі змогу в пригожий момент відв'язатися від не дуже то милого союзу з поляками. Якщо б же той похід не повівся, то збереження під контролею української бригади і в околиці Одеси дасть українцям змогу мати певну й вигідну випадову базу для майбутніх військових операцій проти большевиків.

Симонові Петлюрі такий плян подобався. Завдяки його інтервенції полк. Коновалець, а з ним теж велика частина старшин корпусу Січових Стрільців одержали змогу виїхати весною 1920 р. до Чехо-Словаччини. Вслід за ними змогла видістатися з лагерів інтернованих теж решта старшин і стрільців. Частина їх долучилася до повстанських відділів під командуванням ген. Омеляновича-Павленка, які поверталися боєм в Україну, частина повернулася до Галичини, а решта переїхала до Чехо-Словаччини.