Євген Коновалець - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора (Шлях велетня) #44

Шлях велетня

Шлях двадцятилітньої боротьби за українську державність, що його пройшов полк. Євген Коновалець, — це шлях одного із духово-політичних українських велетнів.

Його ролю в історії української нації можна порівнювати тільки з ролею найвизначніших українських князів і гетьманів.

Згадувати і вшановувати відновлення української держави в 1918 році та героїчну збройну боротьбу українського народу в 1918-20 рр. в обороні відновленої самостійної української держави, не згадуючи й не вшановуючи разом з цим полк. Євгена Коновальця, значить — згадувати і вшановувати діло, не згадуючи й не вшановуючи головного творця того діла. Адже це він, полк. Євген Коновалець, був тим, хто в момент трагічної розгублености формальних керівників відродження вказав українському народові правильний шлях до дійсного відродження: шлях до самостійности української держави; тим шляхом сміло і твердо пішов він сам і повів за собою всіх. щирих українських патріотів, не звертаючи ніякої уваги на глузування тодішнього офіційного псевдо-вождя Винниченка та його товаришів, що цей шлях до української державності — це ,,шлях націоналістичного шовінізму, створений браком клясової революційної свідомости”. Це ж він, полк. Євген Коновалець, в час трагічної перемоги соціялістичних антидержавників і „антимілітаристів” над самостійниками-державниками з-під стягу Миколи Міхновського, коли згадані соціялістичні псевдо-вожді проголошували офіційно, що вони ніяк не збираються „одділяти Україну од Росії” і окремими законами й міністерськими декретами демобілізували регулярну українську армію, добивається своєю рішучістю дозволу на формування регулярної, здисциплінованої військової формації як збройного рамені самостійної української держави: тієї формації Січових Стрільців, яка стала хребтом армії Української Народньої Республіки в усій її протимосковській боротьбі. Це на його поклик формується в Києві з української студентської молоді соборницький „Помічний Студентський Курінь”, який своїм героїзмом в бою під Крутами вписав одну з найславніших сторінок української історії, чистою своєю кров'ю окропивши державницький акт 22 січня. Ліквідація большевицької ворохобні в Києві; охорона членів Центральної Ради та членів уряду УНР в часі відступу з Києва; прогнання большевиків з Києва; бій під Мотовилівкою, який вирішив про привернення УНРеспубліки як самостійної української держави і безліч інших боїв в обороні української держави перед московською навалою — зв'язані нерозривно з особою командира Січових Стрільців, з полк. Євгеном Коновальцем. Для всіх українців його ім'я було символом прямолінійного та безкомпромісового самостійництва, державництва і — ладу й порядку, що в тодішніх умовинах анархії мало особливе значення: вістку про наближення частин полк. Коновальця до якоїсь місцевости приймало все місцеве населення, однаково українці, як і інші, які не були ворогами української державности, з нескриваними висловами радости й полегші, що „йде тверда влада, буде врешті лад і порядок”.

А коли в війні проти переважаючих ворожих орд встоятись не було сил, і одні, в важкій зневірі стали голосити кличі й проводити в практиці політику капітулянтства, а інші пустились самі й намагались потягнути за собою весь український загал на манівці територіяльного сепаратизму і партійництва, він, полк. Євген Коновалець, знову кличе всіх українських патріотів до боротьби за українську державність під прапором, на якому виписані кличі й ідеї соборництва, національного активізму й віри у власні сили, як протиставлення загумінковому сепаратизмові, урядовому сервілізмові та вірі в спасіння з боку Антанти, Польщі чи большевиків. Він ставить концепцію продовжування безкомпромісової боротьби в формі перманентної, всеобіймаючої революції аж до повної перемоги і для реалізування цієї концепції творить УВО й ОУН. В цій організованій і керованій ним революції завершується ідейно-політичне відродження української нації; поширення і зміцнення національної свідомости, політичного активізму і бойової наснаги доходить до небувалих вершин, опановує всі прошарки українського народу; росте і гартується в боротьбі нація, свідома своїх цілей і зріла до найважчих завдань.

Січові Стрільці під командою і під політичним проводом полк. Євгена Коновальця творили на полях боїв на розлогих просторах України самостійницьку традицію української державности; по невдачі збройної боротьби вони під проводом полк. Євгена Коновальця стають ядром УВО й ОУН, переймають у свої руки і в революційній боротьбі високо й міцно держать прапор української державности; в рядах УВО й ОУН під проводом полк. Є. Коновальця ростуть і гартуються майбутні командири і бійці преславної УПА. Таким способом, започаткована в роках визвольних змагань боротьба за українську державність не переривалась, але безперервно ведеться по сьогоднішній день. У цьому ж важкому, але нестримному марші до свободи вів український народ в перших двадцяти роках полк. Євген Коновалець — вождь української національної революції, а після його трагічної загибелі веде до перемоги — його дух.

І йтиме нестримно унапрямлений ним могутній похід українського народу до свободи доти, доки не скапітулюють перед вирощеними його ідеєю й чином українськими воїнами-революціонерами недобитки московських наїздників, поки над звільненою Україною замість червоного символу поневолення не замає свобідно синьо-жовтий прапор, символ свободи, а замість серпа й молота, символу закріпощення й пониження, не заблисне знову гордо Володимирів Тризуб, символ гідности й могутности української нації.

У тому ж, що національне пробудження українського народу в 1917 р. не знівечено соціялістичним антидержавництвом; у тому, що державницькі змагання українського народу в тому періоді не закінчилися добровільною капітуляцією перед концепцією чи то „єдиної всеросійської монархії”, чи теж „єдиної всеросійської соціялістичної республіки”, але, задокументувавши перед світом насильницький характер окупації України Москвою, залишилися непохитно в серцях всіх українців; у тому, що під ударами невдач визвольних змагань 1917-20 рр. український народ не заломався морально, не зневірився і не пішов на шлях угодовства з окупантами, але повів далі безкомпромісову боротьбу за Самостійну Соборну Українську Державу; у тому, що в революційній боротьбі український народ перетворився остаточно в зрілу націю, досягши вершин моральної міці; у всьому тому — головна заслуга його: командира Січових Стрільців, коменданта УВО, провідника ОУН, — ОРГАНІЗАТОРА І ВОЖДЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ — ПОЛК. ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ.