Загадковий нічний інцидент із собакою

41

Дорогою додому я побачив на небі хмари, тому Чумацького Шляху видно не було.

Оскільки Батькові довелося їхати до поліцейського відділка, — а це було погано, — то я сказав:

— Вибач.

— Усе гаразд, — відповів він.

— Я не вбивав собаку, — промовив я.

— Крістофере, тобі слід триматися подалі від лиха, добре? — сказав тоді він.

— Я не думав, що станеться якесь лихо. Мені подобається Веллінгтон, я йшов привітатися з ним і не знав, що його вбили, — пояснив я.

— Просто спробуй не лізти в чужі справи, — сказав Батько.

Я трохи подумав і відповів:

— Я хочу дізнатися, хто вбив Веллінгтона.

— Ти чув, що я тобі щойно сказав, Крістофере? — спитав Батько.

— Так, я чув, що ти щойно сказав, але коли когось убивають, то треба дізнатися, хто це зробив, аби його покарали, — наполягав я.

— Це ж собака, Крістофере, чорт забирай, просто собака, — сказав він.

— Для мене собаки теж важливі, — відповів я.

— Облиш цю справу, — сказав він.

— Цікаво, чи знайде поліція людину, яка його вбила, і чи покарають її? — не вгавав я.

Тоді Батько стукнув кулаком по керму, і машина трохи вихнула за переривчасту смугу посередині дороги, а він скрикнув:

— Облиш цю справу, заради всього святого!

Я зрозумів, що він розсердився, оскільки він кричав, і я не хотів його сердити, тож мовчав, поки ми не приїхали додому.

Коли ми зайшли крізь парадні двері, я пішов на кухню, взяв для Тобі морквину, піднявся нагору, зачинив двері до своєї кімнати, випустив Тобі й дав йому морквину. Потім я увімкнув комп’ютер, зіграв 76 партій в «Сапера» й закінчив найскладніший рівень за 102 секунди, а це лише на 3 секунди гірше за мій рекорд, який становить 99 секунд.

О 2:07 ночі я вирішив, що хочу випити води з апельсиновим сиропом перед тим, як почистити зуби й лягати спати, тому спустився на кухню. Батько сидів на дивані, дивився телевізор і пив шотландське віскі. Із його очей лилися сльози.

— Тобі сумно через Веллінгтона? — спитав я.

Він довго дивився на мене й дихав носом. Потім озвався:

— Можна й так сказати, Крістофере. Можна й так сказати, авжеж.

Я вирішив залишити його на самоті, бо коли мені сумно, то я хочу бути на самоті. Тож я більше нічого не сказав. Я просто пішов на кухню, намішав собі води з апельсиновим сиропом і повернувся нагору до своєї кімнати.