Загадковий нічний інцидент із собакою

107

Моя улюблена книжка — «Собака Баскервілів».

У «Собаці Баскервілів» до Шерлока Голмса й Доктора Ватсона приходить Джеймс Мортімер, лікар із боліт Девона. Друг Джеймса Мортімера, сер Чарлз Баскервіль, помер від серцевого нападу, і Джеймс Мортімер гадає, що хтось міг перелякати його до смерті. Джеймс Мортімер також привозить старовинну згортку, у якій описується прокляття Баскервілів.

У цій згортці йдеться про те, що сер Чарлз Баскервіль мав предка на ім’я сер Г’юґо Баскервіль, який був буйним і безбожним поганцем. Він хотів зайнятися сексом із дочкою фермера, але вона втекла, і він погнався за нею болотами. А його друзі, які були шибайголовами та гульвісами, поїхали за ним.

А коли вони його знайшли, то дочка фермера вже померла від знесилення й перевтоми. І вони побачили великого чорного звіра, який був схожий на гончака, але більший за будь-якого гончака, що його коли-небудь бачила смертна людина, і той собака розірвав горло серу Г’юґо Баскервілю. І один із друзів тої ж ночі помер від переляку, а двоє інших до кінця своїх днів рішилися глузду.

Джеймс Мортімер гадає, що Собака Баскервілів могла налякати до смерті сера Чарлза, і він непокоїться, що його синові та спадкоємцю, серу Генрі Баскервілю, загрожуватиме небезпека, якщо він переїде до маєтку в Девоні.

Тож Шерлок Голмс посилає Доктора Ватсона до Девона разом із сером Генрі Баскервілем і Джеймсом Мортімером. Доктор Ватсон намагається дізнатися, хто міг убити сера Чарлза Баскервіля. А Шерлок Голмс каже, що він залишиться в Лондоні, але потайки приїжджає до Девона та проводить власне розслідування.

Потім Шерлок Голмс дізнається, що сера Чарлза вбив сусід на ім’я Степлтон, колекціонер метеликів і далекий родич Баскервілів. Степлтон бідний, тому намагається вбити сера Генрі Баскервіля, щоби отримати в спадок маєток.

Для того щоби це зробити, він привіз із Лондона величезного собаку й вимазав його шерсть фосфором, аби вона світилася в темряві, і саме цей собака налякав сера Чарлза Баскервіля до смерті. І Шерлок Голмс разом із Ватсоном і Лестредом зі Скотленд-Ярда його впіймали. Шерлок Голмс і Ватсон застрелили собаку, який був одним із тих двох псів, яких убили в цьому оповіданні, і це погано, оскільки собака був ні в чому не винен. А тоді Степлтон тікає в Ґрімпенську трясовину, що в тих болотах, і помирає, оскільки тоне в плаву.

В оповіданні є уривки, які мені не подобаються. Один з уривків — це старовинна згортка, оскільки її написано старою мовою, яку важко зрозуміти, наприклад:

«Тож нехай ця історія навчить вас не страхатися виплодів минулого, але натомість бути недріманними в майбутньому, аби не збудити собі на смерть хибні пристрасті, від яких наш рід зазнав таких страждань».

А інколи сер Артур Конан Дойл (автор цього оповідання) описує людей таким чином:

«Було щось трохи недоладне в цьому обличчі, якась зашкарублість у виразі, якась твердість, можливо, в очах, якась слабкість у вигині губ, що псувало цю досконалу красу».

Я не знаю, що означає «твердість, можливо, в очах», і мене не цікавлять обличчя.

Але інколи мені подобається зустрічати невідомі слова, оскільки тоді їх можна знайти в словнику, наприклад «стромовина» (це круте урвище) або «кичера» (гора з голою вершиною).

Мені подобається «Собака Баскервілів», тому що це детективна історія, у якій є справжні підказки й такі, що можуть завести в Глухий Кут.

Ось кілька справжніх підказок:

1. У сера Генрі Баскервіля зникають обидва черевики, коли він зупиняється в одному з готелів Лондона. Це означає, що хтось хоче дати їх Собаці Баскервілів, аби він запам’ятав запах, наче мисливський собака-слідопит, і зміг напасти на сера Генрі. Це означає, що Собака Баскервілів — не надприродна істота, а звичайний пес.

2. Степлтон єдиний, хто знає безпечні стежки в Ґрімпенській трясовині, і він радить Ватсону триматися звідти подалі заради власної безпеки. Це означає, що він щось переховує в Ґрімпенській трясовині й не хоче, аби це хтось побачив.

3. Місіс Степлтон каже Доктору Ватсону «негайно повертатися до Лондона». Оскільки вона гадає, що Доктор Ватсон — це сер Генрі Баскервіль, і вона знає, що її чоловік хоче його вбити.

А ось кілька підказок, які можуть завести в Глухий Кут:

1. У Лондоні за Шерлоком Голмсом і Ватсоном стежить чорнобородий чоловік в екіпажі. Тому можна вирішити, що цей чоловік — Беррімор, доглядач маєтку Баскервілів, оскільки він єдиний, хто має чорну бороду. Але насправді за ними стежить Степлтон, який почепив накладну бороду.

2. Селен, убивця з Неттін-Гілла. Це чоловік, який втік з тюрми неподалік, і його шукають у болотах, і через це можна вирішити, що він якось пов’язаний із цією історією, але він із нею ніяк не пов’язаний.

3. Чоловік на Кичері. Це силует чоловіка, який Доктор Ватсон бачить якось уночі на болотах, але не пізнає його, а через це можна вирішити, що то був убивця. Але то був Шерлок Голмс, який потайки приїхав до Девона.

Також мені подобається «Собака Баскервілів», оскільки мені подобається Шерлок Голмс, і я гадаю, що якби я став справжнім детективом, то був би саме таким, як він. Він дуже розумний, розгадує таємниці й каже:

«У світі повно очевидних речей, на які ніхто й ніколи не звертає уваги».

Але він звертає на них увагу, і я також. А ще в тій книжці сказано:

«Шерлок Голмс мав просто неймовірну здібність абстрагувати свій розум за потребою».

І це також дуже схоже на мене, оскільки коли я насправді чимось захоплююсь, наприклад математикою або книжками про місії «Аполлон» чи великих білих акул, то я не помічаю нічого навколо себе і Батько може кликати мене до вечері, а я його не чую. Саме тому я так добре граю в шахи, оскільки я абстрагую свій розум за потребою і зосереджуюсь на гральній дошці, а згодом інша людина, із якою я граю, припиняє зосереджуватися й починає чухати носа або дивитися у вікно, і тоді вона робить помилку, а я виграю.

Ось що Доктор Ватсон говорить про Шерлока Голмса:

«…його розум… був зайнятий прагненням створити картину, у яку б укладалися всі ці дивні і на перший погляд не пов’язані між собою епізоди».

І саме це я намагаюся зробити за допомогою своєї книжки.

Шерлок Голмс також не вірить у надприродне, як-то: у Бога, казки, Собак із Пекла й прокляття, оскільки це все дурниці.

Я завершу цей розділ двома цікавими фактами про Шерлока Голмса.

1. В оповіданнях про Шерлока Голмса, які написав сер Артур Конан Дойл, Шерлок Голмс ніколи не носив мисливської шапочки, яка постійно на ньому в коміксах і фільмах. Мисливську шапочку вигадав чоловік на ім’я Сидні Педжет, який намалював ілюстрації до тих оповідань.

2. В оповіданнях про Шерлока Голмса, які написав сер Артур Конан Дойл, Шерлок Голмс ніколи не каже «Елементарно, мій любий Ватсон». Він так каже тільки в теле- й кінофільмах.