Чому люди тупі? Психологія дурості

Чи сняться нам дурниці?

Часто ми думаємо про сни, як про дивовижні пригоди. Уві сні ми раптово стаємо крутими, мов Супермен, що летить над дахами уявного міста й героїчно перемагає страшних чудовиськ. Це вселяє великі сподівання: а що, як сон допомагає нам утекти від тупості повсякдення?

Багато дурнуватих снів

Кілька груп науковців старанно катували будили щогодини невинних соньків і розпитували в них, що їм снилося в момент пробудження. І о жах! Їхні розповіді виявилися такими звичайними й банальними, що, коли б якийсь сміливець наважився розповідати таке на світській вечері, слухачі померли б від нудьги. Один, наприклад, готував артишоки, другий застряг у проході, а третій розмовляв про допінг з дружиною велосипедиста. Банки снів, які містять тисячі сновидінь чоловіків і жінок різного віку, підтверджують це гнітюче відкриття: 90 % снів цілком логічні, дуже вірогідні й реалістичні, з доволі бідною драматургією (мало незвичайних елементів). У підсумку, немає з чого написати хороший сценарій для фільму. Колективні уявлення про світ снів як про щось надзвичайне не мають підстав. Наша пам’ять селективна: ми згадуємо переважно тільки найдивніші, найяскравіші й найбільш емоційно наповнені сни. Інші, не такі надзвичайні, забуваються.

Дурень удень, дурень уночі?

Хоча сни рідко точно повторюють події дійсності, 84 % переказів сновидінь містять автобіографічні деталі: у більшості йдеться про недавно пережите, нерідко переплетене з давніми подіями. Наше реальне життя живить наші сни. Отож a priori, якщо хтось дурний удень, малоймовірно, що це зміниться вночі…

Але не поспішаймо з висновками! Розповіді про сни неточні: ми здатні обминати пікантні речі, нам буває важко описати словами надзвичайні пригоди чи ми просто забуваємо наші нічні пригоди цілком або частково. Може, зернятка інтелекту заховані десь у глибинах наших снів і згоряють при пробудженні, наче метеори? Відповідь можуть підказати деякі патології сну. Уві сні ми перебуваємо в стані повільного або швидкого сну. Цей останній характеризується інтенсивною мозковою діяльністю, швидкими рухами очей і нерухомістю м’язів. Стадія швидкого сну також найбільш насичена сновидіннями, і то найвигадливішими й найінтенсивнішими.

У пацієнтів з поведінковими розладами у фазі швидкого сну не працює мозковий засув, який паралізує м’язи. Отож такі пацієнти починають «жити» в частині своїх снів, їхні слова й жести уві сні надаються до відеоспостереження через установлену інфрачервону камеру. З допомогою цих рухливих пацієнтів ми можемо трохи підняти завісу над змістом сновидінь, позбувшись викривлень, властивих переповіданню снів. Багато наших пацієнтів воювали вночі з невидимими ворогами, то рятуючись від зажерливого лева, то начебто відбиваючись від кайманів веслом, то гордо перемагаючи сарацинів. Отож звитяги не бракувало! Крім бойових снів, пацієнти з поведінковими розладами у фазі швидкого сну демонстрували також буденнішу поведінку: один колишній курець уві сні віддався минулій пристрасті й курив невидиму цигарку; колишній військовик віддавав накази й оглядав своє військо, а тесля на пенсії орудував молотком, майструючи сходи. Скидається на те, що звички й уміння, здобуті нами в реальному житті, переважають у сценаріях наших снів. Важко вирватися зі щодення, навіть уві сні!

Сон чи вивільнення великого дурня, який спить у нас усередині?

Є різні типи дурнів. Поміж них — дурень соціальний, звичайний, глибокий, цілковитий. І здається, цей дурень виходить на волю в наших снах! Дослідження 232 людей, які розмовляють уві сні, дало цікаві результати. Уві сні ми не надто згодливі: 21 % з 361 фрази, вимовленої уві сні, містили слово «ні». Це славнозвісне «ні» становило 5 % від усіх сказаних уві сні слів, хоча в мові людини, що не спить, його тільки 0,4 %. Та це ще не все. Значну частку нічних висловлювань становили брутальні слова та лайки (9,7 % фраз).

Ось добірка цієї барвистої мови: обов’язкові «Ай, ай, ай, б***ь, от б***ь!» і «Лайно!», завжди ефективне «Стули пельку!», застаріле «Геть, смердючко» і як останній аргумент «Хвойда!», погрозливе «Ну я йому заїду в пику» чи класичне «Де-де, у тебе в сраці». Короткі сплески ніжності часом переривали брутальності й проливали бальзам на серце. Один романтичний досліджуваний звертався уві сні до жінки: «Ніхто досі не казав вам, що ви чарівна? Як? Жоден юнак не казав, яка ви чарівна?» Це залицяння завершилося справжнім поетичним моментом: «Та в них що, яєць немає, в цих мужиків? Вони всі педики, чи що?» На жаль, історія приховує від нас, чи домовився наш сплячий залицяльник із дівчиною своєї мрії. Одне напевно: брутальність, вербальна агресія, звинувачувальні жести й саркастичний тон — нічні слова часто бувають брудні й різко контрастують з приємною денною особистістю сплячих людей.

Людина уві сні — неосвічений і довірливий дурень?

Дурість уві сні не обмежується грубощами. Людина уві сні бачить себе цілковитим невдахою, дуже часто в ситуації провалу. Велике дослідження снів близько 700 студентів-медиків, яке проводили протягом кварталу напередодні престижного вступного іспиту, показало, що 60 % учасників бачили сни про цей іспит. І в 78 % ці сновидіння були справжніми сценаріями катастрофи: проспав, спізнився, звинуватили в махлюванні, незрозуміла тема, брак часу, — там були всі можливі варіанти невдачі. І це не особливість студентів-медиків. Негативні емоції (насамперед страх, а також гнів і журба) переважають у снах і становлять близько 80 % переказаних емоцій. Сни про невдачі (аварія, хвороба, перешкоди) у сім разів частіші за сни про щасливий випадок. З усіх соціальних контактів найчастіше згадується агресія, значно більше, ніж дружні чи сексуальні стосунки. Отож людина уві сні хандрить, регулярно втрапляючи в халепи, часом небезпечні. Що й казати, навряд це можна назвати соціальним успіхом!

На додачу, у своїх рідкісних нереалістичних снах, в яких трапляються незвичайні, малоймовірні чи неможливі в реальності речі, людина втрачає всяке критичне мислення. Вона вірить у все, що бачить і чує, не ставлячи собі запитань. Так, уві сні ми не дивуємося, що колега має вигляд однокласника, а наша маленька вітальня перетворюється раптом на бальну залу. Втрата контролю над думкою і волею, втрата орієнтації та критичного мислення уві сні, безсумнівно, пов’язані з різною мозковою активацією у фазі швидкого сну й наяву і зокрема з дезактивацією дорсолатеральної префронтальної кори — дуже важливої для логічного мислення зони. Крім того, деякі химерності, характерні для сну, такі як помилки в розпізнаванні знайомих облич, нагадують відомі неврологічні симптоми, викликані розповсюдженими ураженнями мозку (наприклад, синдромом Фреголі, викликаним ураженням правої лобової або лівої скроневої частки, що спричиняє проблеми в розпізнаванні людей). Така подібність між снами та патологічними проявами говорить про тимчасову дезактивацію під час сну деяких специфічних зорових ділянок і/або функціональні розриви між цими зоровими ділянками та іншими нейромережами в неврологічно здорових людей.

Дурні сні — корисний досвід?

Пригадайте студентів-медиків, які переважно снили провалом перед важливим іспитом. І що ж, їхні оцінки на цьому іспиті показали, що такі негативні переживання ймовірно були корисними. Що більше вони снили про іспит, то краще вони його склали! Цей результат підкріплює давнішні дослідження про жінок у процесі розлучення. Ті з них, хто бачив у снах більше сюжетів, пов’язаних з розлученням, ліпше адаптувалися до нового життя й менше за інших упадали в депресію. Є, до речі, теорія, що сни можуть відігравати роль репетицій загроз чи ситуацій, які нас хвилюють, для того щоб ліпше підготуватися до них у реальному житті, щось на кшталт вакцини, яка запускає вироблення антитіл, готових захищатися проти можливої атаки вірусу.

Крім цієї функції «віртуальної реальності», що готує до дії, сни можуть допомогти нам перетравлювати емоції, знімаючи зі спогадів емоційну «обгортку» і залишаючи тільки важливу інформацію (сам спогад, звільнений від супутніх емоцій). Канадський психіатр Тор Нільсен припускає, що сни допомагають зменшити негативний вимір тривожних чи травматичних переживань, реактивуючи їх разом з нейтральними елементами в сценаріях снів. У цьому процесі задіяні дві мозкові ділянки: мигдалина, розташована в глибині мозку, і медіальна зона префронтальної кори, розташована попереду. Реактивація тривожного елемента активізує мигдалину, запускаючи почуття страху, добре відчутне у сні. Медіальна зона префронтальної кори дає можливість емоційного аналізу ситуації (тривожний елемент реактивується в іншому контексті, нейтральнішому, не такому тривожному) і вгамування страху. За цією моделлю, якщо емоції надто сильні чи психологічний стан нестійкий, негативні емоції розбудять сонного: сон перетворюється на кошмар. Отже, кошмари — це провал процесу лікування емоцій уві сні.

Дурість снів, сонний інтелект?

Спробуймо розгадати загадку. Уявіть двох чоловіків на відстані кількох метрів один від одного. Вони спостерігають за трьома коровами, що притулилися до огорожі. По огорожі раптом проходить електрострум, і корови підстрибують. Один бачить, що корови підстрибують точно одночасно. Другий стверджує, що вони підстрибували одна за одною. Пристрасті розпалюються, і доходить до рук. Хто має рацію, хто помиляється?

Ця безглузда суперечка наснилась була Альбертові Ейнштайну, і він так перейнявся цим сном, що той надихнув його через кілька років на створення теорії відносності, яка показує, що час і простір не абсолютні й можуть деформуватися. Отже, обидва чоловіки мали рацію. Не така вже й безглузда ця історія про корів! І Ейнштайн не єдиний, кому сон послужив музою для творчості. Твори мистецтва (роман «Франкенштейн», легендарна пісня «бітлів» Yesterday), винаходи (швацька машинка) і великі наукові відкриття (будова молекули бензолу, значення нейромедіаторів у нейронній взаємодії) — всі з’явилися завдяки натхненному впливу снів.

Численні дослідження показали, що наш реальний досвід (спогади) реактивується у фазі повільного сну, де здійснюється його закріплення, мов той актор, який повторює свій текст, щоб ліпше запам’ятати. Ми вважаємо, що у фазі швидкого сну, яка йде слідом (і, можливо, в процесі снів, якими вона супроводжується), мозок імпровізує, перестрибуючи від однієї асоціації до іншої, що створює можливості для реорганізації наших спогадів і появи нових ідей, які можуть виявитися плідними після пробудження. На користь цієї гіпотези говорять свідчення багатьох людей у стані свідомого сну, себто тих, хто знає, що спить у цей момент, а деякі з них здатні частково міняти по ходу сценарій свого сну. Ці справжні сомнонавти розповідають, що нерідко використовують унікальну свободу, яку надає їм стан сну, щоб шукати розв’язання своїх творчих проблем (наприклад, розв’язати складну математичну проблему чи створити модель).

Як ми бачили, сни міцно зв’язані з нашими денними переживаннями. З цього витікає, що: 1) справді неможливо уникнути довколишньої дурості та 2) дурень удень має схильність лишатися дурнем і вночі. Та хтозна? Завдяки творчій силі снів, може, й дурень спроможеться на геніальне осяяння?