Чому люди тупі? Психологія дурості

Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці?

Люди, інтелект яких, здається, не викликає сумнівів, часом дивують, виголошуючи, цілком серйозно, нічим не обґрунтовані ідеї або ж підтримуючи химерні теорії.

Справді немає загальновизнаного означення інтелекту. Причина, ймовірно, в тому, що це слово відсилає до різних здібностей: Історія дає нам чисельні приклади людей, одностайно визнаних розумними в таких різних царинах, як наука, техніка, мистецтво чи філософія.

Спираючись на визначення інтелекту як «здатності міркувати, планувати, розв’язувати проблеми, мислити абстрактно, розуміти складні концепції, швидко вчитися й навчатися на досвіді», метааналіз досліджень[55] засвідчує, що розумні люди менше за інших схильні довіряти.

Отож видається логічним, що люди, обдаровані високим інтелектом, мають найбільші шанси вберегтися від легковірності.

Для характеристики інтелекту дуже високого рівня слід навести дивовижну здатність деяких індивідів відходити від уторованих шляхів і панівних моделей своєї доби, їхнє вміння робити по-новому, не задовольнятися тим, що, здається, само собою зрозумілим: Галілей, Дарвін, Ейнштайн чи Кант або Декарт уміли думати по-іншому, не так, як думали в їхню добу. Вони піддали сумніву загальну думку й спрощені пояснення. Інтелект, у їхньому випадку, невіддільний від критичного мислення, здатності інтелектуально «опиратися» панівним поглядам, спокусі повчати й загальніше — усім формам догматизму.

І проте, розумні люди можуть говорити й робити дурниці (foolish things) і вірити в казна-що: професорка кафедри психології Каліфорнійського університету Хізер А. Батлер розглядає це приголомшливе явище у своїй статті[56]. Вона пише: «Критичне мислення — це не розум, попри те що їх часто плутають. Критичне мислення — це комплекс когнітивних навичок, який дозволяє нам раціонально мислити залежно від мети, і готовність використовувати ці вміння, коли треба. Критичне мислення […] гнучке, воно потребує доказів, щоб повірити, й розпізнає оманливі спроби переконати себе. Критичне мислення означає здатність долати різні когнітивні упередження (наприклад, ретроспективне упередження, підтверджувальне упередження)».

Тепер ми краще розуміємо, чому навіть дуже розумні люди часом вірять у химерні речі. Соціолог Жеральд Броннер в недавньому інтерв’ю Томасу Дюрану для документального фільму «Закони ментальної привабливості»[57] розповідає, що був колись міленаристом [віра в друге пришестя Христа, пер.]: «Я знаю, що можна вірити в божевільні речі, не бувши божевільним». І додає, що піддати сумніву цю віру його спонукала «послідовність збігів», «низка якихось дрібниць».

Але не всі використовують такі підказки.

Джиммі Картер і його лист інопланетянам

Американський президент Джиммі Картер (з 1977 по 1981 рр.) оголосив був під час своєї виборчої кампанії: «Якщо мене виберуть президентом, я зроблю так, що вся інформація про спостереження НЛО, яку приховують у цій країні, буде доступною для публіки та науковців». І додав приголомшливу фразу, гарний приклад підтверджувального упередження: «Я переконаний, що НЛО існують, бо я один бачив».

Відповідно до своїх переконань, 5 вересня 1977 року Джиммі Картер відправив на космічному зонді «Вояджер 1» послання інопланетянам. Представивши їм зонд і Землю, Джиммі Картер звернувся до них так: «Це подарунок від маленького далекого світу: наші звуки, наша наука, наші зображення, наша музика, наші думки і почуття. Ми намагаємось вижити в наш час, щоб мати змогу жити у вашому. Ми сподіваємося, що прийде день, коли, розв’язавши проблеми, які стоять перед нами, ми приєднаємось до спільноти галактичної цивілізації. Ці записи представляють наші сподівання, нашу рішучість і нашу добру волю в цьому Всесвіті, такому величезному й неймовірному».

Те, що Джиммі Картер, лауреат Нобелівської премії миру 2002 року, автор численних книг про політику, був таким наївним, що відправив послання інопланетянам, хоч воно може долетіти не раніше, ніж через сорок тисяч років, і, хай там як, ми про це не дізнаємось, тому що передавання даних з зонда припиниться після 2025 року, змушує замислитись.

Проте Картер не єдиний, хто відправляв послання інопланетянам. 19 листопада 2017 року журнал «Science Post» оголосив, що команда астронавтів SETI (Search for Extra-Terrestrial Intelligence) відправила радіозвернення з даними про планети нашої Сонячної системи, структуру ДНК, малюнок людської істоти та іншу базову інформацію про Землю та її мешканців у напрямку сусідньої системи, однієї з найближчих із тих, котрі мають потенційно заселену планету, таку близьку, що ми змогли б отримати відповідь швидше, ніж за 25 років, значно поміркованіший термін, погодьмося, хоч іще й не завтра.

І ще дивно: такі науковці, як фізик Стівен Гокінґ і астроном Ден Вертімер, науковець SETI в Каліфорнійському університеті (Берклі), застерігали владу щодо ймовірних проблем спілкування з інопланетянами, «цивілізація яких, здатна отримати й зрозуміти ці послання, має бути значно давніша й розвиненіша за нашу в технологічному плані». Ден Вертімер зауважив: «Це наче гукати в лісі, не дізнавшись спочатку, чи не живуть у ньому тигри, леви, ведмеді чи інші небезпечні тварини».

Такі речі спантеличують…

Вельми розумні особистості бувають аж настільки засліплені своїми віруваннями, що готові поступитися свободою критики, пожертвувати власним щастям і навіть життям.

Стів Джобс, геніальний прозорливець, засліплений своїми переконаннями

Його називали богом високих технологій, iGod, він часто говорив про «магічне мислення», здатне змінювати світ за власним бажанням. Воно справді працювало, коли він втілював свої геніальні ідеї, але виявилось безсилим проти рака.

На думку його біографів, Даніеля Ішбіа і Волтера Айзексона, та й з огляду на все, що він зміг втілити, Стів Джобс був дуже розумним, навіть геніальним. Даніель Ішбіа, журналіст і автор «4 життя Стіва Джобса: біографія Стіва Джобса», описує його так: «Невгамовний, перфекціоніст, позначений геніальністю й обдарований вродженим почуттям краси, Джобс був здатний на великі мрії й мав талант надихати ними інших […] Це був не президент компанії, а справжній митець у пошуках вічного Ґрааля, естет, яким рухало бажання змінити світ…»

Волтер Айзексон, письменник, автор біографій Альберта Ейнштайна, Генрі Кіссінджера й Бенджаміна Франкліна, на початку біографії Стіва Джобса цитує маленьку фразу з рекламної кампанії Apple «Думай інакше»: «Світ змінюють тільки такі божевільні, які думають, що здатні його змінити».

Біологічний батько Стіва Джобса був сирійцем. Мати — американка. Студентка-одиначка, народивши, вона віддала дитину на усиновлення родині Джобсів за умови, що хлопець обов’язково навчатиметься в університеті. Ця родина жила дуже скромно. Вони погодилися. Невдовзі сім’я переїхала до Кремнієвої долини. Стів Джобс захоплювався Індією та буддизмом. У підлітковому віці був гіпі, пізніше удвох з товаришем довго подорожував Індією, повернувся додому, почав учитися в університеті й через три місяці покинув. Потім він самостійно вчився на курсах каліграфії, що зміцнило його естетичний смак, ціле літо жив у фруктовому саду, де харчувався самими яблуками. Трохи згодом заснував Apple зі своїм другом Стівом Возняком і в 25 років став наймолодшим американським мільйонером. Він оточував себе геніями, від яких умів брати найцінніше, розкриваючи їхні таланти завдяки своїй харизмі. Його геніальні ідеї — Apple I, Apple II, Pixar, iMac, iPod, iTunes, iPhone, iPad — і це далеко не повний перелік. Його життя було всіяне перешкодами, та він завжди долав їх і рухався далі. Крім останньої, рака підшлункової залози.

Коли йому діагностували пухлину підшлункової залози 2003 року, лікарі вкрай схвилювалися, виявивши, що пухлина операбельна. Але Стів Джобс відмовився від операції. Буддист і вегетаріанець, він скептично ставився до традиційної медицини й непохитно вірив в альтернативні методи, один химерніший за інший. Він ходив до цілителів, натуропатів, голкотерапевтів, ковтав рослинні капсули, пив фруктові соки й подовгу постував. 2004 року нові дослідження показали, що салат з кульбаб не діє на ракові клітини: пухлина поширилась за межі підшлункової залози. Тоді він погодився на операцію, та було вже, на жаль, запізно. У квітні 2009 року йому зробили пересадку печінки в Інституті трансплантології Методистської університетської лікарні Мемфіса (Теннессі). Він працював в Apple до самої смерті в жовтні 2011 року у 56 років.

Друзі й біографи Джобса замислювались над двоїстістю його особистості. Геніальний винахідник, здатний зрушувати гори, але нездатний відсторонитися від дурниць, які прискорили його кінець. Можливо, нав’язлива думка про те, що біологічні батьки відмовились від нього, змусила його заповнювати цю порожнечу езотеричними пошуками? У сім років його боляче вразили слова дівчинки, якій він розповів, що батьки віддали його на всиновлення: «То батьки не любили тебе?» Названі батьки розрадили його з делікатністю, яку завжди виявляли. Вплив контркультури гіпі в Кремнієвій долині у 1970-х роках теж, без сумніву, сформував його бажання йти шукати «просвітлення» деінде, зокрема в Індії.

«Галілей помилявся — церква мала рацію»

Ірраціональні переконання часом становлять небезпеку не лише для їхніх носіїв. Є такі люди, які, може, й не вірячи в те, що говорять, застосовують увесь свій розум, щоб через вплив, навіювання чи прозелітизм переконати вразливі душі.

У згаданому вище документальному фільмі «Закони ментальної привабливості» Анрі Брох говорить: «Кожен четвертий європеєць вірить, що Земля є центром і все обертається довкола».

Кілька років тому, 6 листопада 2010 року, у готелі «Ґарден Інн» у місті Саут-Бенд штату Індіана, за 150 км від Чикаго, відбувся начебто науковий конгрес під назвою «Галілей помилявся — церква мала рацію», де виступали десять доповідачів з претензією на звання «експертів». Вони намагалися довести, що Сонце обертається довкола Землі відповідно до геоцентричної моделі, попри те що від часів Коперника, Галілея, Кеплера й Ньютона наука показала, що Земля та інші планети обертаються довкола Сонця згідно з геліоцентричною моделлю. Багатонадійний підзаголовок обіцяв, що це буде «перша» щорічна католицька конференція з геоцентризму. Доктор Роберт Сандженіз відкрив конгрес доповіддю під назвою «Геоцентризм: вони це знають, але приховують», удавшись до поширеної ідеї теорії змови. Інші доповідачі, як-от доктор Роберт Беннетт, доктор Джон Салза, анонсували не менш приголомшливі теми: «Науковий доказ: Земля є центром Всесвіту», «Введення до механіки геоцентризму» або ж «Наукові досліди показали, що Земля нерухома в центрі Всесвіту». Їхні наукові кваліфікації були означені дуже розпливчасто: д. н., професор… Наприклад, співорганізатор конгресу, Роберт Д. Беннетт, назвався доктором наук з загальної теорії відносності. Роберт Сандженіз — президент Catholic Apologetics International і автор багатьох книг і статей з теології, науки, культури й політики. Багато років викладав фізику й математику в різних закладах. Він повчав, що фізики, як-от Альберт Ейнштайн, Ернст Мах, Едвін Габбл, Фред Гойл «та багато інших», довели, що, як сказано в Біблії, Сонце та всі планети обертаються навколо Землі, зафіксованої в просторі, нерухомої та незмінної, плекаючи сподівання, що люди віддадуть належне Писанню й зрозуміють, що наука — зовсім не те, що про неї кажуть.

Проте кожне наукове відкриття додає новий доказ того, що геоцентризм не відображає дійсності. А прибічники геоцентризму можуть покликатися тільки на Біблію. На кожен науковий аргумент вони відповідають: «У Біблії сказано, що…» Нападки на Галілея затьмарюють образ одного з фундаторів сучасної науки, який надав перші докази геліоцентризму Коперника, а крім того, дозволяють змити ту ганьбу, як дехто вважає, що її зазнала церква, покаявшись 1992 року щодо засудження Галілея.

Багато води утекло з часів Галілея. Наука послідовників Коперника змагалася зі Святим письмом і вірою у відкриту в ньому істину й мала перемогти ірраціональне. Науковців переслідували. Сьогодні ж непримиренні й диваки намагаються маніпулювати розумами, щоб утелющити свої туманні теорії: завжди та сама битва темряви з правдою.

Як протистояти обскурантизму?

Хоч збільшити свій інтелект проблематично, але можна навчитися методів розвитку критичного мислення.

Не всі вірування тупі, абсурдні чи небезпечні. Деякі з них конструктивні, як-от віра в себе, в свої можливості, у свою цінність, у життя чи в інших.

Ризик піддатися впливу небезпечних вірувань аж до втрати здорового глузду йде від потреби за всяку ціну знайти сенс свого життя. Якщо інші дають нам пояснення, що відповідає нашому баченню світу, чи позбавляють нас від необхідності шукати самим, їх легко прийняти.

Але найбільша сила ірраціональних поглядів — у тому, що вони зазвичай узгоджуються з нашими інтуїтивними очікуваннями.

Багато людей здавна вірили в дивні речі, й багато людей намагалися боротися з цими віруваннями. Вони створюють рівновагу, яка не надто змінюється з часом. Отак можна битися за раціоналізм із думкою, що ти просто докладаєшся до рівноваги.

Жодна людина, хоч яка розумна, освічена й критична, не захищена від віри в дурниці, насамперед тому, що важко повірити у випадковість. Шукати за випадком долю, неминучість, змову, підступи, намір, хороший чи поганий, — загальне упередження. «Бог любить трійцю», «немає диму без вогню», «добре сміється той, хто сміється останній» і так далі, доста приказок, які свідчать про нашу потребу сенсу й причинності. Найосвіченіші люди не уникають цього. Отак Ейнштайн писав у листуванні про хвороби дружини Мілеви та сина: «Заслужена кара для мене за те, що зробив важливий життєвий крок, не подумавши: завів дітей з особою з моральними й фізичними вадами…»[58] Мати Ейнштайна намагалась відмовити його від шлюбу з Мілевою, яка кульгала, пророкуючи йому, ще це позначиться на дітях. Від автора теорії відносності можна було б сподіватися більшої широти поглядів! Але, як писали двоє його біографів, Роджер Хайфілд і Пол Картер, Ейнштайн «був людиною, в якої поєднання ясності розуму з емоційною короткозорістю провокувало чимало прикростей в житті його близьких».

Насправді нам не по силі зробити так, щоб людей, які вірять в дивні чи божевільні речі, стало менше, хіба завадити їхньому збільшенню. Дуже рідко можна змінити погляди тих, хто вже переконаний. Є ризик, навпаки, зміцнити їхні переконання.