Хіппі

ауло з його коханкою виявилися єдиними відвідувачами місцини й були вражені тим, як природі вдається створити келихи, черепах, верблюдів, чи, краще сказати, тим, як же ми вміємо все узагальнювати, навіть коли отой верблюд насправді здавався гранатом коханці та апельсином — йому. Зрештою, на противагу побаченому в Тіауанако, оці скульптури з пісковику надавалися до будь-якого тлумачення.

Звідти знов автостопом вони гайнули до найближчого міста. Кохана, знаючи, що вже невдовзі дістануться додому, вирішила — таки насправді все вирішувала вона, — що тієї ночі, уперше за багато тижнів, вони спатимуть у доброму готелі та їстимуть м’ясо на вечерю! М’ясо — одна з традиційних страв того регіону Бразилії, те, чого вони не куштували відтоді, як покинули Ла-Пас, бо ціна завжди здавалася непомірною.

Вони зареєструвались у нормальному готелі, прийняли душ, покохалися й спустились у вестибюль, плануючи запитати, де можна досхочу наїстися в ресторані типу рудізіу[18].

Поки чекали на адміністратора, підійшли двоє чоловіків і досить брутально зажадали вийти з ними з готелю. Обоє тримали руки в кишенях, ніби стискаючи зброю й воліючи не приховувати цього.

— Зберігаймо спокій, — сказала кохана, переконана, що це напад. — Там, нагорі, у мене є каблучка з діамантами.

Та пару вже тримали за передпліччя й підштовхували наперед, відірвавши одне від одного. На порожній вулиці стояли два автомобілі без номерів, біля яких — ще двоє чоловіків, один тримав їх під прицілом.

— Не рухатися, жодних підозрілих жестів. Маємо вас обшукати.

І заходилися брутально облапувати обох. Кохана спробувала ще сказати щось, тоді як Пауло занурювався в якийсь ніби транс, абсолютний жах. Єдине, що він міг робити, — це скоса дивитися, чи не було поряд свідка, який би викликав поліцію.

— Стули пельку, хвойда, — сказав один із незнайомців.

Вони видерли їхні сумки з паспортами та грошима й посадовили кожного на задні сидіння різних автівок. Пауло навіть не мав часу поглянути, що відбувалося з коханою, і так само вона не знала, що коїлося з ним.

Усередині був іще один чоловік.

— Одягніть це, — сказав він, простягаючи йому каптура. — І ляжте на підлогу.

Пауло зробив, що йому казано. Мозок уже не реагував. Автомобіль рвонув із місця. Йому хотілося сказати, що родина має гроші, що заплатить за нього будь-який викуп, та слова застрягали в горлі.