Синій зошит

Що я знаю «такого»…

Досвід первовидження направду дає знаття, які пояснити тяжко. Та чи й треба? Отже, що я знаю «такого»…

Знаю, що в лісі залізо іржавіє вдвічі скоріше…

Коли гримить грім, треба покласти камінь на голову хворого…

Коли ведуть коня за собою, не дивляться йому в очи…

Треба остерігатися проковтнути котячу шерсть…

Тим, хто вмер на чужині, пам’ятники слід класти при дорозі…

Блискавка не одна б’є, а в парі…

Якщо при тобі є золота річ, ти спритніший на ноги і руки…

Чекання зістарює очи і їсть серце…

Вночи граду не буває…

У важкі роди треба стрілити біля вуха родильниці…

Найбільші змії народжуються з блискавицями…

Не можна перебивати людей, які тобі лестять…

Раз у році треба побувати там, де ще не був…

Не мож довіряти тому, хто цілується з розплющеними очима…

Не мож стріляти із зброї, набитої не тобою…

Вдача пса пізнається по хвосту, коня — по вухах…

Жінки не люблять, коли в них вільні руки…

Перед загибеллю на мурасі крила виростають…

За очима, як за склом, ще одні очи — головного взору…

Ряснота грибів — до війни…

Віночок м’яти на голові освіжає мозок. Гілочка під подушкою — віщий сон…

Над чужими снами не гоже сміятися…

Із землею треба бути ніжним, як із живою істотою…

Готувати їжу слід за своїми рецептами…

Коли говориш неправду, говори коротко…

Випадкових збігів не буває…

Жінка спускається з гори боком…

Звіра, що був поранений і вижив, тяжко вполювати…

Видихаючи — видихаємо минуле, вдихаючи — вдихаємо будучне…

Дуже важливо знайти людину-оберіг, яка буде з нами завжди подумки…