Синій зошит

Про грибні лови

Скажу кількоро слів про повадки грибів. Сі малі чудесні насельники лісу були мені сім років поспіль відмінною поживою. А заодно і братнім товариством, із деревами, звірами і птицями вкупі. Вони відкрилися мені, як цілком осібний світ у предивному царстві Лісу.

Гриб любить, аби з ним поговорити. Напав гриба — поздоровкайся, помилуйся ним.

Іди проти гриба. Іди йому навстріч. Стрінув гриба — позирай на шапку. Шапка в нього, як у чоловіка, — з козирком наперед.

Літній гриб такий же кволий і сухий, як літня людина.

Ступай хащею — і щось виступаєш. По мірі виходженого дасться тобі й гриб.

Гриби я не збираю. Гриби я схапую, як курчат, доки не розбіглися.

Гриб сіє ріденько, в боки — на три близькі кути, щоб добре видів один одного.

Коли збираєте гриби, не рахуйте їх.

Гриб не любить затяжних дощів так же, як і спеку. Мокро і жару гриб пересиджує під подолами ялин.

Гриба з гір зносить у долину вода. Міркуй, де підсохлі русельця потоків — і вдовж них пантруй гриба. Він хапається коренем за моховиння, каміння або торочки папороті.

В текучі часи гриб став прятатися від чоловіка. Мече сім’я на нових місцях.

Лукавий гриб — маслюк. Коли його береш — вискакує з рук і пищить.

Найдорожчі, як рахують, гриби — трюфелі не так вже й тяжко найти. Над місцем, де вони приховано ростуть, рояться жовті мухи. Стовпом висять. Вони ліпше за свиней чують сей гриб і виїдають його зсередини.

Білому грибові передують косиці — першоцвіт, фіалки. Попервах сморжі там усядуться. А вже потому вродиться, як пан, біляк.