Синій зошит

Казанка про силу

«Діду, розкажіть казку».

«Про що б ти хотів почути?»

«Про силача, що всіх побиває».

«Силачами стають не одразу. Розкажу тобі казанку про хлопчика, який шукав силу.

Якось зимою одне теля ступило на лід і посковзнулося, впало. Втямив се хлопчик.

— Телятку, ти дуже сильне чи не дуже? Хто за тебе сильніший?

— Якби я було дужим, хлопчику, хіба крига повалила б мене?!

Хлопчик схилився до криги:

— Криго, криго, за кого ти дужча?

— Якби я була сильна, то хіба сонце могло б мене розтопити?!

Хлопчик підніс очи до сонця:

— Сонце, сонце, ти дужче за всіх?

— Якби так, то хіба хмара затуляла б мене?!

Хлопчик звернувся до хмари:

— Хмаро, хмаро, ти найсильніша?

— Якби я була найсильніша, то хіба розсипалася б дрібним дощем?!

Хлопчик дочекався дощу:

— Дощику, дощику, ти за всіх сильніший?

— Якби я мав таку силу, то хіба земля поглинала б мене?!

Хлопчик припав до землі:

— Земле, земле, виходить, ти найсильніша?

— Якби я була такою, то чи росла б на мені трава?!

Хлопчик промовив до трави:

— Травичко, травичко, ти за всіх сильніша?

— Коли б так, то хіба мене з’їдали б вівці?!

Хлопчик підійшов до овець:

— Вівці, вівці, ви дужчі за всіх?

— Та де там, ось нас ганяє пастух.

Хлопчик пастуха питає:

— Либонь, твоя сила найбільша?

— Овва, миша й та з’їла ремінець із моїх постолів.

Хлопчик мишу знайшов.

— Мишко, мишко, невже ти така сильна?

— Якби я була сильною, то хіба мене міг би з’їсти кіт.

Хлопчик звернувся до кота:

— Котику, котику, отже — ти найсильніший за всіх?!

— Так! — потвердив гордо кіт. — Я найсильніший! Я дужий, дужий! Залізний гребінь мої зуби, з одних дверей виходжу, в другі заходжу, білу сметану їм і вуса покручую… М’яв!»