Зелені мартенси

Подяка

Щиро дякую всім, завдяки кому народилася ця книжка. Дякую за підтримку своїм донькам, Юлії та Басі, а також мамі й татові. Та насамперед дякую любій Іренці Олбінській, яка приймаючи мене колись в Ополі, розповіла про свою роботу в Німеччині й показала проблему «батьків, що зникають» — ця історія надихнула мене на сюжет цієї повісті. Я також вдячна Іренці й своєму татові за виправлення багатьох помилок, що були в цій книжці. Величезне дякую слід сказати моєму, на жаль, уже покійному дідусеві — це він колись дав мені гроші на омріяні зелені мартенси… Вони стали для мене символом не лише стильності та свободи, а насамперед вдячності за все, що дарує нам життя.

На думку Фелікса, школа нагадує фронт, на якому точиться безупинне суперництво.

У кого крутіший смартфон?

Хто прийшов у фірмових шмотках?

Але Фелікс не збирається брати участі в цих змаганнях: у нього набагато серйозніші проблеми, до того ж, доводиться на невизначений час стати головою родини.

Його мати знайшла роботу за кордоном, батько давно має нову сім’ю, а молодша сестра наближається до небезпечного підліткового віку і, як більшість її однолітків, аж ніяк не схильна до хатніх обов’язків!

Отилія теж не схожа на своїх однокласників: барвистий одяг, копиця рудого волосся, зайва вага, якою дівчина взагалі не переймається, і улюблені зелені мартенси.

А ще — оптимізм, який Отилія-Опта просто випромінює, хоч їй і самій не бракує проблем.

Не дивно, що Фелікс відразу звертає увагу на Опту.

Цих двох аутсайдерів швидко поєднає дружба.

А може, щось більше?