33 І знав він говорити про дерева, від кедра на Ливан-горі та й до гисопу, що виростає з муру; говорив і про четвероногого зьвіра, й про птицю, про полоза й рибу.


34 І приходили з усїх народів, послухати премудростї Соломонової, від усїх царів земних, що зачували про його мудрість.



1-а царiв 5

1 І послав Гирам, царь Тирський, слуги свої до Соломона, як перечув, що його помазано царем на місце отця його. Гирам же був повсячасно щирим приятелем Давидовим.


2 І послав також Соломон до Гирама сказати:


3 Ти знаєш сам, що мій отець Давид не спромігся збудувати дом іменню Господа, Бога свого, через войни з примежними народами, покіль Господь не положив їх під ноги йому;


4 Тепер же Господь, Бог мій, дав менї мир округи. Нема в мене противника, нема перепон.


5 От і задумав я збудувати дом іменню Господа, Бога мого, як сказав Господь отцеві мойму Давидові, словами: твій син, що його посаджу на престолї твойму намість тебе, той збудує дом іменню мойму.


6 Оце ж повели, щоб нарубали менї на Ливанї кедрини; мої слуги будуть разом з твоїми слугами, плату ж за кметїв твоїх давати му тобі, яку б нї призначив; сам бо знаєш, що у нас нема людей, що вміли б так дерево рубати, як Сидонїї.


7 Почувши Гирам слова Соломонові, зрадїв вельми та й каже: Благословен сьогоднї Господь, що дав Давидові мудрого сина над сим великим народом!


8 І послав Гирам до Соломона сказати: Вислухав я, що послував єси до мене, й чинити му все, чого бажати меш із кедриною й кипарисом:


9 Кметї мої провадити муть їх з Ливану до моря, й повелю тратвами гнати їх морем до місця, яке менї вкажеш; там я зложу їх, а ти забереш собі; тільки ти доставиш хлїба робучому домові мойму.


10 От і відступив Гирам Соломонові кедрини й кипарису, скільки він зажадав.


11 Соломон же давав Гирамові двайцять тисяч мір пшеницї на харчуваннє слуг його й двайцять мір олїї з битих маслин. Стілько віддавав Соломон Гирамові що року.


12 І надїлив Господь Соломона розумом, як обіцяв йому. І був мир між Гирамом і Соломоном, і вони вчинили вмову один з одним.


13 І наложив Соломон панщину на всього Ізраїля, й було панщан трийцять тисяч чоловіка.


14 І посилав їх на Ливан-гору по десять тисяч що місяця, на переміну: по місяцю були вони на Ливанї, а по два місяцї дома. Адонирам же був доглядником над панщиною.


15 І було в Соломона ще сїмдесять тисяч двигарів, і вісїмдесять тисяч камянорубів у горах,


16 Не влїчуючи наставників призначених Соломоном над роботою, щоб наглядали над робочим людом, а було їх три тисячі триста.


17 І дав царь наказ привозити величезне каміннє, дороге каміннє й тесане каміннє на основу дому.


18 А тесали їх будівники Соломонові та Гирамові та Гиблїї, й приготовляли бруссє й каміннє на будову храма.



1-а царiв 6

1 У чотириста вісїмдесятому роцї по виходї Ізрайлитян із Египту, у четвертому роцї, місяця Зилифа, - се є місяць другий - царювання Соломонового над Ізраїлем, почав він будувати храм Господеві.


2 А був храм, що його спорудив царь Соломон Господеві, шістьдесять локот завдовжки, двайцять локот завширшки, і трийцять локот заввишки.


3 А сьвітлиця (притвор) після ширини храму була завдовжки двайцять локот, і десять локот завширшки перед храмом.


4 І поробив в будівлї кратовані скосьні вікна.


5 І поприбудовував в округ стїн храму комнати, навкруги храму громадського й місця всесьвятого, й поробив так в округи бокові сьвітлицї.


6 Найнижча комната була завширшки пять локот, середня шість локот завширшки, а третя сїм локот завширшки, бо знадвору будівлї навкруги були уступи, щоб прибудовані комнати не припирали до стїн будівлї.


7 І як будовано храм, то брано до будовання каміннє тесане там, де його ламано, так що в храмі при роботї не чути було нї молота, нї сокири, анї якого иншого залїзного знаряддя.


8 Двері в середню комнату були по правій руцї будівлї, й круглими сходами входилось в середнїй, а з середнього в третий поверх.


9 І спорудив будівлю і скінчив її, й прикрив будівлю стелею з кедрових дощок.


10 І спорудив притулок до всієї будівлї, заввишки по пять локот і звязав його з храмом кедровим бруссєм.


11 І надійшло Господнє слово до Соломона, таке:


12 Оце ти будуєш храм: Коли ж ходити меш у моїх установах, і будеш поступати по моїм правам та пильнувати всїх моїх заповідей, щоб ходити їх робом, так справджу я на тобі слово моє, що я глаголав отцеві твойму Давидові,


13 І жити му серед синів Ізраїля й не покину народу мого Ізраїля.


14 І спорудив Соломон храм і скінчив його.


15 І обложив стїни храму з середини кедровими дошками; від долівки в будівлї аж до брусся в криші пообкладував її з середини деревом кедровим, а стелю вистелив кипарисними дошками.


16 І обложив на двайцять локот заднїй бік дому кедровими дошками від долівки та й до верху, й устроїв внутрішню часть храму на Сьвяте Сьвятих.


17 На сорок локот був храм, то є передня часть храму.


18 А по кедринї була з середини різьба й квітки висячі. Усе було кедрина, каменя не видко було.


19 Заднїй же простір построїв у внутрі будівлї на те, щоб там поставити скриню завіту Господнього.


20 Сеся часть була двайцять локот завдовжки, двайцять локот завширшки й двайцять локот заввишки, й обложив він її щирим золотом; так саме обложив і кедрового жертівника.


21 І обтяг Соломон храм із середини щирим золотом, і протягнув золотий ланцюг перед місцем пресьвятим, і обтягнув (те місце) золотом.


22 Цїлий храм обложив він золотом, цїлий храм до кінця, та й всього жертівника в Пресьвятому обтяг золотом.


23 І зробив у Пресьвятому два херувими з дерева оливного по десять локот заввишки.


24 Пять локот було одно крило херувима, а пять локот друге крило херувима, то є десять локот від кінця одного крила до кінця другого крила.


25 На десять локот був і другий херувим. Обидва херувими були однієї міри й одного виду.


26 Заввишки один херувим десять локот, а стільки й другий херувим.


27 І поставив він херувимів серед внутрішньої частї храму. Крила ж херувимів були розпростерті, так що крило одного до однієї стїни торкалось, а крило другого херувима до другої стїни торкалось; другі ж крила їх сходились крило з крилом серед храму.


28 І пообтягував він херувимів золотом.


29 А по всїх стїнах храму навкруги вирізьбив різьбою херувимів і, пальмових дерев і вислих квіток, що з стїни неначе виходили.


30 А й долівку в храмі обтяг золотом у внутрішній й передній частї.


31 До ввіходу в внутрішню часть зробив двері з дерева оливного, крила ж дверей були пятигранні.


32 На обох дверних крилах з дерева маслиннього повирізувано херувимів, пальми і вислі цьвіти, та й пообтягав їх золотом, се є покрив херувимів і пальми розплесканим золотом.


33 Так само поробив і до ввіходу в головний храм двокрилі двері з дерева дикої маслини чотироугольні;


34 А два дверні крила з кипарисового дерева; обі половини одних дверей й обі половини других дверей отвиралися.


35 І повірізував на них херувимів, пальми й вислі квітки, й пообтягав їх по різьбі золотом.


36 І построїв внутрішний двір із трьох покладів тесаного чотирогранного каменя й одного покладу кедрового брусся.


37 У четвертому роцї, в місяцї Зиф, заложив він основу під храм Господень,


38 А в одинайцятому роцї, в місяцї Бул - се є місяць восьмий - скінчив він храм по всїх його частинах і з усїм знаряддєм; а будував його сїм год.



1-а царiв 7

1 Свою ж палату будував Соломон трийцять год, і викінчив увесь дім свій.


2 А збудував будинок з Ливанської кедрини, сотню локот завдовжки, пятьдесять локот завширшки й трийцять локот заввишки, на чотирьох рядах кедрових стовпів, і кедрове бруссє на стовпах.


3 І встелив стелю з кедрових дощок над бруссєм, на сорока пятьох стовпах, по пятнайцять у кожному ряду.


4 А віконних стовпцїв три ряди, й три ряди вікон, вікно проти вікна.


5 І всї двері й дверні одвірки були четверокутні, і вікно проти вікна в три ряди.


6 І присїнок із стовпів зробив він пятьдесять локот завдовжки, а в трийцять локот завширшки, вкупі з рундуком перед ним з стовпами й порогом спереду.


7 І спорудив ще престолову сьвітлицю, де вирікав право, судову сьвітлицю, й покрив її кедриною від долівки та аж під стелю.


8 І будинок, де він жив, на другому дворі, позад сьвітлицї, споруджено так само. І дочцї Фараоновій, що взяв за себе Соломон, спорудив будинок взором сієї сьвітлицї.


9 Все оце споруджено з дорогого камення, обтесаного до розміру з середини й знадвору та обрізаного пилою, від підвалини та аж до верха стїн виступів, а знадвору аж до великого переддвору.


10 І в основі було дороге каміннє, величезне каміннє, каміннє у десять локот і каміннє у вісїм локот.


11 І зверху дороге каміннє, тесане до міри, та кедрина.


12 А великий двір обгороджено трьома рядами квадровими й одним рядом кедровим, а так само й внутрішнїй двір храму Господнього й переддвіррє храму.


13 І послав Соломон і взяв Гирама з Тиру.


14 Се був син удови з поколїння Нефталїєвого; батько ж його був Тирій, мідник; а був сей повен знаття, розуму й вміння у всякій мідяній роботї. Він прибув до царя Соломона й виробляв у його всякі роботи:


15 Він зробив два мідяні стовпи, кожний вісїмнайцять локот заввишки, й поворозку в дванайцять локот, що обіймала оба стовпи;


16 І виготував два наголовні вінцї з мідї, щоб їх покласти зверхи на стовпах: пять локот заввишки один главень, а пять локот заввишки другий главень;


17 І сїтки плетеної роботи та ланцюговаті шнурки на окриттє главнїв, що були зверху стовпів: сїм на один главень, а сїм на другий главень.


18 Так зробив він стовпи й два ряди гранатових яблок навкруг сїтки, щоб покрити главнї, що верх стовпів; те саме зробив і для другого главня.


19 А в передсїнку главнї зверху на стовпах були взором лелїї, на чотири ліктї,


20 І главнї на обох стовпах зверху навпроти сїток; а на другому главнї, рядами кругом, дві сотнї гранатових яблок.


21 І поставив стовпи на рундуцї храмовому; поставив стовпа правобіч і назвав його Яхин, і поставив стовпа лївобіч і назвав його Боаз.


22 А поверх стовпів були наче лелїї пороблені. Так закінчено роботу стовпів.


23 І виробив море вилите з мідї, завширшки від одного краю до другого десять локот, цїлком кругле, а заввишки пяти локот, а шнур у трийцять локот обіймав його навкруги.


24 Попід краями ж його навкруги були огірочки по десять на локіть; вони оббігали море округи в два ряди; огірочки були вилиті заразом із ним.


25 Воно стояло на дванайцятьох волах: три дивились на північ, три дивились на захід, три глядїли на полуднє, а три позирали на схід сонця; море лежало на них, а зади їх укриті були під ним.


26 Завгрубшки було воно в долоню, а край його похожий на край кубка, видом же подабало на розвиту лелїю. Воно містило в собі дві тисячі ведер.


27 Поробив він і десять мідяних підніжків, а кожен підніжок був десятьох локот завдовжки, чотирьох завширшки й трьох локот заввишки.


28 Підніжки ж зроблено так: у них були стїнки, а стїнки були між виступами;


29 На стїнках же між виступами були повироблювані леви, воли, херувими, й так само на виступах, а повисче й понизче левів і волів звисали вінки неначе ременї;


30 В кожному підніжку по чотири мідяних коліс і мідяні оси. По чотирьох рогах були виступи, неначе плечики, а були вони повиливані під умивальницею, коло кожного вінка.


31 Отвір від внутрішнього вінка до верха на один локіть; отвір круглий як і підніжки стовпів, в півтора ліктя, а при отворі різьби, але бокові стїнки були чотирогранні, не круглі.


32 Під стїнками було четверо коліс, і осї в колесах держались одна з одною під підніжками; кожне ж колесо було заввишки півтора ліктя.


33 А колеса були зроблені як колеса до возів, тільки осї їх, і обіддє й спицї й дзвони їх - все було вилите;


34 Бо й тоті чотири плечики на кожному углї підніжка були з того ж підніжка вилиті;


35 А зверху підніжка був неначе горбок круглий, заввишки в пів ліктя, а вгорі на підніжку були держала й стїнки його з одного виливу з ним.


36 І повирізував він на дощинках з мідї й на углах херувимів, леви й пальми, скільки де було місця, й квіткову повязь округи.


37 Сим робом повиготовлював він десять підніжків; всї вони були одного виливу, однієї міри й одного виду.


38 Потім вилив десять мідяних умивалень; у кожну умивальню влазилось по сорок ведер; кожна вмивальня була в чотири ліктї, й кожна вмивальня стояла на одному з десятьох підніжків.


39 І розставив підніжки - пять по правому боцї храму, а пять по лївому боцї храму; море ж поставив по правому боцї храму, на східно-полуденній сторонї.


40 І поробив Гирам котелики й лопатки й мисочки, й кропильницї, й покінчив усї роботи, які виконував у царя Соломона про сьвятиню Господню:


41 Два стовпи з обома главнями на верх стовпів, і дві сїтки до покривання обох главнїв над стовпами;


42 І чотириста гранатових яблок до кожної сїтки до покривання обох шнурів наверху стовпів;


43 І десять підніжків і десять умивалень на підніжках;


44 І одно море й дванайцять волів під море;


45 І казани й лопатки й мисочки, й кропильницї, а ввесь той посуд, що поробив Гирам цареві Соломонові про храм Господень, був з блискучої мідї.


46 В Йорданському лузї велїв царь виливати їх, у формах із глинковатої землї, між Сукхотом і Сартаном.


47 І поставив Соломон увесь посуд на місцї. Задля великої їх многостї вага мідї не була зрахована.


48 І постарав Соломон увесь посуд, що у храму Господньому: золотого жертівника й золотого стола, що на йому покладні хлїби лежали;


49 І сьвітильники - пять праворуч, а пять лїворуч перед заднїм простором сьвятинї з щирого золота, й цьвіти, й лямпи й щипцї з золота;


50 І вмивальнї, ножі, миски, блюда й кадильницї з чистого золота, й завіси у дверей до внутрішнього храму, до Пресьвятого й до дверних крил храмових до головного храму - все з золота.


51 Так скінчено всї роботи, що царь Соломон виконував до храму Господнього, й внїс Соломон все, що присьвятив був панотець його Давид, срібло й золото й посуд, і зложив у скарбницї храму Господнього.



1-а царiв 8

1 Тодї скликав Соломон громадські мужі Ізрайлеві й всї голови в поколїннях, князї Ізраїлських родин, до себе в Ерусалим, щоб перенести скриню завіту Господнього з Давидового города, се є з Сиону.


2 І позбірались до царя Соломона на сьвято усї Ізрайлитяни в місяцї Етанимі, - се семий місяць.


3 І прибули всї громадські мужі Ізрайлеві, й взяли сьвященники скриню,


4 І понесли скриню Господню й намет громадський, з усїм сьвятим знарядом, що був у наметї, й несли все сьвященники й левіти.


5 Царь же Соломон і вся громада Ізраїльська, що при йому скупилась, ійшли перед скринею, тим часом як жертвовано воли й вівцї, стільки, що не зложити їм і лїку.


6 І внесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, у Сьвяте Сьвятих під крила херувимів;


7 Бо херувими простирали крила над місцем скринї й прикривали скриню й носила її зверху.


8 А носила були такі довгі, що їх кінцї можна було бачити з сьвятинї, тільки з надвору не було їх видко. І зостаються вони там по сей день.


9 У скринї ж не було нїчого крім двох камяних таблиць, що зложив там Мойсей на Горебі, коли вчинив був Господь завіт із синами Ізрайлевими, як вийшли вони з Египту.


10 Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню.


11 І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.


12 Тодї промовив Соломон: Господь сказав, що пробувати ме в мрацї;


13 Оце ж я построїв дім тобі на пробуток, місце, де ти вовіки жити будеш.


14 І повернув царь лице своє й привітав благословеннєм усю громаду Ізрайлеву, як уся громада Ізрайлева стояла.


15 І промовив: Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, що глаголав устами своїми панотцеві мойму Давидові, й нинї справдив те рукою своєю! А глаголав тако:


16 З того часу, як вивів я мій нарід Ізраїля з Египту, не вибрав я города нї в одному з поколїнь Ізрайлевих, щоб менї дом збудовано, де перебувало б імя моє, а вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.


17 І було вже в мого панотця на думцї збудувати храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого;


18 Та Господь сказав панотцеві мойму Давидові: Що задумав єси збудувати храм іменню мойму, се добра в тебе думка,


19 Тільки ж не тобі будувати менї храм, а твойму синові, що вийшов із чересел твоїх, той збудує храм іменню мойму.


20 І справдив Господь слово своє, що виповів, бо я вступив на місце панотця мого Давида, й засїв на престолї Ізрайлевому, як обітував Господь, і збудував храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого,


21 І приладив місце на скриню, що в нїй завіт Господень, зложений ним із батьками нашими, як вивів їх із Египту.


22 І приступив Соломон до жертівника Господнього поперед всієї громади Ізрайлевої, й зняв руки свої 'д небу,


23 І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! нема бога, що був би тобі рівня, нї на небі вгорі, нї на землї внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усього серця.


24 Ти й кметеві твойму, панотцеві мойму Давидові, додержав того, що обітував йому; що устами твоїми глаголав єси, те сьогоднї рукою твоєю довершив єси.


25 Тепер же, ой Господи, Боже Ізрайлїв, додерж рабові твойму, мойму панотцеві Давидові, все що обітував єси йому словами: не переведеться у тебе передо мною седючий на престолї Ізрайлевому, аби тільки сини твої дбали на дорозї своїй про те, щоб ходити передо мною тим робом, яким ходив ти.


26 Справди ж, Боже Ізрайлїв, обітницю твою, що дав єси рабові твойму Давидові, отцеві мойму!


27 Чи Богові ж бо справдї жити на землї? Небо й небо небес тебе не 'біймуть, атож би сей храм обняв, що збудовав я тобі?


28 Та зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи, мій Боже, й почуй взиваннє й мольбу, що раб твій оце тебе вмоляє.


29 Нехай очі твої вночі й у день споглядають на храм сей, на се місце, що про його обітував єси: ймя моє буде там! Ой вислуховуй же молитви, якими раб твій на сьому місцї буде молитись!


30 Вислуховуй мольбу слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї. Вислуховуй в місцї пробутку твого, на небі, вислуховуй і милосердися!


31 Коли хто провинить ближньому свойму й наложать на його божбу, щоб побожився, й прийде він, щоб поклястись, перед жертівника твого у сьому дому,


32 Тодї вислухай з неба й вчини присуд над слугами твоїми: скарай винного, обернувши справу його на його ж голову, безвинного ж оправди, давши йому по його правдї.


33 Коли твій нарід Ізраїль буде звойований ворогом, за те що провинив, відтак же обернуться вони до тебе й узнають імя твоє, та благати муть тебе в сьому дому,


34 Тодї ти почуй з неба й прости гріхи твого народу Ізраїля, й приведи їх назад у ту землю, що надїлив єси батькам їх.


35 Коли небо буде замкнене й не крапне дощем за те, що провинять тобі, й коли молитись муть вони на сьому місцї й взнають імя твоє й навернуться від провини своєї, бо ти впокорив їх, -


36 Тодї почуй на небі, й прости гріхи слуг твоїх й народу твого Ізраїля, вказавши їм добру путь, щоб нею простували, й пошли дощ на землю твою, що надїлив єси народові твойму в наслїдню державу.


37 Коли постане голоднеча на землї, чи то помор, коли буде закажений воздух, засуха, ржа, або сарана, або черви, коли тїснити ме ворог у землї його, або буде яка нужда, чи хороба яка, -


38 Усяку молитву, всяке благаннє від якої людини з усього народу твого Ізраїля, коли вони почують горе в серцї свойму й простягнуть руки свої до сієї сьвятинї,


39 Почуй у небі, в місцї пробутку твого, й помилуй; вчини й відплати кожному по заслузї його, так як ти взнаєш серце його, один бо ти знаєш серце всїх синів людських: -


40 Щоб вони страхалися тебе по всї днї, покіль жиють на землї, що надїлив єси нашим батькам.


41 Коли ж би чужениця, що не з твого народу Ізраїля, прийшов із далекого краю задля імення твого, -


42 Бо вони чути муть про велике імя твоє, про твою руку потужну й простягнуту правицю, - коли б він прийшов і молився перед сим храмом,


43 То почуй й його з неба, з місця, де престолуєш, і вчини все те, про що покликати ме до тебе чужениця, щоб усї народи на землї взнали ймя твоє, щоб і вони боялись тебе, як нарід твій Ізраїль, та щоб дознались, що ймям твоїм називається храм сей, що я збудував.


44 Коли вийде нарід твій на війну проти ворога свого тим шляхом, яким пошлеш його, й молити меться Господеві, обернувшись проти города, що вибрав єси, й проти храму, що я збудовав іменню твойму,


45 То почуй з неба молитву й благаннє їх і вдовольни їх.


46 Коли вони провинять тобі - бо нема чоловіка без провини, - а ти в гнїву подаси їх на поталу ворогові, а той займе їх у полонь і відведе у ворожу землю, чи далеко чи близько,


47 І вони схаменуться в землї, куди зайнято їх у полонь, і навернуться і будуть молитись до тебе у землї їх нашийників і мовлятимуть: Ми провинили, ми безбожні, ми грішні,


48 І коли обернуться до тебе з усього серця й з усієї душі в ворожій землї, куди зайнято їх, і молити муться до тебе, обернувшись до землї, що надїлив єси батькам їх, до городу, що вибрав єси й до того дому, що збудував я йменню твойму,


49 Тодї вислухай на небі, в місцї пробутку твого, їх молитву й благання і вчини, чого їм треба;


50 І помилуй твій нарід, у чому провинили вони тобі, й прости всї переступи їх проти тебе, й нехай змилосердяться до них ті, що позаймали їх у полонь, і пожалують їх;


51 Бо вони твій нарід і твоє наслїддє, що вивів їх єси з Египту, з тієї залїзної печі.


52 Нехай (уші й) очі твої будуть отворені на благаннє слуги твого й на молитву народу твого Ізраїля, щоб вислуховувати їх завсїди, коли вони взивати муть до тебе;


53 Бо ти вилучив їх у наслїддє собі з усїх народів на землї, як се сказав єси через слугу твого Мойсея, коли виводив єси батьків наших із Египту, Владико Господи!


54 Як докінчив Соломон всї цї молитви й благання до Господа, піднявся він із перед жертівника Господнього, де стояв навколїшках із простягнутими у небо руками.


55 І ставши благословив усю громаду Ізраїля грімким голосом сими словами:


56 Благословен Господь, що надїлив нарід свій Ізраїля впокоєм, як обітував! Не зосталось марним нї одно слово з усїх величніх обітниць, що дав через раба свого Мойсея.


57 Нехай же буде з нами Бог наш, як він був із нашими батьками. Нехай не покидає нас і не відпихає нас.


58 Нехай прихиляє до себе серце наше, щоб ми ходили путьми його й пильнували заповідей його, установ його й законів його, що заповідав він батькам нашим.


59 І нехай будуть сї слова, що я промовив у молитві перед Господом, близькі Господеві, Богові нашому, в день і в ночі, щоб він подавав усе потрібне слузї свойму і народові свойму Ізраїлеві на всякий день,


60 Щоб усї народи на землї зрозуміли, що Господь є Богом, і нїхто инший;


61 І нехай серце ваше буде неподїльно віддане Господу, Богу нашому, щоб ми ходили в установах його і держали заповідї його, як се оце й дїється.


62 За сим парь і ввесь Ізраїль принесли жертву перед Господом.


63 І принїс Соломон на мирню жертву Господеві двайцять і дві тисячі волів а сто двайцять тисяч овець. Сим робом осьвятили храм Господень царь і всї Ізрайлитяне.


64 Того ж дня осьвятив царь середню часть двора перед храмом Господнїм, приносячи там усепалення, й хлїбову жертву й товщ на жертву мирню; бо мідяний жертівник, що стояв перед Господом, був надто малий, щоб на йому помістити всепаленнє й хлїбову жертву й тук жертви мирньої.


65 І справив Соломон того часу сьвято й ввесь Ізраїль із ним, - збір величезний, що зійшовся від входу в Етам аж до ріки Египетської, перед Господом, Богом нашим, через сїм день і ще сїм день, то є через чотирнайцять день.


66 На восьмий же день відпустив Соломон нарід. І благословили вони царя й розійшлись по домівках своїх, радїючи в серцї задля всього доброго, що виявив Господь слузї свойму Давидові й народові свойму Ізраїлеві.



1-а царiв 9

1 Як же скінчив Соломон будову сьвятинї Господньої й царської палати й всього, що бажав витворити,


2 Обявився Господь Соломонові вдруге, як обявивсь був йому в Габаонї.


3 І рече Господь йому: Вислухав я молитву твою й благаннє твоє, що приносив ти перед мене. Я осьвятив сей храм, що збудовав єси, оселивши там на віки ймя моє, й мої очі й моє серце будуть там віковічно пробувати.


4 Як ходити меш передо мною, так як ходив отець твій Давид, в простотї серця й щиростї, та все те чинити, що я заповідав тобі, й моїх установ і прав пильнувати меш,


5 Так я престол твій над Ізраїлем утверджу навіки, як обітував отцеві твойму Давидові, словами: не переведеся в тебе седючий на престолї Ізрайлевому.


6 Коли ж ви й дїти ваші одвертатись мете від мене, й не пильнувати мете моїх заповідей й встанов, що я положив перед вами, а відійдете й иншим богам станете служити й перед ними припадати мете,


7 Так викореню Ізраїля з землї, що надїлив їм, і той храм, що посьвятив іменню мойму, відкину від лиця мого, і станеться Ізраїль сьміховищем і гидом між усїма народами.


8 І всякий, хто переходити ме попри храм сей величезний, страхати меться й буде посвистувати, й питати ме: За що Господь заподїяв таке сїй землї й сьому храмові?


9 І відказувати муть: Про те, що вони Господа, Бога свого, що їх батьків вивів із Египту, покинули, та прихилились до инших богів і припадали перед ними й служили їм, за те наслав Господь на них усю недолю сю.


10 Як уплило ж двайцять років після того, що Соломон построїв обідві будівлї, храм Господень і царську палату,


11 А Гирам, царь Тирський, додавав на се Соломонові кедрового й кипарисового брусся, як і золота, скільки забажає було, - тодї поступився царь Соломон Гирамові двайцятьма городами в Галилейській країнї.


12 І вийшов Гирам із Тиру, щоб на ті городи подивитись, що їх дав йому Соломон, та й не сподобались вони йому.


13 І каже він: Що се за городи, що ти, брате, поступився менї ними! Тим прозвано їх по сей день Кабул (багно).


14 Гирам же послав був цареві сто й двайцять талантів золота.


15 А ось роботи, на які побіралась данина, що її наложив Соломон, щоб вибудовувати храм Господень і свою палату, і міст (над пропасттю) Милло й мур Ерусалимський, й Гезер, Мегиддо й Газер,


16 Бо Фараон, царь Египецький напав був і звоював Газер та спалив його, а Канаанїїв, що жили в городї, побив, та й оддав його в віно дочцї своїй, супрузї Соломоновій;


17 От і відбудував Соломон Газер і нижнїй Беторон,


18 І Баалам і Тадмор (Пальмиру) в пустинї,


19 І всї запасові городи, що належали до Соломона, й міста про вози й міста про кінноту, й все те, що хотїв Соломон побудувати в Ерусалимі, на Ливанї й в усїй землї царства свого.


20 Увесь же народ, що позістався од Аморіїв, Гетіїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв, що не були з синів Ізрайлевих,


21 Потомки тих, що позоставались іще в землї, що їх Ізрайлитяне не здолїли вигубити, тих обернув Соломон у крепацтво по сей день.


22 З Ізрайлитян же не зробив нїкого Соломон крепаком, а були вони військовими людьми, його урядниками, його отаманнєм та наказними над його колесницями й кіннотою.


23 Старших наставників над роботами Соломоновими було пятьсот і пятьдесять, що доглядали над людьми, що робили дїло.


24 Дочка Фараонова перейшла з Давидового городу в свій власний дом, що їй Соломон збудував; він збудував і Милло.


25 І жертвував Соломон тричі що року всепалення й мирні жертви на жертівнику, що построїв Господеві, й палив на йому кадило перед Господом. І покінчив він будову.


26 Побудував царь Соломон і кораблї в Асіонгабері, коло Елота, на березї Червоного моря в Едом-землї.


27 І послав Гирам на тих кораблях своїх підданих мореходів, що з морем обізнані були, вкупі з підданими Соломоновими,


28 І прибули вони в Офир, і взяли звідти золота чотириста й двайцять талантів*, і привезли до царя Соломона.



1-а царiв 10

1 Як же перечула цариця Сабська чутку про славу Соломонову в імя Господнє, прибула вона випробувати його загадками.


2 Прибула ж вона в Ерусалим з вельми великим двором, а верблюди несли пахощі й премного золота й дорогоцїнного каміння. І прибувши до Соломона, бесїдувала вона з ним про все, що мала на серцї.


3 А Соломон давав їй відповідь на всї її питання. Не було нїчого недовідомого цареві, чого б він їй не вияснив.


4 Як побачила ж цариця Сабська всю мудрість Соломонову, й палату, що збудував,


5 І наїдки до його столу, житла дворян його й стрійність слуг його й їх одїж, й пивничників його, та всепалення його, що він приносив у храму Господньому, то й не стямилась;


6 Та й сказала цареві: Щира правда була все те, що менї переказано в моїй землї про твої обставини й про твою мудрість.


7 Не хотїла я няти віри переказам, аж покіль прибула сама та й побачила все своїми очима. Та менї й половини не сказано. У тебе більш мудростї й заможностї, нїж ійде чутка, що я перечула.


8 Щасливі люде твої, й щасливі слуги твої, що по всяк час перед тобою стоять і слухають мудростї твоєї!


9 Хвала Господеві, Богу твойму, що йому було залюбки посадити тебе на престолї Ізрайлевому. Віковічно влюбив Господь Ізраїля, коли поставив тебе царем, щоб чинив суд і правду.


10 І подарувала вона цареві сто й двайцять талантів золота й велике множество пахощів і благородного каміння. Нїколи ще не приходило стільки пахощів, як подарувала цариця Сабська цареві Соломонові.


11 А кораблї Гирамові, що привозили золото з Офира, привезли з Офира велике множество червоного дерева й благородного каміння.


12 І поробив царь із червоного дерева поруччя до храму Господнього й про царську палату, й псалтирі й гуслі для сьпівцїв. Нїколи не привожено такого червоного дерева, й не видано по сей день.


13 І дав царь Соломон царицї Сабській усього, чого жадала й прохала, понад те, що їй дарував як гостинець царський. І пустилась вона в дорогу додому, вона й вся прислуга її.


14 І було в золотї, що приходило до Соломона кожного року, ваги шістьсот шістьдесять і шість талантів,


15 Опріч того, що приходило від продавцїв, і з торгу купецького й від усїх царів Арабських і від намісників земських.


16 І повелїв царь Соломон виготовити двістї великих щитів із кованого золота; шістьсот секлів золотих обернув на кожен щит;


17 До того триста меньших щитів із кованого золота; три секлі золота обернув на кожен щит, і повішав їх царь у кедровому дому.


18 Далїй повелїв царь виготувити престола з слонової костї, й обтягнув його щирим золотом.


19 Шість ступенів вело до престола; верховина за престолом була закруглена, а на сїдилищі були з обох боків поруччя, а коло поруччя стояло двоє левів.


20 Дванайцять же левчуків стояло на шести ступенях з обох боків. Такого не було нї в якому царстві.


21 І ввесь пивний посуд у царя Соломона був із золота та й усе знаряддє в кедровому будинку було з чистого золота; нїчого не було з срібла, бо срібло за Соломонових часів вважали нї за що;


22 Бо в царя Соломона були Тарсійські кораблї на морі при кораблях Гирамових. Що три роки приходили Тарсійські кораблї й привозили золото, слонову кість і обізян і пави.


23 Царь Соломон переважив усї царі на землї заможностю й мудростю.


24 І ввесь сьвіт жадав бачити Соломона, щоб чути премудре слово його, що вложив йому Бог у серце.


25 При тому кожен приносив гостинця: срібне й золоте знаряддє, одїж і зброю, пахощі, конї й мули, що року.


26 І наробив собі Соломон множество колесниць і комонника: в його було тисяча й чотириста колесниць і дванайцять тисяч комонника; а порозміщував він їх по колесничнїх городах та між прибічниками царськими в Ерусалимі.


27 І зробив царь срібло в Ерусалимі в рівній цїнї з простим каміннєм, а кедри задля їх множества в однаковій цїнї що й сикомори по полях.


28 А виводив Соломон конї з Египту й з Куви; царські купцї вистачають бувало їх із Куви за певну плату.


29 За колесницю плачено в Египтї шістьсот срібних секлів, а за коня по сто й патьдесять. Сим робом продавали конї всї царі Гетїйські й царі Арамейські.



1-а царiв 11

1 Та царь Соломон полюбив і много чужоземнїх женщин, окрім дочки Фараонової: Моабитянок, Аммонїйок, Едомійок, Сидонїйок, Гетїйок,


2 Із тих народів, що про них заповідав Господь синам Ізрайлевим: Не входїте до них, а вони нехай не входять до вас, ато прихилять вони серця ваші до своїх богів. До сих прихилявся Соломон любощами.


3 І було в його сїмсот справдешнїх жінок і три сотнї наложниць, і молодицї його розопсотили серце його.


4 Коли Соломон стався старий, то женщини його прихилили серце його до чужих богів, серце його не було вже зовсїм віддане Господеві, Богові його, як серце батька його Давида.


5 От і став Соломон служити Астартї, божищеві Сидонському, й Молохові, гидотї Аммоятїйській.


6 І чинив Соломон таке, що Господеві не до вподоби, й не ходив за Господом, робом свого отця Давида.


7 От і построїв Соломон божницю про Хамоса, гидоту Моабійську, на горі, що проти Ерусалиму, й про Молоха, гидоту Аммонїйську.


8 А робив він так задля всїх чужоземнїх молодиць своїх, що приносили кадило й жертви своїм божищам.


9 І розгнївався Господь на Соломона, що він зробивсь одступником від Господа, Бога Ізрайлевого, що обявивсь був йому двічи,


10 Та заповідав йому не ходити за чужими богами; про що Господь заповідав йому, того він не додержав.


11 І сказав Господь Соломонові: За те, що таке у тебе дїється, й ти не пильнуєш заповіту мого, що дав я тобі, анї моїх установ, що я заповідав тобі, я роздїлю на частї царство твоє й надїлю його слузї твойму;


12 Однакже за твого живота я не вчиню сього задля отця твого Давида, а в твого сина відійму його;


13 Та й не відійму всього царства: одно поколїннє дам синові твойму задля кметя мого Давида та задля Ерусалиму, що я вибрав собі.


14 І допустив Господь противника на Соломона: Едомія Адера. Походив він із царського роду в Едомі (Ідумеї), -


15 Тодї бо ще, як Давид був в Ідумеї, а гетьман Йоаб пійшов ховати добитих, і все музьке в Ідумеї повбивав, -


16 (Бо Йоаб пробув там шість місяцїв з усїма Ізрайлитянами, покіль викоренив усе музьке в Ідумеї), -


17 Тодї Адер із деякими Едоміями, що були між слугами батька його, утїк у Египет; а був тодї Адер ще малим хлопцем.


18 І вибрались вони були з Мадіяму й прибули в Паран, і взяли з Парану людей й прибули в Египет до Фараона, Египецького царя. Той дав йому бунє инок і визначив йому харчі; дав йому й землї.


19 Адер здобув також велику ласку в Фараона, так що сей віддав за його старшу сестру супруги своєї Тахпенеси.


20 І вродила йому сестра Тахпенесина сина Генубата. Тахпенеса виховувала його в Фараоновій палатї з дїтьми Фараоновими.


21 Як же прочув Адер, що Давид прилучивсь до своїх батьків та що й гетьман Йоаб умер, то просив Фараона: Відпусти мене в мій рідний край.


22 Фараон же відказав: Чи ж тобі не достає чого в мене, що бажаєш ійти в рідний край. Сей відказав: Нї, але таки відпустити мене.


23 І підняв Бог на Соломона іще противника - Разона Еліаденка, що втїк був від свого пана Адраазара, царя Собського.


24 Сей скупив круг себе людей й зробивсь отаманом ледарів послї того, як Давид побив Адраазара; й звоювали вони Дамаск, і осїлись там, та й зробили його царем у Дамаску.


25 І був він противником Ізраї- ля, покіль було й віку Соломонового. Окрім лиха заподїваного Адером, шкодив він заєдно Ізраїлеві, та ще й зробився царем в Сириї.


26 І Еробоам Набатенко, Ефраїмій із Зареди - матїр його звали Зеруа, а була вона вдовиця - урядник Соломонів, збунтувавсь так само проти царя.


27 А що він підняв руку на царя, се от як сталось: Соломон будував Милло та починив деякі ушкоди в городї Давида, батька свого.


28 Був же собі Еробоам чоловік хоробрий; то ж Соломон, вбачаючи, що молодик тямущий хоч до якої роботи, поставив його доглядником над поборами в цїлому поколїннї Йосифовому.


29 Сталося ж того часу, що Еробоам вийшов із Ерусалиму й зустрів його в дорозї пророк Ахія з Силому. Був він у новій гунї, а зійшлись вони сам на сам у чистому полі.


30 І вхопив Ахія нову гp heню з себе та й роздер її на дванайцять частей;


31 І промовив до Еробоама: Возьми собі десять частин, так бо говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Ось я роздеру Соломонове царство та й передам тобі десять поколїнь,


32 Одно ж поколїннє удержиться при йому задля раба мого Давида й задля Ерусалиму, города, що вибрав я з усїх поколїнь Ізрайлевих,


33 А се за те, що він покинув мене та й став поклонятись Астартї, божищеві Сидонському, та Хамосові, богові Моабійському, та Молохові, богові Аммонїйському, й не ходив путьми моїми, щоб чинити те, що менї до вподоби, та певнити мої установи й заповідї мої, як отець його Давид.


34 Та не вирву в його з рук усе царство, а зоставлю його князем покіль віку його задля Давида, слуги мого, що я вибрав його, й що пильнував моїх заповідей й встанов моїх;


35 У сина ж його вирву з рук царство, та й дам тобі з його десять поколїнь,


36 А синові його дам одно поколїннє, щоб раб мій Давид по всї вічні часи зостався сьвітлом передо мною в Ерусалимі, в городї, що я вибрав собі, щоб пробувало там імя моє.


37 А тебе вибираю, щоб ти панував над усїм, чого забажає душа твоя, й був царем над Ізраїлем.


38 І коли будеш слухняним у всьому, що заповідати му тобі, й ходити меш путьми моїми й чинити меш те, що менї до вподоби, пильнуючи установ і заповідей моїх, як чинив мій раб Давид, так буду з тобою й збудую тобі довговічнїй дом, як я збудував Давидові, й передам тобі Ізраїля;


39 І сим впокорю я потомки Давидові, впокорю, однак не по всї часи.


40 І хотїв Соломон стратити Еробоама, але Еробоам зібрався й втїк у Египет до Сусакима, царя Египецького, та й пробував у Египтї до смертї Соломонової.


41 Инчі дїї Соломонові й все, що він чинив, і про мудрість його, те прописано в книзї дїл Соломонових.


42 А царював Соломон в Ерусалимі над усїм Ізраїлем сорок год.


43 І спочив Соломон з батьками своїми, й поховано його в Давидовому городї, а намість його став царем син його Робоам.



1-а царiв 12

1 І подавсь Робоам у Сихем, бо в Сихемі скупивсь увесь Ізраїль, щоб окликнути його царем.


2 Скоро ж почув про се Еробоам Небатенко, що був ще в Египтї, втїкши туди від царя Соломона, вернувсь Еробоам із Египту;


3 І послали по його й прикликали його. І прибув Еробоам і вся громада Ізраїльська, й промовляли до Робоама так:


4 Батько твій наложив на нас важке ярмо; полегчи нам тяжку службу й важенне ярмо, що батько твій наложив, так будемо служити тобі.


5 І відказав він їм: Ійдїте ще на три днї назад і прийдїте тодї знов до мене. І нарід розійшовсь.


6 І радився царь Робоам із старими мужами, що стояли перед батьком його Соломоном за живота його, й промовив: Як ви порадите менї, щоб дав я відповідь людям сим?


7 І промовили вони йому: Коли ти сьогоднї вволиш волю сього народу й до їх нахилишся та послухаєш їх і приязну відповідь їм даси, так вони повсячасно слухати муть тебе.


8 Він же знехтував раду, що раяли старцї громадські, та радивсь із молодими, що виросли вкупі з ним і тепер служили йому,


9 І питав їх: Як ви порадите менї відповісти народові сьому, що менї ось що промовили: Полегчи ярмо, яке наложив на нас твій батько?


10 І відказали йому молодики, що повиростали вкупі з ним, так: Ось як відкажеш сим людям, що промовили до тебе: Батько твій наложив на нас важенне ярмо, ти ж полегчи нам його; ось як маєш їм сказати: Мізинець мій товще чересел батька мого,


11 Оце ж, коли мій батько накладав на вас важке ярмо, так я зроблю його ще більш важенним; коли мій батько карав вас бичами, то я карати му скорпіонами.


12 Як же Еробоам і ввесь нарід прийшли до Робоама на третий день, як був повелїв царь словами: Прийдїть на третий день ізнов до мене,


13 Дав царь народові жорстку відповідь, бо не прихиливсь до ради, що старцї дали йому.


14 І промовив до них, так як пораяли молоді: Коли батько мій накладував на вас важке ярмо, так я наложу важенне; коли батько мій карав вас палками, то я карати му скорпіонами.


15 От і не послухав царь народу, бо так судив Господь, щоб увійшло в силу слово його, що висказав Господь через Ахію з Силома Еробоамові Небатенкові.


16 Як побачив же ввесь Ізраїль, що царь не послухав їх, дав нарід цареві таку відповідь: Що за часть нам у Давидї? яке наслїддє в синові Ессейовому? Гей, Ізраїлю, додому! Дивись на свій дом, Давиде! І розійшлись Ізрайлитяне в свої домівки.


17 І царював Робоам тільки над тими Ізрайлитянами, що були в городах Юдиних.


18 Як же послав царь Робоам начальника Адонирама стягати податки, то всї Ізрайлитяне вбили його каміннєм на смерть; царь же Робоам вскочив на свою колесницю та й утїк у Ерусалим.


19 Так відпав Ізраїль од дому Давидового по сей день.


20 Як же довідались усї Ізрайлитяне, що Еробоам вернувся, послали й покликали його в народні збори, та й зробили його царем над усїм Ізраїлем. До Давидового дому не пристав нїхто крім одного поколїння Юдиного.


21 Прибувши ж Робоам у Ерусалим, скликав із усього дому Юдиного й з поколїння Беняминового сто й вісїмдесять тисяч вибранцїв мужів до походу проти дому Ізрайлевого, щоб вернути царство Робоамові, синові Соломоновому.


22 Та прийшло до Божого чоловіка Самея Господнє слово, таке:


23 Скажи Робоамові Соломоненкові, цареві Юдиному, й всьому домові Юдиному й Беняминовому так:


24 Тако глаголе Господь: Не виступайте на війну проти ваших братів, синів Ізрайлевих; вертайся кожен додому: від мене бо так сталося. І послухали вони слова Господнього, й вернулись з дороги, по слову Господньому.


25 І укріпив Еробоам Сихем на Ефраїм-горах та й осївся там; потім вийшов звідти й укріпив Пенуїл.


26 Еробоам же думав сам собі: Царство може відпасти назад до дому Давидового;


27 Як сей нарід ходити ме в Ерусалим приносити жертви в Господньому храму, так серця сього народу стануть прихилятись знов до свого пана Робоама, царя Юдиного, і вони вбють мене, та й вернуть ся знов до Робоама, царя Юдиного.


28 І порадившись, виготовив два золоті бички й промовив до народу: Не треба вам ходити в Ерусалим; ось тобі власні боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Египту.


29 І поставив одно в Бетелї, друге ж у Данї.


30 Та се довело до гріха, бо народ почав ходити до одного з тих, навіть аж у Дан.


31 І побудував він божницї на горах, і приставив жерцями яких небудь людей, що не були з синів Левіїних.


32 І постановив Еробоам сьвято на пятнайцятий день восьмого місяця, похоже на те сьвято, що справляли в Юдеї, й приносив жертви сам на жертівнику. Так само чинив в Бетелї, щоб приносити жертву бикам, що їх поробив, і понастановляв у Бетелї жерцїв для божниць, що їх построїв.


33 І принїс жертви на жертівнику, що построїв у Бетелї, в пятнайцятий день восьмого місяця, місяця, що його по своїй волї назначив, і встановив сьвято для синів Ізрайпрлевих, і підійшов ід жертівникові, щоб запалити кадило.



1-а царiв 13

1 І ось появивсь у Бетелї, по слову Господньому, чоловік Божий з Юдеї саме тодї, як Еробоам стояв коло жертівника, щоб закадити.


2 Сей промовив до жертівника слово Господнє й сказав: Жертівнику, о жертівнику! тако глаголе Господь: Оце народиться домові Давидовому син, на ймя Йосія й заколювати ме на тобі жерцїв вижин, що кадять на тобі, й палити ме на тобі чоловічі кістки!


3 І дав того ж дня знак словами: Ось вам знамено, що се сказав Господь: Сей жертівник розсядеться й попіл, що на йому, розсиплеться.


4 Як же почув царь слово Божого чоловіка, що сей промовив до жертівника в Бетелї, простяг Еробоам від жертівника руку й повелїв: Хапайте його! І всохла рука в його, що проти його простяг, і не зміг уже її повернути 'д собі.


5 Жертівник же розсївся, й попіл з жертівника розсипався, по знакові, який дав Божий чоловік із наказу Господнього.


6 І промовив царь до Божого чоловіка: Ублагай же Господа, Бога твого, й помолись за мене, щоб менї повернути знов руку 'д собі! І вблагав Божий чоловік лице Господнє, і рука царева повернулась ід йому й сталась такою, як вперед була.


7 І сказав царь чоловікові Божому: Ходи зо мною в господу та покріпись їдою, й дам тобі гостинця.


8 Та чоловік Божий відказав цареві: Хоч би ти менї давав половину твого дому, то не пійду з тобою, не їсти му нїякого наїдку та й не пити му й води в твоїй господї;


9 Бо так менї заповідано словом Господнїм: Не їж там хлїба й не пий води й не вертайся тою дорогою, що йшов єси.


10 От і пійшов він другим шляхом звідти й не вернувсь тим самим шляхом, що ним прийшов у Бетель.


11 У Бетелї ж та жив снаобі старий пророк. І прийшли сини його та й оповідали йому все, що вчинив Божий чоловік у Бетелї того дня, й слова, що він промовив цареві. Як оповідали ж вони те свойму батькові,


12 Спитав їх батько їх: Яким шляхом пійшов він звідти? І вказали йому сини його дорогу, що нею пійшов Божий чоловік, прийшовший з Юдеї.


13 Він же повелїв синам своїм: Сїдлайте менї осла! І як осїдлали йому осла, сїв він на його,


14 І поїхав слїдом за Божим чоловіком, та й знайшов його седячого під дубом. І питає в його: Чи ти Божий чоловік, що прийшов із Юдеї? Відказав: Се я.


15 І просить його: Ходи зо мною в хату та покріпись.


16 Він же відказує: Не можу з тобою вертатись і пійти до тебе; не буду їсти хлїба анї води пити в сьому місцї,


17 Бо менї сказано словом Господнїм: Не їж хлїба, й не пий там води та й не вертай тою дорогою, що нею йшов єси.


18 І каже той йому: Та ж і я пророк, такий як ти, й ангел говорив менї словом Господнїм: Заверни його у господу, щоб він попоїв хлїба й напився води. Се ж він зрадив його.


19 І вернувсь той з ним і попоїв у його в дому хлїба й напився води.


20 Ще ж вони седїли за столом, як прийшло слово Господнє до пророка, що завернув того,


21 І озвався він до Божого чоловіка, що прийшов із Юдеї: Оттак говорить Господь: За те, що ти супротивився велїнню Господньому, та й не пильнував заповідї, яку дав тобі Господь, Бог твій,


22 А вернувсь, їв хлїба й пив води в тому місцї, що про його він заповідав тобі: не їж хлїба, ба нї пий води, за те тїло твоє не ввійде в гробовище батьків твоїх.


23 Після того, як той попоїв і напився, звелїв він осїдлати осла пророкові, що його завернув був назад.


24 І вирушив той. І зустрінув його в дорозї лев та й задавив його. І лежав труп його розпростертий на дорозї, а осел стояв коло його, стояв і лев коло трупа;


25 Як же проходили люде мимо, бачили труп розпростертий на дорозї й лева, що стояв коло трупа. І прийшовши, оповідували в городї, що в йому жив старий пророк.


26 Почувши про се пророк, що завернув був його з дороги, промовив: Се Божий чоловік, що супротивився велїнню Господньому, тим і подав Господь його левові, що роздер його й задавив, по слову Господньому, що заповів йому.


27 І рече синам своїм: Осїдлайте менї осла! І зробили се.


28 І поїхав і знайшов трупа його розпростертого на дорозї, осел же й лев стояли коло його. Лев нї трупа не жер, нї осла не роздер.


29 І підняв він трупа чоловіка Божого, положив на осла та й привіз назад. І прийшов старий пророк у свій город, щоб оплакати та поховати його.


30 І положив трупа в своє гробовище та й плакав по йому: Ой братіку ж мій!


31 А поховавши його, промовив до синів своїх: Як я умру, поховайте мене в гробу, де поховано Божого чоловіка; коло його костей положите мої костї.


32 Бо грозьба, що він по повелїнню Господньому промовив проти жертівника у Бетелї та проти всїх храмів на висотах у городах Самарийських, певно справдиться.


33 Та й після сього не звернув Еробоам із своєї ледачої дороги, а приставляв кого будь із людей жерцями на висотах. Хто бажав, тому й приручив жерецтво на висотах.


34 Оце ж і вело дом Еробоамів до провини й до погибелї та затрати його з землї.



1-а царiв 14

1 Того часу занедужав Абія, син Еробоамів.


2 І каже Еробоам своїй супрузї: Ось перерядись так, щоб тебе не познавали, що ти супруга Еробоама, та ійди у Силом. Там є пророк Ахія, що пророкував менї, що буду царем над сим народом.


3 І возьми з собою десять боханцїв хлїба та книшів та кінву меду, та й йди до його. Він тобі скаже, що станеться з хлопцем.


4 І вчинила так супруга Еробоамова, рушила в Силом та й прийшла до Ахійової господи. Ахія ж та був невидющий, бо в його з великих старощів притупились очі.


5 Господь же обявив Ахії: Ось ійде супруга Еробоамова поспитати про сина свого, бо нездужає; скажеш їй те й те. Як же ввійшла вона переодягнена,


6 Почув Ахія ходу її, як увійшла вона в двері, й каже: Увіходь, супруго Еробоамова! Шкода було переодягатись тобі. Менї передано жорстку вість до тебе!


7 Ійди, скажи Еробоамові: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: За те, що я тебе зміж люду підняв угору та й зробив князем над моїм народом Ізраїлем,


8 І вирвав із рук у дому Давидового царство, - ти ж не був таким, як мій раб Давид, що пильнував заповідей моїх і з усього серця ходив слїдом за мною, чинячи тільки те, що менї до вподоби,


9 А чинив більш лихого над усїх, що були перед тобою, й поробив собі инші боги, виливані боги, щоб довести мене до гнїву, та що кинув єси мене позад себе, -


10 За те пошлю я лиху годину на дом Еробоамів, та й повикоренюю в Еробоама й те, що мочить до стїни, те що під замком і що покинуте в Ізраїлї, й вимету Еробоамів дім, як вимітають сьміттє, до чиста.


11 Хто в Еробоама помре в містї, того жерти муть пси, хто ж умре за городом, того клювати муть птицї піднебесні; се глаголе Господь.


12 Ти ж ійди собі додому. Як ступить нога твоя в город, хлопець умре;


13 І ввесь Ізраїль оплаче його й поховають його, бо він од рин із Еробоама ввійде в гробовище; в ньому бо було ще щось таке, що подобалось Господеві в Еробоамовому дому.


14 І поставить Господь над Ізраїлем такого царя, що викоренить дом Еробоамів - навіть тепер (починаєсь уже буря проти його).


15 І побє Господь Ізраїля, й стане він як тростина, що хитається в водї, й вирве Ізраїля з сієї гарної землї, що надїлив отцям їх, і розвіє їх поза ріку, за те, що вони потворили собі ідолів, приводячи Господа до гнїву;


16 І віддасть Ізраїля на поталу за гріхи Еробоама, що він самий чинив і приводив ними до гріха Ізраїля.


17 І пустилась супруга Еробоамова в дорогу й прибула в Тирсу, та саме тодї, як переступила поріг дому, хлопець умер.


18 І поховали його, й ввесь Ізраїль оплакав його, по слову Господньому, що висказав через слугу свого, пророка Ахію.


19 Що до дїл Еробоамових, як він воював і правив царством, се прописано в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.


20 А царював Еробоам двайцять і два роки. І спочив він з батьками своїми, а намість його став царем син його Набат.


21 Робоам же, син Соломонів, царював у Юдеї. Сорок і один рік було Робоамові, як став царем, а сїмнайцять год правив у Ерусалимі, городї, що Господь вибрав із усїх поколїнь Ізрайлевих, щоб пробувало там імя його. Матїр його звалась Наама, Аммонїйка.


22 Та й Юда чинив таке, що було не до вподоби Господеві, й вони доводили його до гнїву більш, нїж отцї їх своїми гріхами, якими провинились.


23 Бо й вони строїли собі на висотах стовпи камяні й божницї на всяких горбах й під всякими зеленими деревами.


24 Бували й розпустники в тій землї, й чинили вони всї гидоти тих народів, що Господь проганяв їх зперед синів Ізрайлевих.


25 В пятому роцї царювання Робоамового наступив на Ерусалим Египецький царь Сусаким,


26 І позабірав скарби з храму Господнього й скарби з царської палати. Позабірав усе; забрав і золоті щити, що поробив був Соломон.


27 Натомість повелїв царь Робоам поробити щити мідяні, й передав їх під догляд отаманам сторожі прибічної, що держали сторожу ув входї в царську палату.


28 Як ходив царь до храму Господнього, носили їх прибічники, а опісля приносили назад у палату для прибічників.


29 Инше про Робоама й про все, що він чинив, прописано в лїтописній книзї царів Юдиних.


30 По всяк же час була війна між Робоамом і Еробоамом.


31 І спочив Робоам з батьками своїми, й поховано його в Давидовому городї. Матїр його звалась Наама, Аммонїйка. І царював Абія син його намість його.



1-а царiв 15

1 У вісїмнайцятому роцї царювання Еробоамового Набатенкового почав царювати над Юдеями Абія.


2 А царював він у Ерусалимі три годи; матїр же його звалась Мааха Абессаломівна.


3 Він ходив у всїх гріхах батька свого, які той витворяв перед ним, і серце його не було віддане Господеві, Богові його, як серце предка його, Давидове.


4 Та тільки задля Давида й зробив його Господь, Бог його, сьвіточем у Ерусалимі, поставивши по йому сина його та утвердивши Ерусалим;


5 Давид бо чинив те, що було Господеві до вподоби, й нїчого не занедбовував, що він заповідав йому, поки й віку його, опріч поступку з Гетїєм Урією.


6 (Була ж війна між Робоамом і Еробоамом, поки й віку їх.)


7 Про инші дїла Абії, й про те, що він витворяв, се пропнкисано в лїтописній книзї царів Юдиних. Була ж війна між Абією й Еробоамом.


8 І прилучивсь Абія до батьків своїх, і поховано його у Давидовому городї; а син його Аса став царем намість його.


9 У двайцятому годї царювання Еробоамового над Ізраїлем почав царювати Аса над Юдеями.


10 Він же царював у Ерусалимі сорок і один рік, а матїр його звалась Ана Абессаломівна.


11 І чинив Аса те, що було Господеві до вподоби, як предок його Давид.


12 Він повиганяв розпустників із землї й повідкидав усї ідоли, що поробили предки його.


13 Навіть матїр свою Ану відставив від шани царської, за те що вона зробила ідол Астарти; й порубав Аса її боввана та й спалив його коло Кедрон-потока.


14 Лиш високостї не знївечено. Та серце Асине було віддане Господеві поки й віку його.


15 І внїс він в храм Господень срібло, золото й посуд, що присьвятив отець його, й свої власні присьвяти.


16 Та була війна між Асою й Баасою, царем Ізраїлським, поки й віку їх.


17 І двинув Бааса, царь Ізраїлський, проти Юдеї та й утвердив Раму, щоб нїхто не виходив нї входив до Аси, царя Юдейського.


18 І взяв Аса все срібло й золото, що було ще в скарбівнї в храму Господньому й скарби в царській палатї, та й оддав їх у руки слугам своїм, і послав їх царь Аса до Бенадада, сина Табримонового, сина Гезієвого, царя Сирийського, що жив у Дамаску, й повелїв сказати йому:


19 Нехай стане вмова між мною й тобою, як була між моїм отцем і твоїм отцем. Ось я посилаю тобі гостинця сріблом і золотом. Зорви злуку з Баасою, царем Ізрайлевим, щоб він одступивсь од мене.


20 І послухав Бенадад Аси та й послав військове отаманнє своє проти городів Ізраїлських, і звоював Анн і Дан і Абел-Бет-Мааху й увесь Киннерот, - всю землю Нефталїєву.


21 Як довідався про се Бааса, перестав утверджувати Раму, та й вернувсь у Тирзу.


22 Царь же Аса зібрав усю Юдею, нїкого не виймаючи, і повиносили вони з Рами каміннє й дерево, що Бааса вживав до утверджування, й повелїв царь Аса укріпити тим Гиву Беняминову та Масфу.


23 Инше про Асу й всї його хоробрі дїї, й про все, що він учинив, і про городи, що повтверджував, те прописано в лїтописній книзї царів Юдиних. Та в старощах своїх кволивсь він на ноги.


24 І спочив Аса з отцями своїми, й поховали його коло батьків його в предківському Давидовому городї.


25 Набат же Еробоаменко став царем над Ізраїлем у другому роцї царювання Асиного, царя Юдиного, а царював два роки над Ізраїлем.


26 І чинив таке, що Господеві не до вподоби, й ходив по дорозї батька свого й в гріхах його, що той псував ними Ізраїля.


27 Та Бааса Ахієнко з дому Іссахарового, підняв против його змову, й вбив його Бааса в Геббетонї Филистійському, коли Набат і всї Ізрайлитяне облягали Геббетон.


28 От і вбив його Бааса в третий рік царювання Асиного, царя Юдиного, та й зробився царем намість його.


29 Скоро ж він зробився царем, зараз вибив увесь дом Еробоамів, не зоставив нї душі з його насїння, аж покіль усе повигублював, по слову Господньому, що Господь висказав через слугу свого Ахію з Силому,


30 Задля гріхів Еробоамових, що він самий чинив і ними доводив до гріха Ізраїля, та за зневагу, якою прогнївив Господа, Бога Ізрайлевого.


31 Що до инших дїй Набатових і про все, що він творив, прописано в лїтописній книзї царів Ізраїлських.


32 Була ж війна між Асою й Баасою, царем Ізрайлевим, поки віку їх.


33 У третьому роцї Аси, царя Юдиного, став Бааса Ахієнко царем над усїм Ізраїлем і царював у Тирсї двайцять і чотири годи.


34 І чинив таке, що Господеві не до вподоби, й ходив по дорозї Еробоамовій й в гріхах його, якими той вводив у гріх Ізраїля.



1-а царiв 16

1 Та прийшло слово Господнє до Іуї Гананїєнка проти Бааси, таке:


2 За те, що я підняв тебе з пороху й зробив князем над моїм народом Ізраїлем, ти ж ходив дорогою Еробоамовою, й ввів у гріхи народ мій Ізраїля, щоб він розпалював гнїв мій гріхами своїми,


3 Я здую Баасу й послїднього з дому його, й вчиню з домом твоїм те саме, що з домом Еробоамовим Набатенковим:


4 Хто в Бааси вмре в городї, того жерти муть пси, хто ж умре у полі, того розклюють птицї піднебесні.


5 Прочі дїї Бааси й що він чинив, і війни його, те написано в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.


6 І спочив Бааса з батьками своїми й поховано його в Тирсї, а син його Іла настав царем намість його.


7 Та вже через пророка Іуя Гананїєнка було виречене слово Господнє про Баасу й дом його й про все зло, яке вчинив він перед очима Господнїми, розпалюючи гнїв його дїлами рук своїх, так що йому судилось те, що домові Еробоамовому, - за що Бааса вбив його (пророка).


8 У двайцять шестому роцї (царювання) Аси, царя Юдиного, настав Іла Баасенко царем над Ізраїлем і царював у Тирсї два роки.


9 Слуга ж його Замбрій, наставник над половиною колесниць, зложив змову проти його. І як він до пяна напивався в Тирсї в господї в Арса, голови Тирського,


10 Вломивсь туди Замбрій та й убив його в два, тцять семому роцї (панування) Аси, царя Юдиного, та й зробився царем намість його.


11 Обіймивши ж царство, й скоро засїв на його престолї, вигубив весь дом Баасин, не зоставив із його й того, що мочить до стїни, вкупі з його родичами й друзями.


12 І вигубив Замбрій увесь дом Баасин, по слову Господньому виреченому про Баасу через пророка Іуя,


13 За всї гріхи Баасині й за гріхи сина його Іли, що вони самі чинили, та якими приводили Ізраїля до гріха, розпалюючи гнїв Господень своїми ідолами.


14 Прочі дїї Ілині й все, що він творив, записано в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.


15 У двайцять семому роцї Асиному, царя Юдиного, зробився Замбрій царем і царював сїм день у Тирсї, тим часом як військо облягало Геббетон Филистійський,


16 Як довідався люд у таборі, що Замбрій зложив змову та й убив царя, то таки того ж дня в таборі увесь Ізраїль зробив царем Амбрія, що гетьманував над Ізраїлем.


17 І відступили Амбрій з усїм Ізраїлем від Геббетону, та й обложили Тирсу.


18 Побачивши ж Замбрій, що город опановано, подавсь у середню комнату царської палати, пустив царську палату на пожар, і сим робом знайшов смерть


19 За свої гріхи, що накоїв, чинячи те, що Господеві не до вподоби, ходючи дорогою Еробоамовою й в його гріхах, що він витворяв, приводючи Ізраїля до гріхів.


20 Прочі дїї Замбрієві й зрада його, що вчинив, розказані в лїтописній книзї царів Ізрайлевих.


21 Тодї роздїлився нарід Ізраїлський на двоє, одна половина народу стояла за Тамнїєм Гонатенком, щоб поставити його царем, друга ж хилилась 'д Амбрієві.


22 І взяв верх нарід, що хилився ід Амбрієві, над народом, що хиливсь до Тамнїя, сина Гонатового. оЯк погиб же Тамнїй, зробився царем Амбрій.


23 У трийцять первому роцї (панування) Аси, царя Юдиного, настав царем над Ізраїлем Амбрій, й царював дванайцять год; у Тирсї він царював шість лїт.


24 Сей купив у Семера гору Самарию за два таланти срібла та й забудував гору й назвав город, що збудував, Самария, по йменню Семеровому, пана гори.


25 І чинив Замбрій таке, що Господеві не до вподоби, й поводився гірш над усїх, що були перед ним.


26 І ходив у всьому дорогою Еробоамовою Набатенка, й в гріхах, що той доводив ними й Ізраїля до гріхів, щоб запалювати гнїв Господа, Бога Ізрайлевого, своїми ідолами.


27 Прочі дїї Амбрієві як і хоробрість його прописані в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.


28 І спочив Амбрій з батьками своїми, й поховано його в Самариї; а син його Ахаб зробився царем намість його.


29 І постав Ахаб Амбрієнко царем над Ізраїлем у трийцять восьмому роцї Асиному, царя Юдиного, й царював Ахаб Амбрієнко, над Ізраїлем в Самариї двайцять і два роки.


30 І творив Ахаб Амбрієнко таке, що було Господеві не до вподоби, гірш над усїх, що були перед ним.


31 Не досить було йому того, що ходив у гріхах Еробоама Набатенка; нї! він узяв за себе Езабелю Етбаалівну, дочку царя Сидонського, й почав служити Баалові, й поклонятись йому.


32 І построїв Баалові жертівника в Бааловому храму, що збудував у Самариї.


33 І засадив Ахаб дуброву, й завдавав учинками своїми більш досади Господеві, Богу Ізрайлевому, нїж усї царі Ізраїлські, що були перед ним.


34 За його часу Ахіїл із Бетеля збудував город Ерихон. На перворіднї свойму Абирамі положив підвалину його, а на меньшому синї свойму Сегубі поставив ворота його, по слову Господньому, що сказав через Йозую Нуненка.



1-а царiв 17

1 І сказав Ілия Тесбій, із горожан Галаадських, до Ахаба: Так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що я стою на службі в його, сього року не буде нї роси, нї дощу, хиба на моє слово.


2 І прийшло до його слово Господнє таке:


3 Ізійди звідсї й поверни на схід сонця, та й сховайсь, коло потока Хората, що навпроти Йорданї:


4 З сього потока пити меш, а крукам повелїв я обмислювати тебе їдою там.


5 І вчинив він по наказу Господньому, пійшов та й пробував на бурчацї Хоратї, що навпроти Йорданї.


6 І приносили йому круки хлїба й мясива уранцї й хлїба й мясива ввечері, а з бурчака він пив.


7 По якомуся ж часї висох потік, бо не було в землї дощу.


8 І прийшло до його слово Господнє таке:


9 Встань і йди в Сарепту Сидонську, та й пробувай там. Дав я там удові повелїннє кормити тебе.


10 І рушив та й подавсь у Сарепту. І як прийшов до воріт города, аж ось вдовиця збірає собі тріски. І озветься до неї та й просить: Дай менї трохи води в глечик напитись.


11 Як пійшла ж вона по воду, кликнув він услїд їй та й просить: Принеси менї, будьласко, й хлїба шматок.


12 Вона ж каже: Так певно, як Господь, Бог твій, живе, нема в мене нїчого печеного, тільки з пригорщ муки в глеку та трошки олїї в банцї. Оце назбіраю трохи трісок та, вернувшись додому, зготую чого собі та синові, а як ізїмо, тодї вже й помремо.


13 Ілия ж каже їй: Не журися, йди додому та й зроби, як казала єси; тільки наперід спечи менї коржика та й принеси сюди, собі ж і синові твойму зготуєш опісля:


14 Так бо глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Борошно в гладисцї не зменьшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на землю дощ.


15 І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її.


16 Муки в глецї не меншіло й олїї в банцї не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию.


17 Послї сього занедужав син удовин, що її була господа, а недуга його так була тяжка, що вже й дихати не міг.


18 І каже вона Ілиї: Що менї чинити з тобою, чоловіче Божий? Прийшов єси до мене тільки про те, щоб нагадати мої провини, щоб за те вмер син мій.


19 Він же сказав їй: Дай менї сюди синка твого. І взяв його з її лона, понїс його в горішню сьвітличку, де жив, та й положив на постелї в себе.


20 Тодї озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! чи ти ж бо заподїєш таке зло вдовицї, де я гостюю, що вмре її синок?


21 І нахилився тричі над хлопцем, й озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! дай же бо так, щоб душа сього хлопчика вернулась у його.


22 І почув Господь поклик Ілиїн, і душа хлопцева вернулась у його, так що він ожив.


23 Ілия ж узяв хлопця, понїс його з верхньої сьвітлички в господу, та й передав матері, й промовив: Дивись, син твій ожив.


24 І сказала женщина Ілиї: Тепер я знаю, що ти чоловік Божий, та що слово Господнє в устах твоїх - правда.



1-а царiв 18

1 По довгому часї прийшло слово Господнє до Ілиї, таке: Йди, покажись Ахабові, а дам дощ на землю.


2 І пійшов Ілия, щоб показатись Ахабові. Панувала ж велика голоднеча в Самариї.


3 І покликав Ахаб Абдію, начальника дворецького. Абдій ж був вельми богобоязливий.


4 І як Езабеля викореняла пророків Господнїх, то Абдій взяв сто пророків і ховав їх по півсотнї чоловіка по печерах та й обмисляв хлїбом і водою.


5 І сказав Ахаб Абдієві: Пійди по царству по всїх криничинах і по всїх байрачних бурчаках, а може знайдеш де траву, щоб рятувати конї й мули, та щоб не повиздихала вся скотина.


6 І подїлили вони між себе землю, щоб її скрізь обійти. Ахаб пійшов в один бік, а Абдій двинув у другий бік.


7 Як же Абдій ійшов дорогою, зустрів його несподївано Ілия. Впізнавши його, припав Абдій лицем до землї й промовив: Чи справдї се ти, добродїю мій, Ілиє?


8 Той відказує: Се я. Йди та скажи твойму панові: Ілия тут!


9 Він же каже: Чим провинив я тобі, що хочеш мене, раба твого, видати Ахабові, щоб убив мене?


10 Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема нї народу, нї царства, куди б не посилав мій пан, тебе шукати. Як же йому казали: нема тут його, він брав клятву з царства й люду, що тебе не зустріли.


11 А тепер ти кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тутеньки!


12 Коли ж я пійду від тебе, то дух Господень занесе тебе, хто знає, куди; а як я пійду звістити Ахабові, а він тебе не знайде, так він убє мене; раб же твій з молодощів боявся Господа.


13 Хиба мойму добродїєві не переказано, що я вчинив, як Езабель вбивала пророки Господнї, як я сто чоловіка з пророків Господнїх скривав по півсотнї чоловіка в печерах і обмисляв їх хлїбом та водою?


14 А ти тепереньки кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тут! він убє мене.


15 Ілия ж рече: Так певно, як жив Господь Саваот, що я на службі в його стою: ще сьогоднї покажусь йому.


16 І пійшов Абдій, зустрічати Ахаба, й сповістів його про се. І пійшов Ахаб зустріч Ілиєві.


17 Побачивши ж Ахаб Ілию, промовив до його: То се ти, що трівожиш Ізраїля?


18 Він же відказує: Не я трівожу Ізраїля, а ти й твоя родина, що знехтували заповідї Господнї й ходите слїдом за Баалами.


19 Тепер же посилай та поскликай до мене всього Ізраїля на Кармель-гору та й тих чотириста й пятьдесять пророків Баалових із чотирма стами пророків дубровних, що годуються зі столу Езабелиного.


20 І послав Ахаб по всього Ізраї- ля та й поскликав пророки на Кармель-гору.


21 І наближивсь Ілия до всього народу й промовив: Доки ще кульгати мете на оба боки? Коли Господь є Богом, так ходїте слїдом за ним; коли ж се Баал, так слїдом за ним ходїте. І не відказав йому люд нїчого.


22 І каже Ілия до люду: Я зіставсь один пророк Господень, а пророків Баалових чотириста й пятьдесять чоловіка.


23 Дайте ж нам два бики, і нехай виберуть вони собі одного бика, і розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але не підпалюють, я ж оправлю другого телця й положу на дрова, однак не підпалю;


24 Тодї взивайте ви ймя бога вашого, я ж призову ймя Господа, Бога мого. Которий Бог відповість поломєм, той буде Богом. І відказав увесь люд і промовив: Добре!


25 Промовив тодї Ілия до пророків Баалових: Вибірайте одного бика та й оправте як слїд, бо вас більше, й взивайте ймя бога вашого, огню ж не підкладайте.


26 І взяли вони телця, що їм дано, й оправили, й кликали ймя Баалове з ранку та й до полудня, промовляючи: Баале, почуй нас! Та не було нї голосу, нї відповідї. І скакали вони круг жертівника, що построїли.


27 Як було ж о півднї, почав Ілия насьміватись із ни">


28 І кликали вони ще голоснїйше, та робили своїм звичаєм нарізки ножиками та списиками, що аж кров текла по них.


29 Минуло й полуднє, а вони все ще біснувались, (та й біснувались) аж до тієї години, коли час було приносити вечірню жертву; однакже не було нї голосу, нї відповідї, нї послуху.


30 І сказав Ілия до всього народу: Приступіте до мене! І приступив до його ввесь люд. І поставив він знов зруйнованого жертівника Господнього,


31 І взяв Ілия дванайцять каменів по лїчбі синів Якова, що Господь сказав був йому: Ізраїль буде ймя твоє!


32 І построїв із того каміння жертівника в імя Господнє, та й обвів жертівника округи ровом завбільшки зо дві борозди зерна;


33 І уложив дрова, розтяв бика та й положив на дрова;


34 І повелїв: Наберіте чотири цебри води та й вилийте на всепаленнє й на дрова. (І зробили так.) І повелїв: Зробіте се вдруге. І зробили вдруге. Тодї повелїв: Зробіть і втретє. І зробили втретє.


35 І текла вода навкруги жертівника, так що в каналї було повно води.


36 А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив Ілия й промовив: Господи, Боже Авраамів, Ізааків і Ізрайлїв! Покажи сьогоднї, що ти один Бог ув Ізраїлї, а я слуга твій, й що я се все вчинив по твойму велїнню.


37 Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб сей люд зрозумів, що ти, Господи, справдешнїй Бог, і що ти навернеш серця їх.


38 І спав огонь Господень та й пожер всепаленнє, дрова, каміння й насипану землю, ба й воду вилизав, що була в рові.


39 Як побачив се нарід, то й припав лицем до землї, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом!


40 Ілия ж повелїв їм: Хапайте пророки Баалові! не дайте нї одному з них утекти! І похапали їх, і повїв їх Ілия до потока Кисона та й повбивав там.


41 І сказав Ілия Ахабові: Йди, їж і пий, бо чути дощовий шелест.


42 І пійшов Ахаб їсти й пити, Ілия ж вийшов на верх Кармеля, припав до землї й похилив лице своє аж між колїна свої.


43 І сказав слузї свойму: Йди, подивись проти моря. Той пійшов, подививсь та й каже: Нема нїчого. Каже ж йди знов. І ходив той сїм разів.


44 За семим же разом каже: Встає саме з моря хмарка, завбільшки на чоловічу долоню. І сказав: Їйди ж, скажи Ахабові: Запрягай та їдь, щоб не захопив тебе дощ.


45 Тимчасом потемнїло небо від хмари й вітру та й линув страшенний ливень. Ахаб же сїв та й поїхав у Езреель.


46 На Ілию ж сталася рука Господня й він, оперезавши свої чересла, біг поперед Ахабом до Езрееля.



1-а царiв 19

1 Як же Ахаб оповів Езабелї все, що вчинив Ілия, та як він повбивав усї пророки мечем,


2 Післала Езабель посли до Ілиї сказати: Нехай те й те заподїють менї боги, коли я завтра о сїй добі не зроблю з твоєю душею те, саме, що сталось із душею кожного з них.


3 Дізнавшись про се, рушив він і пійшов звідти, щоб рятувати життє своє, й прийшов у Берсабію, що в Юдеї, і лишив там слугу свого,


4 Сам же пійшов у пустиню, за день ходи звідти, прийшов та й сїв під яловецьким корчем, і просив смертї собі й промовив: Буде з мене! тепереньки прийми, Господи мою душу, бо я не лучший над батьки мої.


5 Та й лїг і заснув під яловецьким вересом. Аж ось торкнув його ангел й рече йому: Вставай, їж!


6 Позирне Ілия, аж у головах у його печений корж і кінва з водою. І попоїв і напивсь він, та й лїг ізнов спати.


7 Ангел же Господень прийшов удруге, торкнув його й рече: Вставай та попоїж, бо дорога тобі далека.


8 І встав він, попоїв і напивсь, а покріпившись їдою сією, мандрував сорок день і сорок ночей аж до Божої гори Гореба.


9 Там же ввійшов у печеру та й обночувався в нїй. Аж ось прийшло до його слово Господнє, й сказано йому: Чого ти тут, Ілиє?


10 Він відказав: Запалав я щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, жертівники твої поруйнували й пророки твої повбивали мечем; зіставсь я один, та вони настають і на мою душу.


11 І сказано йому: Виходь ізвідсї та й стань на горі перед Господом. І ось, Господь проходити ме: велика сильна буря роздираюча гори й розбиваюча скелї, перед Господом; та не в бурі Господь; після бурі трус землї, та не в землетрусї Господь;


12 По трусї земляному огонь, та не в огнї Господь; після огня тихе віяннє, (аж там Господь).


13 Почувши се Ілия, затулив лице собі плащем, і вийшов і став у ввіходу в печеру. Тодї заговорив до його голос: Чого ти тут, Ілиє?


14 Відказав він: Запалав я був щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, поруйнували жертівники твої й постинали мечем пророки твої, тільки я зостався, та вони настають і на мою душу.


15 Господь же рече до його: Йди, вернися твоєю дорогою через пустиню у Дамаск, а як прийдеш туди, помаж Азаїла в царя над Сириєю.


16 Егуя ж Намессієнка помаж в царя над Ізраїлем, а Елисея Сафатенка, з Абел-Мехоли, помаж в пророка намість себе;


17 І станеться: Хто втече від меча Азаїлового, того вбє Егуй, а хто втече від меча Егуєвого, того вбє Елисей.


18 Впрочім я зоставив між Ізрайлитянами сїм тисяч; усїх тих колїна не пригинались перед Баалом, і уста їх не цїлували його.


19 Пійшовши ж ізвідти, найшов Елисея Сафатенка, що саме орав плугом; дванайцять пар (волів) було перед ним, а сам він був при дванайцятій; а коли Ілия приступив до його, кинув на його свій плащ.


20 Сей же, покинувши воли, пійшов слїдом за Ілиєю й сказав: Дай менї перш поцїлувати панотця мого й панїматку мою, тодї пійду за тобою. Він відказав йому: Йди й вертай назад, бо що належало до мене, те я вчинив тобі.


21 І вернувши до його, узяв пару волів та й заколов їх, а плугом волів зварив мясо їх та й роздав людям, щоб їли. Тодї рушив і пійшов за Ілією й служив йому.



1-а царiв 20

1 Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, облїг Самарию й добував її.


2 І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського,


3 І повелїв сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє - воно моє, й твої молодицї й найлучші сини - мої.


4 І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю.


5 Посли прийшли однакже знов й казали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й золото твоє, й молодицї твої й синів твоїх мусиш оддати менї;


6 Тим то завтра о сїй добі пришлю до тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, позабірали як власне своє.


7 І скликав царь Ізраїлський всї громадські мужі в своїй землї та й каже їм: Бачите ясно, яке зло він задумав; він присилав до мене й зажадав моїх молодиць і дїтей, мого срібла й золота, та я не відказав йому.


8 І відповіли йому всї громадські мужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся.


9 І каже він послам Бенададовим: Скажіте мойму панові, цареві: Все, про що ти присилав первим разом до слуги твого, вчиню; сього ж не можу вчинити. І пійшли посли й віднесли йому відповідь.


10 І прислав до його Бенадад, сказати: Нехай боги заподїють менї те й те, й ще більш причинять, коли пороху Самарийського стане на те, щоб узяти по жменї всїм людям, що я їх веду.


11 Царь же Ізраїлський відповів: Скажіть йому: хто підперізується (зброєю), нехай не хвалиться так, як той, хто розперізується.


12 Почувши сю відповідь саме тодї, як попивав із князями в своїх холодних шатрах, повелїв людям своїм: Облягайте місто! І вони облягли місто.


13 І ось приступив один пророк до Ахаба, царя Ізраїлського, й рече: Тако глаголе Господь: Чи бачиш оцю велику купу? Я сьогоднї подам її тобі в руки, щоб ти зрозумів, що я Господь.


14 І спитав Ахаб: Через кого? І відказав він: Так говорить Господь: Через людей, що під земськими начальниками. І спитав далїй: Хто розпічне битву? Відказав той: Ти.


15 І перелїчив він людей під земськими війтами, й найшлось їх двістї трийцять і два. Після їх же перелїчив увесь люд, усїх Ізрайлитян, сїм тисяч.


16 І вирушили вони о півднї, тим часом як Бенадад напивавсь до пяна в холоднику з тридцятьма й двома князями, що прийшли йому на підмогу.


17 Люде земських начальників вирушили перші. І вислав Бенадад, і сказали йому: Вирушили мужі з Самариї.


18 І повелїв він: Чи вийшли вони з мирним задумом, чи з боєвим, хапайте їх живцем.


19 Скоро ж вирушили з городу люде земських начальників і військо за ним, -


20 Ударив кожен з них на свого противника. І повтїкали Сирийцї, Ізрайлитяне ж погнались за ними. А Бенадад, царь Сирийський, втїк на конї з кіннотою своєю.


21 Царь же Ізраїлський вирушив та й забрав конї й колесницї, й завдав Сирийцям великий побій.


22 І приступив пророк до царя Ізраїлського й рече йому: Держися мужно, міркуй й розваж, що тобі чинити, бо на той рік наступить знов на тебе царь Сирийський.


23 Слуги ж царя Сирийського говорили йому: Бог їх - се бог гір, тим вони взяли над нами гору; коли б ми бились із ними на поділлї, так певно б ми їх переважили;


24 От же що зроби: відправ усїх царів із їх місць, а намість їх постав гетьманів;


25 І назатягай собі стілько війська, скільки погибло в тебе, й коней й колесниць, скільки було коней й колесниць, та й битись мемо з ними на поділлї, так певно подужаємо їх. І послухав він їх ради й вчинив так.


26 На другий год зібрав Бенадад Сирийцїв та й двинув під Афек на війну проти Ізраїля.


27 Зібрались і Ізрайлитяне, й набравши живностї, вирушили їм на зустріч. І отаборились Ізрайлитяне навпроти них, як дві невеличкі козині купки, тим часом як Сирийцї вкрили землю.


28 І прийшов Божий чоловік та й промовив до царя Ізраїлського: Тако глаголе Господь: За те, що Сирийцї мовляли: Господь є Богом нагірнїм, а не Богом подолянським, подам я тобі на поталу сю величезну купу, щоб ви зрозуміли, що я Господь.


29 І таборували вони один проти одного сїм день; на сьомий же день прийшло до бою, й вклали Ізрайлитяне одного дня Сирийцїв сто тисячей чоловіка піхоти.


30 Що ж позоставалось, повтїкали в город Афеку. Там же обваливсь мур на остальнїх двайцять і сїм тисячей чоловіка. Утїк же й Бенадад у місто та й бігав із однієї сьвітлицeigh в другу.


31 І кажуть йому слуги його: Ми зачували, що царі Ізраїлські милосердні; позволь же нам одягти чересла наші в вереттє, а на голови (шиї) взяти повороззя, та й пійти перед царя Ізраїлського; може, він зоставить тебе живим.


32 От і попідперізувались вереттєм, а на голови взяли повороззя, й подались до царя Ізраїлського та й промовили: Твій слуга Бенадад звелїв тобі сказати: Зостав мене з душею! Відказує той: А він ще жив? Він мій брат.


33 Люде сї взяли те за добрий знак і чимскорше підхопили слово з уст його та й промовили: Брат твій Бенадад. Він же каже: Йдїте й приведїть його. І вийшов до його Бенадад, і він посадив його на колесницю.


34 І сказав йому той: Городи, що позабірав отець мій у твого батька, я верну, й можна тобі мати в Дамаску базарі (про торги), як мій отець мав у Самариї; й я, вчинивши вмову, відїду собі. І вчинивши з ним умову, (Ахаб) відпустив його.


35 Під той час один з пророчих мужів сказав, по наказу Господньому, свойму товаришові: Попобий мене! Той же затявсь бити його.


36 І сказав він до його: За те, що не послухав єси слова Господнього, скоро пійдеш від мене, убє тебе лев. І як пійшов той від його, наскочив на його лев, та й убив його.


37 І зустрів він другого чоловіка та й каже: Попобий же мене! І попобив його другий до рани.


38 Тодї пророк пійшов, зупинивсь на дорозї, де мусїв їхати царь, і зробив себе незнаним, повязавши повязю очі собі.


39 Коли ж царь переїздив мимо, покликнув він до царя й сказав: Раб твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла.


40 Тим часом же, як твій раб робив то се, то те, той якось ізник. - Царь же Ізраїлський каже йоодму: Так говорить і твій вирок. Ти сам присудив його собі.


41 Він зняв хутенько повязь із очей, і царь впізнав його, що він із пророків.


42 Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя за його душу й твій нарід за його нарід.


43 І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.



1-а царiв 21

1 Після сих бувальщин сталося таке: У Езреелїя Набота був виноградник ув Езреелї коло палати Ахабової, царя Самарийського.


2 От і каже Ахаб Наботові: Поступись менї твоїм виноградником, щоб обернути менї його на овощний сад. Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу за його тобі грошима.


3 Набот же відказав: Оборони мене, Господи, від того, щоб я відступив тобі наслїддє батьків моїх!


4 І вернувсь Ахаб у свою палату сумний й гнївний через відповідь, що дав йому Езреелїй Набот словами: Не можу поступитись тобі наслїддєм батьків моїх. І лїг він на постїль свою, одвернув лице й не схотїв нїчого їсти.


5 І ввійшла його супруга Езабель до його та й каже йому: Чого ти такий сумний, що й хлїба не їси?


6 Відказав їй: Оце я розмовляв із Езреелїєм Наботом та й кажу йому: Поступись менї твоїм виноградником за гроші, або, коли схочеш, дам тобі за його другий, а він каже: Не можу поступитись тобі моїм виноградником.


7 І відказала йому супруга його Езабель: Що б то за царство було в Ізраїлї, як би ти так поводився? Встань, їж і не журися; я добуду тобі виноградник Езрееля Набота.


8 І понаписувала вона ймям Ахабовим письма, позапечатувала їх його ж печатю, та й послала ті листи до громадських мужів, і старшини в його городї, що амжили з Наботом.


9 У листах же писала таке: Оголосїть піст та й посадїть Набота на первому місцї в народнїй радї,


10 А навпроти його посадїте двох нужденників, щоб вони сьвідкували проти його й казали: Ти хулив Бога й царя. А потім виведїть його та й побийте каміннєм на смерть.


11 І мужі города його, значні й старшини, що жили в його городї, вчинили, як наказала їм Езабель, як стояло написане в листах, що переслала їм.


12 З'ясували вони піст, та й посадили Набота між найпереднїйшими народу.


13 І прийшли два нужденники; посїдали навпроти його, й сьвідкували проти його ті недобрі люде й говорили: Набот проклинав Бога й царя. І вивели його поза город та й побили каміннєм на смерть.


14 А тодї сповістили Езабелю: Набота побито каміннєм, і він умер.


15 Скоро ж почула Езабель, що Набота побито каміннєм і він умер, сказала вона Ахабові: Вставай, бери в посїданнє виноградник Езреелїя Набота, що не хотїв віддати його тобі за срібло, бо Набот уже не жиє, він умер.


16 Коли почув Ахаб, що Набот убитий, то й встав він та й поїхав у виноградник Набота Езреелїя, щоб його посїсти.


17 Та прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке:


18 Збірайся, йди на встрічу Ахабові, цареві Ізраїлському, що в Самариї - він саме тепер у винограднику Набота, що пійшов узяти його в державу, -


19 І промов до його: Так говорить Господь: Се ти вбив, та ще й входиш у наслїддє? а далїй промов: Тако глаголе Господь: На тому врочищі, де пси лизали кров Наботову, лизати муть вони й твою кров.


20 І сказав Ахаб Ілиї: Таки знайшов ти мене, вороже? Він же відказав: Знайшов; ти бо неначе запродав себе, щоб чинити таке, що Господеві не до вподоби;


21 За те я накличу на тебе лихо і вимету за тобою, й викореню ув Ахаба й те, що мочить до стїни, те що під замком і що покинуте в Ізраїлї;


22 І вчиню я з твоїм домом так, як учинив із домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим, за тяжку досаду, що роздосадував єси мене й довів Ізраїля до гріхів.


23 І про Езабелю вирік Господь: пси пожруть Езабелю за муром Езреелевим:


24 Хто в Ахаба в городї вмре, того пожруть пси; хто ж на полі вмре, того птаство піднебесне пожирати ме.


25 Нїкого ще такого не бувало, як Ахаб, щоб оддававсь так, чинити противнє перед Господом, а до того підводила його жінка його Езабель.


26 Він виробляв над усяку міру гидке, ходючи слїдом за ідолами, зовсїм так, як чинили Аморії, що їх Господь вигубив зперед очей синів Ізрайлевих.


27 Почувши ж Ахаб сї слова, роздер на собі одежу, надїв волосяне веретище на тїло й постив, і спав у веретищі й ходив, звісивши голову.


28 І прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке:


29 Чи постеріг єси, як упокоривсь Ахаб передо мною? Що він впокорився передо мною, не дам лихій годинї прийти за його віку; в днї сина його нашлю горе на дом його.



1-а царiв 22

1 Проминуло три роки й не було війни між Сириєю й Ізраїлем.


2 У третьому ж роцї прибув Йосафат, царь Юдин, до царя Ізраїлського.


3 (А промовив був царь Ізраїлський до своїх слуг: Чи ви знаєте, що Рамот Галаадський до нас належить? Ми же мовчимо, замість щоб одняти його у царя Сирийського.)


4 І сказав він Йосафатові: Пійдеш зо мною на війну проти Рамоту Галаадського? І відказав Йосафат цареві Ізраїлському: Я хначу те, що й ти; мій люд як твій люд, мої конї як твої конї.


5 І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Поспитай перше, що казати ме про те Господь.


6 І зібрав царь Ізраїлський пророки, до чотирох сот чоловіка, і спитав їх: Чи йти менї проти Рамоту в Галаадї на війну, чи занехати се? Вони відказали: Йди, Господь оддасть їх на поталу цареві.


7 Йосафат же каже: Чи нема тут ще й пророка Господнього, щоб нам через його поспитати Господа?


8 Царь же Ізраїлський відказав Йосафатові: Є ще один тут такий, щоб через його можна поспитати в Господа, та я не люблю його, бо нїчого доброго менї не пророкує, а тільки лихе - се Михей Емблаєнко. Йосафат же каже: Не говори так, царю.


9 І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Ійди скоро по Михея Емблаєнка.


10 Тим часом царь Ізраїлський й Йосафат, царь Юдейський, одягнені в царські ризи, седїли на площі в воротях Самариї, кожен на престолї свойму, а всї пророки віщували перед ними:


11 (Один з них) Седекія Хенааненко зробив собі зелїзні роги та й каже: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, поки їх не вигубиш.


12 І всї пророки віщували так само й мовляли: Іди на Рамат у Галаадї, пощастить тобі, Господь подасть його на поталу цареві.


13 Посланець же, що пійшов кликати Михею, каже йому: Знай, що пророки в один голос віщують цареві добро, нехай же й твоє слово пристає до гурту, віщуй і ти добро.


14 Михея ж відказав: Так певно, як Господь живе, тільки те, що глаголати ме Господь менї, казати му.


15 Як прийшов же він до царя, питає в його царь: Михею! чи нам ійти війною на Рамот Галаадський, чи се занехати? І відказав йому той: Йди, буде вдача тобі, й Господь оддасть його в руки цареві.


16 Царь же промовив до його: Ще раз і ще раз заклинаю тебе, щоб ти менї в імя Господнє нїчого не говорив, тільки правду!


17 І сказав він: Я бачу всього Ізраїля розсипаного по горах, наче вівцї, що нема в їх пастуха. І каже Господь: Нема в їх пана; нехай байдужно вертається кожен додому.


18 І сказав царь Ізрайлїв Йосафатові: Чи не казав же я тобі, що він не віщує менї нїчого доброго, тільки лихе?


19 І каже (Михея): Вислухай же слово Господнє: Я бачив Господа седячого на престолї свойму й все військо небесне стоїть праворуч і лїворуч його;


20 І промовив Господь: Хто підманив би Ахаба, щоб двинув у поле та й полїг під Рамотом у Галаадї? І сей говорив так, а той инакше.


21 Тодї виступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його. Господь же спитав: Чим?


22 І відказав (дух): Я вийду та й зроблюсь духом ложним в устах його пророків. Господь же сказав: Ти зробиш те й підманиш його; йди й вчини так.


23 Оце ж Господь, як бачиш, вложив ув уста всїм твоїм пророкам ложнього духа; тим часом як Господь недобре про тебе виповів.


24 І приступив Седекія Хенааненко, ударив Михея по щоцї та й каже: Як то - чи ж від мене відойшов дух Господень, щоб говорити в тобі?


25 Михей же промовив: Ти взнаєш про се того дня, як бігати меш із однієї комірки в другу, щоб сховатись.


26 Царь же Ізрайлїв повелїв: Возьміте Михея й одведїте його до Амона, городського начальника, та до Йоаса царевича,


27 І з'ясїть: Так говорить царь: Посадїть його в темницю та давайте йому хлїба скупо й води скупо, покіль я щасливо вернусь.


28 І промовив Михей: Коли вернешся щасливо, так не Господь говорив через мене. І сказав: Слухай, увесь народе!


29 От і двинув царь Ізраїлський з Йосафатом, царем Юдейським, на Рамот у Галаадї.


30 І каже царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду до бою, ти ж будь у своїй царській одежі. І переодягнувся царь Ізраїлський та й виступив до бою.


31 Царь же Сирийський повелїв трийцятьом і двом отаманам своїх боєвих колесниць: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, тільки на одного царя Ізраїлського.


32 Отамани колесниць, побачивши Йосафата, подумали: Се мабуть царь Ізраїлський, й навернувши, вдарили на його, й закричав Йосафат.


33 Скоро ж отамани колесниць постерегли, що се не царь Ізраїлський, одвернули від його.


34 Один же чоловік напяв лука та й пустив навманя стрілу й пострілив царя Ізраїлського між легкими й жолудком. І повелїв він свойму візникові: Одвертай та вивозь мене з боєвого натовпу, бо мене поранено.


35 Та битва того дня щораз більш закипала, й царь стояв у колесницї проти Сирийцїв, і вечером умер; кров із рани стїкала в колесницю.


36 І загукали під захід сонця в війську: Кожен, вертайсь у свій город і в свою землю!


37 І вмер царь, і привезли його в Самарию та й поховали царя в Самариї.


38 Як обмивали ж колесницю в ставу, лизали собаки кров його, а блудницї купались у їй, по слову, що глаголав Господь.


39 Прочі дїї Ахаба, й про се, що він чинив, і про будинок із слонової костї, що збудував, і про всї городи, що він утверджував, - про се сказано в лїтописній книзї царів Ізрайлевих.


40 І спочив Ахаб із батьками своїми, а син його Охозія став намість його царем.


41 Йосафат Асенко став царем у Юдеї у четвертому роцї Ахаба, >


42 Трийцять і пять год було віку Йосафатового, як зробивсь царем, а двайцять і пять год царював у Ерусалимі. Матїр його звали Азуба Салаїлівна.


43 І ходив він усе дорогою батька свого Аси, не звертав з неї та чинив те, що Господеві до вподоби.


44 Тільки висот не поруйновано, й все ще жертував і кадив люд на висотах.


45 І держав Йосафат мир із царем Ізрайлевим.


46 Инші дїла Йосафатові, його хоробрі дїї, й як він воював, се прописано в книзї лїтописній царів Юдиних.


47 Вигубив іще з землї останки блудників, що з часів отця його Аси зіставались.


48 Не було ж тодї царя в Едомі; наказний (намісник) був за царя.


49 Йосафат побудував був і кораблї на морі, щоб ходити в Офир і привозити золото; та вони не дійшли, бо порозбивались ув Езійон-Габері.


50 Казав тодї Охозія Ахабенко Йосафатові: Нехай мої люде з твоїми людьми пливуть на кораблях. Йосафат же не схотїв.


51 І почив Йосафат з своїми отцями й поховано його коло отцїв його в Давидовому городї, предківському. А син його Йорам зробився царем намість його.

52 Охозія Ахабенко зробився царем у сїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, й царював два роки над Ізраїлем в Самариї.


53 І чинив він те, що було Господеві не до вподоби, й ходив дорогою батька свого й дорогою матері своєї й дорогою Еробоамовою Набатенковою, що доводив Ізраїля до гріхів.


54 І служив він Баалові, й вбоготворяв його, й запалював гнїв Господа, Бога Ізрайлевого, так само, як і батько його чинив.





2-а царiв 1

1 дво смертї Ахабовій відпали Моабії від Ізраїля.


2 Охозія впав був через грату в своїй верхній сьвітлицї в Самариї та занедужав; і послав він посли й повелїв їм: Ійдїте, поспитайте в Беел-Себула, Екронського бога, чи я одужаю з сієї недуги моєї?


3 Ангел же Господень сказав до Ілиї Тесбія: Ось ійди лишень зустріч послам царя Самарийського та й промов до них: Хиба в Ізраїлї та нема Бога, що ви йдете питати в Беел-Себула, Екронського бога.


4 За се ж, тако глаголе Господь: Із постелї, що лїг єси на її, ти вже не встанеш, а мусиш умерти. І пійшов Ілия (і сказав їм).


5 І вернулись посли, а він питає: Чому ви вернулись?


6 Відказують йому: Вийшов зустріч нам чоловік; та й сказав нам: Вернїтесь до царя, що вас послав і скажіть йому: Хиба в Ізраїлї та нема Бога, що ти посилаєш питати в Беел-Себула, Екронського бога? За се не встанеш ти з постелї, що лїг на її, а мусиш умерти.


7 І питає їх: Який собою той чоловік, що вийшов зустріч вам і сказав таке вам?


8 Відказали йому: Чоловік той цїлий волохатий, а чересла підперезані шкуряним поясом. І каже він: Се Ілия Тесбій.


9 І послав до його полусотника з його півсотнею. Сей прийшов до його, а він седїв на верху на горі, й промовив до його: Чоловіче Божий, царь повелїває: зійди з гори.


10 Ілия ж відказав і промовив до полусотника: Коли я чоловік Божий, так нехай зійде з неба огонь та й пожере тебе й твою полусотню. І зійшов із неба огонь і пожер його й його півсотню.


11 І послав царь другого отамана над півсотнею вкупі з його півсотнею. Той прийшов та й каже: Чоловіче Божий, так говорить царь: зійди скоренько вниз.


12 Ілия ж відказав і рече йому: Коли я чоловік Божий, нехай спаде огонь із неба й пожере тебе й твою півсотню. І спав огонь Божий з неба та й пожер його й його півсотню.


13 Тодї послав ще третього отамана над півсотнею вкупі з його півсотнею. Пійшов той, й як прийшов, упав навколїшки перед Ілиєю та й промовив, благаючи: Чоловіче Божий! не погорди душею моєю й душами сих пятьдесятьох рабів твоїх.


14 Ось бо упав огонь із неба й пожер обох перших отаманів над півсотнями; тепер же душа моя не буде погорджена перед тобою.


15 І рече ангел Господень до Ілиї: Ійди з ним, не лякайсь його. І встав і пійшов із ним до царя.


16 І сказав йому (цареві): Так глаголе Господь: За те, що ти послав посли, щоб вони поспитали в Беел-Себула, бога Екронського, - наче б в Ізраїлї не було Бога, щоб питати про слово його, ти не зійдеш із постелї, що лїг на їй, а мусиш умерти.


17 От і вмер він по слову Господньому, що проказав Ілия; а брат його Йорам став царем намість його - у другому роцї Йорама, сина Йосафатового, царя Юдейського, бо в його не було сина.


18 Проче про Охозію, що він чинив, те прописано в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.



2-а царiв 2

1 Того часу, як Господь схотїв взяти Ілию у вихрі на небо, йшов Ілия з Елисеєм із Галгалу.


2 І сказав Ілия до Елисея: Зостанься тут, бо Господь послав мене в Бетель. Та Елисей відказав: Так певно, як Господь живе, не покину тебе. От і пійшли вони в Бетель.


3 І повиходили сини (ученики) пророцькі, що були в Бетелї, до Елисея та й кажуть йому: Чи знаєш, що Господь сьогоднї вознесе пана твого над головою твоєю? Відказав він: І я се знаю; мовчіть!


4 І рече йому Ілия: Елисею, зостанься тут, бо Господь посилає мене в Ерихон. Він же відказав: Так певно, як Господь живе, й так вірно, як ти живеш, я не покину тебе. От і пійшли вони в Ерихон.


5 І повиходили сини пророків, що були в Ерихонї до Елисея, та й промовили до його: Чи знаєш, що Господь сьогоднї вознесе твого пана над головою твоєю? Відказав він: І я се знаю; мовчіть!


6 І рече Ілия до його: Зостанься ж тут, бо Господь послав мене на Йордань. Він же відказує: Так певно, як Господь живе, й як ти живеш, не покину тебе! От і пійшли вони обидва.


7 Пятьдесять же чоловіка синів пророцьких пійшли на бік та й стояли оддалеки їх, вони ж оба станули над Йорданню.


8 І взяв Ілия гуню свою, згорнув її та й ударив по водї, й розступилась вода на обидва боки, так що вони обидва перейшли по сусї.


9 Як перейшли, промовив Ілия до Елисея: Проси, що тобі вчинити, перш нїж буду взятий від тебе. Відказав Елисей: Нехай би у менї було удвоє духа, що в тобі.


10 І сказав той: Важкого просиш. Та коли бачити меш, як я буду взятий від тебе, так воно й станеться; коли ж не побачиш, то не станеться.


11 Тим часом, як вони в такій розмові йшли далїй, зявилась несподївано поломяна колесниця з поломяними кіньми. Вони їх розлучили, й понесли Ілию в бурі на небо.


12 Вбачаючи се, Елисей закричав: Батеньку мій, батеньку! ой колеснице Ізрайлева й візниче його! Та не бачив його більш. І вхопив одежу свою та й роздер надвоє.


13 І підняв Ілиїну гуню, що впала з його, й вернувсь та й став на березї Йорданї.


14 І взяв гуню Ілиїну, що з його впала, й вдарив нею по водї, та вода не розступилась. І сказав він: Де ж є Бог Ілиїн? І вдарив вдруге по водї, й вона розступилась сюди й туди, й перейшов Елисей.


15 І побачили сини пророків, що були в Ерихонї навпроти, та й промовили: Дух Ілиїн опочив на Елисеї. І пійшли зустріч йому, й вклонились перед ним до землї;


16 І промовили до його: Ось у нас тут, у твоѰзЗх рабів, пятьдесять кріпких мужів; нехай йдуть та шукають пана твого; може дух Господень занїс його та покинув на котрій горі, або на якій долинї. Він же сказав: Не посилайте.


17 Як же вони всиловувались аж надто, сказав він: То посилайте. І послали вони пятьдесять чоловіка, й шукали три днї, та не знайшли.


18 І вернулись до його, покіль він гаявсь у Ерихонї. І сказав їм: Чи я ж вам не казав, щоб не ходили?


19 І казали міські люде Елисеєві: Гарний видом сей город, як сам бачиш, добродїю, та вода непогожа, й земля не родить.


20 І промовив він: Принесїть менї нову посудину й вкиньте соли туди. Як же ж вони принесли,


21 Пійшов він до криничаного жерела, вкинув соли, й рече: Так говорить Господь: Я зробив сю воду здоровою, тепер уже не буде від неї нї смертї, нї невроджаю.


22 Так і зробилась вода погожою по сей день, по слову, що промовив Елисей.


23 Звідти ж пійшов він у Бетель. Як же він ійшов дорогою, повибігали малі дїти з городу та й сьміялись із його, покликуючи: Ходи лисий, ходи лисий!


24 Він же обернувсь і, побачивши їх, прокляв їх імям Господнїм. І вийшли дві ведмедицї з гаю та й роздерли сорок і двоє дїтей.


25 Звідти подався він на Кармель-гору, а відсї вернувсь в Самарию.



2-а царiв 3

1 Йорам Ахабенко зробивсь царем Ізрайлевим у Самариї у вісїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, та й царював дванайцять год.


2 І чинив він таке, що було Господеві не до вподоби, однакже не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпи Баалові, що поставляв отець його;


3 Та все ж держався він твердо гріхів Еробоама Набатенка, що доводив до них Ізраїля, і не покидав їх.


4 Меса ж, царь Моабіїв, мав великі стада й вистачав цареві Ізрайлевому раз-по-раз по сотнї тисяч овець і по сотнї тисяч баранів із рунами.


5 Як же вмер Ахаб, відпав царь Моабійський від царя Ізрайлевого.


6 І вирушив царь Йорам того часу з Самариї та й перегледїв усього Ізраїля;


7 А Йосафатові, цареві Юдиному, повелїв з'ясити: Царь Моабіїв одпав од мене; чи не схочеш ійти зо мною воювати Моабіїв? Той відказав: Добре! Як ти, так і я; як твій люд, так і мій; як твої конї, так і мої конї.


8 І питає він: По якій дорозї двинемо? Відказав: По дорозї через степ Едомський.


9 От і двинули царь Ізрайлїв, царь Юдейський і царь Едомський, і йшли вони обходом сїм день, і не стало води війську й скоту, що йшов за ними.


10 І промовив царь Ізрайлїв: Ой лишенько! скликав Господь сї три царі докупи, щоб їх подати Моабові на поталу.


11 Йосафат же каже: Чи нема тут якого пророка Господнього, щоб нам поспитати Господа через його? І відказав один ізміж слуг царя Ізрайлевого: Є тут Елисей Сафатенко, що (вслуговуючи) подавав Ілиї воду на руки.


12 І каже Йосафат: У сього є слово Господнє. От і пійшли до його царь Ізраїлський, та Йосафат, та царь Едомський.


13 Елисей ж сказав цареві Ізрайлевому: Що між мною й тобою? Іди до пророків отця твого та до пророків матері твоєї. Царь же Ізрайлїв каже йому: Чи вже ж Господь скликав сї три царі, щоб їх подати Моабові на поталу?


14 І рече Елисей: Так певно, як живе Господь Саваот, що в його службі стою, коли б я не вважав на Йосафата, царя Юдиного, так на тебе я б не споглянув і не позирнув.


15 Тепер же покличте менї грача на гуслах. І як той дзвонив у струни, найшла на його рука Господня.


16 І він промовив: Тако глаголе Господь: Копайте по сїй долинї рови за ровами;


17 Так бо глаголе Господь: Не бачити мете нї вітру, нї дощу, а ся долина сповниться водою, так що й ви й скотина ваша пити мете;


18 Та се ще мала річ у Господа: він подасть вам і Моабіїв на поталу,


19 І ви збурите всї утверджені городи й всї головні городи, позрубуєте всї плодющі дерева, позабиваєте всї криничні джерела, й всяке добре поле попсуєте каміннєм.


20 І ось на завтра уранцї, о тій добі, як приносять хлїбову жертву, ринула разом вода дорогою Едомською, й земля сповнилась водою.


21 Як довідалися ж Моабії, що царі наступають їх воювати, то й скликали всїх, що годились до зброї, та й уставились на гряницї.


22 Уранцї ж рано, як сонце заблисло над водою, показалась Моабіям вода червоною наче кров.


23 І гукали вони: Се кров! Певно царі вдарили один на одного та й зробили різанину проміж себе. Нуже тепер на здобич, Моабії!


24 І наближилися до Ізраїлського табору. І вирушили Ізрайлитяне та й ударили на Моабіїв так, що ті кинулись навтеки перед ними; вони ж усе вганяли за ними та й побили Моабіїв.


25 І поруйнували городи, усе ж добре поле попсували, кидаючи кожен чоловік по каменеві, й позабивали всї водяні джерела, та й повирубували все плодюще дерево, так що тільки каміннє осталось в Кир-Харешетї. А пращовики обступили та й зруйнували його.


26 І побачив царь Моабійський, що мусить полягти в бою, й взяв із собою сїмсот чоловіка взброєних мечами, щоб пробитись до царя Едомського; та не вдалось їм се.


27 І взяв він свого перворідня, що мав царювати після його, та й принїс його у всепаленнє на мурі. Се роздратувало так Ізраїля, що вони відсту>



2-а царiв 4

1 Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопцїв забрати в невольники.


2 Елисей відказав їй: Що ж маю тобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нїчого в твоєї служебки в хатинї, як олїйна посудина, а в їй трошки олїї.


3 І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусїдах твоїх, та назбірай не трохи;


4 Тодї ввійдеш, позасовуєш двері позад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік.


5 І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала.


6 Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї.


7 Як же пійшла вона й оповідала се Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.


8 Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти.


9 І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий.


10 Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там.


11 Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там;


12 І звелїв слузї свойму Гієзієві: ПольѺлич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його.


13 І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду.


14 І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий.


15 І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері.


16 І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї!


17 І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей.


18 Як же хлопчик підріс, пійшов одного дня до батька свого до женцїв:


19 І кволиться батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї.


20 І взяв той хлопя та й одвів до матері. І седїло воно до самих обід на колїнах у її, й вмерло.


21 І пійшла вона, положила його в Божого чоловіка на постелї, зачинила двері й пійшла;


22 І кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу з ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь.


23 Він же каже: Чого тобі до його? Хиба сьогоднї новомісяччє, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду.


24 Осїдлавши ослицю, звелїла слузї: Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу.


25 От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка!


26 Біжи зараз їй зустріч та поспиRomaай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд.


27 Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гієзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї.


28 І каже вона: Чи я ж прохала сина в мого добродїя? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?


29 І звелїв Гієзієві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові.


30 Мати ж хлопчикова промовила: Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею.


31 Гієзій же випередив їх, та й положив палицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й з'ясував: Хлопя не прокинулось.


32 Як же ввійшов Елисей в господу, знайшов хлопятко мертве - лежить у його на постелї.


33 І ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві;


34 Тодї нахилився над хлопятком, і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка.


35 І знявсь ізнов, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм раз, та й розкрило оченята хлопятко.


36 І кликнув тодї Гієзія й звелїв: Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, сказав він: Возьми синка твого.


37 І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї взяла синка свого й вийшла.


38 Елисей же пійшов знов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій землї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким.


39 І пійшов один у поле, щоб назбірати зела, й знайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх.


40 І налили їм їсти; та скоро вони покушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казанї, чоловіче Божий! і не змогли їсти.


41 Він же сказав: Принесїть лишень борошна сюди. І всипав муку в казан та й звелїв: Наливай людям, нехай їдять. І не було вже нїчого шкідного в кітлї.


42 Прийшов чоловік із Баал Салиси та й принїс чоловікові Божому первоплід хлїба - двайцять ячмінних боханцїв і стовченого зерна в саквах. І звелїв Елисей: Дай людям, нехай їдять.


43 Слуга ж його відказав: Що тут класти перед сотнею чоловіка? Він же каже: Дай людям, нехай їдять, так бо говорить Господь: Їсти муть, та ще й зостанеться.


44 І положив перед ними, й їли вони, ще й зісталось, по слову Господньому.



2-а царiв 5

1 Неєман, гетьман царя Сирийського, був великим чоловіком у свого пана й високо поважаний, бо через його дарував Господь побіду Сирийцям; і був він чоловік хоробрий, але прокаженний.


2 Раз у походї зайняли Сирийцї дївчинку з землї Ізраїлської в полонь, і вона служила у супруги Неєманової.


3 І сказала вона своїй панї: Ой коли б мій пан та побував у пророка, що в Самариї, той вигоїв би його з прокази.


4 І пійшов він до свого пана та й переказує йому: Так і так говорить служебка, що з землї Ізраїлської.


5 І каже царь Сириський: Ійди, та побувай у його, а я пішлю письмо до царя Ізраїлського. От і вибрався він і взяв із собою десять талантів срібла, шість тисяч секлів золота й десять перемін одежі;


6 І передав цареві Ізраїлському лист, а в йому стояло: Як прийде сей лист до тебе, так знай, послав я до тебе слугу мого Неємана, щоб ти вигоїв його з прокази.


7 Як прочитав царь Ізраїлський письмо, так роздер на собі одежу та й каже: Хиба ж я Бог, що робить і мертвими й живими, що він менї приказує, вигоїти чоловіка з його прокази? Тепер вам явно, як він шукає зачепки!


8 Скоро ж довідавсь Елисей, чоловік Божий, що царь Ізраїлський роздер одїж на собі, послав до царя й велїв сказати йому: Нащо роздер єси одїж на собі? Нехай лиш прийде до мене, так знати мете, що в Ізраїлї є пророк.


9 От і прибув Неєман із кіньми своїми й колесницею перед ворота господи Елисеїної.


10 І вислав Елисей слугу до його й звелїв сказати: Ійди та викупайся сїм раз у Йорданї, так тїло твоє знов посьвіжіє й будеш чистим.


11 Неєман розгнївавсь та й відойшов із словами: А я думав, що він до мене вийде й, приступивши, призове ймя Господа, Бога свого, й доторкнеться рукою своєю прокази та уздоровить мене.


12 Чи то ж ріки Дамаські, Абана та Фарфар не лучші, нїж води в Йорданї? Хиба ж менї не можна було б викупатись у них та й очиститись? От і одвернувся й відойшов в гнїві.


13 І приступили слуги його й промовили до його словами: Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити що важке, так хиба ж ти не зробив би? А надто, коли він тобі сказав: Викупайсь, так будеш чист.


14 І пійшов він та й викупавсь сїм раз у Йорданї, поринаючи, як звелїв чоловік Божий, й осьвіжіло тїло його, як у молодого хлопця, і він очистивсь.


15 І вернувся він із усїма супровідниками своїми до чоловіка Божого, а прибувши, приступив перед його та й каже: Знай, тепер я зрозумів, що нема Бога на всїй землї, тільки в Ізраїлї. Прийми ж гостинець віspan слуги твого.


16 Він же каже: Так певно, як живе Господь, що стою в його службі: не прийму нїчого! І хоч той намагався, щоб узяв, він затявся брати.


17 І сказав Неєман: Коли не хочеш, так нехай менї, слузї твойму, дадуть землї, скілько зможуть повезти два мули, бо твій раб із сього часу не приносити ме нї всепалення, нї иншої жертви нїяким иншим богам, тільки Господеві.


18 Та в одному тільки нехай Господь вибачить кметеві твойму: коли мій пан пійде в Риммонів храм, щоб там помолитись, і обіпреться при тому на мою руку, так що з ним і я припаду 'к землї в Риммоновому храмі, так нехай Господь вибачить у тому твойму кметеві.


19 Він же рече йому: Йди з упокоєм. І відїхав той від його, та й уїхав невелику просторонь дороги;


20 Аж ось сказав (собі) слуга Елисея, Божого чоловіка: Ощаджував мій пан сього Сирийця Неємана та й не прийняв того, що він привіз. Так певно, як живе Господь, мушу наздогнати його та й випрошу що небудь.


21 От і побіг Гієзій нагонця за Неєманом. Неєман же, постерігши, що він біжить, скочив із колесницї зустріч йому та й питає: Чи все гаразд?


22 Відказав той: Усе. Послав мене пан мій і звелїв сказати тобі: Саме прийшло до мене з Ефраїмових гір двоє молодиків із синів пророцьких; тож дай про їх талант срібла та дві переміни одежі.


23 І відказує Неєман: Зроби менї ласку й возьми два таланти! Та й упросив його й завязав два таланти срібла в два мішки й дві переміни одежі та й оддав те двом слугам своїм, і понесли вони поперед його.


24 Дійшовши ж він до узгірря, узяв (все) од них, сховав у господї й одпустив людей, і вони відійшли.


25 Як же він увійшов до свого пана, спитав Елисей: Звідки, Гієзію? Він відказав: Твій кміть не виходив нїкуди.


26 Він же рече Жг ому: Хиба дух мій не був при тому, як вернувся назустріч тобі той чоловік із своєї колесницї? Оце ж ти здобув гроші, й здобув одїж, щоб закупити оливні сади, виноградники, вівцї, воли, раби й рабинї;

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги