5 Благословен буде кошик твій і дїжа твоя.


6 Благословен будеш входючи, і благословен виходючи.


7 Допустить Господь, що вороги твої, що проти тебе встали, будуть поражені перед тобою; по одній дорозї вийдуть проти тебе, а сїма дорогами втїкати муть перед тобою.


8 Господь буде благословити твої комори і всяке дїло рук твоїх, і благословити ме тебе в землї, що дає тобі Господь, Бог твій.


9 Поставить Господь тебе сьвятим народом про себе, як клявся тобі, коли сповняти меш заповідї Господа, Бога твого, і ходити меш дорогами його;


10 І побачять всї народи землї, що тебе названо іменем Господнїм, і бояти муться тебе.


11 І дасть Господь тобі достаток плоду нїдра твого і плоду скотини твоєї і плоду поля твого, добробит у землї, що клявся Господь батькам твоїм дати тобі.


12 Господь відчинить для тебе благодатну скарбницю свою, небо, щоб дати тобі своєї пори дощ і щоб благословити всяке дїло руки твоєї; і пожичати меш многим народам, сам же не пожичати меш.


13 І вчинить Господь тебе головою, не хвостом, і будеш все йти вгору, нїколи вниз, коли будеш слухати заповідей Господа, Бога твого, що заповідаю тобі сьогоднї, щоб додержував і сповняв їх,


14 І не відхилявся від усїх слів, що заповідаю вам сьогоднї, нї праворуч, нї лїворуч, щоб ходити за иншими богами і служити їм.


15 Коли ж не слухати меш голосу Господа, Бога твого, і не старати мешся сповняти всї заповідї його і встанови, що заповідаю тобі сьогоднї, так прийдуть на тебе всї 'цї прокляття і справдяться над тобою:


16 Проклят будеш в містї, і проклят будеш на полї.


17 Проклят буде твій кошик і дїжа твоя.


18 Проклят буде плід нїдра твого і плід поля твого, плід коров твоїх і плід овець твоїх.


19 Проклят будеш при входї і проклят будеш при виходї.


20 Господь посилати ме на тебе прокляттє, смуток і закляття на все, що робиш рукою твоєю, що нї чинити меш, докіль не погибнеш і не щезнеш нагле за ледарство вчинків твоїх, за те, що покинув мене.


21 Побивати ме тебе Господь чумою, докіль ти не щезнеш із землї, куди прийшов, щоб заняти її.


22 Побивати ме тебе Господь сухотою і трясцею, і спекою і пожарами, і посухою і снїтїйом і споловілим колосом; і все те буде непокоїти тебе, поки не згинеш.


23 І стане міддю твоє небо, що над головою твоєю, і зелїзом земля, що під тобою.


24 Замість дощу сипати ме Господь на землю твою порохами та піском: з неба падати ме се на тебе, поки не згинеш.


25 Оддавати ме тебе Господь на забій перед ворогами твоїми; по оок ній дорозї виходити меш проти них, а сїма шляхами втїкати меш від них, і будуть гонити тебе по всїх царствах землї.


26 І буде твій труп поживою усякому птаству піднебесному і зьвірам земним, і нїхто не буде відганяти їх.


27 Побивати ме тебе Господь Египецькими болячками, і вередами і коростою і струпом, що не здолїєш вилїчитись від них.


28 Побивати ме тебе Господь шаленнєм і слїпотою і одеревіннєм серця;


29 І ходити меш в полудне помацьки кругом, як слїпий мацяє в темряві, і нїщо не вдасться тобі в дорозї твоїй; всякого дня будуть тілько неволити тебе і обдирати, і нїхто не рятувати ме тебе.


30 Засватаєш жінку, а лежати ме з нею инший; збудуєш домівку, та й не жити меш в нїй; насадиш виноградник, та й не покористуєшся ним.


31 Бичка твого вбють перед очима твоїми, і не їсти меш з його; осла твого заберуть перед тобою, і не вернеться тобі; дрібну скотину твою пооддають ворогам твоїм, а в тебе нїкому буде рятувати її.


32 Синів твоїх і дочок пооддають иншому народові, і бачити муть очі твої і плакати муть по них всякого дня, а в руцї в тебе сили не буде.


33 Вроджай із поля твого і всю працю твою їсти ме нарід, що не знаєш його; а з тебе будуть повсячасно тілько знущатись і мучити тебе.


34 І скрутишся ти од видовища, що побачять очі твої.


35 Побє тебе Господь лихими боляками на колїнах і по голенях, від підошви та й до тїмя твого, що не здолїєш вигоїтись.


36 Поведе тебе Господь і царя твого, що поставиш його над собою, до народу, якого не знав єси, нї ти нї батьки твої; і служити меш там иншим богам, з дерева і каменя.


37 І зробишся чудовищем, поговоркою, і посьміховиском у всїх народів, що до них приведе тебоо Господь.


38 Багацько насїння нести меш на поле, а мало збирати меш; бо пожере його сарана.


39 Понасаджуєш виноградники і пообробляєш; а вина не пити меш і не збирати меш грон: бо червяк поїсть їх.


40 Маслинне дерево буде в тебе по всїх займищах твоїх; та не помастишся олїєю: бо маслини твої поопадають.


41 Сини й дочки вродяться тобі; та вони твоїми не будуть, бо заберуть їх у полонь.


42 Усї дерева твої й плоди землї твоєї хрущ поз'їдає.


43 Приходень, що серед вас, підніметься висше і висше над тобою, а ти падати меш низше і низше.


44 Він тобі пожичати ме, ти ж не будеш йому пожичати; він буде головою, а ти будеш хвостом.


45 І спадуть на тебе всї 'цї прокляття і гонити муть за тобою і постигнуть тебе, поки не погибнеш; бо не послухав єси голосу Господа, Бога твого, і не додержав ти заповідї і встанови його, що він заповідав їх тобі.


46 І будуть сї прокляття на тобі ознакою й дивом і на твому насїнню по віки.


47 За те, що ти не служив Господеві, Богу твому, радїючи серцем у всїх достатках,


48 Служити меш ворогам твоїм, що пішле їх на тебе Господь, в голодї й холодї терплючи смагу і недостаток у всьому. І положить він зелїзне ярмо на шию тобі, поки не знївечить тебе.


49 Господь наведе на тебе нарід здалека, з кінця землї; як орел злетить на тебе народ, якого мови ти не розумієш;


50 Народ безмилосердний, такий, що не вважати ме на старих людей і над дїтворою не змилосердується;


51 Що пожирати ме плід скотини твоєї і вроджай землї твоєї, поки не знищить тебе; що не оставить тобі нї зерна, нї вина, нї олїї, а, нї плоду дрібної скотини, поки знищить тебе.


52 І пооблягає він у тебе всї брами твої, поки не зруйнує по всїй землї твоїй високі і укріплені мури, на котрих ти вповав; і пооблягає він у тебе всї оселї по всїй землї твоїй, що надїлив тобі Господь, Бог твій.


53 А ти їсти меш плід нїдра твого, тїло синів твоїх і дочок твоїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в час облоги і в тїснотї, як тїснити муть тебе вороги твої.


54 Чоловік самий рознїжений і мягкого серця між вами, дивити меться завидним оком на брата свого, і на жінку серця свого і на других дїтей, що живими оставив,


55 Щоб не подїлитись нї з ким тїлом дїтей своїх, що їх їсти ме; бо нїщо не зосталось йому під час облоги і тїсноти, як тїснити ме тебе ворог твій по всїх оселях твоїх.


56 Сама рознїжена і розпещена жінка, що з нїжностї і роскоші не важилась ступити босою ногою на землю, вона дивити меться завидним оком на чоловіка серця свого і на синів своїх і на дочок своїх


57 Задля плодового місця, що виходить з неї зпроміж ніг, і задля дїтей, що родить їх; бо вона з'їсть їх тайкома задля недостатку всього під час облоги і тїсноти, як тїснити ме тебе ворог твій по оселях твоїх.


58 Коли не будеш додержувати і сповняти всї слова закону сього, що списано в цїй книзї, щоб ти боявся сього славного і страшного іменї Господа, Бога твого,


59 Так Господь допустить на тебе і на насїннє твоє надзвичайні кари; великі і довгі муки і злі та й довгі немочі.


60 І знов наведе на тебе всї Египецькі пошестї, що їх лякаєшся; і причіпляться вони до тебе.


61 Крім того всяку недугу і всяку біду, що не прописано їх в книзї закону сього, стане наводити Господь на тебе, аж покіль не занапастить тебе.


62 І зостанетесь ви малолюдними, а ги ули ви лїчбою такі, як зорі небесні; бо ти не послухав голосу Господа Бога твого.


63 І як радїв вами Господь, коли благословив вас добром і намножував вас, так радїти ме вами, Господь, коли стане вигублювати вас і нищити вас; і відірве він вас од землї, що до неї привів тебе, щоб ти заняв її.


64 І розсїє тебе Господь проміж усїма народами від кінця до кінця землї, і служити меш там иншим богам, із дерева і з каменя, що їх ти не знав, нї батьки твої.


65 І між сими народами не мати меш впокою, і стопа твоя не знайде супокійного місця; і нашле Господь страх на серце твоє, і танути муть очі твої і душа нити ме.


66 І життє твоє хитати меться перед тобою, і лякати мешся в ночі і в день, і не будеш певний життя свого.


67 Вранцї казати меш: Коли б вже той вечір був! А ввечорі казати меш: Коли б вже той ранок прийшов - від страху в серцї твому, що буде тебе лякати, і від привиддя в очах твоїх, що бачити меш.


68 І приведе тебе Господь ізнов в Египет по тій дорозї, про яку мовляв я тобі, щоб ти більш не бачив її! І продавати муть вас там як рабів і рабинь ворогам вашим, та нїхто й не куповати ме вас.


69 Се слова завіту, що Господь заповідав Мойсейові вчинити з синами Ізраїля, в Моабській землї, окрім завіту, що вчинив з ними на Гореб горі.



Повторення Закону 29

1 І скликав Мойсей усього Ізраїля і промовив до них:


2 Самі ви вбачали все, що сотворив Господь перед очима вашими в Египецькій землї з Фараоном і з рабами його і з його землею:


3 Великі спокушення, що вбачали очі твої, сї великі знаки і чудеса.


4 Тілько Господь не дав вам серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб чути, аж до сього дня.


5 І водив я вас по степу сорок років: та одежа ваша не розлетїлась на вас, і обувє не позносилось на ногах твоїх;


6 Хлїба ви не їдали, і вина і сильного напитку не пивали, щоб зрозуміли, що я Господь, Бог ваш.


7 І як прийшли ви на се місце, так Сигон, царь Гезбонський, і Ог, царь Базанський, вийшли проти нас битись, і ми побили їх.


8 І взяли ми землю їх, та й оддали в наслїддє Рубенїям та Гадїям та поколїнню Манассіїв.


9 Додержуйте ж слова завіту сього, і сповняйте їх, щоб усе, що ви робите, удалось вам.


10 Сьогоднї стоїте ви всї перед Господом, Богом вашим: голови поколїнь ваших, ваші громадські мужі і ваші начальники, всї мужі Ізрайлеві,


11 Ваші дїти, ваші жінки, і приходень твій, що посеред табору твого, від рубача твого до твого водоноші,


12 Щоб ти приступив до завіту Господа, Бога твого, що під клятьбою установляє Господь, Бог твій, сьогоднї з тобою про те,


13 Щоб поставити тебе сьогоднї своїм народом, а він щоб був Богом твоїм, як сам обіцяв тобі і як він клявся батькам твоїм, Авраамові, Ізаакові і Яковові.


14 Не з вами одними роблю я сей завіт і сю клятьбову умову;


15 А з ними, що сьогоднї з нами ту стоять перед Господом, Богом нашим, і з тими, яких ту сьогоднї нема з нами.


16 Ви бо знаєте, як ми жили в землї Египецькій, і як ми переходили посеред народів, аж перейшли їх;


17 І ви гидкі їх речі бачили, їх божища з дерева і каменя, із срібла і золота, що їх у себе держать.


18 Остерегайтесь, щоб не було між вами чоловіка, чи жінки, чи родини, чи поколїння, що їх серце одвертається сьогоднї од Господа, Бога нашого, щоб ійти служити богам сїх нЏ бродів. Пильнуйте, щоб між вами та не було нї одного кореня, що плодить отруту і полин,


19 І такого чоловіка, що, почувши слова сієї клятьби, благословить себе в серцї свому, кажучи: Мати му впокій, хоч я жию по своїй волї; щоб не пропав, хто пє, і хто смагу терпить.


20 Господь не схоче простити йому; тодї запалає гнїв Господень і лють його на чоловіка сього, і спадуть на його всї прокляття, написані в 'цїй книзї, і Господь зітре спід небес імя його:


21 І Господь призначить його на погибіль зміж усїх поколїнь Ізрайлевих, по всїх прокляттях завіту, як написано в книзї закону сього.


22 І дальші роди, дїти ваші, що будуть після вас, і чужоземець, що прийде з далекої землї, побачивши кари сієї землї і муки, що їх завдавати ме їй Господь, казати муть,


23 Що вся земля пожарище, сїрка і сіль; земля не засїяна, де нїщо не росте і жадна билина не вдержиться, як западня Содома і Гомора, Адама і Зебоїм, що перевернув їх Господь у гнїву свому і в досадї своїй;


24 І казати муть всї народи: Про що Господь зробив так із сією землею? Чого так дуже запалав гнїв його?


25 І казати муть їм: За те, що покинули завіт Господа, Бога батьків своїх, що його вчинив з ними, як виводив їх із Египецької землї,


26 І тому, що вони пішли і служити стали богам иншим, і падали ниць перед богами, яких вони не знали, і яких він не дав їм.


27 І запалав гнїв Господень на сю землю, так що допустив на неї всї прокляття, які написано в 'сїй книзї;


28 І вирвав їх Господь із сієї землї в гнїві і в досадї і в пересердї великому, та й кинув їх у другу землю, як оце й єсть.


29 Що втаєне, те належить Господеві, Богу нашому; що ж відкрите, те наше і дїтей наших, по віки, щоб ми сповняли всї слова закону сього.



Повторення Закону 30

1 Як сповняться над тобою всї ті слова, благословеннє і прокляттє, що я поставив перед тобою, і як до серця приймеш їх між всїма народами, куди загнав тебе Господь, Бог твій,


2 Та й навернешся до Господа, Бога твого, і слухати меш голосу його, стеменно так, як заповідаю тобі сьогоднї, ти й сини твої, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю:


3 То Господь, Бог твій, поверне тебе з неволї, і змилосердиться над тобою; він знов позбирає тебе зміж усїх народів, між котрими розсїяв тебе Господь, Бог твій.


4 Коли б твої вигнанцї були і на самому кінцї неба, то і там позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідтам покличе тебе;


5 І Господь, Бог твій, приведе тебе в землю, що нею орудували батьки твої, і ти мати меш її; і стане він чинити добро тобі, і намножить тебе більш як батьків твоїх.


6 І Господь, Бог твій, обріже серце твоє і серце дїтей твоїх, щоб ти любив Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю, щоб остався при життю.


7 І оберне Господь, Бог твій, всї ті закляття проти ворогів твоїх і проти ненавидників твоїх, що гонили тебе,


8 А ти навернешся й слухати меш голосу Господнього і сповняти меш заповідї його, що заповідаю тобі сьогоднї.


9 І Господь, Бог твій, дасть тобі достаток в усякому дїлї руки твоєї, в плодї нїдра твого і в плодї скотини твоєї і в плодї поля твого, щоб тобі добре було; бо Господь буде знов радуватись тобою, даючи тобі добро, як радувався батьками твоїми,


10 Коли слухати меш голосу Господа, Бога твого, додержуючи заповідї його, і коли вернешся до Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю.


11 Бо ся заповідь, що заповідаю її тобі сьогоднї, вона не тяжка для тебе і не далека від тебе.


12 Не на небесах вона, щоб ти міг сказати: Хто про нас знїметься на небеса та звідтам достане нам її, щоб ми почули її та сповняли?


13 Та й не за морем вона, щоб сказати: Хто задля нас перепливе через море, та здобуде нам її, щоб нам почути її і сповняти?


14 Нї! Слова сї дуже близько в тебе, вони в устах твоїх і в серцї твому, щоб спевняти їх.


15 Дивись, я сьогоднї поставив перед тобою життє й добро, смерть і лихо,


16 Заповідаючи тобі сьогоднї любити Господа, Бога твого, ходити дорогами його і додержувати заповідї його і встанови його й присуди його, щоб ти жив і намножувався, і щоб Господь, Бог твій, благословив тебе на землї, що йдеш заняти її.


17 Коли ж серце твоє одвернеться і не слухати меш, і даси звести себе, щоб слухав богів инших, і служив їм,


18 То обявляю вам сьогоднї, що не втечете від погибелї; недовго жити мете на землї, куди, перейшовши через Йордань, прийдеш, щоб заняти її.


19 Кличу сьогоднї проти вас за сьвідки небеса і землю: Поставив я перед тобою життє і смерть, благословеннє і прокляттє! Вибирай же життє, щоб жити на сьвітї тобі і твому насїнню,


20 Люблючи Господа, Бога твого, слухаючи голосу його і прихиляючись до його: він бо життє твоє і довголїттє твоє; щоб тобі жити на землї, що надїлити її клявся Господь батькам твоїм Авраамові, Ізаакові і Яковові.



Повторення Закону 31

1 І пійшов Мойсей і став промовляти такі слова до всього Ізраїля.


2 І говорив до них: Тепер менї сто і двайцять лїт; не здолїю вже нї виходити нї входити; Господь рече менї: Ти не перейдеш через Йордань.


3 Но Господь, Бог твій, перейде через його перед тобою; і він сам підневолить тобі сї народи, щоб ти прогнав їх. Йозей же перейде через його перед тобою, як і заповідав Господь.


4 І чинити ме з ними так Господь, як учинив із Сигоном та з Огом, царями Аморійськими, і з землею їх, понївечивши їх.


5 І як віддасть їх вам Господь в руки, то маєте зробити з ними по всїм заповідям, що я заповідав вам.


6 Стійте кріпко й твердо, не бійтесь і не лякайтесь їх! Бо сам Господь, Бог твій, буде з тобою; не загаїться він і не покине тебе.


7 Потім покликав Мойсей Йозея і промовив до його перед очима усього Ізраїля: Стій кріпко й твердо: Ти бо вести меш сей нарід у землю, що Господь батькам їх клявся надїлити їм, і ти передаси її в наслїддє їм.


8 І сам Господь ійти ме перед тобою, сам він буде з тобою; не загаїться він і не покине тебе; не лякайсь і не трівожся!


9 І списав Мойсей закон сей та й оддав його сьвященникам, синам Левієвим, що носять скриню Господню, і всїм громадським мужам Ізрайлевим.


10 І заповідав їм Мойсей словами: Як скіньчиться сїм років, у призначений час, у сьвято кучків,


11 Як увесь Ізраїль прийде, щоб явитись перед Господом, Богом твоїм, на тому місцї, котре він вибере, будеш читати сей закон перед усїм Ізраїлем, щоб вони чули.


12 Згромадь людей, чоловіків і жінок і малолїтків і пришляка твого, що в оселях твоїх, щоб слухали та навчались боятись Господа, Бога вашого, і додержували усї слова закону сього, сповняючи його.


13 Та щоб сини їх, що нїчого не знають, слухали й навчались боятись Господа, Бога вашого, покіль жити мете на землї, що займити її переходиш Йордань.


14 Господь же рече Мойсейові: Се наближуються днї смертї твоєї; поклич Йозея, та й увійди з ним в соборний намет, щоб я дав йому веління. І пійшли туди Мойсей і Йозей та й увійшли в соборний намет.


15 І показався Господь в наметї, у хмарному стовпі; і став хмарний стовп коло входу намета.


16 І рече Господь до Мойсея: Се ти опочинеш з батьками твоїми, а люд сей стане блудувати слїдом за богами землї, до якої прийде; і він покине мене, і зломить завіт мій, що я зробив його з ними.


17 І запалає мій гнїв на них того дня, і я покину їх, і сховаю від них лице моє; і будуть вони знищені, і постигне їх усяка біда і горе. І казати муть вони того дня: Чи не того постигли мене сї горя, що нема серед мене Бога мого?


18 Я ж тодї сховаю зовсїм лице моє за всї ледарства, що вони коїли, за те, що до инших богів прихилились.


19 Оце ж спишіть собі сю пісню, та навчи її синів Ізрайлевих, і вложи її в уста їх, щоб ся пісня була менї сьвідоцтвом проти синів Ізрайлевих.


20 Бо я приведу їх в землю текучу молоком і медом, що оддати її я клявся батькам їх; і будуть вони живитись і стануть ситі і тучні; та й повернуться вони до инших богів і стануть служити їм, і зневажати мене, і зломлять завіт мій.


21 І як постигнуть його всякі злиднї і горя, так пісня ся сьвідкувати ме проти них; бо в устах насїння їх не забудеться вона. Знаю бо задуми їх, що вже й тепер в серцї їх, перш нїж я привів їх у землю, що про неї клявся.


22 І списав Мойсей сю пісню того ж дня та й навчив її синів Ізрайлевих.


23 І повелїв він Йозеєві Нуненкові словами: Будь сильний і одважний! Ти бо приведеш синів Ізраїля в землю, що я обіцяв їм поклявшись; і буду з тобою.


24 І сталось, як скіньчив Мойсей писати слова закону сього в книзї аж до самого кінця,


25 Тодї повелїв Мойсей Левитам, що носять скриню завіту Господнього, говорючи:


26 Возьміте книгу сього закону і положіте з боку у завітній скринї Господа, Бога вашого, і буде вона сьвідком проти тебе.


27 Бо знаю я добре упертість твою і твою тугу шию. Вже тепер, за життя мого з вами, ви опирались проти Господа; що ж по смертї моїй?


28 Зберіте до мене всїх старших поколїнь ваших і громадських мужів ваших, щоб промовив слова сї в уші їм і покликав у сьвідки проти них небеса і землю:


29 Знаю бо, по смерти моїй ви зовсїм зледащієте і звернете з дороги, що я заповідав її вам; і постигнуть вас у дальші часи нещастя за те, що будете чинити ледаче перед очима в Господа, прогнївляючи його дїлами рук ваших.


30 І промовив Мойсей в уші всієї громади Ізраїля слова сієї піснї, до самого кінця:



Повторення Закону 32

1 Прихилїтесь небеса, я промовляти буду; слухай і ти, земле, слова з уст моїх!


2 Нехай же, як дощ, лється наука моя, як роса промова моя, як рісні краплї на траву, як буйний дощ на билину.


3 Бо імя Господа прославляти буду: Воздайте славу Богові нашому!


4 Він скеля: дїла його звершені; всї бо дороги його справедливі. Він Бог вірний і без омани, справедливий і правдивий!


5 Та вони зледащіли; се кодло, що перевернулось і спроневірилось соромними вчинками, від котрих далекі сини його.


6 О безрозумний і безглуздий народе! Так то оддячуєш ти Господеві? Чи не він же твій батько, що сотворив тебе? Він сотворив тебе, і зготовив все для тебе.


7 Спогадай но давні давна, подумай про лїта від роду до роду; розпитай у батька твого, і він звістить тобі, в людей старих твоїх, і вони розкажуть тобі!


8 Як Всевишнїй надїляв наслїддє народам, як роздѸ Глював синів людських, тодї визначив гряницї по лїчбі синів Ізраїля.


9 Бо пай Господа нарід його; Яков удїл наслїддя його.


10 Він знайшов його в пустинї, в степу безлюдному і дикому; він охоронив його, пильнував його, і беріг його як зїницї ока свого.


11 Як орел визиває гнїздо своє, і над орлятами ширяє, крила свої простирає, бере, і несе їх на широких крилах своїх;


12 Так виводив його Господь сам, і не бувало з ним чужого бога.


13 Водив його по горах землї і кормив його плодами поля; і дав йому ссати мед по скелях і цїдити олїю по креминистих горах;


14 Кормив його маслом коровеним і молоком овечим, і туком годованих овець і баранів Базанських і козлів, і ядерним зерном пшеницї; ти пив добірне вино, кров виноградню.


15 І потовстїв праведник та й став буяти; ти став товстий, грубий, жирний! І покинув він Бога, що сотворив його, і став гордувати скельою спасення свого.


16 Дразнили його чужими богами а гидотами приводили його до гнїву.


17 Вони приносили жертву бісам а не Богу, богам, що не знали їх досї, новим, що тільки позаводено їх, яких батьки ваші не шанували.


18 А про скелю, що появила тебе на сьвіт, ти не дбав і забув про Бога, що сотворив тебе.


19 І побачив се Господь, та й відопхнув їх в гнїві над синами своїми і дочками своїми.


20 І промовив він: Заховаю лице моє від них, побачу я, як конець їх буде; вони бо кодло зовсїм зледащіле, дїти, в яких нема вірностї.


21 Вони завдали менї жалю своїм Не-Богом, розгнївили мене своїми марностями: тим то завдам і я їм жалю ненародом, народом безумним завдам їм горя.


22 Запалав бо мій гнїв і горіти ме аж до дна підземної пропастї, і пожере він землю і плоди її, і попалить основини гір


23 Згромаджу на них всї нещастя та й оберну всї стріли мої на них.


24 Як гинути муть з голоду, і як пожирати ме їх горячка і люта чума, пішлю на них ще зуби диких зьвірів, і їдь гадюк.


25 По улицях буде гострий меч губити, а в домівках страх побивати: і пареня і дївицю і немовлятко і старця.


26 Я сказав би: Розсїю їх і зроблю конець їх памятї між людьми!


27 Коли б не пиха ворогів їх, та коли б вороги їх, побачивши се, не мовляли: Не Господь зробив все се, а потужна рука наша!


28 Се народ, для якого нема ради; нема там розуму між ними.


29 Коли б то був у них розум, то зрозуміли б вони, який конець їм буде!


30 Як же би міг один чоловік гнати тисячу, а двох їх десять тисячі люда, як би Господь, їх скеля, не передав їх і не віддав їх в руки?


31 Бо не така їх скеля, як наша скеля: так судять самі вороги наші.


32 Бо виноград їх від винограду Содомського та з поля Гоморського; ягоди їх їдовиті ягоди, гіркі їх грона.


33 Вино їх се їдь гадюча і погибельна отрута змієва.


34 Хиба се не сховане в мене, не запечатане в коморах моїх?


35 Моя пімста і відплата буде того часу, як ноги їх хитати муться; день бо погибелї їх близько, а що чекає їх, те вже постигає їх.


36 Но Господь судити ме нарід свій і змилосердується над рабами своїми, як побачить, що поникла їх сила, і не стало нї невольника нї вільного.


37 І скаже він: Де ж боги їх, скеля, що на неі З вповали,


38 Де вони, що поїдали тук жертов їх заколюваних, і пили вино, жертву їх ливну? Нехай встануть і поможуть вам, нехай будуть вам охороною.


39 Подивітесь тепер, що я, се я, що стою, і нема Бога кромі мене! Я вбиваю і оживляю, я задаю рани і сцїляю; і нема нїкого, хто б спас із руки моєї!


40 Бо я підіймаю руку мою до неба і кажу вам: Я живу вічно!


41 Як вигострю блискучого меча мого і рука моя на суд підніметься, то відомщу ворогам моїм і відплачу ненавидникам моїм.


42 Стріли мої напою кровю, а меча мого нагодую тїлом - кровю побитих і бранцїв і головами князїв ворога.


43 Веселїтесь, народи, з його народом! Він бо помстить кров рабів своїх, відомстить ворогам своїм, а землї своїй, народові свому, простить.


44 І прийшов Мойсей і промовляв усї слова сієї піснї, щоб чув нарід, він і Йозей Нуненко.


45 І як скіньчив Мойсей промовляти всї ті слова до всього Ізраїля, тодї сказав ще до них:


46 Прийміть же до вашого серця всї слова, що їх сьвідкую між вами сьогоднї, щоб ви заповідали їх синам вашим, а вони вбачали і сповняли всї слова закону сього.


47 Се бо не пусте слово про вас, а життє ваше; і сим словом ви продовжите днї у землї, куди ійдете через Йордань, щоб заняти її.


48 Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами:


49 Вийди на сї гори Абарим, на гору Небо, що в землї Моабській, проти Ерихону, і подивись на Канаан землю, що я даю в державу синам Ізрайлевим;


50 І ти вмреш на горі, що вийдеш на неї, та й прилучишся до свого народу; так як Арон, брат твій, вмер на горі Гор та й прилучивсь до народу свого;


51 Се ж за те, що ви согрішили проти мене серед синів Ізрайлевих над водами Мерива-Кадес, у Зин степу за те, що не явили сьвятостї моєї серед синів Ізрайлевих. Тим же то бачити меш перед собою землю, та не прийдеш до неї, до землї тієї, що надїляю синам Ізрайлевим.



Повторення Закону 33

1 Оце ж слова, що ними Мойсей, чоловік Божий, благословив синів Ізрайлевих перед смертю своєю.


2 І промовив: Господь зійшов від Синая і явився із Сеїра; засіяв із Паран гори і прийшов із тьмами сьвятих. З його ж правицї палав вогонь закону про їх.


3 Існо, він любить племена свої; всї сьвяті його в руцї твоїй; і вони припали до ніг твоїх, кожне слухає слів твоїх.


4 Закон дав нам Мойсей, наслїддє громади Якова.


5 І він був царь Ізраїля, як збирались голови народа, всї поколїння Ізраїля.


6 Ти, Рубене, жий і не вимирай, і нехай буде потомків його велика сила!


7 А се благословеннє на Юду; і промовив: Господе, почуй голос Юди, і приведи його до народу його; будь рука його потужна для його і поможи йому проти ворогів його.


8 А Левія благословив словами: І тумим* твій і урим* твій будуть для чоловіка твого побожного, котрого ти спокушував в Массї, і заводив сварку при водах Мериви;


9 Що про батька свого і про матїр свою мовчав: Я не бачу його; і що не знав братів своїх, і нїчого не знав про синів своїх. Вони бо хоронили слово твоє і пильнували завіту твого.


10 Будуть вони навчати Якова присудів твоїх а Ізраїля закону твого; вони приносити муть кадило перед тобою і всепаленнє на жертівнику твому.


11 Благослови, Господе, достатки його, а праця рук його нехай буде люба тобі; трощи бедра тим, що встають проти його, і ненавидників його, щоб ужони більше не встали!


12 А про Бенямина промовив: Він у Господа коханець і жити ме в його безпечно! Він хоронить його по всякий день і між рамями його він відпочине.


13 А про Йосифа промовив: Благослови, Господе, землю його найбільшим даром небесним, росою, і дарами землї, що внизу;


14 І найкращими плодами року і місяцїв;


15 І найроскішнїйшими плодами правічних гір і найцїльнийшими плодами горбів вічних;


16 І всїми скарбами землї і всїми достатками її; - і ласка того, хто в терновому кущі явився, нехай зійде на голову Йосифа, на тїмя найлуччого із братів своїх!


17 Сила його буде як первака бугая, а роги його як роги в буйвола. Підобє він ними всї народи аж до кінців землї: Се тьми Ефраїмові і тисячі Манассієві.


18 А про Зебулона промовив: Радуйся, Зебулоне, в походах твоїх, а ти, Іссахаре, в шатрах твоїх!


19 Вони будуть зазивати народи на гору, і там приносити жертву справедливостї; вони бо будуть вжиткувати достатки моря і закриті в пісках скарби.


20 А про Гада промовив: Благословен той, хто дасть простір Гадові! Як левиця розлїгся, і трощить руку і голову.


21 Вибрав він собі саму перву частину землї, там бо пай законодавця для його призначений, і прийшов він поперед народу, і сповнив правду Господню і присуди його над Ізраїлем.


22 А про Дана промовив: Дан, се левчук, що стрибає із Базана.


23 А про Нафталїя промовив: Нафталїй ситий ласкою і сповнений благословеннєм Господа! Полуднє й море будуть займище його!


24 А про Ассера промовив: Ти, Ассере, благословен будь синами; будь він любий браттю свому і в олїї нехай полоще ноги свої!


25 Із зелїза і мідї будуть в тебе замки; і, поки життя твого, поти буде сила твоя.


26 Нема над Бога Ізрайлевого, що несеться на небесах тобі на поміч, і в славі своїй на облаках.


27 Твоя пристань Бог предвічний, і ти на руках його вічних; і він жене ворогів твоїх перед тобою і рече: Нищ їх!


28 Безпечно живе проживає Ізраїль, живе собі народ Якова окроме в сьвітї, в землї багатій хлїбом і вином; а небеса його благословлять його росою.


29 О, блажен єси, Ізраїлю! Де такий нарід, як ти, що спас тебе Господь, щит помочі твоєї і меч слави твоєї? Вороги твої будуть піддобрюватись тобі, а ти ступати меш по горах їх.



Повторення Закону 34

1 І зійшов Мойсей з Моабового поділля на Небо гору, на верх Пізги, що проти Ерихону. І показав йому Господь усю Гілеад землю до Дану,


2 І всю землю Нафталїя, і землю Ефраїма і Манассії, і всю землю Юди, до западнього моря;


3 І полуднє й околицю Йорданї, поділлє Ерихону, міста пальмового, до Зоару.


4 І промовив до його Господь: Се та земля, що я про неї клявся Авраамові, Ізаакові й Яковові, словами: Надїлю її твойму насїнню. Дав я тобі побачити її твоїми очима, та не прийдеш туди.


5 І вмер там Мойсей, Господень раб, у Моаб землї, по слову Господньому.


6 І він поховав його в долинї, в Моаб землї, проти Бет-Пеору; і по сей день нїхто не знає гробища його.


7 І було Мойсейові сто двайцять лїт віку, як вмер; очі його не потемнїли, і сила його не поменьшала.


8 І плакали по Мойсейові сини Ізраїля трийцять день на поділлї Моаба; і скіньчились днї плачу і смутку по Мойсейові.


9 Йозей ж Нуненко сповнився мудрим духом; бо Мойсей покладав на його руки свої; і стали слухати його сини Ізрайлеві, і сповняли все те, що заповідав Господь Мойсейові.


10 І не появивсь вже нїколи в Ізраїлї такий пророк, як Мойсей, котрого зав Господь лицем до лиця,


11 По всїх ознаках і чудесах, що велїв йому Господь сотворити в землї Египецькій над Фараоном і над рабами його і над цїлою землею його; кріпкої руки, і по всяких проявах великих і страшенних, що їх сотворив Мойсей перед очима всього Ізраїля.





Iсус Навин 1

1 Як же вмер Мойсей, раб Господень, сказав Господь Йозейові Нуненкові, слузї Мойсейовому:


2 Мойсей, мій раб, умер; оце ж рушай та й переходь із усїм народом сим через Йордань, у ту землю, що дам їм, синам Ізраїля.


3 Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, надїлю вам, як обітував Мойсейові:


4 Від степу і Ливану та й до великої ріки, ріки Евфрата, уся земля Гетїйська аж до великого моря на захід сонця буде ваше займище.


5 Нїхто не встоїть перед тобою поки й віку твого. Як був я з Мойсейом, так буду й з тобою; не відхилю від тебе руки моєї і не полишу тебе.


6 Стій твердо й мужно: мусиш бо подїлити між сей народ сю землю, що я клявсь отцям їх надїлити у наслїдню державу.


7 Стій тілько твердо і ревно думай про те, щоб чинити притьма все по закону, що заповідав тобі мій раб Мойсей; не звертай з його нї праворуч, нї лїворуч; держи в голові добрий розум, що б нї задумав.


8 Сю книгу закону повсячасно мусиш держати в устах і міркувати про неї день і ніч, щоб зважувати нею все, що в нїй визначено: тодї щаститись ме тобі у всїх задумах твоїх і будеш поступати розумно.


9 Я ж завітую тобі: Стій твердо й мужно, не лякайсь і не вдавайсь в тугу: бо Господь, Бог твій з тобою, куди б ти нї повернувсь.


10 Тодї дав Йозей начальникам народнїм такий наказ:


11 Пройдїте через табір та звелїть народові: Заготуйте живности: бо через три днї переходити меш через Йордань сю, щоб увійти й осягти землю в державу, що Господь, Бог ваш, дає вам в наслїддє.


12 До Рубенїїв же, Гадїїв та до пів поколїня роду Манассієвого промовив Йозей так:


13 Спогадайте слово, що вам заповідав раб Господень Мойсей: Господь, Бог ваш, провів вас на певне місце і надїлив вам сю землю.


14 Ваші жени, ваша малеча й ваша скотина зіставати муться в землї, що Мойсей вам дав по тім боцї Йорданї; та ви, ввесь боєвий люд, ідїть перед браттю вашим збройно, та й помагайте їм,


15 Аж покіль і ваше браттє приведе Господь на певне займище, так само як оце вас, і покіль вони також осягнуть землю, що надїлить їм Господь, Бог ваш. Тодї вернетесь у вашу наслїдню землю та й возьмете її в державу: бо Мойсей, Господень раб, указав її вам по тім боцї Йорданї на схід сонця.


16 І відказали вони Йозейові так: Все, що звелїв єси нам, чинити мем, і куди нї посилати меш нас, ходити мем.


17 Так як слухали Мойсея у всьому, так слухати мемо й тебе, аби тільки Господь, Бог твій, бував з тобою, як він бував із Мойсейом.


18 Хто б нї ставив опір проти повелїння твого, і не послухав наказу твого у всьому, що повелївати меш йому, тому смерть: тільки стій твердо й мужно!



Iсус Навин 2

1 Йозуа же Нуненко послав із Ситтима два чоловіки на розглядини потай миру та й наказав: Ідїть огледїте країну до Ерихона. І пійшли вони тай зайшли в хату до блудницї, на імя Рагаба, та й полягали там спати.


2 І донесено цареві Ерихонському: Прийшли сьогоднї в ночі якісь люде з Ізрайлитян на розглядини в землю.


3 І послав цар Ерихонський до Рагаби з наказом: Видай людей, що прийшли до тебе тай увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли розгледїти всю країну.


4 Молодиця ж узяла обох чоловіків і сховала їх, та й каже тодї: Се так, приходило до мене двох, та я не знала, звідкі вони;


5 А як засовувано ввечорі потемки двері, так вони й пійшли собі. Куди сї люде пійшли, не знаю; однакже наздоганяйте їх швидко, так певно наздоженете!


6 Вона ж одвела їх на крівлю хати, та й сховала в снопах льону, що складено було в неї на горищі.


7 Люде ж ті вганяли за ними по дорозї до Йорданї, до броду, а міські ворота замкнено, скоро повиходили люде, що за ними гнались.


8 Перше ж нїж повкладались ті спати, прийшла вона до них на горище,


9 Та й каже їм: Я добре знаю, що Господь надїлив сю землю вам, бо на нас напав страх перед вами і всї осадники сієї землї помлїли перед вами;


10 Бо ми чували про те, як Господь висушив воду в Червоному морі перед вами, як ійшли ви з Египту, і що ви вчинили обом царям Аморійським, що були по тім боцї Йорданї, Сигонові та Огові, що ви їх вигубили;


11 Як же ми про те перечули, так серця повдавались у тугу і в кожного зомлїло серце перед вами; бо Господь, Бог ваш, се Бог на небі вгорі і на землї внизу.


12 Тим же то забожітесь менї Господом, що за мою добрість до вас і ви покажете добрість домові отця мого тай дайте менї вірний знак,


13 Що ви батька мого й матїр мою, братів моїх і сестер моїх, тай усе домовництво їх зоставите живими, і нас обороните від смертї.


14 І відказали їй чоловіки: Наші душі позакладус імо за ваші душі, коли не зрадите нас у нашій справі; і як оддасть нам Господь сю землю, ми до тебе обернемось із добрістю й щиростю


15 Тодї вона поспускала їх вікном по мотузові додолу: бо хата її була при міському мурі, і жила вона коло муру.


16 І мовляла вона їм: Берітесь у гори, ато погоня наткнеться на вас; загайтесь там ховаючись три днї, покіль погоня вернеться, а там уже пійдете своєю дорогою.


17 І відказали їй чоловіки: Ми ж додержимо божби, що примусила нас побожитись.


18 Як же увійдемо в'цю землю, мусиш тодї привязати червону мотузку тут до вікна, що спустила нас додолу, та поприводь у хату до себе твого батька, і твою матїр і твої брати і всю родину вашу.


19 Хто тодї вийде за твої ворота на улицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усї ж ті, що будуть із тобою тут, за них ми одвічати мем, коли б хто приторкнувсь до них.


20 Коли ж ти зрадиш нас у 'цїй нашій справі, ми будемо свобідні від сієї нашої божби, що мусїли побожитись тобі.


21 Вона ж їм каже: Нехай станеться по вашому слову. Тут відпустила їх, і пійшли вони своєю дорогою, а вона привязала до вікна червону мотузку.


22 І побрались вони в гори та й гаялись там три днї, покіль погоня вернулась. Погоня ж шукала їх скрізь по дорозї, та не знайшла.


23 Вернулись потім два чоловіки і спустились із гір, а перейшовши Йордань, прийшли до Йозея Нуненка, і оповіли йому про все, що спіткало їх.


24 І промовив Йозей: Подав нам Господь в руки всю землю: бо й усї осадники тієї країни помлїли перед нами.



Iсус Навин 3

1 І встав Йозуа рано вранцї, і рушили вони дальше з Ситтима та й прийшли до Йорданї, він з усїма синами Ізраїля, й обночувались там перш нїж пеѵѵрейшли.


2 Як же вплило три днї, проходжала старшина громадська по таборі,


3 І повелїла народові кажучи: Як побачите скриню завіту Господа, Бога вашого, що несуть її левити і сьвященники, так маєте рушати з вашого становища та й іти мете за нею.


4 Та тільки держіть просторонь між вами і нею до двох тисяч локот; не наближуйтесь до неї, та й знати мете сим робом, по якій дорозї простувати: по 'цїй бо дорозї ви досї не ходили.


5 Рече тодї Йозей народові: Дбайте про те, щоб очиститись, бо завтра чинити ме Господь чудеса між вами.


6 До сьвященників же промовив Йозей так: Возьміте скриню завіту, та й простуйте поперед людьми. І взяли вони скриню завіту та й простували поперед людьми.


7 Господь же рече Йозейові: Сьогоднї почну звеличувати тебе в очу всього Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що яким був я до Мойсея, такий я й з тобою.


8 Оце ж повели сьвященникам, що несуть скриню сьвідчення, так: Зойшовши з берега Йорданської води, зупинїтесь ув Йорданї.


9 І промовив Йозей синам Ізрайлевим: Приступіте і вислухайте словеса Господа, Бога вашого.


10 І сказав Йозей: Ось по чім знати мете, що серед вас присутен Бог живий і що він проганяти ме з перед вас Кананіїв, Гетіїв, Гевіїв, Ферезіїв, Аморіїв і Евузіїв:


11 Оце ввійде перед вами в Йордань скриня закону Господа, Бога всієї землї;


12 Виберіть же дванайцять чоловіка із родів Ізрайлевих, по одному з кожного поколїння.


13 І скоро зупиняться в Йорданській водї сьвященники, що несуть ковчега Господа всієї землї, вода Йорданська перестане текти і стояти ме наче стїна.


14 Як же народ рушив з своїх наметів, щоб ійтЈои через Йордань, і сьвященники понесли скриню завіту поперед люду,


15 То, як тільки несучі ковчега, увійшли в Йордань, і ноги сьвященників, що несли скриню завіту, замочились в водї, - Йордань же виступає під жнива всюди з берегів своїх,


16 Зупинилась тодї вода, що текла згори, і стояла як мур аж до міста Адаму, та аж до Сартана; та ж вода, що ішла у низ до степового моря, до Соленого моря, стекла зовсїм:


17 І народ переходив навпроти Ерихона; сьвященники ж, що несли скриню закону Господнього, стояли зупинившись на суші посеред Йорданї, тим часом, як усї сини Ізрайлеві переходили по сухому дну, покіль увесь народ перейшов через Йордань.



Iсус Навин 4

1 Як же перейшли всї люде через Йордань, сказав Господь Йозейові:


2 Возьми із народу дванайцять чоловіка, по чоловікові з кожного поколїння,


3 І повелїть їм: Возьміте звідтіля, з посеред Йорданї, з того місця, де стояли ноги сьвященників, дванайцять каменів, та й понесїть їх із собою тай покладїте на ночлізї, де обляжетесь про сю ніч.


4 І покликав Йозуа дванайцять чоловіка, що призначив із синів Ізраїля, по чоловікові з кожного поколїння,


5 І повелїв їм Йозей: Ідїть перед ковчега Господа, Бога вашого, на серед Йорданї, та возьми кожен з вас по каменню на плечі, по лїчбі поколїнь синів Ізрайлевих,


6 Щоб були вони у вас повсячасним зваменнєм; як питати муть вас колись ваші сини: Про що се каміннє в вас?


7 Ви відказувати мете їм: Се про те, що вода Йорданьська перестала текти перед скринею закону Господнього, як вона переходила через Йордань. Вода Йорданьська перестала текти; так і мусить се каміннє бути синам Ізрайлевим памятником на всї вічні часи.


8 І вчинили сини Ізраїля так, як повелїв їм Йозей, і взяли дванайцять каменів зпосеред Йорданї, як Господь велїв Йозейові, по лїчбі поколїнь Ізрайлевих, і перенесли їх із собою на те місце, де обночувались, та й поскладали їх там.


9 А Йозуа поставив посеред Йорданї дванайцять каменів на тому місцї, де стояли ноги сьвященників, що несли скриню сьвідчення, і стоять вони там по сей день.


10 Сьвященники же, ті, що несли ковчега, стояли посеред Йорданї, покіль закінчилось усе, що заповідав Господь Йозейові промовити до людей, згідно з усїм, що заповідав Мойсей Йозейові, і покіль нарід сквапно переходив.


11 Як же попереходили всї люде, перейшов і ковчег Господень і сьвященники поперід народу.


12 А Рубенїї, Гадїї і пів поколїння Манассієвого перейшли збройно передом синів Ізрайлевих, як заповідав їм Мойсей.


13 Силою до сорока тисяч збройного люду двинули вони перед Господом на війну в Ерихонські степи.


14 Того дня звеличив Господь Йозея в очу всього Ізраїля, і вони держали його тепер високо, так як Мойсея, поки було віку його.


15 І сказав Господь Йозейові:


16 Повели сьвященникам, що несуть скриню сьвідчення, щоб вийшли з Йорданї.


17 І повелїв Йозей сьвященникам кажучи: Вийдїть із Йорданї!


18 І як повиходили з Йорданї сьвященники, що несли ковчега Господнього, і скоро стали їх ноги на суші, вернулась вода Йорданська на прежнє місце, та й зайняла всюди береги, як перше.


19 Нарід же повиходив із Йорданї десятого дня первого місяця, та й отаборивсь у Галгалї на східній сторонї від Ерихону.


20 Ті ж дванайцять каменнів, що взяли вони з Йорданї, поставив Йозей в Галгалї,


21 І сказав до синів Ізраїля так: Коли ваші сини питати муть колись у батьків своїх: Що се за каміннє?


22 То скажете синам вашим: Ізраїль перейшов тут через Йордань сухоніж,


23 Бо Господь, Бог ваш, висушив Йорданську воду перед вами, аж покіль ви перейшли, так само, як зробив Господь, Бог ваш, із Червоним морем, що висушив перед нами, аж покіль ми перейшли,


24 Щоб усї народи на землї знали, що рука Господня потужна, щоб ви боялись Господа, Бога вашого, поки вашого віку.



Iсус Навин 5

1 Як же всї царі Аморійські по тім боцї Йорданї на заходї, і всї царі Канаанські, що жили понад морем, почули, що Господь висушив Йорданську воду перед синами Ізрайлевими, докіль вони перейшли, так удались вони в тугу і не стало в них духа проти синів Ізрайлевих.


2 Того часу повелїв Господь Йозейові: Пороби собі камяні ножі, та й почни обрізувати синів Ізрайлевих!


3 І поробив собі Ісус камяні ножі та й пообрізував синів Ізраїля на підгіррі Відрізків.


4 І ось про що Йозуа пообрізував: Усї люде, що вийшли з Египту, скілько було їх мужого полу, увесь військовий люд, повмірали в дорозї на пустинї після того, як вийшли з Египту.


5 Всї ж ті, що вийшли, були обрізані; усїх же, которі породились у пустинї в дорозї з того часу, як вийшли вони з Египту, не обрізувано;


6 Бо сорок років Ізрайлитяне блукали в пустинї, покіль усї мужі спосібні до війни, що вийшли з Египту, вимерли, тому що не слухали вони слів Господнїх; а Господь клявсь їм, що не побачать землї, котору з клятьбою обіцяв батькам їх, надїлити їм землю текучу молоком та медом;


7 Та на їх місце поставив сини їх; сих Йозей й пообрізував; бо вони були не обрізувані, тим що в дорозї їх не обрізувано.


8 Як же пообрізувано всїх до одного, пробували вони на свойму місцї в таборі, аж покіль повигоювались.


9 І сказав Господь Йозейові: Сьогоднї зняв я з вас сором Египецький. Тим і проложено прізвище тому місцю Галгал (сьміховище) по сей день.


10 І оставали сини Ізрайлеві в Галгалї, тай сьвяткували паску на чотирнайцятий день місяця ввечорі там на степах Ерихонських.


11 І їли вони на другий день паски неквашений хлїб та пражене зерно із уроджаю тієї землї того ж самого дня.


12 На другий же день перестала падати манна, як вони стали їсти хлїб з уроджаю тамешної землї; і не було більш манни у синів Ізрайлевих. Оце ж харчувались вони вже в тім роцї з уроджаю Канаан землї.


13 Як стояв же Йозуа під Ерихоном, зняв він раз очі та й бачить, що стоїть навпроти його чоловік із голим мечем у руцї. І приступив до нього Ісус та й питає: Чи ти наш, чи з ворогів наших?


14 А той відказав: Нї, я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди. І впав Йозуа на лице своє та й поклонивсь йому; тодї питає в його: Пане, що ж повелиш ти слузї свойму?


15 Рече тодї гетьман війська Господнього до Йозея: Іззуй обуву твою з ніг твоїх, бо місце, де стоїш, сьвяте. І вчинив так Йозуа.



Iсус Навин 6

1 У Ерихонї ворота були зачинені, а зачинивсь він зі страху перед синами Ізраїля, так що нїкому не можна було виходити й увіходити.


2 І сказав Господь Йозейові: Подам тепер тобі на поталу Ерихон вкупі з його царем і військовими мужами.


3 Будете обходити місто навкруги всї спосібні до війни по одному разу, а чинити меш так шість день рядом;


4 І сїм сьвященників нехай носять сїм труб із баранячого рога перед кивотом; на семий же день обійдете місто сїм раз, а сьвященники трубити муть у труби.


5 Як же затрублять ювілейні труби, то ввесь люд, скоро почує трубний голос, нехай загукає боєвим гуком; тодї мури міста впадуть руїною, і народ увійде в город, кожний звідти, де стояв.


6 І покликав Йозей Нуненко сьвященників, і озвавсь до них: Будете обносити скриню закону, а сїм сьвященників нехай несуть сїм труб із баранячого рога перед ковчегом Господнїм.


7 Тодї повелїв людові: Ідїте й обходьте город навкруги, збройні ж пійдуть поперед ковчега Господнього.


8 Як же дав Ісус людові такий наказ, виступило тодї перед Господом сїм сьвященників, що несли сїм труб з баранячого рога, і пійшли та затрубили в труби; скриня завіту Господнього поступала за ними.


9 А збройні ійшли поперед сьвященниками, що трубили в труби, велика ж громада йшла поза ковчегом, тим часом як передні трубили в труби.


10 І повелїв Йозей людові: Гледїть же, не гукайте, не чинїть крику, ба й одного слова не промовляйте, аж покіль я звелю вам: Гукайте! тодї й гукати мете.


11 І обнїс він один раз Господню скриню навкруги міста; тодї вернулись у табір та й обляглись у таборі.


12 Йозей же устав рано вранцї, і сьвященники взяли скриню закону Господнього,


13 А сїм з них, що несли сїм труб ювілейних поперед ковчегом Господнїм, трубили неперестаючи в труби, а збройний люд ійшов поперед ними, велика ж купа йшла позад ковчега Господнього, тим часом як ті трубили безперестанно в труби.


14 Сим робом обійшли вони й на другий день город, та й вернулись до табору. Так чинили шість день за рядом.


15 На семий же день повставали рано, як зачервонїла рання зоря, та й обійшли город звичайним робом сїм раз навкруги; тілько того дня обійшлЀои місто навкруги сїм раз.


16 За семим же разом затрубили сьвященники в труби, а Йозуя сказав людові: Здиймайте гук, бо Господь піддав вам місто.


17 Місто же се з усїм, що в йому є, мусить бути проклятим перед Господом; тільки блудниця Рагаба з усїма, що з нею у хатї, зістанеться жива; вона бо переховала посланцїв, що ми їх посилали.


18 Ви ж гледїть, остерегайтесь, щоб хто не взяв собі що небудь із проклятого посьвяту. Сим би ви підвели під прокляттє й самий табір Ізрайлїв і довели його до погибелї.


19 Нї, нї! усе срібло й золото і все мідяне й залїзне знаряддє нехай присьвятиться Господеві і ввійде в його скарбівню.


20 Тодї загукали люде і затрубили сьвященники в труби. Як же люд почув, що трублять, тодї загукали всї страшенним криком, і мури міста впали руїною; нарід же ринув у город, кожен звідти, де стояв; сим робом і опановано місто.


21 І простерли мечем прокляття на все, що було в городї, на чоловіка й жінку, на молодого й старого, на вола й овеча й осла.


22 Обом же тим, що ходили на розглядини, повелїв Йозей: Ідїте в хату тої блудницї та приведїте звідти сюди молодицю з усією ріднею її, як заприсягли ви їй!


23 І пійшли молодики, що ходили на розглядини, та й привели Рагабу з її батьком і матїрю, з її братами й иншими домовниками; і всю рідню її вивели та й остановили за табором Ізраїльським.


24 Місто же і все, що було в ньому, пустили пожаром, тільки срібло та золото та мідяний і залїзний посуд віддали в скарбівню Господнього дому.


25 А блудницю Рагабу і батьківську родину її і всїх що були в неї, зоставив Йозуа живими і пробуває вона в потомках своїх у Ізраїлї по сей день; бо переховала посланьців, що послав був Ісус на розглядини в Ерихон.


26 Того часу вимовив Йозей такий проклін: Будь проклят перед Господом чоловік той, що зважився б сей город Ерихон відбудувати! Роскопуючи грунт на основини його, перворідня сховає, а на послїдньому з дїтей нехай построїть ворота його.


27 Господь же був з Йозейом і слава його носилась по всїй країнї.



Iсус Навин 7

1 Та сини Ізрайлеві прогрішились велико, бо взяли з заклятого: Ахан син Хармія, сина Сабдїєвого, сина Зариного, поколїння Юдиного, взяв із заклятого, і запалав гнїв Господень проти синів Ізраїля.


2 Саме тодї послав Йозей людей у Гай поблизу Бет-Авена, на схід сонця від Бетеля, та й наказав їм: Ідїте в ту країну на розглядини. І пійшли люде на розглядини, та й розгледїли Гай.


3 Вернулись тодї до Йозея та й оповідають йому: Не треба йти туди всїм народом, а нехай би пішло чоловіка зо дві чи зо три тисячі та й підневолять той Гай. Шкода тобі ввесь люд наш трудити, бо їх там омаль.


4 От і пійшло туди людей тисяч ізо три чоловіка, та вони повтїкали з бою перед Гаянами.


5 І побили з них Гаяне з трийцять і шість чоловіка, вганяли за ними зперед городських ворот аж до Себариму, і били втїкаючих з узгіря; тодї потаяло у народу серце і взялось водою.


6 Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнїм, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлї, і посипали собі землею голови.


7 І рече Ісус: Ой Господи Боже: чи на те ж перевів єси людей сих через Йордань, щоб нас подати Аморіям на поталу? Ой коли б ми були наважились осїстись по тім боцї Йорданї!


8 Тільки ж бо я благаю тебе, Господи, навчи, що маю казати після того, як Ізрайлитяне мусїли втїкати перед своїми ворогами?


9 Як почують про се Канаанїї та й усї осадники землї сієї, так обсядуть нас навкруги, та й викоренять імя наше з землї. Що ж ти вчиниш тодї про твоє велике імя?


10 Господь же відказав Йозейові: Устань! Про що се лежиш на твойму лицї?


11 Ізраїль провинив; переступив мій заповіт, що я заповідав їм, та й присвоїли собі щось із проклятого. Сим робом учинили вони злодїйство, а й надто ще вкрадене сховали між своїм посудом.


12 От через що не здолїли сини Ізрайлеві встояти перед своїми ворогами, а мусїли перед своїми ворогами навтеки втїкати: бо й сами під прокляттє підпали. Тим же то не буду я з вами довше аж поти, покіль проклятих не вигубите зміж себе.


13 До дїла! осьвяти люд і повели: Дбайте про те, щоб на завтра були чисті: бо так сказав Господь, Бог Ізрайлїв: Прокляте у тебе Ізраїлю! Тим не здолїєш встояти перед ворогами твоїми, докіль не звернеш від себе те, що передане проклонові.


14 Про се ж то завтра рано вранцї нехай приходять сюди поколїння за поколїннєм, і те поколїннє, которе зазначить Господь через жереб, те нехай приступає по племенам, а котре племя вкаже Господь, те нехай приступає родинами; котору ж родину зазначить Господь, та нехай приступає по одинцю, чоловік за чоловіком.


15 Того ж, котрий піймається на заклятій річі, нехай спалять живцем з усїм його майном: бо переступив заповіт Господень і вчинив погань в Ізраїлї.


16 Оце ж назавтра вранцї повелїв Йозуа приступати поколїннє за поколїннєм, і показалось поколїннє Юдине.


17 Тодї звелїв приступати племенам Юдиним, і зазначено племя Зарине. Тодї звелїв приступати родинї Зариній, і зазначено родину Сабдїєву.


18 Тодї вже звелїв приступати родинї чоловік за чоловіком, та й зазначено Ахана, сина Хармієвого, сина Сабдїєвого, сина Зариного, із поколїння Юдиного.


19 І сказав тодї Йозей Аханові: Сину мій, ушануй Господа, Бога Ізрайлевого, та й признайся, і скажи менї, що вчинив єси; не втаюй передо мною нїчого!


20 І відказав Ахан Йозейові і каже: Справдї я провинив проти Господа, Бога Ізрайлевого, те й те вчинив:


21 Побачив я між лупом гарне убраннє Синеарське та дві сотнї секлів срібла та золотий язик вагою в пятьдесять секлів. Полакомивсь на се, узяв тайкома, і воно в мене закопане в землї в мойму наметї, а срібло під ним насподї.


22 Послав тодї Ісус посланцї, і побігли вони до намету, аж воно так: сховано в наметї в його, а срібло насподї.


23 І взяли вони все те з намету та й принесли до Ісуса і до всїх Ізрайлитян, та й положили перед Господом.


24 Йозей же узяв Ахана Зариненка, срібло, убраннє і золотий прут, і синів його, й дочки, воли його, осли й вівцї і намет його, і все майно його, і попровадили їх і все на Ахор-долину.


25 І промовив тодї Йозуа: Про що довів єси нас до недолї? Тепер подасть тебе в недолю Господь. І побили його каміннєм усї Ізрайлитяне, та й попалили побитих, і наметали на них каміннє.


26 І насипано над ним високу могилу камяну, що стоїть там й по сей день. Господь же обернувся від завзятого гнїва свого. Тим прозивається те врочище Ахор-долина й по сей день.



Iсус Навин 8

1 І рече Господь Йозейові: Не лякайсь і не вдавайсь у тугу. Бери ввесь люд спосібний до війни з собою, та й іди проти Гаю. Подам тобі на поталу царя Гайського, нарід його, город його й землю його.


2 І зроби з Гаєм і з царем його, як учинив єси з Ерихоном і з царем його; однакже, скільки знайдете лупу там і скотини, заберете собі. Заляжете ж засадом на місто його ззаду.


3 І встав Ісус з усїм збройним людом, щоб ійти проти Гая. Ісус вибрав трийцять тисяч хоробрих людей, та й вислав їх уночі.


4 І наказав їм: Слухайте! Мусите залягти на місто, і то позад міста, з заходу сонця, та не надто далеко від города і бувайте всї напоготові.


5 Я ж і всї люде, що зо мною, рушимо проти міста, і як вийдуть вони проти нас уперше, щоб на нас бити, ми будемо втїкати перед ними,


6 І гнати муть нас поти, покіль відріжемо їх від міста; бо міркувати муть: Біжать утеком од нас, як і вперед.


7 А як ми будемо втїкати, то ви встанете тодї з залягу та й опануєте город: Господь, Бог ваш, подасть вам його в руки.


8 Як же город опануєте, тодї запалите його огнем. По слову Господньому чинити мете. Гледїть, се я вам приказав!


9 Оце ж вислав їх Йозей, і залягли вони в засїдку, вибравши місце між Бетельом і Гаєм, на захід сонця від Гаю. А Ісус ночував ту ніч між збройним людом.


10 Назавтра вранцї перегледїв Йозей військовий люд, і тодї рушив із старшиною Ізрайлевою поперед війська на місто Гай.


11 І йшов увесь військовий люд, що був з ним, і наближились вони до города, та й отаборились на північньому боцї міста, так що між ними і містом була долина.


12 Тодї взяв він до пяти тисяч чоловіка та й посадив засїдком між Бетельом та Гаєм на західньому боцї міста позад нього.


13 І як отаборилось військо на півночі від города, а його задні люде стояли на захід сонця від города, зостававсь Йозей вночі насеред долини.


14 Як довідався ж про се Гайський царь, заметушились городяне і рушили рано, щоб ударити на Ізраїля, сам царь і все військо його, на призначене місце, на схід сонця від степу. Та не знав про те, що на заходї від города залягли на нього засїдком.


15 Ісус же і всї Ізрайлитяне допустили на себе вдарити та й кинулись утеком ід степу.


16 Тодї наказано всїм людям, що були в городї, уганяти за ними; уганяючи ж за ними, віддалялись вони все дальше та дальше від міста.


17 І не зосталось нїкого в Гаї і в Бетелї позаду, щоб не метнувся за Ізраїлем; і покинули вони місто з відчиненими ворітьми позад себе і вганяли за Ізраїлем.


18 І промовив тодї Господь до Йозея: Простягни списа, що в руцї в тебе, проти Гаю, бо подам його тобі в руки. І простяг Йозей списа, що був у руцї в нього, проти міста.


19 Люде ж ті, що лежали в засїдї, схопились, як простяг він руку, і ввійшли в город та й опанували його, і зараз підпалили місто огнем.


20 Озирнуться тодї Гаяне, коли ж дим над містом устає до неба; тодї втеряли вже снагу сюди чи туди втїкати, бо й ті, що втїкали, обернулись проти них.


21 Бо ж Йозей і всї Ізрайлитяне, побачивши, що місто позад їх опановано та димова хмара встає понад городом, обернулись назад і побивали Гайських горожан.


22 А ті, що взяли і запалили місто, вийшли з міста на стрічу своїм, а вони опинились тепер серед Ізрайлитян, так що сї били на них і по цїм і по тім боцї; і бито їх поти, покіль не зісталось із них нїкого, щоб утекти чи рятуватись.


23 Царя ж Гайського взято живцем і приведено перед Йозея.


24 Як же вигубили Ізрайлитяне всїх осадників Гайських в чистому полї, в степу, де їх наздоганяно, і як вони попадали від меча всї до останнього, то вернулись усї Ізрайлитяне у Гай, та й повигублювали всїх осадників його.


25 А було всїх тих, що полягли того дня, і чоловіків і жінок, дванайцять тисяч осадників Гайських.


26 Йозуа же не спускав руки своєї, що держав у нїй списа, докіль не передав прокляттю всїх осадників Гайських.


27 Тільки скотину та здобутий в містї луп позабирали Ізрайлитяне собі по наказу Господньому, що дав Господь Йозейові.


28 Йозей ж пустив Гай на пожежу і зробив з нього могилу на вічні часи, пустку по сей день.


29 А царя Гайського повісив на шибеницї до вечора. Як же сонце зайшло, повелїв Йозей зняти його трупа з шибеницї і кинуто його у воріт міста та й насипано над ним високу камяну могилу, що стоїть там і по сей день.


30 Тодї ж таки спорудив Йозуа жертівника Господеві, Богу Ізрайлевому, на Гебал горі,


31 Як заповідав раб Господень Мойсей Ізрайлитянам, як стоїть написане в книзї закону Мойсейового, жертівник з нетесаних каменів, що необроблювано їх залїзним знаряддєм, і принесли вони на ньому всепаленнє Господеві і зложили жертви мирні.


32 І написав він там на каменнях відпис Мойсейового закону, що написав сей синам Ізрайлевим.


33 І поставали всї Ізрайлитяне, громадські мужі і князї і суддї по цїм і по тім боцї скринї сьвідчення навпроти сьвященників Левійських, що носили скриню закону Господнього, так приходні, як і горожане, одна половина їх навпроти Гарисим гори, а друга половина навпроти Гебал гори, як се приказав було раб Господень Мойсей перше, на те, щоб благословляти людей Ізраїля.


34 І потім прочитав він усї слова закону, і благословення і прокляття, так, як воно написано в книзї закону.


35 Не було нїчого з усього того, що заповідав Мойсей усїй громадї Ізраїльській, чого не прочитав би Йозей перед усією громадою Ізраїля, перед жіноцтвом, і перед малечою і перед чуженицями, що перебували з ними.



Iсус Навин 9

1 Як же, почули про се всї царі, що жили по тім боцї Йорданї по горах і долинах і всюди вподовж низини великого моря та й до Ливану: Гетії, Аморії, Канаанїї, Ферезії, Гевії й Евузії,


2 То й зібрались вони докупи, щоб єдинодушно воювати Йозея й Ізраїля.


3 Та осадники Габаонські, як почули, що вчинив Йозуа з Ерихоном та з Гаєм,


4 Піднялись на хитрощі: набрали харчі на дорогу і обвішали свої осли драними торбами та старими подертими й посшиваними бурдюками на вино,


5 І повбувались у старе й полатане обувє і повдягались у стару подрану одїж, а ввесь харчовий хлїб у них був черствий та покрушений.


6 Оттак прийшли вони до Ісуса в табір під Галеал, і промовили до нього й до громадських мужів Ізраїльських: з далекої землї прийшли ми, тож зробіте з нами мирову умову.


7 Громадські ж мужі Ізраїля відказали Гевіям: Може ви живете поблизу нас, то й як же нам та чинити з вами умову?


8 І відказали вони Йозейові: Ми хочемо твоїми підданними бути. Йозуа ж каже їм: Хто ви такі, і звідкіля прийшли?


9 А вони відказали йому: З вельми далекої землї прибули ми, раби твої, в імя Господа, Бога твого: бо чували про нього і про все, що він удїяв Египтїям,


10 І що він учинив царям Аморійським, що жили по тім боцї Йорданї, Сигонові, цареві Гезбонському, та Огові, цареві Базанському в Астаротї.


11 Тим же то наша старшина й усї осадники нашої землї повелїли нам: Обмислїть себе живностю на дорогу та йдїте назустріч їм, та й промовте до них: Хочемо бути підданими вашими, тож учинїте з нами умову.


12 Ось який хлїб у нас! Узяли ми гарячим іще його з нашої домівки на харчуваннє, як вийшли в дорогу до вас; а тепер він зачерствів і покрушився.


13 А се винові бурдюки: Були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось і наша одїж і обувє наше: повитирались в далекій дорозї.


14 І взяли громадські мужі трозїи харчі їх (покушати), та не поспитали в Господа ради.


15 І запевнив їм Йозуа безпеку і вчинив умову з ними, щоб зоставити їх живими. І поклялись їм громадські мужі присягою.


16 Як же уплило три днї після того, як зроблено мирову вгоду з ними, виявилось тодї, що вони були зблизька, сусїди їх;


17 Бо коли рушили Ізрайлитяне в дорогу, то прийшли на третий день до їх міст; а міста ті були: Габаон, Кафира, Беерот і Кириятярим.


18 І не заподїяли їм Ізрайлитяне нїякого зла, бо мужі громадські клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим, у присязї. І нарекала вся громада на мужів громадських.


19 Та всї мужі громадські промовили до всієї громади: Ми клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим; тим то й не годиться нам приторкнутись до них;


20 А зробімо їм ось що: Нехай собі живуть на сьвітї, щоб не вдарив на нас гнїв Божий за клятьбу, що ми заприсягли їм.


21 А ще промовили до них мужі громадські: Нехай живуть собі на сьвітї, за теж будуть вони дроворубами та водоносами про всю громаду; і пристали всї на те, що сказали їм мужі громадські.


22 І покликав їх Ісус, і каже їм: Про що ви ошукали нас упевнивши: ми, мовляли, живемо далеко од вас, коли живете близько нас?


23 Оце ж ви будете раби проклятущі і нїхто з вас не вийде на волю, будете дроворубами та водоносами для дому Бога мойого!


24 І відказали вони Йозейові: Переказано було нам, рабам твоїм, що Господь, Бог твій, дав рабові свойму Мойсейові такий обіт, що надїлить вам усю землю, а всї осадники землї вигубить. Тим полякались ми вельми, що позганяєте нас із сьвіту, та й учинили таке дїло.


25 Тепер же ми оддані тобі в руки; чини з нами, що тобі здається добрим і праведним.


26 Так і вчинив з ними Ісус, та й оборонив їх сим робом від Ізрайлитян, що не повбивали їх.


27 І зробив їх Йозуа тодї дроворубами та водоносами про всю громаду й про жертівник Господень, і так воно зісталось аж по сей день на тому місцї, яке б нї вибрав Господь.



Iсус Навин 10

1 Як же дочувсь Адониседек, царь Ерусалимський, що Йозуа опанував Гай і кинув на його проклін та що він так учинив із Гаєм і царем його, як учинив з Ерихоном та царем його, а відтак що осадники Габатона вчинили примирря з Ізраїлем і зостались між ними живі,


2 Тодї налякався він вельми, бо Габатон був город великий, як звичайно місто царське, а й більше нїж Гай, і всї городяне його були хоробрі.


3 То ж послав Адониседек, царь Ерусалимський, до Гогама, царя Гебронського, і до Фирама, царя Ярмутського, і до Яфія, царя Лахиського, і до Дебира, царя Еглонського, і повелїв їм сказати:


4 Прибувайте до мене та підпоможіте мене, щоб нам побити Габаонїїв, бо вони вчинили примирря з Йозейом й Ізрайлитянами.


5 Тодї скупились докупи пять царів Аморійських: царь Ерусалимський, царь Гебронський, царь Ярмутський, царь Лахиський, царь Еглонський, з усїм їх військом, і прибули вони і всї потуги їх, та й облягли Габаон та й почали бити на його.


6 І послали осадники Габаонські посли до Йозуя в табір у Галгал і повелїли сказати йому: Не покидай рабів твоїх у лихій годинї. Прибувай до нас хутко на підмогу, та й рятуй нас: бо всї царі Аморійські, що живуть по горах, поскуплювались проти нас.


7 От і двинув Йозуа із Галгала з усією боєвою потугою своєю і з усїма хоробрими.


8 І рече тодї Господь Йозейові: Не лякайсь їх: бо я подам їх тобі на поталу; не встоїть нїхто з них перед тобою.


9 І Йозуа наступив на них несподївано, йшваов бо з Галгала всю ніч.


10 І привів Господь їх у безлад перед Ізрайлитянами, і сї побили їх великим побоєм під Габаоном, і вганяли за ними по дорозї, що йде в гору до Беторона, і побивали їх в утеках аж до Азека й Македа.


11 Як же вони втекали перед Ізраїлем та спускались від Беторона, тодї Господь спустив на них з небес страшенний град мов каміннє аж до Азека, і повбивав їх; більш було тих, що згинуло від камяного гряду, нїж тих, що мечем повбивали Ізрайлитяне.


12 Тодї покликнув Йозуа до Господа, як подав Господь Аморіїв на поталу Ізраїлеві, і промовив перед Ізраїлем: Сонце, стій над Габаоном; місяцю, над Аялоном!


13 І зупинилось тодї сонце, і не йшов по небу місяць, докіль Божий люд помстився над своїми ворогами! Чи ж не стоїть се написане в книзї Праведного: Зупинилось сонце посеред неба і не квапилось воно сїдати мало не цїлий день!


14 І не було такого дня, як оний, нї перше, нї навпослї, щоб Господь слухав чийого б нї було голосу: сам бо Господь воював за Ізраїля.


15 І вернувсь Йозей і ввесь Ізраїль із ним до табору в Галгал.


16 Пять же царів тих повтїкали та й поховались у печері під Македою.


17 І сказано Йозейові: Пять царів седять сховавшись у печері під Македою.


18 І повелїв Йозей: Котїте величезні каменї до челюстей печери та поставте скілька чоловіка коло неї стерегти їх.


19 Самі ж не гайтесь, а вганяйте за вашими ворогами і побивайте їх заднїх людей; не давайте їм увійти в їх міста, бо Господь, Бог наш, подав їх вам у руки ваші.


20 Як же докінчав Йозуа та сини Ізраїлеві побивати їх страшенним боєм, так що вони мало не всї вигинули, а хто зоставсь од них, ті повтекали в утверджені міста,


21 Т щодї ввесь люд вернувсь веселий до табору до Ісуса під Македою, і нїхто вже не важивсь бовкнути против Ізраїля.


22 Звелїв тодї Йозуа: Відчинїте челюстї в печері та виведїть тих пять царів з печери.


23 І вчинили так, і привели до нього тих пятьох царів із печери: царя Ерусалимського, царя Гебронського, царя Ярмутського, царя Лахиського і царя Еглонського.


24 Як же приведено тих царів до Йозея, поскликав Йозей усїх мужів громадських Ізраїля, і сказав старшинї військового люду, що ходили з ним у поход: Приступіте й постаньте ногами вашими на гамалики (шиї) сим царям. І приступили вони, та й постали ногами своїми на гамалики їм.


25 І рече до них Йозуа: Не лякайтесь і не бійтеся, бувайте кріпкі й мужні, бо так чинити ме Господь з усїма ворогами вашими, що з ними воювати мете.


26 І звелїв потім Йозуа повбивати їх і повішати на пятьох шибеницях; і висїли вони на шибеницях аж до вечора.


27 А як сїдало сонце, повелїв Ісус поздіймати їх із шибениць; і поздіймано їх і повкидано тодї в печеру, де вони поховались були, і поприкочувано великі каменї до челюсти печери, де вони лежать і по сей день.


28 А город Македу опанував Йозуа того ж дня, завоював в крівавому бою і положив на його царя прокляттє і на місто і на всїх, що були в городї, не давши оцїлїти нїкому; а з царем Македським поступив так само, як із царем Ерихонським.


29 Тодї двинув Йозуа від Македи з усїм Ізраїлем на Либну і воював з Либенськими осадниками.


30 І подав Господь се місто з його царем на поталу Ізраїлеві, і звоювали вони його в крівавому бою, та й побили всїх людей не давши утекти нїкому, а з царем його росправились вони так, як росправились із царем Ерихонським.


31 Тодї двинув Ісус і ввесь Ізраїль із ним від Либни, на Лахис, облїг його та й почав ненѰ нього бити.


32 І подав Господь Лахис на поталу Ізраїлеві, і опанували вони його на другий день, і звоювали його в крівавому бою, і побили всїх людей, що там були, так само як учинили з Лахисом.


33 Тодї прийшов Горам, царь Газерський, на підмогу Лахисові; та Йозуа побив і його й військо його, так що не втїк із них нїхто.


34 Тодї двинув Йозуа з усїм Ізраїлем від Лахиса на Еглон, і облягли вони його та й почали бити на нього.


35 І опанували його того ж дня, та й звоювали його, і на все живуче, що було там, кинув він того дня проклін так само, як росправивсь із Лахисом.


36 Тодї пійшов Йозей з усїм Ізраїлем від Еглона на Геброн, та й роспочав бити на нього,


37 І зайняли вони його, та й звоювали мечем, і вбили царя його, і побили всїх осадників навкруги по їх займищах, так що нїхто не втїк, як се росправився він із Еглоном. І роспростер на його він і на всїх людей, що там були, проклін.


38 Звідсї повернувсь Йозуа з усїм Ізраїлем проти Дебира, та й почав бити на нього.


39 І підгорнув його під свою силу вкупі з його царем і займищами навкруги, і побив їх і кинув проклін на всїх людей, так що не втїк нїхто; як росправивсь із Геброном, так само росправивсь і з Дебиром, і з царем його, як він росправивсь з Либною й царем її.


40 Сим робом звоював Йозей всю землю нагірню і полуденню й поділля й підгірря, і всї їх царі; так що нїхто не втїк, і на все живе розтягнув проклін, як повелїв Господь, Бог Ізраїльський;


41 І звоював Ісус всїх, що жили від Кадес-Барне до Гази і всю Гозен землю до Габаону.


42 І опанував Йозуа всїх царів їх одним походом, бо Господь, Бог Ізрайлїв, воював за Ізраїля.


43 А відтак вернувсь Ісус з усїм Ізраїлем до табору в Галгал.



Iсус Навин 11

1 Як же дочувсь про се Евин, царь Асорський, післав він посли до Йобаба, царя Мадонського, та до царя Симронського, та до царя Ахсафського,


2 Та до царів, що царювали на півночі у нагірній землї та в степу на полуднє від Киннарота, на поділлї, і в Нафот-Дорі понад морем,


3 До Канаанїїв на схід сонця і на захід сонця, до Аморіїв, Гетіїв, Ферезіїв та Евузіїв у гори, і до Гетіїв, попід Гермонам в землї Массифі.


4 І виступили вони з усїма потугами своїми, така сила народу, така лїчба їх, як піску на морському березї, і вельми багато коней та колесниць (возів).


5 І всї ті царі, змовившись один з одним, двинули та й отаборились укупі при водах Меромських, щоб ударити на Ізраїля.


6 І рече Господь Йозейові: Не лякайсь їх: завтра о сїй добі всї вони лежати муть перед синами Ізраїля; коням же їх поперерізуй жили а колесницї їх попали огнем.


7 От і напав їх Ісус з усією боє- вою потугою своєю несподївано на Мером водах, та й кинувсь на них.


8 І подав їх Господь в руки Ізрайлитян, і били вони їх і гнали їх до Сидону великого і до Мисрефот-Маїму і до Мицфи-долини на схід сонця, і перебили їх так, що не втїк нїхто.


9 І розправивсь із ними Ісус так, як повелїв йому Господь: коням їх поперерізував жили а боєві колесницї їх попалив.


10 Того ж часу, повернувши Йозуа, опанував Асор, і вбив царя його; бо Асор та був перше головою усїм містам в цїм царстві.


11 І побили вони всїх людей, що там були, кинувши на їх проклін: нїщо живе не зосталось там, а самий Асор пустили димом.


12 І загорнув Йозуа під свою руку всї городи царів тих вкупі з їх царями, та й понруйнував, і розпростер проклін на них, як повелїв Мойсей, раб Господень.


13 Тільки ті міста, що стояли на вижинах, тих не пустили Ізрайлитяне димом, Асор же спалив Ісус.


14 А ввесь луп із тих городів і скотину, позабірали сини Ізраїля собі; усїх же людей побили і повикоренювали, не лишаючи нїкого в живих.


15 Як заповідав Господь рабові свойму Мойсейові, так заповідав Мойсей Йозейові, і так учинив Йозей не опустивши з того нї слова, що Господь заповідав Мойсейові.


16 І оттак загорнув Йозуа всю горішню землю, всю полуденну країну, і всю Гозен-землю, і поділлє й степ, і гору Ізрайлеву і те поділлє, що до неї тяглося,


17 Від гори Халак, що тягнесь до Сеїру, аж до Баал-Гаду в Ливанській долинї під Ермоном; і всїх царів позавойовував та й повбивав.


18 Довго воював Йозуа з усїма сими царями.


19 Не було нї одного міста, щоб мирно піддалось Ізрайлитянам, окрім Гевіїв, осадників Габаонських: всї завоювали вони оружньою силою;


20 Було бо се від Господа, що закаменив серця їх так, щоб вони одважувались на війну з Ізраїлем, щоб розпростирано на них проклін без милосердя і викоренювано їх, як заповідав Господь Мойсейові.


21 Того ж часу двинув Ісус та й повибивав Енакіїв по горах у Гебронї, Давирі, в Анаві, по всїх горах Юдиних та Ізрайлевих; з містами їх, і розпростирав Йозуа на них проклін.


22 Не зосталось нї одного з Енакіїв у займищі синів Ізрайлевих; тільки в Газї, в Гетї та в Азотї задержавсь останок їх.


23 І опанував Йозуа всю землю, як се Господь заповідав Мойсейові, і віддав її в наслїддє Ізрайлитянам поглядом на їх дїленицю по поколїннях їх. І опочила земля од війни.



Iсус Навин 12

1 О це ж ті, що царювали в тій землї, а сини Ізрайлеві осягли землю їх у державу: по тім боцї Йорданї на схід сонця, земля від Арнон-річки та й до Ермон-гір, і ввесь степ на схід сонця:


2 Сигон, царь Аморійській, що царював у Гесбонї і панував над землею від Ароера, що при березї Арнон-річки, і над половиною Галаада до Есбок-річки, гряницї Аммонїйської,


3 І над степом до моря Киннеритського на схід сонця та й до моря степового, Солоного моря, на схід сонця навпроти Бет-Ешимоту, а на полуднє над містами, що під Фасгою.


4 А займище Огове, царя Базанського, що був з останнїх Рефалів-велетнїв і царював ув Астаротї й Едреї,


5 І панував над Ермон-горами і Салхою і всїм Базаном до гряницї Гессурійської і Маахійської, і над половиною Галааду до границї Сигона, царя Гесбонського.


6 Мойсей, раб Господень, та сини Ізрайлеві звоювали їх, а Мойсей, раб Господень, оддав ту землю у державу Рубенїям та Гадїям, та півколїнові Манассія.


7 А се ті, що царювали в тій землї, що звоював Йозуа та сини Ізраїля по тім боцї Йорданї на захід сонця, від Баал-Гаду, в Ливан-долинї та й до Лисих гір, що тягнуться до Сеїру, і що їх землю надїлив Йозей поколїнням Ізрайлевим у державу після дїлениць їх,


8 По горах, на поділлї, на підгіррях, у степу і на полуднї, землї Хеттіїв, Аморіїв, Канаанїїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв:


9 Царь Ерихонський, один; царь Гайський, поблизу Бетеля, один;


10 Царь Ерусалимський, один; царь Гебронський, один;


11 Цар Ярмутський, один; царь Лахиський, один;


12 Цар Еглонський, один; царь Гозерський, один;


13 Царь Дабирський, один; царь Газерський, один;


14 Царь Хормійський, один; царь Арадський, один;


15 Царь Либенський, один; царь Адулламський, один;


16 Царь Македський, один; царь Бетельський, один;


17 Царь Таппуахський, один; царь Хеферський, один;


18 Царь Афекський, один; царь Саронський, один;


19 Царь Мадонський, один; царь Асорський, один;


20 Царь Симрон-Меронський, один; царь Ахсафський, один;


21 Царь Таанахський, один; царь Мегиддонський, один;


22 Царь Кедеський, один; царь Йокнеамський коло Кармиля, один;


23 Царь Дорський коло Нафат Дору, один; царь Гоїмський в Галатї, один;


24 Царь Тирційський, один; усїх царів трийцять і один. ГО ЛОВА


13 Я к же був Йозуа вже вельми старий, промовив до нього Господь: Ти вже вельми старий і вбивсь у лїта, а землї не занятої в державу ще дуже багацько.


2 Ось яке ще займище зостається: Усї околицї Филистимські й увесь Гессур.


3 Від Сихора, що тече на схід сонця від Египту, аж до півношньої границї Екронської, вважаєсь займищем Канаанським; пять князїв Филистимських у нїй: Газський, Азотський, Аскалонський, Гетський, Екронський і Аввійський;


4 На полуднї ж уся земля Канаанська від Меари Сидонської до Афека, до гряниць Аморійських.


5 Також земля Гевла, а там увесь Ливан на схід сонця, від Баал-Гаду під Ермон-горами аж поти, де вона йде на Емат,


6 Усїх нагірних осадників від Ливану до Мизрефот-Маїму, всїх Сидонян я попроганяю сам перед Ізраїлем; тільки подїли їх заздалегідь по жеребу мѴо ж Ізраїля, як заповідав я тобі;


7 Оце ж подїли сю землю у наслїддє девятьом поколїнням та півколїнові Манассієвому.


8 Поколїннє ж Рубена та Гада з другою половиною поколїння Манассієвого одержали від Мойсея наслїддє своє на тім боцї на схід сонця від Йорданї, як указав їм Господень раб Мойсей,


9 Від Ароера, що на березї Арнон-річки, і місто серед долини, та все подїллє Медева до Дибону,


10 І всї городи Сигонові, царя Аморійського, що царював у Езбонї, до границї Аммонїйської;


11 Також Галаад і займище Гессурське та Маахське, і всї Ермон-гори, і ввесь Базан до Салхи,


12 Усе царство Огове в Базанї, що панував над Астаротом та Едреєю. Він походив від останнїх Рефаїв-велетнїв. Їх побив Мойсей і повиганяв.


13 Але сини Ізрайлеві не прогнали Гесуріїв нї Маахів; і зостались люде Гесурійські й Маахійські між Ізрайльом по сей день.


14 Тільки поколїнню Левіїному не надїлив нїякого паю: жертви та приноси Господа, Бога Ізрайлевого - се наслїддє його, як Господь обітував йому.


15 І так надїлив Мойсей поколїнню Рубена наслїдню державу після родів їх:


16 Границя їх була від Ароера, що на березї Арнон-річки, і місто, що посеред долини і все поділлє під Медевою,


17 Гесбон і всї міста, що на рівнинї, і Дибон і Бамот-Баал і Бет-Баал-Меон,


18 Яаца, Кедемот, Мефаат,


19 Киріатаім, Сивма, і Церет-Сахар на горі Емек,


20 Бет-Фегор, і Азедот, Фасга, і Бет-Есимот,


21 І всї городи на поділлї і все царство Сигона, царя Аморійського, що царював у Езбонї, що його убив Мойсей укупі з князями Мадіямськими, Евієм і Рекемом і Зуром і Гуром і Ребою, князями Сигоновими, що панували в тій землї;


22 А віщуна Білеама Беоренка убили сини Ізрайлеві разом з иншими, що їх побили мечем.


23 А (західню) границю в Рубенїїв робила скрізь Йордань. Се було наслїддє Рубенїїв, по родах їх, містах і селах їх.


24 І надїлив Мойсей поколїнню Гадовому, синам Гадовим, земельню державу по родах їх:


25 Границя була Язер і всї міста Галаадські, та половина землї Аммонїйської до Ароера, що стоїть на захід сонця від Рабби,


26 Та від Гесбона до Рамат-Мицфи і Бетониму, і від Маганаїму до займища Дебирського.


27 Далїй на поділлї Бет-Гарам і Бет-Нимра і Сихот і Зафон, останок царства Сигонового, царя Езбонського, з Йорданню яко гряницею аж до полуденнього конця Киннеретського моря, по тім боцї Йорданї на схід сонця.


28 Се наслїдня держава (деяких) родин Гадових, міста й села їх.


29 Мойсей надїлив і половинї поколїння Манассієвого земельну державу; надїлив же ось чим (деякі) родини в півколїнї Манассієвому.


30 Займище їх простягалось від Маганаіма через увесь Базан, через усе царство Огове, царя Базанського і через усї села Яірові в Базанї, шістьдесять міст;


31 А половина Галааду, та Астарот і Едрея, головні городи в царстві Ога, царя Базанського, досталось синам Махировим Манассієнковим, половинї синів Махирових, по родам їх.


32 От що дав Мойсей у степах Моабійських, по тім боцї Йорданї, на схід сонця навпроти Ерихону.


33 Однакже поколїнню Левіїному не надїлив Мойсей нїякого наслїддя: Господь, Бог Ізрайлїв він сам їх наслїддє, як він й обітував їм.



Iсус Навин 13

1 От що посїли в наслїдню державу сини Ізрайлеві у Канаан землї, що подїлили між ними Елеазар сьвященник та Йозуа Нуненко та старші голови в поколїннях Ізраїльських:


2 А подїлили через жереб, як заповідав Господь через Мойсея про девять з половиною поколїнь;


3 Бо двом з половиною поколїнням указав уже Мойсей по тім боцї Йорданї їх наслїдню державу, а Левіям не надїлив нїякого наслїддя між ними.


4 Бо від синів Йосифових пійшли два поколїння, Манассій та Ефраїм, а Левіям не дано нїякого земляного надїлу в (обітованій) землї, тілько міста про житла та пасовища, що тягли до них, про їх скотину та про їх проче майно.


5 Як заповідав Господь Мойсейові, так і вчинили сини Ізраїля, як дїлили землю.


6 Тодї приступили Юдині сини до Йозуї в Галгалї, і Калеб Ефуніенко Кенезієць промовив до його: Ти знаєш, що сказав Господь про мене й про тебе Мойсейові, чоловікові Божому, в Кадес-Барне.


7 Було менї тодї сорок год віку, як посилав мене раб Господень Мойсей з Кадес-Барне на розглядини, в (обітовану) землю, й я принїс йому звістку по щирому пересьвіду мойму.


8 Земляки мої, що ходили зо мною відняли в люду ввесь дух, тим часом, я виявив себе в повнї слухняним до Господа, Бога мого.


9 Того дня заклявсь Мойсей так: Істовно, тобі та потомкам твоїм упаде в наслїдню державу на вічні часи та земля, що ноги твої ступали по їй; бо ти явив себе вповнї слухняним до Господа, Бога твого!


10 Оце ж Господь, справджуючи обітницю свою, держить мене на сьвітї сорок і пять год з того часу, як Господь вирік слово се Мойсейові, тим часом як Ізраїль блукав по пустинї, а тепер менї вже вісїмдесять і пять років віку.


11 І досї ж я почуваюсь таким сильним як і тодї, коли посилав мене Мойсей. Моя снага з того часу однакова й досї, як треба воювати, або сюди й туди ходити.


12 Надїли ж менї сю нагірню землю, що про неї глаголав того дня Господь: своїми ушима чув єси про се того дня. Там живуть Енакії і міста в їх великі й утверджені; та може Господь менї поможе повиганяти їх, як обітував Господь.


13 І благословив його Йозуа, та й надїлив Калебові Ефуніенкові Геброн у наслїдню державу.


14 Тим же то й достав ся Геброн у наслїддє Калебові Ефуніенкові Кенезійцеві по сей день, бо він показав себе вповнї слухняним до Господа, Бога Ізрайлевого.


15 Геброн же прозивавсь перше Киріят-Арбе, як се звався між синами Енака один чоловік великий. І втихомирилась од війни земля.



Iсус Навин 14

1 Удїл синів Юдиних по родинах їх випав такий: В межу з Ідумеєю був степ Син, від полудня, при кінцї Темана;


2 Їх полуденна гряниця сягала від кінця Солоного моря, від простираючогося на полуднє затоку його;


3 І простягалась на полуднє від Скорпіонового проходу до Зина і тягнулась на полуднє від Кадес-Барне, і підіймається просто на полуднє на Гезрон; та йде просто на Адар і повертає на Карка.


4 Звідтіля тягнеться на Азмон і йде далїй до Египецької річки, і кінчиться над морем. Се полудення гряниця.


5 Всхідньою ж гряницею служить Солоне море, аж до в'устя Йорданї. А гряниця від півночі починається від затоку морського від устя Йорданського.


6 Тодї підіймається гряниця вгору на Бет-Гоглу і йде на північ від Бет-Араби; далїй тягнеться гряниця вгору до Боганового Каменя, Рубененкового.


7 Відтак тягнеться гряниця вгору на Дебир від Ахор-долини та й повертає од півночі на Галгал, що стоїть навпроти проходу Адумалимського, що навпроти річки на полуднї. Тодї тягнеться гряниця на Ен-Семесову Воду і йде далїй до Рогел криницї.


8 Тодї тягнеться гряниця в долину сина Енномового на полуднє від нагірньої стїни Евузійської, се Ерусалим. Тодї тягнеться гряниця вгору на верх гори, що стоїть на захід сонця перед долиною Еннома і разом на північньому кінцї Рафаім-долини.


9 Від вершин же гори повертає до криницї Нефтоах-води і йде далїй на городи Ефрон-гори і повертає гряниця на Баалу, се Киріят-Ярим.


10 Від Баала ж повертає гряниця на захід сонця до Сеїр-гори, тягнеться дальше на північ нагірньої стїни Еаримської: се Кесалон, і йдучи на Бет-Самис, проходить через Тимну.


11 Тодї йде границя дальше на північ аж до нагірньої стїни Екронської, і повертає гряниця на Шикарон; проходить через Баал-гору, і йде далїй аж до Ябнеїла та кінчиться край моря.


12 Західню же гряницю робить скрізь велике море. Се гряниця навкруги синів Юдиних з їх родинами.


13 Калебові ж Єфуненкові дав земляний надїл між синами Юди, як заповідав Господь Йозейові: Арбів город, Енакового батька, се Геброн.


14 І повиганяв Калеб ізвідтіля три сини Енакові, Сесая, Ахимана і Талмая, потомків Енакових.


15 Звідсї він двинув проти осадників Дабирських; Дабир же прозивавсь перше Киріят-Сефер.


16 І обіцяв Калеб: Хто підневолить Киріят-Сефер й опанує його, віддам за того дочку мою Ахсу.


17 І опанував його Готониїл, син Кеназа, брата Калебового, і віддав за нього дочку свою Ахсу.


18 Як же вели її до його, навчено її бажати собі в батька її поля, і злїзла вона з осла, а Калеб спитав у її: Що тобі треба?


19 Вона ж відказала: Дай менї благословеннє; дав бо єси менї полуденню землю, дай же менї й криничані протоки. І дав їй Калеб криничані протоки верхові й криничані протоки низові.


20 Се наслїдня держава поколїння синів Юдиних по родинах їх:


21 Були ж міста на полуденньому краї поколїння Юдиного проти гряницї Ідумейської в полуденнїй країнї, ось які: Кавцеїл, Едер і Ягур,


22 Кина, Димона, Адада,


23 Кедес, Асор та Ітнан,


24 Зиф, Телем та Балот,


25 Газор-Хадата та Кіріат, Гезрон, інакше Газор,


26 Амам, Шема і Молада,


27 Газар-Гадда, та Хешмон та Бет-Палет,


28 Газар-Шуал, Беер-Себа і Визіотея, та й ті займища, що до них тягли,


29 Баала, Ім і Ацем,


30 Елтолад, Кезил і Хорма,


31 Циклаг, Мадмана, та Сансана,


32 Леваот, Шелихим, Аин і Риммон: усїх двайцять і девять міст із селами їх.


33 На поділлї: Ештаол, Зора і Ашна,


34 Заноах, Ен-Ганним, Таппуах, та Гаенам,


35 Ярмут, Одоллам, та Сохо і Азека,


36 Шаараім Адитаім Гедера або Гедеротаім - чотирнайцять міст із їх селами,


37 Зенан, Хадаша, та Мигдал-Гад,


38 Дилеян, Мицфе та Йоктеіл,


39 Лахис, Воцкат і Еглон,


40 Хаббон, Лахмас і Хитлис.


41 Гедерот, Бет-Дагон, Наема, та Македа - шіснайцять міст з їх селами.


42 Либна, Етер і Ашан,


43 Іфтах, Ашна, Незиб,


44 Кеіла Ахсиб та Мареша - девять городів з їх селами.


45 Екрон з його містами й селами,


46 І від Екрону та й до моря все, що коло Азота, з селами їх.


47 Азот, належні до нього міста й села його, Газа з її містами й селами, до річки Египецької. Західню ж гряницю значить скрізь велике море.


48 По горах же: Самир, Яттир і Сохо,


49 Данна, Киріат-Санна, се Дабир,


50 Анат, Ештемо й Аним,


51 Гозен, Холон та Гило - одинайцять городів з їх селами.


52 Араб, Дума, Ешан,


53 Янум, Бет-Таппуах і Афека,


54 Хумта, Киріат-Арба, се Геброн, та Цихор - девять міст із їх селами,


55 Маон, Кармил, Сиф і Юта,


56 Ізреель, Йокдам і Саноах,


57 Каин, Гива та Тимна - десять городів з їх селами,


58 Халхул, Бет-Зур і Гедор,


59 Маарат, Бет-Анот та Елтекон - шість городів з їх селами.


60 Киріат-Баал, се Киріат-Ярим, та Аравва - два міста з їх селами.


61 У степу: Бет-Арава, Миддин, Секаха,


62 Нибсан та Солоний город та Енгеди - шість городів з їх селами.


63 Та Евузіїв, осадників Ерусалимських, не змогли повиганяти сини Юдині, от і живуть Евузії з синами Юди в Ерусалимі по сей день.



Iсус Навин 15

1 Також і синам Йосифовим припав жеребом удїл від Йорданї навпроти Ерихону, у вод Ерихонських на схід сонця: пустиня, що простягаєсь від Ерихону 'д горі Бетель;


2 Від Бетеля йде границя до Лузи і переходить через займище Архіївське до Атароту.


3 І спускається на захід сонця до займища Яфлетіївського, до займища низового Бет-Орона та до Газера, і кінчається над морем.


4 І се одержали сини Йосифові Манассій та Ефраїм.


5 Займище ж синів Ефраїмових по родинах їх було таке: Від сходу була гряниця їх наслїдньої держави Атарот-Аддар аж до верхового Бет-Орону.


6 Потім тягнеться гряниця до моря північньою стороною Махмета та вертає на схід сонця на Таанат-Сило і проходить його з східньої сторони Яноха.


7 Від Яноха ж тягнеться вона на Атарот і Наарат та стикається з займищем Ерихонським і кінчиться на Йорданї;


8 Від Таппуаха йде гряниця на захід сонця до річки Кана і кіньчиться над морем. Се удїл синів Ефраїмових по родинам їх.


9 До того видїлено синам Ефраїмовим міста і села ще й в паю синів Манассієвих.


10 Та не повиганяли однакже вони Канаанїїв, що жили в Газері, так і зостались Канаанїї жити між Ефраїміями по сей день, і платили вони їм дань.



Iсус Навин 16

1 І поколїннє Манассієво осягнуло свою часть, бо він був перворідень у Йосифа. Махирові, перворідневі Манассієвому достався Галаад та Базан, бо він був воїн.


2 Осягли й инші потомки Манассіїні свою пайку родина за родиною: потомки дїтей Абнезерові, потомки Гелекові, потомки Асриїлеві, потомки Сехемові, потомки Геферові і потомки Семидt="7ні: Се музькі потомки Манассієві Йосифенкові родина за родиною.


3 У Зелофгада ж, Геференка, Галааденка, Махиренка, Манассієнка, та не було синів, лиш дочки, а були вони на імя: Магла, Ноа, Хогля, Милка та Тирза.


4 І приступили вони перед Елеазара, сьвященника, та перед Йозуу Нуненка і перед князїв і промовили: Господь заповідав Мойсейові надїлити нам наслїддя між братами нашими.


5 От і впало Манассієві десять частин - окрім Галаад-землї і Базана, по тім боцї Йорданї:


6 Бо й дочки, потомки Манассіїні, осягли наслїддє між синами його; а Гилаад земля досталась иншим потомкам Манассієвим.


7 Ійшла ж гряниця Манассієва від Асира на Михметат, на схід сонця від Сихему; потім тягнулась гряниця праворуч до осадників Ен-Таппуахських.


8 Земля ж Таппуах дісталась Манассії, а місто Таппуах на самій гряницї Манассієвій допавсь Ефраїміям.


9 Далїй йде гряниця до Кана-річки, на полуднє від річки. Сї городи належать до Ефраїміїв, хоч лежать між містами Манассієвими, а потім іде гряниця Манассієва на північ від річки й кінець їй над морем.


10 Що було на полуднї, те було Ефраїмове, а що на півночі, Манассієве, а море гряничить їх. На півночі ж гряничились вони з Асиром, а на сходї з Іссахаром.


11 Ще ж належали до Манассії у Іссахара і Асира: Бет-Сан з його містами; Іблеам з його містами; осадники Ен-Дорські з їх містами; осадники Таанахські з їх селами; осадники Мегиддонські з їх селами і третя часть Нафета.


12 Манассії не здолїли однакож прогнати осадників названих городів; так вдалось Канаанїям задержатись у сїй країнї.


13 Як же вбились сини Ізраїля в потугу, зробили вони Канааніїв своїми данниками, а зовсїм повиганяти їх не повиганяли.


14 Тодї поставили Йосифії перед Ісусом таку річ: Як се дав ти менї тільки один жереб й одну частину в наслїдню державу, дарма що я налїчую в себе надто багато людей, бо Господь благословляє мене й досї?


15 І відказав їм Йозуа: Коли налїчуєш у себе надто багацько людей, так іди в лїси, та й прорубай собі просторонь у землї Ферезійській і Рафаїмській (велетенській), коли Ефраїм гори надто тїсні тобі.


16 І промовили Йосифії: Не зможемо дістатись до гір, бо в усїх Канааніїв, що живуть на поділлї, є залїзні боєві колесницї, так у тих, що живуть у Бет-Сеані й його містах, як і в тих що живуть на Езреель-долинї.


17 І сказав Йозуа домові Йосифовому, Ефраїмові та Манассієві так: Ти налїчуєш багацько людей й вбивсь у велику потугу, так не тобі вдовольнятись однім тільки жеребом.


18 Тобі бо й нагірня земля достанеться. Коли се гай, так мусиш вирубати його; тодї впаде тобі й пограничнє займище; мусиш бо повиганяти Канааніїв, дарма що в їх залїзні колесницї і що вони потужні.



Iсус Навин 17

1 І зібралась разом вся громада Ізраїлська в Силомі, і поставила там громадський намет, бо земля була підневолена їм.


2 Було ж між синами Ізраїля ще сїм поколїнь таких, що не досталось їм іще наслїдньої держави.


3 І сказав Йозуа Ізрайлитянам: Докіль ще гаятись мете йти та забрати в державу прочу землю, що Господь, Бог ваших батьків, дав вам?


4 Виберіть з між себе по три мужі з кожного поколїння, так як я пошлю їх, щоб вони метнулись і пройшли навкруги по землї, щоб росписати її, як би належало подїлити її на удїли, і прийдуть опісля до мене.


5 Нехай роздїлять її на сїм частей. Юда жити ме в свойму займищі на полуднї, а дом Йосифів держати ме займище на півночі.


6 Ви ж роспишете землю на сїм паїв, та й принесете роспис до мене сюди, щоб я кинув жереби про вас тут перед Господом, Богом нашим.


7 А левитам нема паю між вами: нї! сьвященство бо Господнє їх наслїддє. Гад же да Рубен та півколїна Манассієвого одержали вже надїл свій по тім боцї Йорданї на востоцї, що вказав їм Господень раб Мойсей.


8 І встали ті мужі, щоб ійти, а Йозуа дав їм науку, як списувати землю, промовивши їм: Ійдїть же, пройдїть по землї навкруги, спишіть її та й вертайтесь до мене, а тодї я кину перед Господом про вас жереб тут у Силомі.


9 І пійшли вони та й перейшли по землї, та й росписали її місто за містом на сїм частин у книзї, та й прийшли знов до Йозуї в табор у Силомі.


10 І кинув Йозуа про них жереб у Силомі перед Господом, і надїлив там землю синам Ізрайлевим поглядом на їх дїленицї.


11 Первий жереб вийшов родинам поколїння Беняминового; удїл, що випав їм по жеребу, містився між дїтьми Юди та Йосифіями.


12 Гряниця їх на північньому боцї починається від Йорданї і проходить попри Ерихон від півночі та тягнеться 'д горі на захід, і кінчиться степом Бет-Авенським,


13 Звідти йде гряниця на Луз, від полудня Луза або Бетеля, і спадає гряниця до Атарот-Аддару, до гори, що на полуднє від низового Бет-Орона;


14 Тодї повертає гряниця і спадає в сторону моря на полуднє гори перед Бет-Ороном, і кінчиться коло Киріят-Баала або Киріят-Ярима, міста синів Юдиних. Се західнїй бік.


15 Полуденний же бік виходить від кінця Киріят-Яриму, тягнеться гряниця до моря, і доходить до жерела води Нефтоахської.


16 Дальше тягнеться гряниця до кінця гори, що на востоцї від Бен-Еннома долини, на півночі від Рефаїмського поділля, спускається в Енном-долину від нагірньої стїни на полуднє від Евузійської і далїй Рогел-0" fриницї;


17 Тут повертає вона на північ і тягнеться на Ен-Семес і далїй до Гелилота, що стоїть проти проходу Адумимського, і спадає до Боганового каменя, Рубененкового.


18 Звідсїля до хребта нагірньої стїни, що лежить на північ від Араби, потім тягнеться вона в Арабу.


19 Тодї тягнеться гряниця на нагірню стїну Бет-Хоглїйську на північ, а кінець їй над північнїм затоном Солоного моря на полуденньому концї Йордань-ріки. Се полудення гряниця.


20 На сходї служить границею Йордань. Се гряницї навкруги наслїдньої держави (деяких) родин Беняминових.


21 Міста ж (деяких) родин у поколїннї синів Беняминових от які: Ерихон та Бет-Гогла, Емек-Казиз,


22 Бет-Араба, Земараім, Бетель,


23 Авим, Фара, та Офра,


24 Кефар-Аммонай, Афні, Гева дванайцять міст з їх селами,


25 Габаон, Рама, Берот,


26 Мицфе, Кефира, Моза,


27 Реким, Ірфеіл, і Тарала,


28 Цела, Елеф та Евусі, се Ерусалим; Гибеат та Кират - чотирнайцять городів з їх селами. Се наслїдня держава в (деяких) родин Беняминових.



Iсус Навин 18

1 Жереб другий вийшов Симеонові, про (деякі) родини в поколїннї синів Симеонових; а часть їх містилася серед наслїдньої держави Юдиних синів.


2 В удїлї їх були: Вирсавія, Саба і Молада,


3 Газар-Шуал, Вала й Азем,


4 Елтолад, Бетул і Хорма,


5 Зиклаг, Бет-Маркабот і Газар-Суса,


6 Бет-Лебаот і Сарухен - тринайцять міст з їх селами,


7 Анн, Риммон, Етер та Ашан - чотири міста з їх селами,


8 І всї села навкруги названих городів аж до Баалат-Беера або Рами полуденньої. Се часть (деяких) родин у поколїннї Симеоновому.


9 Від участку синів Юдиних взято удїл синів Симеонових; земляний бо надїл синів Юдиних був надто великий про них, тож й одержали Симеонїї наслїдню державу в серединї їх паю.


10 Третий жереб вийшов про (деякі) родини Зебулона, і займище наслїдньої держави їх доходило до Сарида;


11 Гряниця ж їх тягнеться вгору до моря і до Марела, торкається до Даббесета, і впирається в річку, що перед Йокнеамом;


12 На схід сонця же повертає від Сарида на займище Кислот-Таборське, відсї йде на Даверат та тягнеться на Яфію;


13 Звідтіля проходить на схід сонця повернувшись на Гет-Хефер, на Ітту-Казин і йде далїй на Риммон, Мітоар і Нею;


14 Тодї повертає від півночі на Ханнатон, а кінчається в Іфтах-Ел долинї;


15 Дальше Каттаф, Нагалал, Симрон, Ідеала та Бетлеєм - дванайцять міст з їх селами.


16 Се наслїдня держава (деяких) родин Зебулона, се міста з їх селами.


17 Четвертий жереб, вийшов Іссахарові про (деякі) родини Іссахара;


18 А границями їх були: Езреель, Кесуллот і Сунем,


19 Хафараім, Шіон й Анахарат,


20 Раввит, Кишіон й Авез,


21 Ремот, Ен-Ганним, Ен-Хадда, та Бет-Пазез;


22 І торкається гряниця до Табора, та до Сагазима, та до Бет-Самиса, а кінчалась гряниця їх на Йордаефнї - шіснайцять міст із їх селами.


23 Се наслїдня держава (деяких) родин Іссахарових, се городи й села їх.


24 Пятий жереб вийшов про (деякі) родини в поколїннї Ассера;


25 А границї їх були Хелкат, Халі, Бетен і Ахсаф,


26 Аламелех, Амад і Мишал, а впирається границя в Кармел з західнього боку і в Сихор-Ливнат;


27 Тодї повертає назад на схід сонця на Бет-Дагон, торкається до Зебулона та до Іфтах-Ел долини на півночі, та до Бет-Емек і Неіел, і йде на Кабул з лївого боку;


28 Дальше Геброн, Рехов, Хаммон та Кана, до великого Сидону;


29 Тодї повертає гряниця назад до Рами та до утвердженого Тирус-города, і повертає гряниця на Хос, а кінець їй над морем у Ахсиві містечку;


30 А до того Умма, Афек та Рехоб: двайцять і два городи з їх селами.


31 Се наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї Ассер, се міста з їх селами.


32 Про Нафталїя жереб шестий, про (деякі) родини синів Нафталїєвих;


33 Гряниця їх ійшла від Хелефа, від дуброви, що при Заннанимі, до Адами-Некеба й Ябнеїла та аж до Лаккума, та кінчилась на Йорданї;


34 Звідсї гряниця повертає на захід сонця на Аснот-Табор, а звідти йде на Гуккок, і стикається на полуднї з Забулоном, а з Ассиром стикається від заходу, до Юди же й Йорданї від сходу сонця.


35 А утверджені міста були: Зиддим, Зер, Гаммат, Раккат і Хинерет,


36 Адама, Рама й Асор,


37 Кедес, Едрея і Ен-Газор,


38 Іреон, Мигдал-Ел, Горем, Бет-Аннат і Бетсамис - девятнайцять городів з їх селами.


39 Се була наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї синів Нафталїєвих, се міста з їх селами.


40 Про (деякі) родини в поколїннї синів Данових вийшов жереб семий;


41 А границею наслїдньої держави їх були: Зора, Естайол, та Ір-Семеш,


42 Шаалаввин, Аіалон, Іла,


43 Елон, Тимната й Екрон,


44 Елтеке, Гиббетон і Баалат,


45 Ігуд, Бене-Барак і Гат-Риммон,


46 Ме-Яркон і Раккон вкупі з займищем проти Йоппії. І вийшов пай синів Данових надто малий для них.


47 Тодї Данії вийшли на війну проти Ласем, звоювали його та й підневолили в крівавому бою, і взяли його в свою державу та й осїлись у ньому і проложили йому прізвище Ласем-Дан в імя предка свого Дана.


48 Се наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї Дана, се городи з їх селами.


49 Як же скінчили вони подїл землї по гряницям її, тодї надїлили сини Ізраїля наслїдню державу Йозуйові Нуненкові серед себе.


50 По обітницї Господнїй надїлили вони йому місто, яке собі бажав, се б то Тамнат-Сараа на Ефраїмових горах. І укріпив він місто і осївсь у йому.


51 Се та наслїдня дїлениця, що подїлили по жеребам Елеазар сьвященник та Йозуа Нуненко та голови в поколїннях Ізрайлевих у Силомі перед Господом при входї в громадський намет. І сим робом закінчили вони подїл (обітованої) землї.



Iсус Навин 19

1 І рече Господь Йозейові:


2 Промов до синів Ізрайлевих так: Попризначуйте собі охоронні міста, що про них я вам глаголав через Мойсея,


3 Щоб убийця, той хто необачно, ненароком убє чоловіка, утїкав туди, щоб вони служили вам прибіжищем од кровоместника


4 І хто втече в одно з тих міст, нехай стане у входу до міста, і принесе справу свою перед мужів громадських сего города. Тодї нехай вони приймають його до себе в город і дають йому притулок, щоб йому жити між ними.


5 І коли кровоместник уганяти ме за ним, так щоб вони не видавали убийця йому: бо він убив свого ближнього ненароком, не ворогувавши на нього перше.


6 Нехай він пробуває в тому містї, аж покіль стане задля свого присуду перед громадою, аж до смертї первосьвященника, що того часу старшинувати ме. Тодї можна убийцеві вернутись у свій город і в свою домівку в тому містї, звідкіля він утїк.


7 І присьвятили вони Кедес в Галилеї на Нафталїєвій горі, та Сихем на Ефраїмовій горі, та Киріат-Арбу, се б то Геброн, на Юдиній горі;


8 А по тім боцї Йорданї навпроти Ерихону на схід сонця віддїлили, Бецер у степу, на поділлї, в поколїнню Рубена, та Рамот у Галадї, в поколїнню Гадовому, та Голан у Базанї, в поколїнню Манассієвому.


9 Сї городи призначено про всїх синів Ізраїля і про чужениць, що пробували між ними, щоб усякий, хто туди втїкати ме, убивши ненароком людину, не вмер від руки кровоместника, перш нїж він стане перед громадою.



Iсус Навин 20

1 Тодї приступили голови поколїнь Левіїних до Елеазара сьвященника та до Ісуса Навина й до голов у поколїннях Ізрайлевих,


2 І промовляли до них у Силомі, у Канаан землї оттак:


3 Господь заповідав через Мойсея поступитись нам містами на прожиток і пасовищами про нашу скотину, що тягнуть до них. І передали сини Ізрайлеві по обіцянцї Господнїй левитам із паїв своїх ось які городи вкупі з пасовищами, що до них належали:


4 Вийшов жереб про родини Каатові, і допалось по жеребу синам Арона сьвященника, левитам, від поколїння Юдиного і від поколїння Симеонового, і від поколїння Беняминового по жеребу тринайцять міст;


5 Инші ж потомки Каатові одержали від родин поколїння Ефраїмового і від поколїння Данового і від полуколїна Манассієвого по жеребу десять городів.


6 Потомки Герсона одержали від родин у поколїннї Іссахаровому, і від поколїння Ассерового, і від поколїння Нафталїєвого та від півколїна Манассієвого в Базанї по жеребу тринайцять городів;


7 (Деякі) родини потомків Мерариних одержали від поколїння Рубенового і від поколїння Гадового, і від поколїння Зебулонового дванайцять городів.


8 І передали сини Ізрайлеві левитам сї міста вкупі з передмістями, як заповідав Господь через Мойсея, по жеребу.


9 Поступилися ж вони від поколїння Юдиного і від поколїння Симеонового ось якими названими городами:


10 Синам Арона з родини Каатової, із потомків Левії, - на їх бо спершу випав жереб - дано


11 Киріят-Арбу, батька Енакового, або Геброн, на Юдиних горах, вкупі з пасовищами, що тягли до їх навкруги.


12 А поле сего міста й села його передали вони Калебові Ефуніенкові, яко наслїдню державу, що йому припала.


13 І так потомкам Арона, сьвященника, передали вони охоронний город для убийця: Геброн вкупі з пасовищами, що до його тягли, і Либну вкупі з передмістями її,


14 Яттир вкупі з пасовищами його, Ештемо вкупі з пасовищами його,


15 Холон вкупі з пасовищами його, Дабир вкупі з пасовищами його,


16 Анн укупі з пасовищами його, Ютту вкупі з пасовищами її, та Бет-Семеш укупі з передмістями, що тягли до його - девять городів від обох названих поколїнь.


17 А від поколїння Беняминового: Габаон укупі з пасовищами його, Геву укупі з пасовищами її,


18 Анатот укупі з передмістями його та Алмон укупі з пасовищами його, - разом чотири міста.


19 Оце ж одержали потомки Арона, сьвященника, всього тринайцять городів укупі з пасовищами їх.


20 А що до родин приписаних до левитів, потомків Каатових, прочих потомків Каатових, то їм допались по жеребу їх міста від поколїння Ефраїмового;


21 Дали їм охоронне місто про убийця, Сихем укупі з пасовищами його, на Ефраїмових горах, і Гезер укупі з передмістями його,


22 Кивзаїм укупі з пасовищами його, та Бет-Орон укупі з передмістями його: чотири міста;


23 А від поколїння Данового: Елтеке укупі з пасовищами його, Гивветон укупі з пасовищами його,


24 Аялон укупі з пасовищами його, та Гат-Риммон укупі з пасовищами його - чотири міста;


25 А від поколїння Манассієвого: Таанах з пасовищами його, та Гат-Риммон укупі з передмістями його: два міста.


26 А всього одержали родини останнїх потомків Каата десять городів укупі з пасовищами їх.


27 Далїй одержали між родинами Левіїв потомки Герсонові від половини поколїння Манассієвого: охоронне місто про убийця Голан у Базанї вкупі з пасовищами його, та Беес-Теру вкупі з пасовищами її - два міста.


28 А від поколїння Іссахарового: Кисіон укупі з пасовищами його, Даверат з пасовищами його,


29 Ярмут з пасовищами його, та Ен-Ганним з пасовищами його - чотири міста.


30 А від поколїння Ассерового: Мишал укупі з пасовищами його, та Абдон і передмістя його,


31 Хелкат укупі з пасовищами його, та Регоб укупі з пасовищами його - чотири городи.


32 А від поколїння Нафталїєвого: охоронний город про убийця: Кедес у Галилеї вкупі з пасовищами його; Гаммот-Дор укупі з пасовищами його, та Картан укупі з пасовищами його - три городи.


33 Оце ж одержали разом родини Герсонові усього тринайцять городів укупі з пасовищами, що тягли до їх.


34 Родини ж потомків Мерарієвих, ще останнїх левитів, осягли від поколїння Зебулонового: Йокнеам укупі з пасовищами його, Карту з пасовищами її,


35 Димну з пасовищами її, та Нагалал вкупі з пасовищами його - чотири городи.


36 А від поколїння Рубенового: охоронний город про убийця: Безер, у степу, з пасовищами його, Яаца з пасовищами його,


37 Кадемот з пасовищами його, та Мефаат укупі з пасовищами його - чотири городи.


38 А від поколїння Гадового: охоронний город про убийця: Рамот у Галаадї вкупі з пасовищами його, Маганаїм з пасовищами його,


39 Гесбон укупі з пасовищами його, та Язер укупі з пасовищами його: всього чотири городи.


40 Сим робом деякі родини потомків Мерарієвих, що були ще останком від поколїння Левії, осягли яко частину, що випала їм по жеребу, всього дванайцять городів.


41 Всїх міст левитських, що випали їм по жеребу серед наслїдньої держави Ізраїлської, сорок і вісїм укупі з пасовищами, що тягли до їх.


42 У кожному названому городї були навкруги пасовища, що до його тягли; так було по всїх названих містах.


43 І надїлив Господь Ізраїлеві всю землю, що клявшись обітував її батькам їх, і осягли вони її в державу та й осїлокись там.


44 І дарував їм Господь супокій навкруги, так само, як він клявся батькам їх. Нїхто з усїх їх ворогів не встояв проти них; Господь усїх їх ворогів подав їм на поталу.


45 З усїх обітниць, що давав Господь Ізрайлевому домові, нї одна не була марною; усе справдилось.



Iсус Навин 21

1 Покликав тодї Йозуа Рубенїїв та Гадїїв і половину поколїння Манассіїного,


2 І рече їм: Ви пильнували всього, що вам заповідав раб Господень Мойсей, і слухали також моїх слів в усьому тому, що я повелївав вам.


3 За такий довгий час аж по сей день ви не покидали в нуждї ваших земляків, і пильнували заповітів Господа, Бога вашого, щиро.


4 Тепер же Господь, Бог ваш, дарував супокій землякам вашим, як і обітував їм. Оце ж вертайтесь додому, туди де ваша наслїдня держава, що вказав вам Господень раб Мойсей по тім боцї Йорданї.


5 Тілько пильно дбайте, певнити заповіт і науку, що вам дав Господень раб Мойсей, щоб любити вам Господа, Бога вашого, і повсячасно ходити путьми його, щоб вам пильнувати заповідей його, прихилятись до нього, служити йому всїм серцем і всією душею!


6 І попрощавсь із ними Йозуа і відпустив їх з благословеннєм і повертались вони додому.


7 Одному півпоколїнню Манассієвому дав Мойсей удїл в Базанї; другому ж полуколїнню дав Йозуа удїл між їх земляками на західньому боцї Йорданї. І як відпускав їх Йозуа додому і прощавсь із ними з благословеннєм,


8 То сказав їм: з великими скарбами й статками, з сріблом і золотом, міддю й залїзом і з безлїччю одежі вертаєте ви додому; роздїлїть же добичу, що здобули від ворогів своїх, з браттєм своїм.


9 Вертались тодї Рубенїї, Гадїї і полуколїно Манассіїв, та й двинули від синів Ізраїля із Силому, що лежить у Канаан землї, щоб ійти в Галаад землю, де була їх наслїдня держава, де вони осїлись по Господньому слову, що прийшло через Мойсея.


10 Як дійшли ж вони до горбів на Йорданї, що знаходяться ще в Канаан землї, збудували там Рубенїї та Гадїї та півпоколїння Манассієвого над Йорданню величезний жертівник.


11 І перечули Ізрайлитяне що говорено: Рубенїї, Гадїї та половина поколїння Манассієвого поставили жертівник як раз навпроти Канаан землї поблизу Йорданї, в землї по тім боцї від Ізраїля.


12 Як дочулись про се сини Ізраїля, зібралась тодї докупи вся громада Ізраїльська в Силомі, щоб ійти проти них воювати.


13 Але ще передом послали Ізрайлитяне до Рубенїїв, Гадїїв і полуколїна Манассієвого, в землю Галаадську Фінееса, сина Елеазарового, сьвященникового


14 З десятьма князями, по одному з кожного поколїння від усього Ізраїля. Кожен з них був гетьманом над родинами свого поколїння між тисячами Ізраїльськими.


15 Прийшовши ж вони до Рубенїїв та Гадїїв та до півпоколїння Манассієвого в Галаад землю, промовили до них так:


16 От що звелїла сказати вам Господня громада: Що се за зрада, що вчинили ви проти Бога Ізрайлевого, що тепер одвернулись од Господа, спорудивши собі жертівника, щоб становитись опором проти Господа?


17 Хиба мало нам провини через Пеора, що від неї ми ще й по сей день не очистились, і за неї напала кара на громаду Господню?


18 А ви ще хочете оце одвернутись од Господа? Нї! сьому не бувати. Сьогоднї ви ставите опір проти Господа, а завтра гнїв Господень ударить на всю громаду Ізрайлеву!


19 Коли проте ся земля, що ви осягли в наслїдню державу, нечиста в ваших очах, так вертайтесь у наслїдню державу Господа, де храмина Господня поставлена, та й осїдайте оа, адами проміж нами. Проти Господа ж не ставіте опір, та й проти нас не бунтуйтесь тим, що оце окрім жертівника Господа, Бога нашого, построїли ви ще окремий жертівник!


20 Хиба не так зрадливо поступив Ахан Заренко, полакомившись на прокляте добро, через що Господень гнїв обуривсь на всю громаду Ізраїльську? Нї бо! не сам один він умер за свою провину!


21 Відказали тодї Рубенїї та Гадїї і півпоколїння Манассієвого і промовили до гетьманів тисячів Ізрайлевих:


22 Потужний Бог, Єгова - Потужний Бог, Єгова - він се знає, та й Ізраїль нехай се знає: Коли воно сталось ув опорі чи то в зрадї проти Господа, нехай він ще сьогоднї віднїме нам підмогу свою!


23 Як ми построїли собі жертівника, щоб нам одвернутись від Господа, й на те, щоб тут приносити всепалення і хлїбові жертви, або на те, щоб мирні жертви приносити, нехай сам Господь за се помститься!


24 Нї! ми тільки дбаючи про те, се вчинили, щоб не сталось так, що ваші потомки промовили б колись до наших потомків: Що вам таке Господь Бог Ізрайлїв?


25 Хиба не положив Господь Йордань гряницею між нами й вами, Рубенїями та Гадїями? Нема вам нїякого дїла до Господа! І сим робом ваші потомки відопхнули б наших потомків від почитання Господа.


26 Тим і нарадились ми. От же що вчинїмо: Постріймо жертівника, та не про те, щоб на ньому приносити всепалення, чи заколювані жертви,


27 А про те, щоб він був сьвідком між нами й вами, і нашими потомками послї нас, що ми хотїли обіцяти шанувати Господа (разом з вами) нашими всепаленнями, і нашими заколеними жертвами і нашими мирними жертвами, та щоб ваші потомки не казали колись нашим потомкам: Нема вам нїякої частини в Господї.


28 Ми думали так: Коли вони колись казати муть таке нам або нашим потомкам, то ми відказувати мем їм: Дивітесь на подобу жертівника Господнього, що зробил


29 Нехай сього не буде в нас до віку, щоб ми проти Господа ставали опором, чи то відвертались тепер від Господа, будуючи окремо жертівника про всепалення, хлїбові жертви та заколювання, окрім того жертівника, Господа, Бога нашого, що стоїть перед його храминою!

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги