27 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.


28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.


29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.


30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,


31 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.


32 Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.


33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!


34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?


35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?


36 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.



До римлян 12

1 То ж благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє влуаше.


2 І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена.


3 Глаголю бо благодаттю, даною менї, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, нїж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному удїлив міру віри.


4 Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усї ж члени мають не одно дїло,


5 так многі ми - одно тїло в Христї, по одному ж, один другому члени.


6 Маючи ж дарування по даній нам благодатї неоднакі: чи то пророцтво (то й пророкуймо) по мірі віри;


7 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню;


8 чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простотї; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.


9 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.


10 Братньою любовю (бувайте) один до одного нїжні; честю один одного більшим робіть;


11 у роботї не лїниві; духом горючі, Господеві служачі;


12 в надїї веселї; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,


13 у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинностї охочі.


14 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть.


15 Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче.


16 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе.


17 Нїкому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми.


18 Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир.


19 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь.


20 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його.


21 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.



До римлян 13

1 Усяка душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є властї, від Бога вони настановлені.


2 Тим же, хто противить ся властї, Божому повелїнню противить ся; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають.


3 Князї бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї.


4 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститель гнїва тому, хто робить лихе.


5 Тим же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти.


6 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують.


7 Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь.


8 Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.


9 Бо се: Не роби перелюбу, Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.


10 Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону.


11 Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасеннє, нїж як ми увірували.


12 Ніч минула, а день наближив ся; відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла.


13 Яко в день нумо чесно ходити, не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпустї, не в сварнї та завистї.


14 Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догоджуйте тїлу в похотї.



До римлян 14

1 Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.


2 Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.


3 Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.


4 Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.


5 Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.


6 Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.


7 Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.


8 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.


9 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.


10 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.


11 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.


12 Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.


13 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.


14 Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.


15 Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.


16 Нехай же не ганить ся ваше добре.


17 Бо царство Боже не їжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі в Дусї сьвятім.


18 Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.


19 Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного.


20 Ради їжи не руйнуй дїла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм.


21 Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.


22 Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє.


23 Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.



До римлян 15

1 Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.


2 Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.


3 Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.


4 Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.


5 Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,


6 щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.


7 Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.


8 Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв,


9 а для поган - з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.


10 І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його.


11 І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.


12 І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.


13 Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.


14 Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.


15 Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодатї, даній менї від Бога,


16 щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.


17 Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.


18 Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдїяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,


19 силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовістє Христове.


20 Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати,


21 а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють.


22 Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас.


23 Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт,


24 як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподїваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтїшаюсь.


25 Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим.


26 Зволили бо Македонцї та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі.


27 Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.


28 Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию.


29 Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду.


30 Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога,


31 щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим,


32 щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами.


33 Бог же впокою з усїма вами. Амінь.



До римлян 16

1 Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Кенхреях,


2 щоб прийняли її в Господї, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому менї.


3 Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї,


4 (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву.


5 Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа.


6 Витайте Марию, що трудилась багато для нас.


7 Витайте Андроника та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа.


8 Витайте Амплия, любого мого в Господї.


9 Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї.


10 Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових.


11 Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї.


12 Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господї, витайте Персиду любу, що багато трудилась в Господї.


13 Витайте Руфа, вибраного в Господї, і матїр його й мою.


14 Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів.


15 Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всїх сьвятих з ними.


16 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові.


17 Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них.


18 Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.


19 Бо слухняність ваша до всїх дійшла; тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе.


20 Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.


21 Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя.


22 Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се.


23 Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, доморядник городський, і Кварт брат.


24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.


25 Тому ж, що може вас утвердити по благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної,


26 тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелїнню вічнього Бога, на послуханнє віри, усїм народам звіщеної, -


27 єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь.





1-е до коринтян 1

1 Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,


2 церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас:


3 благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.


4 Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,


5 тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,


6 яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,


7 так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,


8 котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.


9 Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Христа, Господа нашого.


10 Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислї.


11 Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.


12 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.


13 Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?


14 Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,


15 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.


16 Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.


17 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.


18 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.


19 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.


20 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?


21 Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих.


22 Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають,


23 ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,


24 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:


25 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.


26 Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;


27 нї, немудре сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,


28 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,


29 щоб не величалось нїяке тїло перед Ним.


30 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,


31 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся.



1-е до коринтян 2

1 І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.


2 Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.


3 І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.


4 І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,


5 щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.


6 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,


7 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,


8 котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.


9 Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.


10 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.


11 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.


12 Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.


13 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.


14 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.


15 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.


16 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.



1-е до коринтян 3

1 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.


2 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.


3 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?


4 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?


5 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.


6 Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.


7 Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.


8 Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.


9 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.


10 По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.


11 Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.


12 Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -


13 кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.


14 Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.


15 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.


16 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?


17 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.


18 Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.


19 Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.


20 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.


21 Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:


22 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,


23 ви ж Христові, а Христос Божий.



1-е до коринтян 4

1 Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.


2 Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.


3 Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.


4 Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.


5 Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.


6 Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.


7 Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?


8 Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!


9 Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останнїх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.


10 Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.


11 Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,


12 і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;


13 нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту в стали ся ми, ометиця всїм аж досї.


14 Не на сором вам се пишу, а яко дїтей моїх любих остерегаю.


15 Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).


16 Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.


17 Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.


18 Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.


19 Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.


20 Не в слові бо царство Боже, а в силї.


21 Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?



1-е до коринтян 5

1 Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого мав.


2 І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?


3 Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,


4 в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,


5 видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.


6 Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує.


7 Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас.


8 Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасї злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.


9 Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками,


10 та не в загалї з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти.


11 Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.


12 Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?


13 Тих же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.



1-е до коринтян 6

1 Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими?


2 Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коли сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити?


3 Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тільки житейські речі?


4 Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддїв.


5 На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми?


6 Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними!


7 І се вже зовсїм сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїщ кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди?


8 Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів.


9 Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не настлїдять? Не обманюйте себе: нї блудники, нї ідолослужителї, нї перелюбники, нї пещені, нї мужоложники,


10 нї злодїї, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслїдять.


11 А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та оправдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.


12 Все менї можна, та не все користне; все менї можна, та нїчому не дам орудувати мною.


13 Їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.


14 Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю.


15 Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбницї? Нехай не буде!


16 Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло.


17 Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух.


18 Утїкайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить.


19 Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?


20 Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусї вашому; вони Божі.



1-е до коринтян 7

1 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.


2 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.


3 Нехай чоловік оддає жінцї, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.


4 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тїлом не має власти, а жінка.


5 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згодї на (який ся) час, щоб пробували в постї та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим.


6 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.


7 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.


8 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.


9 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.


10 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком.


11 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.


12 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.


13 І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.


14 Осьвячуєть ся бо чоловік невіруючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато дїти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.


15 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог.


16 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?


17 Тільки, як кожному удїлив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.


18 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.


19 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих.


20 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.


21 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.


22 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.


23 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людськими.


24 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом.


25 Про дїв же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.


26 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.


27 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.


28 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся дїва, не згрішила; та горе по тїлу мати муть такі; я ж вас щаджу.


29 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;


30 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;


31 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.


32 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві;


33 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.


34 Єсть (також) ріжниця між жінкою і дївицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.


35 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.


36 Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.


37 Которий стоїть твердо в серцї, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дївицю свою, добре робить.


38 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.


39 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.


40 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.



1-е до коринтян 8

1 Що ж до ідолських посьвятів, зна- ємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов збудовує.


2 Коли ж хто думає, що він знає що, то нїколи ще нїчого не знав, як треба знати.


3 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.


4 Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иншого Бога, тільки один.


5 Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);


6 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.


7 Нї, не у всїх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся.


8 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.


9 Гледїть же, щоб нїколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.


10 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидиш у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?


11 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.


12 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.


13 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.



1-е до коринтян 9

1 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?


2 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.


3 Оце моя відповідь тим, хто судить мене.


4 Хиба ми не маємо власти їсти і пити?


5 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?


6 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?


7 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?


8 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон?


9 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?


10 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотитѝе , (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.


11 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем?


12 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як небудь благовістя Христового.


13 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.


14 Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.


15 Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив.


16 Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!


17 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.


18 За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.


19 Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:


20 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;


21 беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;


22 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.


23 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.


24 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.


25 Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.


26 Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітрє (вітер) бючи.


27 А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним.



1-е до коринтян 10

1 Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отцї наші всї під хмарою були, і всї через море переходили;


2 і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;


3 і всї ту саму їжу духовну їли;


4 і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос.


5 Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустинї.


6 Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.


7 Анї ідолослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посїдали люде їсти й пити і встали грати.


8 Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайцять три тисячі.


9 Анї спокушуймо Христа, яко ж деякі з тих спокушували, та й погинули від гадюк.


10 Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя.


11 Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.


12 Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.


13 Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.


14 Тим, любі мої, втїкайте від ідолського служення.


15 Яко мудрим глаголю; судїть, що я глаголю:


16 Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общеннє крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?


17 Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось.


18 Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?


19 що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь єсть?


20 Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.


21 Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.


22 Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?


23 Все менї можна, та не все на користь; все менї можна, та не все збудовує.


24 Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.


25 Все, що на торгу продаєть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.


26 Бо Господня земля і повня її.


27 Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.


28 Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.


29 Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вільність моя судити маєть ся від совісти другого?


30 Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що менї хулу приймати (за те), за що дякую?


31 Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.


32 Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,


33 яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся. Г ОЛОВА


11 Б удьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.


2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.


3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу - Бог.


4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.


5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.


6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.


7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.


8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.


9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.


10 Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.


11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.


12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.


13 Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?


14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?


15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.


16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.


17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.


18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.


19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.


20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.


21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.


22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.


23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,


24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.


25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.


26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.


27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.


28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.


29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.


30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.


31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.


32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.


33 Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.


34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.



1-е до коринтян 11

1 Про духовне ж, браттє, не хочу, щоб ви не знали.


2 Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.


3 Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.


4 Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий.


5 І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.


6 І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всїх.


7 Кожному ж даєть ся явленнє Духа на користь.


8 Тому бо Духом даєть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;


9 иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;


10 иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мов (язиків).


11 Все ж се дїйствує один і той же Дух, удїляючи кожному, яко ж хоче.


12 Як бо тїло одно, а членів має багато, всї ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.


13 Бо одним Духом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всї одним Духом напоєнї.


14 Бо тїло не єсть один член, а многі.


15 Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла?


16 І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?


17 Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх?


18 Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотїв.


19 Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло?


20 Тепер же багато членів, а тїло одно.


21 Не може ж око сказати руцї: Не треба менї тебе; або знов голова ногам: Не треба менї вас.


22 Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні;


23 і которі здають ся нам неповажнїщими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.


24 Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому,


25 щоб не було роздїлення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.


26 І коли терпить один член, терплять з ним усї члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени.


27 Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).


28 І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителїв, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкуnt sання, всякі мови.


29 Хиба всї апостоли? хиба всї пророки? хиба всї учителї? хиба всї сили?


30 хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?


31 Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.



1-е до коринтян 12

1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.


2 Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.


3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того).


4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,


5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;


6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;


7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.


8 Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.


9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо.


10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.


11 Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.


12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний.


13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.



1-е до коринтян 13

1 Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.


2 Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне.


3 Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.


4 Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.


5 Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.


6 Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?


7 Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.


8 Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?


9 Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.


10 Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу.


11 Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.


12 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві.


13 Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.


14 Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне.


15 Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.


16 Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже "амінь" на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.


17 Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.


18 Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами.


19 Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.


20 Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.


21 В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.


22 Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.


23 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?


24 Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений.


25 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.


26 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде.


27 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.


28 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богоові.


29 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.


30 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.


31 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.


32 І духи пророцькі пророкам корять ся.


33 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.


34 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.


35 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.


36 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?


37 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї.


38 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.


39 Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.


40 Усе нехай поважно та до ладу робить ся.



1-е до коринтян 14

1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,


2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.


3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,


4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,


5 і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.


6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.


7 Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.


8 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.


9 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.


10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.


11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.


12 Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?


13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;


14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.


15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.


16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.


17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.


18 Тодї й померші в Христї погибли.


19 Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.


20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.


21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.


22 Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.


23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.


24 Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.


25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.


26 Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть.


27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.


28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.


29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?


30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?


31 Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.


32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.


33 Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.


34 Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.


35 Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?


36 Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.


37 І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.


38 Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.


39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.


40 (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.


41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.


42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.


43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.


44 Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.


45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.


46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.


47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.


48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.


49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.


50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.


51 Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.


52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.


53 Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.


54 Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.


55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?


56 Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.


57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.


58 Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.



1-е до коринтян 15

1 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.


2 Первого дня в тижнї нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тодї, як прийду, складку робити.


3 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.


4 Коли ж буде достойно, щоб і менї йти, зо мною пійдуть.


5 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).


6 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я пійду.


7 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надїю, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.


8 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.


9 Двері бо великі й широкі відчинились менї, і багато (в мене) противників.


10 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.


11 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводїть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.


12 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсїм не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.


13 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.


14 Все вам нехай в любові дїєть ся.


15 Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе),


16 щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює.


17 Зрадїв же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили.


18 Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.


19 Витають вас церкви Азийські. Витають вас у Господї много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою.


20 Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.


21 Витаннє моєю рукою Павловою.


22 Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!


23 Благодать Господа Ісуса Христа з вами.


24 Любов моя з усїма вами у Христї Ісусї. Амінь.





2-е до коринтян 1

1 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:


2 Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.


3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,


4 що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.


5 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.


6 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.


7 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.


8 Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.


9 Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,


10 котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,


11 за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.


12 Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.


13 Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,


14 як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.


15 І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,


16 а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.


17 Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так - так, то, нї - нї.


18 Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".


19 Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".


20 Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.


21 Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,


22 Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.


23 Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.


24 Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.



2-е до коринтян 2

1 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.


2 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.


3 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.


4 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.


5 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.


6 Доволї такому сієї кари від многих.


7 Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.


8 Тим же благаю вас, обявіть любов до него.


9 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.


10 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,


11 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.


12 Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,


13 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.


14 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.


15 Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:


16 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?


17 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.



2-е до коринтян 3

1 Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).


2 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.


3 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця.


4 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,


5 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,


6 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.


7 Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої,


8 як же не більше служеннє духа буде в славі?


9 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.


10 Бо й не прославил


11 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.


12 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,


13 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.


14 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.


15 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.


16 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.


17 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.


18 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.



2-е до коринтян 4

1 Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо,


2 а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом.


3 Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите,


4 в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.


5 Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.


6 Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.


7 Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.


8 У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї;


9 гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;


10 всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.


11 Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.


12 Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас.


13 Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,


14 знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.


15 Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу.


16 Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день.


17 Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,


18 нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.



2-е до коринтян 5

1 Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.


2 Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,


3 коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.


4 Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.


5 На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.


6 Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:


7 (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)


8 Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.


9 Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.


10 Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.


11 Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.


12 Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.


13 Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.


14 Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;


15 і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.


16 Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.


17 Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.


18 Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,


19 яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.


20 Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.


21 Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.



2-е до коринтян 6

1 Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.


2 (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення. )


3 Нїякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,


4 а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тїснотах,


5 в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,


6 в чистотї, в знанню, в довготерпінню, в добростї, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,


7 в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,


8 славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;


9 яко незнані, та познані; яко вміраючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;


10 яко сумні, а завсїди веселі; яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нїчого немаючі, а все держучи.


11 Уста наші відкрились до вас, Коринтяне; серця наші розпросторились.


12 Не стїснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.


13 Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.


14 Не ходїть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?


15 Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?


16 І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.


17 Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,


18 і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.



2-е до коринтян 7

1 Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.


2 Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нїкого не зопсували, нї з кого не здирали.


3 Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.


4 Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.


5 Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи.


6 Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим,


7 не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утїшив ся про вас, оповідуючи ваше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихильність до мене, так що я вельми зрадував ся.


8 Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.


9 Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.


10 Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.


11 Ось бо се саме, що по Бозї смуткували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.


12 А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом.


13 Того ж то втїшились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усїх вас.


14 Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе по правдї говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.


15 Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його.


16 Радуюсь оце, що у всьому можу звіритись вам.



2-е до коринтян 8

1 Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським,


2 що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувало багацтвом щирости їх.


3 Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні.


4 З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спільність) в служенню сьвятим.


5 І не, яко ж ми надїялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою;


6 тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю.


7 А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували.


8 Не повелїваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щиростї вашої любови.


9 Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились.


10 І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотїти перш почали від торішнього лїта.


11 Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї.


12 Бо коли в кого є охота, то вона приятна по тому, як хто має, а не по тому, як хто не має.


13 (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї:


14 в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота,


15 яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку.


16 Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбаннє про вас у серце Титу.


17 Бо благаннє таки прийняв, та й, бувши прихильнїщим своєю охотою, вийшов до вас.


18 Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всїх церквах.


19 Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу,


20 остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сїм, котрим ми служимо,


21 промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми.


22 Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїщий, у великій надїї на вас.


23 Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова.


24 Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков.



2-е до коринтян 9

1 Про служеннє ж сьвятим злишнє менї писати вам:


2 бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих.


3 Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові,


4 щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби.


5 Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство.


6 Оце ж: хто сїє скупо, скупо й жати ме; а хто сїє в дарах, в дарах і жати ме.


7 Кожен (давай), яко ж постановляє в серцї, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.


8 Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим дїлом,


9 (яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробуває по вік.


10 Хто ж дає насїннє сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насїннє ваше і зростить засїви праведности вашої),


11 щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу.


12 Бо порядкуваннє служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткує многими подяками Богові.


13 Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усїма,


14 і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас.


15 Дяка ж Богові за невимовний дар Його.



2-е до коринтян 10

1 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;


2 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.


3 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:


4 (бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)


5 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,


6 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.


7 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.


8 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.


9 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, -


10 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -


11 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).


12 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.


13 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.


14 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.


15 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,


16 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.


17 Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.


18 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.



2-е до коринтян 11

1 Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.


2 Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.


3 Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.


4 Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.


5 Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.


6 Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.


7 Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?


8 Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;


9 і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.


10 (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.


11 Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).


12 Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.


13 Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.


14 І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.


15 Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.


16 Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.


17 А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.


18 Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.


19 Радо бо терпите безумних, розумними бувши.


20 Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.


21 Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.


22 Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.


23 Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.


24 Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.


25 Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;


26 у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;


27 у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.


28 Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.


29 Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?


30 Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.


31 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.


32 У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене;


33 і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.



2-е до коринтян 12

1 Не користь же менї хвалитись, та перейду до видїння і одкриття Господнього.


2 Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма лїтами (чи в тїлї, не знаю, чи без тїла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.


3 І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає),


4 що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.


5 Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми.


6 Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав амад те, чим бачить мене або чує що від мене;


7 І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.


8 Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене.


9 Та Він сказав менї: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.


10 Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний.


11 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й нїщо.


12 Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.


13 Що бо єсть, чим вас упослїджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.


14 Ось утретє готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дїтям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей.


15 Менї ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами.


16 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?


17 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?


18 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?


19 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.


20 Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу;


21 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистотї, й блудї, й розпустї, що коїли.



2-е до коринтян 13

1 Се вже втретє йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово.


2 Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу:


3 бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в менї Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас.


4 Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні в Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас.


5 Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні.


6 Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні.


7 Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили нїякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були.


8 Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду.


9 Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершеннє ваше.


10 Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованнє.


11 На останок, браттє, радуйте ся, звершуйтесь, утїшайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами.


12 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас, усї сьвяті.


13 Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь.





До галатiв 1

1 Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),


2 і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:


3 Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа,


4 що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,


5 котрому слава на віки вічні. Амінь.


6 Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.


7 Воно то не друге, та є такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.


8 Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.


9 Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.


10 Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.


11 Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.


12 Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.


13 Чували бо про життє моє колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,


14 і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.


15 Як же зволив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,


16 відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,


17 анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.


18 Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.


19 Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.


20 Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.


21 Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,


22 був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,


23 а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствує віру, що колись руйнував,


24 і прославляли у менї Бога.



До галатiв 2

1 Потім, по чотирнайцяти лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.


2 А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовістє, котре проповідую між поганами, тільки на самотї, значнїщим, чи не марно я ходжу або ходив.


3 Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.


4 А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледїти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,


5 ми анї на годину не поступились, корючись, щоб істина благовістя пробувала в вас.


6 Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся (чим бути), на мене нїчого не наложили.


7 Нї, противно, зрозумівши, що звірено менї благовістє необрізання, яко ж Петрові обрізання:


8 (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)


9 і, пізнавши благодать, дану менї, Яков, та Кифа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;


10 тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.


11 Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.


12 Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.


13 Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.


14 Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?


15 Ми по природї Жиди, а не грішники з поган;


16 та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.


17 Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!


18 Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.


19 Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.


20 Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.


21 Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.



До галатiв 3

1 Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правдї, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, розпятий між вами?


2 Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?


3 Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?


4 Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!


5 Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?


6 Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.


7 Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.


8 І писаннє знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.


9 Тим же хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.


10 Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те.


11 А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.


12 Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.


13 Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)


14 щоб на поган благословеннє Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуваннє Духа прийняли ми через віру.


15 Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидає, анї додає до него.


16 Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насїнням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.


17 Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в нїщо обітуваннє.


18 Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.


19 Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїннє, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.


20 Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.


21 То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.


22 Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.


23 Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.


24 Тим же закон був нам учителем, (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам оправдитись.


25 Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.


26 Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.


27 Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.


28 Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема мужеського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.


29 Коли ж ви Христові, то ви насїннє Авраамове, і по обітованню наслїдники.



До галатiв 4

1 Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього,


2 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.


3 Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта.


4 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,


5 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.


6 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!


7 Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.


8 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами.


9 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?


10 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.


11 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.


12 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили.


13 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.


14 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.


15 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що колдї, б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.


16 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?


17 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.


18 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.


19 Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос в'образить ся у вас,


20 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас.


21 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?


22 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.


23 Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.


24 Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.


25 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.


26 А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам.


27 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.


28 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.


29 Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.


30 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.


31 Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.



До галатiв 5

1 У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.


2 Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нїчого не поможе.


3 Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, що винен увесь закон чинити.


4 Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.


5 Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо.


6 Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а віра, любовю сильна.


7 Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правдї?


8 Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас.


9 Трошки квасу все місиво квасить.


10 Покладаюсь на вас у Господї, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був.


11 Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста.


12 Ой коли б відсїчено тих, що колотять вами!


13 Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.


14 Увесь бо закон в одному слові сповняєть ся: Люби ближнього твого, як себе самого.


15 Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного.


16 Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тїлесного не звершуйте.


17 Бо тїло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили.


18 Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.


19 Явні ж дїла тїлесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст,


20 ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, єресї,


21 зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.


22 А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра,


23 тихість, вдержливість. На таких нема закону.


24 А которі Христові, ті розпяли тїло з страстьми і хотїннєм.


25 Коли духом живемо, духом і ходїмо.


26 Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.



До галатiв 6

1 Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним.


2 Один одного тягарі носїть, і так сповняйте закон Христів.


3 Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.


4 Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тодї хвалу в собі мати ме, а не в иншому.


5 Кожен бо свій тягар нести ме.


6 Нехай же дїлить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго.


7 Не обманюйте себе: З Бога насьміятись не можна; що бо чоловік сїє, те й жати ме.


8 Бо хто сїє тїлу своєму, од тїла жати ме зотлїннє; а хто сїє духу, од духа пожv> <е життє вічнє.


9 Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи.


10 Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всїм, а найбільш товаришам по вірі.


11 Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою.


12 Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути.


13 Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись.


14 Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим менї сьвіт розпято, а я сьвітові.


15 У Христї бо Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а нове створіннє.


16 І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому.


17 На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу.


18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь.





До ефесян 1

1 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, до сьвятих у Єфесї і до вірних у Христї Ісусї:


2 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.


3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї,


4 яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови,


5 наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння с">18ого,


6 на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім,


7 в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його,


8 котру намножив нам у всякій премудростї і розумі,


9 обявивши нам тайну волї своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі,


10 щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї,


11 у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по радї волї своєї,


12 щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його;


13 і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим,


14 котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його.


15 Того й я, чувши про вашу віру в Господа Ісуса і любов до всїх сьвятих,


16 не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх,


17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його,


18 просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих,


19 і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі віруємо, по дїйству превеликої потуги Його,


20 котру вдїяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правицї в себе на небесах,


21 вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому,


22 і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усїм у церкві,


23 котра єсть тїло Його, повня Того, хто сповняє все у всьому.



До ефесян 2

1 І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими,


2 в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,


3 між котрими й ми всї жили колись у хотїнню тїла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дїтьми гнїва, як і инші.


4 Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас,


5 і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),


6 і воскресив з Ним, і дав нам сидїти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї,


7 щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа.


8 Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;


9 не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся.


10 Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили.


11 Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного;


12 що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надїї і безбожні в сьвітї.


13 Тепер же в Христї Ісусї ви, що бnt sли колись далеко, стали близькі кровю Христовою.


14 Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стїну;


15 вражду тїлом своїм, закон заповідей наукою обернув у нїщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир,


16 і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;


17 і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,


18 тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.


19 Тим же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі;


20 збудовані на підвалинї апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос;


21 на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї.


22 На Ньому й ви збудовуєтесь на оселю Божу Духом. ГО ЛОВА


3 Т ого ради й я, Павел, вязник Ісус- Христів за вас поган.


2 Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами,


3 що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко,


4 з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій),


5 котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом,


6 що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовістє,


7 котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його.


8 Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,


9 і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом,


10 щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа,


11 по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому,


12 в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його.


13 Тим же благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша.


14 Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа,


15 від котрого всяке отцївство на небесах і на землї зветь ся,


16 щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку,


17 щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови,


18 могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота,


19 і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.


20 Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас.


21 Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.



До ефесян 3

1 Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,


2 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови,


3 стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї.


4 Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;


5 один Господь, одна віра, одно хрещеннє,


6 один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.


7 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.


8 Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.


9 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?


10 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)


11 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,


12 на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,


13 доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,


14 щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,


15 а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,


16 котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.


17 Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,


18 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.


19 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.


20 Ви ж не так познали Христа:


21 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї,


22 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,


23 а обновлятись духом ума вашого,


24 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.


25 Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.


26 Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.


27 Анї давайте місця дияволу.


28 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.


29 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.


30 І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.


31 Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.


32 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.



До ефесян 4

1 Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти,


2 і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.


3 Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуєть ся між вами, як подобає сьвятим,


4 нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобиє; а лучче дякуваннє.


5 Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога.


6 Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.


7 Не бувайте ж спільниками їх.


8 Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїти сьвітла:


9 (бо овощ духа - у всякій добростї і праведностї і правдї,)


10 допевняючись, що єсть угодне Богові.


11 І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.


12 Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.


13 Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляєть ся; все бо виявлене єсть сьвітло.


14 Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос.


15 Гледїть же, як би вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі,


16 викуплюючи час, бо днї лихі.


17 Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля.


18 І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,


19 бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві,


20 дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,


21 корючись один одному в страху Божім.


22 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві,


23 тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тїла.


24 А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.


25 Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї,


26 щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові,


27 щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.


28 Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тїла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить.


29 Нїхто бо ще нїколи тїла свого не зненавидїв, а годує і гріє його, яко ж і Господь церкву;


30 тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його.


31 Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло.


32 Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви.


33 Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.



До ефесян 5

1 Дїти, слухайте своїх родителїв у Господї, се бо по правдї.


2 Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннєм:


3 щоб добре тобі було і був ти довголїтен на землї.


4 І ви, батьки, не роздразнюйте дїтей своїх, а зрощуйте їх у науцї і напоминанню Господньому.


5 Слуги, слухайте панів по тїлу з страхом і трепетом, у простотї серця вашого, яко ж і Христа,


6 не перед очима тільки служачи, яко чоловікоугодники, а яко слуги Христові, чинячи волю Божу од душі,


7 з охотою служачи, як Господу, а не як людям,


8 знаючи, що кожен, хто зробить що добре, прийме те від Господа, чи то невільник, чи вільний.


9 І ви, пани, робіть те ж саме їм, попускаючи їм грізьбу, знаючи, що й вам самим і їм єсть Пан на небесах, і вважання на лице нема в Него.


10 На останок, браттє моє, кріпіть ся в Господї і в потузї сили Його.


11 Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських.


12 Бо наша боротьба не з тїлом і кровю, а з князївствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.


13 Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти.


14 Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню (панцир) праведности,


15 і обувши ноги в готовість благовіствування миру,


16 над усе ж узявши щит віри, котрим здолїєте всї розпалені стріли лукавого вгасити;


17 і шолом спасення візьміть і меч духовний, котрий єсть слово Боже.


18 Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих,


19 і за мене, щоб менї дано слово на відкриваннє уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя;


20 Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобає менї глаголати.


21 А щоб і ви знали про мене, що я роблю, усе скаже вам Тихик, любий брат і вірний слуга в Господї,


22 котрого я й послав до вас, щоб ви знали про наші справи, і щоб він утїшив серця ваші.


23 Мир браттю і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.


24 Благодать з усїма, хто любить Господа нашого Ісуса Христа в незотлїнню. Амінь.





До филип'ян 1

1 Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами:


2 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.


3 Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас,


4 (завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,)


5 за товаришуваннє ваше в благовістї від первого дня й досї,


6 впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре дїло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа.


7 Яко ж праведно єсть менї се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в оборонї і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати.


8 Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій.


9 І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї,


10 щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа,


11 сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.


12 Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло,


13 так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях),


14 і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово.


15 Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа.


16 Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм,


17 а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу.


18 Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правдї, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь.


19 Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасеннє вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового,


20 по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життєм, чи то смертю.


21 Бо життє менї Христос, а смерть надбаннє.


22 Коли ж жити менї тїлом, се менї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю.


23 Тїсно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тїлом), та з Христом бути; багато бо воно лучче.


24 А щоб пробувати в тїлї, се нужнїщ ради вас.


25 І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри,


26 щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас.


27 Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську,


28 і не жахаючись нї в чому від противників; се їм явний знак погибелї, а вам спасення, і воно від Бога.


29 Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати,


30 маючи ту ж боротьбу, яку в менї видїли, і тепер чуєте про мене.



До филип'ян 2

1 Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє,


2 то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.


3 Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги