6 Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй; а їв сарану та дикий мед;


7 і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.


8 Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.


9 І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йорданї.


10 І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.


11 І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав.


12 І зараз Дух випровадив Його в пустиню.


13 І був там у пустинї днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми; й ангели служили Йому.


14 Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого,


15 і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.


16 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки.


17 І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.


18 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.


19 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човнї, налагоджуючих неводи.


20 І зараз покликав їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човнї з наймитами, пійшли слїдом за Ним.


21 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав.


22 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники.


23 І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав,


24 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.


25 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него.


26 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него.


27 І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи: Що се таке? що се за наука така нова? що по власти й духам нечистим повелїває, і слухають Його?


28 І розійшлась чутка про Него зараз по всїй околицї Галилейській.


29 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.


30 Теща ж Симонова лежала в пропасницї, й зараз кажуть Йому про неї.


31 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.


32 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.


33 І ввесь город зібрав ся до дверей.


34 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.


35 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце, й там молив ся.


36 І пустились за Ним Симон і ті, що з ним.


37 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.


38 І рече до них: Ходїмо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.


39 І проповідував по школах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.


40 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на колїна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.


41 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.


42 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.


43 І, заказавши йому, зараз відослав його,


44 і рече до него: Гледи ж, нїкому нїчого не кажи, а йди, покажись священикові, і принеси за очищеннє твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.


45 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.



Вiд Марка 2

1 І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв; і розголошено, що Він у господї.


2 І зараз назбn">4ралось багато, так що не було місця анї перед дверима. І проповідував Він їм слово.


3 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.


4 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений.


5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.


6 Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:


7 Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?


8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?


9 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.


10 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)


11 Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.


12 І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.


13 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх.


14 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.


15 І сталось, як сидїв Він за столом у господї в него, посїдало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.


16 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Віалн з митниками та грішниками їсть і пє?


17 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння.


18 А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?


19 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.


20 Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї.


21 І нїхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.


22 І нїхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.


23 І довелось переходити Йому в суботу через засїви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.


24 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?


25 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нуждї і голодував він і ті, що були з ним?


26 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показнї, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?


27 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.


28 Тим Син чоловічий - Господь і суботи.



Вiд Марка 3

1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.


2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.


3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.


4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.


5 І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.


6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.


7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,


8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.


9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.


10 Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.


11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.


12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.


13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.


14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,


15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.


16 І дав Симонові імя Петр;


17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;


18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,


19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.


20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.


21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.


22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.


23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?


24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.


25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.


26 І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.


27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.


28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;


29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:


30 бо казали: Духа нечистого має.


31 Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.


32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.


33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?


34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!


35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.



Вiд Марка 4

1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.


2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:


3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:


4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.


5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.


6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.


7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.


8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.


9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.


10 Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.


11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,


12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.


13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?


14 Сїяч слово сїє.


15 Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.


16 Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,


17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.


18 А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,


19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.


20 А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.


21 І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?


22 Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.


23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.


24 І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.


25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.


26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,


27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає.


28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.


29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.


30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?


31 Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;


32 а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.


33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.


34 Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.


35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.


36 І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.


37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.


38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?


39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.


40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?


41 І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?



Вiд Марка 5

1 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.


2 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,


3 що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:


4 часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.


5 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.


6 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,


7 і, закричавши голосом великХтм, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.


8 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)


9 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.


10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.


11 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.


12 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.


13 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.


14 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.


15 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.


16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.


17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.


18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.


19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.


20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.


21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.


22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,


23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.


24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.


25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,


26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,


27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.


28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.


29 І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.


30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?


31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?


32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.


33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.


34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.


35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?


36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.


37 І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.


38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.


39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.


40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.


41 І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.


42 І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.


43 І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.



Вiд Марка 6

1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.


2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?


3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.


4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.


5 І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.


6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.


7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;


8 і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,


9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.


10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.


11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.


12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.


13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.


14 І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.


15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.


16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.


17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.


18 Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.


19 Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.


20 Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.


21 Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,


22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.


23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.


24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.


25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.


26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.


27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.


28 І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.


29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.


30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.


31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.


32 І поплили в пусте місце човном, окроме.


33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.


34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.


35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -


36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.


37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?


38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.


39 І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,


40 і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.


41 І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.


42 І їли всї, й наситились.


43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.


44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.


45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.


46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.


47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.


48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.


49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:


50 всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.


51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.


52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.


53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.


54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,


55 кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.


56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.



Вiд Марка 7

1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.


2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:


3 (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;


4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).


5 Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?


6 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.


7 Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.


8 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.


9 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.


10 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.


11 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;


12 і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,


13 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.


14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:


15 Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.


16 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.


17 І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.


18 І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;


19 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?


20 Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.


21 З середини бо, з серця чолові- ка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,


22 злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:


23 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.


24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.


25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.


26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.


27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.


28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.


29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.


30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.


31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.


32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.


33 І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;


34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.


35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.


36 І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;


37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.



Вiд Марка 8

1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:


2 Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;


3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.


4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?


5 І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.


6 І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.


7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.


8 Їли ж і наситились, і назбирали оѸсстанків ламаного сїм кошів.


9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.


10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.


11 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.


12 І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.


13 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.


14 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.


15 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.


16 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.


17 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?


18 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?


19 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.


20 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.


21 І рече їм: Як же ви не розумієте?


22 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.


23 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.


24 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.


25 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.


26 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.


27 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?


28 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.


29 А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.


30 І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.


31 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.


32 І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.


33 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.


34 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.


35 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.


36 Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?


37 Або що дасть чоловік у замін душі своєї?


38 Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.



Вiд Марка 9

1 І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.


2 А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.


3 І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.


4 І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.


5 І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.


6 Не знав бо, що казати: були бо полякані.


7 І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.


8 І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.


9 Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.


10 І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.


11 І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?


12 Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.


13 Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.


14 І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.


15 І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.


16 І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?


17 І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.


18 І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.


19 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.


20 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.


21 І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.


22 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.


23 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.


24 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.


25 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.


26 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.


27 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.


28 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.


29 І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.


30 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.


31 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.


32 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.


33 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?


34 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.


35 І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.


36 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:


37 Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.


38 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.


39 Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.


40 Хто бо не проти вас, той за вас.


41 Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.


42 Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.


43 І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,


44 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.


45 І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,


46 де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.


47 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,


48 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.


49 Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.


50 Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.



Вiд Марка 10

1 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.


2 І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.


3 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?


4 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.


5 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.


6 З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.


7 Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,


8 і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.


9 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.


10 А в господї знов ученики Його про се питали Його.


11 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.


12 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иt="7шого, робить перелюб.


13 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.


14 Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.


15 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.


16 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.


17 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?


18 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.


19 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.


20 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.


21 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.


22 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.


23 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!


24 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!


25 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.


26 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?


27 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.


28 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.


29 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,


30 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.


31 Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.


32 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:


33 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;


34 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.


35 І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.


36 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?


37 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.


38 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?


39 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;


40 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.


41 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.


42 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.


43 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;


44 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.


45 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.


46 І приходять у Ерихон; і як виходив Він із Ерихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.


47 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.


48 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.


49 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.


50 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.


51 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.


52 Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.



Вiд Марка 11

1 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,


2 і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть.


3 І, коли хто вам скаже: Що се робите? сисѺажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди.


4 Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.


5 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?


6 Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.


7 І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.


8 Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.


9 Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;


10 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!


11 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма.


12 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,


13 і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.


14 І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.


15 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,


16 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.


17 І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.


18 І чули письменники та архиєреї, й шze="кали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.


19 І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.


20 А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.


21 І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.


22 І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.


23 Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.


24 Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.


25 І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.


26 Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.


27 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші,


28 і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?


29 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.


30 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть менї.


31 І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?


32 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був.


33 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.



Вiд Марка 12

1 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.


2 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.


3 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.


4 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.


5 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.


6 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.


7 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.


8 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.


9 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.


10 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?


11 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.


12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.


13 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.


14 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?


15 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив.


16 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.


17 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.


18 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:


19 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму.


20 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;


21 і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так.


22 І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка.


23 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.


24 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?


25 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.


26 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?


27 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.


28 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?


29 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;


30 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.


31 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.


32 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;


33 і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.


34 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати.


35 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?


36 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."


37 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.


38 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,


39 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;


40 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.


41 І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.


42 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.


43 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.


44 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.



Вiд Марка 13

1 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля.


2 А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.


3 А як сидїв на горі Оливній, навпроти церкви, питали Його на самотї Петр, та Яков, та Йоан, та Андрей:


4 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?


5 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.


6 Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.


7 Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.


8 Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.


9 Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.


10 І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия.


11 Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.


12 Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.


13 І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.


14 Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;


15 хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;


16 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.


17 Горе ж важким і годуючим під той час!


18 Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.


19 Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.


20 І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротить днї.


21 І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; не йміть віри.


22 Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.


23 Ви ж гледїть: ось я наперед сказав вам усе.


24 Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,


25 і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.


26 І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.


27 І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.


28 Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листє, знайте, що близько лїто.


29 Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.


30 Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.


31 Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.


32 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.


33 Гледїть, пильнуйте й молїть ся; не знаєте бо, коли пора.


34 Як чоловік, що відїжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному дїло його, а воротареві звелїв, щоб пильнував.


35 Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півнї, чи вранцї;)


36 щоб, прийшовши несподївано, не знайшов вас сплячих.


37 Що ж я вам глаголю, усїм глаголю: Пильнуйте.



Вiд Марка 14

1 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.


2 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.


3 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.


4 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?


5 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.


6 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.


7 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.


8 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.


9 Істино гЌклаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.


10 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.


11 Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.


12 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?


13 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,


14 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?


15 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.


16 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.


17 І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.


18 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.


19 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?


20 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.


21 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.


22 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.


23 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.


24 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.


25 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.


26 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.


27 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.


28 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.


29 Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.


30 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.


31 Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.


32 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.


33 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;


34 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.


35 І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.


36 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.


37 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?


38 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.


39 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.


40 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.


41 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.


42 Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.


43 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.


44 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.


45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.


46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.


47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.


48 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?


49 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.


50 І, покинувши Його, всї повтїкали.


51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);


52 він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.


53 І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.


54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.


55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.


56 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.


57 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:


58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.


59 Та й так не сходились сьвідчення їх.


60 І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?


61 Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?


62 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.


63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?


64 Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.


65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.


66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,


67 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?


68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.


69 І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.


70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.


71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.


72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.



Вiд Марка 15

1 І зараз уранцї, порадившись архи- єреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.


2 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.


3 І винуватили Його архиєреї багато.


4 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;


5 Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.


6 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.


7 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.


8 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.


9 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?


10 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.


11 Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.


12 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?


13 Вони ж знов закричали: Розпни Його.


14 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.


15 Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.


16 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претht="р, і скликали всю роту.


17 І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,


18 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!


19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.


20 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.


21 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.


22 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.


23 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.


24 І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.


25 Була ж година третя, і розпяли Його.


26 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.


27 І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.


28 І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.


29 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,


30 спаси себе й зійди з хреста.


31 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.


32 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.


33 Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.


34 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?


35 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.


36 Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.


37 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.


38 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.


39 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.


40 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,


41 що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.


42 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,


43 прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.


44 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.


45 А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.


46 І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.


47 Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.



Вiд Марка 16

1 І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.


2 І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.


3 І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?


4 І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.


5 І, ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.


6 Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.


7 Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.


8 І вийшовши вони хутко, побігли від гробу; бо обняв їх трепет і страх, та й нїкому нїчого не сказали: боялись бо.


9 Воскреснувши ж уранцї первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигняв сїм бісів.


10 Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.


11 А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.


12 Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.


13 І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.


14 Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстокостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.


15 І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.


16 Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.


17 Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганяти муть; мовами заговорять новими;


18 гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.


19 Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правицї в Бога.


20 Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.





Вiд Луки 1

1 Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,


2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;


3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,


4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено.


5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.


6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.


7 І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.


8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,


9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.


10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.


11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.


12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.


13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.


14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.


15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.


16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.


17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.


18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.


19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.


20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.


21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.


22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.


23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.


24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:


25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.


26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,


27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.


28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.


29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.


30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.


31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.


32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:


33 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.


34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?


35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.


36 І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.


37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.


38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.


39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;


40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.


41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,


42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.


43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?


44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.


45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.


46 І рече Мария: Величає душа моя Господа,


47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,


48 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:


49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.


50 І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.


51 Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;


52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;


53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;


54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,


55 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.


56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.


57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.


58 І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.


59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.


60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.


61 І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.


62 Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.


63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.


64 Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.


65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.


66 І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.


67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:


68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,


69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,


70 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)


71 спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,


72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,


73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,


74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,


75 служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.


76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;


77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,


78 по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,


79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.


80 Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.



Вiд Луки 2

1 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.


2 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.


3 Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город.


4 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)


5 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.


6 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.


7 І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.


8 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.


9 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.


10 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.


11 Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому.


12 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.


13 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:


14 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.


15 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.


16 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.


17 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.


18 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.


19 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм.


20 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.


21 І як сповнилось вісїм днїв, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш нїж зачавсь Він в утробі.


22 І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,


23 як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;


24 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.


25 І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.


26 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.


27 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,


28 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:


29 Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:


30 бо видїли очі мої спасеннє твоє,


31 що приготовив єси перед New ицем усїх людей,


32 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.


33 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.


34 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть,


35 (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.


36 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого;


37 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.


38 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.


39 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.


40 Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому.


41 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.


42 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,


43 і, сповнивши днї, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі; й не знав Йосиф і мати Його,


44 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.


45 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.


46 І сталось, через три днї знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.


47 Дивували ся ж усї, хто слухав Його, розумом і відповідями Його.


48 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.


49 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути менї?


50 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм.


51 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всї слова тиї в серцї своїм.


52 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.



Вiд Луки 3

1 У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Пилат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї,


2 за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї.


3 І ходив він по всїй околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів,


4 як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустинї: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.


5 Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними;


6 і побачить усяке тїло спасеннє Боже.


7 Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?


8 Принесїть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю Ѐобо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дїтей Авраамові.


9 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають.


10 І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем?


11 Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай надїлить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить.


12 Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити?


13 Він же каже до них: Нїчого більш над те, що звелено вам, не вимагайте.


14 Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою.


15 Як же були в непевностї люде, і всї говорили в серцї своїм про Йоана, чи не Христос він,


16 озвавсь Йоан до всїх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужнїщий від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;


17 котрого лопата в руцї Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим.


18 І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям.


19 Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод,


20 додав ще й се до всього, й запер Йоана в темницї.


21 Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо,


22 і злинув Дух сьвятий, у тїлесному видї, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я.


23 А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифів, Ілиїв,


24 Маттатів, Левиїн, Мелхиїн, Янаїв, Йосифів,


25 Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв,


26 Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифів, Юдин,


27 Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв,


28 Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів,


29 Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн,


30 Симеонів, Юдин, Йосифів, Йонанів, Єлиякимів,


31 Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів,


32 Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів,


33 Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин,


34 Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів,


35 Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин,


36 Каінанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,


37 Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів,


38 Єносів, Ситів, Адамів, Божий.



Вiд Луки 4

1 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,


2 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв.


3 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.


4 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.


5 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.


6 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її.


7 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.


8 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.


9 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз:


10 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,


11 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю.


12 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого.


13 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.


14 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него,


15 І навчав Він по школах їх, славлений од усїх.


16 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.


17 І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:


18 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,


19 проповідувати рік Господень приятний.


20 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него.


21 Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших.


22 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?


23 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї.


24 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.


25 По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї;


26 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї.


27 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.


28 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,


29 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.


30 Він же, пройшовши серед них, пійшов,


31 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.


32 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.


33 І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,


34 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.


35 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому.


36 І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять?


37 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї.


38 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.


39 І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.


40 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.


41 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.


42 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.


43 Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.


44 І проповідував по школах Галилейських.



Вiд Луки 5

1 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.


2 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.


3 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.


4 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.


5 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.


6 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,


7 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.


8 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.


9 Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили.


10 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.


11 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.


12 І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.


13 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.


14 І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.


15 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.


16 Він же виходив у пустиню та молив ся.


17 І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.


18 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.


19 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли 3 Іа хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.


20 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.


21 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?


22 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?


23 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?


24 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.


25 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.


26 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.


27 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.


28 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.


29 І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.


30 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте?


31 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому.


32 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.


33 Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?


34 Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити?


35 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.


36 Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.


37 І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.


38 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле.


39 Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче.



Вiд Луки 6

1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.


2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?


3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:


4 як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?


5 І рече їм: Син чоловічий - Він Господь і суботи.


6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.


7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.


8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.


9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?


10 І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.


11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.


12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.


13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:


14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,


15 Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,


16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;


17 і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,


18 і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.


19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.


20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.


21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.


22 Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.


23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.


24 Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу.


25 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.


26 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.


27 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,


28 благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.


29 Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.


30 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.


31 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.


32 І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.


33 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.


34 І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.


35 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.


36 Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.


37 І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.


38 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.


39 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?


40 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.


41 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?


42 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.


43 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.


44 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.


45 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.


46 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?


47 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:


48 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.


49 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.



Вiд Луки 7

1 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.


2 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.


3 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.


4 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:


5 любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.


6 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;


7 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.


8 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.


9 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.


10 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.


11 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.


12 Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.


13 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.


14 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.


15 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.


16 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.


17 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.


18 І сповістили Йоана ученики йог siz про все те.


19 І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?


20 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?


21 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.


22 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.


23 І блажен, хто не зблазнить ся мною.


24 Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?


25 Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.


26 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.


27 Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.


28 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.


29 І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.


30 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.


31 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?


32 Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не с">


33 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.


34 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.


35 І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.


36 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.


37 І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,


38 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.


39 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.


40 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.


41 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.


42 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?


43 Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.


44 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.


45 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.


46 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.


47 Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.


48 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.


49 І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?


50 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.



Вiд Луки 8

1 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,


2 і деякі жінки, що були сцїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,


3 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.


4 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:


5 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.


6 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.


7 А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.


8 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.


9 Питали ж Його ученики Його, кажучи: Що се за приповість оця?


10 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.


11 Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже.


12 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.


13 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.


14 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.


15 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.


16 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.


17 Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.


18 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.


19 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.


20 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.


21 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.


22 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.


23 Як же плили, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.


24 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина.


25 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелїває, і водї, і слухають Його?


26 І переплили в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.


27 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.


28 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.


29 Повелїв бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в залїза та пута, й стережено; й, розбиваючи окови, бував гнаний од біса в пустиню.


30 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.


31 І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.


32 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.


33 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.


34 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтїкали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.


35 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.


36 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.


37 І благав Його ввесь народ околицї Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.


38 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси, щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:


39 Вернись до дому твогрі та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.


40 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його.


41 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.


42 Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;


43 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,


44 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.


45 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?


46 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.


47 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.


48 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.


49 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.


50 Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.


51 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.


52 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.


53 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.


54 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.


55 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.


56 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.



Вiд Луки 9

1 Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти.


2 І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.


3 І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте.


4 І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.


5 А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.


6 Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди.


7 Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,


8 инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.


9 І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.


10 І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда.


11 Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.


12 День же почав нахилятись; приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місцї.


13 Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.


14 Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.


15 І зробили так, і посадовили всїх.


16 Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.


17 І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.


18 І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?


19 Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.


20 Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.


21 Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се,


22 глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.


23 Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною.


24 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.


25 Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?


26 Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.


27 Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.


28 Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.


29 І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.


30 І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;


31 вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.


32 Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.


33 І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.


34 Як же він се говорив, постала хмара, та й отїнила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.


35 І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.


36 А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нїкому не оповідали в ті днї нїчого, що бачили.


37 Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.


38 І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.


39 І ось дух хапає його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.


40 І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.


41 І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.


42 Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.


43 З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:


44 Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.


45 Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.


46 Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги