1 Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.


2 Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.


3 О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?


4 Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.


5 Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.


6 Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.


7 Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.


8 Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.


9 І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.


10 Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.


11 Днї мої вже уплили, думи мої - думи дорогі серцю - вони розбиті.


12 Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.


13 Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб - домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;


14 Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.


15 Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?


16 У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.



Йов 18

1 Відказав Билдад Савхеаський й промовив:


2 Докіль словами ще вам перекидатися марно? Нумо лиш, братись за ум, і тодї поговоримо.


3 Чому вважатись нам за скот і бути пониженими в власних очах наших?


4 О, ти, що в досадї своїй душу свою роздираєш! Чи то ж задля тебе опустїє земля та пересунуться скелї з місць своїх?


5 Та ж у безбожного мусить потахнути сьвітло, а з огня його не остане й искри.


6 Стемнїє сьвітло в домівцї його, й сьвічка його загасне над ним.


7 Змалїють кроки могучостї його, й повалить його власний намір його;


8 Бо він попаде в сїть ногами своїми й в плетїнках буде плутатись.


9 Спіймають пута ноги його, й грабіжник уловить його.


10 Невидимо розложені по землї силця на його, й западнї по дорозї.


11 Кругом страхи лякати муть його, й зневолять його кидатись то сюди то туди.


12 Вичерпаєсь із голоду сила в йому, й погибель готова під боком його.


13 З'їсть тїло його, з'їсть всї члени його перворідна (небувала) недуга смертї.


14 Прогнана буде з домівки в його надїя його, а се доведе його до царя страхів*.


15 Осядуть в наметї його (чужі), бо стане він уже не його; домівку його посиплють сїркою.


16 Знизу усхне коріннє його, а вгорі зовяне верховіттє його.


17 Щезне про його память із землї й імени його не згадувати муть на базарі.


18 Проженуть його з сьвітла в тьму, й зітруть його з кругогляду земного.


19 Нї сина нї внука не буде в народї його, не зістанеться нїхто в домівцї його.


20 День (погибелї) його злякає потомків, а сучасників обгорне жахом.


21 Такі пробутки беззаконного, оттаке місце того, хто не знає Бога!



Йов 19

1 І відказав Йов і рече:


2 Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?


3 Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?


4 Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.


5 А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,


6 То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.


7 Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).


8 Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.


9 Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.


10 Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.


11 Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.


12 Полки його* притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.


13 Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.


14 Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.


15 Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.


16 Кличу раба мого, - він не озивається; мушу моїми його благати устами.


17 Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.


18 Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.


19 Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.


20 Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:


21 О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!


22 За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?


23 О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, -


24 Про вічні часи на каменї видовбати!


25 Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,


26 І я в тїлї мойму побачу Бога.


27 Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!


28 Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!


29 О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!



Йов 20

1 Озвався ж Зофар із Нааму та й каже:


2 Роздумування мої спонукують мене, відказати, й оце я поспішаю виявити їх:


3 Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух розуму мого відповість за мене.


4 Чи ти не знаєш, що од віків, - з того часу, як постав чоловік на землї, -


5 Веселощі беззаконних коротко тревають, а радість потайного грішника хвилева?


6 Хоч би під небо зросла його велич, й голова його аж до хмар сягала, -


7 То він пропаде, як гній його, на віки; хто його бачив, питати ме: де він?


8 Зникне він, неначе сон, і не знайдуть його; нїби ночная мара, він щезне.


9 Око, що вбачало його, не побачить його нїколи, й не взрить його вже більше місце його.


10 Дїти його будуть у старцїв ласки шукати, й руки його повернуть усе, в кого він що пограбив.


11 Костї його ляжуть з ним у порох із усїма гріхами молодостї його.


12 Коли зло солодким буде йому в ротї його, й він держати ме його під язиком своїм,


13 Берегти ме, й не викине, а хоронити ме його в устах своїх, -


14 То їжа та в його животї візьметься гадючою жовчю в йому.


15 Добро, що пожер, мусить він виблювати: Бог вирве все з живота його.


16 Яд він гадючий всисає, так од гадюки й згине.


17 Не бачити йому річок, рік текучих молоком та медом!


18 Верне все трудом набуте, проглинути не зможе; по мірі набутків його буде й заплата його, й він не натїшиться.


19 Він бо тїснив, одправляв убогих; видирав домівки, що їх не будував;


20 Не знало наситку черево його, й не щадив він нїчого в захланностї своїй.


21 Нїчо не спаслося від прожорства його, зате ж і не вдержиться щастє його.


22 В повнотї достатків буде тїсно йому; всї руки покривдованих піднімуться на його.


23 Коли буде в його чим наситити живіт свій, пошле Бог жар гнїву свого й спустить дощем болї в тїло його.


24 Ухилиться він од зброї залїзної, - прошиє його лук мідяний.


25 Схоче вийняти стрілу, а вона вийде з тїла - вийде, блисне крізь жовч його; страх смертний прийде на його!


26 Вся темнота скрита в нутрі в його; його пожирати ме огонь, нїким не роздуваний; нещастє постигне й все те, що зістане в наметї його.


27 Небо відкриє провину його, й земля встане проти його.


28 Щезне добуток дому його, все розпливеться в день гнїву його (Божого).


29 Се частка від Бога чоловікові беззаконному, й пай, визначений йому Вседержителем!



Йов 21

1 І відказав Йов і промовив:


2 Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.


3 Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.


4 Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впанеѴати духом?


5 Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.


6 Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.


7 Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?


8 Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.


9 Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.


10 Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.


11 Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.


12 Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;


13 Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).


14 А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!


15 Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?


16 Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!


17 Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?


18 Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!


19 (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.


20 Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.


21 Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?


22 Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?


23 Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;


24 Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.


25 Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.


26 А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.


27 Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.


28 Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?


29 Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?


30 Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?


31 Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?


32 Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.


33 Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.



Йов 22

1 І відказав Елифаз із Теману й промовив:


2 Чи вже ж може людина доставляти Богу користь? Мудрий самому собі добра запобігає.


3 Що за користь у тому про Вседержителя, як ти живеш без гріха? І буде ж він мати хосен із того, що ти держишся доріг невинностї?


4 Чи може він, боячись тебе, стане з тобою до розправи, пійде судитись із тобою?


5 Мабуть, неправди твої надто великі, й проступкам твоїм нема й кінця.


6 Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу.


7 Жажденому не давав ти й водицї напитись, а голодущого прогонив без куска хлїба;


8 Землю давав тілько дужим під оселю, й тільки значний який осїдавсь на нїй.


9 Вдови одправляв єси з нїчим, а сироти полишав із порожними руками.


10 За се кругом тебе силки й стревожив тебе ненадїйний страх,


11 Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе.


12 Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо!


13 Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмари розсудить?


14 Хмари - завіса його; ходить по небу, не бачить.


15 Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні,


16 Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила?


17 Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель?


18 Бо він сповняв доми їх добром. - Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! -


19 Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них:


20 Злюки ті - наче б вигублені вже, а нащадки їх - так, як би вже пожер огонь!


21 Зблизись же до його - мир тобі буде; з того вийде добро тобі.


22 Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі.


23 Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, -


24 Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське.


25 І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе;


26 Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.


27 Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.


28 Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло.


29 А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем;


30 Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх*.



Йов 23

1 І озвавсь Йов і рече:


2 Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.


3 О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!


4 Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;


5 Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.


6 Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.


7 Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.


8 А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.


9 Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.


10 Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистиіг.


11 Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.


12 Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.


13 Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.


14 Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.


15 Тим то я й дрожу перед ним; думаю - й серце холоне.


16 Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.


17 О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!



Йов 24

1 Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?


2 Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;


3 Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;


4 Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.


5 Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;


6 Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;


7 Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;


8 Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.


9 Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.


10 Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм;


11 Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.


12 У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.


13 Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.


14 Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.


15 Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.


16 В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.


17 Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.


18 Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!


19 Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.


20 Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!


21 Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.


22 Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.


23 А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.


24 Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.


25 А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?



Йов 25

1 І відказав Билдад Савхеаський та й промовив:


2 У його (Бога) й владицтво й снага; він творить мир на висотах своїх.


3 Хто б його військо злїчив? і над ким він не сияє?


4 І як же чоловікові бути праведним перед Богом, як може бути чистим, хто від жінки родився?


5 Ось, навіть місяць, і він не досить ясний, і зорі не чисті перед очима в його!


6 А тим менше чоловік - черв, і людина, - що як та міль!



Йов 26

1 І відказав Йов і рече:


2 Ой, як же ти поміг менї, безсильному, як піддержав руку слабому!


3 Що ж то за раду подав єси немудрому, й як основно вияснив річ!


4 Кому говорив ти оті слова, і чий дух промовив із тебе?


5 Рефаїми* дрожать під водами й все, що в них животїє.


6 Нага перед ним безодня, й не закритий Аваддон**.


7 Північний вітер розпускає він в порожню (воздушну), повісив землю нї на чім.


8 Він завязав води в хмарах своїх, і хмари не розсїдаються від них.


9 Він укрив престол свій кругом, розпростерши над ним облак свій.


10 Він обвів круг гряничний водами аж до гряниць між сьвітлом і тьмою.


11 Стовпи небес* тремтять і лякаються від погрози його.


12 Силою своєю розбурхує він море, й розумом своїм гнуздає буту його.


13 Дух його прикрасив небо, рука його утворила бистрого скорпіона**.


14 Се ж тілько частинки дїл його, й як то ще не багато чували ми про його! А хто ж би зміг зрозуміти всю велич могучостї його?



Йов 27

1 І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив:


2 Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу),


3 Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх,


4 Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить.


5 Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся.


6 Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій.


7 Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник.


8 Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візьме, коли вирве йому Бог душу його?


9 Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда?


10 Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу?


11 Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя.


12 Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти?


13 От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям:


14 Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом.


15 Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть.


16 Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає,


17 То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє.


18 Строїть він дім собі, - то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку;


19 Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той.


20 Страх, мов потоп, прийде на його неждано, й буря в ночі ухопить його.


21 Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його;


22 Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його.


23 Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.



Йов 28

1 Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.


2 Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.


3 (Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.


4 Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.


5 Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.


6 Камінь її - то сафир із золотими крупцями.


7 Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;


8 Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.


9 На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.


10 В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.


11 Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.


12 А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?


13 Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.


14 Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене!


15 Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;


16 Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром.


17 Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті.


18 А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість - цїннїйш над рубини.


19 Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона.


20 Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму?


21 Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне.


22 Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї;


23 Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її.


24 Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає.


25 Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру,


26 Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, -


27 Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її,


28 І сказав чоловіку: Страх Господень - се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого - се розум.



Йов 29

1 І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:


2 О, коли б я був та"Timий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;


3 Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;


4 Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;


5 Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;


6 Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!


7 Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище собі,


8 Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;


9 Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.


10 Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.


11 Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;


12 Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.


13 Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.


14 Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.


15 Я був очима слїпому й ногами кульгавому;


16 Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.


17 Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.


18 От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;


19 Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.


20 Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.


21 Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.


22 Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.


23 Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.


24 Бувало, всьміхнусь до них - а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.


25 Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.



Йов 30

1 Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.


2 Бо й сила в руках їх - до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.


3 Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;


4 Щиплють лободу попід корчами, - ягоди ялівцю - се хлїб їх.


5 Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,


6 Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.


7 Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.


8 Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!


9 У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.


10 Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.


11 Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,


12 З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.


13 Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.


14 Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.


15 Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.


16 А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.


17 Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.


18 Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.


19 Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.


20 Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, - стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.


21 Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.


22 Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.


23 О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.


24 Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?


25 А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?


26 А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.


27 Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.


28 Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.


29 Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.


30 Кожа вчорнїла моя, костї обгорs Neли від жару.


31 І цитра моя голосить, і сопілка ридає.



Йов 31

1 З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.


2 Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?


3 Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?


4 Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої?


5 Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, -


6 То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.


7 Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,


8 Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.


9 Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,


10 Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.


11 Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;


12 Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.


13 Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,


14 То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?


15 Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?


16 Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?


17 Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?


18 Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.


19 Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, -


20 Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?


21 Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),


22 То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,


23 Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.


24 Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?


25 Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?


26 Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе,


27 Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?


28 Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.


29 Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?


30 Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.


31 Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?


32 Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.


33 Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,


34 То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.


35 О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!


36 Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;


37 Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.


38 Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;


39 Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,


40 То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю - кукіль! І скінчились слова Йовові.



Йов 32

1 Як же ті три мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,


2 Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;


3 А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.


4 Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.


5 Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.


6 От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.


7 Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.


8 Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.


9 Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.


10 От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.


11 Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.


12 Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.


13 Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.


14 От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.


15 Полякались, мовчять, перестали говорити.


16 А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,


17 То я відкажу й виявлю мою думку.


18 Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.


19 Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.


20 Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.


21 Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,


22 Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!



Йов 33

1 Ітак, слухай, Йове, мови моєї і вважай на кожне слово моє!


2 Ось, я одверзаю уста мої, язик мій промовляє з гортанї моєї.


3 Слова мої з щирого серця, а уста мої возглаголють чисті думки.


4 Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм.


5 Коли маєш снагу, - відказуй менї й стань проти мене.


6 Ось я, по твому бажанню, стаю замість Бога. Та й я утворений з глини;


7 Тим ти не маєш чого зворушуватись через мене, та й рука моя не буде важка про тебе.


8 Ти говорив в уші мої, й я чув голос слів:


9 Чист я, не маю гріха, провини в мене немає, анї неправди.


10 Він же найшов вину на мене й має мене за ворога свого;


11 Ноги мої в кайдани закував і всї стежки мої назирає.


12 От і неправ єси в тому, відказую я тобі, бо Бог висше людини.


13 Що тобі спорити з ним? та ж він не здає справи з нїякого дїла свого.


14 Бог скаже раз, а коли на те не вважають, ще й другий раз.


15 У снї, в нічному видиві, коли сон находить на людей, коли дрімаємо на ложі,


16 Тодї він відтулює в чоловіка ухо й втискає йому свою науку,


17 Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати;


18 Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем.


19 Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх,


20 Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви.


21 Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно.


22 А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його 'д смертї.


23 Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, -


24 То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому.


25 Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів.


26 Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність.


27 І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї.


28 Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.


29 Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком,


30 Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти.


31 Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити.


32 А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився;


33 А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї.



Йов 34

1 І говорив Еліуй дальше й казав:


2 Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!


3 Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.


4 Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.


5 Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.


6 Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена.


7 Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,


8 Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?


9 Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.


10 Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду,


11 Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.


12 Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.


13 Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?


14 Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, -


15 Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.


16 От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.


17 Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?


18 Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники?


19 Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його.


20 Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.


21 Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.


22 Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.


23 Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.


24 Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,


25 Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,


26 Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.


27 За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,


28 Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.


29 Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік,


30 Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.


31 От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити;


32 А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.


33 Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.


34 Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:


35 Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.


36 Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.


37 Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.



Йов 35

1 І вів Еліуй далїй свою річ і говорив:


2 Не вже ж видиться тобі се справедливим, що ти сказав: Я праведнїйший, анїж сам Бог?


3 Ти бо сказав: що за користь менї, й що прибуло б менї з того навперід, як і послї того, як би я согрішив?


4 Я відкажу й самому тобі й твоїм друзям з тобою:


5 Глянь лиш на небо й побач; глянь на хмари, що над тобою.


6 Як ти грішиш, що за шкоду йому причиняєш? і хоч би ти проступки твої незнати як збільшив, то що вдїєш ти йому?


7 Коли ти праведен, що ж даєш йому? або що він з руки в тебе візьме?


8 Безбожність твоя причинить шкоди тільки чоловікові, та й праведність твоя буде хосенна синові чоловічому.


9 Під силою угнїтаючих стогнуть угнетені й нарікають під рукою можних;


10 Та нїхто не говорить: Де Бог, мій сотворитель, що його й в ночі осьпівують?


11 Що більш, як зьвіррє земне, нас навчає, і більш, як птаство піднебесне, врозумляє?


12 Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей.


13 Але се неправда, будьто Бог не чує й Вседержитель не вглядає в те.


14 Хоч ти й сказав, що не бачиш його, та суд уже готовий у його, - жди його.


15 Але тепер, тим що гнїв Божий не навідав його, й він іще не спізнав його по всїй лютостї його,


16 Відчинив Йов легкодушно уста свої й розкидає нерозважно словами.



Йов 36

1 І провадив Еліуй річ дальше й говорив:


2 Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.


3 Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.


4 Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.


5 Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.


6 Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.


7 Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.


8 Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди -


9 Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;


10 Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.


11 І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;


12 Як же не послухають, - згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.


13 Лукаві же - вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;


14 Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.


15 Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його*.


16 Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.


17 Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд - укупі.


18 О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.


19 Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, - анї золотові, анї нїякому скарбові.


20 О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!


21 Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.


22 Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?


23 Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?


24 Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.


25 Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.


26 Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.


27 Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;


28 Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.


29 А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?


30 А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.


31 Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.


32 В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.


33 Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.



Йов 37

1 А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.


2 Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.


3 Попід усїм небом реве він, блиск його - на всю землю.


4 Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.


5 Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.


6 Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.


7 Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.


8 Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.


9 Буря приходить з полудня, з півночі ж - студень.


10 Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинскється.


11 Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,


12 І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,


13 Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.


14 Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.


15 Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?


16 Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?


17 Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?


18 Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?


19 Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.


20 Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?


21 Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.


22 Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.


23 Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.


24 То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!



Йов 38

1 Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:


2 Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?


3 Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:


4 Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!


5 Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?


6 На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,


7 Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?


8 Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,


9 Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,


10 Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,


11 І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?


12 Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)


13 Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;


14 Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,


15 А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.


16 Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?


17 Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?


18 Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?


19 Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?


20 А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.


21 Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багажео!


22 А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,


23 Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?


24 Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?


25 Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,


26 Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,


27 Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?


28 Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?


29 Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї - хто його родить?


30 Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.


31 Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?


32 Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?


33 Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?


34 Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?


35 Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!


36 Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?


37 Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,


38 Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?


39 Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,


40 Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?


41 А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?



Йов 39

1 Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?


2 Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?


3 Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;


4 Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.


5 Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?


6 Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.


7 Сьміх - йому товпи міські, й не чує крику погонича,


8 По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.


9 А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?


10 Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?


11 Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?


12 Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?


13 Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?


14 Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,


15 Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;


16 До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;


17 Бо Бог не да Ѱв йому розуму й не вдїлив глузду;


18 (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його.


19 Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?


20 Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;


21 Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;


22 З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.


23 Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;


24 Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;


25 Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.


26 Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?


27 Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?


28 Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;


29 Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;


30 Орлята його пють кров, і де труп, там і він.


31 І говорив Господь дальше й сказав до Йова:


32 Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!


33 І відказав Йов Господеві й промовив:


34 Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.


35 Раз я говорив - та тепер говорити не стану; - навіть два рази, та більш не буду.



Йов 40

1 І відказав Господь Йовові з бурі й промовив:


2 Підпережи чересла твої, як мужові годиться: я питати мусь у тебе, а ти говори менї.


3 Ти хочеш опрокинути присуд мій, хочеш винуватити мене, щоб себе якось оправдити?


4 Чи така ж рука у тебе, як рука у Бога! Чи з'умієш загріміти таким голосом, як він?


5 А нуж, одягнись у величчє й славу, украси себе сяєвом і пишнотою;


6 Вилий строгість гнїву твого, позирни на гордих і смири їх:


7 Поглянь на всїх зарозумілих і принизи їх, та зітри безбожних таки на місцях їх;


8 Закопай всїх їх у землю й лиця їх покрий тьмою.


9 Тодї й я признаю, що правиця твоя може рятувати тебе.


10 Ось бегемот*: Я создав його так само, як і тебе; він їсть траву, як віл;


11 Його сила в бедрах його, а крепкість його в мяснях черева його;


12 Махає він хвостом, неначе кедром, а бедра в його - з жил, мов сїтка, помотаних;


13 Ноги в його, як мідяні труби; костї - мов залїзні прути;


14 Се - верх доріг (дїл) Божих; тільки Творець може наблизити до його меча свого;


15 Гори дають йому поживу, там граються всї зьвірята польові;


16 Він під гілястими деревами лягає, в сховищах рогізних і в болотах;


17 Листаті дерева окривають його своєю тїнню, ивина надводня обіймає його;


18 Ось він пє з ріки й не страхаєсь; байдуже йому, нехай би й Йордань полилась у рот йому.


19 Чи ж візьме хто його в очах його (приступом), й чи проколе йому носа шилом.


20 Чи можеш ти вудкою витягнути (з води) левіятана* а верівкою вхопити за язик його?


21 Чи вправиш ти в ніздрі йому каблучку? Чи проколеш іглою челюсть йому?


22 Чи благати ме тебе він і говорити лагідно з тобою?


23 Чи ввійде він в умову з тобою, й ти візьмеш його собі на завсїди за слугу?


24 Чи, мов пташкою, будеш ним забавлятись, і звяжеш його про дївчаток твоїх?


25 Чи товариші влову будуть продавати його, чи з купцями Хананейськими будуть паюватись?


26 Чи зможеш ти проколоти списом його шкіру, або голову його рибячою острогою?


27 Наложи на його руку й запамятай собі тую боротьбу, - більш того не зробиш!



Йов 41

1 Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.


2 Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?


3 Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!


4 Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!


5 Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?


6 Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його - страх-трепет, кругом зубів його страх!


7 Крепкі щити (тїло) його - се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;


8 Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;


9 Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.


10 Чхне він - аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;


11 З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.


12 З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.


13 Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.


14 Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.


15 Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.


16 Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.


17 Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.


18 Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.


19 Залїзо йому - солома, мідь - трюхле дерево.


20 Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі - се йому полова.


21 Друк - у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.


22 Каменюки під ним гострі, а він лежить на зуб'ї в грязї.


23 Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська - неначе кипуче мастило.


24 За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.


25 Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.


26 Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.



Йов 42

1 І озвався Йов і сказав:


2 Знаю, що ти все можеш, і що наміри твої годї з'упинити.


3 Та й кому б то затемнити твій провид, коли самий нїчого не розуміє? Так, - я говорив об тім, чого не розумів, про речі чудні, менї незнані.


4 Слухай же й я буду говорити, а про що буду питати в тебе, навчи мене.


5 Я чув ухом казане про тебе, а тепер мої очі бачать тебе;


6 Тим то я зрекаюсь слова мого та каюсь в поросі й попелї.


7 Перемовившись із Йовом сими словами, сказав Господь до Елифаза з Теману: Запалав я гнївом проти тебе й проти друзїв твоїх, бо не говорили ви про мене по правдї, так як слуга мій Йов.


8 Оце ж возьміть із собою семеро назимків та семеро баранів та йдїте до раба мого Йова, й принесїте за себе жертву; й нехай слуга мій Йов помолиться за вас, бо тільки його лице я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви не так праведно говорили про мене, як раб мій Йов.


9 І пійшли Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський і Софар Наамський, і вчинили, що заповідав їм Господь, і приняв Господь ласкаво лице Йовове.


10 І вернув Господь Йовові втрату, як він помолився за свої друзі, й дав Господь Йовові удвоє тілько, як мав уперед.


11 Тодї поприходили до його всї брати його й усї сестри його й всї давні знаємі його, й їли хлїб із ним у його в домівцї; виявлювали йому свої жалощі й розважали його про все нещастє, яке допустив був на його Господь. І подарував йому кожен зміж їх кеситу й золоту каблучку.


12 І благословив Бог дальше життє Йовове більш нїж давнїйше; і було в його чотирнайцять тисячей овець, шість тисячей верблюдів, тисяча ярем волів і тисяча ослиць.


13 І родилось йому сїм синів і три дочки.


14 Одну назвав він Емима (сьвітла), другу Кассія (пахуща), третю Керен-гаппух (краска).


15 І не було по всїй країнї таких уродливих женщин, як Йовові дочки. І дав їм панотець їх наслїддє проміж їх братами.


16 І жив Йов ще сто й сорок років, і бачив чотирі роди своїх дїтей й дїти дїтей своїх.


17 І вмер Йов старим, нажившись на сьвітї.





Псалтир 1

1 Б лаженний чоловік, що не ходить на раду безбожних і не ступає слїдом за грішниками, анї засїдає на зборах злоріків,


2 Но в законї Господа любується й розмишляє о законї його день і ніч!


3 І буде він як дерево посаджене над водистими потоками, що приносить овочі свої у пору свою, і котрого лист не вяне; і що він творить, все удається йому.


4 Не так безбожні: вони, як полова, що вітер розносить.


5 Тому не встоять безбожні на судї, анї грішні у зборі праведних;


6 Знає бо Господь про дорогу праведних, а дорога безбожних щезне.



Псалтир 2

1 Ч ого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?


2 Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:


3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!


4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.


5 Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.


6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,


7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.


8 Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.


9 Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.


10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.


11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.


12 Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.



Псалтир 3

1 Сю псальму зложив Давид, як втїкав перед своїм сином Авесаломом. Г осподи! скілько напастників моїх, скілько тих, що постають проти мене.


2 Многі кажуть душі моїй: нема йому спасення в Бозї!


3 Но ти, Господи, оборонний щит передо мною, ти слава моя, ти підносиш голову мою.


4 Голосом моїм кличу до Господа, і він чує мене з гори сьвятої своєї.


5 Я положився і спав; я проснувся, бо Господь заступив мене.


6 Не боюсь і десятків тисячей народу, що кругом проти мене встали.


7 Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! бо ти розбивав щелепи ворогів моїх, ти торощив зуби беззаконним.


8 Від Господа спасеннє; твоє благословеннє над народом твоїм.



Псалтир 4

1 Начальнику хора: на струнах. Псальма Давидова. К оли взиваю, вислухай мене, Боже правди моєї! В тїснотї робив Ти менї простір; помилуй мене й вислухай молитву мою.


2 Сини людські, доки слава моize= буде посьміховиском? Доки будете любити марне й шукати неправду?


3 Знайте, що Господь звеличив праведника свого. Господь почує, коли буду молити його.


4 Зворушуйтесь і не грішіть! Роздумуйте в серцях ваших на постелях ваших, і втихомирітесь.


5 Принесїть жертву правди, і вповайте на Бога.


6 Многі кажуть: Хто покаже нам добро? Яви нам, Господи, сьвітло лиця твого!


7 Ти сповнив серце моє радостю більше, як часу того, коли було в них подостатком хлїба й вина.


8 Спокійно і ляжу і засну; бо ти, Господи, один даєш менї жити безпечно.



Псалтир 5

1 Проводиреві хора: на трубних. Псальма Давидова. П очуй, Господи, слова мої, зглянься на тугу мою.


2 Прислухайсь голосу кликання мого, мій царю і Боже, бо до тебе молюся.


3 Досьвіта почуєш, Господи, мій голос, досьвіта стану перед тобою, і дожидати му.


4 Ти бо єси Бог, що не любить беззаконня; перед тобою нема місця для лукавого.


5 Не устоять бутні перед очима твоїми; ти ненавидиш усїх, що беззаконствують.


6 Ти погубиш людей льживих; кровожадним і лукавим мерзиться Господь.


7 Я ж по великій милостї твоїй увійду в дім твій і поклонюся в страху твоїм у сьвятому храмі твоєму.


8 Веди мене, Господи, правдою твоєю задля ворогів моїх; рівняй передо мною дорогу твою.


9 Бо нема правди в устах їх; серце їх пропасть, пелька в них роззявлений гріб; язики їх льстиві.


10 Суди їх, Боже; нехай вони пропадуть у зрадливих зад">10мах своїх; відкинь їх задля множества переступів їх, бо вони встали проти тебе.


11 І звеселяться всї, що вповають на тебе; вічно будуть радуватись, і ти будеш заступати їх; і будуть прославляти тебе люблячі імя твоє.


12 Бо ти благословляєш праведника, Господи, і благоволеннєм, як щитом, покриваєш його.



Псалтир 6

1 Проводиреві хора: на восьмиструнних. Псальма Давидова. Г осподи, не суди мене в гнїві твоїм, і не карай мене в яростї твоїй.


2 Помилуй мене, Господи! бо я немочен; вилїчи мене, Господи, бо стревожились костї мої.


3 І душа моя вельми злякалась. Ти ж, Господи, докіль?


4 Зглянься, Господи, вирятуй душу мою, спаси мене ради милостї твоєї.


5 Бо після смерти нїхто не споминати ме тебе; а в гробі хто возхвалить тебе?


6 Я втомився від зітхання мого; кожну ніч умиваю ложе моє, сльозами моїми обливаю постїль мою.


7 Лице моє запалось од смутку, й постарілось задля всїх ворогів моїх.


8 Відступіть геть від мене, всї дїлаючі беззаконнє! Бо Господь почув голос плачу мого.


9 Почув Господь моленнє моє; Господь прийме молитву мою.


10 Всїх ворогів моїх побьє соромом, і поразить їх: всї вони обернуться, і притьмом будуть осоромлені.



Псалтир 7

1 Жалібна пісня, котру сьпівав Давид перед Господом задля слів Хуса, сина Беняминового. Г осподи, Боже мій! На тебе я вповаю, спаси мене від всїх гонителїв моїх, і визволи мене!


2 Щоб не попав душу мою, як лев, сокрушаючи, як нема спасающого.


3 Господи, Боже мій, коли я що заподїяв, коли неправда є в руках моїх,


4 Коли я оддячив кому лихом, хто жив зо мною в спокою, - спасав же я навіть того, хто без причини ворогував на мене,


5 То нехай гонить ворог душу мою і постигне; нехай розтопче на землї життє моє, й славу мою кине у порох.


6 Встань, Господи, у гнїві твоїм; вознесись проти лютування ворогів моїх, пробудись задля мене на суд, котрий заповів єси.


7 Зберуться громадою народи кругом тебе; піднімись на висоту над ними.


8 Господь судить народи. Суди мене, Господи, по правдї моїй і по невинностї моїй.


9 Зроби конець злобі безбожників, а праведника підкріпи; Бог бо справедливий, випробовує серця і внутро.


10 Щит мій у Бозї, котрий спасає правих серцем.


11 Бог суддя справедливий і Бог, що по всяк день гнївом палає.


12 Коли хто не навертається, він гострить меча свого, напинає лука свого, і цїляє.


13 Готовить для него зброю смертиносну: стріли свої робить палящими.


14 Ось безбожник зачав лихо, завагонїв од злоби, й породив лукавство.


15 Копав яму, і викопав її, і впав у яму, що приготовив її.


16 Злоба його обернеться на голову його, і насильство його впаде на тїмя його.


17 Я прославлю Господа за правду його, і возвеличу імя Господа всевишнього.



Псалтир 8

1 Проводиреві хора: при Гиттейських інструментах. Псальма Давидова. Г осподи, Боже наш! Як славне імя твоє по всїй землї! Слава твоя вознеслась висше небес!


2 Із уст дїтвори і немовляток вчинив єси хвалу задля ворогів твоїх, щоб зробити безмовним ворога і мстителя.


3 Коли спогляну на небеса твої, дїло рук твоїх, на місяць і зорі, що сотворив єси,


4 То що таке чоловік, щоб ти дбав про него?


5 Бо хоч ти зробив його трохи меньшим проти ангелів, то увінчав зате славою і честю.


6 Поставив його господарем над дїлами рук твоїх, усе положив єси під ноги його:


7 Овець і волів усїх і також польового зьвіра,


8 Птаство піднебесне і риби морські, усе що верстає морськими шляхами.


9 Господи, Боже наш! Як величнє імя твоє по всїй землї.



Псалтир 9

1 Проводиреві хора: під мутляббен. Псальма Давидова. С лавити му Господа всїм серцем моїм; я звіщу про всї чудеса твої.


2 Радуватись і веселитись буду задля тебе і сьпівати хвалу імени твоєму, Всевишний!


3 Як вороги мої повернулись назад, і, спотикнувшись, погибли перед лицем твоїм.


4 Ти бо судив мою правду і мою праведну справу: Ти сїв на престолї, суддя справедливий.


5 Ти погромив народи, знищив безбожника, імя їх затер єси на віки вічні.


6 Ох вороже! Конець руїнам на віки - і городи понищив ти; ой пропала їх память.


7 Але Господь пробуває на віки; він приготовив на суд престол свій.


8 І він, він судити ме весь сьвіт по правдї, і зробить суд над народами по правотї.


9 І буде Господь пристанню пригнетеному, велике прибіжище під час з heiиднїв.


10 І будуть вповати на тебе, хто знає імя твоє; бо ти не опускаєш нїкого, хто шукає тебе, Господи.


11 Сьпівайте Господу живущому на Сионї, звіщайте між народами дїла його.


12 Бо коли він слїдить за пролитою кровю, то згадає про них; він не забуває голосїння бідолашних.


13 Помилуй мене, Господи, зглянься над недолею моєю від ненавидників моїх, і підніми мене від дверей смертї,


14 Щоб я ізвістив всю хвалу твою у брамах дочки Сионової; щоб я радувався спасеннєм твоїм.


15 Провалились народи в пропасть, що викопали її; зловилась нога їх у сїтях, що заставили їх тайно.


16 Пізнали Господа, він звершив суд; безбожник запутався в дїлах рук своїх.


17 Нехай повернуться безбожники в пекло, всї народи, що забувають Бога.


18 Бо не буде завсїди забутий вбогий, і не пропаде на віки надїя смирних.


19 Встань, Господи, щоб не взяв верх чоловік; нехай перед лицем твоїм приймуть суд народи.


20 Напусти, Господи, страх на них; нехай знають народи, що вони смертні люде.



Псалтир 10

1 Ч ому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?


2 Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.


3 Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.


4 В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!


5 Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.


6 Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.


7 Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.


8 Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,


9 Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.


10 Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.


11 Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!


12 Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!


13 Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?


14 Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.


15 Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.


16 Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.


17 Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,


18 Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.



Псалтир 11

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Н а Господа вповаю; як же ви кажете душі моїй: відлїтайте, як птиця, на гору вашу?


2 Ось бо безбожники натягнули лука, на тятиві стрілу свою направили, щоб у темряві на щирих серцем стріляти.


3 Коли зруйнують основи, що робити ме праведний?


4 Господь є у сьвятому храмі своєму, на небесах престол Господнїй; очі його дивляться, повійки його розглядають синів людських.


5 Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насиллє, ненавидить душа його.


6 Жаром посипле він на безбожних; огонь і сїрка і вітер палящий буде частина їх чаші.


7 Бо Господь справедлив, і любить правду. Лице його бачить праведника.



Псалтир 12

1 Проводиреві хора: при восьмиструнному інструментї. Псальма Давидова. С паси, Господи! Бо нестало праведного, і нема вірних між синами людськими.


2 Брехню говорить кожний свому ближньому; уста льстиві говорять від лукавого серця.


3 Господь зацїпить усї уста льстиві; язик великорічивий,


4 Що то говорять: ми поборемо язиком нашим; уста наші з нами, хто паном над нами?


5 Задля насилля над нещасними, задля стогнання бідних встану тепер, - говорить Господь, обезпечу того, на кого розлютились.


6 Слова Господнї - слова чисті, срібло очищене від землї, в горнилї сїм раз перетоплене.


7 Ти, Господи, сохраниш їх, заступиш їх на віки од кодла того.


8 Кругом похожають безбожники, коли нїкчемність підніметься високо між синами людськими.



Псалтир 13

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Д оки Господи, будеш мене все забувати? Доки будеш ховати лице твоє від мене?


2 Доки носити менї щодня думу в душі моїй, журбу в серцї моїм? Доки буде підніматись ворог мій надо мною?


3 Зглянься ж, дай відповідь, Господи, Боже мій! Просьвіти очі мої, щоб я не заснув смертю.


4 Щоб не сказав ворог мій: я подужав його. Щоб не зрадїли гонителї мої, коли захитаюсь.


5 Я же вповаю на доброту твою; серце моє нехай зрадується спасеннєм твоїм. Сьпівати му Господеві, він бо сотворив добро менї.



Псалтир 14

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Б езумний говорить в серцї своїм: нема Бога. Вони розвратились, і вчинили мерзенні дїла; нема там нї одного, хто б чинив добро.


2 Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога.


3 Усї одвернулись, усї разом зледащіли, нема там, щоб хто робив благостиню, нема нї одного.


4 Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають нарід мій, наче б вони хлїб їли? Господа не призивають.


5 Тодї обняв їх страх, бо є Бог між праведним родом.


6 Ви насьміялись над думкою бідного, но Бог пристань його.


7 Ох, коли б то прийшло спасеннє Ізраїлеві від Сиона! Коли поверне Господь народ свій з неволї, зрадїє Яков, і звеселиться Ізраїль.



Псалтир 15

1 Псальма Давидова. Г осподи, хто буде пробувати в шатрі твоїм? Хто буде домувати на сьвятій горі твоїй?


2 Той, хто ходить в чистотї, творить справедливість, і говорить щиру правду,


3 Не одсуджує язиком своїм, не робить лиха сусїдові свому, і не допускає неслави на ближнього свого.


4 В чиїх очах погорда для покидї, а пошана для тих, що бояться Господа; хто присяг з утратою для себе, і держить слово,


5 Хто не дає гроша свого на лихву, і не приймає підкупів проти безвинного. Хто так дїлає, не захитається по вік.



Псалтир 16

1 Псальма Давидова. Х рань мене, Боже, бо я вповаю на тебе.


2 Ти, душе моя, сказала Господу: Ти єси Господь. Моя доброта не сягає до тебе.


3 Ти сказав до сьвятих, що на землї, і до величнїх: вони уся моя радість.


4 Умножаться болестї тих, що ганяють за иншим богом; не принесу жертви їх кровавої, і імена їх не спімну устами моїми.


5 Господь пай наслїддя мого і чаші моєї; ти держиш долю мою.


6 Межі мої у пишних країнах; наслїддє гарне моя займаньщина.


7 Благословити му Господа, що просьвітив мене; навіть вночі навчає мене внутро моє.


8 По всяк час сяє Господь передо мною; як що він по правицї в мене, то не захитаюсь.


9 . Тому радується серце моє, і веселиться душа моя, й тїло моє спочине у певнотї.


10 Ти бо не оставиш душі моєї в підземній пропастї, і не даси твому побожному бачити зотлїння.


11 Ти вкажеш менї дорогу життя; перед лицем твоїм повнота радощів, по правицї твоїй блаженство по всяк час.



Псалтир 17

1 Молитва Давидова. В ислухай, Господи, правду, почуй голосїннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих.


2 Від лиця твого нехай вийде правда моя; очи твої нехай споглянуть на правоту.


3 Ти випробував серце моє, вислїдив мене вночі; ти переглянув - і не знайшов нїчого; думки мої не розходяться з устами моїми.


4 В дїлах людських, по слову уст твоїх, я сохранив себе від дороги гнобителя.


5 Держи шаги мої на дорогах твоїх, щоб не спотикнулись ноги мої.


6 До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої.


7 Яви дивную милість твою, ти бо спасаєш правицею твоєю від противників уповаючих на тебе.


8 Сохрани мене, як зїницю ока; в тїни крил твоїх стережи мене


9 Від безбожників нападаючих на мене, від ворогів душі моєї, що кругом обступили мене.


10 Серце їх в товщі їх сховалось, устами своїми згорда промовляють.


11 Де не ступиш, всюди нас обступили; витріщили очі свої на нас, щоб повалити нас на землю.


12 Вони, як лев той, що добичі шукає, і як левчук, що в закутку притаївся.


13 Встань, Господи, попереди їх, кинь їх на землю! Спаси душу мою від нечестивого мечем твоїм,


14 Від людей рукою твоєю, Господи, від людей сьвіта сього. Доля їх у сьому життю, черево їх ти скарбом твоїм сповняєш; сини їх ситі, а наддостаток свій лишать дїтям своїм.


15 А я в правдї дивити мусь на лице твоє: пробудившись, буду образом твоїм насищатись.



Псалтир 18

1 Проводиреві хора: Від раба Господнього Давида, котрий сьпівав слово піснї сієї до Господа, як Господь ізбавив його з рук ворогів його і з рук Саула. І сказав він: Л юблю тебе, Господи, сило моя!


2 Господь скеля моя, і ізбавленнє моє; мій Бог, моє прибіжище, на него вповати му. Він щит мій і ріг мого спасення, башта моя високая.


3 Покличу Господа, котрому належиться слава, і від ворогів моїх спасуся.


4 Обгорнули мене муки смертні, злякали мене потоки погибелї.


5 Пута пекольні обняли мене, сїти смертні обхопили мене.


6 В тїснотї моїй заквилив я до Господа, і благав Бога мого; він почув з храму свого голос мій, і благаннє моє дійшло до слуху його.


7 Захиталась тодї і задрожала земля, тремтїли підвалини гір і хитались, бо запалав він гнївом.


8 Бухнув дим із нїздер його, і вогонь пожираючий посипався із уст його, углє паляще бурхало з него.


9 Нахилив небеса, і спустився на землю, і стала чорна хмара під ногами його.


10 І возсївши на херувима, прилетїв, і вознїсся на крилах вітряних.


11 Темряву зробив своїм покровом, наметом кругом себе - темряву вод, густі воздушні хмари.


12 При сяєві блискавок його пересунулась перед ним густа його хмара, і посипались гряд і углє огнисте.


13 І загремів Господь на небесах, і Всевишнїй підняв свій голос - гряд і углє паляще.


14 Пустив стріли свої, і розігнав їх, і метнув блискавками, і заколотив їх.


15 І зявились зливні потоки, і підвалини сьвіта розкрились від грізного голосу твого, Господи, від лютування гнїва твого.


16 Він простер руку з високостї, і, вхопивши, витяг мене з поводї великої.


17 Він вирятував мене від сильного ворога мого і від ненависників моїх, були бо вони дужші від мене.


18 Вони запопали мене в день нещастя мого, та Господь був підпорою моєю.


19 Випровадив мене на простір, і визволив, Ёаѱо вподобав мене.


20 Віддав менї Господь по правдї моїй, по чистотї рук моїх нагородив мене.


21 Бо державсь я на дорозї Господнїй, і не відступив, як безбожний, від Бога мого.


22 Бо всї заповідї його були передо мною, і від приказів його я не відхилився.


23 Я був правий перед ним, і стеріг ся робити кому кривду.


24 І Господь віддав менї по правдї моїй, по чистотї рук моїх перед очима його.


25 Для милосердного ти являєшся милосердним; для чоловіка звершеного - звершеним.


26 Для чистого являєшся чистим, а від лукавого - ти одвертаєшся.


27 Ти бо спасаєш народ бідолашний, і принизуєш очі гордих.


28 Бо ти запалюєш сьвітильника мого; Господь, Бог мій, просьвітить темряву мою.


29 Бо з тобою піду на роту, з Богом моїм проберуся через мури.


30 Дороги Божі праві; слова Господнї чисті; він щит для всїх уповаючих на него.


31 Бо хто Бог, кромі Господа, і хто скеля, як тілько Бог наш.


32 Бог, що підперезує мене силою, і рівняє для мене дорогу.


33 Робить мої ноги, як в ланї, і ставить мене на висотах моїх.


34 Навчає руки мої до бою, і напинати зелїзного лука.


35 Ти дав менї щит спасення твого, і правиця твоя піддержувала мене, і милість твоя зробила мене великим.


36 Ти дав простір стопам моїм, і ноги мої не спотикнулись.


37 Погнався я за ворогами, і здогонив їх, і не вернувся, доки не знищив їх.


38 Розбив їх, і не змогли встати; полягли під ногами моїми.


39 І ти підперезав мене силою до бою, кинув під ноги мої тих, що проти мене встали.


40 І ти віддав менї хребти ворогів моїх, і тих, що ненавидять мене, я знищу.


41 Підняли вони зойк, - та не було кому рятувати їх, - до Господа, а він не вислухав їх.


42 І я розбиваю їх як порох перед вітром; як сьміттє з улицї, викинув їх.


43 Ти спас мене від бунту людей, ти поставив мене головою над народами, менї служить народ, котрого не знав я перше.


44 Почувши тілько, вже стали послушними менї; сини чужоземні піддались менї, піддобруючись.


45 Сини чужоземні злякались, і тремтїли в замках своїх.


46 Господь жиє, і благословенна будь моя скеля, і нехай буде прославлений Бог мого спасення!


47 Бог, що дав менї помститись, і покорив менї народи,


48 Що спас мене від ворогів моїх; ба й піднїс мене над ними, що встали проти мене; від чоловіка розбишаки збавив мене.


49 За се, Господи, воздам хвалу тобі між народами, і сьпівати му псальми імени твоєму.


50 Ти бо дав велику підмогу і спасеннє цареві, і надїлив милостю помазаньця свого Давида і рід його по віки.



Псалтир 19

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Н ебеса являють славу Божу, і простір звіщає про дїла рук його.


2 День дневі сповіщає про них, і одна ніч дає вістку другій.


3 Нї се мова, нї се слово, але чути їх голос.


4 Цїла земля сьвідчить про них; аж до краю вселенної слова їх, він зробив їх наметом сонця.


5 І воно, як жених, що виходить з комнати, воно радїє оббігти свого круга.


6 Від краю небес свій вихід зачинає, і кругобігом до кінця їх доходить, і нїщо не сховається перед жаром його.


7 Закон Господнїй звершений, душу оживляє; сьвідоцтво Господнє вірне простоту навчає.


8 Велїння Господнї праві, серце звеселяють; заповідь Господня пресьвітла, очі просьвіщає.


9 Страх Господень чистий, вічно пробуває. Присуди Господнї правдиві, всї справедливі.


10 Вони дорожші над золото і над щире золото, і солодші над мід і патоку.


11 І слузї твому вони в науку; хто держить їх, тому буде велика нагорода.


12 Провини - хто їх вбачає? Від гріхів тайних очисти мене!


13 І від гордих бережи мене; не допусти, щоб взяли верх надо мною. Тодї не буде менї догани, буду чистий від тяжкого переступу.


14 Слова уст моїх і думки серця мого нехай будуть до вподоби тобі, Господи, моя скеле, й спасителю мій!



Псалтир 20

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Г осподь нехай вислухає тебе в день тїсноти; імя Бога Якового нехай заступить тебе.


2 Нехай пошле тобі поміч із сьвятинї та із Сиона нехай спроможе тебе.


3 Нехай згадає про всї жертви твої, і твій приніс цїлопалення нехай прийме.


4 І нехай дасть тобі по серцї твоєму, і сповнить всяку думку твою.


5 Звеселїмся спасеннєм твоїм, і піднесїм стяг в імя Бога нашого. Господь нехай сповнить всї просьби твої.


6 Тепер я знаю, що Господь спасає помазанця свого; з небес сьвятостї своєї вислухає його дїлами спасення правицї своєї.


7 Одні славляться колесницями, а другі кіньми, ми ж імям Господа, Бога нашого.


8 Вони хляють і падають, ми ж стоїмо і держимось просто.


9 Господи, спаси! Царю, вислухай нас в день поклику нашого!



Псалтир 21

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. С илою твоєю, Господи, радується царь, і як же вельми звеселиться він спасеннєм твоїм!


2 Бажаннє серця його дав єси йому, і не відкинув просьби уст його.


3 Ти бо прийшов на зустріч йому з добром і благословеннєм: на голову його вложив щиро-золотую корону.


4 Життя просив в тебе, ти дав йому довготу днїв на всї часи і по віки.


5 Велика слава його через спасеннє твоє; царським сяєвом і красою окрасив його.


6 Бо благословеннє дав єси йому по віки; ти звеселив його ласкою перед лицем твоїм.


7 Бо царь вповає на Господа, і по милостї Всевишнього він не захитається.


8 Рука твоя знайде всїх ворогів твоїх, твоя правиця досягне всїх ненавидячих тебе.


9 Зробиш з них піч огнянную в час твого явлення; Господь обгорне їх гнївом своїм, і огонь пожере їх.


10 Ти знищиш плід їх на землї, і рід їх зміж дїтей людських.


11 Вони бо задумали лихо проти тебе, лукаву раду врадили, - та не здолїли нїчого.


12 Бо ти поженеш їх, і звернеш тятиву твою проти них.


13 Піднесись, Господи, силою твоєю! Будем сьпівати і прославляти потугу твою.



Псалтир 22

1 Проводиреві хора: Після "Досьвітна ланя"; псальма Давидова. Б оже мій, Боже! Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.


2 Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.


3 Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.


4 На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх.


5 До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх.


6 Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.


7 Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами.


8 Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.


9 Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.


10 Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.


11 Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.


12 Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене.


13 Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.


14 І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.


15 Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні.


16 Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої;


17 Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться;


18 Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.


19 Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч!


20 Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;


21 Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.


22 Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.


23 Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!


24 Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає.


25 Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.


26 Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.


27 Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.


28 Бо Господнє є царство, і він царює над народами.


29 Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.


30 Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід.


31 Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.



Псалтир 23

1 Псальма Давя идова. Г осподь пастирь мій, не мати му недостатку.


2 Дав менї оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків.


3 Він справляє душу мою; він веде мене по праведній дорозї задля імени свого.


4 Хоч би я ходив по долинї тїни смертної, то не боюся жадного лиха, ти бо єси зо мною; твоя палиця і підпора дає менї духа.


5 Ти наповняєш стіл мій перед очима ворогів моїх; ти помазав голову мою і кубок мій повний, аж переливається.


6 Так, милосердє і благодать будуть провожати мене по всї днї життя мого; і жити му в домі Господнїм по всї днї.



Псалтир 24

1 Псальма Давидова. Г осподня земля і вся повня її; круг землї і хто живе на йому.


2 Він бо положив основи її над морями і над ріками утвердив її.


3 Хто вийде на гору Господню, і хто буде стояти на сьвятому місцї його?


4 Ті, в кого безвинні руки і чисте серце, хто душею не пуститься на лукавство, і не присягне криво.


5 Тому буде благословеннє від Господа і справедливість від Бога спасителя його.


6 Се рід тих, що шукають тебе, що хочуть бачити лице твоє, Якове.


7 Відчиняйтесь, брами високії, отвирайтесь, ворота вічні, нехай входить царь слави!


8 Хто ж бо той царь слави? Господь сильний і потужний! Господь все в бою всемогущий!


9 Відчиняйтесь, брами високії, і отверайтесь, ворота вічні, нехай входить царь слави! Хто ж він, той царь слави? Господь сил небесних, се царь слави!



Псалтир 25

1 Давидова. Д о тебе, Господи, підношу душу мою.


2 Боже мій, на тебе я вповаю, не дай менї осоромитись, не допусти, щоб вороги мої втїшались побідою надо мною!


3 І всї, що покладаються на тебе, не осоромляться; будуть же осоромлені, що зневіряються без причини.


4 Господи, вкажи менї дороги твої, і навчи, де стежки твої!


5 Веди мене в правдї твоїй, і навчи; ти бо єси Бог спасення мого; на тебе цїлий день я вповаю.


6 Згадай про милосердє твоє, Господи, і про доброту твою, що являєш од віку.


7 Не згадуй про гріхи молодостї моєї, нї про переступи мої; згадай мене по благодатї твоїй, задля доброти твоєї, Господи.


8 Господь благий і правий, тому навчає грішника, де дорога спасення.


9 Він веде покірних до правди, і вказує смирному дорогу свою.


10 Всї стежки Господнї - милість і правда для тих, що бережуть завіт його і сьвідчення його.


11 Задля імя твого, Господи, прости вину мою; бо вона велика.


12 Хто такий чоловік, що боїться Господа? Вкаже він дорогу йому, котру вибрати має.


13 Душа його буде в щастї, і рід його наслїдить землю.


14 Довірність Господня для тих, що його бояться, а заповіт його на те, щоб звістити їм.


15 Очі мої все дивляться на Господа, він бо виведе із сїтки ноги мої.


16 Зглянься на мене, і помилуй! Бо я одинокий і бідний.


17 Збільшився пострах у серцї моїм, виведи мене із тїсноти.


18 Споглянь на горе моє, і на труди мої, і прости всї гріхи мої!


19 Глянь на ворогів моїх, бо їх багацько, і лютою ненавистю палають до мене!


20 Сохрани душу мою, і спаси мене! Не допусти сорому на мене, бо я вповаю на тебе!


21 Чистота і правота нехай стоять на сторожі коло мене! Бо я надїюсь на тебе.


22 Спаси, о Боже, Ізраїля з усякої нужди його!



Псалтир 26

1 Давидова. С уди мене, Господи, бо ходив я в невинностї моїй; і на Господа вповав я, і не схитнуся.


2 Спробуй мене, Господи, і досьвідчися; розглянь внутро і серце моє!


3 Бо милість твоя перед моїми очима, я жию по правдї твоїй.


4 Не засїдав я з людьми лукавими, і не приставав до підступних.


5 Я ненавидїв зборища злочинників, і не засїдав вкупі з беззаконними.


6 Обмию в невинностї руки мої, і обійду жертівника твого, Господи,


7 . Щоб було чути голос хвали, і щоб звістити про всї чудеса твої.


8 Господи, я полюбив красоту дому твого і оселю величия твого.


9 Не губи з грішниками душу мою, нї життє моє з людьми крівавими,


10 Котрих руки на зло готові, і котрих правиця повна підкупу!


11 Я ж ходжу в невинностї. Спаси мене і помилуй мене!


12 Нога моя стоїть на рівній дорозї; на зборах прославляти му Господа.



Псалтир 27

1 Давидова. Г осподь сьвітло моє і спасеннє моє; кого менї боятися? Господь твердиня життя мого; перед ким менї лякатись?


2 nt sк здогонили мене злюки, щоб пожерти тїло моє; напасники мої і вороги мої, - вони спіткнулись, і наложили головами.


3 Коли військо облогою проти мене стане, не боїться серце моє; як вдарять боєм на мене, я й тодї вповаю:


4 Одного в Господа прошу, одного тілько бажаю: жити в домі Господнїм поки життя мого, щоб дивитись на благость Господню і служити в храмі його.


5 Він бо заховає мене в своїй домівцї в день недолї, він захистить мене в заулку намета свого, він підніме мене на скелю!


6 І тодї піднесеться голова моя над моїми ворогами кругом мене; і принесу жертву радісну в чертозї його; сьпівати му псальми Господеві.


7 Почуй, Господи, голос мій взиваючий; зглянься, і вислухай мене.


8 Про тебе сказав я собі в серцї: Шукайте лице моє. Господи, лице твоє шукати му.


9 Не одвертай лиця твого від мене, не відсилай в гнїві слугу твого, не цурайся і не опусти мене, Боже, спасителю мій.


10 Бо коли б покинули мене батько мій і рідна мати, то Господь приняв би мене.


11 Вкажи менї, Господи, дорогу твою, і провадь мене по простій стежцї задля ворогів моїх!


12 Не віддай мене зажерливим гонителям моїм! Бо проти мене встали брехливі сьвідки й той, що злобою на мене дише.


13 Коли б я та не вірував, що побачу благость Господню на сьвітї між живими!


14 Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа.



Псалтир 28

1 Псальма Давидова. Д о тебе, Господи, кличу; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб, коли цурати мешся мене мовчки, не бути менї як ті, що йдуть у яму.


2 Почуй голос благання мого, як на поміч тебе кличу, коли здіймаю руки мої до храму сьвятостї твоєї!


3 Не відкинь мене до купи з беззаконниками і з тими, що беззаконнє творять, що на словах мирні з ближнїми своїми, а зло задумали в серцї!


4 Дай їм по дїлам їх і по вчинкам їх; по дїлам рук їх віддай їм, і заплати по заслузї!


5 Вони бо не зважають на дїла Господа, нї на твориво рук його. Він зруйнує їх, і вже не збудує.


6 Благословен Господь, він бо почув голос молення мого.


7 Господь сила моя й щит мій; на него вповало серце моє, і він допоміг менї; тому радується серце моє, йому віддам хвалу піснею моєю.


8 Господь сила людей своїх і спасаюча твердиня помазанця свого.


9 Спаси людей твоїх і благослови власність твою; корми їх і возвисшай їх по віки!



Псалтир 29

1 Псальма Давидова. В оздайте Господеві, ви, синове можних, воздайте Господеві красу і силу!


2 Воздайте Господеві красоту імени його; поклонїтесь Господеві у пишній сьвятинї!


3 Господнїй голос над водами; Бог слави гремить, Господь над великими водами.


4 Голос Господень потужний, голос Господень величнїй.


5 Голос Господень ломить кедри, Господь трощить кедри Ливанські;


6 Від голосу його скачуть, як телята, Ливан-гори і Сирион, як молоді буйволи.


7 Голос Господень сипле поломя огняне, голос Господень пустиню потрясає, Господь трясе пустиню Кадейську!


8 Од голосу Господнього злягає ланя, і опадає лїсове листє; і все в храмі його - все говорить: величиє!


9 Господь над водами сидить на престолї, і сидить Господь, як царь вічний.


10 Господь дасть потугу народові свому, Господь дарує супокій народові свому.



Псалтир 30

1 Псальма на посьвят дому Давидового. В ознесу тебе, мій Господи, ти бо підняв мене і не допустив, щоб втїшались надо мною вороги мої.


2 Господи Боже мій! До тебе кликав я, і ти вилїчив мене.


3 Господи, ти випровадив душу мою з пекла, оживив мене зміж тих, що йдуть під землю.


4 Сьпівайте псальми Господеві, ви, його побожні люде, і прославляйте сьвяту память його!


5 Бо на хвилину гнїв його; ласка ж його поки життя; посилає на ніч сльози, а досьвіта радість.


6 Я сказав, як жилось менї у добрі: не захитаюсь по віки.


7 Господи, - з ласки твоєї утвердив єси гору мою, ти одвернув лице твоє, і я стревожився,


8 До тебе, Господи, кликав я, і до Бога мого молився.


9 Що за вжиток буде з крові моєї, як я ляжу в домовину? Чи буде прославляти тебе порох? Чи возвістить правду твою?


10 Почуй, Господи, і змилосердися! Господи, прийди менї в поміч!


11 Ти перемінив плач мій у радість, зняв із мене сумну плахту, і обгорнув мене радостю.


12 Щоб душа моя сьпівала тобі, не мовчала. Господи, Боже мій, по віки буду прославляти тебе!



Псалтир 31

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Н а тебе вповаю, Господи; не дай менї осоромитись по віки; по твоїй справедливостї спаси мене.


2 Нахили до мене ухо твоє, спаси мене скоро! Будь менї баштою, домом оборонним, щоб спасти мене!


3 Ти бо єси скеля моя, башта моя, і задля імени твого веди мене й навчай мене.


4 Виведи мене з сїтки, що тайно заставили її на мене; ти бо єси твердиня моя.


5 В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди!


6 Зненавидїв я тих, що вважають на божища нїкчемні; я ж вповав на Господа.


7 Зрадїю серцем і звеселюся задля милосердя твого; бачивши горе моє, ти знав тїсноту душі моєї,


8 І не віддав мене ворогові в руки, поставив ноги мої на широкому просторі.


9 Змилуйся надо мною, Господи! Бо я в тїснотї; із журби запались очі мої, душа моя і внутро моє.


10 Бо в горю нидїє життє моє, і лїта мої в зітханню; в несправедливостї ізнемоглась сила моя, і костї мої струпішіли.


11 Став я посьміховиском не то що для всїх ворогів моїх, а й надто ще більше для сусїдів моїх, і страшилом для знакомих моїх; хто бачить мене на улицї, той втїкає від мене.


12 Забуто мене в серцї, як помершого; став я наче розбита посудина.


13 Чув бо я брехню від багацько людей - кругом пострах - як всї змовлялись проти мене; вони чигали на життє моє.


14 Я ж, я вповав на тебе, Господи, я казав: ти єси Бог мій!


15 Днї мої в руках твоїх; вирятуй мене з рук ворога мого і від гонителїв моїх!


16 Сьвіти лицем твоїм на слугу твого, спаси мене по милостї твоїй!


17 Господи, не допусти сорому на мене, бо я призвав тебе на поміч! Побий соромом беззаконних, нехай в пеклї нїміють!


18 Зацїпи уста брехливі, що в гордостї і зневазї верзять мерзоту проти праведника!


19 Як велика доброта твоя, що зберіг єси для боящихся тебе, що явив перед синами людськими людям, що вповають на тебе.


20 Ти сховаєш їх у сховку перед лицем твоїм від заговорів людських; ти сховаєш їх у домівцї від язиків сварливих.


21 Благословен Господь! Бо чудно явив він на менї милість свою в оборонному містї.


22 Сказав я, правда, в переляку: Я відлучений від очей твоїх; та все ж таки ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе.


23 Полюбіть Господа, всї його праведні! Вірних сохранить Господь, а сповна відплатить тому, хто живе в гординї.


24 Будьте сильні і майте в серцї одвагу, ви всї, що вповаєте на Господа.



Псалтир 32

1 Давидова пісня про науку людям. Б лажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий.


2 Щаслив чоловік, котрому не полїчить Господь несправедливість його, в кого нема зради в серцї!


3 Як я мовчав, нидїли сустави мої від мого зітхання цїлий день.


4 Бо цїлий день тяготїла на менї рука твоя; соки мої висохли як під лїтню спеку.


5 Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого.


6 Тому нехай помолиться до тебе кожний побожний в час, коли мож знайти тебе; річ певна, хоч би прийшла велика повінь - не досягне його.


7 Ти мій рятунок; спасаєш мене в тїснотї, ти сповняєш мене радостю спасення.


8 Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити; звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду.


9 Не будьте як кінь, як мул, що розуму не має; наховставши уздою, окрасою їх, мусиш усмирити їх, коли не хочуть ійти за тобою.


10 Великі болестї для беззаконника; хто ж вповає на Господа, того обгорне милосердє твоє.


11 Веселїтесь у Господї, і радуйтесь, праведні! ликуйте всї, в кого серце щире!



Псалтир 33

1 Р адуйтесь, праведні в Господї! Щирим личить сьпівати псальми.


2 Прославляйте Господа на гуслях; сьпівайте псальми при гарфі десятострунній.


3 Засьпівайте йому нову пісню! Грайте-вигравайте з веселим відгуком.


4 Бо праве слово Господнє, і всї дїла його вірні.


5 Він любить справедливість і правду; земля повна доброти Господа.


6 Словом Господнїм сотворені небеса, і все войнство їх - подихом уст його.


7 Він збирає всї морські води до купи, і русла для поводї прокладає.


8 Нехай боїться Господа вся земля! Перед ним нехай мають страх всї, що жиють на сьвітї!


9 Бо він сказав, і було так; він звелїв, і сталось.


10 Господь повертає в нїщо раду народів, він нївечить задуми людські.


11 Присуд Господнїй тріває вічно, помисли серця його з роду в рід.


12 Щасливі народи, що зовуть Господа Богом своїм, - народ, що вибрав його собі за власність!


13 Господь поглядає з неба, він бачить всїх дїтей людських.


14 З престола дому свого дивиться він на всїх живущих на землї;


15 Він, що сотворив усї серця їх, що знає всї дїла їх.


16 Не спасає царя велике військо його, і не визволиться лицарь великою силою своєю.


17 Марна надїя спастись конем; хоч велика в його сила, не втїкти йому.


18 Ось бо Господнї очі на тих, що бояться його, на тих, що вповають на милосердє його,


19 Щоб рятувати душу їх од смертї, і спасти життє під час голоднечі.


20 Душа наша чекає на Господа; він наша поміч і щит наш.


21 Ним звеселиться серце наше, бо ми вповали на сьвяте імя його.


22 Милосердє твоє, Господи, нехай буде над нами, ми бо вповали на тебе.



Псалтир 34

1 Псальма Давидова по случаю, як він притворився розумом перед Авімелехом, і той відпустив його, й він вийшов. Б лагословлю Господа по всяк час, без устанку хвала його буде в устах моїх.


2 Господом хвалити меться душа моя; почують те смирні і звеселяться.


3 Звеличайте Господа вкупі зо мною, і вознесїм імя його!


4 Я шукав Господа, і він озвався до мене, і від всякої журби збавив мене.


5 Хто вбачає на Господа, розвеселиться, і лице його не осоромиться.


6 Той бідолашний благав, і Господь почув його, і від всїх напастей вислобонив його.


7 Ангел Господень чатує кругом боящихся його; і визволяє їх.


8 Спробуйте і дізнайтесь, що Господь благий; щасливий чоловік той, що вповає на него.


9 Бійтесь Господа, ви, сьвяті його! Бо не знають недостатку ті, що бояться його.


10 Левчуки терплять голод і недостаток, але ж ті, що шукають Бога, у всякому добрі не зазнають недостатку.


11 Прийдїте, сини людські, послухайте мене; навчу вас страху Господнього.


12 Хто чоловік той, що рад би жити, любить днї, щоб вжиткувати добро?


13 Держи язик від злого, а уста твої, щоб не говорили зрадливо;


14 Одвертайсь від злого і твори добро, шукай супокою і дбай про него.


15 Очі Господнї на праведних, і уші його на молитву їх;


16 Лице Господнє проти тих, що творять зло, щоб знищити память їх на землї.


17 Праведні взивають, і Господь чує і збавить їх з усїх тїснот їх.


18 Господь близько від тих, в кого роздерте серце; і в кого дух розбитий, він спасе його.


19 Багацько лиха у праведника, та від усього збавить його Господь.


20 Він хоронить всї костї його, і нї одна з них не переломиться.


21 Постигне від злого смерть беззаконника, і, хто ненавидїв праведника, зазнає лиха.


22 Господь спасає душі слуг своїх, і всї, що вповають на него, не дознають лиха.



Псалтир 35

1 Давидова. С уди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене.


2 Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї!


3 Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє!


4 НеѶи ай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене!


5 Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх.


6 Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них.


7 Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.


8 Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, - і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.


9 А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення!


10 Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його!


11 Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.


12 Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.


13 А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;


14 Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився.


15 Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину.


16 Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами.


17 Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою!


18 Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом.


19 Не допусти, щоб втѷеЗшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно.


20 Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї.


21 І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші!


22 Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене!


23 Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє!


24 Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною.


25 Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли!


26 Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене.


27 Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого.


28 І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.



Псалтир 36

1 Проводиреві хора: Псальма слуги Господнього Давида. П ереступ беззаконника каже в серцї його: Нема страху Божого перед очима його.


2 Він бо лестить собі, сам перед собою, коли хто вкаже на його неправду, та що її ненавидїти треба.


3 Слова уст його беззаконнє і зрада, він перестав обертати розум на добре дїло.


4 Про беззаконнє промишляє він на постелї своїй, ступає на дорогу недобру; злом він не гидує.


5 Господи, милість твоя сягає на небеса, вірність твоя під хмари.


6 Справедливість твоя, як високі гори, суди твої, як глибінь велика; ти, Господи, спасаєш людей і скотину.


7 Як дорога благість твоя, о Боже, коли дїти людські сховку шукають у тїнї крил твоїх.


8 Поживляться до сита достатками дому твого, і струями солодощів твоїх напоїш їх.


9 Бо в тебе жерело життя; в твому сяєві побачимо сьвітло.


10 Продовжи ласку твою тим, що знають тебе, і справедливість твою над людьми правого серця.


11 Не дай здогонити мене ногам високогордого, і рука безбожного нехай не прожене мене.


12 Там упали злочинники, вони провалились, і вже не зможуть встати.



Псалтир 37

1 Давидова. Н е палай гнївом на злочинників, не завидуй творящим неправду.


2 Вони бо, як трава, скоро поникнуть, і, як зелене листє, повянуть.


3 Вповай на Господа, і твори добро; оставай в країнї, і любуйся вірностю;


4 І радуйся в Господї, то він дасть тобі бажання серця твого.


5 Відкрий Господеві дорогу твою, і вповай на него, і він допоможе;


6 І виявить він правоту твою, як сьвітло, і правду твою, як полудне.


7 Вповай тихим серцем на Господа, і дожидай його! Не запалюйся гнївом на того, кому щаститься дорога, на чоловіка, що лихі задуми свої сповняє!


8 Відхиляйсь від гнїву, і не досадуй! Не подавайсь гнїву, щоб творити лихо.


9 Бо лиходїї будуть знищені; хто ж надїється на Господа, ті будуть властенцями землї.


10 Тілько ще трохи, і не буде беззакоикнника; і споглянеш на місце його, та й нема його.


11 Тихі ж люде займуть землю, і будуть радуватись повним супокоєм.


12 Беззаконник замишляє проти праведника, і зубами своїми скрегоче на него.


13 Господь сьміється з него, бачить бо, що прийде день його.


14 Добули беззаконники меча, і натягнули лука свого, щоб повалити мізерного і бідного, порубати ходячих правою дорогою.


15 Меч їх пройде їм крізь серце їх, і луки їх сокрушаться.


16 Луччий малий достаток праведника, як наддостатки многих беззаконників.


17 Бо руки безбожників будуть поломані, а праведника піддержить Господь.


18 Знає Господь днї тих, що непорочні, і спадьщина їх буде по віки;


19 Вони не осоромляться в лиху годину, і в день голоднечі вони наситяться.


20 Бо погинуть беззаконники, і вороги Господа, як товсті ягнята; вони никнуть, никнуть вони, як дим.


21 Беззаконник пожичає, і не віддає; праведник же щедрий, і дає.


22 Бо благословенні його унаслїдують землю, а прокляті його будуть винищені.


23 Господь править ходою чоловіка, і дорога його подобається йому;


24 Коли часом впаде, не забється, бо Господь піддержує руку його.


25 Був я молодим і зостарівся, та нїколи не бачив я опущеного праведника, або, щоб рід його просив хлїба.


26 Цїлий день щедра рука його, і він пожичає, і рід його буде благословенний.


27 Одхиляйсь від злого і твори добро, і останешся по віки!


28 Бо Господь любить правду і не покине преподобних; по віки сохранить їх, а знищить рід беззаконних.


29 Праведні будуть мати землю, і жити на нїй по віки.


30 З уст праведника виходить премудрість, і язик його говорить правду;


31 Закон Бога його в серцї його, не спотикнеться нога його, ступаючи.


32 Беззаконник чигає на праведника, і хоче зігнати його з сьвіту;


33 Господь не оставить його в руцї його, і не осудить його на судї.


34 Дожидай Господа і пильнуй дороги його, і він удостоїть тебе мати землю. Коли будуть знищені беззаконники, побачиш її.


35 Я бачив беззаконника, потужного, що розростався, як не пересаджене зелене дерево;


36 Та й минувся він, і бач, не було вже його; і я шукав, та й не знайшов його.


37 Вважай на безвинного і гляди на правдивого; є бо добра доля для чоловіка мирного.


38 Переступники ж будуть знищені всї до одного, буде загороджена будучність беззаконним людям.


39 Спасеннє ж праведних від Господа, він сила їх в час тїсноти.


40 І Господь допоможе їм і спасе їх; він вислобонить їх від беззаконних і сохранить їх, вони бо вповали на него.



Псалтир 38

1 Псальма Давидова на спомин. Г осподи, не картай мене в гнїві твому, не карай у досадї твоїй.


2 Бо стріли твої прошибли мене, і рука твоя спустилась на мене.


3 Нема здорового місця на моїм тїлї задля гнїву твого; нема спокою в костях моїх задля гріха мого.


4 Бо несправедливостї мої спали на голову мою, як тягарь великий, вони затяжкі для мене.


5 Смердять, гниють рани мої задля нерозуму мого.


6 Я скорчився, над міру зігнувся; сумуючи, цїлий день похожаю.


7 Бо стегна мої ранами зовсїм покриті, і нема здорового місця на тїлї моїм.


8 Я знемігся і занепав надто, я ридаю від жалю серця мого.


9 Господи, перед тобою все бажаннє моє, і зітханнє моє не є перед тобою закрите.


10 Серце моє бьється, опустила мене моя сила, і сьвітло очей моїх, вже й його нема в мене.


11 Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль.


12 А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.


13 Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.


14 Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.


15 Бо на тебе, Господи, надїюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій.


16 Бо я сказав: Ой, щоб вони не втїшались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене!


17 Я бо мало що не кульгаю, і біль мій все передо мною.


18 Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.


19 Мої ж вороги жиють, набрали сили, і багацько їх, що ненавидять мене без причини.


20 І хто злом оддячує добро, ті проти мене, я бо про добро дбаю.


21 Не опусти мене, Ги цсподи, Боже мій, будь недалеко від мене.


22 Спіши на поміч менї, Господи, мій спасителю!



Псалтир 39

1 Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.


2 Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.


3 Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:


4 Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.


5 Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.


6 Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.


7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!


8 Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.


9 Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.


10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.


11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.


12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.


13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!



Псалтир 40

1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Т ерпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.


2 Він випровадив мене з погибельної пропастї, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої;


3 А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.


4 Щаслив чоловік, йому же Господь надїя, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехнї прихиляються.


5 Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; нїхто не зможе розказати про них. Як би хотїв я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полїчити.


6 Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив ти для мене: Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи.


7 Тодї сказав я: Ось я приходжу; в змістї книги написано про мене.


8 Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубинї серця мого.


9 Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я - Господи, ти про се знаєш!


10 Не заховав я в серединї мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.


11 Ти, Господи, не відхиляй від мене милосердя твого; милість твоя і правда твоя нехай завсїди стоять на сторожі коло мене!


12 Лиха без кінця обступили мене, мої несправедливостї постигли мене, що годї переглянути їх; більше їх, як волосся на голові моїй, і серце моє опустило мене.


13 Нехай буде воля твоя, Господи, спасти мене! Господи поспіши на поміч мою!


14 Нехай осоромляться і повстидаються всї, що чигають на життє моє, щоб запропастити його; нехай назад повернуться і осоромляться ті, що з мого нещастя втїшаються!


15 Нехай пропадуть в нагороду за їх сором ті, що до мене кажуть: Ого! Ого!


16 Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе; що люблять спасеннє твоє; нехай все кажуть: Да звеличиться Господь.


17 Я ж мізерний і бідолашний, Господь дбає за мене. Ти моя поміч і моє спасеннє; Боже мій, не загайся!



Псалтир 41

1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Щ асливий, хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Господь.


2 Господь заступить його і сохранить життє його; він буде на землї щасливий, і ти не віддаси його в руки ворогам зажертим.


3 Піддержить його Господь на смертному ложі; цїле лїговиско його переміняєш в недузї його.


4 Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сцїли душу мою, бо согрішив я проти тебе.


5 Вороги мої розказують лихі речі проти мене: Коли згине він і пропаде імя його?


6 Хто прийде побачитись зо мною, той говорить лукаво; таїть зло в серцї, а, вийшовши, говорить.


7 Між собою виговорюють проти мене всї ненависники мої; видумують зло проти мене:


8 Прийшов конець його; і як повалився, то вже більш не встане.


9 Навіть чоловік, що мирно жив зо мною, котрому давав я віру, котрий хлїбом моїм живився, той піднїс пяту проти мене.


10 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підійми мене, щоб я відплатив їм!


11 Що ти вподобав мене, дознаюсь після того, як ворог мій не буде втїшатись надо мною.


12 Мене ж ти сохраниш задля чистоти моєї, і пбоставиш мене перед тобою на віки.


13 Благословен будь, Господи, Боже Ізраїля, від віка до віка! Нехай так буде, амінь!



Псалтир 42

1 Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Я к жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже!


2 Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим?


3 Сльози мої в день і в ночі хлїбом менї стали; цїлий бо день говорять до мене: Де Бог твій?


4 Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали - торжествуюча громада.


5 Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його.


6 Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землї Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар.


7 Глибінь кличе до глибинї при шумі поводї твоєї; всї филї твої і пруди твої ринули понад мене.


8 В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.


9 Скажу до Бога, скелї моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тїсноти?

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги