22 Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її: се велика сьвятощ. Нїякої ж жертви за гріх, що кров з неї вносять у соборний намет, щоб спокутувати гріх у сьвятинї, не годиться їсти. На огнї палити її.



Левит 7

1 А се закон про жертву за провину; велика се сьвятощ.


2 На тому місцї, де заколюють жертву всепалення, треба заколювати жертву за пѿѿровину; і крові з неї треба набризкати на жертівник з усїх боків.


3 І ввесь жир треба приносити від неї, курдюк і жир, що вкриває тельбухи.


4 І обидві нирки, й жир, що на них, що на боках, і сальник, що на печінцї: з нирками треба віддїляти його.


5 І воскурить їх сьвященник на жертівнику як огняну жертву Господеві: се жертва за провину.


6 Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її; на сьвятому місцї треба їсти її: се велика сьвятощ.


7 Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один. Котрий сьвященник покутує нею гріх, тому вона буде.


8 І котрий сьвященник приносити ме чию жертву всепалення, кожа з усепалення, що принесе він, буде йому, сьвященникові.


9 І всякий хлїбний дар, що спечено в печі, й усе зготовлене в горшку і пряжене на сковородї: сьвященникові, що його приносить, йому воно буде.


10 І всякий хлїбний дар, змішаний з олїєю або сухий, про всї сини Аронові буде, як про одного так і про другого.


11 А се закон про жертву мирну, що приносять Господеві:


12 Коли як подяку приносить її хто, так треба принести з жертвою подячною коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помащені олїєю, і муку пшеничну, замішану на олїї: балабушки политі олїєю.


13 Опріч коржів з квашеного хлїба приносити мусить свій дар, вкупі з своєю жертвою подячною мирною.


14 І приносити мусить він одно з усього того дару як жертвоприношеннє Господеві; се буде сьвященникові, що бризкає кров мирної жертви, йому воно буде.


15 І мясиво з жертви подячної, мирної, його треба їсти в день приносин; не зоставить нїчого до ранку з його.


16 А коли приніс його буде обітниця чи добровільна жертва, так того ж дня треба їсти його, а останок треба завтрішнього дня поїсти;


17 Що ж останеться з мясива жертви на третїй день, треба спалити на огнї.


18 А коли їсти муть мясиво з жертви мирної на третїй день, не прийметься вона і нї за що поставиться тому, хто принїс її: гидота буде; і душа, що їла її, візьме на себе гріх.


19 Мясива ж того, до котрого доторкнеться що нечистого, не треба їсти, на огнї нехай згорить воно. Що ж до чистого мясива, то кожен чистий може їсти його.


20 А душа, що з'їла мясива від жертви мирної, що буде Господеві, і бувши сама нечистою, викорениться душа та зміж людей своїх.


21 І коли душа доторкнеться до чого нечистого, до нечистоти людської, чи до нечистої скотини, чи до нечистої огиди, та й попоїсть мясива з жертви мирної, ся душа викорениться зміж людей своїх.


22 І рече Господь Мойсейові:


23 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Нїякого туку товарини, чи з овечок і кіз, не їсти мете.


24 Тук із стерва і тук з того, що зьвір роздере, можна вам брати на потріб в усякій роботї, а їсти зовсїм вам не можна.


25 Всяка бо душа, що їсть тук із скотини, котру приносять в огняну жертву Господеві, викорениться зміж людей своїх.


26 І нїякої крові не їсти мете по всїх осадах ваших, чи з птаства чи із скотини.


27 Всяка душа, що попоїсть якої крові, тая душа викорениться зміж людей своїх.


28 І рече Господь Мойсейові:


29 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Хто приносить жертву мирну свою, мусить подати Господеві свій дар від жертви мирної своєї.


30 Рука його подасть огняну жертву Господеві; тук з погруддєм мусить подати: погруддє, щоб принести його як жертву гойдану перед Господом.


31 І воскурить сьвященник тук на жертівнику, а погруддє буде Аронові й синам його.


32 А лопатку праву вашої жертви мирної оддавати мете як дар гойданий сьвященникові.


33 Которий зміж синів Аронових приносить кров із мирної жертви і тук, тому буде лопатка права як пай.


34 Погруддє бо гойданої жертви і лопатку жертвоприношення взяв я у синів Ізрайлевих від мирних жертов їх, та й оддав їх Аронові сьвященникові і синам його як вічну пайку їх від синів Ізрайлевих.


35 Се пай мировання Аронові і пай мировання синам його від огняних жертов Господнїх, призначений їм з того дня, як допущено їх сьвященниками до служби Господеві,


36 Котрого заповідав Господь синам Ізрайлевим давати їм того дня, як помазано їх: Установа віковічня в роди ваші.


37 Се закон про жертву огняну, хлїбну і про жертву за гріх і про жертву за провину, і про жертву благальну і жертву мирну,


38 Що заповідав Господь Мойсейові на Синай горі того дня, як велїв синам Ізрайлевим приносити дари Господеві, в степу Синай.



Левит 8

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Возьми Арона й синів його з ним і шати і миро і бичка на жертву за гріх і два барани і кошик опрісноків,


3 І збери всю громаду до входу в соборний намет.


4 І вчинив Мойсей, як заповідав йому Господь, і зібралась громада до входу соборного намету.


5 І промовив Мойсей до громади: Ось що заповідав Господь учинити.


6 І велїв Мойсей приближитись Аронові і синам його, та й пообливав їх водою.


7 І надїв на його хитон, і підперезав його поясом, і окрив його верхньою ризою, і накинув на його оплїчника та й підперезав його мережаною крайкою наплїчника і підвязав на йому оплїчника;


8 І повісив на його нагрудника і положив на нагруднику урім і тумім.


9 І наложив кедар на голову йому, і причіпив до кедара, з переду його, золоту бляху, сьвяту диядему, так як заповідав Господь Мойсейові.


10 І взяв Мойсей мира, і помазав храмину і все, що було в нїй, і осьвятив її.


11 І бризнув на жертівника сїм раз і помазав жертівника і всю посудину його.


12 І злив мира на голову Аронові, та й помазав його, щоб осьвятити його.


13 І казав Мойсей приступити синам Ароновим, і повдягав їх у хитони, і попідперізував їх поясами, і понакладав на них клобуки: як заповідав Господь Мойсейові.


14 І привів бичка, що на жертву за гріх; і положили Арон і сини його руки свої на голову бичка, жертви за гріх.


15 І заколов його, і взяв Мойсей крові, і положив на роги жертівника з усїх боків пучкою своєю, і розгрішив жертівника; а кров вилив до стояла жертівника і осьвятив його, відправивши покуту за його.


16 І взяв увесь жир, що на тельбухах, і сальник на печінцї, й обидві нирки, і жир їх, і воскурив все те Мойсей на жертівнику.


17 Бичка же і шкіру його і мясиво його і кал його попалив на вогнї за табором; як заповідав Господь Мойсейові.


18 І привів ще барана на огняну жертву; і положили Арон і сини його руки свої на голову барана.


19 І заколов його, і побризлоав Мойсей крові на жертівника з усїх боків.


20 А барана подїлив на частки, і воскурив Мойсей голову і частки й жир; а тельбухи і ноги виполоскав у водї.


21 І пустив Мойсей димом усього барана на жертівнику: се було жертвопаленнє про любі пахощі, огняна жертва Господеві, як заповідав Господь Мойсейові.


22 І привів барана другого, барана посьвятного, і положили Арон і сини його руки на голову барана.


23 І заколов його, і взяв Мойсей крові та й положив на пучку правого вуха Аронові, і на великий палець руки його правої, і на великий палець ноги його правої.


24 І казав приступити синам Ароновим, і положив Мойсей крові на пучку в ушах їх правих, і на великий палець рук їх правих, і на великий палець ніг їх, і набризкав Мойсей крові на жертівника з усїх боків.


25 І взяв жир і курдюк і ввесь жир, що на тельбухах і сальник на печінцї, й обидві нирки і жир їх, і лопатку праву.


26 А з кошика опрісноків, що стояли перед Господом, узяв одного опріснока і одного коржа хлїба олїйного та й одну ладку, і положив на масні куснї і на праву лопатку;


27 І передав усе разом на руки Аронові і на руки синам його, і принїс гойдану жертву перед Господом.


28 І взяв те Мойсей з рук їх та й пустив з димом на жертівнику всепалення: була се жертва посьвятна на любі пахощі, огняна жертва Господеві.


29 І взяв Мойсей погруддє і принїс жертву гойдану перед Господом; була се частка Мойсейова від посьвятного барана, як повелїв Господь Мойсейові.


30 І взяв Мойсей оливи до помазання та крові, що була на жертівнику, і покропив Арона, одїж його і одїж синів його з ним, і осьвятив Арона і одїж його, і синів його і одїж синів його з ним.


31 І рече Мойсей Аронові й синам його: Зваріть мясиво коло входу в соборний намет і з'їжте його там із хлїбом, що в кошику для жертви посьвятної, як я велїв, казавши: Арон і сини його їсти муть.


32 Останок же з мясива і тук мусите спалити вогнем.


33 Від входу ж у соборний намет не відходити мете сїм день, аж поки не скінчаться днї жертви посьвятної: бо сїм день буде він висьвячувати вас.


34 Як чинив сьогоднї, заповідав Господь чинити, щоб відбути покуту за вас.


35 І жити мете коло входу в соборний намет і день і ніч сїм діб, і пильнувати мете заповідї Господнї, щоб не померти вам; так бо наказано менї.


36 І вчинили Арон і сини його все, що заповідав Господь через Мойсейя.



Левит 9

1 І сталось на восьмий день, покликав Мойсей Арона й сини його і мужі громадські Ізрайлеві, і каже Аронові:


2 Возьми про себе молоде теля на жертву за гріх та барана без скази на всепаленнє, та й принеси перед Господа.


3 А до синів Ізрайлевих промовляти меш кажучи: Возьміть козла на жертву за гріх, а теля й ягня, однолітків, без скази на жертвопаленнє.


4 Та бугая та барана на мирну жертву, щоб жертвувати перед Господом; і жертву хлїбну, замішану на олїї; сьогоднї бо Господь явиться вам.


5 І принесли те, що повелїв Мойсей, перед соборний намет, і приступила вся громада і стала перед Господом.


6 І рече Мойсей: Ось те, що заповідав Господь вам чинити; і явиться вам слава Господня.


7 І рече Мойсей Аронові: Приступи до жертівника та принеси твою жертву за гріх і жертву всепалення, і зроби покуту за себе і за людей; і жертвуй приноси людські і зроби покуту за них, як заповідав Господь.


8 І приступив Арон до жертівника, і заколов теля жертву за гріх, що було за його.


9 І подали сини Аронові кров йому, і вмочив він пальця свого в кров і положив на роги жертівника, і вилив кров до стояла жертівника.


10 А жир і нирки і сальник од печінки жертви за гріх пустив з димом на жертівнику, як заповідав Господь.


11 А мясиво й шкіру спалив на вогнї за табором.


12 І заколов всепаленнє; і подали сини Аронові кров йому, і покропив нею жертівника з усїх боків.


13 І жертву всепалення подали йому, з частками її, і голову, і пустив з димом на жертівнику.


14 І виполоскав тельбухи й ноги та й пустив з димом на жертівнику.


15 І принїс жертву від людей, і взяв козла жертву за гріх, що був за людей, і заколов його, і принїс його жертву за гріх, так само як перву.


16 І принїс жертву огняну і жертвував по установі.


17 І принїс жертву хлїбну, і сповнив нею руки свої та й пустив з димом на жертівнику, опріч ранїшної огняної жертви.


18 І заколов бугая, та барана, жертву мирну, що була за люде. І подали сини Аронові крові йому, і окропив нею він жертівника з усїх боків.


19 І взяв тук із бугая та з барана, курдюк і те, що вкриває тельбухи і нирки і чепець з печінки;


20 І положили тук на погруддє, і він пустив з димом на жертівнику.


21 І куснї погруддя і праву лопатку принїс Арон як гойдану жертву перед Господом, так як велїв Мойсей.


22 Тодї зняв Арон руки до людей, і благословив їх; та й зійшов униз після того, як принїс жертву за гріх і жертву всепалення і жертву мирну.


23 І ввійшли Мойсей та Арон у соборний намет; і вийшли та й благословили людей. І явилася слава Господня всьому людові.


24 І вийшло поломя сперед Господа, і пожерло на жертівнику жертву всепалення й куснї жиру; і вбачали всї люде, і загукали з радощів та й попадали на лиця свої.



Левит 10

1 І взяли сини Аронові, Надаб і Абігу кожен кадильницю свою та положили жару в них, і посипали на жар кадила та й почали приносити перед Господом огонь чужоземнїй, чого він їм не заповідав.


2 І вийшло сперед Господа поломя та й пожерло їх, і померли вони перед Господом.


3 І рече Мойсей Аронові: Оце ж і сталось те, що глаголав Господь: В тих, що приближаються до мене, осьвячусь, і перед усїм народом прославлюсь.


4 І мовчав Арон. І покликав Мойсей Мизаїла та Ельзафана, синів Узіїла, дядька Аронового, і сказав їм: Приступіть і винесїть братів ваших із сьвятинї за табір.


5 І приступили вони, та й віднесли їх у хитонах їх за табір, як повелїв Мойсей.


6 І рече Мойсей Аронові і Елеазарові й Ітамарові, синам його: Клобуків з голов ваших не скидайте і одежі вашої не шарпайте, щоб не померти вам, і Господь не розлютився на всю громаду; а нехай ваше браттє, ввесь дом Ізрайлів плачуть за погорівшими огнем, що запалив Господь.


7 Із входу в соборний намет не виходити мете, щоб не вмерти вам; бо миропомазаннє Господнє на вас. І вчинили вони по слову Мойсейовому.


8 І рече Господь Аронові:


9 Вина й хмелевих напитків не пий, нї ти сам нї сини твої з тобою, як треба вам увійти в соборний намет, щоб не вмерти вам. Установа віковічна в роди ваші,


10 І щоб розбирати вам між тим, що сьвяте, і тим, що не сьвяте, між тим, що чисте, і що не чисте, 11 . І навчати синів Ізрайлевих всїх установ, що дав їх Господь вам через Мойсея.


12 І рече Мойсей Аронові й Елеазарові й Ітамарові, синам його, що зостались: Возьміте приніс хлїбний, що зіставсь од огняної жертви Господньої та й їжте його прісним коло жертівника; се бо велика сьвятощ.


13 І їсти мете його в сьвятому місцї: бо се пай твій і пай синів твоїх з огняних жертов Господеві; так бо заповідано менї.


14 Погруддє ж жертви гойданої і лопатку жертви підношеної мусите їсти на чистому місцї, ти й сини твої й дочки твої з тобою: се бо пай твій і пай синів твоїх, призначений із жертов мирних у синів Ізрайлевих.


15 Лопатку жертви підношеної і грудину жертви гойданої, пускаючи з димом жир, мусите приносити вкупі з огняними жертвами, щоб гойдати їх як жертву гойдану перед Господом, і буде се тобі і синам твоїм з тобою пай віковічнїй: так бо заповідав Господь.


16 І Мойсей шукав пильно козла, що принесено як жертву за гріх, аж се його спалено. І розгнївався на Елеазара та Ітамара, синів остальнїх Аронових і рече:


17 Чом не ззїли ви жертви за гріх на місцї сьвятому? се ж бо сьвятощ між сьвятощами, і він дав се вам, щоб узяли на себе гріхи громади та спокутували їх перед Господом.


18 Ось крові з неї не внесено в сьвятиню; доконьче треба було вам з'їсти її в сьвятинї, як повелївав я.


19 І сказав Арон до Мойсея: Дивись, приносили вони сьогоднї жертву свою за гріх та всепаленнє своє перед Господом, і таке лучилось менї! А коли б я сьогоднї їв жертву за гріх, чи гаразд воно було би в очах Господа?


20 Вислухав се Мойсей, і було се добре в очах його.



Левит 11

1 І рече Господь Мойсейові й Аронові:


2 Промовте до синів Ізрайлевих і скажіть їм: Оце така скотина, що можна вам їсти з усьої скотини, що є на землї:


3 Усяку скотину, що в неї ратицї розколені і між ратицями розколина глибока і вона ремигає, таку можна вам їсти.


4 Ось яких тільки неможна вам їсти з тих, що ремигають, а ратицї в них роздїлені: верблюда, дарма що ремигає, та ратицї у його нероздїлені; нечистий він вам буде.


5 І крілика, що хоч і ремигає, та немає копит роздїлених; нечистий він вам буде;


6 І зайця, що ремигає, та немає ратиць роздїлених; нечисий він вам буде.


7 І свиню, що хоч у неї ратицї розколені та й зовсїм розколені ратицї, але вона не ремигає; нечиста вона вам буде.


8 Мясива їх не їсти мете, падалї ж їх не торкати метесь; нечисті вони вам будуть.


9 З усього ж, що в водах, можна вам їсти: все, що має сплавки і луску, що в водах, у морях і в ріках, можна вам їсти;


10 А все, що немає сплавок і луски в морях і ріках, усе, що кишить у водах, і всяка животина, що в морю, вони будуть вам гидотою.


11 І гидкі вони мусять бути вам: мясива їх не їжте і падаль їх уважайте за гидоту.


12 Усе, що без сплавок і луски в водї, буде гидотою вам.


13 Оце ж ті, що вважати мете гидкими з птаства; неможна їх їсти, вони гидь: орел, коршак, і морський орел,


14 І пугач, і сокіл з породою його,


15 І всякий ворон з породою його.


16 І стровус, і чайка, і яструб з породою його.


17 І сова, і рибалка та ібис,


18 І лебедь, і пеликан, і сич,


19 І бузьок і чапля з породою її, й вудвод, і нетопир.


20 Усе крилате, і ходюче на чотирох, гидота вам буде.


21 Тільки тих можна їсти зміж усьої крилатої животини, що ходить на чотирох ногах: що має литки над ногами, щоб скакати по землї.


22 Ось яких ізміж їх можна вам їсти: сарану з породою її, коники всякі, і скакуни всякі з породою їх, та хрущі всякі з породою їх.


23 А всяка инша крилата животина, що на чотирох ногах, буде гидотою вам.


24 І від них нечистими робити метесь: хто торкнеться стерва їх, нечистим стане до вечора.


25 І хто нести ме частку трупа їх, мусить випрати одїж свою, і буде нечистим до вечора.


26 Всяка скотина, що має ратицї та не зовсїм розколені ратицї і не ремигає: гидота вам; хто торкнеться об неї, буде нечистим.


27 І все ходюче на лапах між усїм животним, що на чотирох ногах, нечисте вам буде; хто торкнеться об трупа їх, буде нечистий до вечора.


28 А хто нїс їх трупа, мусить випрати одїж свою і буде нечистий аж до вечора; нечисті вони вам.


29 І сї нечисті вам з животини лазючої по землї: кріт, і миш, і ящірка з породою своєю,


30 І анака, і коах, і летах, і хомет, і хамелон,


31 Сї нечисті вам зміж усїх повзючих; хто торкнеться об них здохлих, кожен буде нечистий аж до вечора.


32 І все, на що одно з них впаде, коли воно здохле, буде нечисть; усяка посудина деревяна, чи одїж, чи шкіра, чи торба, чи знаряддє яке, що ним що робиться, треба класти в воду і будуть нечисті до вечора, а потім чисті будуть.


33 І всяка посудина черепяна, що до неї впаде которе з t siих: усе, що є в нїй, буде нечистим, а її треба розбити.


34 І всяка їда, що їдять, коли хлюпне на неї вода з такої посудини, буде нечиста: і всякий напиток, що пють його, буде в такій посудинї нечистим.


35 І все, на що впаде частина трупу їх, нечистим стане; піч і припічок мусять розібрати; нечисті вони, і нечисті мусять бути вам.


36 Тільки криниця та колодязь, та всякий водозбір, чисті будуть; хто ж торкнеться об їх трупа, буде нечистий.


37 А коли впаде частка їх трупа на яке посїяне насїннє, що треба сїяти, чисте буде воно.


38 А коли в водї намочено насїннє, та впаде частина трупа їх на його, нечистим буде воно вам.


39 А коли здохне яка скотина, що можна вам їсти, хто торкнеться падла її, буде нечистий аж до вечора.


40 І хто нїс падло її, мусить випрати одїж свою, і буде нечистий аж до вечора.


41 І кожне з гаду повзаючого по землї, се гидь; неможна його їсти.


42 Все що повзає на череві, і все що ходить на чотирох, і все многоножне між всякою животиною, що повзає по землї, не їсти мете, вони бо гидота.


43 Не паскудьте себе жадною повзаючою животиною, і не робіть себе нечистими через них, щоб не опоганитись вам ними.


44 Я бо Господь, Бог ваш; тим то й осьвячуйте себе і будьте сьвятими, я бо сьвятий. І не опоганюйте себе животиною, що повзає по землї.


45 Я бо, Господь, вивів із Египецької землї вас, щоб вашим Богом бути, і мусите бути сьвятими: я бо сьвятий.


46 Се закон про скотину, і про птаство, і про всяку животину, пливаючу у водї і про животину повзаючу по землї,


47 Щоб робити ріжницю між нечистим і чистим,



Левит 12

1 І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і кажи:


2 Коли жінка буде при надїї і вродить хлопятко, так нечистою буде вона сїм день; як у днї нечистої недуги буде вона нечистою.


3 А восьмого дня обріжуть крайню шкірочку в його.


4 І трийцять три днї мусить вона пробувати в кровочищенню своїм, нї до чого сьвятого не доторкатись, і до сьвятинї не приходити, покіль минуться днї очищення її.


5 А коли вродить дївчатко, нечистою буде два тижнї, як в днї нечистої недуги своєї, і шістьдесять шість день перебувати мусить дома в кровочищенню своїм.


6 Як же сповняться днї очищення її, за сина чи за доньку, мусить принести ягня річняка на всепаленнє та голубеня чи горлицю на жертву за гріх до входу в соборний намет сьвященникові.


7 І принесе він се перед Господом і відправить покуту за гріх її та й очистить од кровотоку її. Се закон для роджаючих, чи буде хлопятко чи дївчинка.


8 А коли не спромога її на дрібну скотину, дак мусить вона взяти пару горлиць або пару голубенят, одно про всепаленнє і одного про жертву за гріх. І відбуде сьвященник покуту за гріх її і очиститься.



Левит 13

1 І рече Господь Мойсейові та Аронові:


2 Коли буде під шкірою на тїлї чоловіка напухлина, чи струп чи пляма, і буде на шкірі тїла його болячка, так мусять привести його до Арона, сьвященника, або до которого з синів його, сьвященників.


3 І огляне сьвященник болячку під шкірою на тїлї, і як волоссє над болячкою побілїє і болячка буде глубше як шкіра тїла, то се проказа. І оглянувши його, обявить сьвященник нечистим його.


4 А коли тільки пляма під кожою тїла його побілїє і не буде глибша вона як шкіра, і волоссє не побілїє, тодї зачинить сьвященник того, у кого є болячка, на сїм день.


5 Та й огляне його сьвященник семого дня, і побачить, що болячка не змінилась, не роскинулась по шкірі, так зачинить його сьвященник на сїм день удруге.


6 А як огляне його сьвященник семого дня удруге, і поблїдла болячка і не розкинуло її по шкірі, то обявить його сьвященник чистим: се струп; і мусить випрати одїж свою, і буде чистий.


7 Коли ж буде розкидати струпи по кожі після того, як оглянув його сьвященник і обявив чистим, так нехай покажеться сьвященникові в друге;


8 Огляне ж його сьвященник, і побачить, що струп розкинувся по кожі, то нечистим обявить його сьвященник: се проказа.


9 Коли буде на людинї проказа, так нехай приведуть її до сьвященника.


10 І огляне його сьвященник, і побачить, се пухлина біла на кожі і побілїв від неї волос на кожі, і дике мясиво на пухлинї,


11 То се проказа застаріла на кожі тїла його, і нечистим обявить його сьвященник; і зачинить його, бо людина нечиста.


12 Коли ж обкине кожу проказа і вкриє проказа всю кожу недужого з голови до ніг, куди б і не глянули очі сьвященника;


13 І сьвященник огляне його, і бачить, що проказа все тїло його вкрила, так обявить людину чистою; коли вся вона побілїла, то людина чиста.


14 Коли ж показується на їй дике мясиво, людина нечиста.


15 І як побачить сьвященник дике мясо, то нечистою обявить людину; мясо дике нечисте: се проказа.


16 Коли ж зміниться мясиво дике й стане біле, так мусить людина показатися сьвященникові;


17 І огляне її сьвященник, та й побачить що болячка білою стала: то чистим обявить сьвященник того, в кого болячка: він чистий.


18 Так само, коли буде боляк на тїлї, під шкірою його, та й загоїться,


19 А на місцї боляка зробиться пухлина біла, чи біло-червонява пляма, то має показатись сьвященникові;


20 І огляне його сьвященник, та й побачить, що воно глибше кожі і волос на йому взявся білим, так нечистим обявить його сьвященник: се недуга прокази, що показалась в болячцї.


21 І огляне людину сьвященник, та й побачить, що нема на кожі волосу білого і пляма не нижше кожі, так зачинить людину сьвященник на сїм день.


22 А коли розкинеться пляма по кожі, то нечистим обявить його сьвященник: се хороба.


23 Коли ж на свойму місцї останеться пляма, не розкинувшись, так се пруг чиряка; і чистою обявить людину сьвященник.


24 Або коли на кожі тїла буде опечина від огню, і зробиться з опечини пляма біло-червонява або біла,


25 І огляне людину сьвященник, і побачить, се побілїв волос на плямі і на погляд вона глибше від кожі, то се проказа; вона взялась на опечинї, і нечистою обявить людину сьвященник: се болячка прокази,


26 А як огляне її сьвященник, і побачить, що нема на плямі білого волосся, та не глибше кожі вона, та блїда, так зачинить людину сьвященник на сїм день.


27 І огляне її сьвященник на семий день; коли роскинулось по кожі, так нечистою обявить людину сьвященник: се болячка прокази.


28 Коли ж на свойму місцї останеться пляма, і не розкинуло її по кожі і сама блїда, так се пухлина опеченого місця, і чистою обявить людину сьвященник; бо се пруги опеченого місця.


29 І коли в чоловіка чи в жінки яка болячка на голові чи на бородї,


30 І сьвященник огляне, та й побачить, що вона глибше від кожі і на їй волоссє жовтовате, тонке, то нечистою обявить людину сьвященник: се пархи, се проказа на голові, чи на бородї в людини.


31 І як огляне сьвященник паршиву болячку, та й побачить, що вона не глибше кожі і нема на їй чорного волосу, так зачинить сьвященник паршивого на сїм день.


32 І коли огляне сьвященник паршиву болячку семого дня, та й побачить, що не роскинуло пархи, і нема на них волосу жовтявого, і на погляд пархи не глибші від кожі,


33 То нехай обстрижеться; але пархів нехай не стриже; і сьвященник зачинить на сїм день удруге.


34 І огляне сьвященник пархи на семий день, та й побачить, що не розкинулись пархи по кожі, і на погляд не глибше вони кожі, так обявить людину чистою сьвященник; і випере вона одїж свою, та й буде чиста.


35 А коли після того, як очиститься, стане розкидати пархи по кожі,


36 І сьвященник огляне його, та й побачить, що пархи розкинулись по кожі, то не буде сьвященник шукати волосу жовтявого: нечиста се людина.


37 А коли, на його погляд, пархи остались на місцї, і волос чорний поріс по них, то вигоїлась людина з пархів; чиста вона, і чистою обявить її сьвященник.


38 Так само коли в чоловіка чи в жінки появляться на кожі тїла їх плїші, біляві плями,


39 І сьвященник огляне їх, та й побачить, що на кожі тїла їх бліді, біляві плями, то се лишай, що показався на кожі: се чиста людина.


40 А коли в кого повилазить волоссє, то лисоголовий він: він чистий.


41 І коли вилїзе волоссє спереду на голові, то він лисий: чист він.


42 Коли ж на лисинї переднїй або заднїй будуть біло-червонясті плїші, то се проказа на переднїй або заднїй лисинї в його.


43 І огляне його сьвященник, і побачить, що напухлина недуги біло-червоняста на лисинї його переднїй або заднїй така, якою показується проказа на кожі тїла,


44 То він чоловік прокажений: нечистий він, і сьвященник мусить обявити його зовсїм нечистим: язва його на голові його.


45 І одїж прокаженого, в кого недуга, мусять порозбирати, і голова його мусить бути непокрита, і по бороду мусить він закутатись, і кричати ме він: нечистий, нечистий!


46 Докіль болїсть його, буде він нечистим; він нечистий: самотою жити мусить він; за табором оселя його.


47 Коли й на одежинї буде яка зараза, на вовняній, чи на одежинї льняній;


48 Чи на основинї, чи на переплїтцї* льняній чи вовняній, чи на смушах, чи на якій кожушинї,


49 І чи буде зараза зеленява, чи червоняста на одежинї, на шкірі, чи на основинї, чи на переплїтцї, чи на якій роботї кожушній, се хороба прокази, і мусять показати сьвященникові.


50 І огляне сьвященник заразу, та й зачинить те, на чому хороба, на сїм день.


51 І коли побачить заразу семого дня, що вона розкинулась по одежинї, чи по основинї, чи по переплїтцї, чи по шкірі, та що нї було б зроблене із шкіри, се хороба та пожираюча проказа: се язва, нечисте воно.


52 І мусить спалити одежину, чи основину, чи переплїтку, чи вовняне, чи льняне, чи яка б нї була робота шкіряна, що зараза на нїй: бо се проказа пожираюча: на вогнї мусять спалити.


53 А як огляне сьвященник, і побачить, що проказа не розкидається по одежинї, чи по основі, чи по переплїтцї, чи по якій роботї шкіряній,


54 То звелить сьвященник, щоб випрали те, на чому зараза, та й зачинить його на сїм день удруге.


55 І огляне сьвященник, після того як виперуть, і побачить, що не змінилась видом проказа, хоч і не розкинулась, то нечисте воно; в огнї спалити мусиш його: струпішіє воно, ча на лицевій чи на виворітнїй сторонї.


56 А коли огляне сьвященник, і побачить, що зараза поблїдла після прання, так мусить віддерти її від одежини, чи від шкіри, чи від основини, чи від переплїтки.


57 Коли ж покажеться вона знов на одежинї, чи на основинї, чи на тканю, чи на якій роботї шкіряній, то се повстаюча зараза; на огнї мусиш те спалити, на чому зараза;


58 Одежину ж, чи основину, чи переплїтку, чи яку роботу шкіряну мусиш випрати. Коли зараза минеться, так випрати вдруге, і буде чисте.


59 Се закон про хороби прокази на вовняній одежинї, чи на льняній, чи на основинї, чи на втоцї, чи на якій роботї шкіряній, щоб обявити їх чистими або нечистими.



Левит 14

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Се буде законом для прокажених в день очищення його,


3 Приведуть його до сьвященника, і вийде сьвященник геть із табору, і огляне сьвященник, і побачить, що вигоїлась проказа в прокаженого.


4 І звелить сьвященник взяти для того, хто має очиститись, пару птиць живих і чистих і дерева кедрового та кармазину й гисопу.


5 І звелить сьвященник заколоти одну птицю в черепяній посудинї над живою текучою водою.


6 Живу ж пташку візьме і дерево кедрове й кармазин і гисоп та й умочить все те і живу пташку в кров зарізаної пташки над живою водою.


7 І бризне на того, хто очищається од прокази, сїм раз, та й Љообявить його чистим, і випустить живу пташку в поле.


8 І повипирає той, хто очищається, одїж свою, і обстриже волоссє на собі, і сам викупається в водї; і він чистий. А тодї вже можна йому прийти в табір, та мусить прожити знадвору намету свого сїм день.


9 І станеться на семий день, що обстриже він волоссє на собі і бороду свою й брови свої. Все волоссє на собі мусить пообстригати; і повипирає одїж свою, і викупає все тїло своє в водї, і стане чистий.


10 А на восьмий день візьме двойко ягнят без скази й одно ягня, овечку однолітку без скази та три десятинї ефи муки на приніс, змішаної з олїєю, та один лог олїї.


11 І поставить сьвященник, котрий очищає, людину що очищається, і се все перед Господом коло входу в соборний намет.


12 І візьме сьвященник ягня одно та й принесе його як жертву за провину з логом* олїї, і принесе їх як жертву гойдану перед Господом.


13 І заколе ягня в тому місцї, де заколюють жертву за гріх і жертву всепалення, в місцї сьвятому; бо як жертва за гріх, так буде і жертва за провину сьвященникові; велика сьвятощ.


14 І візьме сьвященник крові з жертви за провину, та й положить на пучку правого вуха в того, що очищається і на великий палець на правій нозї його.


15 І візьме сьвященник од лога олїї та й наллє собі на лїву долоню.


16 І вмочить сьвященник палець свій правий в олїю, що в лївій долонї його, та й бризне олїї пальцем своїм сїм раз перед Господом.


17 З олїї ж, що зісталась в руцї його, дасть сьвященник на пучку правого вуха того, кого очищає, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, і на кров із жертви за провину.


18 Що ж зістанеться олїї, що в руцї сьвященника, виллє він на голову тому, кого очищає, pan> спокутує сьвященник гріхи його перед Господом.


19 І принесе сьвященник жертву за гріх і спокутує гріхи того, кого очищає од нечистї його; а потім заколе жертву всепалення.


20 І принесе сьвященник жертву всепалення і жертву хлїбну на жертівнику. І так спокутує сьвященник гріхи його; і стане той чистий.


21 А коли він убогий і не спроможеться, так візьме одно ягня на жертву за провину і жертву гойдану, щоб спокутувати гріх свій, та десятину муки, перемішану з олїєю, на хлїбну жертву, та лог олїї;


22 Та пару горлиць або пару голубенят, по спромозї своїй, і буде одно про жертву за гріх, а друге про всепаленнє.


23 І принесе їх на восьмий день свого очищення сьвященникові до входу в соборний намет перед Господом.


24 І візьме сьвященник ягня, що на жертву за провину, та лог олїї, і принесе сьвященник жертву гойдану перед Господом.


25 І заколе ягнятко, що на жертву за провину, і візьме сьвященник крові від жертви за провину, і положить на пучку правого вуха в того, кого очищає і на великий палець на руцї його правій, і на великий палець на нозї його правій.


26 І зіллє сьвященник олїї на лїву руку свою;


27 Та й бризне сьвященник правим пальцем своїм олїї, що на лївій долонї його, сїм раз перед Господом.


28 З олїї ж, що зісталась на долонї його, положить сьвященник на пучку правого вуха в того, кого очищає, та на великий палець на правій руцї його, та на великий палець на правій нозї його, на місце крові жертви за провину.


29 Що ж останеться олїї на долонї сьвященника, виллє він тому, кого очищає, на голову, і спокутує сьвященник за його перед Господом.


30 І принесе той одну з горлиць або з голубенят, на що спроможеться,


31 По спромозї: одно як жертву за гріх, а друге на всепаленнє вкупі з хлїбною жертвою. І відбуде сьвященник покуту за того, кого очищає, перед Господом.


32 Се закон про того, хто хорий від прокази, хто очищаючись не спроможеться на те, що приписано.


33 І рече Господь Мойсейові:


34 Як прийдете в Канаан землю, що сам я надїлю вам у державу, і як нашлю болячки заразливі в будинки землї тої, що буде ваша.


35 Мусить прийти той, чий будинок, й обявити сьвященникові так: щось таке, наче проказа, виявилось у мене в будинку.


36 І звелить їм сьвященник очистити будинок, перш нїж увійде сьвященник оглядати болячку, щоб не стало нечистим усе в будинку, а потім увійде сьвященник, щоб оглянути будинок.


37 І огляне він, та й побачить, що зараза на стїнах у будинку: западини веленяві або рудяві, і на погляд вони глибше стїни,


38 То вийде сьвященник із будинка до входу в будинок, і замкне будинок на сїм день.


39 І вернеться сьвященник семого дня та й огляне, і се роскидується зараза по стїнах у будинку,


40 То скаже сьвященник повиймати каміннє, що на йому зараза, та й викинути за гzродом, у місце нечисте.


41 А будинок скаже обшкробати в серединї по всїх боках будинка, і висиплють обшкробану глину за городом, на місце нечисте.


42 І наберуть иншого каміння та й принесуть замість викинутого каміння, і візьмуть иншої глини та й обкинуть будинок.


43 Коли ж ізнов покажеться зараза, та й стане розростатись в будинку послї того як виймуть каміння та обшкробають будинок та обкинуть його глиною,


44 Тодї sizeвійде сьвященник та й огляне; а коли побачить, що порозкидало заразу по будинку, то се в'їдлива проказа на будинку: нечистий він.


45 І велить зруйнувати будинок, каміннє його, дерево його і всю глину його, та й повиносити за гzрод, у місце нечисте.


46 Хто ж приходив у будинок якого дня, як замкнено його, буде нечистий аж до вечора.


47 А хто спав у будинку, мусить випрати одїж свою, і хто їв у будинку, мусить випрати одїж свою.


48 Коли ж прийде сьвященник та й огляне, і се не розкидає нечистї по будинку послї того, як обкинуто будинок глиною, так чистим обявить сьвященник будинок: вигоїлась бо зараза.


49 Та мусить він принести на очищеннє будинка дві птицї та дерева кедрини і кармазину й гисопу.


50 І заріже одну птицю в посудинї черепяній над водою текучою;


51 І візьме дерево кедрину і гисоп і кармазин і птицю живу, та й умочить їх у кров птицї зарізаної, та в текучу воду, та й покропить будинок сїм раз.


52 І очистить будинок птичою кровю й водою текучою і птицею живою й деревом кедриною й гисопом і кармазином;


53 І випустить він птицю живу за городом у поле. І так спокутує він будинок, і буде він чистий.


54 Се встанова про всякі болячки заразливі і про пархи.


55 І про заразу на одїж і будинки, і про опухлину й про солуди й про плями, щоб навчати, в які днї будуть обявляти нечистим і в які обявляти чистим. Се встанова на проказу.



Левит 15

1 І рече Господь Мойсейові та Аронові:


2 Промовте до синів Ізрайлевих і кажіть їм: Як буде в кого течи з тїла його, через течиво своє він стане нечистим.


3 І се буде нечисть його в течиві його, чи то випускає тїло течиво своє, чи задержує тїло течиво своє, се нечисть.


4 Усяке ложе, що на його лягає течивний, буде нечисте, і всяка річ, що на неї сїдає він, буде нечиста.


5 І хто торкнеться об ложе його, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.


6 І хто сїв на знаряддє, що на йому седїв течивний, мусить випрати одїж свою та викупатись в водї, і буде нечистим до вечора.


7 І хто торкнеться об тїло течивого, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.


8 І коли плюне течивий на чистого, той мусить випрати одїж свою, та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.


9 І всяке сїдало на возї, що їхав на йому течивий, буде нечисте.


10 І кожне, що торкнеться об що б нї було спід його, нечисте буде до вечора.


11 А хто таке підніме, мусить випрати одїж свою, і буде нечистим до вечора. І до кого торкнеться течивий не обмивши рук, мусить випрати одїж свою, та викупатись у водї, і буде нечистий до вечора.


12 І ту посудину черепяну, що до неї торкнеться течивий, мусять розбити, а всяку посудину деревяну мусять вимити в водї.


13 І коли течивий очищається від течива свого, нехай одлїчить собі сїм день про своє очищеннє, і мусить випрати одїж свою, і викупати тїло своє в водї текучій, і стане чистий.


14 А на восьмий день візьме він собі пару горлиць, або пару голубенят і принесе перед Господа до входу в соборний намет, і оддасть їх сьвященникові.


15 І принесе їх сьвященник одно на жертву за гріх, а друге на всепаленнє, і спокутує сьвященник його перед Господом від течива його.


16 А коли в кого буде стїкати сїмя, мусить він викупати в водї все тїло своє, і буде нечистим до вечора.


17 І всяку одежину, і всяку шкіру, що капнуло на неї текуче сїмя, нехай виперуть у водї, і нечистими будуть ті речи до вечора.


18 І коли з жінкою ляже чоловік течивий сїмям, то вони мусять скупатись у водї, і будуть нечистими до вечора.


19 І коли буде течиво в жінки, та буде кров течивом на тїлї в неї, сїм день мусить вона бути відлученою в нечистотї своїй; і кожне, хто торкнеться до неї, нечисте буде до вечора.


20 І все, на що ляже вона в нечистотї своїй, нечистим буде, і все, на чому вона сяде, нечистим буде.


21 І кожен, хто торкнеться об постель її, мусить повипирати одїж свою, і викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.


22 І кожне, що торкнулось об яку річ, що на нїй седїла вона, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.


23 І коли б що небудь було на постелї чи на речі, що на нїй седїла вона, коли хто торкнеться об його, нечистим буде воно до вечора.


24 Коли ж хто ляже з нею, на йому буде нечисть її, і нечистим буде він до вечора, а всяке ложе, що на його ляже вона, буде нечистим.


25 Так само жінка, коли буде в неї кровотіч кілька днїв позачас нечистоти її, чи то коли буде в неї кровотіч, як минув час нечистоти її, тодї буде у всї днї нечистого течива свого відлучена як в днї нечистоти своєї; нечиста вона.


26 Всяке ложе, на котре лягає вона по всї днї течива свого, буде про неї як ложе чищення її; і всяка поставина, що на нїй сїдає вона, нечиста буде, як в час чищення її.


27 І кожне, хто торкнеться їх, нечистим буде, і мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистим буде до в речора.


28 А коли одужає вона від кровотічі своєї, нехай одлїчить собі сїм день, і потім чистою стане.


29 І візьме собі на восьмий день пару горлиць або пару голубенят і принесе їх сьвященникові до входу в громадський намет.


30 І принесе в жертву сьвященник одно на жертву за гріх, а друге на всепаленнє. І так спокутує сьвященник за неї перед Господом задля нечистого течива її.


31 Сим робом будете ви держати синів Ізрайлевих оддалеки від їх нечистоти, щоб не вмирати їм у нечистотї своїй, опоганюючи виталище моє, що посеред них.


32 Се закон про течивого, і про того, в кого сїмя стїкає, що робить його нечистим,


33 І про ту, що нездужає від чищення свого, і про тих, у кого течиво, чоловік чи жінка, і про чоловіка, що лягати ме з нечистою.



Левит 16

1 І рече Господь Мойсейові по смерти двох синів Аронових, як померли наближившись перед Господа.


2 І рече Господь Мойсейові: Промов до Арона, брата твого, щоб не входив по всяк час у сьвятинї за завісу, перед віко, що на скринї, щоб не вмерти йому; в хмарі бо обявлятись буду над віком.


3 От з чим входити мусить Арон у сьвятиню: з бичком про жертву за гріх та з бараном про всепаленнє.


4 Сьвященний хитон льняний надївати мусить і спідня одежа льняна мусять бути на тїлї його, і поясом льняним підперізуватись мусить, і завивало льняне мусить навивати: се одїж сьвята; і скупає у водї тїло своє і вдягнеться.


5 А від громади синів Ізрайлевих візьме двох козлів на жертву за гріх, та одного барана на всепаленнє.


6 І принесе Арон бичка як жертву за гріх, що буде за него, та й спокутує за себе і за дім свій.


7 І візьме обох козлів і поставить їх перед Господом до входу в громадський намет.


8 І кине Арон жереб про обох козлів: один жереб про Господа, а один жереб на відпущеннє.


9 І приведе Арон козла, що на його випав жереб про Господа, і принесе його як жертву за гріх.


10 А козла, що на його впаде жереб на відпущеннє, поставить живого перед Господом, щоб спокутувати на йому та пустити його в степ.


11 І принесе Арон бичка, що на жертву за гріх, і що за него буде, і спокутує за себе і за дім свій, та й заколе бичка, що на жертву за гріх, і що буде за него.


12 І візьме він кадильницю повну жару з жертівника перед Господом і набере повні руки пахущого кадила, на дрібно стовченого, та й понесе за завісу.


13 І посипле кадило на жар перед Господом, щоб хмара з кадила вкрила віко, що на сьвідченню, щоб не вмерти йому.


14 І візьме крові з бичка, та й бризне з пальця свого на віко, спереду, на схід соньця; а перед віком бризне сїм раз кровю з пальця свого.


15 І заколе козла про жертву за гріх, що буде за людей, і внесе кров його за завісу, і чинити ме з кровю його так само, як чинив з кровю бичка, і бризне на віко нею і перед віком.


16 І відправить покуту за сьвятиню задля нечистот у синів Ізрайлевих, і задля переступів їх по всїм гріхам їх; і те ж саме вчинить про соборний намет, що між ними, серед нечистот їх.


17 Тільки ж нїкого щоб не було в соборному наметї, коли він увійде покутувати в сьвятинї, аж коли вийде. І так відправить він покуту за себе і за дім свій і за всю громаду Ізрайлеву.


18 І вийде до жертівника, що перед Господом, і відправить покуту за його; і візьме крові з бичка й крові з козла, та й положить її на роги жертівника з усїх боків.


19 І бризне на його крові пальцем своїм сїм раз, і очистить його та осьвятить його від нечистот синів Ізрайлевих.


20 А як скінчить покуту за сьвятиню, і за соборний намет, і за жертівник, так приведе козла живого.


21 І положить Арон обидві руки свої на голову козла живого та й признає над ним всї беззаконня синів Ізрайлевих і всї переступи їх, по всїм гріхам їх; і положить їх козлові на голову, та й випустить його рукою певного чоловіка в степ.


22 І понесе козел на собі все беззаконство їх у землю безлюдну; і випустить він козла в степ.


23 І ввійде Арон у соборний намет і поздіймає одїж льняну, що понадївав, як входив у сьвятиню, та й покладе її там.


24 І викупає в водї тїло своє в місцї сьвятому, та й надїє одїж свою; і вийде він та й принесе всепаленнє своє і всепаленнє людське, і спокутує за себе і за людей.


25 А тук жертви за гріх пустить з димом на жертівнику.


26 А той, хто вів козла на відпущеннє, мусить свою одїж випрати і тїло своє у водї скупати; потім можна йому ввійти в табір.


27 А бичка, що на жертву за гріх, і козла, що на жертву за гріх, котрих кров внесено в сьвятиню на спокутованнє, винесуть геть із табору, та й спалять на вогнї шкіри їх, і мясиво їх і кал їх.


28 А той, хто палити ме їх, нехай повипирає одїж свою та скупає в водї тїло своє; а потім можна йому ввійти до табору.


29 І буде установою вам віковічньою: Семого місяця, на десятий день місяця, будете впокорювати душі ваші, і нїчого не робити, чи землянин, чи чужинець, що пробуває між вами.


30 У той бо день покутувати ме сьвященник за вас, щоб очистити вас; будете чисті перед Господом од усїх провин ваших.


31 Субота на спочинок буде про вас, і мусите впокорювати душі свої: установа віковічня.


32 Буде ж покутувати такий сьвященник, що його помазано, і що сьвятять його, щоб служив сьвящену службу намість отця його; вдягати меться він в шати льняні, сьвященні шати;


33 І покутувати ме за сьвятиню, і за соборний намет, і за жертівник відправить покуту, і за сьвященників і за ввесь люд громадський, зробить покуту.


34 І буде се в вас установою віковічньою, щоб роблено покуту за синів Ізрайлевих, за всї провини їх раз в рік. І вчинив Мойсей так, як заповідав йому Господь.



Левит 17

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи:


3 Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором,


4 Та не принїс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полїчена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого;


5 Се для того, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полї, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет сьвященникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві.


6 І кропити ме сьвященник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві.


7 І не приносити муть уже потім жертви ідолам, з котрими блудно ходять. Установою віковічною буде се їм у роди їх.


8 І промовиш їм іще: Хто б то нї був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву,


9 І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх.


10 І хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то нї було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей.


11 Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу.


12 Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Нї одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові.


13 І хто б то нї був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицїдити кров її, і засипати її землею.


14 Бо душа кожного тїла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тїла щоб ви не їли, бо душа кожного тїла се кров його; кожен, хто з'їсть її, викорениться.


15 І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистий буде він до вечора; тодї ж стане чистий. Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій.



Левит 18

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Я Господь, Бог ваш.


3 Не будете ви ходити робом Египецької землї, де ви жили, і не будете ходити робом Канаан землї, куди приведу вас; і по установам тамешнім не будете жити.


4 Суди мої сповняйте і установ моїх пильнуйте, щоб ходити в них. Я Господь, Бог ваш.


5 І будете сповняти установи мої й суди мої, котрі сповняючи, чоловік жити буде. Я Господь.


6 Нїхто не буде наближуватись до родички, щоб відкрити наготу її. Я Господь.


7 Наготи батька і матері не відкривати меш; вона мати твоя, не відкриєш наготи її.


8 Наготи жінки батькової не відкривати меш; нагота се батька твого.


9 Наготи сестри твоєї, дочки батька твого, або дочки матері твоєї, що родилась дома, чи осторонь родилась, не відкривати меш наготи її.


10 Наготи дочки сина твого, чи дочки твоєї дочки не відкривати меш; бо се твоя нагота.


11 Наготи дочки в жінки батька твого, що родилась від батька твого, та що сестра тобі, наготи її не відкривати меш.


12 Наготи сестри батька твого не відкривати меш; вона родичка батька твого.


13 Наготи сестри матері твоєї не відкривати меш; бо вона родичка матері твоєї.


14 Наготи брата батька твого не відкривати меш: до жінки його не наближишся, вона тїтка тобі.


15 Наготи невістки твоєї не відкривати меш: вона жінка сина твого, не відкривати меш наготи її.


16 Наготи жінки брата твого не відкривати меш; се нагота брата твого.


17 Наготи молодицї і дочки її не відкривати меш; дочки в сина її і дочки в дочки її не брати меш, щоб відкрити наготу її: родичі вони: се дїло соромне.


18 І жінки в купі з сестрою не брати меш, щоб ревнувала, як відкривати меш наготу її коло неї за життя її.


19 І до молодицї в днї чищення її не наближувати мешся, щоб відкрити наготу її.


20 А з жінкою ближнього твого не злягати мешся, щоб вийшло сїмя, та й опоганитись тобі із нею.


21 І сїмя твого не оддаси провести через огонь ради Молеха, і не паскудити меш імени Бога твого. Я Господь.


22 І з музьким полом не зляжешся, як злягаєш з жінкою; гидота бо се.


23 І нї з якою скотиною не зляжешся, та й опоганишся нею; і молодиця нехай не становиться перед скотиною, щоб злучитись; се огидне паскудство.


24 Не поганьтесь нїчим сим: бо сим усїм опоганились народи, що їх виганяю поперед вами.


25 І спаскуджено землю, і покарав я провину її, і земля викинула осадників своїх.


26 Тим же то допильновуйте установ моїх і присудів моїх, і не чинїте нї однієї з гидот сих, нї земляне, нї приходнї, що пробувають між вами.


27 Усї бо гидоти сї чинили осадники землї сієї, що були перед вами, і спаскуджено землю;


28 Щоб не викинула вас земля, як опаскудите її, так як викинула народа, що був перед вами:


29 Бо кожне, хто чинити ме що з тих гидот, - душі, що се зроблять, викореняться із між людей своїх.


30 Оце ж допильновуйте заповідей моїх, щоб не витворяли огидних привичок, що витворялись перед вами, та й щоб не опаскудились ними. Я Господь, Бог ваш.



Левит 19

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Сьвятими ви мусите бути; я бо сьвятий, Господь, Бог ваш.


3 Матері своєї й батька свого кожне мусить боятись; і суботи мої пильнуйте. Я Господь, Бог ваш.


4 Не обертайтесь до ідолів, і литих богів собі не робіте. Я Господь, Бог ваш.


5 І як приносити мете жертву мирну Господеві, то приносїть її, щоб з'єднати собі благословеннє.


6 В день, як будете приносити жертву, і другого дня можна вам їсти її; а що зостанеться на третій день, те спалити треба на вогні.


7 Коли ж би ззїли на третій день, так се гидь, не буде вона до вподоби.


8 І хто їв її, візьме на себе провину: бо сьвятиню Господню зневажив, і викорениться душа та зміж людей своїх.


9 І коли справляєте жнива на землї вашій, то не дожинати меш до країв поля твого і не збирай колосся, що попадало.


10 Так само з виноградника твого не збирати меш грони до послїднього, а грони, що попадали, не збирати меш; для вбогого і приходня покинеш їх. Я Господь, Бог ваш.


11 І не будете красти, нї ошукувати, нї брехати одно на одного.


12 І не божити метесь імям моїм льживо; бо зневажиш імя Бога твого. Я Господь, Бог ваш.


13 Не тїснити меш ближнього твого, і не грабувати меш. Не зоставляти меш у себе на ніч до ранку наймитової плати.


14 Не лаяти меш глухого, а перед слїпим не класти меш нїчого, об що можна спотикнутись, а мусиш боятись Бога твого. Я Господь.


15 Не кривдити мете на судї, і не потурати мете вбогому, і не вважати меш на особу богатого. По правдї будеш судити ближнього твого.


16 Не будеш обмовляти між людьми твоїми, і не вставати меш на життя ближнього твого. Я Господь.


17 Не будеш ненавидїти брата твого в серцї твойму. Докори поважно ближнього твого, щоб не бути тобі винуватим за гріх його.


18 Не мстити мешся і не ворогувати меш проти синів люду твого, а мусиш любити ближнього твого, як себе самого. Я Господь.


19 Установ моїх мусите пильнувати. Не злучувати меш твоєї скотини двох пород. Не засївати меш ниви своєї двома насїннями, і не вдягати мешся в одежину із двоякого ткання.


20 І коли хто зляжеться з жінкою, а вона заручена рабиня, та зовсїм не викуплена, анї випущена на волю, скарані будуть обоє; не смертю, бо вона не на волї.


21 А він мусить принести жертву за провину до входу в соборний намет, барана як жертву за провину;


22 І відправить сьвященник покуту за гріх його жертвуючи барана перед Господом; і проститься йому гріх його, що ним провинив.


23 Як же прийдете в країну та понасаджуєте дерева про харчуваннє, то вважайте перві плоди їх нечистими; три роки вони будуть про вас необрізаними, не їсти мете плоду з них;


24 На четвертому ж роцї посьвятите все, що вродить на їх, на хвалу Господеві: Я Господь Бог ваш.


25 А на пятий рік можна їсти, що вродить на них, і се буде ваша користь.


26 Не їсти мете нїчого з кровю. Не будете нї ворожити нї замовляти.


27 Не підстригати мете кругом потилицї вашої, і не псувати меш краю бороди твоєї.


28 І не будете робити нарізок задля мерця на тїлї своїм, і не будете наколювати письма на собі. Я Господь.


29 Не погань дочки твоєї, допускаючи її до блудування; ато стане блудувати земля та й сповниться розворотом.


30 Субіт моїх пильнуйте і перед сьвятинею моєю благовійте. Я Господь.


31 Не вдавайтесь до закленателїв, і до ворожбитів; не шукайте їх, щоб не опаскудитись вам від них. Я Господь, Бог ваш.


32 Перед сивим волосом уставати мусиш і шанувати лице старого, і бояти мешся Бога твого. Я Господь.


33 І коли пробувати ме в тебе приходень у землї вашій, не тїѷеЁнити меш його.


34 Як землянин мусить бути приходень ваш, що пробуває між вами, і любити мусиш його, як себе самого; приходнями бо ви були в землї Египецькій. Я Господь, Бог ваш.


35 І не кривдите мете в судї, в мірі, у вазі, і в насипу;


36 Вірна вага, вірне каміннє вагове, вірна єфа і гин вірний буде у вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї.


37 І мусите пильнувати усїх установ моїх, і всїх присудів моїх, і сповняти їх. Я Господь.



Левит 20

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Промов до синів Ізрайлевих: Хто б нї був зміж синів Ізрайлевих, чи з приходнїв, що пробуває в Ізраїля, такий, що оддавати ме насїннє своє Молехові, скарати його смертю; люде країни тієї мусять побити його каміннєм.


3 І сам я поверну лице моє проти чоловіка того, і викореню його зміж людей його; бо дїтей своїх він оддав Молехові, щоб опаскудити імя сьвятинї моєї.


4 Коли земляне заплющять очі свої на того чоловіка, як оддавати ме з дїтей своїх Молехові, та й не схоче стратити його,


5 Так поставлю моє лице проти чоловіка такого, і проти роду його, та й викореню його й усїх, що блудували слїдом за ним, щоб слїдом за Молехом блудувати; викореню їх зміж людей їх.


6 І душа, що обернулась до закленателїв мертвих і до ворожбитів, щоб слїдом за ними блудувати, оберну лице моє проти душі тієї, та й викореню її спроміж люду її.


7 Осьвячуйте ж себе й бувайте сьвятими, бо я, Господь, Бог ваш.


8 І пильнуйте установ моїх, і сповняйте їх. Я Господь, що осьвятив вас.


9 Бо кожний, хто лає батька свого й матїр свою, того мусять скарати смертю; батька свЀеого й матїр свою лаяв, кров його на йому.


10 І коли чоловік робить перелюб із заміжною жінкою, коли робить перелюб з жінкою ближнього свого, смертю мусять скарати перелюбника й перелюбницю.


11 І такий, що лежати ме з батьковою жінкою; наготу батька свого відкрив він, обоє їх смертю карати муть; кров його на обох їх.


12 І такий, що лежати ме з невісткою своєю, смертю скарати мусять їх; огидно опоганили себе; кров їх на них.


13 І коли чоловік з чоловіком зляжеться, так як злягається з жінкою, гидоту вкоїли обоє; смертю мусять їх скарати; кров їх на них.


14 А коли чоловік бере жінку собі й матїр її, се плюгаство; огнем нехай спалять і його і їх, щоб не було розвороття між вами.


15 І як чоловік зляжеться із скотиною, смертю такого мусять скарати, а скотину мусите вбити.


16 І жінка, що наближиться до якої скотини, щоб злучитись з нею, вбити мусиш їх, жінку й скотину; мусять вони згинути, бо кров їх на них.


17 І коли чоловік возьме сестру свою, дочку батька або дочку матері своєї, та й побачить наготу її, а вона побачить наготу його; паскудний се вчинок, і викоренять їх обох перед очима всього люду їх; наготу сестри своєї відкрив; мусить понести кару за гріх свій.


18 І як чоловік ляже з жінкою під час недуги її, та й одкриє наготу її, криничину її одкрив, і вона відкрила криничину крові своєї; обох їх викоренити зміж людей їх.


19 І наготи в сестри матері твоєї і сестри батька твого не відкривати меш; бо хто се зробить, той відкриє родичку свою; нехай вони гріх свій несуть.


20 І коли чоловік ляже з жінкою дядька свого, наготу дядька свого відкрив він; понесуть вони кару за гріх свій, бездїтними помруть.


21 І коли возьме чоловік жінку брата свого, то се нечисть; наготу брата свого відкрив; бездїтними помруть.


22 Оце ж пильнуйте моїх установ, і всїх присудів моїх, і сповняйте їх, щоб не звергла земля вас, де приведу вас жити.


23 І не ходїте в установах народів, що перед вами проганяти му; бо все те коїли вони, та й поробились гидкими менї.


24 І казав я вам: Ви візьмете займище їх, і я оддам вам в державу землю текущу молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що вас повилучував із народів.


25 Оттим же то розбирайте між скотиною чистою й нечистою, і між птаством чистим і нечистим, і не робіте себе гидкими скотом і птаством і всїм, що метушиться на землї, що я вилучив вам як нечисте.


26 І будете ви передо мною сьвятими, я бо сьвятий, я Господь, і я вилучив вас ізміж инших народів, щоб ви були моїми.


27 Оце ж коли чоловік або жінка будуть заклинати помершого або ворожити, то нехай скарають їх смертю; каміннєм нехай побють їх; кров їх на їх.



Левит 21

1 І рече Господь Мойсейові: Промов до сьвященників, синів Аронових, і скажи їм: Нїхто з них нехай не опоганюєть себе, доторкаючись до помершого з людей своїх;


2 Тільки хиба що се родина його, серцем близька йому: мати його, та батько його, та син його, та дочка його, та брат його,


3 Та сестра його дївиця, що близька йому і що не було в неї чоловіка: задля них можна сьвященникові опоганитись, доторкнувшись.


4 Нехай не опоганює себе, як громадський муж між народом своїм, доторкаючись до помершого якого, щоб не стати нечистим.


5 Не робити муть сьвященники лисини на голові в себе і краю борід своїх не стригти муть, і на тїлї в себе нарізок не робити муть.


6 Сьвятими мусять бути перед Богом своїм, і не зневажать імени Бога свого, вони бо приносять огняну жертву Господню, хлїб Бога свого; тим і мусять бути сьвятими.


7 Блудницї або обезчещеної не брати муть собі за жінку і роздведеної з чоловіком своїм жінки не брати муть; сьвятий бо сьвященник перед Богом своїм.


8 І вважай його за сьвятого, він бо хлїб Бога твого приносить. Сьвятим він буде про тебе: бо я сьвятий, Господь, що сьвятить вас.


9 І коли дочка в которого сьвященника обезчестить себе, ставши блудницею, то обезчестила вона тим батька свого; огнем треба спалити її.


10 А великий сьвященник між братами своїми, той, що на голову йому злито миро, і що осьвячено його, щоб надїти сьвяті шати, не буде відкривати голови своєї, і не дерти ме він одїжи своєї.


11 І до жадного мерця не приступати ме; нї задля батька свого, нї задля матері своєї не буде опоганювати себе.


12 І нехай не виходить із сьвятинї, і не зневажає сьвятинї Бога свого; бо посьвят помазання Божого на йому. Я Господь.


13 І мусить він дїву за жінку собі брати.


14 Вдовицю й розвідку і збезчещену, і блудницю, сих не брати ме, а дїву з земляцтва свого мусить взяти за жінку.


15 І не збезчестить він свого насїння в земляцтві свойму; я бо Господь, що сьвятить його.


16 І рече Господь Мойсейові:


17 Промов до Арона і скажи: Хто б нї був із насїння твого в родах їх, що в його хиба в тїлї, нехай не приступає, щоб приносити хлїб Бога свого;


18 Кожен бо, в кого є хиба яка, такому не можна приступити, чи слїпий чоловік буде, чи кульгавий, чи кирпатий, чи нечумазний,


19 Або такий, в кого переломлена нога, чи переломлена рука,


20 Чи горбатий, чи миршавий, чи з більмами на очах, чи коростявий, чи лишаюватий, чи з роздавленими яйцями.


21 Кожний з роду Арона, сьвященника, у кого на тїлї хиба яка, не може приступити, щоб приносити огняні жертви Господнї; сказа у його, не приступати ме, щоб приносити хлїб Бога свого.


22 Хлїб Бога свого в сьвятинї від великої сьвятощі і від сьвятощі можна йому їсти;


23 Тільки до завіси нехай не приступає, і до жертівника нехай не приступає, бо в його сказа на тїлї, так щоб не зневажив сьвятинї моєї: я бо, Господь, осьвячую її.



Левит 22

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Промов до Арона й до синів його, щоб оглядно держали себе перед сьвятими приносами синів Ізрайлевих, що посьвячують для мене, та не зневажали імени сьвятинї моєї. Я Господь.


3 Скажи їм: Хто б то нї був у ваших родах, кожен з насїння вашого, що приступати ме до сьвятощів, що посьвячують сини Ізрайлеві Господеві, а нечисть його буде на йому, викорениться душа та від лиця мого. Я Господь.


4 І кожний з насїння Аронового прокаженний, або течивий, не їсти ме сьвятих приносів, аж стане чистим. А хто торкнеться такого, що через трупа став нечистим, або такого в кого стїкає насїннє;


5 Або хто торкнеться об повзаючу животину, через котру стане нечистим, або об чоловіка, через котрого стане нечистим від якої нечистоти, що на йому:


6 Хто торкнеться об їх, нечистим стане до вечора; і неможна йому їсти сьвятого, але він мусить викупати тїло своє в водї.


7 А зайде соньце, то чистим стане; і можна йому потім їсти сьвяте, бо се хлїб його.


8 Падла й що зьвір розідре, не їсти ме, що Я неопоганитись. Я Господь.


9 І сповняти муть повелїння мої, щоб не взяти на себе гріха і не вмерти за те, що зневажять їх. Я Господь, що сьвятить їх.


10 І нїякий приходень не їсти ме сьвятого; хто в комірни в сьвященника або наймит його, неможна йому їсти сьвятого.


11 А коли сьвященник купить раба за срібло, можна йому їсти з того; і ті, що родились у домівцї його, можуть їсти.


12 І коли дочка сьвященника буде за приходнем, то не їсти ме жертви, сьвятого приношення.


13 Коли ж дочка сьвященника повдовіє чи розведеться з чоловіком, і дїтей в неї нема, і вернулась вона в домівку батька свого, як замолоду, батьківський хлїб їй можна їсти. Нїякому ж приходневі не можна їсти його.


14 І коли хто ненароком з'ість сьвятого, нехай до його надбавить пятину того тай оддасть сьвященникові вкупі з сьвятим.


15 І нехай нїхто не зневажає нїчого сьвятого в синів Ізрайлевих, що приносять Господеві.


16 І сим робом не беруть на душу гріха, що їдять сьвятощі їх. Я бо Господь, що осьвячую їх.


17 І рече Господь Мойсейові:


18 Промов до Арона й до синів його і до всїх синів Ізрайлевих, і скажи їм: Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв в Ізраїлї, що приносити ме жертву свою, чи по якій обітницї своїй, чи по добрій волї приносять дари Господеві на всепаленнє,


19 То, щоб залюбки було воно прийнято, треба приносити без скази, самця із скотини чи з овечок чи з кіз.


20 Нїчого, що має хибу, не приносити мете його; бо не буде на благоволеннє Боже про вас.


21 І хто приносить жертву мирну Господеві, щоб сповнити обітницю, чи то приніс добровільний, із скоту або з овечок: без скази мусять бути про благоволеннє; не має бути жадної хиби в йому.


22 Слїпого або зраненого, або надвереженого, або таке, що болячки в його, або коростявого, або паршивого, такої животини не приносити мете Господеві і не подавати мете їх на огняну жертву на жертівник.


23 А бика або барана, в якого один член або за довгий або за короткий, такого можна тобі принести як дар добровільний; але на обітницю не годиться таке.


24 І животини, в якої яйцї роздавлені або розбиті, або вирвані або вирізані, не приносити мете Господеві, і в землї вашій не чинїте такого.


25 І з рук чужениць не приносити мете хлїб Бога вашого зо всього того; бо на всьому тому надвереженнє і сказа їх; не будуть вони у благоволеннє Боже про вас.


26 І рече Господь до Мойсея, кажучи:


27 Теля, чи ягня, чи козля, як вродиться, так нехай пробуде сїм день при матері своїй; а з восьмого дня і потім буде залюбки на жертву всепалення Господеві.


28 Чи то буде корова, чи вівця, не будете заколювати її одного дня разом з маленьким її.


29 І як приносити мете жертву подячну Господеві, то приносїть її так, щоб була Богу залюбки про вас:


30 Того самого дня треба з'їсти її; не зоставляйте нїчого до ранку. Я Господь.


31 І пильнуйте заповідей моїх і сповняйте їх. Я Господь.


32 І не зневажати мете імені сьвятого мого, щоб сьвятим бути менї серед синів Ізрайлевих. Я Господь, що сьвятить вас,


33 Що вивів вас із Египецької землї, щоб бути вам Богом. Я Господь.



Левит 23

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Промов до синів Ізрайлевих та скажи до них: Се сьвята Господнї, що обявите їх зборами сьвятими; мої празники, такі:


3 Шість день можна вам робити дїло, а семого дня субота на спочинок, сьвятий збір. Нїякого дїла не робити мете. Спочинок се про Господа по всїх осадах ваших.


4 Ось сьвята Господнї, сьвяті збори, що будете скликати їх призначеного часу:


5 Первого місяця, на чотирнайцятий день місяця, між двома вечорами, паска Господеві.


6 А на пятнайцятий день того ж місяця сьвято опрісноків Господеві; сїм день опрісноки їсти мете.


7 На первий день сьвяті збори будуть у вас. Нїякої роботи не робити мете.


8 Та приносити мете огняну жертву Господеві сїм день; на семий день сьвяті збори, нїякої роботи не робити мете.


9 І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і кажи до них:


10 Як прийдете в землю, що я оддаю вам, і жати мете жниво її, так мусите подавати снопа первоплоду жнива вашого сьвященникові;


11 І принесе він снопа перед Господом, щоб залюбки прийнято від вас; на другий день після суботи принесе він його.


12 І дня того, як будете приносити снопа, мусите жертвувати ягня без скази, однолїтка на всепаленнє Господеві,


13 І хлїбну жертву його: дві десятинї ефи муки, змішаної з олїєю; огняна жертва Господеві, пахощі любі; і жертву ливну його: вина четвертину гина.


14 Нї хлїба, нї зерна піджареного, нї зерна сирого не їсти мете до того самого дня, поки не принесете жертівного дару Богу вашому: Устав се віковічний в родах ваших в усїх осадах ваших.


15 І будете лїчити собі від другого дня послї суботи, від того дня, як принесли снопа в жертву гойдану, Ѳ жїм повних тижнїв.


16 До другого дня послї семої суботи відлїчите собі пятьдесять днїв; та й принесете нову хлїбну жертву Господеві.


17 Із осад ваших подасьте два хлїби на гойдану жертву; із двох десятин ефи муки пшеничної вони будуть, квашеними спечені будуть; як первоплід Господеві.


18 І принесете з хлїбом семеро ягнят без скази однолїтків, та бичка одного, та два барани, на огняну жертву Господеві будуть вони, та жертву хлїбну і жертву ливну до них: огняна жертва, любі пахощі Господеві.


19 І принесете козла одного на жертву за гріх та двоє ягнят однолїтків на жертву мирну.


20 І сьвященник принесе їх з первоплодом хлїбним та з двома ягнятами як жертву гойдану перед Господом; сьвяте вони будуть Господеві про сьвященника.


21 І обявите того ж самого дня, сьвяті збори будуть в вас. Нїякої роботи не робити мете. Установа віковічня в усїх осадах ваших.


22 І як збираєте жниво в своїй землї, так не дожинати меш країв поля твого, і колоссє, що попадає, не збирати меш. Убогому та захожому зоставиш їх. Я Господь, Бог ваш.


23 І рече Господь Мойсейові:


24 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Місяця семого, на первий день місяця, мусить у вас бути відпочинок, споминки гуку рогового, сьвятий збір.


25 Нїякої роботи не будете робити, а приносити огняні жертви Господеві.


26 І рече Господь Мойсейові:


27 А десятий день того семого місяця буде день премирення. Сьвяті збори будуть у вас, і будете впокорювати душі ваші й приносити огняні жертви Господеві.


28 І нїякої роботи не робити мете в той самий день; бо се день премирення, щоб робити покуту за вас перед Господом, Богом вашим.


29 Тим же то всяка душа, що не впокорювати меться того дня, викорениться зміж люду свого.


30 І всяка душа, що робити ме яке б то нї було дїло в той день, викореню ту душу зміж люду її.


31 Нїякого дїла не робити мете: установа віковічна в роди ваші по всїх осадах ваших.


32 Суботою на спочинок він буде в вас, і будете впокорювати душі ваші; з вечора девятого дня того місяця, від вечора до вечора, будете сьвяткувати соботу вашу.


33 І рече Господь Мойсейові:


34 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: На пятнайцятий день сего місяця семого сьвято кучок, сїм день Господеві.


35 Первого дня сьвяті збори. Нїякої роботи не робити мете.


36 Сїм день приносити мете огняну жертву Господеві; восьмого дня будуть сьвяті збори, і принесете огняну жертву Господеві: се сьвяточні сходини, не робити мете жадної роботи.


37 Се празники Господнї, що звати мете сьвятими зборами, щоб приносити огняні жертви Господеві, жертву всепалення і жертву хлїбну, жертву заколену і ливну, кожне свого дня:


38 Опріч собіт Господнїх, і опріч приносів ваших, та й опріч усїх обітниць ваших, і опріч добровільних дарів ваших, що даєте Господеві.


39 А на пятнайцятий день семого місяця, як позбираєте вроджай із землї, сьвяткувати мете сьвято Господнє сїм день; у первий день буде відпочинок і в восьмий день відпочинок.


40 І поберете собі віття з гарного дерева, гілля пальмового, і гілля широколистого дерева, та вербового, що понад бурчаками, і веселити метесь перед Господом, Богом вашим, сїм день.


41 І сьвяткувати мете се сьвято Господеві сїм день що року: установа віковічня в роди ваші; семого місяця сьвяткувати мете се.


42 У кучках жити мете сїм день; кожен землянин Ізраїльський жити ме в кучках;


43 Про те, щоб знали роди ваші, що в кучках оселив я синів Ізрайлевих, як вивів їх з Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.


44 І обявив Мойсей сьвята Господнї перед синами Ізрайлевими.



Левит 24

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Скажи синам Ізрайлевим принести тобі олїї оливної, забиваної, чистої на сьвітло, щоб без перестанку горіли лямпи.


3 З надвору завіси сьвідчення в соборному наметї ставляти ме їх Арон з вечора до ранку перед Господом повсячасно: установа віковічня в роди ваші.


4 На сьвітильнику чистому ставляти ме лямпи перед Господом повсячасно.


5 І візьмеш муки пшеничної та й спечеш із неї дванайцять коржів; по дві десятинї ефи нехай буде в одному коржі.


6 І покладеш їх двома рядами, по шість до ряду, на чистому столї перед Господом.


7 І класти меш на кожен ряд їх ладан чистий, щоб на хлїбі він був часткою на спомин, на огняну жертву Господеві.


8 Що соботи приготовляти ме його перед Господом од синів Ізрайлевих на ознаку віковічнього завіту.


9 І буде він Аронові й синам його, і їсти муть вони його в сьвятому місцї; бо се про них сьвята над сьвяту із огняних жертов Господнїх: установа віковічня.


10 І вийшов син якоїсь Ізраїльки; се був син одного Египтїя посеред синів Ізрайлевих, і почав сваритись в таборі син Ізраїльки з одним чоловіком Ізраїльським.


11 І хулив син Ізраїльської жінки імя Боже, та й кляв його. І приведено його до Мойсея. Імя матери його Селомита Дибріївна, з роду Данового.


12 І віддано його під сторожу, щоб обявлено їм волю Господню.


13 І рече Господь Мойсейові:


14 Виведи поганьця геть з табору, і нехай усї хто чув, покладуть руки свої на голову йому, та й нехай вся громада вбє каміннєм його.


15 До синів же Ізрайлевих промовиш і скажеш: Хто б то нї був, що клясти ме Бога свого, гріх свій він нести ме.


16 А хто хулить імя Господнє, того зараз скарати смертю, уся громада мусить окаменувати його; чи приходень, чи землянин: як скаже хулу на імя Господнє, мусить вмерти.


17 І хто вбє яку людину, і того скарати смертю.


18 А хто вбив скотину, мусить вернути за неї: життя за життя.


19 І хто вшкодить ближнього свого, що він учинив, те й йому нехай учинять.


20 Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він ушкодив людинї, так і йому нехай ушкодять.


21 Тим же то хто вбив скотину, мусить вернути за неї, а хто вбив людину, мусить бути вбитий.


22 Одно право буде в вас, як для приходня, так і для землянина; я бо Господь, Бог ваш.


23 І промовив Мойсей синам Ізрайлевим, що мусять вони вивести поганця геть із табору та й закидати каміннєм; і вчинили сини Ізрайлеві так, як заповідав Господь Мойсейові.



Левит 25

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля сьвяткувати соботу Господеві.


3 Шість лїт засївати меш поле твоє, і шість лїт обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землї.


4 Семий же рік буде субота на відпочинок землї, собота Господеві; поля твого не засївати меш і виноградника твого не обрізувати меш.


5 Що само собою послї жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш; рік відпочинку буде про землю.


6 І буде собота землї на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабинї твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває;


7 І скотинї твоїй, і зьвіринї, що на землї твоїй, буде ввесь уроджай її на харч.


8 І лїчити меш собі сїм собітнїх років, сїм раз сїм лїт, так що час сїмох собітнїх років буде тобі сорок і девять років.


9 І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день; в день премирення прикажеш трубити в труби по всїй землї вашій.


10 І сьвяткувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країнї всїм осадникам її. Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете.


11 Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сїяти, нї збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного;


12 Бо се ювілейний рік: сьвятим він мусить бути в вас; просто з поля їсти мете уроджай його.


13 В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку.


14 А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного.


15 Вважаючи на лїчбу років послї ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лїчбі жнивних років продавати ме він тобі.


16 Чим більше років, тим більшу цїну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу цїну поставиш йому; бо лїчбу жнив продає він тобі.


17 Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого; Я бо Господь, Бог ваш.


18 І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землї з упокоєм.


19 І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм.


20 І коли казати мете: Що їсти мемо семого року? Ми ж не сїємо і не збираємо вроджаю нашого,


21 Я посилати му благословеннє моє на вас в роцї шестому, щоб зродило на три роки;


22 І як посїєте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю; аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього.


23 А землї не продавати мете на віки, бо земля моя; приходнї бо і комірники ви в мене.


24 Тим же по всїй землї вашої власностї мусите дозволяти викуп землї.


25 Коли з'убожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його.


26 А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити,


27 Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власностї своєї.


28 Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руцї того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному роцї, і вернеть ся йому власність його.


29 І коли хто продасть хату в утвердженому містї, так можна йому викупити її до кінця року від часу продажі.


30 Цїлий рік можна йому викупитht=" її. Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому містї, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його; не буде вільною ювілейного року.


31 Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівнї з полями землї; буде для них право викупу, і в ювілейному роцї виходити муть вільними.


32 Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам.


33 А коли нїхто з Левітів не викупить, так у ювілейному роцї буде вільна продана хата в містї власностї його; хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими.


34 І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня.


35 І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому; як приходень і комірник, жити ме при тобі.


36 Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі.


37 Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву.


38 Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землї, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом.


39 І коли з'убожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи;


40 Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе.


41 І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться.


42 Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землї; неможна продавати їх, як продають невільників.


43 Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого.


44 Що ж до раба твого і до рабинї твоєї, що буде в тебе; нехай будуть із народів, що кругом вас; від них будете купувати рабів і рабинь.


45 Так само й з дїтей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землї вашій; і будуть вони вам у власність,


46 І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим.


47 І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій з'убожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї,


48 Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його.


49 Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться.


50 І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років; як наємник полїчить він йому днї свої.


51 Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його;


52 Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій.


53 Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми.


54 І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним.


55 Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.



Левит 26

1 Не будете робити собі балванів, нї вирізувати образів, нї ставити стовпів, і каменїв з образами не ставляти мете в землї вашій, щоб перед ними бити поклони. Я Господь, Бог ваш.


2 Суботи мої мусите держати, і в сьвятинї благовіти. Я Господь.


3 Коли будете ходити в установах моїх і будете заповідї мої хоронити і сповняти,


4 То давати му вам дощі у свій час, і родити ме земля жниво своє і дерево приносити ме плоди свої.


5 І час молочення тревати ме в вас до збору виноградини, а збір виноградини тревати ме до сїйби; і їсти мете хлїб ваш до наситу і жити мете з упокоєм у землї вашій.


6 І дам я мир в країнї, і лежати мете собі, і нїхто не буде непокоїти вас; і вигублю хижого зьвіра в країнї, і меч не проходити ме по землї вашій.


7 І будете гонити ворогів ваших, і падати муть вони од меча перед вами.


8 І пятеро вас гнати ме сотню, а сотеро вас гнати ме десять тисяч, і падати муть вороги ваші од меча перед вами.


9 І обернусь до вас, і страшними зроблю вас, і намножу вас, і держати му завіт мій з вами.


10 І будете їсти давнолїтні плоди, і прятати давнолїтне перед новим.


11 І поставлю храмину мою посеред вас, і не гидувати ме вами душа моя;


12 І ходити му проміж вами, і буду вашим Богом, а ви будете моїм людом.


13 Я Господь, Бог ваш, що вас вивів із Египецької землї, щоб ви не були підневолені їм; і розірвав я зазвори ярма вашого, і дав вам ходити випроставшись.


14 Коли ж не послухаєте мене і не будете сповняти всїх заповідей моїх,


15 І коли зневажите установи мої, і гордувати ме душама ваша присудами моїми, так що не сповняти мете всї заповідї мої і зломите заповіт мій;


16 Так я зроблю те саме з вами: я допущу на вас страх, сухоти і пропасницю, від якої почорнїє в очах і душа зомлїє; і сїяти мете марно насїннє ваше, вороги бо ваші пожеруть його.


17 І поставлю лице моє проти вас, і побють вас вороги ваші; і запанують над вами ненавидники ваші, і втікати мете, хоч нїхто не буде гонити за вами.


18 Коли ж і тодї не послухаєте мене, так усемеро побільшу кари ваші за гріхи ваші.


19 І зломлю пиху потуги вашої, і зроблю небо над вами як залїзо, а землю вашу як мідь.


20 І будете марнувати силу вашу, і не давати ме земля ваша жнива свого, а дерево на полї вашому не давати ме плоду свого.


21 А коли ійти мете проти мене й не схочете слухати мене, так усемеро побільшу кари за гріхи ваші.


22 І пущу зьвірину польову на вас, що вигубить дїтей ваших, і пожере скотину вашу, і вас поменьшить, та й опустїють шляхи ваші.


23 Коли ж і після сього не покаєтесь та ійти мете проти мене,


24 Так і сам я ійти му проти вас, і сам я побю вас усемеро за гріхи ваші.


25 І допущу на вас меча, що помститься за завіт; а коли позабираєтесь у городи ваші, то пішлю морову кару серед вас, і віддам вас в руки ворогові.


26 Як зломлю підпору вашу, хлїб, тодї пекти муть хлїб ваш десятеро молодиць в одній печі, і віддавати муть вам хлїб після ваги; і ви їстимете, та й не наїдати метесь.


27 Коли ж і після сього не послухаєте мене да ійти мете проти мене,


28 Так у палкому гнїву ійти му проти вас, і карати му вас усемеро за гріхи ваші.


29 І їсти мете тїло синів ваших, і тїло дочок ваших їсти мете,


30 І зруйную високостї ваші, і розібю стовпи ваші соняшні, та й кину трупа вашого на трупа ідольського, і гидувати ме душа моя вами.


31 І зроблю городи ваші пустками, і спустошу сьвятощі ваші, і не прийму любих пахощів ваших.


32 І спустошу країну вашу, так що й вороги ваші з'жахнуться, що пробувають у їй.


33 І самих вас розпорошу проміж народами, і з мечем пожену за вами; і опустїє земля ваша, а городи ваші обернуться в руїну.


34 Тодї буде собота на землї по всї днї опустїння її, а ви самі опинитесь у землї ворогів ваших; тодї лежати ме земля облогом, і втїшати меться своїми соботнїми часами.


35 По всї днї опустїння свого спочивати ме вона, через те, що не віддихала в соботи ваші, як жили ви на їй.


36 А хто останеться з вас, на того серце наведу страх в землї ворога його: і гнати ме його шелест летючого листу, і втїкати ме, як втїкають від меча, і падати ме, хоч нїхто не гнати меться за ним.


37 І будуть падати одно через другого, наче перед мечем, хоч нїхто не гнати ме їх; і не буде в вас снаги, щоб остоятись перед ворогами вашими.


38 І погибнете між народами, і пожере вас ворожа земля;


39 Хто ж останеться з вас, ті потануть в беззаконнях своїх по ворожих землях, і в беззаконнях батьків своїх вкупі з ними.


40 І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене,


41 Та, що й я ійшов проти них, і загнав їх у землю ворогів їх. А коли тодї впокориться необрізане серце їх, і вони спокутують беззаконня свої,


42 То я спогрудаю завіт мій з Яковом, і також завіт мій з Ізааком, і завіт мій з Авраамом спогадаю, і землю спогадаю.


43 Бо опустїє після них земля, і втїшати меться соботнїми часами своїми в час опустїння свого без них; самі ж вони приймати муть кару за беззаконня свої, через те, так через те, що судами моїми погордували і душа їх установами моїми гидувала.


44 Тільки ж і тодї, як пробувати муть вони в землї ворогів своїх, не відкину їх від себе і не зогиджу їх собі так, щоб їх вигубити та зломити завіт мій з ними; я бо Господь, Бог їх.


45 Нї! Спогадаю задля їх же самих завіт мій з предками їх, що вивів їх із Египецької землї перед очима народів, щоб їх Богом бути. Я Господь.


46 Се установи, й присуди, і закони, що постановив Господь проміж собою й синами Ізрайлевими на Синай горі, через Мойсея.



Левит 27

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цїнуванню твому нехай будуть посьвячені душі Господеві.


3 Цїнуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка од двайцятьох років і до шістьдесятьох цїна його пятьдесять секлів срібла, по секлям сьвятинї.


4 А як жінка, то буде цїна твоя трийцять секлів;


5 А як од пяти років до двайцяти років, так цїна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів;


6 А як од одного місяця до пятьох років, так цїна твоя буде для хлопчика пять секлів, а цїна твоя для дївчатка три секлів срібла;


7 А як же кому шістьдесять років або він старший, так цїна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів.


8 Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться д оати по твому цїнуванню, так поставити його перед сьвященником, і цїнувати ме його сьвященник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цїнує його сьвященник.


9 А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, сьвятим стане.


10 Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть сьвятими.


11 А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед сьвященником,


12 Та й оцїнить сьвященник, чи годиться вона, чи не годиться.


13 Як оцїнить її сьвященник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотїв викупити її, так нехай додасть пятину до цїни твоєї.


14 І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї.


15 Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цїнуванню твому, і буде його.


16 А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його. За один гомер висїву ячменю цїна пятьдесять секлів срібла.


17 Коли від ювілейного року присьвятить поле своє, зостанеться воно по цїнуванню твому.


18 А коли по ювілейному роцї присьвятить поле своє, так сьвященник полїчить йому гроші, по мірі лїт, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від цїни твоєї.


19 Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цїнуванню твому, і останеться воно за ним.


20 А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, тp heк неможна буде знов викупити його;


21 І буде поле, як вийде вільне в ювілейному роцї, сьвяте Господеві, як поле присьвячене; буде воно сьвященникові як власність його.


22 А коли присьвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його,


23 Так нехай полїчить йому сьвященник, скільки по цїнуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цїнуваннє твоє того дня, яко сьвяте Господнє.


24 В ювілейному роцї вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була.


25 А всяка цїна твоя буде секлями сьвятинї; двайцять гер на одну секлю.


26 Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присьвячувати ме нїхто.


27 Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цїнуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цїнуванню твому.


28 Тільки все обречене, що хто присьвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власностї, неможна продавати нї викуплювати; все що обречене, пресьвяте Господеві.


29 Усе присьвячене, що буде присьвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути.


30 І всяка десятина на землї, від насїння землї, від плодів з дерева, буде Господеві; сьвяте Господеві.


31 Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї.


32 А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палицею пастуха, десята скотина буде сьвятим Господеві;


33 Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стае сьвятим Господеві; не можна її викупити.


34 Се заповідї, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі.





Числа 1

1 І рече Господь Мойсейові в Синайському степу, в соборному наметї, на первий день другого місяця, у другому роцї по виходї із Египецької землї, і каже:


2 Перелїчіть усю громаду синів Ізрайлевих, по поколїннях їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, усїх музького полу по головах їх.


3 Од двайцяти років і старше, кожного, що зможе стояти в військовій лаві Ізраїля; перелїчуйте їх по полках їх, ти з Ароном,


4 І буде в вас один чоловік для кожного поколїння, чоловік, що є головою в батьківському дому свойму.


5 І се ймена тих, що стояти муть із вами: Від Рубена: Єлизур Шедеуренко.


6 Від Симеона: Селуміїль Зуришадайєнко.


7 Від Юди: Нахзон Аминадабенко;


8 Від Іссахара: Нетанеїль Зуаренко;


9 Від Зебулона: Єлїаб Гелоненко;


10 Від синів Йосифови: від Ефраїма: Елїшама Амігуденко; від Манассе: Гамалеїль Педазуренко;


11 Від Бенямина: Абидан Гидеонїєнко;


12 Від Дана: Ахієзер Амішадаєнко;


13 Від Азера: Пагіїль Окраненко;


14 Від Гада: Елеасаф Дегуйленко;


15 Від Нафталїя: Агира Енаненко:


16 Се покликані до громади, князі родів батьківських; се були голови над тисячами в Ізраїлї.


17 І взяли Мойсей та Арон людей сих, що їх назвав Господь на імя.


18 І всю громаду скликали вони на первий день другого місяця. І списано родоводи їх, по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен, від двайцяти років і старше, по головах їх;


19 Як заповідав Господь Мойсейові. І так перелїчив їх у Синай пустинї.


20 І було синів Рубена, первеньця Ізрайлевого: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, по головах їх, всього музького полу, від двайцяти років і старше, всїх, що ставали до війська,


21 Перелїчених з поколїння Рубенового, сорок шість тисяч і пятьсот.


22 Синів Симеонових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу, від двайцяти років і старше, всїх що ставали до війська,


23 Перелїчених з поколїння Симеонового, пятьдесять девять тисяч і триста.


24 Синів Гадових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, що до війська ставали,


25 Перелїчених з колїна Гадового, сорок шість тисяч шістьсот і пятьдесять.


26 Синів Юдиних: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,


27 Перелїчених з поколїння Юдиного, сїмдесять чотири тисячі і шістьсот.


28 Синів Іссахарових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, що до війська ставали,


29 Перелїчених з поколїння Іссахарового, пятьдесять чотири тисячі і чотириста.


30 Синів Зебулонових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу, від двяйцяти років і старше, що до війська ставали,


31 Перелїчено з поколїння Зебулонового, пятьдесять сїм тисяч і чотириста.


32 Синів Йосифових: Синів Ефраїмових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,


33 Перелїчено з поколїння Ефраїмового, сорок тисяч і пятьсот.


34 Синів Манассеїних: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,


35 Перелїчено з поколїння Манассеїнового, трийцять дві тисячі і двістї.


36 Синів Беняминових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,


37 Перелїчених з поколїння Беняминового, трийцять пять тисяч і чотири ста.


38 Синів Данових: Поколїння їх по родинам їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,


39 Перелїчених з поколїння Данового, шістьдесять дві тисячі і сїмсот.


40 Синів Ассерових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,


41 Перелїчених з поколїння Ассерового, сорок одна тисяча і пятьсот.


42 Синів Нафталїєвих: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,


43 Перелїчених з поколїння Нафталїєвого, пятьдесять три тисячі і чотириста.


44 Се перелїчені, що їх поперелїчували Мойсей та Арон та князї Ізраїльські, що їх було дванайцять чоловіка: були вони кожний за батьківський дім свій.


45 Так перелїчено синів Ізрайлевих по батьківських домах їх від двайцяти років і старше, всїх що до війська Ізраїльського ставали.


46 І було всїх перелїчених шістьсот три тисячі і пятьсот пятьдесять.


47 Левітів же по батьківському поколїнню не перелїчувано між ними.


48 Сказав бо Господь Мойсейові:


49 Тілько Левієве поколїннє не подаси до переписї, і не лїчити меш їх між синами Ізрайлевими,


50 А мусиш поставити Левітів над храминою сьвідчення і над усїм знаряддєм її і над усїм, що до неї належить. Носити муть вони храмину і все знаряддє її, і будуть вони на послугу при нїй, і отаборяться навкруги храмини.


51 І як треба буде нести храмину, нехай підносять її Левіти; а як треба зупинитись храминї, становити муть її Левіти. Хто ж чужий наближиться до неї, тому буде смерть.


52 І стануть табором сини Ізрайлеві, кожний у свому таборі, і кожний під своїм прапором, по полках своїх.


53 Левіти ж мусять отаборитись навкруги храмини сьвідчення, щоб не загорівся гнїв мій на громаду синів Ізрайлевих, і будуть Левіти на чатах при храминї сьвідчення.


54 І вчинили сини Ізрайлеві все; як заповідав Господь Мойсейові, так вчинили вони.



Числа 2

1 І рече Господь Мойсейові й Аронові:


2 Кожний із синів Ізрайлевих отабориться під прапором своїм, під знамям батьківського дому свого. Навпроти соборного намету, навкруги його стануть табором.


3 На схід соньця стануть: Прапор табору Юдиного, по полках своїх, і князь синів Юдиних Нахзон Аминадабенко;


4 І полки його й перелїчені його сїмдесять чотири тисячі і шістьсот.


5 А коло його стане: Поколїннє Іссахарове, і князь синів Іссахарових Нетанеїль Зуаренко;


6 І полки його й перелїчені його пятьдесять чотири тисячі і чотири ста.


7 Поколїннє Зебулонове, і князь синів Зебулонових Єлїаб Гелоненко;


8 І полки його і перелїчені його пятьдесять сїм тисяч і чотириста.


9 Всїх перелїчених в таборі Юдиному сто вісїмдесять шість тисяч і чотириста по полках їх; перві рушати муть вони.


10 На полуднї стануть: Прапор табору Рубенового, по полках своїх;


11 І князь синів Рубенових Єлизур Шедеуренко, полки його і перелїчені його сорок шість тисяч і пятьсот.


12 А поруч його стане поколїннє Симеонове;


13 І князь синів Симеонових Селуміїль Зуришадаєнко; полки його і перелїчені його пятьдесять девять тисяч і триста.


14 Потім поколїннє Гадове; і князь синів Гадових Єлеасаф Дегуйленко;


15 І полки його і перелїчені його, сорок пять тисяч і шістьсот і пятьдесять.


16 Усїх перелїчених у таборї Рубена сто пятьдесять одна тисяча і чотириста і пятьдесять по полках їх. Другими вже наступати муть.


17 А соборний намет рушати ме вкупі з табором Левітським, в серединї табору; як отаборились, так і рушати муть вони; кожне на місцї свому під прапорами своїми.


18 На захід соньця стане прапор Ефраїмів по полках їх; і князь синів Ефраїмових Елїшама Амігуденко;


19 І полки його і перелїчені його сорок тисяч і пятьсот.


20 А поруч його стане поколїннє Манассеїне, і князь синів Манассеїних Гамалеїль Педазуренко.


21 І полки його і перелїчені його трийцять дві тисячі і двістї.


22 Потім поколїннє Беняминове, і князь синів Беняминових Абидан Гидеонїєнко;


23 І полки його і перелїчені його трийцять пять тисяч і чотириста.


24 Усїх перелїчених в таборі Ефраїмовому сто вісїм тисяч і сто по полках їх.


25 На півночі стане прапор табору Данового по полкам їх, і князь синів Данових Ахієзер Амішадаєнко;


26 І полки його і перелїчені його шістьдесять дві тисячі і сїмсот.


27 А поруч його стане: поколїннє Ассерове, і князь синів Ассерових Пагіїль Окраненко;


28 І полки його й перелїчені його сорок і одна тисяча і пятьсот.


29 І поколїннє Нефталїєве, і князь синів Нефталїєвих Агира Енаненко;


30 І полки його й перелїчені його пятьдесять три тисячі і чотириста.


31 Усїх перелїчених в Дановому таборі сто пятьдесять сїм тисяч і шістьсот по полках їх. Останніми вже рушати муть. ГОЛОВА


32 Се перелїчені сини Ізрайлеві по батьківських домах їх. Усїх перелїчених у таборах по полках їх було шістьсот три тисячі і пятьсот пятьдесять.


33 Левітів же не перелїчувано між синами Ізрайлевими, як заповідав Господь Мойсейові.


34 І чинили сини Ізрайлеві все, що заповідав Господь Мойсейові: так отаборувались по прапорах своїх, і так рушали у похід кожний по родинах своїх і по батьківських домах своїх.



Числа 3

1 А се постань Аронова та Мойсейова, як розмовляв Господь із Мойсейом на Синай горі.


2 І се ймена синів Аронових: Надаб, первенець, та Абигуй, Елеазар та Ітамар.


3 Се ймена синів Аронових, помазаних сьвященників, висьвячених, щоб служили сьвященну службу.


4 І померли Надаб та Абигуй перед Господом, як приносили чужий огонь перед Господом в Синайському степу, дїтей же в їх не було. І були сьвященниками Елеазар та Ітамар перед лицем Арона, батька свого.


5 І рече Господь Мойсейові:


6 Нехай приступить поколїннє Левієве, та й поставиш їх перед Ароном сьвященником, щоб услуговували вони йому.


7 І нехай вони дбають про все, що йому треба, йому й усїй громадї в соборному наметї, щоб служити службу в сьвятинї.


8 І будуть доглядати знадібя в соборному наметї та стерегти синів Ізраїля, щоб відправляли службу в храминї.


9 І віддаси Левітів Аронові й синам його; зовсїм віддані йому будуть вони зміж синів Ізрайлевих.


10 Арона ж і синів його поставиш до сьвященичої служби; коли ж чужениця який приступить, передати його смертї.


11 І рече Господь Мойсейові:


12 Се я сам узяв Левітів зміж синів Ізрайлевих замість усїх первенцїв, що їх приводить мати між синами Ізрайлевими, і будуть Левіти моїми.


13 Мій бо всякий первенець: Того дня, як повбивав я усї первеньцї в Египецькій землї, присьвятив я собі всї первенцї в Ізраїлї, від людини до скотини; менї будуть вони, менї Господеві.


14 І рече Господь Мойсейові в Синайському степу:


15 Перелїчи сини Левієві по батьківських домах їх, по родинах їх. Увесь музький пол їх мусиш перелїчити; від одномісячного немовлятка й старше перелїчиш їх.


16 І перелїчив їх Мойсей по слову Господньому, як він заповідав.


17 І були сї сини Левієві по йменах своїх: Герзон і Кегат і Мерарій.


18 І се ймена синів Герсона по родинах їх: Лїбнїй і Семій.


19 А сини Кегата по родинах їх: Амрам та Їзгар, Геброн та Узеїль.


20 А сини Мерари по родинах їх: Махлїй та Мушій. Се родини Левієві, по батьківських домах їх.


21 Від Герсона: родина Лабнїїв і родина Семіїв; се родина Герсонїїв.


22 Перелїчених їх по лїчбі всього музького полу, від одномісячного немовлятка і старше перелїчених їх, сїм тисяч і пятьсот.


23 Родини Герсонїїв отаборились за храминою, на захід соньця.


24 А князь батьківського дому в Герсонїїв був Елясаф Лаеляненко.


25 І мали доглядати Герсонїї в соборному наметї: храмину й намет і покриттє його і завісу коло входу в соборний намет,


26 І завісу в дворі і завісу при входї до двора, що навкруги храмини й жертівника і посторонків його на всю потріб їх.


27 А від Кегата родина Амраміїв і родина Їзгаріїв і родина Гебронїїв і родина Узієлїїв. Се родина Кегатіїв.


28 По лїчбі всього музького полу, від одного місяця і старше, вісїм тисяч шістьсот, що були сторожі коло сьвятинї.


29 Рn">2дини синів Кегата отаборились з полуденного боку храмини.


30 А князь батьківського дому в родин Кегатіїв був Елїзафал Узієленко.


31 А доглядали вони: скриню й стола і сьвітильника і жертівників і посудини в сьвятинї, що були для служби, і завіси і всього, що треба робити.


32 А князь над князями Левітів Елеазар, син Арона сьвященника; він був доглядачем над тими, що були на сторожі коло сьвятинї.


33 Від Мерарія: родина Махелїїв і родина Мушіїв; се родини Мераріїв.


34 І перелїчених їх по лїчбі всього музького полу, від одного місяця і старше: шість тисяч і двістї.


35 А князь батьківського дому в родинї Мераріїв був Зурієль Абихайлїєнко. Стояли вони табором на північньому боцї храмини.


36 А мали доглядати сини Мерарія: Дощок храмини і засовів її і стовпів її і підніжків її, і всієї посудини і всякої служби при них;


37 І стовпів навкруги двора і підніжків їх і приколків їх і мотузів їх.


38 А ті, що спереду храмини, проти сходу, перед соборним наметом на схід соньця отаборились, були Мойсей та Арон та сини його, що були на сторожі коло сьвятинї замість синів Ізрайлевих. Коли ж посторонний чоловік наближиться, то буде йому смерть.


39 Усїх перелїчених Левітів, що перелїчив Мойсей з Ароном, як заповідав Господь, по родинах їх, всього музького полу, від одного місяця і старше, було двайцять і дві тисячі.


40 І рече Господь Мойсейові: Перелїчи всї первенцї музького полу в синів Ізрайлевих, від одного місяця й старше, і позлїчуй імена їх.


41 І мусиш узяти Левітів для мене, Господа, замість усїх первеньцїв із синів Ізрайлевих, і скотину в Левітів замість усїх перваків із скотини в синів Ізрайлевих.


42 І перелїчив Мойсей, як заповідав Господь йому, все первородне у синів Ізрайлевих.


43 І було всїх первеньцїв музького полу, по лїчбі імен, від одного місяця і старше, по перелїку їх, двайцять дві тисячі двістї сїмдесять і три.


44 І рече Господь Мойсейові:


45 Возьми Левітів замість усїх первеньцїв із синів Ізрайлевих, і будуть моїми Левіти; Господнїми.


46 А тих двістї сїмдесять і трьох первеньцїв із синів Ізрайлевих, що їх більше над лїчбу Левітів, мусиш викупити;


47 І взяти по пять секлїв за голову; по секлям сьвятинї возьмеш, двайцять гер за один секель.


48 А срібло віддаси як викуп за тих, що над лїчбу їх більше, Аронові та синам його.


49 І взяв Мойсей викупні гроші з тих, що були на лїчбу викуплених Левітами;


50 За первеньцїв у синів Ізрайлевих узяв срібла тисячу триста шістьдесять і пять секлїв, по секлям сьвятинї.


51 І віддав Мойсей викупні гроші Аронові та синам його, по слову Господньому, як заповідав Господь Мойсейові.



Числа 4

1 І рече Господь Мойсейові й Аронові:


2 Перелїчіть голови в синів Кегатових, між синами Левієвими, по родинах їх, по батьківських домах їх,


3 Від трийцять років і старше аж до пятьдесяти років, усїх спосібних до роботи, щоб робити дїло при соборному наметї.


4 Буде ж служба синів Кегатових коло соборного намету: носити сьвятиню сьвятинь.


5 І увійдуть Арон та сини його, як треба рушати таборові, і знїмуть вони закриваючу завісу і вкриють нею скриню сьвідчення;


6 І положять вони на ню покривало із барсучих шкір і накинуть на неї простирало з блавату та й повсовують носила її.


7 І стіл для покладного хлїба застелють обрусом з блавату та й поставлять на йому полумиски і чаші і кадильницї і збанки для жертви ливної; і повсячасний хлїб буде на йому.


8 І на все те накинуть покривало з кармазину і покриють покривалом із барсукових шкір; та й повсовують носила його;


9 І возьмуть плахту з блавату та й накриють сьвітильника й лямпи його і щипцї його і гасїльницї його і всю посудину на олїю до його, що її уживають до його.


10 І обгорнуть його й усю посудину його покривалом з барсучих шкір, та й положять на ноші.


11 А на жертівника золотого накинуть плахту з блавату, та й укриють його покривалом із барсучих шкір і повсовують носила його.


12 І возьмуть всю посудину службову, що на службу в сьвятинї, та й положять її в плахту блаватову та й накриють покривалом із барсучих шкір і положять на ноші.


13 І виберуть попіл із жертівника та й накриють його обрусом з пурпуру,


14 І положять на йому увесь посуд його, потрібний до служби на йому: кадильницї і вилка й кочерги і бризькала і все надібє до жертівника; і накриють все те покривалом з барсучих шкір, та й попросовують носила його.


15 А як Арон і сини його скіньчать накривати сьвятиню і всю посудину сьвятинї, щоб рушити потім з табором, то прийдуть тодї синове Кегата, щоб нести, та щоб не торкнулись сьвятого та й не вмерли. Се те із соборного намету, що синове Кегата нести мають.


16 Елеазар же, син Арона сьвященника, мати ме догляд над олїєю для сьвітильника та над кадильними пахощами, та над повсячасною жертвою хлїбною, та над миром, та догляд над цїлою храминою і над усїм, що є в нїй, над сьвятинею як і над посудиною її.


17 І рече Господь Мойсейові та Аронові:


18 Дбати мете ви, щоб поколїння родин Кегатіїв не викоренилось зміж Левітів;


19 А от що чинити мете з ними, щоб жили та не померли, як приступлять до пресьвятого: Арон і сини його мусять увійти і поставити кожного з них до його служби і до тягару його;


20 Та неможна їм увійти та й озирати сьвяте хоч би тілько на хвилинку, ато помруть.


21 І рече Господь Мойсейові:


22 Перелїчи голови синів Герсонових по батьківських домах їх, по родинах їх;


23 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років перелїчиш їх, усїх спосібних до роботи, щоб послугували в соборному наметї.


24 Буде ж робота родин Герсонових, що до служби і до тягарів, така:


25 Нести муть вони келїми храмини, і соборний намет, покривало його і покривало із барсучих шкір, що зверху на йому, та завісу коло входу в соборний намет,


26 І опони з двора, і опону, що при входї воріт у дворі, що є кругом храмини і жертівника і мотузи до них і всяку посудину службову їх; і все, що треба зробити з ними, мусять зробити.


27 По приказам Арона і синів його буде вся послуга синів Герзонїїв, чи нести муть тягарі чи робити муть яку роботу свою; і поручите їм берегти усе, що нести муть.


28 Така послуга родин синів Герсонїїв при соборному наметї; а дбати муть вони про службу під доглядом Ітамара, Ароненка, сьвященника.


29 Синів Мерарієвих перелїчиш по родинах їх, по батьківських домах їх;


30 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років перелїчиш їх, усїх, що стануь рь до роботи, на послугу в соборному наметї.


31 І се тягарі, що їх нести мають, по службі своїй в соборному наметї: дошки храмини і засуви її і стовпи її і стояла їх.


32 І стовпи в дворі всї кругом і стояла їх і прикілки їх і верівки їх, з усїм знаряддєм їх і зо всїєю послугою їх; і розлїчіть по йменам речі, що мають їх нести.


33 Се послуга родин синів Мерарієвих, по всякій службі їх у соборному наметї, під надзором Ітамара Ароненка, сьвященника.


34 І перелїчили Мойсей та Арон та князї громадські Кегатових синів по родинах їх і по батьківських домах їх;


35 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, усїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.


36 І було перелїчених їх по родинах їх дві тисячі сїмсот і пятьдесять.


37 Се перелїчені з родин Кегатових, всї що були на послугу при соборному наметї, що їх перелїчив Мойсей та Арон, по слову Господньому через Мойсея.


38 Перелїчено і синів Герсонових по родинах їх, по батьківських домах їх,


39 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, всїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.


40 І було перелїчених їх по родинах їх, по батьківських домах їх, дві тисячі шістьсот і трийцять.


41 Се перелїчені з родин Герсонових, всї що послугували при соборному наметї, що їх перелїчили Мойсей та Арон, по слову Господньому.


42 І перелїчено родини в синів Мерарієвих по семях їх, по батьківських домах їх,


43 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, усїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.


44 І було перелїчених ейх по родинам їх, три тисячі й двістї.


45 Се перелїчені з родин синів Мерарієвих, що перелїчили Мойсей та Арон, по слову Господньому через Мойсея.


46 Усїх перелїчених Левітів, що перелїчив їх Мойсей з Ароном та з князями Ізрайлевими, по родинах їх, по батьківських домах їх,


47 Від трийцяти років і старших, до пятьдесять років, усїх, що ставали на службу при соборному наметї, щоб послугу робити і носити,


48 Було перелїчених їх, вісїм тисяч пятьсот і вісїмдесять.


49 Перелїчено їх по слову Господньому через Мойсея, кожного по послузї своій і по тягарах своїх, що їх нести мають. І перелїчено їх, як повелїв Господь Мойсейові.



Числа 5

1 І рече Господь Мойсейові:


2 Повели синам Ізрайлевим висилати з табору всякого прокаженого й усякого з течивом і всякого, хто зробиться нечистим од мерця.


3 Як чоловіка, так жінку мусите висилати геть із табору, щоб не занечистили шатрів своїх, що серед їх я витаю.


4 І вчинили так сини Ізрайлеві; і стали висилати їх із табору; як приказав Господь Мойсейові, так і стали чинити сини Ізрайлеві.


5 І рече Господь Мойсейові:


6 Промов до синів Ізрайлевих: Коли чоловік або жінка вчинять який гріх проти людини, та спроневіряться тим Господеві, і провиниться душа,


7 Так покаятись мусять у грісї свому, котрим согрішили; і хто зробив кривду, мусить в повнї вернути, та ще пятину того наддати, і тому віддати, кого скривдив.


8 А коли в людини та нема родича, щоб вернути йому кривду, так нехай верне кривду Господеві, і буде вона сьвященникові, опріч барана жертви премирення, що буде на покуту за його.


9 І буде йому всяка жертва підношення з усяких сьвятих приносів, що приносять їх сини Ізрайлеві сьвященникові.


10 І все, що хто посьвятить, буде його; що хто дає сьвященникові, його буде.


11 І рече Господь Мойсейові:


12 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли зверне жінка чия на бік, і спроневіриться чоловікові свому,

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги