4 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.


5 Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,


6 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;


7 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,


8 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.


9 Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,


10 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,


11 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.


12 Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.


13 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.


14 Усе робіть без нарекання і розбирання,


15 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї,


16 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.


17 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.


18 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.


19 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.


20 Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.


21 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.


22 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.


23 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.


24 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.


25 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.


26 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.


27 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.


28 Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.


29 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,


30 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.



До филип'ян 3

1 На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.


2 Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання.


3 Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось,


4 хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надїятись у тїлї, то я тим більш, -


5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Беняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей,


6 по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен.


7 Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.


8 Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,


9 та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі,


10 щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,


11 аби тільки достигнути до воскресення мертвих.


12 Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.


13 Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,


14 біжу до метжаѸ по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.


15 Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє.


16 Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати.


17 Приподоблюйтесь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.


18 (Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового,


19 котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)


20 Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.



До филип'ян 4

1 Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі.


2 Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господї.


3 Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзї життя.


4 Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся.


5 Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько.


6 Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом.


7 І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї.


8 На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (є в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте.


9 Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в менї, те чинїть, то Бог миру буде з вами.


10 Зрадїв же я в Господї вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу.


11 Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись.


12 Умію і смирити ся, мію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти.


13 Все здолїю в Христї, що мене покрепляє.


14 Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю.


15 Знаєте ж і ви, Филипяне, що в починї благовіствування, як вийшов я з Македониї, нї одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні.


16 Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб.


17 Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуєть ся на користь вашу.


18 Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу.


19 Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї.


20 Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь.


21 Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї. Витають вас брати, що зо мною.


22 Витають вас усї сьвяті, а найбільш которі з кесаревого дому.


23 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.





До колоссян 1

1 Паsizeел, апостол Ісус-Христа волею Божою, та Тимотей брат,


2 до сьвятих і вірних братів у Христї, що в Колосах: Благодать вам і мир од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.


3 Дякуємо Богу й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, молячись всякого часу за вас,


4 почувши про віру вашу в Христї Ісусї і любов, що маєте до всїх сьвятих,


5 задля надїї, що зложена для вас на небесах, про яку ви чували перше в слові правди благовіствування,


6 що прийшло до вас, яко ж і до всього сьвіта, і дає овощ, яко ж і в вас, від того дня, як ви почули і зрозуміли благодать Божу в правдї,


7 яко ж і навчились од Єпафра, любого нашого товариша слуги, котрий єсть вірний служитель Христів, за вас,


8 котрий і явив нам вашу любов у дусї.


9 Того-то й ми, від того дня, як почули, не перестаємо за вас молитись і просити, щоб ви сповнились розуміннєм волї Його у всякій премудрости і розумі духовному,


10 щоб ходити вам достойно перед Господом у всякому догоджуванню, і у всякому доброму дїлї приносячи овощ і ростучи в розумінню Бога,


11 кріпшаючи усякою силою по потузї слави Його на всяке видержуваннє і довготерпіннє з радощами,


12 дякуючи Отцеві, котрий зробив нас достойними спільности в наслїддю сьвятих у сьвітлї,


13 котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї,


14 в котрому маємо викуп кровю Його і прощеннє гріхів.


15 Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива.


16 Бо Ним сотворене все, що на небесах і що на землї, видиме й невидиме, чи престоли, чи панства, чи князївства, чи властї, - все Ним і для Него сотворене.


17 Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть.


18 І Він голова тїлу і церкві, Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому Йому передувати.


19 Бо зволив (Отець), щоб у Ньому вселилась уся повня,


20 і щоб через Него поєднати все з собою, примиривши кровю хреста Його, через Него, чи то земне, чи то небесне.


21 І вас, що були колись відчуженими і ворогували думкою у лукавих дїлах, тепер же примирив


22 у тїлї плоти Його смертю, щоб поставити вас сьвятими й непорочними й неповинними перед собою,


23 коли оце пробуваєте в вірі основані і тверді, і неподвижимі в упованнї благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем.


24 Тепер радуюсь у страданнях моїх за вас, і доповняю недостаток горювання Христового у тїлї моїм (смертному) за тїло Його, котре єсть церква,


25 котрої став я слугою по доморядництву Божому, даному менї про вас, щоб сповнити слово Боже,


26 тайну закриту од віків і од родів, тепер же явлену сьвятим Його,


27 котрим Бог зволив обявити, яке багацтво слави тайни сієї між поганами, котре єсть Христос в вас, надїя слави,


28 котрого ми проповідуємо, наставляючи кожного чоловіка всякої премудрости, щоб нам представити кожного чоловіка звершеного в Христї Ісусї.


29 У чому й працюю, воюючи силою Його, що орудує в менї потужно.



До колоссян 2

1 Хочу оце, щоб ви знали, яку велику боротьбу маю за вас і за Лаодичан і змоѰ тих, що не бачили обличчя мого в тїлї,


2 щоб утїшились серця їх, з'єднавшись у любові і на всяке багацтво повної певности розуму на познаннє тайни Бога і Отця і Христа,


3 в котрому всї скарби премудрости і розуму заховані.


4 Се ж глаголю, щоб хто не обманив вас у суперечках;


5 бо хоч я тїлом і оддалеки, та духом з вами, радуючись і дивлячись на ваш порядок і утвердженнє віри вашої в Христа.


6 Оце ж, як прийняли ви Христа Ісуса Господа, так і ходїть у Ньому,


7 вкоренившись і збудувавшись у Ньому і впевнившись вірою, так як навчились, достаткуючи в нїй з дякуваннєм.


8 Гледїть, щоб хто не пожакував вас философиєю і марним підступом, по переказу людському, по первотинам сьвіта, а не по Христу.


9 Бо в Ньому живе вся повня Божества тїлесно.


10 І ви сповнені в Ньому: бо Він голова всякому князївству і властї.


11 В котрому ви й обрізані обрізаннєм нерукотворним, скинувши тїло гріхів тїлесних в обрізаннї Христовому,


12 погрібшись із Ним хрещеннєм, і в котрому і встали вірою в силу Бога, котрий воскресив Його з мертвих.


13 І вас, що були мертві в провинах і в необрізанню тїла вашого, оживив з Ним, простивши вам усї провини,


14 знищивши рукописаннє наукою, що була проти нас, і взяв Його з середини, прибивши на хрестї,


15 (і) роздягши князївства і власти, вивів на дивовижу сьміливо, побідивши їх на йому.


16 Нехай же оце нїхто не судить вас за їжу або за напиток, або поглядом сьвят, або нового місяця, або суботи.


17 Се тїнь того, що настане, тїло ж - Христове.


18 Нїхто ж нехай не обманює вас, будучи самовільним у покорі і службі ангелській і вдаючись у те, чого не бачив, марно надимаючись умом тїла свого,


19 а не держачись Голови, від корого все тїло, суставами і повязями запоможене і звязане, росте зростом Божим.


20 Коли ж оце ви вмерли з Христом для первотин сьвіта, то чого мов би ще живі в сьвітї, про закон суперечитесь


21 (не займай, анї вкуси, анї доторкуй ся),


22 що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським?


23 Воно має вид премудрости в самовольній службі і покорі і непощадї тїла, (а) не у шанобі до ситости тїла.



До колоссян 3

1 Коли ж оце воскресли ви з Христом, то гірнього шукайте, де Христос сидить по правицї в Бога.


2 Про гірнє думайте, (а) не про земне.


3 Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї.


4 Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі.


5 Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть, похоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє,


6 за се йде гнїв Божий на синів неслухняности,


7 між котрими і ви колись ходили, як жили між ними.


8 Тепер же покиньте й ви те все: гнїв, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших.


9 Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з дїлами його,


10 і одягнувшись у нового, що обновляєть ся в розумі по образу Того, хто сотворив його,


11 де нема Грека, нї Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос.


12 Одягнїть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя, добрість, смирність, тихість і довготерпіннє,


13 терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль; яко ж і Христос простив вам, так і ви.


14 Над усїм же сим любов, котра єсть союз звершення,


15 і мир Божий нехай править в серцях ваших, до котрого вас і покликано в одному тїлї, та й будьте вдячні.


16 Слово Христове нехай вселяєть ся в вас, багате на всяку премудрість, навчаючи і наставляючи самих себе псальмами та гимнами, та піснями духовними, у благодатї сьпіваючи в серцю вашому Господеві.


17 І все, що нї робите словом або дїлом, усе в імя Господа Ісуса, дякуючи Богу й Отцеві через Него.


18 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, яко ж подобає в Господї.


19 Чоловіки, любіть жінок і не бувайте гіркими до них.


20 Дїти, слухайте родителїв у всьому, се бо угодно Господеві.


21 Батьки, не роздражнюйте дїтей ваших, щоб не внивали.


22 Слуги, слухайте у всьому панів по тїлу, не перед очима тільки служачи, яко чоловіковгодники, а в простотї серця, боячись Бога;


23 і все, що робите, від душі робіть, яко ж Господу, а не людям,


24 знаючи, що від Бога приймете нагороду наслїддя; Господу бо Христу служите.


25 А хто кривдить, прийме у чому скривдив, і нема вважання на лице (в Бога).



До колоссян 4

1 Панове, оддавайте слугам правду і рівноту, знаючи, що й ви маєте Господа на небесах.


2 В молитві кріпіть ся, пильнуючи в нїй з подякою,


3 молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаголати тайну Христову, за котру я і в кайданах,


4 щоб явив я її, як подобає менї глаголати.


5 У премудростї ходїть перед тими, що осторонь, викупляючи час.


6 Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати.


7 Що дїєть ся зо мною, про все скаже вам Тихик, любий брат і вірний служитель і слуга-товариш у Господї,


8 котрого післав я до вас на те, щоб доідавсь, що з вами дїєть ся, і утїшив серця ваші,


9 з Онисимом, вірним і любим братом нашим, котрий з між вас: все вони скажуть вам, що тут (дїєть ся).


10 Витає вас Аристарх, товариш мій у неволї, та Марко, сестринець Варнави (про нього маєте наказ: як прийде до вас, прийміть його),


11 та Ісус, на прізвище Юст, котрі з обрізання. Сї одні помічники мої в царство Боже, котрі були менї втїхою.


12 Витає вас Єпафрас, що з вас, слуга Христа; всякого часу подвизаєть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій.


13 Сьвідкую бо за нього, що має велику ревність про вас і про Лаодичан і Єрополян.


14 Витає вас Лука, любий лїкарь, та Дамас.


15 Витайте братів, що в Лаодикиї, і Нимфана, і домашню церкву його.


16 І як прочитаєть ся се посланнє між вами, постарайтесь, щоб і в Лпродикийській церкві прочитане було, а написане з Лаодикиї щоб і ви прочитали.


17 Та скажіть Архипові: Гледи служення, що прийняв єси в Господї, щоб довершив його.


18 Витаннє моєю рукою, Павловою. Згадуйте про мої кайдани. Благодать з усїма вами. Амінь.





1-е до солунян 1

1 Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа.


2 Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,


3 без перестану згадуючи ваше дїло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,


4 знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше.


5 Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусї сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.


6 І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,


7 так що ви стали ся взором усїм віруючим у Македониї і Ахаї.


8 Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати.


9 Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,


10 і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.



1-е до солунян 2

1 Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;


2 нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.


3 Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,


4 а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.


5 Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.


6 Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.


7 Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,


8 оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.


9 Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.


10 Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,


11 яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;


12 щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.


13 Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.


14 Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,


15 що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і наѾїс вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,


16 що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).


17 Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.


18 Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.


19 Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?


20 Ви бо слава наша і радість.



1-е до солунян 3

1 Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах,


2 і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втїшити вас у вірі вашій,


3 щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.


4 Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.


5 Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.


6 Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,


7 тим то втїшились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою:


8 бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господї.


9 Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,


10 ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?


11 Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.


12 Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас,


13 щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.



1-е до солунян 4

1 Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господї Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.


2 Бо знаєте, які заповідї дали ми вам Господом Ісусом.


3 Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду,


4 щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честї,


5 не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога;


6 щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували.


7 Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.


8 Тим же, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого.


9 Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного.


10 І справдї ви так чините всїм братам по всїй Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш,


11 і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам,


12 щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не знали нужди нї в чому.


13 Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надїї.


14 Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.


15 Се бо вам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.


16 Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;


17 потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо.


18 Тим же втїшайте один одного словами сими.



1-е до солунян 5

1 Про часи ж і пори, браттє, не треба вам писати.


2 Бо самі ви добре знаєте, що день Господень, як злодїй у ночі, так прийде.


3 Бо, як говорити муть: "Упокій і безпечність", тодї несподївано настигне на них погибель, як муки на маючу в утробі, і не втїчуть вони.


4 Ви ж, браттє, не в темряві, щоб той день як злодїй, захопив вас.


5 Усї ви сини сьвітла і сини дня; ми не (сини) ночи або тьми.


6 Тим же оце не спімо, як инші, а пильнуймо і будьмо тверезі.


7 Ті бо, що сплять, у ночі сплять, і що впивають ся, у ночі впивають ся.


8 Ми ж, (сини) дня, тверезїмо ся, одягнувшись у броню віри та любови і (надївши) шолом надїї на спасеннє.


9 Бо не призн"+0"чив нас Бог на гнїв, а на одержаннє спасення, через Господа нашого Ісуса Христа,


10 що вмер за нас, щоб, чи то пильнуємо, чи то спимо, укупі з Ним жили.


11 Того ж то втїшайте один одного і збудовуйте один одного, яко ж і робите.


12 Благаємо ж вас, браттє, знайте тих, которі працюють між вами, і старшинують над вами в Господї, і навчають вас,


13 і поважайте їх вельми високо в любові за дїло їх. Живіть мирно між собою.


14 Благаємо ж вас, баттє, урозумлюйте непорядних, утїшайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усїм.


15 Гледїть, щоб нїхто не оддавав злом за зло, а завсїди про добре дбайте і один для одного і для всїх.


16 Всякого часу радуйтесь.


17 Без перестану молїтесь.


18 За все дякуйте: така бо воля Божа в Христї Ісусї про вас.


19 Духа не вгашуйте.


20 Пророцтвами не гордуйте.


21 Всього дослїджуйте; доброго держітесь.


22 Од усякого виду лихого вдержуйтесь.


23 Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа.


24 Вірен, Хто покликав вас, Він і зробить (се).


25 Браттє, молїте ся за нас.


26 Витайте все браттє цїлуваннєм сьвятим.


27 Заклинаю вас Господом, прочитати посланнє се перед усїм браттєм.


28 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.





2-е до солунян 1

1 Павел, та Силуан, та Тимотей церкві Солунській у Бозї, Отцї нашому, і Господї Ісусї Христї:


2 Благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.


3 Дякувати мусимо Богу завсїди за вас, браттє, яко ж воно й достойно, бо вельми росте віра ваша, і множить ся любов кожного з усїх вас один до одного;


4 так що ми самі хвалимось вами по церквах Божих за терпіннє ваше і віру у всїх гоненнях ваших і в горю, що приймаєте,


5 в доказ праведного суду Божого, щоб удостоїтись вам царства Божого, ради котрого й страждаєте.


6 Бо ж праведно в Бога, віддати горе тим, що завдають вам горя,


7 а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами сили,


8 в огнї поломяному даючи відомщеннє тим, що не знають Бога і не корять ся благовістю Господа нашого Ісуса Христа.


9 Вони приймуть муку, погибель вічну від лиця Господнього і від слави потуги Його,


10 як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих (бо ввірувано сьвідкуванню нашому між вами) в той день.


11 Того й молимо ся всякого часу за вас, щоб сподобив вас поклику Бог наш, і сповнив усяке благоволеннє благости і дїло віри в силї,


12 щоб прославилось імя Господа нашого Ісуса Христа в вас, а ви в Ньому, по благодатї Бога нашого і Господа Ісуса Христа.



2-е до солунян 2

1 Благаємо ж вас, браттє, ради приходу Господа нашого Ісуса Христа і ради нашого збору до Него,


2 не скоро хитае ктесь умом, і не трівожтесь нї духом, нї словом, нї посланнєм нашим, що нїби настає день Христів.


3 Нехай нїхто вас не зводить нїяким робом; бо коли не прийде відступленнє перше, і не відкриєть ся чоловік беззаконня, син погибелї,


4 що противить ся і несеть ся вище всякого званого Бога або шановища, так що засяде як Бог у храмі Божому, показуючи себе, що він єсть Бог.


5 Хиба не памятаєте, що живучи ще в вас, я се вам казав?


6 І тепер знаєте, щz не дає йому відкритись часу свого.


7 Бо тайна беззаконня вже орудує, тільки той, хто вдержує тепер, (удержувати ме) доки візьметь ся з середини.


8 І тодї відкриєть ся беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленнєм приходу свого.


9 Котрого (беззаконника) прихід, сатаниною силою, буде з усякою потугою і ознаками й чудесами омани,


10 і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм.


11 І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї,


12 щоб прийняли суд усї, хто не вірував правдї, а кохавсь у неправдї.


13 Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди,


14 до чого покликав вас благовістєм нашим, щоб здобути ся слави Господа нашого Ісуса Христа.


15 Тим же, браттє, стійте і держіть перекази, яких навчились чи словом, чи посланнєм нашим.


16 Сам же Господь наш Ісус Христос, і Бог і Отець наш, що полюбив нас і дає нам утїху вічню і добру надїю в благодатї,


17 нехай утїшить серця ваші, і утвердить вас у всякому слові і дїлї доброму.



2-е до солунян 3

1 На останок, молїтесь, браттє, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас,


2 і щоб нам визволитись од безпутних і лукавих людей; бо не у всїх віра.


3 Вірен же Господь, котрий утвердить вас і обереже від лукавого.


4 Уповаємо ж у Господї про вас, що щz ми вам повелїваємо, ви робите і робити мете.


5 Господь же нехай направить серця ваші у любов Божу і в терпіннє Христове.


6 Повелїваємо ж вам, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас.


7 Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,


8 анї їли дармо хлїб у кого; а в трудї і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нїкого з вас:


9 не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобити ся нам.


10 Бо, як були ми в вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити дїла, нехай і не їсть.


11 Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нїчого не роблять, а метушять ся.


12 Таким-то повелїваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли.


13 Ви ж, браттє, не втомлюйтесь, роблячи добре.


14 Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором.


15 Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата.


16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всїма способами. Господь із усїма вами.


17 Витаннє моєю рукою Павловою, котре єсть знак у всякому посланню; так пишу:


18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.





1-е Тимофiю 1

1 Павел, апостол Ісуса Христа, по по велїнню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надїї нашої,


2 Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого.


3 Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити,


4 анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі.


5 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,


6 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова,


7 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.


8 Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить,


9 знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв,


10 про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся,


11 по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.


12 І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене в0" fажав, поставивши мене на службу,


13 мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.


14 Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.


15 Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.


16 Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне.


17 Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.


18 Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною,


19 маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали.


20 Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити.



1-е Тимофiю 2

1 Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування за всїх людей,


2 за царів і за всїх, що мають власть, щоб тихим і спокійним життєм нам жити у всякому благочестї і чистотї.


3 Се бо добре і приятно перед Спасителем нашим Богом,


4 котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли.


5 Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос,


6 що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми.


7 На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї.


8 Оце ж хочу, щоб молились чоловіки на всякому місцї, здіймаючи вгору преподобні руки, без гнїва і змагання.


9 Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплїтаннєм, не золотом або перлами, або шатами предорогими,


10 а (як подобає жінкам, що пристали на благочестє) дїлами добрими.


11 Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори.


12 Жінцї ж учити не велю, анї орудувати чоловіком, а бути в мовчанню.


13 Адама бо перше створено, опісля ж Еву;


14 і Адама не зведено; жінка ж, як зведено її, була в переступі.


15 Спасеть ся ж ради родження дїтей, коли пробувати ме в вірі та любові і в сьвятостї з чистотою.



1-е Тимофiю 3

1 Вірне слово: коли хто епископства хоче, доброго дїла бажає.


2 Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим,


3 не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем,


4 своїм домом щоб добре правив, дїтей держав у слухняностї з усякою повагою;


5 (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?)


6 не новохрищеним, щоб розгордившись не впав у суд дияволський.


7 Треба ж йому і сьвідкуваннє добре мати від остороннїх, щоб не впав у ганьбу та в тенета дияволські.


8 Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали,


9 мали тайну віри в чистій совістї.


10 І про таких же (треба) перше впевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними.


11 Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому.


12 Диякони щоб бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами.


13 Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобуває і велику одвагу у вірі, що в Христї Ісусї.


14 Се пишу тобі, уповаючи прийти до тебе скоро;


15 коли ж загаюсь, щоб ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженнє правди.


16 І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, оправдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі.



1-е Тимофiю 4

1 Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових,


2 в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй,


3 що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду.


4 Бо всяке створіннє Боже добре і нїщо не гидке, коли з подякою приймаємо;


5 осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою.


6 Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси.


7 Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя.


8 Тїлесна бо вправа мало корисна, а благочестє корисне на все, маючи обітницю життя нинїшнього і будучого.


9 Вірне слово і всякого приняття достойне.


10 На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усїх людей, а найбільш вірних.


11 Звіщай се і навчай.


12 Нїхто ж нехай молодостю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистотї.


13 Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки.


14 Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства.


15 Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх.


16 Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.



1-е Тимофiю 5

1 Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів,


2 старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою.


3 Удовиць шануй, тих що справдї удовицї.


4 Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителям; се бо добре і любо перед Богом.


5 Тая ж справдї вдовиця, котора одинока, (та) вповає на Бога і пробуває в молитвах і благаннях день і ніч.


6 Котора ж роскошує, та жива - вмерла.


7 І се наказуй, щоб непорочні були.


8 Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший од невірного.


9 Удовицю ж вибирати не меньше лїт шестидесяти, таку щоб була одному мужу жінкою,


10 в дїлах добрих сьвідчена, чи дїтей згодувала, чи людей стороннїх приймала, чи сьвятим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого дїла доброго щира була.


11 Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Христа, схочуть заміж;


12 маючи осуд, що першої віри відцурались.


13 Ще ж без дїла звикають ходити по домах; не тілько ж без дїла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годить ся.


14 Тим хочу, щоб молоді вдовицї йшли заміж, дїтей рожали, домом правили і нїякої причини не давали противному до поговору.


15 Вже бо деякі звернули слїдом за сатаною.


16 Коли який вірний або вірна має вдовицї, нехай їм помагає, і нехай не буде тягару для церкви, щоб правдивим удовицям помагати.


17 Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї.


18 Глаголе бо писаннє: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї.


19 На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках.


20 Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали.


21 Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нїчого не роблячи по привичцї (пристрастї).


22 Рук скоро не клади нї на кого, анї приставай до чужих гріхів; себе чистим держи.


23 Вже не пий води, а потроху вина приймай, ради жолудка твого і частих твоїх недугів.


24 В инших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за иншими йдуть слїдом.


25 Так само й добрі дїла наперед явні, тай що инше, утаїтись не може.



1-е Тимофiю 6

1 Которі слуги під ярмом, нехай уважають панів своїх достойними всякої чести, щоб імя Боже не хулилось і наука.


2 Хто ж має вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй.


3 Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної,


4 той розгордив ся, нїчого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки,


5 пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє - надбаннє. Відступай від таких.


6 Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством.


7 Нїчого бо не внесли ми у сьвіт, то й ясно, що нїчого не можемо винести.


8 Маючи ж їжу й одежу, сим довольні будемо.


9 Котрі ж хочуть забагатїти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель.


10 Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками.


11 Ти ж, чоловіче Божий, від сього втїкай; побивай ся за правдою, благочестєм, вірою, любовю, терпіннєм, тихостю.


12 Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав єси добре визнаннє перед многими сьвідками.


13 За.


14 додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа,


15 котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами;


16 один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь.


17 Багатим у нинїшнім віцї заказуй не високомудровати, анї вповати на богацтво непевне, а на Бога живого, що дає нам усе щедро на втїху;


18 добре робити, багатитись дїлами добрими, охочими на подаваннє бути і подїльчивими,


19 скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне.


20 О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнословя і перекорів неправдивого розуму,


21 котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь.





2-е Тимофiю 1

1 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,


2 Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.


3 Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,


4 бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,


5 згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.


6 З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, Ѳ мо маєш у собі через положеннє рук моїх.


7 Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.


8 Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,


9 що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,


10 тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм,


11 для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.


12 З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.


13 Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.


14 Добре завіщаннє схорони Духом сьвятим, що живе в нас.


15 Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.


16 Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;


17 а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов.


18 Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, ти лучче знаєш.



2-е Тимофiю 2

1 Ти ж, сину мій, кріпшай у благодатї, що в Христї Ісусї,


2 і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.


3 Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.


4 Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.


5 Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся.


6 Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати.


7 Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому.


8 Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму,


9 в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходїй, та слова Божого не скувати.


10 Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасеннє, що в Христї Ісусї з вічньою славою.


11 Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем.


12 Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.


13 Коли не віруємо, Він вірним пробуває, відректись бо себе не може.


14 Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нї на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають.


15 Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди.


16 Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність,


17 і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит,


18 котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру.


19 Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, а хто іменує імя Христове.


20 У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть.


21 Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владицї, на всяке дїло добре наготовленою.


22 Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.


23 Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки.


24 Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним,


25 щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди,


26 і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.



2-е Тимофiю 3

1 Се ж відай, що в послїдні днї настануть времена люті.


2 Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбцї, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні,


3 нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра,


4 зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, нїж Бога,


5 мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся.


6 Бо з таких ті, що влазять у доми і полонять женщин, отягчених гріхами, що водять ся всякими похотьми,


7 що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.


8 Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі.


9 Та не поступлять вони далїй; безумство бо їх явлене буде всїм, як і тих було.


10 Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,


11 гоненню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь.


12 І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть.


13 Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.


14 Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь єси,


15 і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасеннє вірою в Христа Ісуса.


16 Всяке писаннє богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї,


17 щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.



2-е Тимофiю 4

1 Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його:


2 проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпіннєм і наукою.


3 Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом,


4 і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся.


5 Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.


6 Мене бо вже на жертву наготовлено, і час мого відходу настав.


7 Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав.


8 На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його.


9 Старай ся скоро прийти до мене.


10 Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию;

11 Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє.


12 Тихика ж послав я в Єфес.


13 Плащ, що зоставив я в Троядї в Карпа, ідучи, принеси, і книги, особливо ж кожані.


14 Александер котляр наробив менї багато лиха; нехай оддасть йому Господь по дїлам його,


15 котрого й ти остерегайсь, вельми бо противить ся словам нашим.


16 У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полїчить ся їм.


17 Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідане від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.


18 І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, і спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.


19 Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім.


20 Єраст зоставсь у Коринтї, а Трофима зоставив я в Милетї недужного.


21 Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє.


22 Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.





До Тита 1

1 es Nавел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю,


2 в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,


3 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї поручено по повелїнню Спасителя нашого, Бога:


4 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого.


5 На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив по всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв.


6 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних.


7 Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання,


8 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий,


9 щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.


10 Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання,


11 їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання.


12 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві.


13 Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі,


14 не вважаючи на жидівські байки, нї на заповідї людей, що одвертають ся од правди.


15 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.


16 Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.



До Тита 2

1 Ти ж говори, що личить здоровій науцї:


2 старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм;


3 старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятим, (були) не осудливі, не підневолені великому пянству і навчали добра,


4 щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей,


5 щоб були мірними, чистими, господарними, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось.


6 Молодїж так само напоминай знати міру.


7 У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих дїл, у науцї цїлость, поважність,


8 слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.


9 Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи,


10 не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого, Бога, украшували у всьому.


11 Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,


12 навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віцї,


13 ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,


14 котрий оддав себе самого за нас, щоб ізбавити нас од усякого беззаконня і очистити собі людей вибраних, ревнителїв добрих дїл.


15 Се говори, напоминай, і докоряй з усяким повелїннєм. Нехай нїхто тобою не гордує.



До Тита 3

1 Нагадуй їм, щоб начальства і власти слухали і корились, і до всякого доброго дїла були готові,


2 щоб нїкого не хулили, не були сварливі, а тихі, показуючи всяку лагідність до всїх людей.


3 Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.


4 Як же явилась благость і чоловіколюбиє Спаса нашого Бога,

5 не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,


6 котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя нашого,


7 щоб оправдившись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надїї життя вічнього.


8 Вірне слово, і хочу, щоб про се ти впевняв, щоб которі увірували в Бога, старались пильнувати добрих дїл. Добре воно і користне людям.


9 Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо вони не на користь і марні.


10 Єретика чоловіка після первого і другого напомину, покинь,


11 знаючи, що такий розвертаєть ся і грішить, осудивши сам себе.


12 Як пришлю Артема до тебе або Тихика, постарайсь прийти до мене в Никополь: там бо надумавсь я зазимувати.


13 Зину законника та Аполоса старанно випровадь, щоб нї в чому не мали недостатку.


14 Нехай і наші вчять ся пильнувати добрих дїл для конечних потріб, щоб не були без овощу.


15 Витають тебе усї, що зо мною. Витай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усїма вами. Амінь.





До Филимона 1

1 Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,


2 та любій Апфиї, та Архипові, товаришові воїну нашому і домашній твоїй церкві:


3 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.


4 Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх,


5 чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих,


6 щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса.


7 Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате.


8 Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,


9 та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;


10 благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима,


11 колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,


12 ти ж його, чи то серце моє, прийми.


13 Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;


14 та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.


15 Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його,


16 вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї.


17 Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.


18 Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.


19 Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.


20 Так, брате, нехай маю потїху з тебе в Господї; звесели серце моє в Господї.


21 Надїявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, нїж говорю, зробиш.


22 Разом же наготов менї і господу; надїюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам.


23 Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї, Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої.


24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.





До євреїв 1

1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,


2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.


3 Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,


4 Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.


5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?


6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.


7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огн hei слугами своїми.


8 Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.


9 Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.


10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.


11 Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,


12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.


13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?


14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?



До євреїв 2

1 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.


2 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,


3 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,


4 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.


5 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;


6 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його?


7 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх;


8 все покорив єси під ноги його. А впокори>


9 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти.


10 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.


11 Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,


12 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.


13 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.


14 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,


15 і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.


16 Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.


17 Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.


18 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.



До євреїв 3

1 Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.


2 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:


3 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь має, нїж будинок, той, хто збудував його.


4 Всякий бо будинок будує хтось, а хто вуде збудував, се Бог.


5 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;


6 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.


7 Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,


8 не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї,


9 де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років.


10 За се прогнївивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;


11 так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.


12 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.


13 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.


14 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.


15 Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню."


16 Деякі бо, чувши, прогнївали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.


17 На кого ж Він гнївив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих костї полягли в пустинї?


18 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?


19 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.



До євреїв 4

1 Біймо ся ж оце, щоб, коли зоста- єть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.


2 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.


3 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.


4 Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."


5 І в сьому (місцї) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."


6 Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;


7 то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших."


8 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.


9 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.


10 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.


11 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.


12 Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.


13 І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.


14 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.


15 Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.


16 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.



До євреїв 5

1 Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,


2 котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею;


3 і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.


4 І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.


5 Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреєм, а Той, хто глаголав до Нього: "Син мій єси Ти, я сьогоднї породив Тебе."


6 Яко ж і инде глаголе: "Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому."


7 Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзми, і почуто Його за страх (Його перед Богом).


8 Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,


9 і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього,


10 і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому.


11 Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:


12 Бо коли вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі.


13 Усякий бо, що вживає (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток.


14 Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла.



До євреїв 6

1 Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,


2 науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.


3 І се зробимо, коли Бог дозволить.


4 Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,


5 і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,


6 та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.


7 Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;


8 а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.


9 Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.


10 Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.


11 Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,


12 щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.


13 Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,


14 глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."


15 І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.


16 Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.


17 У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,


18 щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,


19 котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,


20 куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.



До євреїв 7

1 Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;


2 котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),


3 без батька, без матери, без родоводу, нї почину днїв, нї конця життя не маючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.


4 Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.


5 Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.


6 Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.


7 Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.


8 І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе.


9 І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.


10 Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.


11 Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?


12 Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.


13 Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.


14 Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав.


15 І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик,


16 котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного.


17 Сьвідкує бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому."


18 Стало ся ж знищеннє попередньої заповідї за її неміць і невжиточність.


19 Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.


20 І на скілько воно не без клятьби,


21 (ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него: "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому")


22 на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус.


23 І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати;


24 сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство.


25 Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.


26 Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,


27 котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши.


28 Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.



До євреїв 8

1 Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,


2 служителя сьвятинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.


3 Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести.


4 Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) є священики, що приносять по закону дари,


5 котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі."


6 Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Він посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся.


7 Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому.


8 Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий,


9 не по завіту, що зробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землї Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь.


10 Тим се завіт, котрий зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть менї народ.


11 І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними.


12 Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше."


13 А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.



До євреїв 9

1 Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.


2 Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.


3 За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;


4 мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,


5 а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.


6 Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;


7 у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.


8 Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.


9 Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,


10 а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.


11 Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,


12 анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.


13 Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту;


14 то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?


15 І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.


16 Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.


17 Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.


18 Тим же й первий не був осьвячений без крови.


19 Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,


20 глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог."


21 І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.


22 А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).


23 Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.


24 Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб ітинї являтись лицю Божому за нас,


25 анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю;


26 (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.


27 І як призначено людям раз умерти, а потім суд,


28 так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.



До євреїв 10

1 Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.


2 Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.


3 А в них що року (робить ся) спомни гріхів.


4 Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.


5 Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.


6 Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.


7 Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."


8 Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,


9 потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.


10 По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.


11 І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.


12 Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,


13 дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.


14 Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.


15 Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:


16 "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,


17 і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."


18 А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.


19 Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,


20 дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,


21 і Єрея великого над домом Божим,


22 приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;


23 держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)


24 і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,


25 не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.


26 Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,


27 а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.


28 Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:


29 Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?


30 Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."


31 Страшно впасти в руки Бога живого.


32 Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,


33 то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.


34 Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.


35 Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.


36 Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.


37 Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.


38 "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."


39 Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.



До євреїв 11

1 Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.


2 Через неї бо були сьвідчені старі.


3 Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.


4 Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.


5 Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу."


6 Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.


7 Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.


8 Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.


9 Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.


10 Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.


11 Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.


12 Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.


13 По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.


14 Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.


15 І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.


16 Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.


17 Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,


18 про котрого було глаголано: "Що в Ісааку нheigзветь ся тобі насїннє,"


19 подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).


20 Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.


21 Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".


22 Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.


23 Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.


24 Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,


25 а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,


26 більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.


27 Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.


28 Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.


29 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.


30 Вірою стїни Ерихонські попадали, після семидневних обходин.


31 Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.


32 І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,


33 котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,


34 гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;


35 жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;


36 другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;


37 каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,


38 (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:


39 І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,


40 тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.



До євреїв 12

1 Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,


2 дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.


3 Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.


4 Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,


5 і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;


6 кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає."


7 Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?


8 Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.


9 Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?


10 Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.


11 Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.


12 Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте",


13 і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.


14 Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,


15 наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;


16 щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.


17 Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.


18 Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,


19 і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:


20 (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."


21 І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепетї.")


22 А приступили ви до Сионської гори і дорѾ города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,


23 до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,


24 і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.


25 Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,


26 котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."


27 Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.


28 Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.


29 Бо наш Бог - огонь пожирающий.



До євреїв 13

1 Братня любов нехай пробуває.


2 Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів.


3 Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї.


4 Чесна женитва у всїх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог.


5 Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече: "Не оставлю тебе, анї покину тебе."


6 Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдїє менї чоловік?"


7 Поминайте наставників ваших, що глаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.


8 Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на вікай .


9 У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.


10 Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї.


11 Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.


12 Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.


13 Тим же оце вийдїмо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.


14 Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо.


15 Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть "овощ уст", що визнають імя Його.


16 Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу.


17 Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелїк оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се.


18 Молїте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.


19 Найбільше ж благаю се чинити, щоб скоро вернено мене вам.


20 Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,


21 нехай звершить вас у всякому доброму дїлї, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.


22 Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам.


23 Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, коли скоро прийде, побачу вас.


24 Витайте всїх наставників ваших і всїх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї.


25 Благодать з усїма вами. Амінь.





Об'явлення 1

1 Одкриттє Ісуса Христа, котре дав Йому Бог, показати слугам своїм, щz має скоро бути, і показав, піславши через ангела свого, слузї своєму Йоанові,


2 котрий засьвідкував про слово Боже, і сьвідченнє Ісуса Христа, і що видїв.


3 Блаженний, хто читає, і хто слухає слова пророцтва, і хоронить, що написано в ньому; бо час близький.


4 Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і від семи духів, що перед престолом Його;


5 і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй,


6 (і зробив тому нас царями і сьвящениками Богу і Отцеві своєму,) слава і держава по вічні віки. Амінь.


7 Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь.


8 Я Альфа і Омега, почин і конець, глаголе Господь, що єсть, і що був, і що прийде, Вседержитель.


9 Я Йоан, і брат вам, і спільник у горю і в царстві і в терпінню Ісуса Христа, був на острові, званім Патмос, за слово Боже, і за сьвідкуваннє Ісуса Христа.


10 Я був в дусї в день Господень, і чув ізза себе великий голос, наче труби, що глаголав:


11 Я Альфа і Омега, Первий і Останнїй; і що бачиш, напиши в книгу; і пішли церквам, що в Азиї: в Ефез, і в Смирну, і в Пергам, і в Тиятир, і в Сарди, і в Филадельфию, і в Лаодикию.


12 І обернув ся я, щоб побачити, чий се голос, що глаголав до мене; а обернувшись, побачив я сїм сьвічників золотих;


13 і посеред семи сьвічників подібного Сину чоловічому, з'одягненого в довгу одежу, і підперезаного по грудех золотим поясом.


14 Голова ж Його і волоссє білі, як вовна біла, як снїг; а очі Його як поломінь огняна;


15 а ноги Його подібні до мідї, наче в печі розпаленої; а голос Його, як шум многих вод;


16 а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй.


17 І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останнїй, і живий;


18 і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти.


19 Напиши, що бачив єси, і що єсть, і що має бути після сього;


20 тайна семи звізд, котрі бачив єси у правицї моїй, і сїм сьвічників золотих (така): сїм звізд, се ангели семи церков; а сїм сьвічників, се сїм церков.



Об'явлення 2

1 Ангелові Єфеської церкви напиши: Се глаголе Той, що держить сїм звізд у правицї своїй, що ходить посеред семи сьвічників золотих:


2 Знаю дїла твої, і труд твій, і терпиливість твою, і що не можеш терпіти лихих, і досьвідчив тих, що зовуть себе апостолами, та ними не є, я знайшов їх ложниками,


3 і терпів єси, і маєш терпиливість, і задля імени мого трудив ся єси, і не знеміг ся.


4 Тільки ж маю проти тебе, що ти любов твою перву оставив.


5 Згадай же, з відкіля випав єси, і покай ся і перві дїла роби; а то прийду до тебе скоро, і двигну сьвічник твій з місця його, коли не покаєш ся.


6 Тільки ж се (добре) маєш, що ненавидиш дїла Николаітів, котрі й я ненавиджу.


7 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по серединї раю Божого.


8 І ангелові церкви Смирнейської напиши: Се глаголе Первий і Останнїй, що був мертвий і ожив:


9 Знаю дїла твої, і горе і убожество (багатий же єси), і хулу тих, що зовуть себе Жидами, та ними не є, а зборище сатани:


10 Нїчого не бій ся, що маєш терпіти. Ось, диявол вкидати ме декотрих із вас у темницю, щоб спокусити вас; і мати мете горе десять день. Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя.


11 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, не мати ме кривди від другої смерти.


12 І ангелові церкви, що в Пергамі, напиши: Се глаголе Той, що має меч обоюдний, гострий:


13 Знаю дїла твої, і що ти домуєш, де престол сатани, і держиш імя моє, і не відрік ся віри моєї і в ті днї, коли Антипа, сьвідок мій вірний, убитий у вас, де домує сатана.


14 Тільки ж маю дещо проти тебе, бо маєш там таких, що держать ся науки Валаама, котрий навчив Валака ввести поблазнь перед синами Ізраїлевими, щоб їли ідолські жертви і жили в перелюбі.


15 Також маєш і таких, що держать ся науки Николаітів, що я ненавиджу.


16 Покай ся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх.


17 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на каменї нове імя написане, котрого нїхто не знає, тільки, хто приняв.


18 І ангениові церкви в Тиятирі напиши: Се глаголе Син Божий, що має очі свої, як поломінь огняна, і ноги Його подобні мідї:


19 Знаю твої дїла і любов і служеннє, і віру, і терпиливість твою, і дїла твої, і що останнїх більше, як первих.


20 Тільки маю дещо проти тебе, бо даєш жінцї Єзавелї, що зове себе пророкинею, учити і зводити моїх слуг, жити в перелюбі і їсти ідолські жертви.


21 Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась.


22 Се я кидаю її на постїль, і перелюбників з нею у велике горе, коли не покають ся в дїлах своїх.


23 І дїти її убю смертю; і пізнають усї церкви, що я дослїджую внутро і серця; і дам вам кожному по дїлам вашим.


24 Вам же глаголю, і иншим, що в Тиятирі, скільки їх не мають сієї науки, і котрі не пізнали глибинї сатаниної, як кажуть, що не кину на вас иншого тягару;


25 тільки, що маєте, держіть, аж поки прийду.


26 І хто побідить, і хто хоронить аж до кінця дїла мої, тому дам власть над поганами;


27 і пасти ме їх жезлом залїзним; як посуди глиняні покрушать ся; як се я приняв від Отця мого;


28 і дам йому ранню зору.


29 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.



Об'явлення 3

1 І ангелові церкви в Сардах напиши: Се глаголе Той, що має сїм духів Божих, і сїм звізд. Знаю твої дїла, що маєш імя, що живеш, а мертвий єси.


2 Будь чуйний, і утверджуй инше, що має вмерти, бо не знайшов я, щоб дїла твої були скінчені перед Богом.


3 Тим то згадай, як приняв і чув єси, і хорони, і покай ся, коли ж не чувати меш, прийду на тебе, як злодїй, і не знати меш, якого часу прийду на тебе.


4 Та маєш не багато імен в Сардах, що не опоганили одеж своїх; вони ходити муть зо мною у білих, бо достойні.


5 Хто побідить, то з'одягнеть ся в білу одїж, і не витру імя його з книги життя, і визнаю імя його перед Отцем моїм, і перед ангелами Його.


6 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.


7 І ангелові церкви, що в Филадельфиї, напиши: Се глаголе Сьвятий, Правдивий, що має ключ Давидів, котрий відчиняє, і нїхто не зачинить, і зачиняє, і нїхто не відчинить:


8 Знаю твої дїла; ось дав я перед тобою незачинені двері, і нїхто не може зачинити їх; ти малу маєш силу, а схоронив моє слово, і не відрік ся імени мого.


9 Ось, я дам, що деякі із зборища сатаниного, котрі зовуть себе Жидами, та ними не є, а брешуть; ось я зроблю, щоб вони прийшли, і поклонились перед ногами твоїми, і пізнали, що я полюбив тебе.


10 Яко ж хоронив єси слово терпиливости моєї, то й я тебе схороню від години спокуси, що має прийти на цїлу вселенну, спокусити домуючих на землї.


11 Ось, ійду скоро; держи, що маєш, щоб нїхто не взяв вінця твого.


12 Хто побідить, зроблю його стовпом в храмі Бога мого, і вже не вийде геть; і напишу на ньому імя Бога мого, і ймя города Бога мого, нового Єрусалиму, сходящого з неба від Бога мого, і ймя моє нове.


13 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.


14 І ангелові церкви Лаодикийської напиши: Се глаголе Амінь, сьвідок вірний і правдивий, почин створіння Божого:


15 Знаю твої дїла, що ти нї зимний нї гарячий; о, коли б ти був зимний або гарячий!


16 Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх.


17 Бо кажеш: Я багатий, і збагатїв, і нїчого не потрібую; а не знаєш, що ти бідолашний, і мізерний, і вбогий, і слїпий і голий.


18 Раджу тобі купити в мене золото, огнем перечищене, щоб збагатив ся; і білу одїж, щоб з'одягнув ся, і не було видно сорому наготи твоєї; і мастю від очей намасти очі твої, щоб бачив.


19 Я, кого люблю, докоряю і караю; будь же ревний і покай ся.


20 Ось, стою під дверми і стукаю; коли хто почує мій голос, і відчинить двері, то ввійду до нього, і вечеряти му з ним, а він зо мною.


21 Хто побідить, дам йому сїсти зо мною на престолї моїм, яко ж і я побідив, і сїв з Отцем моїм на престолї Його.


22 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.



Об'явлення 4

1 Після сього поглянув я, і ось, двері відчинені на небі, і перший голос, що я чув, якби (від) труби говорячої зо мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після сього.


2 І зараз був я в дусї; і ось, престол стояв в небі, а на престолї Сидячий;


3 а Сидячий був подібний видом до каменя ясписового і сардинового; і веселка кругом престола, подібна видом як смарагд.


4 А кругом престола двайцять і чотири престолів; а на престолах бачив я двайцять і чотири старцїв сидячих, з'одягнених у білі одежі; а на головах своїх мали золоті вінцї.


5 А з того престола виходять блискавки, громи і голоси; і сїм сьвічників огняних горять перед престолом, а се сїм духів Божих:


6 А перед престолом море шклянне, подібне до христалї. А в серединї престола, і кругом престола четверо животних, повні очей зпереду і ззаду.


7 А перше животне подобне до лева, а друге животн дѵ подобне до теляти, а третє животне мало лице, як чоловік, а четверте животне подобне до летячого орла.


8 А четверо животних мали, кожне з осібна, по шість крил в округ, а в серединї повно очей; і не мають вони впокою день і ніч, говорячи: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде.


9 І, коли давали ті животні славу і честь, і подяку Сидячому на престолї, Живучому по вічні віки,


10 упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолї, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи:


11 Достоєн єси, Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено.



Об'явлення 5

1 І бачив я в правицї Сидячого на престолї книгу записану із середини і зверху, запечатану семи печатьми.


2 І бачив я ангела сильного, покликуючого голосом великим: Хто достоєн розгорнути книгу, і розломити печатї її?


3 І нїхто не міг на небі, анї на землї, анї під землею, розгорнути книгу, анї заглянути до неї.


4 І я вельми плакав, що нїхто достойний не знайшов ся, щоб розгорнути і прочитати книгу, анї заглянути до неї.


5 І один із старцїв каже менї: Не плач; ось, побідив лев, що з роду Юдиного, корінь Давидів, щоб розгорнути книгу, і розломити сїм печатїй її.


6 І поглянув я, і ось, по серединї між престолом і чотирма животними, і по серединї старцїв, стоїть Ягнятко, наче заколене, і мало сїм рогів, і сїм очей, а се сїм духів Божих, що послані по цїлій землї.


7 І прийшов, і взяв книгу з правицї Сидячого на престолї.


8 І коли взяв книгу, то чотири животні і двайцять чотири старцї впали перед Агнцеим:, маючи кожний кобзу і чашу золоту, повну пахощів, що були молитви сьвятих.


9 І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і отворити печатї її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган,


10 і зробив єси нас Богу нашому царями і священиками; і царювати мем на землї.


11 І я бачив і чув голос ангелів многих кругом престола і животних, і старцїв; і було число їх тьма тьмами і тисячі тисячами,


12 глаголючи голосом великим: Достоєн Агнець, заколений, приняти силу й багацтво, й премудрость, і кріпость, і честь і славу.


13 І всяке створіннє, що в небі, і на землї, і під землею, і що на морю, і все, що в них, чув я, що говорило: Сидячому на престолї і Агнцеві благословеннє, і честь, і слава і держава по вічні віки.


14 А четверо животних сказали: Амінь, а двайцять чотири старцї упали, і поклонились Живучому по вічні віки.



Об'явлення 6

1 І я бачив, що отворив Агнець одну з печатїй і чув, як одно з животних сказало, наче громовим голосом: Прийди і подиви ся.


2 І я поглянув, і ось, кінь білий, а, що сидїв на ньому, мав лук; і дано йому вінець, і вийшов яко побідник, щоб побіждати.


3 І коли отворив другу печать, чув я друге животне, що сказало: Прийди, і подиви ся.


4 І вийшов инший кінь рижий; а, що сидїв на йому, тому дано взяти впокій із землї, і щоб один одного вбивали; і дано йому великий меч.


5 І коли отворив третю печать, чув я третє животне, що сказало: Прийди і подиви ся. І я поглянув, аж ось кінь карий, а, що сидїв на ньому, мав вагу в руцї своїй.


6 І почув я голос зпосеред чотирьох животних, що сказав: Міра пшен


7 І коли отворив четверту печать, чув я голос четвертого животного, що сказало: Прийди і подиви ся.


8 І я поглянув, і ось, кінь блїдий, а, що сидїв верх него, імя йому смерть, а пекло слїдом за ним; і дана йому власть вбивати на четвертій частї землї мечем, і голодом, і смертю, і зьвірми земними.


9 І коли отворив пяту печать, бачив я під жертівнею душі убитих за слово Боже, і за сьвідченнє, котре мали; і покликнули голосом великим, говорячи:


10 Доки, Владико сьвятий і правдивий, не будеш судити і мстити за кров нашу над тими, що домують на землї?


11 І дано кожному одїж білу, і сказано їм, щоб впокоїлись ще малий час, доки не доповнять (числа) слуги-товариші їх, і брати їх, що мають бути вбиті, як і вони.


12 І поглянув я, коли отворив шесту печать; і ось, трясеннє велике стало ся, і сонце стало чорне, як верета волосїнна, а місяць став, як кров,


13 а зорі небесні попадали на землю, як смоківниця, од великого вітру трясена, скидає свої недостиглі смокви.


14 А небо зникло, як лист звинутий, і всяка гора і виспа двигнулись із місць своїх;


15 і царі землї, і вельможі, і багаті, і тисячники, і сильні, і всякий невільник, і всякий вільний скрились у печерах і скелях гірських,


16 і кажуть скелям і горам: Впадїте на нас, і закрийте нас від лиця Сидячого на престолї, і від гнїва Агнця,


17 бо прийшов великий день гнїва Його, і хто може встояти?



Об'явлення 7

1 А після сього бачив я чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох краях землї, і держали чотири вітри землї, щоб не віяв вітер на землю, анї на море, анї на жадне дерево.


2 Ще бачив я иншого ангела, що виходив від сходу сонця, і мав печать Бога живого; і покликнув голосом великим до чотирьох ангелів, котрим дано шкодити на землї і на морю, глаголючи:


3 Не робіть шкоди землї нї морю, нї деревинї, доки не попечатаєм слуг Бога нашого на чолї їх.


4 І я чув число попечатаних, сто сорок і чотири тисяч попечатаних із усїх родів синів Ізраїлевих:


5 З роду Юдиного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Рубенового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Гадового дванайцять тисяч попечатаних;


6 з роду Асирового дванайцять тисяч попечатаних;


7 з роду Нефталимового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Манассіїного дванайцять тисяч попечатаних, з роду Симеонового дванайцять тисяч попечатаних;


8 з роду Левиїного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Іссахарового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Завулонового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Йосифового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Беняминового дванайцять тисяч попечатаних.


9 Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих нїхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх.


10 І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолї, і Агнцеві.


11 І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу,


12 говорячи: Амінь; благословеннє, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь.


13 І сказав один із старцїв, говорючи менї: Хто се, що з'одягнені в біогі одежі, і звідкіля прийшли?


14 І я сказав: Добродїю, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.


15 Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолї оселить ся в них.


16 Вже не будуть голодні, анї жадні, анї падати ме на них сонце, анї жадна спека;


17 Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх.



Об'явлення 8

1 І коли отворив сему печать, стало мовчаннє на небі, близько пів години.


2 І я бачив сїм ангелів, що стояли перед Богом, і дано їм сїм труб.


3 І приступив инший ангел, і став перед жертівнею, маючи золоту кадильницю; і дано йому багато пахощів, щоб положив з молитвами усїх сьвятих на жертівню золоту, що перед престолом.


4 І зняв ся дим пахощів з молитвами сьвятих, від руки ангела, перед Богом,


5 і взяв ангел кадильницю, і наповнив її огнем із жертівнї, і кинув на землю; і постали голоси, і громи, і блискавки і трясеннє.


6 І сїм ангелів, що мали сїм труб, готовились, щоб трубити.


7 І первий ангел затрубив, і постав град і вогонь, змішані з кровю; і спало на землю. І третя часть деревини згоріла, і вся трава зелена згоріла.


8 І другий ангел затрубив, і наче велику гору, огнем розпалену, кинуло в море. І третя часть моря стала кровю.


9 І погибла третя часть створіння в морю, що мала життє, і третя часть човнів знищена.


10 І третїй ангел затрубив, і впала з неба велика звізда палаюча, як смолоскип, а впала на третю часть рік і на жерела вод.


11 А ймя звізди Полин, і стала третя часть вод наче полин, і многі люде померли од води, бо гірка була.


12 І четвертий ангел затрубив, і поражена стала третя часть сонця, і третя часть місяця і третя часть звізд, щоб третя часть їх затьмилась, і день щоб третю часть не сьвітив, так само й ніч.


13 І бачив я, і чув, як один ангел летїв серед неба, і говорив великим голосом: Горе, горе, горе домуючим на землї від остальних голосів труби трьох ангелів, що мають трубити!



Об'явлення 9

1 І пятий ангел затрубив, і я бачив звізду, що впала з неба на землю, і дано їй ключ від бездонного колодязя,


2 і відчинив він бездонний колодязь; і знїс ся дим з колодязя, наче дим великої печі, і затьмилось сонце, і повітрє від диму з колодязя.


3 А з диму вийшла сарана на землю, і дана їй власть, яко ж мають власть скорпиони земні.


4 І сказано їм, щоб не шкодили траві земній, анї жодній зеленинї, анї жодній деревинї, тільки одним людям, що не мають печатї Божої на чолах своїх.


5 І дано їм, щоб не вбивали їх, а щоб мучили пять місяцїв; а мука від них, як мука від скорпиона, коли вкусить чоловіка.


6 І шукати муть в днї ті люде смерти, і не знайдуть її; і бажати муть вмерти, і втїкати ме смерть від них.


7 А порода сарани наче то конї, приготовлені до війни, а на головах її наче вінцї подобаючі на золото, а лиця їх як лиця людські.


8 І мали волоссє, як волоссє жіноче; а зуби їх, наче левині,


9 і мали бронї (панцирі), наче бронї залїзні; а шум крил їх, наче шум возів, коли багато коней біжить на війну.


10 А хвости у них подобні, як у скорпионів, і жала були в хвостах їх; а власть їх - шкодити людям пять місяцїв.


11 І мають над собою царя, ангела безоднї; імя йому по єврейськи Авадон, а по грецьки має імя Аполион (Губитель).


12 Горе одно перейшло; ось, настигають ще два після сього.


13 І шестий ангел затрубив, і я почув один голос з чотирьох рогів золотої жертівнї, що перед Богом,


14 що глаголав шестому ангелу, котрий мав трубу: Розвяжи чотирьох ангелів, що звязані над великою рікою Євфратом.


15 І розвязано чотирьох ангелів, що були приготовані на годину, і день, і місяць, і рік, щоб убили третю часть людей.


16 А число войська кінного двістї тисяч тисячей; і чув я число їх.


17 І так бачив я конї у видїнню, а ті, що сидїли на них, мали бронї огняні і гияцинтові і сїрчані, а голови коней, як голови левів, а з ротів їх виходить огонь, і дим, і сїрка.


18 А від тих трьох убита третя часть людей, від огня, і від диму, і від сїрки, виходячої з ротів їх.


19 Сила бо їх в ротї (і в хвостах їх); хвости бо їх подобні зміям, маючи голови, котрими шкодять.


20 А остальнї люде, що не повбивані тими поразами, анї покаялись у дїлах рук своїх, щоб не покланятись бісам, і ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і камінним, і деревяним, котрі анї бачити не можуть, анї чути, анї ходити.


21 І не каялись в убийствах своїх, анї в чарах своїх, анї в блудодїяннях своїх, анї в крадїжах своїх.



Об'явлення 10

1 І бачив я иншого ангела сильного, сходячого з неба, з'одягненого в хмару, а дуга над головою, а лице його, наче сонце, а ноги його, наче стовпи огняні;


2 і мав він в руцї своїй книжку розгорнуту, і поставив він ногу свою праву на море, а лїву на землю,


3 і покликнув великим голосом, наче лев рикає. І коли покликнув, тодї сїм громів промовили своїми голосами.


4 І коли промовили сїм громів своїми голосами, хотїв я писати; і почув я голос з неба, що глаголав менї: Запечатай, що промовили сїм громів, і не пиши сього.


5 І ангел, котрого я бачив, що стояв на морі і на землї, зняв руку свою до неба,


6 і покляв ся Живучим по вічні віки, котрий створив небо, і що в ньому, та землю, і що на нїй, та море, і що в ньому: Що вже не буде часу;


7 тільки в днї голосу семого ангела коли буде трубити, скінчить ся і тайна Божа, як благовістив слугам своїм пророкам.


8 І голос, що я чув його з неба, знов розмовляв зо мною, і глаголав: Іди, візьми книжку розгорнуту з руки ангела, що стоїть на морю, і на землї.


9 І я пійшов до ангела, кажучи йому: Дай менї книгу. І рече він менї: Возьми і з'їж її; і буде вона гірка в животї твоїм, а в устах твоїх буде солодка, як мед.


10 І приняв я книжку з руки ангела, і з'їв її; і була вона в устах моїх, як мед солодка; і коли з'їв її, то стало гірко в животї моїм.


11 І рече менї: Мусиш ти знов пророкувати про люде, і народи, і язики, і царі многі.



Об'явлення 11

1 І дано менї тростину, подібну до жезла; і стояв ангел глаголючи: Встань, і змір храм Божий, і жертівню, і тих, що покланяють ся у ньому.


2 А двір, що навперід храма, викинь геть, і не мір його, бо він даний поганам; і топтати муть город сьвятий, місяців сорок і два.


3 І дам двом моїм сьвідкам, і пророкувати муть днїв тисячу двістї шістьдесять, з'одягнені у веретища.


4 Се дві оливинї, і два сьвічники, що перед Богом землї стоять.


5 А коли хто схоче з'обідити їх, то огонь вийде з уст їх, і пожере ворогів їх; і коли хто схоче з'обідити їх, то (й) він мусить так бути вбитий.


6 Сї мають власть зачинити небо, щоб не йшов дощ за днїв їх пророкування, і мають власть над водами, обернути їх у кров, і вдарити на землю всякою поразою, скільки раз схочуть.


7 А коли скінчять сьвідкуваннє своє, то зьвір, вийшовши з безоднї, заведе з ними війну, і побідить їх, і повбиває їх.


8 А трупи їх будуть на улицях великого города, що зоветь ся духовно Содома й Єгипет, де і Господь, наш розпятий.


9 І бачити муть (многі) з людей, і родів, і язиків, і народів трупи їх три і пів дня, і не дозволять до гробів положити трупів їх.


10 І радувати муть ся над ними ті, що домують на землї, і веселити муть ся; і дари посилати муть один одному; бо сї два пророки мучили домуючих на землї.


11 А після трьох і пів дня дух життя від Бога зійшов на них, і вони встали на ноги свої, а великий страх напав тих, що видїли їх.


12 І почули голос великий з неба, що глаголав їм: Зійдїть сюди. І зійшли на небо в хмарі, і дивились на них вороги їх.


13 І постало тієї години велике трясеннє і десята часть города впала, і забило у трясенню сїм тисяч імен людських; а другі полякались, і дали славу Богу небесному.


14 Горе друге перейшло; ось, горе третє настигає хутко.


15 І затрубив семий ангел, і постали великі голоси на небі, глаголючи: царства сьвіта стали (царствами) Господа нашого й Його Христа, і царювати ме по вічні віки.


16 А двайцять і чотири старцї, що перед p>


17 глаголючи: Дякуємо Тобі, Господи і Боже вседержителю, що єси, і був, і прийдеш, що приняв єси силу Твою велику і воцарив ся єси.


18 І розгнївились погане, і настиг гнїв твій, і пора мертвим суд приняти, і дати нагороду слугам твоїм пророкам, і сьвятим, і боячим ся імени Твого, і малим, і великим, і знищити тих, що нищять землю.


19 І відчинив ся храм Божий в небі, і видно було ковчег завіту Його в храмі Його; і постали блискавки, і гуркіт і громи, і трясеннє, і великий град.



Об'явлення 12

1 І явилась велика ознака на небі, - жінка з'одягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд.


2 І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом.


3 І явилась друга ознака на небі; і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сїм і десять рогів, а на головах його сїм корон.


4 А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її.


5 І породила сина, хлопятко, що має пасти всї народи жезлом залїзним; і взято дитятко її до Бога і до престола Його.


6 А жінка втїкла у пустиню, де має місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днїв тисячу двістї шістьдесять.


7 І постала війна на небі. Михаіл і ангели його воювали проти змія, і змій воював і ангели його,

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги